Духовне виховання молодших підлітків засобами християнської етики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут проблем виховання

Академії педагогічних наук України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.07 - теорія і методика виховання

Духовне виховання молодших підлітків засобами християнської етики

Саннікова Тетяна Василівна

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання АПН України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор, академік АПН України Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання АПН України, директор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Жуковський Василь Миколайович, Національний університет „Острозька Академія”, проректор з виховної роботи;

кандидат педагогічних наук, член-кореспондент АПН України Хайруліна Василина Миколаївна, директор Українського колежу ім. В.О.Сухомлинського.

Провідна установа: Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України.

Захист дисертації відбудеться “15” травня 2007р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлінського, 9, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлінського, 9).

Автореферат розіслано “14” квітня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М.Масол

1. Загальна характеристика роботи

духовний виховання християнський етика

Актуальність теми дослідження. Динаміка демократичних змін, складність соціально-економічних процесів і протиріч загострюють потребу у зверненні до духовних підвалин існування людства. Це спонукає до відродження традиційних та пошуку нових шляхів духовного виховання школярів.

На духовне виховання підростаючого покоління орієнтують Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи №1202 „Щодо релігійної терпимості в демократичному суспільстві”(1993), Конституція України, Закони України „Про свободу совісті”, „Про освіту”, Державні програми „Освіта”(Україна ХХІ століття), „Діти України”.

Основи духовного виховання були предметом осмислення філософів М.Бердяєва, М.Лосського, В.Соловйова, П.Юркевича. Духовні основи життя суспільства досліджували С.Франк, А.Уледов, природу духовності - А.Алексеєнко, Л.Буєва, Г.Горак, М.Каган, духовну культуру - В.Бачинін, духовність і раціональність - Г.Бурбуліс і В.Кемеров, феномен слова у духовному вихованні - М.Бахтін, Т.Біленко, вплив християнства на мораль і духовне життя особистості - А.Гусейнов, С.Кримський.

Соціальні проблеми духовності висвітлені у працях А.Коршунова, В.Монтатова, Р.Охрімчук.

Психологічні основи духовної сфери особистості перебували у полі наукових пошуків психологів Л.Бюхнера, С.Рубінштейна. Діяльнісний аспект духовності розкривали К.Абульханова-Славська, І.Бех, Н.Коваль, духовні цінності - М.Боришевський, В.Москалець, Є.Помиткін, особливості християнської психології - Б.Братусь, Б.Нечипоров.

Тема духовного виховання підростаючого покоління стала центральною в працях відомих вітчизняних педагогів Г.Ващенка, І.Огієнка, С. Русової, Г.Сковороди, К.Ушинського, В.Сухомлинського. Основна увага сучасних дослідників зосередилась на вивченні духовних цінностей як мети виховання (А.Богуш, О.Вишневський, Н.Миропольська, О.Сухомлинська), духовних потреб (Ж.Петрочко), вікових особливостях морально-духовного розвитку особистості (В.Киричок, К.Чорна), формуванні духовного досвіду особистості у процесі виховання (В.Бриль, В.Оржеховська), впливу сім'ї на духовне становлення дитини (К.Журба, Л.Повалій) використанні народно-релігійних традицій у сучасному вихованні (Л.Геник), взаємодії сучасної педагогіки та релігії (Р.Анісімова, М.Євтух, Т.Тхоржевська), розробці християнської етичної парадигми виховання (Н.Бакланова, А.Васьків, Ю.Дзерович, В.Жуковський, В.Хайруліна), використанні християнської етики як ефективного засобу виховання (В.Зеньковський, І.Кущак, М.Мельничук).

Нині у суспільних науках ще не склався єдиний підхід до розуміння понять „духовність”, „духовне виховання”, відсутня також і методична система духовного виховання дітей молодшого підліткового віку засобами християнської етики..

Актуальність і недостатня теоретико-педагогічна та методична розробленість проблеми обумовили вибір теми нашого дослідження „Духовне виховання молодших підлітків засобами християнської етики”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною наукової проблеми „Патріотичне та морально-етичне виховання підростаючого покоління” (державний реєстраційний №0102U000390), над якою працює лабораторія морального та етичного виховання Інституту проблем виховання АПН України. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 6 від 29.05.2004 р.) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 82-а від 10.02.2005 р.)..

Об'єкт дослідження: процес духовного виховання учнів 5-7-х класів.

Предмет дослідження: змістовно-методичні засади духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити психолого-педагогічні умови духовного виховання учнів 5-7-х класів засобами християнської етики.

Гіпотезою дослідження є припущення, що використання християнської етики позитивно впливатиме на духовне виховання молодших підлітків, якщо воно матиме планомірний, систематичний і цілеспрямований характер; коли знання про морально-духовні цінності, які будуть актуалізовані на матеріалі Святого Письма, історії, літератури, трансформуються в особистісні переконання як детермінанти моральної поведінки та органічно поєднуватимуться з позакласною доброчинною діяльністю та самовихованням учнів.

Відповідно до мети та гіпотези в дослідженні були поставлені такі завдання:

· з'ясувати стан розробленості проблеми в теорії та виховній практиці;

· уточнити зміст поняття “духовне виховання” та розробити критерії духовного виховання;

· розкрити сутність та особливості духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики та виявити стан духовного виховання молодших підлітків у сучасних умовах;

· теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально перевірити психолого-педагогічні умови, що забезпечують ефективність духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики;

· розробити науково обґрунтовані методичні рекомендації для педагогів щодо використання християнської етики у духовному вихованні молодших підлітків.

