Соціально-педагогічні умови профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 37: 343. 85 - 053. 6: 351.743

Соціально-педагогічні умови профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів

13.00.05 - соціальна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Калиняк Мар'яна Ярославівна

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України, м. Київ.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Федорченко Тетяна Євгенівна,

Інститут проблем виховання АПН України,

провідний науковий співробітник лабораторії превентивного виховання

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Тюріна Валентина Олександрівна,

Харківський національний університет

внутрішніх справ МВС України, професор кафедри загальної і прикладної психології та педагогіки.

кандидат педагогічних наук, професор філософії

Кривуша Віктор Іванович,

Київський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри соціальної роботи та педагогіки

Захист відбудеться “30” червня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано “28” травня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Масол

підліток правопорушення педагогічний профілактика

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У нинішніх умовах в Україні спостерігається дефіцит сприятливого соціального середовища для виховання дітей і молоді. Все це впливає на погіршення криміногенної ситуації серед молоді. Збільшується число дітей і підлітків, чия поведінка виходить за межі моральних і правових норм.

Конституція України, Закони України “Про загальну середню освіту”, “Про соціальний розвиток молоді в Україні”, “Про міліцію”, “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”, Накази МВС України, посадові інструкції, передбачають необхідність виховання в учнів почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина. Однак структура і динаміка правопорушень, скоєних останнім часом підлітками, викликає занепокоєння суспільства. Тож від рівня професіоналізму, майстерності, знань і вмінь педагогічного керівництва загальноосвітніх навчальних закладів і працівників правоохоронних органів залежить ефективність взаємодії з підлітками, а відповідно і якість виконання професійних обов'язків.

Соціально-педагогічна робота з підлітками вимагає від тих, хто її здійснюватиме, спеціальних педагогічних і психологічних знань і вмінь, що дозволить забезпечити ефективний вплив на особистість учня. Проте профілактична робота, яку покликані здійснювати заклади освіти і правоохоронні органи щодо попередження цих негативних явищ, є недостатньо ефективною.

Профілактиці правопорушень підлітків присвячено ряд досліджень вітчизняних і зарубіжних учених.

Теоретико-методологічні засади цієї проблеми сформульовано у працях В. Бехтєрєва, Н. Коваль, О. Лазурського, П. Лєсгафта, Г. Міньковського, А. Нікітіна, В. Оржеховської, Д. Футера та ін.

Теоретичні положення соціально-педагогічної роботи із школярами висвітлено у дослідженнях Т. Алєксєєнко, І. Башкатова, Б. Братуся, І. Звєрєвої, А. Капської, Ю. Клейберга, В. Кондрашенко, Г. Лактіонової, О. Личко, Л. Міщик, В. Оржеховської, А. Сиротенко, Т. Федорченко, В. Целуйко.

Філософські аспекти проблеми протиправної поведінки розкрито у працях С. Анісімова, Е. Еріксона. Дж. Локка, А. Скрипника, Ж. Сартра. Дослідженню правових аспектів профілактики правопорушень неповнолітніх присвятили свої праці такі правознавці, як Ю. Антонян, І. Башкатов, К. Ігошев, М. Кос-тець-кий, В. Кривуша, В. Кудрявцев, Т. Перепелиця, О. Тузов, В. Тюріна, І.Ярмиш та ін.; медичні - О. Личко, О. Селецький, С. Тарарухін, Н. Фелінська.

Психолого-педагогічні аспекти профілактики правопорушень підлітків розроблялись у дослідженнях М. Алемаскіна, О. Змановської, Л. Зюбіна, В. Кондрашенка, П. Лєcгафта, Н. Максимової, І. Невського, С. Немченка, Т. Титаренка та ін.

В Україні дослідженням профілактики правопорушень підлітків займалися О. Ємець, В. Єрьоменко, Г. Кашкарьов, Н. Квітковська, І. Козубовська, Г.Міньковський, С. Немченко, В. Оржеховська, Є. Петухов, О. Пилипенко, Г. Пономаренко, О. Сєверов, В. Татенко, Т. Федорченко, М. Фіцула, Ю. Янченко та ін.

Складність розв'язання проблеми посилюється суперечностями, які мають місце у шкільній системі навчання і виховання та роботі правоохоронних органів. Це, насамперед, суперечність між необхідністю проведення профілактики правопорушень підлітків і недостатньою розробленістю методів, прийомів організації та здійснення профілактичної діяльності; між динамікою розвитку особистості учня і консерватизмом змісту, традиційних форм і методів впливу на підлітків, недосконалістю соціально-педагогічного та психологічного механізму і умов ефективного вирішення цієї проблеми; між потенційними можливостями навчально-виховного процесу щодо реалізації профілактичних завдань і недосконалою професійною підготовкою вчителів, їхньою неспроможністю сучасними методами здійснювати виховний вплив на підлітків.

Аналіз досліджень, соціальна значущість проблеми профілактики молодіжної злочинності, тенденції зростання негативної поведінки підлітків переконують у необхідності обґрунтування соціально-педагогічних умов, що спричиняють підвищення ефективності профілактики девіантної поведінки неповнолітніх, внесення змін і доповнень щодо змісту та технології правовиховної роботи, визначення належним чином системи профілактики правопорушень підлітків у діяльності правоохоронних органів у механізмі взаємодії структурних компонентів цього складного процесу.

Актуальність означеної проблеми, недостатність її теоретичного та практичного опрацювання і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Соціально-педагогічні умови профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема наукової роботи є частиною теми лабораторії превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України “Соціально-педагогічні умови профілактики девіантної поведінки учнів в діяльності загальноосвітніх навчальних закладів”, державний реєстраційний номер 0105U000253. Тема дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Інституту проблем виховання України (протокол №3 від 25 березня 2004 р.) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №3 від 25 березня 2006 р.).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати соціально-педагогічні умови профілактики правопорушень підлітків 12-14 років та експериментально перевірити їх ефективність у діяльності правоохоронних органів.

