Бібліотеки вищих навчальних закладів

Размещено на http://allbest.ru

Вступ

В сучасному динамічно змінюваному світі університет - це перш за все вищий навчальний заклад, який є індикатором цивілізаційності регіону та держави. Університетська освіта представляє структуровану сукупність функціонально зв'язаних підсистем (освітньо-наукової та фундаментальних і прикладних досліджень), скоординоване поєднання яких забезпечує досягнення стратегічних цілей університету. Як важлива функція університетської діяльності, університетська освіта поєднує фундаментальні й прикладні дослідження з професійною підготовкою спеціалістів зі створенням системи неперервної освіти, збереженням національних традицій відповідно до інтересів держави та регіону.

1.Основні підходи та етапи формування зони європейської вищої освіти

Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, мобільність студентів, привабливість освіти.

Основні завдання та принципи створення зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу):

1. Уведення двоциклового навчання. Фактично пропонується ввести два цикли навчання: 1-й цикл - до одержання першого академічного ступеня і 2-й цикл - після його одержання. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання після одержання 1-го ступеня) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити у всіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу пропонується прийняти ECTS (Європейська система перезарахування кредитів (залікових одиниць трудомісткості)), зробивши її нагромаджувальною системою, здатною працювати в рамках концепції «навчання впродовж усього життя».

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.

4. Розширення мобільності. Передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців.

5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані і практично використані на користь усієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легко доступних кваліфікацій тощо, сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до вищої освіти.

Розглянемо основні етапи формування зони європейської вищої освіти.

25 травня 1998 року у Парижі біла підписана Спільна декларація про гармонізацію архітектури Європейської системи вищої освіти, основними положеннями якої є:

- формування відкритого європейського простору у сфері вищої школи;

- міжнародне визнання та міжнародний потенціал систем вищої освіти, безпосередньо пов'язаний з прозорістю і легкістю для розуміння дипломів, ступенів і кваліфікацій;

- орієнтація переважно на двоступеневу структуру вищої освіти (бакалавр, магістр) як умова підвищення конкурентоспроможності європейської освіти і визнання;

- використання системи кредитів (ECTS);

- міжнародне визнання першого ступеня вищої освіти (бакалавр) та інше.

Болонська конвенція, спільна заява європейських міністрів освіти від 18-19 червня 1999 року, у якій затвердели загальноприйняту та порівнянну системи вчених ступенів, запровадили систему на основі двох ключових навчальних циклів: додипломного та післядипломного, створили систему кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТS).

Наступними етапами були:

· Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій 29-30 березня 2001 року у Саламанках

· Комюніке зустрічі європейських міністрів, які відповідають за вищу освіту 18-19 травня 2001 року у Прагі

· Комюніке конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту 19-20 вересня 2003 року у Берліні

2.Індивідуалізація навчання як важлива умова реформування вищої освіти: її сутність

Індивідуалізація навчання - це організація такої системи взаємодії між учасниками процесу навчання, коли якомога повніше враховуються і використовуються індивідуальні можливості кожного, визначаються перспективи подальшого розумового розвитку та гармонійного вдосконалення особистісної структури, відбувається пошук засобів, що компенсували б наявність недоліків і сприяли формуванню індивідуальної особистості.

Говорячи про індивідуалізацію навчання у вищій школі , ми постійно звертаємося до понять індивідуальності та особистості, які не є тотожними. З філософської точки зору поняття особистості пов'язане з більш глибокою суттю людського роду і в той же час з найбільш суттєвими індивідуальними особливостями конкретної людини. Основними властивостями особистості є:

· Здібності;

· Темперамент;

· Характер;

· Емоції і почуття;

· Мотивація;

· Воля.

Технологія індивідуального навчання - це така організація навчального процесу, при якій індивідуальний підхід і індивідуальна форма навчання є пріоритетними.

Перерахуємо наступні технології індивідуалізації:

· Врахування факторів, які зумовлюють неуспішність студентів;

· Способи подолання індивідуальних недоліків у знаннях, уміннях і навичках, в процесі мислення;

· Врахування і подолання недоліків сімейного виховання, а також нерозвиненості мотивації, слабкості волі;

· Оптимізація навчального процесу стосовно обдарованих учнів;

· Формування навчальних навичок і вмінь;

· Формування адекватної оцінки студентів;

· Використання технічних засобів навчання (інформаційно-комп'ютерні технології).

