Трансформація професійних функцій вчителя в умовах інформаційного суспільства (на матеріалах США і Канади)

- практичні й теоретичні напрацювання педагогічної освіти в Україні не мають бути знецінені в нових умовах соціального розвитку. Вітчизняний досвід соціальної орієнтованості, колективного виховання і відповідальності має увійти у світову педагогічну скарбницю і, будучи критично оціненим і переосмисленим, повинен повернутися в практику підготовки і діяльності вчителя і всієї освіти;

- аналіз підходів до професійних функцій вчителя у підручниках і посібниках з педагогіки, а також наукових роботах українських і російських педагогів, показав, що вони визначаються з точки зору логіки професійної діяльності вчителів, в той час як в наукових пошуках і в навчально-методичній літературі для вчителів у США і Канаді їх функції розглядаються з точки зору видів і сутності професійної діяльності;

- у сучасних пошуках щодо оновлення професійних функцій вчителя задля досягнення вищого рівня якості освіти, що відповідатиме потребам української школи ХХІ ст., на наш погляд, мають враховуватись ідеї американського і канадського досвіду щодо трансформації функцій вчителя у зв'язку з формуванням відкритого навчально-виховного середовища й єдиного інформаційного освітнього простору;

- характерною особливістю змін у професійній діяльності українських вчителів в останнє десятиріччя є послаблення виховної роботи. Проведене нами дослідження показує, що в західному суспільстві ця функція вчителя нині посилюється і набуває особливої ваги в умовах глобалізації. В межах цієї функції в США і Канаді виокремлюється партнерство вчителів і батьків та використання в школі допоміжного невикладацького персоналу двох категорій: помічників вчителів - асистентів, які отримали спеціальну підготовку, та волонтерів, здебільшого, батьків і вчителів пенсійного віку. Це пов'язано зі змінами характеру педагогічної праці, посиленням її інтенсивності, розширенням комплексу обов'язків вчителя в умовах стрімких змін, оновленням освіти і суспільного життя в цілому;

- в умовах безперервних освітніх змін заслуговує на ретельне вивчення практика соціального партнерства між урядовими, професійними та громадськими організаціями щодо зміни суспільного становища вчителів (укладання національних угод тощо);

- збільшення асигнувань на освіту і оплату праці вчителів в Україні має орієнтуватись на відсоток ВВП, який виділяється на освіту в розвинених країнах світу;

- ефективність використання вчительських ресурсів в Україні можна підвищити за рахунок зміни структури робочого часу вчителів;

- розвиток професійного співробітництва вчителів, яке повинно отримати новий поштовх і набути нових організаційних форм, потребує залучення додаткових коштів, зокрема, отримання позики зацікавлених державних і недержавних організацій. Доцільно передбачити широке використання інформаційно-комунікаційних технологій, за допомогою яких можливе об'єднання творчих учителів в рамках віртуальних інноваційних мереж;

- перебудова співробітництва вчителів з батьками та місцевою громадою на ринкових засадах (платне репетиторство, факультативні та гурткові заняття тощо) є недоцільною, оскільки це не відповідає традиціям української освіти, менталітету українського народу;

- розбудова гнучкої системи підвищення педагогічної кваліфікації, що підтримується державою, приватними і неурядовими організаціями; надання більшої державної підтримки в системі післядипломної освіти вчителів, професійний розвиток яких в умовах інформаційного суспільства повинен набувати неперервного характеру (комп'ютеризація навчального процесу в педагогічних навчальних закладах, розгортання дистанційної форми навчання, створення тренінгових центрів для вчителів-практиків тощо).