Об'єктом дослідження є процес профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів.

Предмет дослідження - соціально-педагогічні умови й інноваційні технології організації профілактики правопорушень підлітків у діяльності правоохоронних органів.

Гіпотезою дослідження висунуто припущення, що процес профілактики правопорушень підлітків у діяльності правоохоронних органів буде здійснюватись успішніше за умов використання можливостей діагностико-прогностичних методик в аналітико-профілактичній діяльності правоохоронних органів; застосування потенціалу освітньо-профілактичних підходів; врахування особливостей оперативно-профілактичних заходів у роботі з підлітками.

Визначена мета і висунута гіпотеза зумовили вирішення наступних завдань дослідження:

1. З'ясувати стан розробленості проблеми профілактики правопорушень підлітків, чинники їх детермінації, уточнити і розширити зміст понять “правопорушення”, “підлітки-правопорушники”, “соціально-педагогічні умови”, “діяльність правоохоронних органів”.

2. Дослідити умови удосконалення процесу профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів.

3. Розробити й обґрунтувати структурно-функціональну модель профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів, критерії, показники та рівні сформованості правомірної поведінки підлітків.

4. Визначити, експериментально перевірити ефективність соціально-педагогічних умов профілактики правопорушень підлітків, інноваційних технологій їх протиправної поведінки та розробити методичні рекомендації з впровадження результатів дослідження у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів та правоохоронних органів.

Для розв'язання означених завдань і перевірки гіпотези використовувалися методи дослідження:

теоретичні - аналіз та узагальнення наукових джерел філософської, педагогічної, психологічної, соціологічної, юридичної, медичної літератури, що дало змогу розширити зміст понять, “правопорушення”, “підлітки-правопорушники”, “діяльність правоохоронних органів”; порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних і емпіричних даних, за допомогою яких визначено сутність та соціально-педагогічні умови профілактики правопорушень підлітків; за допомогою методу теоретичного моделювання розроблено структурно-функціональну модель профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів;

емпіричні - узагальнення експериментальних даних, діагностичні (педагогічне спостереження, анкетування, інтерв'ювання, опитування, бесіди, тести, тренінги); прогностичні (експертні оцінки, узагальнення незалежних характеристик тощо) для об'єктивізації та забезпечення вірогідності результатів дослідження; всі разом емпіричні методи забезпечили здійснення констатувального, формувального та контрольного етапів експериментальної частини дослідження;

математичної статистики: для визначення валідності й надійності одержаних результатів, порівняння експериментальних даних із вихідними.

Експериментальна база дослідження. Основною експериментальною базою були визначені загальноосвітні навчальні заклади: ЗОШ № 18, 24, м. Івано-Франківська, Єзупільська ЗОШ I-III ступенів Тисменицького району Івано-Франківської області, Середньомайданська ЗОШ I-III ступенів Надвірнянського району Івано-Франківської області, школа соціальної реабілітації м. Миколаїв, Центр позашкільного виховання Святошинського району м. Києва, міжрайонні відділи МВС України в Івано-Франківській області. Окремі позиції відпрацьовувалися в загальноосвітніх навчальних закладах м. Києва.

Загалом експериментом було охоплено 640 осіб, зокрема, в експериментальних групах 336 учнів та 304 у контрольних, крім того, 68 педагогів і 27 працівників правоохоронних органів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше з'ясована змістова, соціально-педагогічна, функціональна сутність феномену профілактики правопорушень підлітків у діяльності правоохоронних органів; уточнено та розширено зміст понять “правопорушення”, “підлітки-правопорушники”, “соціально-педагогічні умови”, “діяльність правоохоронних органів”; визначено, теоретично обґрунтовано соціально-педагогічні умови профілактики правопорушень підлітків у діяльності правоохоронних органів (використання можливостей діагностико-прогностичних методик, застосування потенціалу освітньо-профілактичної діяльності, врахування особливостей оперативно-профілактичних заходів); розроблено структурно-функціональну модель профілактики правопорушень підлітків у діяльності правоохоронних органів, критерії та показники вимірів правомірної поведінки підлітків як мети та результату профілактики їхніх правопорушень, діагностику рівнів сформованості правомірної поведінки; набув подальшого розвитку зміст співпраці школи та правоохоронних органів з питань профілактичної роботи.

Практичне значення дослідження полягає в розробці та апробації соціально-педагогічних умов профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів для інтегрування у зміст їх роботи; доцільності застосування інноваційних технологій у навчально-виховному процесі школи та діяльності правоохоронних органів у роботі з підлітками. Розроблені технології можуть бути використані у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів, працівниками правоохоронних органів, вчителями, класними керівниками, соціальними працівниками та психологами, працівниками служб у справах дітей; у навчальному процесі педагогічних вищих навчальних закладів для поглибленого вивчення відповідних розділів педагогіки та соціології; в курсах лекцій, на практичних заняттях з навчальних дисциплін “Педагогіка”, “Технології соціальної роботи”, “Соціальна робота з групами підлітків, схильних до правопорушень”.

Основні результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес ЗОШ I-III ступенів № 18 м. Івано-Франківська (довідка №331 від 1.07.08 р.), ЗОШ I-III ступенів № 24 м. Івано-Франківська (довідка №215 від 1.09.08 р.), Середньомайданської ЗОШ I-III ступенів Надвірнянського району Івано-Франківської області (довідка №90 від 26.10.07 р.), Єзупільської ЗОШ I-III ступенів Тисменицького району Івано-Франківської області (довідка №108 від 24.10.07 р.), УМВС України в Івано-Франківській області (довідка №38/492 від 23.10.07 р.).

