Розвиток українських шкіл у Криму (середина ХХ – початок ХХІ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КРИМСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (м. Ялта)

РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКИХ ШКІЛ У КРИМУ (СЕРЕДИНА ХХ - ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

13.00.01- загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ФОМІНА Ольга Олександрівна

Ялта - 2009

Дисертацією є рукопис

навчальний крим загальноосвітний український

Робота виконана в Республіканському вищому навчальному закладі „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Євтух Микола Борисович, АПН України, академік-секретар Відділення вищої освіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Руснак Іван Степанович, Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, завідувач кафедри педагогіки та методики початкової освіти;

кандидат педагогічних наук, професор Крижко Василь Васильович, Бердянський державний педагогічний університет, ректор.

Захист відбудеться „17” квітня 2009 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 53.130.01 у Республіканському вищому навчальному закладі „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) за адресою: 98635, Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Севастопольська, 2, ауд. 15.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) за адресою 98635, Україна, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Севастопольська, 2.

Автореферат розісланий „14” березня 2009 року.

Учений секретар Н. В. Горбунова спеціалізованої вченої ради.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Розбудова незалежної Української держави, складовою частиною якої є освіта, може бути ефективною лише за умов вивчення історичного досвіду та залучення його найбільш прогресивних і раціональних складових сучасної освітянської практики. Нині, коли українська школа переживає складний період реформування, прблеми, що стосуються історії розвитку національної освіти, набувають особливого значення.

Зумовлено це тим, що школа є соціокультурним інститутом, який має змогу підготувати юних громадян України як для творчої участі в житті держави, так і для реалізації власних можливостей. Українська школа як одна з найдавніших суспільних інституцій, що має тривалу історію, самобутні традиції та великі можливості впливу на розвиток суспільства, може й повинна стати провідним чинником збереження національної самобутності українців, які проживають у Криму.

Крім того, розбудова народної освіти, насамперед українських шкіл, навчальних закладів, створених на основі етнічної приналежності учнів і вчителів, де навчальний процес спрямовано на виховання громадян України, як підкреслено в „Національній доктрині розвитку освіти”, виступає важливим аспектом соціально-культурної адаптації українського народу, його самозбереження й саморозвитку.

Саме тому проблема відродження й розвитку українських шкіл, класів із українською мовою навчання в Криму стоїть сьогодні досить гостро, що, власне, зумовлено його статусом автономної республіки у складі України. В останнє десятиліття ХХ століття Крим відзначався найбільшою серед інших регіонів України рухомістю населення. Крім звичайних проблем, пов'язаних із міграційними процесами та поліетнічним складом населення республіки, ситуація тут ускладнюється ще й тим, що поряд із російською мовою, яка впродовж багатьох десятиліть була державною та й досі виконує функцію мови міжнаціонального спілкування, зростає роль і значення української мови як державної в нашій молодій незалежній країні.

Між тим розв'язання сучасних завдань розбудови національної освіти в Україні, зокрема й в Автономній Республіці Крим, неможливе без урахування історичного досвіду тих періодів вітчизняної історії, що виявилися багатими на суспільно-політичні, соціально-економічні та культурологічні чинники розвитку освітньої галузі.

У вітчизняній історичній та історико-педагогічній науці до останнього часу існували певні прогалини в дослідженні процесу становлення й розвитку національних шкіл як у Криму, так і в Україні загалом. Перелік робіт, присвячених цій проблемі, обмежувався переважно працями свідків і безпосередніх учасників розбудови національної школи ще на початку XX ст. (А. Волошин, І. Огієнко, С. Русова, С. Сірополко, Я. Чепіга).

Історія української освіти та педагогічної думки першої третини минулого століття розглядається в працях Л. Потапової, О. Сухомлинської. В. Кравець, О. Любар, М. Стельмахович, Б. Ступарик поетапно досліджують становлення й розвиток національної школи на українських землях від найдавніших часів і до кінця минулого століття.

Стан виховання й навчання підростаючого покоління в українській школі ХХ століття досліджували Л. Баїк, А. Бондар, І. Борисова, М. Грушевський, М. Євтух, Н. Калениченко, В. Кемінь, В. Курило, В. Микитась, Б. Мітюров, Ф. Науменко, Д. Пенішкевич, І. Руснак, О. Сухомлинська, Г. Філіпчук, М. Ярмаченко.

Проте сьогодні, незважаючи на наявність досліджень розвитку українського шкільництва в різних регіонах держави й у Західній діаспорі, практично відсутнє дослідження, в якому українські школи Криму розглядалися б як складова вітчизняної системи шкільництва та освіти, що певною мірою знижує ефективність діяльності українських культурно-освітніх закладів у Криму й прискорює асиміляцію українського населення автономної республіки.

Отже, наявність протиріччя між об'єктивною потребою у використанні позитивного досвіду діяльності українських шкіл у Криму та недостатнім рівнем його вивчення в історії вітчизняної педагогіки й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження - „Розвиток українських шкіл у Криму (середина ХХ - початок ХХІ століття)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось у межах наукової теми кафедри педагогіки „Розробка інноваційних технологій підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності в умовах полікультурного освітнього простору” (номер державної реєстрації №0103U004597) та „Інтеграція змісту психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів” (номер державної реєстрації №030U5005832), що входять до плану наукової роботи Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта). Тему дисертації затверджено вченою радою Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (протокол № 4 від 30.11.2006 р.) та погоджено рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 10 від 26.12.2006 р.).

