Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Соціально-педагогічні умови профілактики статевих девіацій старшокласників

Спеціальність 13.00.05 - соціальна педагогіка

Корчова Галина Леонідівна

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України

Науковий керівник

доктор педагогічних наук, професор Оржеховська Валентина Михайлівна, Інститут проблем виховання АПН України, завідувачка лабораторії превентивного виховання

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Максимова Наталія Юріївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри соціальної роботи;

кандидат педагогічних наук, доцент Кривуша Віктор Іванович, Київський національний університет внутрішніх справ Навчально-науковий інститут підготовки кадрів громадської безпеки, професор кафедри психолого-педагогічних основ роботи з персоналом

Провідна установа Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, відділ проблем виховання у професійно-технічних закладах, м. Київ.

Захист відбудеться "04" квітня 2006 року о 16⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9; 8-ий поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий "03" березня 2006 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.П. Пустовіт

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку української держави одним із пріоритетних завдань визначено формування фізично і морально здорової особистості. Закон України "Про загальну середню освіту" окреслює стратегію виховання свідомого ставлення учнів до свого здоров'я та здоров'я інших, збереження і зміцнення фізичного, психічного здоров'я, формування засад і гігієнічних навичок здорового способу життя. Логічним продовженням поставлених завдань стала Національна доктрина розвитку освіти, в якій виховання відповідального ставлення особистості до власного здоров'я і здоров'я оточуючих розглядається як вища індивідуальна і суспільно-значуща цінність.

Тому особливої актуальності нині набуває проблема збереження здоров'я молоді, попередження різноманітних захворювань неповнолітніх, поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІДу та ін. Теоретико-методологічні засади цієї проблеми сформульовані у працях Г. Абрамової, Я. Гілінського, С. Голода, В. Кагана, І. Кона, В. Кудрявцева, Д. Лубовського, М. Садовського та інших.

У психологічному аспекті профілактику статевих девіацій досліджували Н. Апетик, Т. Говорун, В. Кравець, Н. Максимова, Д. Романовська, О. Сечейко, В. Татенко, Т. Титаренко та ін.; у юридичному - О. Джужа, Н. Ківенко, І. Лановенко та ін.; у соціально-педагогічному - О. Балакірєва, А. Капська, С. Кириленко, М. Лукашевич, В. Оржеховська, О. Пилипенко, М. Туленков та ін.; у медичному аспекті ця проблема вивчалася медиками Л. Гречанською, О. Гутнєвою, Л. Калюжною, О. Федоренко та ін.

Однак проблема профілактики статевих девіацій старшокласників не була предметом спеціального дослідження і на сьогодні залишається не вирішеною в теорії та виховній практиці. Саме це спонукало нас до вибору теми дисертаційного дослідження "Соціально-педагогічні умови профілактики статевих девіацій старшокласників".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема наукової роботи є складовою теми лабораторії превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України "Науково-методичні засади розробки і впровадження інтерактивних технологій у превентивному вихованні", державний реєстраційний номер 0102U000842. Тема дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 12 від 25 грудня 2003 року) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 4 від 27.04.2004 р.).

Об'єкт дослідження - процес профілактики статевих девіацій старшокласників.

Предмет дослідження - зміст, форми, методи та соціально-педагогічні умови профілактики статевих девіацій старшокласників.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та розробити структурно-логічну модель профілактики статевих девіацій старшокласників і структурно-функціональну модель формування у них сексуальної культури та експериментально перевірити зміст, форми, методи та соціально-педагогічні умови ефективності профілактики статевих девіацій старшокласників.

Гіпотеза дослідження: висунуто припущення, що процес профілактики статевих девіацій старшокласників здійснюватиметься ефективніше за сукупності наступних умов: впровадження у практику загальноосвітніх навчальних закладів форм і методів профілактики статевих девіацій; врахування особливостей психосоціального розвитку старшокласників у процесі профілактики статевих девіацій; здійснення просвітницької роботи серед батьків щодо профілактики статевих девіацій.

Визначена мета і висунута гіпотеза обґрунтували вирішення наступних завдань дослідження:

з'ясувати стан розробленості проблеми профілактики статевих девіацій в теорії і виховній практиці;

визначити соціально-педагогічні детермінанти виникнення статевих девіацій старшокласників;

обґрунтувати і розробити структурно-логічну модель профілактики статевих девіацій старшокласників та структурно-функціональну модель формування у них сексуальної культури, її критерії, показники, рівні сформованості;

визначити, експериментально перевірити ефективність змісту, форм, методів та соціально-педагогічних умов профілактики статевих девіацій старшокласників;

розробити методичні рекомендації з впровадженням результатів досліджень у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів.