Методологічну основу дослідження складають філософські та психолого-педагогічні ідеї про мораль, етику, духовність, духовний розвиток особистості; аксіологічний, культурологічний, особистісно-орієнтований наукові підходи до проблеми духовного виховання особистості, Указ Президента України від 27 квітня 1999 р. „Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян”, Накази МОН України № 145 від 09.032005 р. „Про вивчення етики у 2005/2006 навчальному році”, №437 від 26.07.2005 р. „Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства”.

Теоретичною основою дослідження є філософські положення щодо обґрунтування природи духовності та моралі (М.Бердяєв, М.Лосський, В.Соловйов, П.Юркевич), концепція особистісно-орієнтованого виховання (І.Бех, А.Богуш, О.Кононко); про духовний розвиток особистості у молодшому підлітковому віці (К.Журба, В.Сухомлинський); виховний потенціал християнських цінностей (Г.Ващенко, О.Вишневський, С.Русова).

Методи дослідження. Теоретичні методи (аналіз філософської, соціологічної, психологічної та педагогічної літератури, вивчення педагогічного досвіду, зіставлення та узагальнення фактів) застосовувалися на підготовчому етапі дослідження, а також з метою обґрунтування вихідних положень експериментальної роботи; емпіричні методи (педагогічне спостереження; бесіди, анкетування, інтерв'ювання, моделювання та аналіз педагогічних ситуацій; аналіз творчих робіт і завдань; вивчення шкільної документації); статистичні методи (математична обробка отриманих результатів констатувального і формувального етапів експерименту).

Організація дослідження. Дослідження проводилося протягом 1991-2006 рр. у чотири етапи (пошуковий, констатувальний, формувальний, узагальнюючий).

На першому етапі (1991-1995 рр.) здійснювався теоретичний аналіз філософської, соціологічної, етичної, психолого-педагогічної літератури з обраної проблеми; визначалися концептуальні засади, об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження; формулювалась гіпотеза, розроблявся понятійний апарат, вивчався та узагальнювався педагогічний досвід духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики.

На другому етапі (1995-1997 рр.) визначався зміст процесу духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики і структура духовної вихованості. Визначались психолого-педагогічні умови духовного виховання дітей молодшого підліткового віку.. Проводився констатувальний експеримент, уточнювались завдання та методика експериментального дослідження, розроблялись критерії і показники духовної вихованості молодших підлітків, визначалися рівні духовної вихованості.

На третьому етапі (1998-2004 рр.) здійснено формувальний експеримент, апробувалась авторська методика духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики на заняттях факультативу та у позакласній роботі.

На четвертому етапі (2004-2006 рр.) аналізувались і узагальнювались проміжні та кінцеві результати експериментально-дослідної роботи, здійснювався їх науковий аналіз, формулювались основні положення і висновки, розроблялись форми і методи впровадження в практику результатів дослідження; оформлялись науково-педагогічно обґрунтовані матеріали дослідження з проблеми духовного виховання учнів 5-7-х класів.

Експериментальна база дослідження. Науково-дослідна робота проводилася на базі 5-7-х класів загальноосвітніх шкіл м. Одеси впродовж 1991-2006 років. Загалом дослідження охоплювало 447 респондентів. У формувальному експерименті брали участь учні 5-7-х класів ЗОШ № 26 та школи-інтернату № 4 м. Одеси. Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилося в чотири етапи (пошуковий, констатувальний, формувальний, узагальнюючий).

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що вперше обґрунтовано й визначено змістовно-методичні засади духовного виховання учнів 5-7-х класів засобами християнської етики; виявлено ефективні психолого-педагогічні умови духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики; розроблено і науково обґрунтовано методичні рекомендації з духовного виховання школярів засобами християнської етики та перевірено у процесі викладання факультативного курсу та позакласній доброчинній діяльності.

Уточнено поняття „духовне виховання”, розкрито його сутність та особливості в сучасних умовах; розроблено структуру духовної вихованості та її показники. Набув подальшого розвитку особистісно-орієнтований підхід до духовного виховання школярів.

Практичне значення роботи полягає у тому, що сформульовані у результаті дослідження положення і висновки, які розкривають особливості використання християнської етики як засобу духовного виховання учнів 5-7-х класів, дають змогу поглиблювати й удосконалювати зміст, форми і методи сучасного шкільного виховання.

Матеріали дисертації можуть бути використані вчителями, вихователями, керівниками гуртків, викладачами вищих і середніх спеціалізованих навчальних закладів, а також закладів післядипломної освіти, організації позакласної роботи, участі в особистісно значущій доброчинній діяльності.

Розроблені у процесі дослідження методика духовного виховання та навчальний посібник “Християнська етика: 5-6 класи” використовуються у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл Дніпропетровської, Київської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Черкаської областей України, благодійним фондом “Притулок доброго пастиря” м. Макіївка, Донецької області..

Вірогідність результатів дослідження забезпечується тим, що вони опираються на новітні досягнення філософської, психологічної та педагогічної наук, застосування комплексу взаємодоповнюючих і корегуючих методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті і завданням, а також ефективністю результатів впровадження у практику розроблених рекомендацій.