Мета дослідження: здійснити цілісний історико-педагогічний аналіз розвитку українських шкіл у Криму в середині ХХ на початку ХХІ століття для використання позитивного досвіду в розбудові національного шкільництва на сучасному етапі.

Завдання дослідження:

1. З'ясувати стан вивчення проблеми у філософській, історико-педагогічній літературі та виявити джерельну базу дослідження.

2. Встановити передумови розвитку українських шкіл у Криму з середини ХХ століття до теперішнього часу.

3. Охарактеризувати особливості розвитку українських шкіл у Криму в досліджуваний період.

4. Проаналізувати стан підготовки педагогічних кадрів для українських шкіл у Криму.

5. Спрогнозувати перспективи розвитку українських шкіл у Криму.

Об'єкт дослідження: українські школи Криму з середини ХХ до початку ХХІ століття як соціально-педагогічне явище.

Предмет дослідження: відродження й розвиток українських шкіл Криму з середини ХХ до початку ХХІ століття.

Методологічну основу дослідження складають діалектико-матеріалістичні положення про соціальну обумовленість освіти й виховання, про формування особистості в процесі активної творчої діяльності, а також теорія наукового пізнання з її вимогами об'єктивності й історизму, вчення про духовну культуру нації (Г. Ващенко, В. Винниченко, В. Зеньковський, А. Кримський, І. Огієнко, Г. Сковорода, Г. Смотрицький), теорія про роль народних традицій у передачі досягнень духовної та матеріальної культури (О. Воропай, С. Токарев, Д. Угринович).

Теоретичною основою є дослідження з історії педагогіки та освіти в Україні, де розкрито особливості виховання та навчання молоді в контексті регіонального та загальнодержавного освітнього простору (Л. Вовк, Н. Гупан, М. Євтух, Н. Побірченко, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко); положення сучасної філософії освіти, в яких формулюються теоретичні основи перебудови освіти на засадах збереження народного досвіду для підготовки підростаючого покоління до життя (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень, В. Паламарчук); ідеї демократизації та гуманізації, а також положення „Концепції виховання дітей і молоді в національній системі освіти” (І. Бех, О. Вишневський); про роль народної педагогіки в самозбереженні й самоствердженні нації (Х. Алчевська, Б. Грінченко, М. Корф, О. Потебня, С. Русова, Я. Чепіга); роль народознавства в розвитку національної культури та національної свідомості (В. Крижко, І. Огієнко); роль рідної мови в розвитку національної свідомості, національної психології та характеру (А. Богуш, В. Борисов, М. Вашуленко, Л. Редькіна, І. Руснак, М. Хайруддінов).

Методи дослідження: за допомогою історико-педагогічного аналізу архівних джерел, історичної та педагогічної літератури, законодавчих актів виявлено особливості становлення й розвитку українських шкіл у Криму. Синтез, порівняння, класифікацію, узагальнення та систематизацію здобутих фактів і відповідного матеріалу використано для розкриття закономірностей становлення української освіти в Автономній Республіці Крим. Для формулювання висновків, рекомендацій та визначення шляхів подальшого розвитку українських шкіл у досліджуваному регіоні застосовано методи інтерпретації та узагальнення опрацьованих матеріалів.

Джерельна база дослідження ґрунтується на матеріалах Державного архіву Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь): Ф. 241, Ф. № П-1; наказах, доповідних записках, інформаційних листах Міністерства освіти Автономної Республіки Крим (м.Сімферополь) (Ф.Р.- 663, Ф. 166).

Окрему групу джерел складають матеріали Наукової бібліотеки „TAVRIKA” імені А. Х. Стевена (м. Сімферополь), наукової бібліотеки ім. І. Франка (м. Сімферополь).

Використано матеріали періодичної преси ХХ - початку ХХІ століття, які висвітлюють становлення та розвиток українських шкіл у Криму.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період із середини ХХ століття до сьогодення. Нижня межа пов'язана з включенням Криму в 1954 році до складу УРСР і початком розбудови тут українських шкіл. Верхня межа охоплює роки, коли відбулися значні геополітичні зміни, викликані створенням незалежної Української держави; які зумовили розбудову національних шкіл, у тому числі й українських.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше: здійснено комплексний історико-педагогічний аналіз розвитку українських шкіл Криму середини XX - початку XXІ століття як конкретно-історичного явища, що сприяло інтелектуально-духовному розвитку населення регіону; обґрунтовано й розкрито своєрідність, принципи діяльності українських шкіл Криму в другій половині XX на початку XXІ століття як самостійної ланки в системі освіти, що мала свою мету, завдання та структуру; виявлено та проаналізовано зміст, форми, методи навчання й виховання в українських школах Криму в досліджуваний період; виявлено й охарактеризовано основні тенденції та динаміку розвитку українських шкіл у Криму в другій половині XX початку XXІ століття; розкрито можливості використання історичного досвіду в діяльності сучасних національних шкіл регіону; уточнено та науково обґрунтовано: сутність понять „національна школа”, „українська школа Криму”; сутність діяльності українських шкіл Криму щодо розвитку інтелектуально-культурного потенціалу півострова. Набуло подальшого розвитку положення про роль українських шкіл Криму в середині XX - початку XXІ століття як основи еволюції сучасної системи національної освіти в регіоні.