Особистий внесок дисертанта. У навчально-методичному посібнику “Профілактика правопорушень підлітків в діяльності шкіл та правоохоронних органів” (співавтор Федорченко Т. Є.) особистий внесок здобувача полягає у розробці окремих розділів: “Сутність профілактики правопорушень підлітків в роботі шкіл та правоохоронних органів”, “Реалізація потенціалу сімейного виховання у профілактичній роботі з підлітками”.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у процесі експериментальної роботи, у публікаціях і виступах на науково-методичних семінарах і семінарах-тренінгах, які проводилися лабораторією превентивного виховання та науково-методичним центром середньої освіти Міністерства освіти і науки України (2003-2007 рр.); у роботі круглого столу Українського центру політичного менеджменту “Агресивність на телеекрані: оцінка фахівців” (м. Київ, квітень 2004 р.); на модульному семінарі-тренінгу “Профілактика насильства щодо неповнолітніх в контексті соціальної освіти в Україні” (м. Київ, 2004 р.); на семінарі-практикумі “Сучасні підходи до організації превентивного виховання учнівської молоді” (м. Біла Церква, 2005 р.); на Всеукраїнському тренінгу-семінарі “Профілактика вживання учнями психоактивних речовин” (м. Черкаси, 2005 р.); під час циклу семінарів-тренінгів (загальна кількість - 10) для педагогів, учнів, працівників правоохоронних органів і батьків Центру позашкільного виховання Святошинського району м. Києва “Профілактика девіантної поведінки підлітків на засадах розвитку життєвих навичок” (м. Київ, 2006 р.); на семінарі-тренінгу за проектом “Діалог” (м. Сміла Черкаської області, 2006 р.); на методологічному пошуковому семінарі “Тенденції розвитку девіантної поведінки неповнолітніх та міжсекторальна стратегія її профілактики в сучасних умовах” (м. Тернопіль, 2007 р.); на семінарі-практикумі “Профілактика правопорушень підлітків у роботі шкіл і правоохоронних органів” (м. Миколаїв, 2007 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 1 навчально-методичний посібник у співавторстві, 5 одноосібних статей, з них 4 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури (248 найменувань). Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 173 сторінок основного тексту, 13 таблиць, 4 рисунки, 8 діаграм, 42 сторінки додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження; визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження; сформульовано гіпотезу та методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, наведені дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділ і - “Профілактика правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів як соціально-педагогічна проблема” розкривається стан розробленості проблеми профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів та ідей і напрямів розв'язання проблеми, аналізується багатоплановість протиправної поведінки та її відображення в різноманітних аспектах: філософсько-етичних, соціально-педагогічних, правових, психологічних, медичних.

Аналіз літературних джерел та результати наукових досліджень Г. Бочкарьова, В. Дєєва, В. Єрмакова, К. Ігорева, Т. Калашнікової, В. Ковальова, В. Кондратенко, Г. Міньковського, В. Оржеховської, О. Пилипенка, В. Тюріної, Т. Федорченко із проблем соціальної педагогіки дозволив зробити висновок, що правопорушення - це такі дії, що не відповідають соціально визнаним нормам морально-правових відносин, і виявляються у формах, за якими настає адміністративна і правова відповідальність, а отже, це будь-яке невиконання не тільки моральних, але й правових норм, вимог законів про належну поведінку. Підлітки-правопорушники - це учні, що скоюють правопорушення (дрібні крадіжки, хуліганство, проявляють різні форми агресії, порушують адміністративні та інші норми, перебувають на шкільному обліку та в органах і службах у справах неповнолітніх.

Отже, в усіх випадках мова йде про правопорушення як протиправний вчинок. Результати дослідження переконують у тому, що правопорушення як соціально-педагогічна проблема вимагає свого послідовного вирішення, ефективність якого залежить від використання профілактичних засобів і форм впливу, спрямованих на попередження звичок і факторів, що викликають негативну поведінку.

Аналіз організаційних засад, змісту, форм і методів профілактики правопорушень дав змогу зробити висновок, що навчально-виховний процес у загальноосвітній школі має суттєві можливості для ефективного вирішення зазначеної проблеми. Водночас вивчення стану профілактичної діяльності у учнів 12-14 років свідчить, що цій проблемі не приділяється належної уваги, недостатньо обґрунтовані потреби профілактики правопорушень підлітків, відсутні інноваційні технології, діагностико-прогностичні методики профілактики правопорушень щодо підлітків.

У роботі виокремлюються такі типи поведінки, як аморальна, антисоціальна (делінквентна), кримінальна (злочинна), аутодеструктивна (адиктивна). Зв'язок між усіма цими видами правопорушень полягає в тому, що скоєнню протиправної дії завжди передує аморальна поведінка.

Проведений нами аналіз наукових досліджень М. Алемаскіна, П. Грінвуд, Л. Зюбіна, Т. Перепелиці, Г. Пономаренко Д. Фельдштейна, Н. Фелінської, підтвердив, що підлітки-правопорушники - це ті, що скоюють правопорушення (дрібні крадіжки, хуліганство), проявляють різні форми агресії та ін., порушують адміністративні та інші норми, перебувають на шкільному обліку та в органах і службах у справах дітей. Вони, як правило, важковиховувані, педагогічно занедбані. Якщо на початку 80-х років минулого століття до таких можна було віднести не більше 25% шкільного контингенту підлітків, то у 2007 році педагоги вказують на наявність 50-55% таких школярів.

До соціально-педагогічних детермінант правопорушень підлітків належать:

· соціально-економічна (загально-соціальні, економічні, соціально-демографічні, соціотехнічні, організаційно-управлінські);

· психолого-педагогічна (труднощі підліткового віку, пристосування до навколишнього середовища, конфлікт із оточенням, низька самооцінка, незадоволеність, незрозумілість оточуючими, психічний дискомфорт при незадоволенні потреб, стомлюваність, боязкість);

· медико-біологічна (спадкова схильність до хімічної залежності, синдром мінімальної мозкової дисфункції, емоційна нестабільність, підвищена збудливість, генетична схильність, психічні розлади внаслідок вживання психоактивних речовин, статева дисфункція).