Особистий внесок здобувача полягає у здійсненні теоретичного аналізу проблеми та науковому обґрунтуванні концептуальних підходів до її вирішення, безпосередній організації і проведенні дослідно-експериментальної роботі; підготовці конкретних методичних рекомендацій щодо духовного виховання школярів для вчителів середньої ланки школи та у розробці факультативного курсу з християнської етики.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювались у процесі дослідно-експериментальної роботи в загальноосвітніх школах України. Основні положення дисертації обговорювались на науково-практичних конференціях та звітних конференціях Інституту проблем виховання АПН України (2004-2007 рр.). Найважливіші теоретичні положення і висновки доповідались на Міжнародних науково-практичних конференціях „Образование в современном обществе: проблемы, теории, практика” (Одеса, 1996 р.), „Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України” (Острог, 2000 р.), „Релігійний компонент у світській освіті і вихованні” (Київ, 2005 р.), „Всеукраїнських науково-практичних читаннях студентів і молодих науковців, присвячені педагогічній спадщині К.Д.Ушинського” (Одеса, 2005 р.), науково-практичній конференції „Січневі педагогічні читання: Національні і загальнолюдські цінності освіти у сучасному полікультурному суспільстві: історія і сучасність” (Сімферополь, 2007 р.), науково-практичних семінарах для методистів ОІППО „Вивчення курсів морально-духовного спрямування у школі” (Київ, 2006 р.) та для вчителів середньої ланки школи „Методика викладання християнської етики у факультативному курсі” (Черкаси, 2007 р.). Науково-дослідна робота проводилася на базі 5-7-х класів ЗОШ № 26 (довідка № 16 від 21.04. 2006р.) та школи - інтернату № 4 м. Одеси (довідка №1137 від 6.06.2006 р.), методика та посібник „Християнська етика” 5-6 класи використовується у гімназії №49 м. Кривий Ріг (довідка №105 від 19.04.06), школі - інтернаті для дітей сиріт м. Суми (довідка №703 від 22.05.2006), Микільській школі - інтернаті Полтавської області (довідка №38 від 21.04.06).

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення в 7 одноосібних публікаціях автора, з яких 5 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, у робочій програмі “Християнська етика для 5-7-х класів”, та навчальному посібнику “Християнська етика: 5-6 класи”.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 238 сторінок машинописного тексту, основна частина викладена на 185 сторінках, додатки викладено на 27 сторінках. Робота містить 32 таблиці, 1 схему, 2 діаграми. У списку використаних джерел - 304 найменування.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь розробленості проблеми, її зв'язок з науковими програмами, планами, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, теоретичні і методологічні основи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, методи, особистий внесок здобувача, наведені дані щодо апробації та впровадження результатів..

У першому розділі “Теоретичні основи духовного виховання молодших підлітків" розкриваються теоретичні основи досліджуваної проблеми, стан її розробленості у психологічній, педагогічній, соціологічній літературі; аналізуються різні підходи до визначення сутності понять „духовність”, „духовне виховання”, „духовна вихованість”; обґрунтовано психолого-педагогічні умови духовного виховання учнів 5-7-х класів; проаналізовано психологічні особливості духовного виховання молодших підлітків.

На основі здійсненого аналізу доробку науковців встановлено, що наявність різних підходів до проблеми духовного виховання підростаючого покоління свідчить про його непересічну значущість у житті людства. В Україні потреба у духовному вихованні дітей пов'язувалася з Хрещенням Київської Русі, що засвідчують „Повість временних літ” Н.Літописця, „Повчання дітям” В.Мономаха та ін.

Для розуміння педагогічної суті духовного виховання дітей засобами християнської етики важливе значення мають роботи митрополита Ілларіона (ХІ ст.), Кирила Туровського (ХІІ ст.), Епіфанія Премудрого, Сергія Радонежського (ХІУ ст.), Максима Грека (ХУІ ст.), Петра Могили (ХУІІ ст.).

Г.Сковорода, К.Ушинський пов'язували духовне виховання із саморозвитком особистості.

На значущості релігійного компоненту у духовному вихованні наголошували М.Грушевський, І.Огієнко, С.Русова, Н.Чернуха. Г.Ващенко вбачає причину духовного занепаду українців у вилученні релігійного компоненту з виховання молоді.

Дослідження В.Сухомлинського сконцентрувалися навколо духовного розвитку і становлення дитячої особистості та особливостей педагогічного впливу, форм і методів виховання.

Проблема духовного виховання стала предметом дослідження представників української діаспори І.Гончаренка, Н.Іринея, Я.Яреми, С.Ярмуся, які у своїх педагогічних поглядах опирались на Церкву, віру, християнські ідеали, святині, любов до Батьківщини.

Такі сучасні дослідники, як М.Євтух, І.Петрова, Т.Тхоржевська акцентують увагу на гуманістичній спрямованості християнської етики, характеризуючи її як людинотворчий чинник.

Інноваційні виховні технології, які стосуються різних сторін духовного життя, спрямовані на оптимізацію виховного процесу, розробляли Л.Корміна, В..Оржеховська, В.Салко, А.Фасоля.

К.Журба, Ж.Петрочко, О.Сухомлинська аналізують духовну сферу як складову феномена культури.

Особливості психічної організації духовного життя індивіда, його глибинну суть вивчали І.Бех, В.Братусь, В.Москалець, В.Слободчиков, Ж.Юзвак.

Під час дослідно-експериментальної роботи ми виходили з того, що в християнській етиці зосереджений потенціал, здатний позитивно вплинути на якість духовного виховання в сучасних умовах.

Виходячи з цього, ми розглядаємо “духовність”, як складний багатоструктурний феномен, який характеризує внутрішній світ індивіда і виявляє себе через: моральність, збереження чистого сумління, безкорисливість, відповідальність, служіння людям через добродіяння, ввічливість у стосунках.

