Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 37.013.42 (043)

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СТИМУЛЮВАННЯ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО АНІМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.05 - соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ЛЕСІНА Тетяна Миколаївна

Луганськ - 2009



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Херсонському державному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Звєрєва Ірина Дмитрівна, Інститут проблем виховання АПН України, головний науковий співробітник лабораторії соціальної педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Рижанова Алла Олександрівна, Харківська державна академія культури, проректор з навчально-методичної та виховної роботи;

кандидат педагогічних наук, доцент Пащенко Світлана Юріївна, Запорізький національний університет, доцент кафедри педагогіки і психології.

Захист відбудеться 12 червня 2009 року о 9.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.03 у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 376.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

Автореферат розіслано 12 травня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Л. Бутенко



Лесіна Т. М. Соціально-педагогічні умови стимулювання майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 - соціальна педагогіка. - Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2009.

У дисертації на основі теоретичного аналізу наукових джерел з проблеми анімаційної діяльності особистості висвітлено сутність анімації як соціально-педагогічного феномена, вивчено основні підходи до процесу підготовки фахівців-аніматорів; обґрунтовано й експериментально перевірено соціально-педагогічні умови, що стимулюють майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності: організація соціально-педагогічної просвіти студентів щодо сутності, змісту анімаційної діяльності та її значущості у соціалізації дітей і молоді; розвиток у студентів особистісно-професійних якостей, необхідних для успішного здійснення колективних творчих справ як інтерактивної форми анімаційної діяльності; підтримка майбутніх соціальних педагогів у розробці та реалізації анімаційних проектів регіонального, національного і міжнародного рівнів. Розроблено й упроваджено модель стимулювання майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності, експериментальним шляхом доведено її ефективність. інтерактивний творчий анімація

Ключові слова: аніматор, анімаційна діяльність соціального педагога, соціально-педагогічні умови, стимулювання, анімаційний проект.



Лесина Т.Н. Социально-педагогические условия стимулирования будущих социальных педагогов к анимационной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 - социальная педагогика. - Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Луганск, 2009.

Диссертация посвящена исследованию социально-педагогических условий стимулирования будущих социальных педагогов к анимационной деятельности.

На основе теоретического анализа научных источников по проблеме освещена суть анимации как социально-педагогического феномена, проанализированы основные подходы к процессу подготовки специалистов-аниматоров.

Установлено, что предметом анимации является социальная и духовная „деградация” личности, пассивность и потребительский характер в ее жизнедеятельности. Цель деятельности социального педагога-аниматора - не только и не столько выявлять проблемную ситуацию, в которой находится ребенок и помогать ему в ее разрешении через посредническую деятельность, а прежде всего - стимулировать, „вдохновлять” личность к самораскрытию, саморазвитию и самопомощи средствами просоциальной преобразовательной деятельности.

В диссертационной работе раскрыт структурно-компонентный состав готовности социальных педагогов к анимационной деятельности, как составляющей его общепрофессиональной компетентности, определены критерии, показатели и признаки ее проявления; изучено состояние подготовки студентов к такой деятельности.

Теоретически обоснованы уровни исследуемой готовности (низкий, средний, выше среднего, достаточный, высокий), изучен характер осуществления анимационной деятельности на практике (репродуктивный, репродуктивно-творческий, творческо-репродуктивный, творческий). Освещены обобщающие характеристики составляющих процесса анимационной деятельности и основных компонентов готовности будущего социального педагога к ее реализации (мотивационного, когнитивного и операционно-процессуального).

Впервые разработаны и на теоретическом, содержательном, технологическом уровнях обоснованы социально-педагогические условия, которые стимулируют будущих социальных педагогов к анимационной деятельности. Ими являются: организация социально-педагогического просвещения студентов относительно сущности, содержания анимационной деятельности и ее значимости в социализации детей и молодежи; развитие у студентов личностно-профессиональных качеств, необходимых для успешного осуществления коллективных творческих дел как интерактивной формы анимационной деятельности; поддержка будущих социальных педагогов в разработке и реализации анимационных проектов регионального, национального и международного уровней.

Разработана и апробирована модель процесса стимулирования будущих социальных педагогов к анимационной деятельности на этапе их профессиональной подготовки в высшей школе. Согласно экспериментальной модели, внешние факторы стимулирования будущих специалистов к анимационной деятельности через влияние на три ее основных компонента (мотивационный, операционно-процессуальный, когнитивный) в процессе профессиональной подготовки социальных педагогов переходят во внутренние качественные стимулы к реализации анимационной деятельности. Социально-педагогические условия, которые являются неотъемлемыми взаимосвязанными и взаимообусловленными составляющими элементами модели, обеспечивают ее эффективность.

Технологически процесс стимулирования осуществлялся посредством использования личностно ориентированных способов и интерактивных методов в процессе подготовки студентов к анимационной деятельности (тренинговые формы обучения, кооперативное и коллективное обучение, создание портфолио социального педагога-аниматора, индивидуально-творческие задания студентам на период прохождения ними практики, разработка и реализация анимационных проектов), охватывая аудиторную и внеаудиторную учебно-воспитательную работу со студентами, деятельность наставников академических групп; внедрения спецкурса „Анимационная деятельность социального педагога: личностно ориентированные технологи реализации”, спецпрактикума „Проектная деятельность социального педагога-аниматора” и самостоятельную проектную, просоциальную деятельность студентов во время прохождения ими всех разновидностей социально-педагогической практики.

Опытно-экспериментальным путем доказана продуктивность авторской модели стимулирования будущих социальных педагогов к анимационной деятельности, которая обеспечивается посредством реализации обоснованных социально-педагогических условий.

