Методика використання наочності під час вивчення рідної мови

- плановості порівняння.

- відбору прийомів навчання.

- співвідношення мовної активності вихователя і дітей.

Таким чином, заняття з ознайомлення з частинами, якостями і властивостями предметів і матеріалів дозволяють вводити в мову дітей досить широкий і різноманітний запас слів, що включає різні частини мови: іменники (назви предметів та їх частин), дієслова (назви дій з предметами, використання предметів, дослідницьких дій), прикметники (назви якостей).

Розглянемо третю групу занять, на яких завдання словникової роботи вирішуються в процесі формування видових і родових узагальнень. І видові і родові поняття вимагають виділення істотних ознак та узагальнення по них, але характер цих ознак, їх кількість різні. Так, істотними ознаками для видових узагальнень часто можуть бути зовнішні особливості предметів: частини, форма, величина. Для родових понять істотними можуть бути як зовнішні, так і внутрішні, більш приховані ознаки або групи їх.

У процесі формування видових і родових понять здійснюється введення слів, які точно позначають види і групи предметів, завдяки чому забезпечується точне слововживання, точна назва предметів. Це забезпечує точність і взаєморозуміння в мовному спілкуванні.

Заняття з формування видових і родових понять мають свої методичні особливості, які пояснюються вмістом понять і віком дітей. Заняття з формування видових понять проводяться головним чином з дітьми четвертого року життя. В їх методикою враховується наступне:

- заняття будується на наочному матеріалі. Набори предметів повинні включати предмети одного виду, що розрізняються за несуттєвими ознаками, і предмети близьких видів;

- дитина ставиться перед необхідністю вибору предмета з групи східних;

- необхідність вибору повинна бути зрозуміла дитині.

Для занять такого роду можуть бути використані ігри-заняття з лялькою. Зразок заняття подаємо у (Додатку Б).

Отже, в процесі вище розглянутих занять формується понятійний характер слова у дошкільнят, розвивається їхнє мислення.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження взаємозв'язку слова і наочності при навчанні дітей рідної мови дає можливість зробити висновки про те, що в процесі навчання рідної мови предмет навчання стає також і засобом навчання, у тому числі і засобом наочного навчання. Вихователь формуючи у дошкільнят словниковий склад рідної мови, весь час сам вимовляє матеріал, що вивчається. Тому мовлення вихователя повинне бути достатньо гучким і виразним, а його дикція - чіткою.

У процесі навчання малюків на заняттях особливо важлива логічна, емоційна і вольова виразність мовлення вихователя, щоб засобами інтонації доносився саме певний вид інтонації і структури речення. Таким чином, усне мовлення рідною мовою стає наочним засобом засвоєння її правил, розуміння її звукової, словникової і інтонаційної системи.

Принцип наочності, наочні методи навчання є важливою сферою психологічних, педагогічних та методичних досліджень. В різні періоди розвитку науки цю проблему розглядали Я.А. Каменський, К.Д. Ушинський. Досліджені різні форми взаємозв'язку слова вчителя і наочності у навчанні де через слово вихователь на основі здійсненого дітьми спостереження наочних об'єктів веде їх до осмислення і формування таких зв'язків у явищах, які не можуть бути побаченими в процесі сприймання, дані про об'єкт діти одержують із вербальних повідомлень, а мовні засоби служать конкретизацією словесних свідчень.

Залежно від провідних аналізаторів, що беруть участь у сприймані, безпосередньо мовна наочність є двох видів - слухова і зорова. Мовна наочність може бути і зображальною починаючи від природних натуральних об'єктів, спеціально виготовлених ілюстративно-зображувальних засобів, які відображають реальні об'єкти, картини, фотографії, предмети, іграшки, різні матеріали, об'ємні фігури, умовно-символічні засоби наочності - картини, розмальовки, книжки з картинками, технічні засоби демонстрації наочності мультфільми, звуко-наочні засоби - звукозапис.

Наочний матеріал повинен відповідати певним вимогам: предмети повинні бути відомі дітям, вони беруться з навколишнього життя, необхідно урізноманітнити дидактичний матеріал, який можна було б сприймати різними органами чуття (слух, візуально, на дотик), він повинен бути динамічним і в достатній кількості, відповідати гігієнічним, педагогічним і естетичним вимогам.

Знання видів наочності, розуміння умов і сфер її застосування дають змогу вивчити складне і важке питання про цінність наочності, яке пов'язується передусім із дослідженням можливості безпосередньо пізнати загальне в одиничному.

Простий показ предмета ще не означатиме взаємозв'язок слова і наочності при навчанні. Але спеціально організований показ, відповідно до завдання навчання, вже буде наочністю.

Є всі підстави до того, щоб вказати і психологічно схарактеризувати новий вид наочності в процесі навчання рідної мови - це ситуативно-модельна наочність, тобто про наочність мовленнєвих вчинків, яка є такою потрібною в процесі навчання комунікативних зразків і моделей мови.