Висновки

1. Розуміння суспільством сутності, змісту й особливостей педагогічної праці в США і Канаді пройшло складний шлях еволюції у єдності таких етапів: перший (20-ті рр. ХІХ-кінець ХІХ ст.); другий (початок ХХ-40-ві рр. ХХ ст.); третій (початок 50-х-кінець 70-х рр. ХХ ст.); четвертий (80-ті рр. ХХ - початок ХХІ ст.) Цей шлях можна охарактеризувати гаслом „від пасивності - до професії”. Особливості та перспективи подальшої еволюції професії вчителя в умовах інформаційного суспільства в цих країнах значною мірою закорінені в тих культурно-національних традиціях і нормативно-правовому полі, які з самого початку зумовили низький статус професії вчителя і розподіл його провідних професійних функцій - абсолютизація навчальної, відстороненість від розвивальної і заборона на виховання.

Ґенеза системи педагогічної освіти припадає на ХІХ ст. і пов'язується з М.Д. Авреєм, Г.Р. Бернардом, Г. Манном та іншими видатними постатями в історії освіти США і Канади, з ініціативи і за підтримки яких були відкриті перші педагогічні навчальні заклади, а також здійснювався консолідаційний рух за професію, розвивалась національна педагогічна думка. Другий і третій етапи характеризуються стійкою орієнтацією на посилення навчальної функції вчителя, підвищення рівня його загальної і спеціальної підготовки (4-річні навчальні програми з наданням ступеня бакалавра), на підготовку вчителів до управління навчальним процесом, учнями та школою тощо.

Зміни в професійних функціях учителя на четвертому етапі значною мірою зумовлені ціннісною переорієнтацією суспільства: традиційна індивідуалістична орієнтованість доповнюється соціальною, тобто особистість, усвідомлюючи свої права і свободи, має співвідносити їх з цінностями суспільства, нації, світового співтовариства. За цих умов актуалізується й урізноманітнюється виховна функція професійної діяльності вчителя, набуваючи соціалізуючого змісту. У наукових пошуках американських і канадських педагогів, а також міжнародних і національних документах обґрунтовується функціональне коло професійної діяльності вчителів в інформаційному суспільстві, розробляються різні концепції професіоналізму вчителя (вузький, широкий, принциповий; класичний, практичний і новітній), порівняльний аналіз яких дозволяє зробити висновок про зростання затребуваності морально-етичної сутності педагогічної праці і готовності вчителів до: а) створення навчального середовища, спроможного зробити реальністю високу якість освіти і підготовки; б) перетворення академічних знань на педагогічні ситуації і завдання з метою забезпечення формування широкої бази знань; в) спільного вирішення проблем і роботи в педагогічному колективі як необхідної умови сучасного процесу навчання і виховання; г) власного постійного розвитку, включаючи вдосконалення знань і вмінь вчитися; д) участі в ефективному управлінні навчальним середовищем; е) застосування сучасних навчальних технологій.

2. Процеси суспільно-економічного розвитку на шляху від постіндустріального - через інформаційне - до суспільства Знань характеризуються такими стрімкими і багатовимірними соціально-структурними змінами, які спричиняють зміни в галузі освіти: змінюються відносини між освітою та іншими галузями життєдіяльності суспільства; освіта перестає бути замкнутою галуззю і втрачає монополію на знання; формуються нові трудові відносини у галузі освіти (між родиною і школою, між освітніми інституціями і неформальними навчальними середовищами тощо) та зміни в педагогічній освіті і професійній діяльності вчителів: трансформуються цілі і завдання педагогічної освіти (орієнтація на ключові кваліфікації); оновлюється зміст курікулуму (менеджмент знань замість академічної логіки); відбувається формування нової культури і методології навчання (наголос на проблемному, проектному, дослідницькому навчанні); відбувається перерозподіл компонентів у структурі програм підготовки вчителів і ресурсів, які їх забезпечують; перерозподіл завдань між різними ланками педагогічної освіти (базовою педагогічною освітою; вступом у професію; підвищенням кваліфікації і професійним розвитком учителів); змінюється організаційна структура педагогічної освіти.