Ключевые слова: аниматор, анимационная деятельность социального педагога, социально-педагогические условия, стимулирование, анимационный проект.



Lesina T. M. Social and Pedagogical Conditions of the Future Social Pedagogues' Motivation to Engage in the Animation Activity. - Manuscript.

The dissertation for obtaining the Candidate's degree of Pedagogical Sciences, specialty 13.00.05 - Social Pedagogy. - Luhansk Taras Shevchenko National University. - Luhansk, 2009.

Basing on the theoretical analysis of the scientific sources on the problem of the social pedagogue's animation activity, this thesis covers the essence of animation as a social and pedagogical phenomenon and analyses the main approaches to the process of training animation specialists. This research is the first one to present social and pedagogical conditions which motivate the future social pedagogues to engage in the animation activity. The research defines the essence of the conditions as follows: a student group's involvement in the joint creative initiatives, organization of the social and pedagogic education of students as regards to the importance of the animation activity and its specific functional role in the socialization of children and youth, initialization of the future social pedagogues' participation in animation projects at the regional, national, and international levels.

The productivity of the author's approach to the implementation of the technological aspect of the process of motivating the future social pedagogues to engage in the animation activity has been proven experimentally. The above-mentioned process consists of the motivation, cognitive, and operational and procedural components.

Key words: animator, social pedagogue's animation activity, social and pedagogical conditions, motivation, animation project.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Стрімкий розвиток, який відбувається в усіх сферах життєдіяльності сучасної людини через глобалізаційні та євроінтеграційні процеси, залишає своєрідний відбиток у свідомості дітей і молоді. За таких умов постає проблема виховання активного громадянина, творчої особистості, здатної до саморозвитку і самодопомоги, спроможної реалізувати свій потенціал на користь суспільства. Вагомість цієї проблеми підкреслюється у Законі України „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції громадянського виховання в умовах розвитку української державності. Відтак нагальною стає потреба в упровадженні якісно нових технологій соціально-педагогічного стимулювання життєздатності кожної особистості не лише з метою адаптації до сучасних змін, але й набуття нею властивостей активного творця власного життєвого шляху. Натомість загальновизнаною серед дослідників різних наукових галузей є тенденція домінування споживчої настанови у переважної частини дітей і молоді, соціально пасивного характеру їх життєдіяльності, зниження рівня просоціальних прагнень і соціально-культурних потреб. Усе це актуалізує соціально-педагогічні проблеми сучасного суспільства, посилює значущість особистісно-професійної спроможності фахівців у їх розв'язанні. Плідною у цьому плані є ідея пропедевтики негативних суспільно-педагогічних явищ, у тому числі й через активізацію діяльності соціальних педагогів-аніматорів.

Наукові дослідження з проблем соціальної педагогіки відображають тенденції розвитку її напрямів (О. Безпалько, І. Звєрєва, Г. Лактіонова, Ю. Поліщук, А. Рижанова, С. Савченко, С. Харченко та ін.), одним із яких є анімаційна діяльність фахівця. Різним аспектам анімаційної діяльності особистості присвя-чено праці вітчизняних і зарубіжних науковців (В. Бочарова, Б. Вульфов, В. Квар-тальнов, В. Кісельов, Є. Мамбеков, С. Пащенко, М. Петрова, Є. Приєзжева, Л. Сайкіна, Л. Тарасов, І. Шульга). Найбільш потужними у зв'язку з цим є французькі наукові школи Ж. Жійє, Ж. Огюстена, Ж. Дюмазедьє, П. Безнара, вивчення доробку яких засвідчує наявну ще й досі термінологічну невизначеність феномена „ані-маційна діяльність”. У дослідженнях вітчизняних учених теж зафіксовано неоднозначне трактування цього соціально-педагогічного явища - увага акценттується здебільшого на суто організаційно-дозвіллєвому аспекті анімаційної діяльності особистості (А. Капська, Г. Лактіонова, Л. Міщик, І. Петрова, В. Поліщук, В. Сидоров).

В освітньо-професійній програмі та кваліфікаційній характеристиці соціального педагога закладено ідею виконання фахівцем анімаційних функцій. Проте спеціальне й поглиблене вивчення практики підготовки соціальних педагогів доводить їх недостатню спроможність повноцінно виконувати анімаційну діяльність.

До того ж нині спостерігається низка суперечностей між: соціальним замовленням щодо виконання соціальним педагогом анімаційної діяльності в дитячо-молодіжному середовищі і переважно низьким рівнем готовності фахівців до її реалізації; ключовим значенням університетської освіти як основного етапу професійного становлення фахівця й резервами навчально-виховного процесу вищої школи в активізації анімаційної діяльності майбутніх соціальних педагогів; усвідомленням студентами ролі й місця анімаційної діяльності, її соціально-педагогічного впливу на процес соціалізації особистості й несформованістю власного досвіду такої діяльності як складової професійної компетентності.

Зазначені протиріччя, а також відсутність спеціальних соціально-педагогічних праць, присвячених науковому осмисленню анімаційної діяльності, зумовили вибір теми дисертації - „Соціально-педагогічні умови стимулювання майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи Херсонського державного університету і є складовою комплексної наукової теми „Підготовка вчителя в системі неперервної педагогічної освіти” (№ 0106U000875). Тему дисертації затверджено вченою радою Ізмаїльського державного гуманітарного університету (протокол №2 від 27.10.2005 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 31.01.200 р.).

Об'єкт дослідження - анімаційна діяльність майбутніх соціальних педагогів.

Предмет дослідження - соціально-педагогічні умови стимулювання студентів - майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності на етапі їхнього навчання у вищому навчальному закладі.