У структурі передумов профілактики правопорушень підлітків суттєву роль відіграють правоохоронні органи, зокрема структурні підрозділи кримінальної міліції у справах дітей (слідчі ОВС та оперуповноважені).

Діяльність правоохоронних органів у сфері профілактики правопорушень підлітків - це специфічний вид соціальної діяльності, спрямованої на виявлення та усунення причин та умов вчинення неповнолітніми протиправних дій, з метою зменшення кількості вчинених ними правопорушень та забезпечення захисту прав та законних інтересів.

Процес профілактики правопорушень в діяльності правоохоронних органів - це цілеспрямована аналітико-профілактична, освітньо-профілактична та оперативно-профілактична робота, спрямована на дотримання підлітками правомірної поведінки.

На основі спроектованої структурно-функціональної моделі профілактики правопорушень підлітків у діяльності правоохоронних органів (рис. 1) визначено мету, завдання, функції, принципи, зміст, форми, методи, види та рівні профілактики, а також правомірну поведінку як результат профілактичної роботи правоохоронних органів щодо підлітків. Виходячи з цього, до мети і завдань відносимо: виховання у підлітків соціально ціннісних мотивів будь-якої діяльності (навчальної, ігрової, дозвіллєвої, трудової), спрямованої на дотримання норм і правил правомірної поведінки; розвиток організованості, відповідальності, взаємодопомоги; формування позитивних моральних якостей (прагнення до фізичного, духовного вдосконалення, здорового способу життя, подолання шкідливих звичок); формування і розвиток навичок самовиховання (самоорганізації, самореалізації, самореабілітації, корекції, визначення своєї позиції в житті).

Під змістом і структурою профілактичної діяльності ми розуміємо чітко визначене коло знань, умінь і навичок працівників правоохоронних органів, необхідних для систематичного цілеспрямованого впливу на підлітків та взаємодії з усіма суб'єктами профілактичного впливу. Під формами профілактичної діяльності маються названі різновиди організації діяльності, способи зовнішнього її вирішення. Це уроки, заняття, тематичні класні години, загально шкільні акції, засідання, лекції, дебати, дискусії, тренінги, різноманітні масові заходи тощо. Вони розділяються на індивідуальні, групові та масові. Під методами профілактичної діяльності розуміється сукупність дій представників правоохоронних органів, вчителів і самих учнів, у процесі яких відбувається засвоєння підлітками знань, умінь і навичок правомірної, моральної поведінки. Домінуючими у цьому вважаємо методи інформування, переконання, покарання, наочності тощо. Як свідчать наші дослідження, базовими принципами профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів є ті, що ґрунтуються на світоглядно-методологічних засадах сучасної вітчизняної та зарубіжної науки: науковості і доступності, системності і наскрізності, неперервності та природовідповідності, інтегративності, динамічності і відкритості, плюралізму, превентивності, правдивості і довіри, індивідуального підходу і адресності, зрозумілості, тактовності, діловитості.

Реалізація принципів профілактичної діяльності реалізується в процесі позакласної та позашкільної роботи з підлітками, у роботі з батьками.

Умовою реалізації моделі профілактики правопорушень є, перш за все, узгодження з тим соціокультурним середовищем, у якому їй належить функціонувати. Таким у нашому дослідженні виступає навчально-виховний процес загальноосвітнього навчального закладу та діяльність співробітників правоохоронних органів.

Моделювання процесу профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів дає підставу розглядати цей процес як відповідну соціально-педагогічну систему, що охоплює заходи з конкретизації мети, завдань, змісту, видів роботи; визначення структури та вибір оптимальних форм і методів її організації, а також визначення критеріїв, показників і рівнів сформованості правомірної поведінки, як мети профілактичної роботи.

Правомірна поведінка (на відміну від протиправної) - це сукупність соціально корисних, виражених зовні у вигляді дій або бездіяльності вчинків, що мають свідомо вольовий характер, адекватні нормам права, обумовлюють правомірні наслідки. Основною ознакою правомірної поведінки є її соціальна корисність і соціальна активність та гуманістична спрямованість (рис. 2).

У структурі формування правомірної поведінки підлітків виділено наступні компоненти: когнітивний (знання сутності правопорушень та основ правомірної поведінки); емоційно-ціннісний (активність у прагненні бути слухняним); діяльнісно-поведінковий (свідоме дотримання вимог правомірної поведінки).

До критеріїв і показників правомірної поведінки віднесено соціальну активність (моральна позиція щодо правопорушень; соціальна спрямованість поведінки; позитивне ставлення до навчання; адекватність самооцінки); ціннісні орієнтації (пріоритет загальнолюдських цінностей; здатність поважати іншу людину; ведення здорового способу життя; негативне ставлення до вживання психоактивних речовин); правову відповідальність (вміння контролювати свої дії; потреба у засвоєнні морально-правових норм; відповідальна поведінка; відсутність протиправних поведінкових проявів).

Таку систему, на нашу думку, цілком можна вважати цілісною. Вона має не лише теоретичне, але й практичне значення, оскільки орієнтує педагогічних працівників і працівників правоохоронних органів на комплексний, а не лише функціональний аналіз реального процесу, допомагає розробити єдину систему його здійснення.

За визначеними критеріями і показниками були виявлені рівні сформованості правомірної поведінки: достатній, середній, низький.