З'ясування теоретичних основ, процесуальних характеристик, результатів і умов ефективного запровадження інформаційно-комунікаційних технологій у професійну діяльність учителя й педагогічну освіту в цілому у США і Канаді дозволило виокремити головні принципи впровадження ІКТ: розповсюдженість і впровадження ІКТ до всіх програм педагогічної освіти; контекстне їх впровадження, спрямоване на активне використання комп'ютерної грамотності для професійного розвитку, набуття вчителем індивідуального досвіду їх використання тощо; підготовка вчителів до використання ІКТ у межах традиційних форм навчання та до зміни процесу навчання шляхом побудови інноваційного технологічного навчального середовища тощо, а також охарактеризувати модель їх ефективного впровадження у педагогічну освіту, окресливши стратегічну комбінацію підходів-вимірів (контекст і культура, лідерство і підтримка, навчання упродовж усього життя, планування й управління змінами), які допомагають викладачам у формуванні технологічної компетентності майбутніх учителів, а також провідні сфери компетентності щодо впровадження ІКТ (педагогічна підготовка і знання курікулуму; співпраця в мережі; соціальні аспекти; технологічні аспекти). Дослідження показало, що в умовах інформаційного суспільства ІКТ допомагають перетворювати традиційний навчальний процес на інноваційне навчально-виховне середовище, в якому учні мають можливість моделювати процес свого навчання, виступаючи в ролі експертів і дослідників. При цьому вчителі виконують функції менеджерів і фасилітаторів процесу навчання.

3. Нові функції, вміння й обов'язки вчителів в інформаційному суспільстві широко виявляються у навчальній діяльності, яка залишається провідною функцією педагога. Теоретико-методологічними основами нової парадигми навчання стали сучасні теорії і концепції навчання, які за матеріалами міжнародних проектів визнані світовою спільнотою як базові, а саме соціокультурна теорія Л.С. Виготського; теорія когнітивного розвитку (Ж. Піаже); теорія пізнавальної гнучкості (Р. Спіро, Р. Коулсон, П. Фельтович та ін.); теорія конструктивізму, побудованого на знаннях (Л. Резнік, М.Брайнер та ін.); когнітивна концепція (Дж. Брунер); концепція проблемного навчання; концепція фіксованого навчання (Дж. Бренсфорд, Б. Штайн); концепція ситуативного навчання (Дж. Браун, А. Коллінз, П. Дугайд).

Виявлено, що в сучасних дидактичних системах учитель використовує такі різні моделі навчання: від директивного викладання (як лідер і центр навчально-виховного процесу) до майстерного навчання (як фасилітатор навчання, помічник у навчанні учнів); навчання у співпраці (як організатор навчальної діяльності і навчального середовища); навчання у процесі проведення дослідження (як організатор навчального процесу і дослідник власної педагогічної діяльності і навчальної діяльності учнів). Порівняльний аналіз змін у ролях і функціях учителя в сучасному навчально-виховному процесі дав змогу виділити такі: менеджер знань, стимулятор навчальної роботи учнів, їх колега у праці, інструктор, наставник, керівник процесом здобуття знань, організатор навчальної діяльності, який створює таке навчально-виховне середовище, в якому учні мають право вибору і несуть відповідальність за своє навчання.

4. Результати аналізу досвіду США і Канади показали, що в сучасному інформаційному суспільстві вчителі мають брати активну участь у тих складних процесах, що відбуваються в школі, громаді, суспільстві (вчитель як носій суспільних і освітніх змін). Однією з найважливіших передумов розвитку педагогічного персоналу стає відкритість до змін: створення атмосфери підтримки вчителів, пошук інноваційних ідей, запровадження нових освітніх технологій, підтримка вчителів в ініціативах розширення професійних знань, одержання вчителями нових повноважень і їх активна участь у процесі керування школою тощо. З'ясовано, що в нових соціокультурних умовах учителі починають виконувати широку сукупність ролей в рамках формального (представництво інтересів школи в управлінських структурах навчального округу, захист професійних та соціальних інтересів учителів, ініціювання професійного розвитку колег, удосконалення процесу прийняття рішень у школі тощо) і неформального (надання допомоги колегам у професійній діяльності тощо) учительського лідерства. Однак, ця діяльність поки що не здійснюється достатньо ефективно через брак спеціальної підготовки вчителя до виконання лідерських функцій. Тому в роботах сучасних американських і канадських науковців посилюється наголос на необхідності введення такої підготовки до програм педагогічної освіти.