Мета дослідження полягає в тому, щоб теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність соціально-педагогічних умов стимулювання майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності в процесі їх професійної підготовки у вищій школі.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання

1) здійснити ретроспективний аналіз наукових досліджень і з'ясувати соціально-педагогічну сутність понять „анімація”, „аніматор”, „анімаційна діяльність”;

2) визначити компоненти, показники й рівні готовності студентів до анімаційної діяльності та вивчити стан підготовки майбутнього соціального педагога до анімаційної діяльності;

3) обґрунтувати соціально-педагогічні умови стимулювання майбутнього соціального педагога до анімаційної діяльності;

4) розробити і запровадити модель стимулювання майбутнього соціального педагога до анімаційної діяльності на етапі його професійної підготовки у вищій школі;

5) перевірити ефективність визначених соціально-педагогічних умов стимулювання майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності.

В основу дослідження покладено гіпотезу про те, що стимулювання майбутнього соціального педагога до анімаційної діяльності буде дієвим за таких умов:

· організація соціально-педагогічної просвіти студентів щодо сутності, змісту анімаційної діяльності та її значущості у соціалізації дітей і молоді;

· розвиток у студентів особистісно-професійних якостей, необхідних для успішного здійснення колективних творчих справ як інтерактивної форми анімаційної діяльності;

· підтримка майбутніх соціальних педагогів у розробці й реалізації анімаційних проектів регіонального, національного і міжнародного рівнів.

Методологічну та теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять положення філософії, психології, педагогіки про соціальну сутність особистості, принципи діяльнісного й особистісно орієнтованого підходів до формування особистості (І. Бех, І. Зязюн, І. Зимня, Н. Кічук, В. Кремень, С. Сисоєва, С. Харченко та ін.), результати фундаментальних наукових досліджень щодо єдності свідомості й діяльності, закономірностей розвитку і саморозвитку особистості майбутнього фахівця впродовж професійної підготовки (Б. Ананьєв, Л. Божович, І. Кон, Н. Кузьміна, С. Рубінштейн, С. Савченко, В. Семіченко та ін.), концепції соціально-педагогічної діяльності, в яких приділено основну увагу активній життєтворчості особистості, її культуротворчій домінанті (К. Абульханова-Славська, І. Звєрєва, Л. Міщик, В. Поліщук, А. Рижанова, та ін.); теорії стимуляції взаємодії людини й середовища (Л. Виготський, О. Леонтьєв, В. Лозова, М. Махмутов, Ю. Машбиць, О. Митник та ін.); положення про формувальний вплив анімаційної діяльності на процес соціалізації особистості (О. Безпалько, Ж. Дюмазедьє, С. Пальчевський, М. Петрова, Л. Сайкіна, Л. Тарасов, М. Ярошенко та ін.) та підготовку фахівців до цієї діяльності (Ж. Жійє, Ф. Лавров, Ж. Огюстен, Є. Приєзжева, І. Шульга та ін.).

Для досягнення поставленої мети, вирішення завдань і перевірки висунутої гіпотези було використано комплекс взаємопов'язаних загальнонаукових методів, а саме: теоретичні - аналіз філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури для визначення теоретико-методологічних засад дослідження; аналіз навчальних планів, програм, навчально-методичної літератури з метою конкретизації потенціалу навчально-виховного процесу щодо формування анімаційної діяльності студентів; порівняння, систематизація й узагальнення для обґрунтування сутності анімаційної діяльності соціальних педагогів та виявлення умов, які забезпечують процес стимулювання до цієї діяльності; педагогічне прогнозування і моделювання задля розробки засобів стимулювання анімаційної діяльності майбутніх фахівців; емпіричні - педагогічне спостереження, бесіди, інтерв'ювання, анкетування, тестування з метою отримання необхідних даних; експертна оцінка, самооцінка, узагальнення незалежних характеристик для з'ясування специфіки явища, що вивчається; метод педагогічного експерименту з метою вияву ступеня ефективності визначених соціально-педагогічних умов стимулювання майбутнього соціального педагога до анімаційної діяльності; методи математичної статистики для кількісного і якісного аналізу одержаних даних.

Експериментальною базою дослідження стали сім вищих навчальних закладів різних регіонів України: Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Херсонський державний університет, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, Республіканський вищий навчальний заклад „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта). На різних етапах у дослідженні взяли участь 508 осіб, серед яких студентів - майбутніх соціальних педагогів - 466, лідерів молодіжних громадських організацій 14-ти областей України - 19, соціальних педагогів-практиків - 23.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено комплексне дослідження процесу стимулювання майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності, теоретично визначено й обґрунтовано соціально-педагогічні умови стимулювання майбутніх соціальних педагогів до означеної діяльності на етапі їх професійного становлення у вищій школі; створено модель стимулювання соціальних педагогів до анімаційної діяльності; уточнено соціально-педагогічну сутність понять „анімація”, „аніматор”, „анімаційна діяльність”, феномена „анімаційна діяльність майбутнього соціального педагога”; набуло подальшого розвитку науково-методичне забезпечення процесу підготовки майбутнього фахівця як суб'єкта анімаційної діяльності.

Практичне значення отриманих результатів: розроблено й апробовано методику діагностики рівнів сформованості готовності студентів до анімаційної діяльності; у навчально-виховний процес вищої школи впроваджено авторський підхід стосовно стимулювання майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності, репрезентований у навчально-методичному посібнику „Соціальний педагог-аніматор: шляхи професійного зростання”, методичних рекомендаціях „Соціально-педагогічна практика студентів: ресурсне забезпечення анімаційної діяльності”, спецкурсі „Анімаційна діяльність соціального педагога: особистісно орієнтовані технології реалізації” та спецпрактикумі „Проектна діяльність соціального педагога-аніматора”.

Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані у процесі професійної підготовки студентів спеціальностей „Соціальна педагогіка”/ „Соціальна робота”, вдосконалення процесу викладання нормативних навчальних дисциплін професійно-орієнтованої та професійно-практичної підготовки фахівців соціально-педагогічної галузі, а також у закладах післядипломної освіти спеціалістів соціальної сфери.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Ізмаїльського державного гуманітарного університету (акт про впровадження № 05 від 14.11.2008 р.), Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (акт про впровадження № 907 від 17.11.2008 р.), Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (акт про впровадження № 34 від 20.11.2008 р.), Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (акт про впровадження № 04 від 27.10.2008 р.), Херсонського державного університету (акт про впровадження від 12.11.2008 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні концептуальні положення й результати дослідження доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: „Підготовка вчителя початкової школи в умовах нової парадигми освіти” (Київ, 2004), „Інформаційно-комунікаційні технології у середній і вищій школі” (Ізмаїл, 2004), „Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Одеса, 2005), „Інноваційні підходи до підготовки педагогічних кадрів у контексті Болонського процесу” (Чернівці, 2005), „Актуальні проблеми сучасної науки” (Ізмаїл, 2006), „Особистісно орієнтовані педагогічні технології у початковій освіті” (Тернопіль, 2006), „Підготовка соціальних педагогів та соціальних працівників в Україні в контексті Болонського процесу” (Чернівці, 2007), „Спадщина А.С. Макаренка і педагогічні пріоритети сучасності” (Полтава, 2008), „Інтегративний характер ціннісних вимірів освіти в стандартах Болонського процесу” (Бердянськ, 2008); на 10-х соціально-педагогічних читаннях факультету соціальної роботи, педагогіки та ювенології РДСУ „Соціальна педагогіка: теорія, практика, перспективи” (Москва, 2007); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях „Психолого-педагогічні проблеми підвищення якості підготовки педагогічних кадрів у ВНЗ: стан, проблеми, перспективи” (Чернівці, 2003), „Удосконалення професійної підготовки вчителя початкових класів засобами дисциплін гуманітарного циклу” (Херсон, 2005), „Професійне становлення педагога в умовах модернізації вищої освіти” (Одеса, 2005), „Викладач і студент: проблеми ефективної співпраці” (Черкаси, 2006), „Соціально-психологічні особливості професійної діяльності працівників соціальної сфери” (Мелітополь, 2007), „Права людини та протидія ксенофобії в молодіжному середовищі: проблеми та перспективи” (Ізмаїл, 2008), „Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка” (Суми, 2008).

Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр педагогіки та психології Херсонського державного університету, загальної та соціальної педагогіки Ізмаїльського державного гуманітарного університету.

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображено у 23 одноосібних публікаціях автора, з них 8 статей надруковано у наукових фахових виданнях, 1 навчально-методичний посібник, 1 методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (271 найменування, з яких 34 іноземною мовою), 5 додатків на 52 сторінках. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 253 сторінки. В тексті міститься 2 таблиці, 11 малюнків, що займають 7 самостійних сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методологічну основу, гіпотезу, методи дослідження, а також розкрито наукову новизну та практичне значення результатів, наведено відомості про апробацію.

У першому розділі „Теоретичні засади дослідження проблеми анімаційної діяльності соціального педагога” розкрито соціально-педагогічну сутність і зміст ключових понять (анімація, аніматор, анімаційна діяльність); здійснено ретроспективний аналіз ґенези анімації як соціального явища, з'ясовано теоретичні ресурси її розвитку, сучасний стан дослідження у вітчизняній та зарубіжній педагогічній науці й практиці.

Результати аналізу наукових джерел з проблеми стимулювання соціальних педагогів до анімаційної діяльності довели, що в сучасній педагогічній науці ще й досі не існує єдиного підходу до визначення ключового поняття „анімація”. Вивчення й теоретичне узагальнення концептуальних основ дослідження феномена анімаційної діяльності дозволило виявити, що її сутність трактується, по-перше, як педагогічна філософія, так звана „педагогіка дії” (С. Пальчевський); по-друге, як інноваційний напрямок соціально-педагогічної практики (О. Безпалько, Ж. Жійє, І. Звєрєва, Ж. Огюстен, І. Шульга, М. Ярошенко); по-третє, як технологія соціально-педагогічної діяльності (М. Петрова, Ж. Пужоль, Л. Сайкіна, Б. Стойкович, Л. Тарасов). Переважна більшість вітчизняних теоретиків і практиків соціально-педагогічної сфери розглядають анімаційну діяльність суто в контексті організації дозвілля (М. Головатий, А. Капська, С. Литвиненко, М. Панасюк, В. Поліщук, І. Петрова, В. Сидоров та ін.). Сама ж етимологія слова „анімація” пов'язана з поняттями - „надихати”, „спонукати до дії”, „оживляти”.

Базуючись на наукових позиціях дослідників (І. Звєрєва, С. Литвиненко, С. Пальчевський, С. Пащенко, В. Поліщук, А. Рижанова, Т. Семигіна, З. Фалинська, С. Харченко) щодо змісту соціально-педагогічної діяльності, анімаційну діяльність соціального педагога у дисертаційному дослідженні визначаємо як напрям інтегральної за характером соціально-педагогічної діяльності особистості, спрямованої на реалізацію професійних дій задля оздоровлення соціального клімату певного середовища, створення атмосфери креативності, сприяння інтеграції людей у соціокультурний простір через залучення їх до просоціальної діяльності. Аніматор - це соціальний педагог, метою соціально-педагогічної діяльності якого є розвиток особистості або групи через стимулювання соціальної ініціативності й творчої активності засобами просоціальної діяльності.