До групи з достатнім рівнем було віднесено учнів, які мали глибокі і міцні знання, чітку моральну позицію щодо сутності правопорушень, соціальну спрямованість своєї поведінки, позитивно ставляться до навчання і успішно навчаються. Такі підлітки віддають пріоритет загальнолюдським цінностям і здоровому способу життя; поведінка їх стійка, прогнозована, відповідальна; вони володіють здатністю аналізувати свої вчинки і вчинки інших; адекватно себе оцінюють; вміють себе контролювати.

До групи із середнім рівнем сформованості правомірної поведінки були віднесені підлітки, які мали певні, але недостатні знання, нестійку позицію щодо сутності і проявів правопорушень, мали посередні успіхи у навчанні; не завжди дотримувались правил моральної поведінки, здорового способу життя; періодично здійснювали протиправні дії, недостатньо володіли навичками саморегуляції та самоконтролю; не завжди адекватно себе оцінювали.

До групи з низьким рівнем сформованості правомірної поведінки були віднесені підлітки, які мали розрізнені знання про сутність правомірної поведінки, підтримували позицію правопорушників, не встигали у навчанні, не дотримувалися здорового способу життя, вживали психоактивні речовини, вчиняли протиправні дії, мали неадекватну самооцінку, не вміли регулювати свою поведінку. Такі підлітки, як правило, стоять на обліку у кримінальній міліції у справах неповнолітніх.

Результати констатувального етапу експерименту засвідчили, що лише 23,5% підлітків характеризуються достатнім рівнем правомірної поведінки; 48,8% - середнім рівнем і 27,7% - низьким. 13% учнів мають завищену самооцінку, 48,2% - адекватну; у 39,5% учнів самооцінка занижена, що підтверджує висновки про наявність у значної кількості підлітків почуття неповноцінності (14,5%) і невпевненості у собі (23,9%), а це у свою чергу, заважає особистісній саморегуляції, здатності контролювати свої дії, пригнічує психічний стан, призводить до негативних проявів у поведінці. 20,5% підлітків характеризуються пасивною, а 16,3% - агресивною поведінкою. Як результат, значна частина підлітків 12-14 років (30,1%) ставиться до своїх однолітків байдуже, проявляє недоброзичливість, зневагу, що свідчить про недостатній рівень їх духовного, соціального розвитку, примітивність ціннісних орієнтацій. 23,4% підлітків нехтує своїми обов'язками перед суспільством, 21,6% - порушує морально-правові норми, що свідчить про нерозвинуту правову відповідальність.

Невтішними виявились результати констатувального експерименту в частині виявлення вживання підлітками психоактивних речовин. З них 32% постійно курить, 20% вживають алкогольні речовини, 10,2% - наркотики. Причому всі, хто скоює протиправні дії (таких 23,2%) постійно п'ють і курять, проявляють різні форми агресії і насильства.

У процесі психодіагностики виявилося, що в учнів, які викликали найбільше занепокоєння, спостерігалась складна акцентуація характеру, яка впливала на їхні ціннісні орієнтації. Тому ми застосовували методику, яка виявила не лише акцентуації, але й тло, на якому вона відбувається (мікроклімат у колективі, референтній групі, взаємостосунки з вчителями, батьками, однолітками).

Виходячи з отриманих даних, ми дійшли висновку, що низький рівень сформованості правомірної поведінки у підлітків обумовлений відсутністю у навчально-виховному процесі сучасних інноваційних технологій, діагностико-прогностичних методик профілактики правопорушень підлітків; недостатнім рівнем підготовки вчителів та співробітників МВС до здійснення системної спеціальної профілактичної діяльності.

На розв'язання цих проблем були спрямовані завдання формувального експерименту.

У другому розділі - “Шляхи удосконалення профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів” розкрито методику формувального етапу експерименту, зміст, форми, методи, інноваційні технології та соціально-педагогічні умови профілактики правопорушень підлітків (див. Рис. 1).

Такими умовами стали:

- використання можливостей діагностико-прогностичних методик в аналітико-профілактичній діяльності правоохоронних органів;

- застосування потенціалу освітньо-профілактичної діяльності в їх роботі;

- врахування особливостей оперативно-профілактичних заходів правоохоронних органів з профілактики правопорушень підлітків.

Визначені нами профілактичні заходи включали реалізацію комплексних діагностико-прогностичних методик (аналіз мікрорайону, діагностика класу, школи, сім'ї, окремого учня).

Здійснювана експериментальна робота (аналіз соціального середовища, матеріалів з журналу реєстрації затриманих, обліку поведінки, дані педагогічних спостережень, бесіди, анкетування, опитування, діагностика стану здоров'я підлітків за участю шкільного лікаря, відвідування сім'ї) допомагали з'ясувати ті тривожні фактори, які спричиняють виникненню непорозумінь і конфліктних ситуацій у стосунках з учнями, які у подальшому можуть перейти у скоєння протиправних дій.

Соціальна діагностика правопорушень давала змогу відстежувати часові періоди ризику скоєння правопорушень, які утворюються при переході життєдіяльності учнів з одного середовища в інше (навчально-виховний період - вільний час; канікулярний час - час занять; вільний час - час сімейного спілкування).

Стратегія профілактики правопорушень підлітків враховувала можливості освітньо-профілактичної роботи в діяльності правоохоронних органів, яка включала масову, групову та індивідуальну освітньо-профілактичну діяльність. Така стратегія ефективно реалізувалася в трьох напрямах:

- спільна робота правоохоронних органів і педагогічних колективів загальноосвітніх навчальних закладів у наданні поетапної допомоги при здійсненні профілактичної роботи (введення постійного контролю за появою початкових відхилень; робота педагогічних консиліумів тощо);

- сприяння правоохоронним органам з боку педагогічних колективів в оволодінні формами і методами виховного впливу на учнів;

- здійснення цілеспрямованої роботи з профілактики вживання підлітками психоактивних речовин.