Практичне значення дослідження полягає в розробці концептуальних засад розбудови української школи в Криму згідно з системно-змістовим, структурним та фундаментальним розглядом об'єкту дослідження; у визначенні основних протиріч та принципів розвитку, форм підготовки фахівців до роботи сьогодні в українських школах. Матеріали дослідження можуть використовуватись у педагогічних закладах I-IV рівнів акредитації при викладанні курсів „Історія педагогіки”, „Педагогіка початкової школи”, „Педагогіка вищої школи”, а також для написання підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій, підготовки спецкурсів і спецсемінарів з педагогічних дисциплін, визначення тематики курсових, дипломних і маністерських робіт.

Результати дослідження впроваджувались у навчально-виховний процес Слов'янського державного педагогічного університету (акт № 68-09-43 від 27.02.2008 р.), Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (акт № 108-115-2139/43 від 05.11.2008 р.), Приватного вищого навчального закладу „Краматорський економіко-гуманітарний інститут” (акт № 117 від 26.11.2008 р.), Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (акт № 34 від 15.11.2008 р.) під час викладання навчальних дисциплін „Педагогіка”, „Історія педагогіки”.

Достовірність одержаних результатів дослідження забезпечено методологічною та теоретичною обґрунтованістю його вихідних позицій, уживанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, відповідних меті й завданням; репрезентативністю та статистичною значущістю; поєднанням якісного аналізу зі статистичними методами обробки одержаних результатів, позитивними наслідками їх упровадження.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у процесі їх оприлюднення на міжнародних науково-практичних конференціях: „Україна на шляху інноваційного розвитку економіки, суспільства, особистості” (Краматорськ, 2007); „Розвиток системи гуманітарної освіти в полікультурному регіоні” (Ялта, 2006); „Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону” (Ялта, 2007); на всеукраїнській науково-практичній конференції „Професіоналізм педагога. Європейський вибір України” (Ялта, 2008); конференціях професорсько-викладацького складу та засіданнях кафедри педагогіки Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (2005-2008 рр.), кафедри теорії та практики перекладу Севастопольського національного технічного університету (2005-2008 рр.).

Публікації. З теми дисертаційного дослідження опубліковано 5 статей (всі одноосібні) у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 - у збірнику матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 214 сторінок, з них - 177 сторінок основного тексту. У списку використаних джерел подано 240 найменувань. Робота містить 4 додатки на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та ступінь дослідженості, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методологічні та теоретичні основи, методи дослідження, наукову новизну, практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні аспекти дослідження проблеми розвитку українських шкіл у Криму (1954-1991 рр.)” - визначено та обґрунтовано зміст поняття „українська школа”; з'ясовано передумови становлення й розвитку українських шкіл у Криму; еволюцію української школи після входження Кримської області до складу України та виділено й обґрунтовано своєрідність розвитку українських шкіл у Криму в період з 1954 по 1991 рік.

Доведено, що необхідність створення й розвитку українських шкіл у Криму в досліджуваний період зумовлена суспільно-політичними, соціально-економічними та етнокультурними процесами в Україні та пробудженням національної свідомості у громадян України.

Встановлено, що педагогічна думка України впродовж багатьох десятиліть створювалася відомими педагогами-просвітителями, методистами, вченими, громадськими діячами (С. Васильченко, І. Деркач, М. Драгоманов, О. Духнович, В. Капніст, В. Короленко, П. Куліш, Т. Лубенець, М. Максимович, О. Павлович, М. Пирогов, І. Ставровський, І. Тимковський, Ю. Федькович), які, вболіваючи за розвиток національної освіти й виховання народних мас, прагнули змінити зміст освіти й тогочасну педагогічну практику своїми теоретичними працями, публіцистикою, педагогічною, культурно-просвітницькою та видавничою діяльністю. Їхні ідеї були широко відомі в Криму, а такі просвітяни, як І. Гаспринський та К. Егіз, не тільки підтримували їх, але й упроваджували в практику роботи національних шкіл Криму.

Особливістю розвитку української педагогічної думки в Україні було те, що питання освіти й виховання рідною мовою привертали увагу й українських письменників (Б. Грінченко, П. Грабовський, Л. Гулак-Артемовський, І. Котляревський, М. Коцюбинський, П. Куліш, Леся Українка, Ю. Федькович, І. Франко, Т. Шевченко), спонукали їх до конкретних дій. Вони робили свій внесок у розбудову народної освіти в країні, в тому числі й у Криму, різними засобами: працями педагогічного характеру, художніми творами, педагогічною діяльністю, а також написанням підручників, букварів українською мовою.

Розвиток педагогічної думки в Криму зумовлений також соціально-економічними умовами, врахуванням накопиченого протягом століть національного та світового досвіду освіти, навчання й виховання підростаючого покоління в багатомовному та поліетнічному регіоні.