Оскільки індивідуалізація навчання студентів вимагає врахування названих особливостей, то її специфічними цілями є:

· Збереження і подальший розвиток індивідуальності студента, його потенційних можливостей (здібностей);

· Сприяння засобами індивідуалізації виконання навчальних програм кожним студентом, попередження неуспішності студентів;

· Поліпшення навчальної мотивації і розвиток пізнавальних інтересів;

· Формування особистісних якостей: самостійності, працьовитості, творчості.

Індивідуалізація лише тоді виконує свою справжню мету, коли студент виступає вже не як об'єкт, а як суб'єкт навчання, тобто виходячи зі своєї індивідуальності, знаходить у змісті і процесі навчання відповідні його інтересам і здібностям цілі і можливості їх самостійної реалізації у власній навчальної діяльності.

3. Державна атестація студентів

Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади - визначення відповідності рівня та якості отриманої вищої освіти, вимогам стандартів рівня їх кваліфікації за спеціальністю.

Державна атестація студента здійснюється Державною екзаменаційною комісією (у подальшому ДЕК) після завершення студентом навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або його етапі з метою встановлення фактичної відповідності рівня підготовки вимогам освітньої характеристики. ДЕК створюється щорічно, діє протягом навчального року та оцінює якісний рівень науково-теоретичної та практичної підготовки випускників. Вирішує питання про присвоєння їм кваліфікації відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня та видачу відповідного державного документа (диплома).

Форма державної атестації студентів визначена державними стандартами освіти і відображається в навчальних планах. В НУ «Одеська юридична академія» державна атестація проходить в вигляді:

- державного екзамену;

- захисту кваліфікаційної роботи.

До складу ДЕК входять голова та щонайменше три члени комісії. Голова комісії з атестації випускників затверджується Міністерством освіти і науки України за пропозицією ректора з числа провідних фахівців або вчених наукових установ, науково-педагогічних працівників інших вищих навчальних закладів. Персональний склад членів державної комісії затверджується наказом ректора університету не пізніше, ніж за місяць до початку роботи Державної екзаменаційної комісії.

До складання державних іспитів та захисту кваліфікаційних робіт допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану. Студенти які допущені до державної атестації мають право отримати довідку-виклик для виконання дипломної або магістерської роботи та складання державних іспитів, на підставі якої надається оплачувана додаткова відпустка з роботи (ст. 15 Закону України «Про відпустки» та наказу МОНМТ № 384 від 20.09.1912р.). Списки студентів допущених до державної атестації затверджуються деканом факультету, ректором університету та подаються в Державну екзаменаційну комісію.

Державний екзамен за спеціальністю проводиться, як комплексна перевірка знань студентів за білетами, складеними у повній відповідності до програм державної атестації. Студенту, який успішно склав державний екзамен, захистив випускну роботу, рішенням ДЕК присвоюється відповідна кваліфікація за наказом ректора університету.

Ефективність функціонування вищої освіти значною мірою визначається системою управлінських відносин між керівними ланками та суб'єктами діяльності. Якщо раніше ця система характеризувалася адміністративним, жорстким підходом, то з переходом до ринкової економіки управління вищої освітою здійснюється вже на інших принципах: колегіальності, автономії навчальних закладів, суттєвої ролі громадськості тощо. Тим не менше, гарні декларовані принципи не завжди мають відпрацьовані механізми реалізації.

4. Економічні фактори функціонування системи вищої освіти

Економічний механізм функціонування вищої освіти полягає в сукупності організаційно-економічних форм господарювання основних суб'єктів освітньої діяльності (їх класифікуємо за критеріями управління, фінансування і власності), методів та інструментів державного регулювання діяльності закладів вищої освіти, стратегії розвитку системи вищої освіти, що забезпечує системне функціонування та

виконання суспільних функцій усією сферою вищої освіти.

Економічні фактори розвитку освіти:

· У розвинених країнах процес утворення безпосередньо пов'язаний з потребами НТР:

- Постійно збільшується чисельність інженерно-технічного персоналу і працівників, зайнятих поза сферою виробництва (наука, культура, охорона здоров'я, адміністративний апарат);

- Інтелектуальні професії втрачають винятковість, тенденції до зближення праці робітників та інженерно-технічного персоналу, стирання кордонів між розумовою і фізичною працею.