Визначальним фактором у здійсненні оперативно-профілактичної роботи було проведення профілактичних заходів щодо бездоглядності неповнолітніх, схильних до бродяжництва, жебракування, через обстеження населених пунктів (райцентрів, міст) та виявлення правопорушень серед підлітків. Стратегічним напрямом оперативно-профілактичної діяльності була робота з функціонально неспроможними сім'ями. Для сімей із низьким рівнем психолого-педагогічної культури батьків застосовували індивідуальні бесіди, у яких роз'яснювали про шкоду застосування насильства при вирішенні конфліктів між собою і перенесення агресивної поведінки на дітей. Працівниками правоохоронних органів сумісно із учителями проводилась робота з батьками-чоловіками із роз'яснення того, що вияв агресії щодо жінки у свою чергу провокує агресивну поведінку матері щодо дітей. Особливу увагу приділяли сім'ям, де домінували конфліктні стосунки. Для них виявились сприйнятливими рольові ігри, дебати, в процесі яких розв'язувались проблемні сімейні ситуації. Важливим у нашій експериментальній роботі було “повернення до школи батьків”, пробудження їх інтересу до шкільних справ, до виховання дітей. У таких випадках проводились: прес-конференції, дискусії, обговорення проблемних ситуацій, перегляд тематичних відеофільмів, дебати, тренінгові заняття.

Профілактичні стратегії будувалися диференційовано з урахуванням факторів ризику в різних типах сімей.

Експериментальна робота дозволила розширити місце і роль сучасних інноваційних технологій у профілактиці правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів.

Інноваційні технології - запровадження нових форм і методів організації у навчально-виховному процесі, спрямовані на підвищення рівня знань, умінь і навичок протидії негативним явищам та формування правомірної поведінки.

У процесі формувального експерименту були апробовані в роботі з працівниками кримінальної міліції, вчителями, батькам і учнями такі взаємопов'язані і взаємодоповнюючі технології, як педагогічні дискусії, конкурси, диспути, соціально-комунікативні тренінги, тренінги особистісного зростання, ситуаційні вправи, рольові і ділові ігри, дебати, мозкові штурми, використання психомалюнку: “Дерево”, “Моя сім'я”, “Неіснуюча тварина”, “Мій дім”, “Мої друзі” тощо. Використання цих технологій давало можливість скласти психолого-педагогічну характеристику підлітка. Аналіз результатів експерименту засвідчив, що такі технології, спонукаючи розвиток певних особистісних якостей підлітків, забезпечували широкомасштабний вплив, необхідний для формування у підлітків навичок правомірної поведінки, здійснення внутрішньої саморегуляції у ставленні до правопорушень, уникати невиправданого ризику, робити правильний здоровий вибір, протидії тиску зовні, навчання вмінню стояти за себе, веденню здорового способу життя, відмова від уживання психоактивних речовин, удосконалення комунікативних, емоційно-вольових, виконавських умінь і навичок.

Узагальнені результати рівнів прояву правомірної поведінки за результатами констатувального і формувального етапів дослідно-експериментальної роботи (за всіма критеріями і показниками) подано в діаграмі 1. (При цьому: КЕ - показники констатувального етапу експерименту, ФЕ - показники формувального етапу експерименту).

Результати формувального етапу експерименту засвідчили відчутні зміни у показниках сформованості у підлітків навичок правомірної поведінки. Так значно зменшилось в експериментальних колективах число підлітків з хиткою чи пасивною моральною позицією щодо правопорушень (з 18,6% до 10,3%). У той же час зріс достатній рівень цього показника (з 23,1% до 35,2%) та середній рівень (з 58,3% до 54,5%). У контрольних колективах дані значно не змінились. Достатній рівень прояву соціальної активності зріс з 22,3% до 22,4%; середній з 53,3% до 53,5%; низький зменшився з 24,4% до 24,1%.

Показники прояву ціннісних орієнтацій також змінились. Відсоток тих підлітків, які нехтували загальнолюдськими цінностями, не виявляли належної поваги до іншої людини, вели нездоровий спосіб життя, вживали психоактивні речовини (тютюн, алкоголь та інші наркотичні речовини) порівняно з констатувальним етапом експерименту в експериментальних колективах знизився з 28,7% до 10,9%. У той же час зросли значення середнього з 46,4% до 47,5% та достатнього рівня з 24,9% до 41,6%.

Сталися позитивні зміни й у прояві у підлітків правової відповідальності, зокрема у вмінні контролювати свої дії: потребах у засвоєнні морально-правових норм; дотриманні відповідальної поведінки; відсутності протиправних поведінкових проявів. Достатній рівень правової відповідальності засвідчили 33,1% підлітків проти 23,6% на початку експерименту; середній - відповідно 51,8% і 46,6%; низький - 15,1% і 29,8% підлітків.

Позитивний результат засвідчив і той факт, що в експериментальних колективах з 28 учнів, які стояли на внутрішньо шкільному обліку, знято з обліку 9 підлітків (32%). У контрольних колективах ці показники суттєво не змінились.

Дані контрольних колективів, де не проводилась цілеспрямована профілактична робота, майже не змінилися: достатній рівень - з 23,5% до 23,7%; середній - з 46,8% до 46,9%; низький - з 29,7% до 29,4%,

В експериментальних колективах суттєво знизилась кількість підлітків, які перебували на шкільному обліку та в кримінальній міліції у справах неповнолітніх.

Рис. 1 Порівняльні дані рівнів прояву правомірної поведінки (за результатами констатувального і формувального етапів дослідно-експериментальної роботи)

Отримані дані свідчать про позитивні тенденції та ефективність експериментальної роботи з профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів. Зміст, форми та методи профілактичної діяльності, які використовувалися нами у процесі експериментальної роботи, сприяли зміцненню особистісної сфери життєвої позиції підлітків, підвищенню їх ціннісних орієнтацій, впевненості в собі, можливостях, цілях і шляхах досягнення правомірної поведінки.