У розділі виокремлено основні методологічні засади анімаційної діяльності; досліджено взаємозв'язок анімаційної діяльності соціального педагога з такими явищами, як „перетворювальна ситуація” в соціально-педагогічній роботі та „коучінг”. Проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід стимулювання соціального педагога до анімаційної діяльності.

У результаті теоретико-методологічного аналізу проблеми визначено зміст авторського підходу стосовно стимулювання майбутніх фахівців соціальної сфери до анімаційної діяльності, в якому ключової ролі набувають такі соціально-педагогічні умови: організація соціально-педагогічної просвіти студентів щодо сутності, змісту анімаційної діяльності та її значущості у соціалізації дітей і молоді; розвиток у студентів особистісно-професійних якостей, необхідних для успішного здійснення колективних творчих справ як інтерактивної форми анімаційної діяльності; підтримка майбутніх соціальних педагогів у розробці та реалізації анімаційних проектів регіонального, національного і міжнародного рівнів.

У другому розділі „Експериментальна перевірка соціально-педагогічних умов стимулювання студентів до анімаційної діяльності” науково обґрунтовано соціально-педагогічні умови стимулювання майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності, розкрито сутність процесу їх упровадження в професійну підготовку майбутніх фахівців соціальної сфери; подано аналіз дослідно-експериментальної роботи.

Спираючись на наукові уявлення про феномен „готовність особистості до професійної діяльності”, поняття готовності майбутнього соціального педагога до анімаційної діяльності було визначено як інтегроване особистісне утворення, що відображає якість підготовки фахівця соціальної сфери у вищому навчальному закладі та його здатність творчо здійснювати анімаційну діяльність на високому професійному рівні.

Розроблено й теоретично обґрунтовано рівні готовності особистості до анімаційної діяльності (низький, середній, вищий від середнього, достатній, високий) і з'ясовано характер здійснення такої діяльності на практиці (репродуктивний, репродуктивно-творчий, творчо-репродуктивний, творчий). Основними показниками і ціннісними орієнтирами у визначенні рівнів готовності студентів до анімаційної діяльності є своєрідність мотивів життєдіяльності особистості, наявність соціальної ініціативності, розвиненість особистісно-професійних якостей соціального педагога-аніматора, творчий підхід до розв'язання соціально-педагогічних проблем, ступінь активності у соціально-педагогічній волонтерській та громадській роботі.

Висвітлено загальні характеристики складових процесу анімаційної діяльності й провідних компонентів готовності майбутнього соціального педагога до її реалізації (мотиваційного, когнітивного та операційно-процесуального).

Результати діагностувального дослідження дали змогу констатувати недостатню обізнаність майбутніх соціальних педагогів щодо сутності понять „аніматор”, „анімаційна діяльність”. Зафіксовано переважно „середній” рівень їхньої готовності до анімаційної діяльності й, відповідно, репродуктивний характер такого різновиду діяльності студентів. Тож, більшість майбутніх соціальних педагогів виявилися неготовими до здійснення анімаційної діяльності, що актуалізує соціально-педагогічну потребу в її стимулюванні.

На основі аналізу підходів, які запроваджено в європейську практику підготовки соціальних педагогів-аніматорів, обґрунтовано взаємопов'язані і взаємозумовлені соціально-педагогічні умови стимулювання майбутніх фахівців до анімаційної діяльності на етапі їх навчання у вищій школі: організація соціально-педагогічної просвіти студентів щодо сутності, змісту анімаційної діяльності та її значущості у соціалізації дітей і молоді; розвиток у студентів особистісно-професійних якостей, необхідних для успішного здійснення колективних творчих справ як інтерактивної форми анімаційної діяльності; підтримка майбутніх соціальних педагогів у розробці та реалізації анімаційних проектів регіонального, національного і міжнародного рівнів.

Моделювання процесу стимулювання студентів до анімаційної діяльності дозволило визначити експериментальний підхід, спрямований на впровадження виявлених соціально-педагогічних умов, який є віддзеркаленням творчих ідей особистісно орієнтованої та особистісно-діяльнісної педагогіки і полягає у педагогічному стимулюванні розвитку в студентів провідних компонентів анімаційної діяльності мотиваційного, когнітивного, операційно-процесуального.

Згідно з наведеною моделлю, де метою окреслено стимулювання майбутнього соціального педагога до анімаційної діяльності, передбачено її реалізацію через зовнішнє та внутрішнє стимулювання, що забезпечує досягнення результату, спрямованого на забезпечення активності майбутніх соціальних педагогів у анімаційній діяльності.

При цьому зовнішнє стимулювання у процесі професійної підготовки студентів - майбутніх фахівців до анімаційної діяльності, котре розглядається як сукупність трьох компонентів (мотиваційний, когнітивний та операційно-процесуальний), природним чином „переходить” у внутрішнє, представлене єдністю певних стимулів (стимул-знання, стимул-мотив, стимул-дія) до реалізації такої діяльності. Соціально-педагогічні умови, що є системоутворювальним елементом моделі, сприяють її ефективному функціонуванню й забезпечують її суцільну дієвість з позицій стимулюючої потужності.

З метою запровадження авторської моделі стимулювання студентів до анімаційної діяльності було розроблено програму формувального етапу експерименту, спрямованого на перевірку результативності виявлених соціально-педагогічних умов.