На осмислення та розбудову методологічної бази освіти незалежної України спрямували свої зусилля найбільш свідомі громадсько-політичні діячі, освітяни, інтелігенція України та Криму. Вони ставилися до освіти як до стратегічно спрямованого чинника поступового розвитку народу. Визначальною віхою в історії Криму стало українське національне відродження початку ХХ століття, що в своєму розвитку пройшло такі етапи:

- перший (1917-1938 рр.) - наукова зацікавленість у тому, щоб зібрати національну спадщину, коли вчені, інтелігенти, а часом і непідготовлені ентузіасти розшукують мовні, літературні й історичні пам'ятки свого народу, побоюючись, щоб вони не зникли в умовах утисків національної культури;

- другий (1945-1954 рр.) - час, коли в процес відродження включаються маси, для яких створюються культурні організації (читальні, театри, бібліотеки, музеї), школи й видавництва, потрібні для поширення знань про національну спадщину, що вже зібрана або збирається;

- третій (1954-1991 рр.) - розгортається масовий національний рух, створюються політичні партії й організації, що уможливлюють участь населення регіону в політичному житті й висувають ідеї про національне самовизначення;

- четвертий (1991 р. - до теперішнього часу) - відродження української культури, мови, рідної школи.

Після зміни статусу Республіки Крим і переходу її в підпорядкування України (1954 р.) у Крим прибували новосели з різних областей України - Волинської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Хмельницької, Чернівецької. Потрапивши на нове місце проживання, українці зазнали труднощів, пов'язаних як із природними, так і з соціально-економічними чинниками: зміни ґрунтово-кліматичних та ландшафтних умов позначалися на психофізіологічному стані людей; вимушена зміна роду занять, відповідно до місцевої спеціалізації; зміна житлових традицій під впливом місцевих архітектурно-планомірних рішень; неприйняття навколишнім населенням елементів традиційної української культури; неповага до україномовних мешканців; вимушений перехід на спілкування російською мовою; відсутність культурно-виховних закладів; обов'язкове навчання дітей російською мовою.

Отже, 1954 рік став для української культури та освіти в Криму надзвичайно важливим, тому що: з ростом українського населення в цьому регіоні виникла необхідність у відродженні шкіл, розвитку української мови й культури на півострові; у зв'язку з русифікацією та урбанізацією Криму слід було відродити діяльність українських класів; виникла потреба зосередити виховну роботу всіх шкіл на вихованні громадянина УРСР, діяльність радіо, преси спрямувати на формування позитивного ставлення до українського народу, його мови та культури.

Розвиток українських шкіл Криму в досліджуваний період відбувався шляхом нарощування їх виховного потенціалу. Якщо в 1954 році першорядне значення мали господарсько-побутові питання, то, починаючи з 80-х років ХХ століття, пріоритетною стала проблема вдосконалення навчально-виховного процесу.

Водночас виявилися труднощі й помилки в організації навчально-виховного процесу: слабка технічна забезпеченість навчальних кабінетів і лабораторій; відсутність ефективної системи управління; недоліки підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів; недостатня узгодженість навчальної та позанавчальної роботи.

Збільшення кількості українців на території півострова, у свою чергу, викликало необхідність у розбудові системи національної української освіти. В українських національних школах багато уваги приділялося навчанню всіх бажаючих українською мовою, вихованню любові до культури, духовності народу, відроджувались національні традиції виховання й навчання молоді в умовах специфічного регіону.

Процес українізації кримської школи здійснювався складно та багатопланово. Потрібні були великі асигнування, але відпускалися вони вкрай недостатньо. Також на той час майже більше половини населення півострова не володіли українською мовою; не було необхідної кількості педагогів, які б знали українську мову. Так, з 2193 учителів початкових класів тільки 94 володіли нею, але й вони не мали досвіду викладання цієї дисципліни.

Наприкінці ХХ ст. освітня робота в автономній республіці здійснювалася за такими напрямами: збереження досягнень минулого; усунення протиріч у розвитку сфери освіти; приведення системи освіти у відповідність із новими науковими досягненнями; коригування нормативно-правової бази згідно нових законів; забезпечення розвитку освіти відповідно до оновлених показників і вимог її тогочасної динаміки; розв'язання проблем забезпечення освітою та благоустроєм депортованих громадян, які повертаються до Криму (понад 40 тис. школярів); реалізація вимог модернізації освіти; досягнення стабільної роботи закладів освіти.

У результаті проведеного дослідження виявлено тенденції розвитку українських шкіл від часу входження Криму до складу УРСР до здобуття Україною незалежності:

- розробка нових методик викладання та підручників;

- потреба в педагогічних кадрах для роботи в українських школах Криму;

- орієнтація української школи на підготовку інтелектуально-розвинутої людини, яка усвідомлює себе суспільно значущою особистістю, громадянина України, гідного до співпраці та взаєморозуміння з людьми, духовно-моральної особистості, здорової психічно й фізично;

- зміна змісту й технологій навчання та їх диференціації залежно від особливостей і здібностей учнів, а також від різних рівнів навчання в середині одного й того ж, а також різних типів навчальних закладів, в яких є українські класи.

У другому розділі - „Сучасний розвиток українських шкіл в Автономній Республіці Крим” - досліджуються тенденції та особливості сучасного стану й майбутнього розвитку українських шкіл у Криму, концепція їх функціонування в цьому регіоні, розвиток української освіти в Криму, починаючи з 1991 року.