Проведена експериментальна робота підтвердила висунуту гіпотезу про те, що процес профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів буде ефективним за умов: використання можливостей діагностико-прогностичних методик в аналітико-профілактичній діяльності правоохоронних органів; застосування потенціалу освітньо-профілактичних підходів; врахування особливостей оперативно-профілактичних заходів у роботі з підлітками.

ВИСНОВКИ

1. Вивчення філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної, медичної, юридичної літератури з проблеми дали змогу уточнити і розширити сутність понять “правопорушення”, “підлітки-правопорушники”, “соціально-педагогічні умови”, “діяльність правоохоронних органів”, визначити соціально-економічні, психолого-педагогічні та медико-біологічні чинники детермінації цього явища. Досліджено різні типи поведінки неповнолітніх правопорушників (аморальна, антисоціальна (делінквентна), кримінальна (злочинна), аутодеструктивна (адиктивна) на основі вікових, індивідуальних особливостей, впливу соціокультурного середовища, що допомогло визначити правомірну поведінку як результат і засіб профілактичної діяльності. Правомірна поведінка - це сукупність соціально корисних, виражених зовні у вигляді дій або бездіяльності вчинків, що мають свідомо вольовий характер, адекватні нормам права, обумовлюють правомірні наслідки.

2. У структурі передумов профілактики правопорушень підлітків суттєву роль відіграють правоохоронні органи (слідчі ОВС та оперуповноважені кримінальної міліції у справах дітей) через здійснення ними спільно з загальноосвітніми навчальними закладами діагностико-прогностичної, освітньо-профілактичної та оперативно-профілактичної роботи.

3. Розроблена структурно-функціональна модель профілактики правопорушень підлітків у діяльності правоохоронних органів дала змогу розкрити сутність, соціально-педагогічні умови ефективного здійснення цього процесу і підтвердила, що профілактика правопорушень підлітків є цілісною педагогічною системою, яка характеризується конкретною метою, завданнями, змістом, оптимальними формами і методами організації, а також визначеними компонентами (когнітивним, емоційно-ціннісним та діяльнісно-поведінковим), критеріями (соціальна активність, ціннісні орієнтації та правова відповідальність) з відповідними показниками і рівнями (достатнім, середнім та низьким) сформованості правомірної поведінки як мети та результату профілактичної діяльності.

4. За результатами констатувального експерименту найбільшу кількість становили підлітки із середнім рівнем прояву правомірної поведінки - 48,8%, достатнім - 23.5% і досить значна частина підлітків - 27,7% мали низький рівень прояву правомірної поведінки.

Порівняння експериментальних даних засвідчило, що в результаті реалізації програми дослідження в експериментальних колективах відбулися позитивні зміни у рівнях сформованості правомірної поведінки підлітків. Так, на кінець експерименту низький рівень правомірної поведінки зменшився на 14,0%. Підвищився достатній рівень на 11,8%, середній - на 2,2%. У контрольних колективах ця тенденція виражена значно меншою мірою, суттєвих кількісних та якісних змін тут не відбулося, а іноді навіть погіршилося.

5. Аналіз результатів формувального експерименту дає підставу стверджувати, що ефективність процесу профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів дає високу результативність за певних соціально-педагогічних умов та у процесі впровадження інноваційних технологій: використання можливостей діагностико-прогностичних методик; застосування потенціалу освітньо-профілактичної діяльності в їх роботі; врахування особливостей оперативно-профілактичних заходів правоохоронних органів з профілактики правопорушень підлітків.

6. Узагальнення і порівняння відповідних емпіричних даних, отриманих у констатувальному і формувальному експериментах, засвідчує, що запропонована модель та визначені соціально-педагогічні умови удосконалення процесу профілактики правопорушень підлітків у діяльності правоохоронних органів виявились ефективними і підтверджують досягнення мети, виконання завдань дослідження.

Результати проведеного дослідження дали можливість підготувати методичні рекомендації з профілактики правопорушень підлітків у діяльності правоохоронних органів і рекомендувати їх для практичного використання співробітниками правоохоронних органів у районних відділках ОВС, вчителями, класними керівниками, соціальними працівниками та психологами загальноосвітніх навчальних закладів, працівниками служб у справах дітей,

Перспективи подальшого удосконалення профілактичної роботи вбачаються нами в таких напрямах: впровадження діагностико-прогностичних методик й інноваційних технологій профілактики правопорушень для всіх вікових груп учнів; диференційованої профілактики психоактивних речовин на основі міждисциплінарного підходу; забезпечення педагогічних кадрів і співробітників правоохоронних органів необхідними програмами, посібниками з профілактики правопорушень учнів; цілеспрямована робота із соціально неспроможними сім'ями, в яких існує негативний емоційний мікроклімат для виховання школярів; удосконалення законодавчого забезпечення процесу профілактики правопорушень неповнолітніх.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

I. Посібники

1. Ковальчук М. Я., Федорченко Т. Є. Профілактика правопорушень підлітків в діяльності шкіл та правоохоронних органів / М. Ковальчук, Т. Федорченко // навч.-метод. посіб. - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2007. - 212 с. (участь авт. - 5,5 д.а.).

II. Статті у наукових фахових виданнях

2. Ковальчук М. Я. Особливості профілактичної роботи правоохоронних органів із запобігання скоєння підлітками правопорушень і злочинів / М. Я. Ковальчук // Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості учнів в умовах позашкільних навчальних закладів: зб. матеріалів наук.- практ. конф. 30-31 березня 2006 р. - Київ: Грамота, 2006. - С. 166-173.

3. Ковальчук М. Я. Право на захист від жорстокого поводження та всіх форм насильства щодо неповнолітніх / М. Я. Ковальчук // Рідна школа. - 2007. - № 2. - С. 15-18.