При виборі наочних засобів навчання потрібно враховувати, що вони найбільш успішно вирішують наступні дидактичні завдання: сприяють розвитку в дітей наочно-образного мислення, активізації уваги, активізації навчально-пізнавальної діяльності дошкільнят, дозволяють конкретизувати теоретичні питання, виступають в ролі методів стимулювання інтересу до дитини, створення установки на ефективне пізнання.

Виділяють різноманітні способи використання наочності у взаємозв'язку зі словом, коли демонструється конкретний предмет. Слово при цьому використовується для назви, узагальненого позначення цілого предмета, для аналізу предмета, для розкриття різноманітних зв'язків і відносин, зв'язків з іншими предметами.

Є кілька методичних умов, виконання яких забезпечує успішне використання наочних засобів навчання, а саме чітке виокремлення, основного в ході показу ілюстрацій, детальне продумування пояснень, необхідних для з'ясування сутності демонстраційних явищ, залучення самих дітей до знаходження інформації, постановка перед ними проблемних завдань наочного характеру.

Реалізація взаємозв'язку слова і наочності при вивченні дітьми рідної мови здійснюється через систему занять трьох різновидів:

- заняття в яких словникова робота здійснюється в процесі ознайомлення з постійно розширюючимся колом предметів і явищ навколишньої дійсності;

- заняття, де словникова робота спирається на поглиблення знань дітей про навколишні предмети і явища;

- заняття, що вирішують завдання словникової роботи в процесі узагальнень, формування понять.

Робота з формування словника починається із занять, присвячених первинному ознайомленню з предметами. Основна мета цих занять - ввести в мову дітей назви предметів і дій з ними. Зміст словникової роботи на таких заняттях має бути тісно пов'язаний з розвитком словника дітей у повсякденному житті.

Іншим різновидом занять, розвиваючих словник дітей, є заняття з ознайомлення з якостями і властивостями предметів. Ускладнення занять цього виду йде по лінії збільшення набору якостей і властивостей, що виділяються.

Третьою групою словникової роботи з вивчення рідної мови, на якій вирішуються завдання формування видових і родових узагальнень.

А завершальними в системі занять рідної мови з формування слів на основі поглиблення знань про предмети, їх якості і властивості, є заняття в порівнянні предметів. Таким чином, заняття з ознайомлення з частинами, якостями і властивостями предметів і матеріалів дозволяють вводити в мову дітей досить широкий і різноманітний запас слів, що включає різні частини мови: іменники (назви предметів та їх частин), дієслова (назви дій з предметами, використання предметів, дослідницьких дій), прикметники (назви якостей).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Базовий компонент дошкільної освіти України: Науковий керівник: А. М. Богуш - К.: Видавництво, 2012. - 26 с.

2. Богуш А. Теорія і методика розвитку мовлення дітей раннього віку. / А.М. Богуш., Н.В. Гавриш. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2009. - 253 с.

3. Богуш А. Дошкільна лінгводидактика. / А. Богуш. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2011. - 453 с.

4. Богуш А. Дошкільна лінгводидактика: Хрестоматія. Частина І та ІІ. / А. Богуш. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2005. - 720 с.

5. Богуш А. Мовленнєвий компонент дошкільної освіти: Програма та методичні рекомендації / А. Богуш - Харків: ВОТ «Ранок», 2011.

6. Богуш А. Мовленнєвий розвиток дітей від народження до 7 років: Монографія / А. Богуш. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2004. - 113 с.

7. Будковська О. Цілісний підхід до розвитку і виховання наймолодших. / О. Будковська // Дошільне виховання. - 2010. - № 16. - С. 10-12.

8. Життєдайна вода: освітній проект з використанням мультимедійних технологій та публікацій журналу «Джміль» // Дошкільне виховання. - 2014. - № 4. - С. 20-21.

9. Загородня Л.П. Педагогічна майстерність вихователя дошкільного закладу: Навчальний посібник / Л.П. Загородня. - Суми. Університецька книга, 2010. - 319 с.

10. Заєць Н.М. Сучасна наочність: переваги й можливості мультимедіа / Н.М. Заєць // Педагогічна майстерня. 2014. - № 112. - С. 29-33.

11. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения. - М.: Учпедгиз, 1982. - Т.1.: Великая дидактика. - 317 с.

12. Крутій К.Л. Формування граматично правильного мовлення дітей дошкільного віку: Монографія / К.Л. Крутій - Одеса: СВД. Черкасов, 2008. - 115 с.

13. Мокіна А. Наочність у навчанні старших дошкільників усного мовлення / А. Мокіна // Початкова школа. - 2014. - № 8. - С 25-28.

14. Люблінська Г. О. Дитяча психологія / Г.О. Люблінська - К.: 2005.

15. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник /

Т.І. Поніманська - К.: Академвидав, - 2005. - 455с.

16. Програма розвитку дитини дошкільного віку “Українське дошкілля” / О. І. Білан, Л. М. Возна, О. Л. Максименко. - Тернопіль: Мандрівець, 2012. - 264 с.

17. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: B 5 томах / В. Сухомлинський - Т. 5. - К., Радянська школа, 1977. - 637 с.