Актуальним завданням держави в умовах сьогодення є забезпечення доступності здобуття якісної освіти протягом життя для всіх громадян та подальше утвердження її національного характеру. Відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень, повинні постійно оновлюватися зміст освіти та організація навчально-виховного процесу в загальноосвітніх школах.

За даними перепису 2001 року серед національного складу населення Автономної Республіки Крим переважну більшість складають росіяни (1180,4 тис. осіб, або 58,5 % від загальної кількості населення). Друге місце посідають українці. Їх чисельність нараховувала на дату перепису 492,2 тис. осіб (24,2 %). Третє місце займають кримські татари - 243,4 тис. осіб (12,1 %). Як свідчить перепис, українську мову вважають рідною 10,1 % населення Автономної Республіки Крим, російську мову - 77,0 % населення, кримськотатарську - 11,4 %.

Отже, етнодемографічна ситуація в регіоні характеризується значним етнічним розмаїттям. Автономна Республіка Крим - це єдина адміністративно-територіальна одиниця в Україні, де завдяки історичним чинникам домінують росіяни. Російські громадські організації Криму досить хворобливо сприймають тенденції до звуження їхнього культурного та мовного простору, вбачають у них елементи дискримінації, порушення норм міжнародного права.

У свою чергу, українські та кримськотатарські громадські організації активно вимагають підвищення ролі державної мови в автономії та визначення статусу кримськотатарської мови, відкриття нових шкіл і класів з українською та кримськотатарською мовами навчання.

Українська мова як державна ще не набула необхідного поширення в усіх її функціональних аспектах на території автономії. Питома вага її використання в усіх сферах суспільного життя значно менша порівняно з відсотком українців у загальній чисельності населення Автономної Республіки Крим. Викликає занепокоєння рівень викладання української мови та літератури: випускники шкіл не мають необхідних знань і навичок з орфографії, пунктуації, стилістики, усної мови та ділового спілкування. Не створено належного механізму пропаганди української мови в засобах масової інформації.

Нинішня мовна ситуація в Автономній Республіці Крим диктує необхідність об'єктивного, наукового виважного вивчення етномовних процесів та тенденцій і вироблення на цій основі системи ефективних заходів, спрямованих на забезпечення планомірного й безконфліктного розвитку міжетнічних відносин, створення оптимального мовного середовища.

Дослідженням встановлено, що найбільш популярними серед учнів та їхніх батьків стали школи з двома або трьома мовами навчання: у російськомовних школах створювались класи, в яких учні навчались українською та кримськотатарською мовами. Невелика кількість учнів у таких класах дозволяє вчителю уточнювати поняття й терміни, ґрунтовно роз'яснювати їх, повторюючи їх багато разів, працювати над поповненням словникового запасу мови, що вивчається.

Неухильне та істотне зростання кількості таких шкіл за останні роки свідчить про доцільність використання цієї форми для забезпечення конституційного права громадян на вибір мови навчання дітей.

Однак слід відзначити, що школи з українською мовою навчання забезпечують справжнє мовне середовище, формують позитивне ставлення до української мови та культури, випускники цих шкіл частіше та легше вступають до престижних вищих навчальних закладів України, де викладання ведеться українською мовою.

Проблему розвитку української мови в Криму слід розв'язувати не революційними засобами, а шляхом еволюційних змін, на підставі глибокого аналізу.

Сьогодні в Криму здійснюється програма розвитку та функціонування української мови на 2005-2010 роки. Вона передбачає проведення науково-практичних конференцій із питань навчання державною мовою в освітніх закладах, конкурсів з української мови та літератури, фестивалів сучасної української культури, щорічний моніторинг етномовних процесів, видання щотижневої суспільно-політичної газети „Діалог”, розширення мережі профільних класів, спеціалізованих шкіл із поглибленим вивченням української мови, зміцнення їх матеріально-технічної бази.

Доведено, що сьогодні в Криму забезпечується право національних меншин на задоволення освітніх потреб рідною мовою, збереження та розвиток етнокультури, її підтримку та захист державою. У школах, де навчання ведеться мовами національних меншин, створюються умови для належного опанування державною мовою.

У сучасній українській школі Криму навчально-виховний процес повинен спирається на етнокультурні цінності, що передбачають вивчення історії та етнографії України, народознавства, народних свят і традицій; загальні інтереси в добросусідських відносинах; участь у міжнародних проектах, спрямованих на ефективний розвиток української школи та педагогічної науки.

Випускник української школи Криму - це, на наш погляд, людина, в діяльності якої є мотиви досконалості, яка зберігає інтерес до пізнання світу протягом усього життя, постійно займається самоосвітою; усвідомлює власні права та права інших людей; поважає звичаї, традиції свого народу, його віру; орієнтується на здоровий спосіб життя, потребує саморегуляції та фізичної досконалості; позитивно ставиться до людей іншого віросповідання та національності; живе інтересами, насамперед, держави.

Організація вивчення державної мови в загальноосвітніх навчальних закладах Криму сьогодні перебуває у сфері постійної уваги Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, міських, районних органів управління освітою. Про це свідчить той факт, що означені питання неодноразово розглядали на засіданнях колегії Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим.