5. У результаті аналізу міжнародних досліджень і провідних національних документів США і Канади щодо надання соціальної підтримки, підвищення статусу і поліпшення умов праці сучасних учителів виявлено такі тенденції: 1) зростання загальної кількості вчителів; 2) фемінізація вчительської професії; 3) старіння педагогічного персоналу, особливо на рівні середньої школи; 4) залучення більшої кількості вчителів до роботи на умовах повної зайнятості; 5) підвищення рівня оплати праці сучасного вчителя залежно від його освіти, особистісних характеристик, практичного досвіду роботи; 6) встановлення рівнів професійного зростання вчителів з присвоєнням їм відповідних категорій; 7) зменшення наповнюваності класів тощо.

Дослідження показало, що сучасні стратегічні заходи щодо забезпечення державної політики, спрямованої на функціонування і розвиток освіти та поліпшення становища вчителів, цілком відповідають орієнтирам, визначеним у розвинених демократичних країнах. Трансформація професійних функцій учителя в українському соціумі має відбуватися з орієнтацією на вищі ціннісно-цільові пріоритети освітньої діяльності, ментальну й філософсько-освітню підтримку взаємодії і духовної інтеграції соціумів зі збереженням кращих національних педагогічних традицій професійної діяльності Вчителя. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого вивчення потребують такі напрями: інформаційно-комунікаційні технології у системі підготовки і діяльності вчителя в зарубіжних країнах; соціокультурна підготовка вчителя в умовах глобалізації; компетентнісний підхід до підготовки вчителя в зарубіжних країнах.

Основні публікації

1. Гушлевська І.В. Поняття компетентності у вітчизняній та зарубіжній педагогіці // Шлях освіти. - 2004. - № 3. - С. 22-24.

2. Гушлевська І.В. Зміна функцій та ролі педагогічного персоналу в умовах формування інформаційного суспільства // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. - Ніжин, 2004. - № 3. - С. 43-45.

3. Гушлевська І.В. Проблема професійної компетентності в роботах вітчизняних і зарубіжних науковців // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. - Вінниця, 2005. - № 13. - С. 154-155.

4. Гушлевська І.В. Вчительство як соціально-професійна група: професійний образ сучасного вчителя в США і Канаді // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. - Ніжин, 2005. - № 5. - С. 158-160.

5. Гушлевська І.В. Зміна професійних функцій і ролі вчителя: вчитель як носій суспільних змін // Вісник післядипломної освіти: Збірник наукових праць/ Ред. кол.: В.В.Олійник (гол. ред.) та ін. - К.: Міленіум, 2006. - Випуск 3. - С. 65-72.

6. Гушлевська І.В. Modern Concepts and Approaches to Professional Competence in the Works of Local and Foreign Scholars // Інновації у вищій освіті: Матеріали першої міжнародної конференції / За заг. ред. Дж.Вілліс, Є.Коваленко. - Ніжин: Видавництво НДПУ ім. М.Гоголя, 2004. - С. 97-98.

7. Гушлевська І.В. Концепції компетентності в американській педагогіці // Професіоналізм викладача вищої школи: освітні технології: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Миколаїв: Вид-во „ІЛІОН”, 2004. - С. 123-124.

8. Гушлевська І.В. Трансформація функцій і ролі вчителя: вчитель як носій суспільних змін // Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 29 березня - 1 квітня 2005 р). - К.: НПУ, 2005. - С. 83-85.

9. Гушлевська І.В. Коло актуальних ідей, що ідуть в основу трансформації функцій і ролей вчителя в США і Канаді // Розвиток особистості в полікультурному освітньому просторі: Збірка матеріалів Міжнародного конгресу - IV Слов'янські педагогічні читання. - Черкаси: Вид-во ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2005. - С. 300-301.

Размещено на Allbest.ru