· Розширення соціального попиту на освіту:

Одним з критеріїв суспільного прогресу сьогодні є те, чи створені людині умови, що дозволяють найбільш повно розкрити його кращі якості, потенційні можливості, творчі здібності і т.д. звідси - збільшення попиту на повноцінну освіту. Основні мотиви і фактори:

- Зміщення центру ваги в бік так званих «постматеріальних цінностей»;

- Здобуття освіти - необхідна умова досягнення бажаного соціального статусу;

- Чітка кореляція між рівнем освіти та розміром заробітної плати;

- Високий освітній рівень - відома гарантія від безробіття;

- «Ефект снігової кулі» (батьки, які отримали освіту, прагнуть дати своїм дітям освіту не гірше, ніж їх власне);

- Розширення охоплення дівчат середньою і вищою освітою (скорочення сфери застосування фізичної праці, розширення сфери обслуговування, охорона здоров'я та інше;

- Демографічна еволюція, що приводить до зміни через певний проміжок часу числа учнів тих віків, які підлягають обов'язковому навчанню.

5. Вплив інформаційних технологій на розвиток сучасної бібліотеки вузу

Інформація нині є важливим економічним, політичним та соціальним ресурсом людства, і ступінь розвитку та її доступність підносить рівень і якість вищої освіти. Зростання обсягів інформації вимагає її якісної переробки, нових форм роботи. Цей процес супроводжується значними змінами в усіх сферах людської діяльності і бібліотечна - не виняток.

Підвищення соціальної і інформаційної ролі бібліотек у сучасній освітній діяльності диктує необхідність формування нових методів організації інформаційного простору бібліотеки вузу, який реалізується на базі комп'ютерних технологій.

Нова концепція побудови сучасної бібліотечної системи базується не лише на автоматизації окремої бібліотеки. Її головна мета -- створення єдиного всеукраїнського інформаційного простору та інтеграція у світовий бібліотечний інформаційний простір. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

- створення бібліотечно-бібліографічної інформації та публікаційних текстів в електронному вигляді;

- забезпечення доступу через Інтернет до бібліографічної інформації і повнотекстових баз даних (БД);

- забезпечення електронних засобів пошуку і обслуговування запитів на інформаційні ресурси бібліотеки.

Із розвитком комп'ютерних і телекомунікаційних технологій інформаційний простір бібліотеки буде розширюватися до міжбібліотечного, міжрегіонального, а з часом його межі стануть ще ширшими. Із створенням електронного каталогу в комп'ютеризованих бібліотеках значно підвищується якість і швидкість пошуку, ефективність роботи бібліотекарів при мінімальних затратах на комплектування і обробку. Електронний каталог (ЕК) -- основна база даних бібліотеки, яка містить описи всіх видів документів. Таких як книги, брошури, методичні посібники, навчальні матеріали, періодичні видання, дисертації, автореферати дисертацій тощо. Комп'ютерні технології надають бібліотекам унікальний шанс розвитку нових напрямків в їх діяльності. Створення баз даних електронного каталогу, підтримуючи усі класичні підходи до каталогізації документів, надає користувачам більш широкі можливості для пошуку, створює додаткові, нетрадиційні пошукові елементи, дозволяє пошук за декількома елементами одночасно.

Впровадження автоматизації в бібліотеках має три рухомі сили:

· Державна політика, спрямована на інформатизацію суспільства.

· Користувачі, які вимагають більш повної та якісної інформації. Сучасна бібліотека, яка прагне задовольнити ці потреби, не може існувати лише за рахунок власного інформаційного потенціалу, тому виникає потреба взаємодії у створенні і використанні загальних інформаційних ресурсів.

· Внутрішні причини: збільшення інформаційного потоку, трудомісткість ручної обробки. Бібліотекам необхідне швидке забезпечення інформацією споживача, тому що з часом велика кількість інформації втрачає свою актуальність.

6. Роль вузу у боротьбі з негативними явищами в суспільстві

Попередження правопорушень у ВНЗ тісно пов'язане із завданнями усунення антигромадської поведінки взагалі, усунення причин та умов відступу від норм моралі і права.