Духовне виховання розглядається у дослідженні як процес розвитку і саморозвитку особистості через залучення та інтеріоризацію християнських цінностей, високих моральних ідеалів та втілення зразків високоморальної поведінки у досвіді індивіда.

Результат процесу духовного виховання - духовна вихованість, що виявляється у надбанні вихованцем уміння керуватися у власному житті вищими духовними цінностями та характеризується структурою, що відображає взаємозв'язок усіх компонентів: когнітивного, мотиваційно-аксіологічного, індивідуально-вольового, діяльнісно-регулятивного, ре флексійного, що видно зі схеми 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Структура духовної вихованості особистості

У духовному вихованні молодший підлітковий вік є найбільш сенситивним, оскільки пов'язується з бажанням самостійно формувати і контролювати власну духовну сферу. Діти цього віку активно відтворюють у власній поведінці та інтеріоризують ті духовні цінності, зразки, які підтвердили свою суспільну значущість і є для них ідеалом.

У розділі досліджено і обґрунтовано психолого-педагогічні умови духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики:

- відображення у змісті освіти християнських цінностей як соціально-культурного імперативу, що визначає моральне ставлення людини до навколишнього світу, інших людей і самої себе;

- стимулювання критичного осмислення підлітками власних вчинків і вчинків оточуючих відповідно до цінностей християнської моралі, які стануть складником повсякденного життя підлітків;

- врахування духовно-душевних особливостей учнів у набутті досвіду чинити морально на основі християнських цінностей.

У другому розділі “Практика духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики” аналізується досвід і стан духовного виховання учнів середньої ланки шкіл Європи, Російської Федерації та України, розроблено методику і завдання експериментального дослідження, критерії педагогічної діагностики, проведено констатувальний етап експерименту.

Досвід Європейських країн щодо духовного виховання ґрунтується на застосуванні релігійних знань у формі спецкурсів: „Основи релігієзнавства”, „Основ християнської моралі”, „Основ християнської етики”, „Християнська етика і психологія подружнього життя”.

У Російській Федерації духовно-моральне виховання здійснюється у процесі викладання курсів „Основи православної культури”, „Культури світових релігій”, „Релігії світу”, „Православ'я та козацтво”, „Історія релігій”, „Основи світових релігій”.

В Україні засобами духовного виховання підлітків зазвичай є українська мова і література, зокрема казки народів світу, а також народні звичаї, традиції, релігійні свята. В областях Західної України викладається факультативно християнська етика та основи християнської моралі у багатьох навчальних закладах..

Розроблено критерії педагогічної діагностики стану духовного виховання молодших підлітків та методику експериментального дослідження. До критеріїв належать: когнітивний, ціннісно-мотиваційний, поведінковий.. Показниками духовної вихованості були:

- обізнаність щодо духовних категорій, таких як “духовність”, “духовна особистість”, “сенс життя”, розуміння поняття “щастя”;

- альтруїстичні мотиви, зорієнтованість у своїх діях на християнські ідеали та духовні цінності;

- вияв власних якостей характеру; визначення важливості любові до людей, розуміння якості духовної особистості - сумління;

- здатність вільно робити моральний вибір і нести відповідальність;

- турботливість та доброчинна діяльність, спрямована на благо інших;

- володіння навичками самоаналізу та самовиховання, наполегливість.

У розділі наведено результати констатувального етапу експерименту, що передбачав використання комплексу взаємопов'язаних методів (аналізу шкільної документації, педагогічного спостереження, анкетування, інтерв'ювання, бесід, тестування, вирішення проблемних ситуацій морального змісту, незалежних характеристик тощо) з метою діагностики духовної вихованості учнів 5-7-х класів загальноосвітньої школи.

Результати експертної оцінки педагогами, оцінок батьків стали основою для визначення рівнів духовної вихованості молодших підлітків.

Під час діагностуванням було умовно виділено чотири групи підлітків з різними рівнями духовної вихованості.

Високий рівень духовної вихованості (8,5% в експериментальній та 8,4% в контрольній групах) - це школярі, які в повному обсязі визначилися з поняттями “духовність” та “духовна особистість”, мають ідеал та яскраво втілюють моральні якості відповідно ідеалу; виявляють чесність, відповідальність, сумлінність, рішучість, доброзичливість; у складних обставинах роблять вірний моральний вибір; сумлінно виконують свої обов'язки та проявляють турботу про людей у доброчинній діяльності. Підлітки мають адекватну самооцінку, зацікавлені у самовдосконаленні, у випадках виникнення ускладнень з оточуючими шукають позитивний вихід.

Достатній рівень духовної вихованості (в експериментальній групі - 27,1%, в контрольній - 25,0%) виявлено у тих підлітків, які мають достатні знання про поняття “духовність” та “духовна особистість”, зацікавлені цією сферою; які виявляють моральні якості, але не постійно, захоплюються своїм ідеалом, але не наслідують його; підлітки, які недостатньо впевнені у необхідності завжди чинити морально у будь-якій ситуації, іноді вони йдуть на компроміс. Турботливість цієї групи підлітків скерована на родину і схильність до альтруїзму проявляється не систематично. У випадках соціального напруження вони схильні звертатися за сторонньою допомогою. Мають завищену самооцінку.