18. Ульяненко Л.В. Розвиток діалогічного мовлення в дошкільників із ЗНМ засобоми проектної технології / Л.В. Ульяненко // Логопед. - 2013. - № 12. - С. 17-25.

19. Ушинський К.Д. Вибрані твори: В 5-ти томах / К.Д. Ушинський - Т. 3. - К., Радянська школа, 1989. - 358 с.

ДОДАТОК А

Мета:

- ознайомлення з буфетом, його частинами і призначенням;

- введення в словник дітей слів: буфет, дверцята, ручка, полиці, ящики, відкривати, закривати, висувати, засовувати;

- закріплення та активізація слів: чашки, блюдця, тарілки, скатертини, ложки;

- навчити дітей діяти точно за словом, відповідати на поставлені питання.

У занятті брали участь вісім дітей.

Вихователь (звертається до дітей). Хочете, я вам щось покажу зараз? (Підводить дітей до буфету.) Хто знає, що це?

Коля. Шафа.

Вихователь. А це хіба схоже на шафу? Це буфет. Зараз ми подивимося, що в буфеті. Що потрібно зробити, щоб подивитися, що в буфеті?

Діти. Ось це. Відкрити.

Вихователь. Треба відкрити дверцята. Іди, Саша, відкрий дверцята. (Саша відкриває.)

Вихователь. Що Саша робить?

Діти. Відкриває.

Вихователь. Саша відкрив дверцята, а ти, Марина, йди закрий дверцята. Що Марина закриває?

Діти. Дверцята.

Вихователь. Марина закриває дверцята. А що в буфеті? Так ми і не подивилися. Що потрібно відкрити?

Діти. Дверцята.

Вихователь. Миша, йди відкрий дверцята. (Міша відкриває буфет.)

Вихователь. Міша відкрив дверцята. Що ж в буфеті?

Діти. Чашки, тарілки.

Вихователь. А це що?

Коля. Блюдця.

Вихователь. Так, в буфеті чашки, тарілки, блюдця. На чому вони стоять? (Діти мовчать.)

Вихователь. На полиці. Оля, зніми чашку з полиці. (Оля знімає.)

Вихователь. (знімає тарілки, супроводжуючи дію словами, а потім пропонує Вані поставити тарілку на полицю). Що робить Ваня? Куди ставить тарілку? (Домагається відповіді, потім ставить посуд, що залишився на полицю, задаючи аналогічні питання дітям).

ДОДАТОК Б

Мета:

- навчити дітей виділяти суттєві ознаки і на їх основі розрізняти подібні предмети: стілець, крісло; чашку, стакан; скатертину, серветку; ложки чайну і столову;

- вчити дітей точно називати перераховані предмети, закріплювати а їх словнику відповідні слова.

Матеріал до заняття.

Вихователь вносить на заняття ведмедика і ляльку, пропонує «напоїти їх чаєм», запитує, що для цього треба.

Діти. Чашки!

Вихователь. А куди чашки поставимо? Що треба спочатку?

Діти. Стіл!

Вихователь. Ось Олексій принесе нам сюди стіл. Що приніс Олексій?

Діти. Стіл.

Вихователь. Олена, знайди і принеси крісло. (Олена оглядає предмети, бере стілець, приносить.) Що принесла Олена?

Діти. Стілець. Крісло.

Вихователь. Стілець Олена принесла. Посадимо ведмедика. Хто принесе крісло ведмедику? Іди, Паша, принеси крісло. (Паша приносить крісло.) Що приніс Паша?

Паша. Крісло.

Вихователь. А щоб ведмедик не впав, що у крісла є?

Діти. Спинка.

Вихователь. Так. Спинка ззаду. А ляльці Каті поставимо стілець. Принесе стілець Оля (Оля приносить стілець). А як дізналася Оля стілець? Що є у стільця?

Діти. Спинка.

Вихователь. Спинка у стільця є, а чого немає? Покажи, Мишко.

Миша (показує підлокітники). Тут немає.

Вихователь. Так, підлокітників немає збоку. Ось сидять ведмедик і Катя. Чекають чаю. Що треба постелити на стіл?

Діти. Скатертину.

Вихователь. Як Маша дізналася що це скатертина? Чому не взяла замість неї серветки. (Показує серветки.)

Вихователь. Які серветки?

- Маленькі, - говорять діти, - а скатертину велика.

Потім діти отримують завдання поставити під чашки блюдця, знайти ложки для чаю і вибирають їх безпомилково.

Вихователь запитує, як діти дізналися, що це ложки для чаю, чому не взяли ці (показує великі).

Ваня. Ці великі, їх не треба.

Ніна. Треба маленькі.

Вихователь. А для чого потрібні великі ложки?

Наташа. Суп їсти.

Вихователь. Правильно. Великими ложками їдять суп, а маленькі потрібні для чаю. Наллємо ведмедику і Каті чаю (роблять вигляд, що наливають чай).

Викликає двох дітей напоїти ведмедика і ляльку і закінчує заняття.

Размещено на Allbest.ru