Для того щоб боротися з негативними явищами в суспільстві вузи використовують адміністративні форми впливу в профілактиці правопорушень, які займають особливе місце. Розглядаючи адміністративні форми впливу на поведінку студентів, слід мати на увазі основні функції цього впливу: регулятивну, охоронну, виховну.

Регулятивній функції властиво встановлення позитивної поведінки, спрямованої на зміцнення і розвиток відносин, що відповідають поставленим цілям.

Охоронна функція - заборона певної поведінки, застосування заходів примусу. Система примусових заходів в рамках адміністративного регулювання взаємин у вузівському колективі обмежена.

Виховна функція - це вплив на свідомість. Мета впливу - формування у студента високої правосвідомості, виховання поваги до права, закону, розробка пропозицій і рекомендацій для подальшого вдосконалення форм і методів правового виховання у вузі, підвищення правової культури вихователів, а також з'ясування шляхів найбільшого впливу права на свідомість, пошук результативних виховних засобів.

Ця функція є найбільш «навантаженої» в тому плані, що забезпечується вона проведенням спеціальних заходів. Але треба сказати, що дієвість результатів цієї функції багато в чому визначається саме першими двома. У той же час, виховну функцію не можна розглядати і як підпорядковану першим двом. Всі функції рівноправні і взаємопов'язані.

Особливість виховно-профілактичного процесу у вузах полягає в тому, що підставою її стали всі види навчального процесу, який справедливо називають навчально-виховним, а також багатогранна позааудиторна робота. Профілактика правопорушень містить у собі всі напрямки: ідейний, політичний, патріотичний, трудовий, моральний, правовий, а також здійснення заходів щодо поліпшення побуту, охорони здоров'я та інших соціально-економічні та культурні заходи.

7. Досягнення та недоліки сучасної системи студентського самоврядування

Діяльність органів студентського самоврядування органічно пов'язана з мінливими процесами, що відбуваються в суспільному житті. Демократичні перетворення, інтеграція до світової спільноти, формування у молоді нових пріоритетів визначена у Програмі Президента України «Десять кроків назустріч людям», що є суттєвим внеском у розробку сучасних підходів діяльності органів студентського самоврядування. Це, зокрема, такі ключові положення: студентське самоврядування є важливим фактором розвитку і модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом, формування майбутньої еліти нації; опора на ініціативу, активну життєву позицію, європейські ціннісні орієнтації студентства є реальним показником цивілізованості суспільства, утвердження в ньому демократичних начал. Самоврядування являє собою взаємодію між студентами, студентами та викладачами, студентами та адміністрацією закладу.

Проблема діяльності органів студентського самоврядування має глибо­ке теоретичне та практичне коріння.

Недоліки в організації студентського самоврядування:

· ізольованість активу

· пасивність інших учнів

· перетворення органів самоврядування в органи нагляду

· логіку утиску особистості

Висновок

У ході навчальної практики «Університетська освіта» отримала знання щодо:

- структури вищої освіти України;

- типів та видів ВНЗ України та їх відмінностей;

- структури ХІФ УДУФМТ;

- сутності, складових, критеріїв оцінки та контролю знань студентів з урахуванням вимог Європейської кредитно-трансферної системи (European Credit Transfer and Accumulation System, ECTS) та кредитно-модульної системи організації навчального процесу в ХІФ УДУФМТ;

- видів та особливостей навчально-наукової роботи студентів;

- особливостей участі в у проектах та конкурсах.

Список використаної літератури

університетський освіта бібліотека

1. Збірник нормативних документів з впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу / Укладачі: Ф.Б. Рогальський, Г.П. Чуйко, Т.М. Примак. - Херсон: ХНТУ, 2006.

2. Болонський процес у фактах і документах / Упорядники: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. - Київ - Тернопіль: вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003

3. Мещанінов О.П. Проблеми розвитку університетської системи освіти: регіональний аспект // Наукові праці: Збірник. - Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. - Т.13. Педагогіка.

4. Бібліотеки вищих навчальних закладів України ( ін­формаційний каталог--довідник) / НБ ім. М. Максимо­вича Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка. -- К., 1998.

Размещено на Allbest.ru