До середнього рівня духовної вихованості (в експериментальній групі 43,3%, а в контрольній - 42,8%) належать підлітки з поверховими знаннями про духовні цінності та духовну сферу. Учні слабо виявляють моральні якості, а у випадку найменшого тиску готові відмовитися від своїх переконань і рішень, вони турбуються про себе, що ж стосується допомоги іншим, то сприймають її для власної користі, можуть висловити своє співчуття іншим, однак не виявляють це у вчинках. Мають низьку самооцінку, а у випадках конфлікту виявляють безпомічність, образи з боку однолітків ігнорують і не захищають свою гідність.

Низький рівень духовної вихованості (в експериментальній групі таких підлітків 21,1%, в контрольній - 23,8%) притаманний молодшим підліткам, які мають високу самооцінку, самозакохані і не виявляють інтересу до духовності. Вони егоїстичні, безтурботні, схильні скоріше наслідувати манери свого ідеалу, ніж працювати над самовихованням; часто приймають помилкові рішення; моральні якості у таких підлітків виявляються виключно рідко, а конфлікти вони вирішують переважно силовим шляхом.

Проведений констатувальний експеримент показав, що:

- в організації навчально-виховного процесу середньої ланки загальноосвітньої школи приділяється недостатня увага питанню духовного виховання школярів засобами християнської етики;

- вилучення з навчально-виховного процесу християнських цінностей призвело до певних відхилень і деформацій духовної сфери дітей, девальвації духовних вартостей;

- основними причинами низького рівня духовної вихованості молодших підлітків є недостатня компетентність учителів і батьків з зазначеної проблеми, недостатнє теоретико-методичне забезпечення навчально-виховного процесу, дискусії навколо питання доцільності впровадження у шкільну практику християнської етики;

- у поведінці дітей спостерігається яскраво виражений егоїзм, прагматизм, нігілізм, несформованість ціннісної сфери, відсутність високих ідеалів, підміна духовних інтересів і потреб прагненням до матеріальних достатків, невміння будувати добрі стосунки з оточуючими, небажання відповідати за власні дії, низький рівень духовної вихованості..

У третьому розділі “Дослідно-експериментальна робота з духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики” розроблено зміст і завдання курсу з християнської етики, методику духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики, висвітлено хід формувального етапу експерименту та проаналізовано результати дослідження.

Нами розроблено і впроваджено факультативний курс „Християнська етика” для учнів 5-7-х класів, який ставив за мету виховання духовних якостей, цінностей, ідеалів, моральної поведінки молодших підлітків..

В організації роботи факультативу ставилися завдання:

· ознайомити молодших підлітків зі змістом християнської етики та формувати у них відповідні уявлення про закладені в ній духовні цінності, моральні норми та правила поведінки, необхідність їх дотримання у повсякденному житті;

· формування позитивної мотивації до духовної діяльності в процесі суб'єкт-суб'єктної взаємодії педагогів і вихованців;

· формування умінь і навичок моральної поведінки, створення умов для самовиховання учнів 5-7-х класів.

Зміст курсу структуровано за блоками. Перший рік охоплював такі теми: джерела моральності, закони милосердя, закони справедливості, закони відповідальності, складові характеру, шлях до духовності, труднощі духовного зростання. Другий рік - моральне ставлення до себе, ціннісне ставлення до оточуючих, моральні відносини у суспільстві, ціннісне ставлення до природи, етика спілкування. Третій рік - загальнолюдські цінності, світогляд як основа бачення життя, моральна самосвідомість людини, моральні критерії спілкування у суспільстві, нагальні проблеми буття; на шляху до духовності.

Відповідно до логіки теоретичного дослідження і ключових наукових позицій формувальний етап експерименту здійснювався за такими взаємопов'язаними напрямами:

· організації роботи факультативу з християнської етики з урахуванням рівнів духовної вихованості молодших підлітків;

· організація процесу духовного виховання молодших підлітків під час позакласної і позашкільної доброчинної діяльності;

· створення умов для самовиховання молодших підлітків.

В ході духовного виховання молодших підлітків враховувались наступні принципи: особистісно-орієнтованого виховання, культуровідповідності, науковості, системності, інтегрованості, превентивності.

У перебігу експериментального дослідження використовувалася авторська методика духовного виховання, яка полягала у залученні молодших підлітків до етичних проблем на матеріалі біблійного тексту та усвідомлення духовних цінностей, представлених у ньому. Важливим елементом методики був самоаналіз та самооцінка власної поведінки та її відповідності до духовних зразків; формуванню відповідної поведінки. Розроблені у кожній темі практичні завдання сприяли досвіду чинити морально завдяки визначеним духовним цінностям..

Виявлено, що під час викладання факультативного курсу „Християнська етика” створювались сприятливі умови для духовного виховання молодших підлітків, що пояснюється його широкими можливостями у залученні дітей до абсолютних цінностей; їхніх духовних і моральних якостей; самореалізації учнів.

З метою підвищення рівня духовної вихованості молодших підлітків на заняттях факультативу застосовувалися бесіди, дискусії, колективне читання і обговорення історій і притч зі Святого Письма, приклади з життя підлітків, сучасників та християнських сподвижників, аналіз і моделювання проблемних ситуацій, рольові ігри, творчі завдання, самостійна робота.

Молодші підлітки систематично залучалися до різноманітної практичної діяльності пізнавального, пошукового, інформаційного та ігрового характеру, де важлива роль відводилася суб'єкт-суб'єктним взаєминам педагогів і школярів.