У рішеннях колегії визначено конкретні організаційні заходи щодо забезпечення реалізації конституційного права громадян навчатися рідною мовою та розв'язання проблем, пов'язаних із кадровим, навчально-методичним, програмним і матеріально-технічним забезпеченням української мови й навчання нею.

На виконання Закону України „Про освіту” з 1 вересня 1997 року всі учні 1-11 класів загальноосвітніх закладів Автономної Республіки Крим почали вивчати державну українську мову й українську літературу як обов'язкові навчальні дисципліни. З цього часу тенденція поширення української мови в загальноосвітньому масштабі набула прогресивного характеру: якщо в 1996 р. функціонувала одна школа з українською мовою навчання, то в 2008 - 2009 навчальному році - 7.

З 2000 - 2001 навчального року в Автономній Республіці Крим збільшилася кількість учнів, які вчаться у школах і класах із українською мовою навчання. Всього державною мовою отримало освіту 3440 учнів (1,23 % від загальної кількості школярів). А в 2008 - 2009 навчальному році - 12860 учнів, що складає 7,2 % від загальної кількості школярів.

Відкриття шкіл і класів з українською мовою навчання здійснюється відповідно до Програми розвитку мережі освітніх закладів, класів з українською мовою навчання, шкіл і класів з двома мовами навчання, затвердженої постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 260 від 27.08.1997 року.

Позитивні тенденції становлення підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів для роботи в українських школах Криму визначають такі чинники: активне формування державної політики в галузі підготовки педагогічних кадрів відповідно до потреб регіону; розвиток національної освіти українців у Криму як частини загальнодержавної системи освіти, різнотипність навчальних закладів, у яких здійснювалась підготовка педагогічних кадрів для національних шкіл.

Підготовку викладачів української мови й літератури на території Автономної Республіки Крим здійснюють 5 державних вищих навчальних закладів: Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, Республіканський вищий навчальний заклад „Кримський інженерно-педагогічний університет” (м. Сімферополь), Республіканський вищий навчальний заклад „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), Севастопольський міський гуманітарний університет (м. Севастополь), Філія заочного відділення Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Хоча протягом останніх десяти років питання щодо укомплектування педагогічного складу шкіл з українською мовою навчання майже розв'язане, проте необхідно констатувати недостатньо високий рівень методичної підготовки вчителів української мови. Для цього слід проводити необхідну профорієнтаційну роботу й забезпечувати фінансову підтримку.

У дисертаційному дослідженні визначено основні тенденції розвитку українських національних шкіл у Криму на сучасному етапі:

- активне формування державної політики в галузі реформування системи освіти, виходячи з потреб регіону й держави в цілому, покращення матеріального забезпечення українських шкіл з боку держави та допомоги громадських організацій;

- розвиток українських шкіл як сучасних типів навчальних закладів державної системи освіти, формування їх оптимальної мережі;

- максимальне врахування потреб українців Криму в розвитку українських шкіл і навчальних закладів із підготовки вчителів для українських шкіл;

- оптимізація організації навчально-виховного процесу в школі, якісне поліпшення кадрового складу українських шкіл;

- зростання кількості українських шкіл у Криму.

Проведене дослідження та узагальнення його результатів дає підстави для таких висновків:

1. Період з середини ХХ до початку ХХІ століття став в Україні часом масштабних освітніх реформ, що характеризуються докорінними змінами системи освіти на засадах гуманізації, модернізації та відродження національних українських шкіл.

2. Визначено понятійно-термінологічний апарат проблеми дослідження й основні підходи до розв'язання її як на теоретичному, так і на практичному рівні. Розкрито сутність поняття „українська школа Криму” як своєрідного народно-просвітницького, національного навчального закладу, в якому реалізуються програми державних освітніх стандартів відповідно до умов полікультурного середовища Криму, що має специфічні цілі, навчальний план і зміст освіти та в якому виховання відповідає духовним цінностям українського народу.

Виділено типи українських шкіл Криму: українські школи, де навчання ведеться тільки державною мовою; школи змішаного типу, де навчання відбувається як українською, так і російською мовами; школи з російською мовою навчання, де державна мова вивчається як друга.

3. Досліджено передумови розвитку українських шкіл у Криму:

- заселення Криму переселенцями з інших регіонів після Великої вітчизняної війни;

- розвиток сільського господарства, зростання промислового виробництва в післявоєнні роки;

- формування нової генерації кримської інтелігенції;

- специфіка державного устрою;

- входження Криму до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки;

- прагнення українського народу до збереження національно-культурної самобутності в умовах Криму;

- піднесення національної самосвідомості українців у середині ХХ століття;

- створення різного роду українських організацій і об'єднань, що висували ідеї відродження національної освіти;

- об'єктивна потреба українського суспільства в національних високоосвічених кадрах;

- самовіддана праця, а часом і боротьба, українських громадсько-освітніх організацій за відродження та збереження надбань української загальноосвітньої середньої школи.