Складниками програми були: спецкурс „Анімаційна діяльність соціального педагога: особистісно орієнтовані технології реалізації” (для студентів бакалаврату), в рамках якого, зокрема, проведено низку тренінгових занять різної проблематики, наприклад, „Інтерактивні технології роботи соціального педагога-аніматора”, „Розвиток творчої особистості”, „Лідерство” та ін.; спецпрактикум „Проектна діяльність соціального педагога-аніматора” (на етапі підготовки спеціалістів); комплекс спеціальних завдань анімаційного характеру для студентів на період проходження ними всіх різновидів соціально-педагогічної практики; а також низка заходів із залучення студентів до реалізації анімаційних соціально-педагогічних проектів у межах діяльності молодіжних громадських організацій. Вищезазначене й склало стимулююче освітньо-виховне середовище, що сприяло процесу становлення майбутнього соціального педагога як аніматора на особистісно-розвивальному, професійно-формувальному та соціально-ініційованому рівнях.

Забезпечення виокремлених соціально-педагогічних умов у контексті запровадження експериментальної програми відбувалось комплексно на кожному з відповідних етапів дослідно-експериментальної роботи. Так, реалізація першої умови - організація соціально-педагогічної просвіти студентів щодо сутності, змісту анімаційної діяльності та її значущості у соціалізації дітей і молоді - здійснювалась завдяки спецкурсу „Анімаційна діяльність соціального педагога: особистісно орієнтовані технології реалізації”, котрий виконував компенсаторну функцію й впливав насамперед на збагачення знань майбутнього фахівця у сфері анімаційної діяльності.

На наступному етапі запровадження експериментальної моделі практично втілювалася така соціально-педагогічна умова, як розвиток у студентів особистісно-професійних якостей, необхідних для успішного здійснення колективних творчих справ як інтерактивної форми анімаційної діяльності. Відповідно до принципів праксеології, кооперативного навчання, практико- орієнтованого та особистісно-діяльнісного підходів, стимулювання особистості фахівця до анімаційної діяльності відбувається ефективніше через занурення його у процес колективної співтворчості, під час якої особистісний і професійний розвиток фахівця-аніматора забезпечується завдяки задіяності його діяльнісного потенціалу й актуалізації творчих синергетичних процесів у групі. Для студентів - учасників експерименту на період проходження соціально-педагогічної практики було підготовлено низку спеціальних завдань анімаційного спрямування, серед яких вагоме місце належало організації та здійсненню ними колективної творчої справи як первинного соціально-педагогічного проекту.

Підтримка майбутніх соціальних педагогів у розробці й реалізації анімаційних проектів регіонального, національного і міжнародного рівнів виступила важливішою складовою сукупності обґрунтованих соціально-педагогічних умов, що забезпечило операційно-процесуальний компонент зовнішнього стимулювання, а також виявило формуючий вплив на потужність когнітивного й мотиваційного компонентів анімаційної діяльності. Оптимізації цієї соціально-педагогічної умови сприяло запровадження у навчальний процес підготовки спеціалістів спецпрактикуму „Проектна діяльність соціального педагога-аніматора”. Беручи активну участь у соціальних проектах різного масштабу й займаючись колективними анімаційними проектами (зокрема, „Життя в дії”, „Творча майстерня молодіжного лідера” та ін.), майбутні соціальні педагоги виробляли власне професійне бачення й діяльнісну стратегію щодо реалізації анімаційного втручання в реальному соціально-педагогічному середовищі.

Технологічно процес стимулювання майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності здійснювався шляхом застосування особистісно орієнтованих засобів та інтерактивних методів під час підготовки студентів до анімаційної діяльності (тренінгові форми навчання, кооперативне й колективне навчання, створення особистісного портфоліо соціального педагога-аніматора, індивідуально-творчі завдання студентам на період проходження соціально-педагогічної практики, розробка й реалізація анімаційних проектів).

У процесі втілення експериментальної моделі значну увагу було приділено підвищенню особистісної і професійної готовності студентів до вияву анімаційної творчості не лише через актуалізацію потенціалу навчально-виховного процесу сучасної вищої школи, але й із залученням ресурсів позанавчального часу (участь студентів у діяльності громадських молодіжних об'єднань просоціального характеру, соціальних служб, створення ініціативних груп студентів, розробка ними соціальних проектів, у тому числі й Ресурсного Анімаційного Центру тощо).

Отримані в результаті проведення формувального етапу експерименту дані дозволили зробити узагальнення про те, що в експериментальних групах, порівняно з контрольними, відбулася суттєва позитивна динаміка у стані готовності до анімаційної діяльності і, відповідно, у характері її здійснення. Так, якщо на констатувальному етапі було встановлено, що більшість респондентів і контрольних, і експериментальних груп виявили „середній” (73 % - у КГ і 74 % - в ЕГ) рівень готовності поряд з „низьким” (8 % - у КГ, 10 % - в ЕГ) та „вищим від середнього” (19 % - у КГ та 16 % - в ЕГ), то по завершенню формувального експерименту в контрольних групах основними залишились ці три рівні готовності („низький”, „середній” та „вищий від середнього”), а в експериментальних групах домінували „вищий від середнього” (18 % студентів), „достатній” (68 % студентів) та „високий” (14 % студентів) рівні готовності, які відповідали „репродуктивно-творчому”, „творчо-репродуктивному” та „творчому” характеру анімаційної діяльності, що свідчить про вияв творчої домінанти в діяльності студентів.

Встановлено, що в експериментальних групах показники сформованості готовності до анімаційної діяльності майже вдвічі збільшилися порівняно з тими, що були визначені в контрольних: показник загального рівня готовності до анімаційної діяльності в контрольних групах за результатами констатувального етапу становив 2,11, а після формувального експерименту зріс до 2,2; в експериментальних групах ці показники виявилися у такому співвідношенні: 2,05 - до формувального експерименту, 3,9 - після нього. Найсуттєвіші кількісні та якісні зміни було зафіксовано за параметрами мотиваційного і когнітивного компонентів.