Результати дослідження свідчать, що ефективність духовного виховання молодших підлітків забезпечується тоді, коли паралельно з роботою факультативів діти залучаються до позакласної та позашкільної доброчинної діяльності. За цих умов кожен має реальні можливості виявити етичні знання, духовні якості та досвід гуманної поведінки. У рамках позакласної роботи учні 5-7-х класів брали участь у діяльності благодійного клубу для безпритульних дітей „Перший крок”, доброчинних акціях школи в обласній дитячій лікарні, притулку людей похилого віку, школі-інтернаті для дітей-сиріт, вечорах зустрічах “Мій дідусь і моя бабуся”, випуску шкільної газети відповідної тематики, створенню виставок малюнків. Така організована доброчинна діяльність відповідала духовним інтересам і потребам молодших підлітків, була спрямована на формування у них милосердя, співчуття, готовності прийти на допомогу.

Духовне виховання не ефективне без прагнення вихованців покращити себе, збагатити себе духовно. Діти під керівництвом педагогів оволоділи навичками самоаналізу, самоконтролю, самовихованню через постановку перед собою завдань морального змісту і їх виконання.

Результати експерименту засвідчили, що ефективність запропонованої методики значною мірою залежить від духовно-морального рівня педагога, його професійної компетентності, доцільного вибору форм і методів роботи. З цією метою для вчителів проводились індивідуальні бесіди, семінари, відкриті заняття факультативу „Християнська етика”, організовувались практикуми з християнської етики..

Важливою умовою духовного виховання молодших підлітків є участь батьків у виховному процесі, залучення їх до благодійних акцій.. Проведені семінари, співбесіди, консультації максимально враховували потреби та проблеми батьків, відповідали їхнім інтересам, сприяли формуванню необхідних знань і вмінь виховання дітей у сім'ї та співпраці зі школою.

Аналіз даних формувального етапу експерименту показав, що духовне виховання в експериментальних класах відбувалося значно інтенсивніше, ніж у контрольних. Підтвердженням є перерозподіл учнів у групах за рівнями, відповідно до визначених показників і критеріїв. Узагальнені дані, отримані в процесі дослідно-експериментальної роботи, свідчать про те, що в експериментальних класах кількість учнів, віднесених до високого рівня, збільшилась на 31,5%, що доводить ефективність проведеної роботи, тоді як у контрольних групах цей показник зріс на 8,9%. Кількість учнів, віднесених до достатнього рівня в експериментальних групах, зросла на 3,5 %, тоді як в контрольних навпаки - зменшилась на 0,7%. Проте, незважаючи на позитивні зміни, кількість учнів середнього рівня залишилася стабільно високою в експериментальних (20,7%) і контрольних (35,2%) групах. Що стосується учнів з низьким рівнем, позитивна динаміка помітна лише в експериментальних групах, що складає 8,7% проти 21,1% на початку експерименту та в контрольних групах 23,2% проти 23,8%, що виявляє труднощі й упущення у духовному вихованні дітей у цих групах.

Проведена дослідно-експериментальна робота дала змогу відстежити кількісні та якісні зміни у духовному становленні молодших підлітків, а також рівні їхньої духовної вихованості. Про це свідчать результати порівняльного аналізу рівнів духовної вихованості молодших підлітків в експериментальній та контрольній групах на початку і в кінці експерименту, поданих у діаграмах 1 та 2.

Рис. 2 Рівні духовної вихованості молодших підлітків на початку эксперименту



Рис. 3 Рівні духовної вихованості молодших підлітків наприкінці експерименту

Завдяки осягненню християнської моралі відбулися якісні зміни у духовному становленні молодших підлітків, а саме: збагатилися уявлення про духовні категорії, поглибилося розуміння сенсу життя. Якщо раніше під терміном „духовність” учні розуміли вузькі явища (культура, релігія, психологія, містика), то наприкінці вони висловлювали думки, що духовність пронизує все життя людини. Підлітки навчилися проявляти альтруїзм, робити моральний вибір, приймати рішення і брати на себе відповідальність, поважати себе і оточуючих, усвідомлюючи цінність людини як неповторної особистості. У життєвих ситуаціях почали виявляти соціальну пристосованість, знаходити позитивний вихід із складних конфліктних ситуацій. Змінилося ставлення до християнських моральних норм і якостей, що дало змогу розвинути ці якості у собі, і через удосконалення себе вплинути на довкілля, стосунки із однокласниками, друзями, батьками та іншими родичами; гармонізувати життя у сім'ї, школі, серед друзів, визначати свої духовні пріоритети. Спостерігалась усталеність таких якостей, як: сумлінність, доброзичливість, чуйність, відповідальність.

Висновки

Результати досліджень дають змогу зробити такі висновки:

1.. Теоретичне вивчення проблеми дало змогу констатувати, що у розгляді наукових дефініцій „духовність”, „духовне виховання”, „духовна вихованість”, які знайшли висвітлення у філософських, соціологічних, психологічних та педагогічних джерелах, немає єдиного підходу відносно їх розуміння, що доводить актуальність і значущість цієї проблеми у житті як окремого індивіда, так і суспільства загалом.

2. У дисертаційному досліджені уточнено зміст поняття “духовне виховання”, яке нами розглядається як процес розвитку і саморозвитку особистості через залучення та інтеріоризацію християнських цінностей, високих моральних ідеалів та втілення зразків високоморальної поведінки у досвіді індивіда.

3. Встановлено структурні компоненти духовної вихованості молодших підлітків (когнітивний, мотиваційно-аксіологічний, індивідуально-вольовий, діяльнісно-регулятивний, рефлексійний), що зумовлюють специфіку виховної роботи у середній ланці загальноосвітньої школи.