4. Дослідження підтверджує, що діяльність українських шкіл у Криму, їх зміст та функції в різні періоди ХХ століття трансформувались і набували відповідних форм. Сьогодні українські школи Автономної Республіки Крим мають такі особливості:

- діяльність ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної самосвідомості, взаємоповаги між націями й народами в багатонаціональній громаді автономії;

- структура професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя зорієнтована на особистісний підхід і формування етнічної самосвідомості школярів;

- вивчення та творче використання прогресивної національної спадщини видатних українських педагогів, діячів освіти й культури;

- мета освіти в українській школі Криму на сучасному етапі полягає не лише в трансляції молодому поколінню набутих протягом віків знань, а й у сприянні адаптації його в суспільстві та вихованні національної і релігійної толерантності.

5. Виявлено та теоретично обґрунтовано етапи розвитку українського національного відродження в Криму:

- перший - 1917-1938 роки. Утвердження наукової зацікавленості в тому, щоб зібрати національну спадщину: мовні, літературні й історичні пам'ятки свого народу;

- другий - 1945-1954 роки. У процес відродження включаються широкі маси українського населення, для яких створюються культурні установи (читальні, театри, бібліотеки, музеї), школи й видавництва, необхідні для поширення знань про національну спадщину;

- третій - 1954-1991 роки. Формування української школи як навчального закладу та засобу збереження культурної спадщини українського народу в Криму та пропаганди української мови й культури;

- четвертий - 1991-2008. Українська школа перетворюється на центр відродження української системи навчання й виховання громадян України. Цей етап, який триває і далі, характеризується розвитком широкої мережі українських шкіл різноманітних типів.

6. У ході дослідження встановлено суспільно-історичні та педагогічні умови становлення навчальних закладів із підготовки педагогічних кадрів для українських шкіл Криму, починаючи з середини ХХ століття: політика русифікації; прагнення українців, які проживають у Криму зберегти свою самобутність; діяльність національно-культурних спільнот; відкриття національних шкіл; зростаюча потреба в педагогічних кадрах для національних шкіл; використання навчальними закладами надбань сучасної педагогічної науки й методики викладання.

7. Аналіз розвитку українських шкіл Криму в досліджуваний період, дає можливість спрогнозувати перспективи їх розвитку:

- розширення системи національної української освіти в Криму;

- обов'язкове оволодіння українською мовою як державною всіма жителями регіону;

- розробка навчальних планів та програм з урахуванням специфіки Автономної Республіки Крим, де учні фактично вивчають не менш, ніж три мови;

- забезпечення привабливості української освіти в полі культурному соціумі Криму;

- розширення гуманітарної складової національної освіти, як необхідної умови збагачення світової культури.

8. Розгляд проблеми на методологічному, історичному, методичному та практичному рівнях підтвердив, що вдосконалення діяльності українських шкіл буде результативним за умови системного вивчення досвіду та традицій їхньої діяльності в минулому, за наявності науково обґрунтованої організаційно-методичної системи розвитку їх сьогодні та системи підготовки кадрів для роботи в них із урахуванням національно-релігійних, регіональних умов Криму.

Виконана робота не претендує на остаточне висвітлення всіх аспектів проблеми становлення та розвитку українських шкіл в Автономній Республіці Крим у середині ХХ - початку ХХІ століття. Перспективними напрямами вважаємо: проблему підготовки кадрів для роботи в українських школах Криму та дослідження проблеми функціонування закладів національної освіти в умовах полікультурного регіону.



Основні положення дисертаційного дослідження викладено в таких публікаціях автора

1. Фоміна О. О. Тенденції розвитку педагогічної думки наприкінці ХІХ - початку ХХ століть // Проблеми сучасної педагогічної освіти. - Зб. статей : Вип. 13. - Ялта : РВВ КГУ, 2007. - Ч. 2. - С. 229-235.

2. Фоміна О. О. Розвиток українських шкіл у Криму (1954-2002 рр.) // Проблеми сучасної педагогічної освіти. - Зб. статей : Вип. 17. - Ялта : РВВ КГУ, 2007. - Ч. 2. - С. 243-249.

3. Фоміна О. О. Розвиток української освіти в Криму з 1991 року // Проблеми освіти : Наук.-метод. зб. - К. : Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, 2007. - Вип. 52. - С. 102-105.

4. Фоміна О. О. Передумови становлення і розвитку українських шкіл у Криму Проблеми сучасної педагогічної освіти. - Зб. статей : Вип. 16. - Ялта : РВВ КГУ, 2007. - Ч. 2. - С. 106-113.

5. Фоміна О. О. Проблеми та особливості сучасного стану і майбутнього розвитку українських шкіл у Криму // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. - Зб. наук. праць : Вип. VII. - Рівне : РВЦ МЕГУ, 2008. - Ч. 2. - С. 309-317.

6. Фоміна О. О. Українська школа як тип навчального закладу // Професіоналізм педагога. Європейський вибір України. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції 21-23 вересня 2008 року. Ялта, Крим, Україна. - Ялта : РВВ КГУ, 2008. - Ч. 5. - С. 127-129.



АНОТАЦІЇ

Фоміна О. О. Розвиток українських шкіл у Криму (середина ХХ - початок ХХІ століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Республіканський вищий навчальний заклад „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), м. Ялта, 2009.