4. Ковальчук М. Я. Профілактика вживання психоактивних речовин підлітками в діяльності правоохоронних органів та загальноосвітніх шкіл М. Я. Ковальчук // Рідна школа. - 2007. - № 5-6. - С. 33-37.

5. Ковальчук М. Я. Основні причини правопорушень підлітків у сучасний період / М. Я. Ковальчук // Рідна школа. - 2007. - № 7-8. - С. 35-38.

III. Матеріали науково-практичних конференцій

6. Ковальчук М. Я. Роль і місце вільного часу в скоєнні правопорушень підлітками / М. Я. Ковальчук // Проблеми залучення молоді до процесу прийняття рішень на місцевому і регіональному рівнях: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 15-16 грудня 2005 р.: зб. наук. праць. - Тернопіль: Терно-Граф, 2005. - С. 89-96.

АНОТАЦІЇ

Калиняк М. Я. Соціально-педагогічні умови профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 - соціальна педагогіка. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена питанню профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів.

Здійснено аналіз цієї проблеми з психолого-педагогічних, соціологічних, правових позицій, розглянуто сутність понять “правопорушення”, “підлітки-правопорушники”, “соціально-педагогічні умови”, “діяльність правоохоронних органів”.

Розроблено та експериментально перевірено сукупність соціально-педагогічних умов, форм і методів формування правомірної поведінки підлітків, досліджено різні типи поведінки неповнолітніх правопорушників (як аморальна, антисоціальна (делінквентна), кримінальна (злочинна), аутодеструктивна (адиктивна) та шляхи цілеспрямованої взаємодії суб'єктів, профілактики щодо корекції негативних проявів у поведінці неповнолітніх; розроблено структурно-функціональну модель профілактики правопорушень підлітків в діяльності правоохоронних органів, критерії, показники та рівні формування правомірної поведінки; дібрано методи дослідження сформованості правомірної поведінки підлітків як засобу і результативності профілактичної роботи.

Доведено, що ефективність процесу профілактики правопорушень підлітків у діяльності правоохоронних органів забезпечується удосконаленням виховного процесу через здійснення комплексного підходу до соціально-педагогічної діагностики з використанням відповідних матеріалів для прогностичних висновків і проективних методик; проведення індивідуальної і масової, групової освітньо-профілактичної роботи з неповнолітніми; реалізацією потенціалу оперативно-профілактичної діяльності правоохоронних органів в роботі з батьками; посиленням соціального і педагогічного контролю за поведінкою підлітків.

Ключові слова: правопорушення, профілактика, соціально-педагогічні умови, правомірна поведінка, діяльність правоохоронних органів.

Калыняк М. Я. Социально-педагогические условия профилактики правонарушений подростков в деятельности правоохранительных органов. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 - социальная педагогика. - Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена актуальным проблемам воспитания, в частности социально-педагогическим условиям, содержанию, формам и методам профилактики правонарушений подростков в деятельности правоохранительных органов.

На основе изучения философской, социологической, психологической, педагогической, юридической литературы по проблеме исследования уточнены понятия “правонарушения”, “подростки-правонарушители”, “социально-педагогические условия”, “деятельность правоохранительных органов”, определены социально-экономические, психолого-педагогические и медико-биологические факторы детерминации этого явления.

Актуальность проблемы обусловлена рядом противоречий, существующих в настоящее время, это в первую очередь несоответствие воспитательных методов новой социальной ситуации; необходимостью проведения профилактики правонарушений подростков и недостаточной разработкой методов, приёмов организации и осуществление профилактической деятельности; между динамикой развития личности подростка и консерватизма содержания, традиционных форм и методов влияния на учеников, несовершенством социально-педагогического и психологического механизма и условий эффективного решения этой проблемы; между потенциальными возможностями учебно-воспитательного процесса относительно реализации задач и несовершенной профессиональной подготовкой учителей, их незнанием современных методов осуществления воспитательного влияния на подростков.

Разработаны в ходе исследования различные типы поведения несовершеннолетних правонарушителей на основе возрастных, индивидуальных особенностей, влияния социокультурной среды, определено правомерное поведение подростков как средство и результат профилактической деятельности.

Разработанная структурно-функциональная модель профилактики правонарушений подростков в деятельности правоохранительных органов позволила раскрыть их сущность как воспитательной так и коррекционной деятельности, которая осуществляется на основе выявления причин и факторов риска.

Констатирующий эксперимент засвидетельствовал низкий уровень правомерного поведения подростков - 27,7%. Причиной показателя оказалась недостаточная работа правоохранительных органов через осуществление ими совместно с общеобразовательными учебными заведениями диагностико-прогностической, образовательно-профилактической и оперативно-профилактической деятельности.

Установлено, что целенаправленный процесс профилактики правонарушений подростков в деятельности правоохранительных органов обеспечивается положительной работой при наличии следующих социально-педагогических условий: использование возможностей диагностико-прогностических методик в аналитико-профилактической деятельности правоохранительных органов; применение потенциала просветительско-профилактической работы; учитывание особенностей оперативно-профилактических мероприятий правоохранительных органов по профилактике правонарушений подростков.

Каждое условие обладает своими возможностями и взятое в отдельности не может полностью обеспечить эффективность профилактики правонарушений подростков в деятельности правоохранительных органов.

Перспективы дальнейшего усовершенствования профилактической работы ми видим в таких направлениях: внедрении диагностико-прогностических методик профилактики правонарушений для всех возрастных групп учеников; обеспечение педагогических кадров и сотрудников правоохранительных органов необходимыми программами, пособиями по профилактике правонарушений несовершеннолетних; целенаправленная работа с неблагополучными семьями, в которых существует негативный эмоциональный микроклимат для воспитания детей; усовершенствование законодательного обеспечения процесса профилактики правонарушений несовершеннолетних.

...