4. Дослідженням встановлено, що молодший підлітковий вік є сенситивним для духовного виховання, що пояснюється віковими та психологічними особливостями учнів цієї групи, їх здатністю до інтеріоризації духовного досвіду і духовних цінностей. Саме в цей період цінності складаються у стійку систему, що визначає поведінку та практичну діяльність школярів.

5. Перевірено і доведено, що розроблені критерії і показники дають змогу визначити рівні духовної вихованості молодших підлітків (високий, достатній, середній і низький ).

6. Аналіз причин низького рівня духовної вихованості молодших підлітків вказує на недостатню увагу педагогічної громадськості до питань духовного виховання засобами християнської етики; вилучення з навчально-виховного процесу християнських цінностей; брак знань з цих проблем у вчителів і батьків; недостатнє науково-педагогічне та організаційне забезпечення виховного процесу.

7. Спрогнозовано, науково обґрунтовано та експериментально апробовано психолого-педагогічні умови підвищення ефективності духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики, через залучення до змісту освіти християнських цінностей, стимулювання критичного осмислення вчинків відповідно християнських цінностей, забезпечення досвіду чинити морально завдяки християнській моралі.

8.. Експериментально перевірено і доведено, що факультативний курс з християнської етики, розроблений для учнів 5-7-х класів сприяє підвищенню рівня духовного виховання школярів, формуванню системи етичних знань, духовних якостей, цінностей, моральної поведінки, умінь самовиховання.

9. Результати дослідження показали, що ефективність духовного виховання молодших підлітків забезпечується позакласною доброчинною діяльністю, яка б відповідала духовним інтересам і потребам школярів, засвоєнню ними християнських цінностей та формуванню у них високих духовних ідеалів.

10. Доведено, що ефективність духовного виховання молодших підлітків залежить від узгодженості виховних зусиль школи, сім'ї, участі батьків у виховних заходах, які проводяться на базі школи.

11. Кількісні та якісні показники, висвітлені у результатах експерименту із запровадження розробленої нами методики, свідчать про ефективність змісту, форм і методів, використаних у роботі, та необхідність їх творчого застосування у масовій практиці. Розроблені у дослідженні методичні та практичні рекомендації можуть бути використані педагогічними колективами загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв, позашкільними навчальними закладами, батьками.

12. Проведений педагогічний експеримент підтвердив основні положення сформульованої гіпотези, засвідчив закономірності духовного виховання молодших підлітків, що підтверджує зростання інтересу учнів експериментальної групи до християнської етики, до доброчинної, суспільно значущої діяльності. Завдяки проведеному експерименту у них спостерігалося формування таких гуманних чинників, як моральність, сумлінність, співчуття, відповідальність, турботливість, доброчинність, доброзичливість, наполегливість.

Проведене дисертаційне дослідження не претендує на вичерпний і всебічний розгляд такої складної проблеми, як духовне виховання молодших підлітків засобами християнської етики. Подальшого вивчення потребує можливість екстраполяції здобутих результатів на інші вікові групи з урахуванням особливостей їхнього розвитку і завдань, що висуваються перед сучасною освітою і вихованням. Перспективним напрямом також є вивчення досвіду духовного виховання дітей засобами християнської етики у країнах Євросоюзу.

Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в таких публікаціях та виданнях

1. Санникова Т.В. Христианская этика: Учебное пособие: 5-6 классы /Южно-Укр. гос. пед. ун-т им. К.Д.Ушинского. - Одесса: ЮГПИ, - СВД Черкасов, 2004. - 259 с.

2. Санникова Т.В. Рабочая программа по курсу “Христианская этика” 5-7 классы /Христианская этика: Учебное пособие: 5-6 классы /Южно-Укр. гос. пед. ун-т им. К.Д.Ушинского. - Одесса: ЮГПИ, - СВД Черкасов, 2004. - С. 240-259.

3. Санникова Т.В. Библиеведение, как один из путей нравственного воспитания школьников //Образование в современном обществе: проблемы, теории, практика: Материалы международ. науч. практ. конф. ЮГПУ им. К.Д.Ушинського. - Одесса, 1996. - С.159-160.

4. Саннікова Т.В. Я.А. Коменський та сучасне духовне виховання

// Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України: Наукові записки. - Острог, 2000. - Т.3. - С. 482- 489.

5. Санникова Т.В. К проблеме преподавания религии в школе //Наук. вісн. ПДПУ ім. К.Д.Ушинського: Зб. наук. праць. - Одеса, 2001. - Вип. 7-8.

- С.34-41.

Саннікова Т.В. Духовне виховання - складова виховного процесу сучасної школи //Наука і освіта. - 2005. - № 3-4. - С.131-134.

Саннікова Т.В. Досвід викладання християнської етики в світській школі //Українське релігієзнавство /Мораль. Релігія. Освіта: Зб. наук. ст. і матер. - К., 2005. - № 4. - С. 305-312.

Саннікова Т.В. Психолого-педагогічні умови духовного виховання підлітків //Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць. - К., 2005. - Кн.1,- Вип.8. - С. 42-47.

Саннікова Т.В. Проблема духовного виховання у спадщині К.Д.Ушинського та сучасність /Всеукраїнські наук.-практ. чит. студентів і молодих науковців, присвячені педагогічній спадщині К.Д.Ушинського. - Одеса, 2005. - С. 36-39.

Анотація

Саннікова Т.В. Духовне виховання молодших підлітків засобами християнської етики. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія та методика виховання. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню актуальної проблеми духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики.