Проведений порівняльний аналіз результатів вивчення процесу стимулювання майбутніх фахівців до анімаційної діяльності із застосуванням комплексу методів діагностувального дослідження (інтерв'ю, анкетування, тестування, спостереження, індивідуальні бесіди), а також статистичного методу обчислення критерію Пірсона свідчить про його об'єктивність і вірогідність.

Теоретично обґрунтовано й практично доведено, що ефективність процесу стимулювання соціальних педагогів до анімаційної діяльності досягається завдяки запровадженню авторської експериментальної моделі, в межах реалізації якої забезпечувалося втілення визначених у процесі дослідження соціально-педагогічних умов. Останнє підтверджує покладену в основу дослідно-експериментальної роботи гіпотезу.

Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати основні висновки.

1. Аналіз наукових джерел з проблеми підготовки соціальних педагогів до анімаційної діяльності засвідчив, що в сучасній соціально-педагогічній науці ще й досі не існує єдиного підходу до тлумачення ключового поняття „анімація”. У ході дослідження виявлено, що більшості вітчизняних і теоретиків, і практиків соціально-педагогічної сфери властиве неоднозначне трактування анімаційної діяльності соціального педагога, котра переважно розуміється як різновид дозвіллєвого напряму його професійної діяльності.

Здійснений структурно-компонентний аналіз поняття „анімаційна діяльність соціального педагога” дозволив визначити її як напрям соціально-педагогічної діяльності спеціаліста, спрямованої на реалізацію фахово обґрунтованих дій з метою оздоровлення соціального клімату певного середовища, створення атмосфери креативності, сприяння інтеграції людей у соціокультурний простір через залучення їх до просоціальної діяльності.

2. Виокремлено компоненти анімаційної діяльності (мотиваційний, когнітивний та операційно-процесуальний). Виявлено рівні готовності студентів до анімаційної діяльності (низький, середній, вищий від середнього, достатній, високий); основними показниками у їх прояву виступили: своєрідність мотивів життєдіяльності особистості, наявність соціальної ініціативності, розвиненість особистісно-професійних якостей соціального педагога-аніматора, творчий підхід до розв'язання соціально-педагогічних проблем, ступінь активності у соціально-педагогічній волонтерській та громадській роботі.

Результати діагностувального зрізу дали підстави для таких узагальнень: анімаційна діяльність вітчизняних соціальних педагогів, важливість реалізації якої є цілком очевидною, поки що перебуває на початковому етапі розвитку; для її продуктивного здійснення у фахівців бракує належної мотивації, відповідних умов реалізації; доводиться констатувати домінування низького рівня обізнаності студентів, соціальних педагогів-практиків із сутністю означеної діяльності.

Аналіз державних нормативних документів, які є базовими у процесі підготовки фахівців соціально-педагогічної сфери, засвідчує, що вони містять ідею стимулювання соціальних педагогів до виконання спектру професійних ролей, зокрема й аніматора. Проте у процесі підготовки майбутніх соціальних педагогів у вищій школі феномен анімаційної діяльності висвітлюється побіжно і лише на предметному рівні. За результатами констатувального зрізу було встановлено недостатній рівень готовності майбутніх соціальних педагогів до реалізації анімаційної діяльності.

3. Обґрунтовано, що соціально-педагогічними умовами, які забезпечують ефективність процесу стимулювання майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності, є такі: організація соціально-педагогічної просвіти студентів щодо сутності, змісту анімаційної діяльності та її значущості у соціалізації дітей і молоді; розвиток у студентів особистісно-професійних якостей, необхідних для успішного здійснення колективних творчих справ як інтерактивної форми анімаційної діяльності; підтримка майбутніх соціальних педагогів у розробці та реалізації анімаційних проектів регіонального, національного і міжнародного рівнів.

4. За результатами теоретичного аналізу проблеми та даними констатувального етапу експерименту було розроблено й втілено теоретичну модель стимулювання майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності, що відображає запровадження визначених соціально-педагогічних умов на етапі навчання студентів у вищій школі. Ця модель стала теоретичним підґрунтям для розробки авторської програми формувального експерименту щодо стимулювання майбутніх фахівців до анімаційної діяльності.

Практичне втілення кожної з обґрунтованих соціально-педагогічних умов здійснювалося на відповідному етапі реалізації програми стимулювання майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності. Запровадження експериментальної моделі відбувалось не лише під час аудиторного навчання студентів, але й охоплювало позааудиторну навчально-виховну роботу з ними, а також діяльність наставників академічних груп. Пропонована модель передбачала запровадження спецкурсу „Анімаційна діяльність соціального педагога: особистісно орієнтовані технології реалізації”, спецпрактикуму „Проектна діяльність соціального педагога-аніматора” та організацію самостійної проектної, просоціальної діяльності студентів у період проходження різновидів соціально-педагогічних практик.

Особливо плідним шляхом ініціювання участі студентів у анімаційній діяльності виявилось їх залучення до проектної діяльності, оскільки відповідно до параметрів праксеологічної парадигми щодо активізації діяльності особистості та практико-орієнтованого підходу в процесі підготовки фахівців до професійної діяльності, саме „навчання через дію” й забезпечує оптимальність і результативність процесу стимулювання студентів до анімаційної діяльності.

Ефективними механізмами стимулювання майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності, які здатні задіяти виокремлені соціально-педагогічні умови, виступають особистісно орієнтовані засоби та інтерактивні методи. Так, у процесі запровадження експериментальної моделі реалізовувались тренінгові форми навчання, кооперативне й колективне навчання, педагоги-аніматори створювали особистісно-професійне портфоліо, виконували індивідуально-творчі завдання, ініціювали, розробляли й втілювали анімаційні проекти.

За даними формувального етапу експерименту, в експериментальних групах показники сформованості готовності до анімаційної діяльності майже вдвічі збільшилися порівняно з тими, що були визначені в контрольних.