У дисертації розглядається процес розвитку української школи в Криму з середини ХХ до початку ХХІ століття. Аналізуються проблеми формування теоретико-методологічних основ національної школи в Україні та Криму. Визначено внесок відомих вітчизняних педагогів досліджуваного періоду в теорію та практику розбудови національної освіти в Криму. Розкрито сутність і мету діяльності українських шкіл на сучасному етапі розвитку суспільства, основні протиріччя та принципи подальшого розвитку національної освіти в Криму. Розглянуто проблеми підготовки та перепідготовки кадрів для роботи в українських школах Криму. Розроблено концептуальні основи функціонування української національної школи в поліетнічному Криму.

Ключові слова: національна школа, національне виховання, українська школа Криму, українізація, перепідготовка кадрів.

Фомина О. А. Развитие украинских школ в Крыму (середина ХХ - начало ХХІ века). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Республиканское высшее учебное заведение „Крымский гуманитарный университет” (г. Ялта), г. Ялта, 2009.

В диссертации рассматривается процесс развития украинской школы в Крыму с середины ХХ до начала ХХІ века. Анализируются проблемы формирования теоретико-методологических основ национальной школы в Украине и Крыму. Определен вклад известных отечественных педагогов исследуемого периода в теорию и практику национального образования. Раскрыта сущность и цель деятельности украинских школ на современном этапе, основные противоречия и принципы дальнейшего развития национального образования в Крыму. Рассматриваются проблемы подготовки и переподготовки кадров для работы в украинских школах Крыма.

Работа раскрывает основные тенденции развития украинской школы Крыма на протяжении исследуемого периода, а именно: опору на духовные ценности украинского народа, гуманизацию образования, использование современных технологий обучения, укрепление системы национального украинского образования в Автономной Республике Крым.

Украинские школы Крыма середины ХХ - начала ХХІ столетия - это народно-просветительские национальные учебные заведения, в которых реализуются программы государственных образовательных стандартов для подготовки молодежи к жизни в условиях поликультурного Крыма. В украинских школах Крыма обучение осуществляется на украинском языке, а воспитание соответствует духовным ценностям украинского народа.

Проведенный историко-педагогический анализ развития украинских школ с середины ХХ до начала ХХІ века позволил определить особенности их деятельности, выяснить их функции в разные периоды развития школ. Таким образом, на сегодняшний день украинские школы в Крыму имеют ряд особенностей. Их деятельность строится на принципах гуманизма, демократии, национального самосознания, взаимоуважения между нациями и народами; изучении и использовании прогрессивного национального наследия известных украинских педагогов, деятелей образования и культуры; ориентации на личностный подход в воспитании школьников; способствовании адаптации нового поколения в обществе и воспитании национальной и религиозной терпимости.

В разработанных концептуальных основах развития украинской школы в Крыму, в соответствии с системно-содержательным, структурным и фундаментальным рассмотрением объекта исследования определены сущность и цель деятельности украинских школ на современном этапе, основные противоречия и принципы развития, формы подготовки специалистов к работе в украинских школах, технологии обучения.

Анализ архивных документов и статистических данных дал возможность определить основные прогностические тенденции развития украинских школ:

- распространение системы национального украинского образования в Крыму;

- обязательное овладение украинским языком как государственным всеми жителями региона;

- последующее развитие украинских школ должно осуществляться на основании внедрения новейших образовательных технологий, последних научных исследований и технических достижений;

- развитие новых форм приближения украинских школ к ученикам;

- необходимым условием сохранения культуры станет гуманитарная составляющая национального образования.

На основе анализа исторического опыта работы украинских школ в Крыму в середине ХХ - начале ХХІ века определены прогностические тенденции их развития.

Исследование проблемы на методологическом, историческом, методическом и практическом уровнях подтвердило, что усовершенствование деятельности украинских школ будет результативным при условии системного изучения их опыта и традиций, при наличии научно обоснованной организационно-методической системы их развития и системы подготовки кадров для работы в них с учетом национально-религиозных, региональных условий Крыма.

Полученные в ходе исследования материалы, объективный анализ тенденций и особенностей учебно-воспитательного процесса являются базой для переосмысления теоретико методологических основ образования и воспитания крымчан в современных украинских школах автономии.

Ключевые слова: национальная школа, национальное воспитание, украинская школа Крыма, украинизация, переподготовка кадров.

Fomina O. O. The development of Ukrainian schools in the Crimea (middle of XX - beginning of XXI century). - Manuscript.

A dissertation for the Candidate of Science (Pedagogy): 13.00.01 - General Pedagogics and History of Pedagogy. - Republic higher educational establishment „Crimean humanitarian university” (Yalta), Yalta, 2009.

The dissertation presents the research of the national school development process in the Crimea in the second half of the XX - beginning of the XXI centuries. Theoretical and methodical fundamentals of the national school system in Ukraine and the Crimea are analysed. The contribution of the prominent Ukrainian pedagogues into the theoretical and practical aspects of national education is considered. The essence and the purpose of the Ukrainian schools operation at the modern stage of social development, the main controversies and principles of their further development are revealed. The problems of training and retraining teachers for working in Ukrainian schools are discussed. The conceptual framework of the national Ukrainian schools' work is developed.

Keywords: national school, national upbringing, Ukrainian school in the Crimea, ukrainization, teachers' retraining.

Размещено на Allbest.ur

...