З'ясовано сутність і уточнено зміст понять „духовність”, ”духовне виховання”, „духовна вихованість” шляхом аналізу праць відомих вітчизняних і зарубіжних учених, обґрунтовано та експериментально апробовано психолого-педагогічні умови ефективності духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики.

Визначено сутність, критеріальні та діагностичні характеристики духовного виховання молодших підлітків, науково обґрунтовано основні етапи експериментальної роботи.

Розроблені теоретичні підходи, зміст, форми і методи духовного виховання у факультативному курсі „Християнська етика”, позакласній доброчинній діяльності загальноосвітньої школи.

У дисертації відображено процес і результати експериментального дослідження, підтверджена ефективність застосування розробленої методики духовного виховання молодших підлітків засобами християнської етики.

Ключові слова: духовність, духовне виховання, духовна вихованість, молодші підлітки, моральна поведінка, самовиховання, християнська етика, християнські цінності.

Аннотация

Санникова Т.В. Духовное воспитание младших подростков средствами христианской этики. - Рукопись..

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. - Институт проблем воспитания АПН Украины.. Киев, 2007.

Диссертация посвящена проблеме духовного воспитания младших подростков посредством христианской этики.

Теоретическое изучение проблемы позволило констатировать отсутствие единства взглядов в рассмотрении дефиниций “духовность”, “духовное воспитание”, “духовная воспитанность” в философии, социологии, психологии, педагогике, что подтверждает их актуальность и значимость, как для отдельной личности, так и для общества в целом.

В диссертации духовное воспитание детей определяется как процесс развития и саморазвития личности через приобщение к духовному наследию и интериоризацию христианских ценностей, идеалов, высоких нравственных стандартов и внедрение образцов высоконравственного поведения в практическую деятельность, и опыт индивида.

Определены структурные компоненты духовного воспитания младших подростков (когнитивный, мотивационно-аксиологический, индивидуально-волевой, деятельно-регулятивный, рефлексивный), которые определяют направление и специфику воспитания в среднем звене общеобразовательной школы.

Исследованием установлено, что младший подростковый возраст является наиболее сенситивным. Это объясняется возрастными психологическими особенностями воспитанников этой возрастной группы, их способностью к интериоризации духовного опыта и духовных ценностей. Именно в этот период ценности формируются в систему, которая и определяет поведение школьников.

Проверено и доказано, что разработанные критерии и показатели позволяют определить уровни духовной воспитанности младших подростков (высокий, достаточный, средний и низкий).

Анализ причин низкого уровня духовной воспитанности младших подростков указывает на недостаток внимания педагогической общественности к вопросам духовного воспитания младших подростков посредством христианской этики; нехватку знаний по этим вопросам у учителей и родителей; проблемы теоретического, научно-педагогического и организационного обеспечения воспитательного процесса.

Спрогнозированы, научно обоснованы и экспериментально апробированы психолого-педагогические условия повышения эффективности духовного воспитания младших подростков посредством христианской этики.

Экспериментально проверенно и доказано, что факультативный курс “Христианская этика”, разработанный для учащихся 5-7-х классов способствовал повышению уровня духовного воспитания школьников, формированию системы этических знаний, мировоззрения, норм и правил нравственного поведения, умений и навыков самовоспитания. Педагогическая подготовка учителей по вопросам духовного воспитания школьников обеспечила качество воспитательного процесса.

Результаты исследования подтвердили положение, что эффективность духовного воспитания обеспечивается внеклассной благотворительной деятельностью, которая соответствует духовным интересам и потребностям школьников, усвоению ими христианских ценностей и формированию у них высоких духовных идеалов.

Доказано, что эффективность духовного воспитания младших подростков зависит от согласованных воспитательных усилий школы, семьи, участия родителей в воспитательных мероприятиях, проводившихся на базе школы.

Количественные и качественные показатели, представленные в результатах эксперимента по внедрению разработанной нами методики, свидетельствуют об эффективности содержания, форм и методов, использованных в работе, и необходимости их творческого использования в массовой практике.

Проведенный эксперимент подтвердил основные положения сформулированной гипотезы духовного воспитания младших подростков, о чем свидетельствует рост интереса детей к изучению христианской этики, благотворительности, общественно значимой деятельности.

Ключевые слова: духовность, духовное воспитание, духовная воспитанность, младшие подростки, нравственное поведение, самовоспитание, христианская этика, христианские ценности.

Abstract

Sannikova T.V. Spiritual formation young teenagers by Christian ethic's tools - Manuscript..

The dissertation for getting the scientific degree of Candidate of Pedagogical Sciences. Specialty: 13.00.07 - Theory and Methodic of Pedagogical. Institute of problems formation APS Ukraine Kiev, 2007.

Dissertation working with research of important problem Spiritual formation young teenagers using Christian ethics tools. Clarify and precise meaning and content of terms: “spirituality”, “spiritual formation”, “spiritual breeding” by using works of famous national and worldwide known researcher. It is well founded and practically approved psychological and pedagogical condition of effective methods for spiritual formation young teenagers using Christians ethic. Define meaning, structure, criteria and diagnostic characteristics of process spiritual formation young teenagers. Scientifically approved stages for experimental work, developed theoretical approaches, content, forms and methods spiritual formation using optional subject “Christians ethic” and feel education for charity activates in government high school.

Dissertation reflects the process and results experimental work and approved effectiveness using author's methods spiritual formation young teenagers by Christian ethic's tools.

Key words: spirituality, spiritual formation, spiritual breeding, young teenagers, moral behavior, self training, Christians ethic, Christian valuables.

Размещено на Allbest.ru

...