5. Отримані результати дослідно-експериментальної роботи підтвердили ефективність розробленої моделі стимулювання майбутніх соціальних педагогів до анімаційної діяльності, яка забезпечується завдяки реалізації окреслених у гіпотезі соціально-педагогічних умов.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. Подальших наукових розробок вимагає обґрунтування та запровадження інтерактивних технологій анімаційної діяльності соціального педагога; спеціального вивчення потребують питання профільної підготовки соціальних педагогів-аніматорів в умовах вищої школи другого й третього рівнів акредитації; до перспективних напрямів дослідження відноситься й роль самовиховання соціального педагога в умовах діяльності молодіжних організацій на шляху його становлення як аніматора.



Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях

Лесіна Т.М. Деякі аспекти діагностики професійної готовності студентів до соціально-педагогічної діяльності / Т.М. Лесіна // Науковий вісник Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2003. - Вип. 182 : Педагогіка та психологія. - С.155-161.

Лесіна Т.М. Сучасна молодь як об'єкт соціалізації / Т. М. Лесіна // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. - Ізмаїл, 2004.- Вип.17. - С.63-67.

Лесіна Т.М. Соціально-педагогічні аспекти анімаційної діяльності майбутнього фахівця / Т.М. Лесіна // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету : Педагогічні науки. - Ізмаїл, 2005. - Вип. 19.- С. 87-90.

Лесіна Т.М. Полікультурне виховне середовище як фактор соціалізації особистості майбутнього фахівця / Т.М. Лесіна // Зб. наук. пр. Херсонського державного університету. - Херсон, 2006. - Вип.41. - С. 301-304.

Лесіна Т.М. Соціалізація особистості в полікультурному середовищі : творче використання досвіду вищих шкіл Франції / Т.М. Лесіна // Науковий вісник Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2006. - Вип. 287- С.72-77.

Лесіна Т.М. Проектування як фактор стимулювання діяльності майбутнього фахівця-аніматора / Т.М. Лесіна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / [редкол.: Т.І.Сущенко та ін.]. - Київ - Запоріжжя, 2006. - Вип.37. - С.368-372.

Лесіна Т.М. Деякі аспекти проблеми практичної підготовки майбутнього соціального педагога до анімаційної діяльності / Т.М. Лесіна // Вісник Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2006. - Вип.89. - С.35-40.

Лесіна Т.М. Наукові засади стимулювання діяльності педагога-аніматора у вищій школі / Т.М. Лесіна // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. - Ізмаїл, 2007. - Вип. 22. - С. 91-95.

Лесіна Т.М. Анімація соціально-педагогічна / Т.М. Лесіна // Соціальна педагогіка : мала енциклопедія / [Т.Ф. Алексєєнко, Т.П. Басюк, О.В. Безпалько та ін.] ; за ред. І.Д. Звєрєвої. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - С.12-15.

Лесіна Т.М. Соціальний педагог-аніматор : шляхи професійного зростання : навч.-метод. посіб. / [укл. Т.М. Лесіна]. - Ізмаїл : Видавництво ІДГУ, 2008. - 104 с.

Лесіна Т.М. Соціально-педагогічна практика студентів: ресурсне забезпечення анімаційної діяльності : метод. реком. / [укл. Т.М. Лесіна]. - Ізмаїл : Видавництво ІДГУ, 2008. - 60 с.

Лесіна Т.М. Нові підходи ґендерного розвитку до підготовки соціальних педагогів / Т.М. Лесіна // Ґендер : реалії та перспективи в українському суспільстві: зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 11-13 груд. 2003 р.). / [упоряд. С.П. Юдіна] ; відп. ред. К.М. Левківський. - К. : ПЦ „Фоліант”, 2003. - С.157-159.

Лесіна Т.М. Соціальний захист дитинства - важлива сфера професійної діяльності вчителя початкових класів / Т.М. Лесіна // Підготовка вчителя початкової школи в умовах нової парадигми освіти : зб. матеріалів міжнар. наук.-метод. конф. (Київ, 1-2 квіт. 2004 р.) / [укл. Л.Л. Макаренко, М.С. Севастюк, О.П.Симоненко]. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. - С. 219-221.

Лесіна Т.М. Оптимізація підготовки соціального педагога засобами комп'ютерних технологій / Т. М. Лесіна // Інформаційно-комунікаційні технології у середній і вищій школі : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Ізмаїл, 27-29 трав. 2004 р.). - Київ-Ізмаїл : Інститут педагогіки АПН України, ІДГУ, 2004. - С. 96-97.

Лесіна Т.М. Соціалізація особистості в полікультурному середовищі / Т.М.Лесіна // Проблеми особистості у сучасній науці : результати та перспективи дослідження матеріали міжнар. наук.-практ. конф. студентів та молодих науковців (Одеса, 25 бер. 2005 р.) / [під ред. Л.М. Голубенко, О.С. Цокур]. - Одеса: Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2005. - С.104-105.

Лесіна Т.М. Проблема практичної підготовки майбутнього соціального педагога до анімаційної діяльності / Т.М. Лесіна // Викладач і студент : проблеми ефективної співпраці : зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. (Черкаси, 5-6 жовт. 2006 р.) / Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. - Черкаси : Видавництво ЧНУ, 2006. - С. 116-118.

Лесіна Т.М. Деякі аспекти проектної діяльності соціального аніматора в початковій школі / Т.М. Лесіна // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. „Особистісно орієнтовані педагогічні технології у початковій освіті” (Тернопіль, 4-5 трав. 2006 р.). / Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. - Тернопіль : Видавництво ТНПУ, 2006. - № 3. - С.14-16.

...