Методологічною основою дослідження є закономірності формування особистості та її всебічний розвиток; концепція цілісного педагогічного процесу; досягнення психолого-педагогічної, соціальної, медичної, правової наук з проблем профілактики статевих девіацій та формування сексуальної культури.

Теоретичною основою дослідження є наукове розуміння філософських, психолого-педагогічних, правових, сексологічних поглядів на природу виникнення статевих девіацій та формування сексуальної культури (Т. Говорун, А. Капська, С. Кириленко, І. Лановенко, Н. Максимова, В. Оржеховська, В. Татенко, Е. Фром та ін.); принципи гуманістичної педагогіки (І. Бех, А. Бойко, І. Звєрєва, О. Кононко, Г. Лактіонова, В. Постовий, В. Сухомлинський, К. Чорна, Т. Алєксєєнко, М. Ярмаченко та ін.).

Для уточнення вихідних позицій використовувалися матеріали нормативно-правових документів з проблем дослідження, зокрема: "Про невідкладні заходи щодо запобіганню поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу", "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян", "Національна доктрина розвитку освіти", "Закон України про охорону дитинства", "Міжгалузева комплексна програма "Здоров'я нації" на 2002-2011 рр.

Для вирішення поставлених завдань на всіх етапах дослідження використовувався комплекс науково-педагогічних методів:

теоретичного пошуку: аналіз філософської, педагогічної, медичної, психологічної, правової літератури, що дало змогу уточнити зміст поняття "статеві девіації" старшокласників; порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних і емпіричних даних, за допомогою яких визначено сутність та соціально-педагогічні умови ефективного здійснення процесу профілактики статевих девіацій в учнів старших класів; за допомогою методу теоретичного моделювання розроблено структурно-логічну модель профілактики статевих девіацій старшокласників;

емпіричного характеру: діагностичні (анкетування, інтерв'ювання, опитування, бесіда, тести); соціометричні, прогностичні (експертних оцінок, узагальнення незалежних характеристик тощо) - здобуті за їх допомогою дані було використано у процесі визначення рівнів сформованості сексуальної культури старшокласників; під час застосування обсерваційних (констатуючий та формуючий етапи експерименту) та праксиметричних методів (аналіз перспективного і масового досвіду, результатів діяльності) було підтверджено висунуту гіпотезу дослідження.

Експериментальна база дослідження. Основною експериментальною базою були визначені загальноосвітні навчальні заклади: № 28, № 183 м. Києва, № 6, № 7 м. Одеси, № 23, № 28 м. Севастополя. Окремі позиції відпрацьовувалися в загальноосвітніх навчальних закладах Рівненської та Черкаської областях, м. Києва. Всього експериментом було охоплено 1574 особи, з яких у експериментальних групах - 785 учнів та контрольних - 789 учнів.

Етапи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося протягом 2000-2006 років у три етапи.

На першому етапі (2000-2002 рр.) вивчався стан досліджуваної проблеми у філософській, педагогічній, психологічній, медичній, правовій літературі. Обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до вирішення проблеми профілактики статевих девіацій старшокласників. Визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано робочу гіпотезу і дослідно-пошуковий етап експерименту; розроблено методику формуючого етапу експерименту.

На другому етапі (2003-2004 рр.) здійснено дослідно-експериментальну перевірку гіпотези дослідження; на основі діагностичних даних апробовано методику організації профілактики статевих девіацій старшокласників. У процесі роботи уточнено положення гіпотези дослідження; розроблено структурно-логічну модель профілактики статевих девіацій старшокласників та технології її впровадження. Проведено контрольний зріз, узагальнено й проаналізовано експериментальні матеріали.

На третьому етапі (2005-2006 рр.) здійснено повну обробку одержаних у процесі дослідження матеріалів, оформлено їх результати; розроблено і видано навчально-методичний посібник; впроваджено у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів структурно-логічну модель профілактики статевих девіацій старшокласників.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше визначено змістовну, функціональну та соціально-педагогічну сутність феномену статевих девіацій в учнів старшого шкільного віку; обґрунтовано структурно-логічну модель профілактики статевих девіацій старшокласників та структурно-функціональну модель формування сексуальної культури; охарактеризовано зміст, форми, методи та соціально-педагогічні умови профілактики статевих девіацій старшокласників.

Теоретичне значення дослідження полягає у виявленні соціально-педагогічних умов, які детермінують зміст та динаміку позитивних змін у процесі профілактики статевих девіацій учнів старших класів; вивченні та теоретичному обґрунтовані критеріїв, показників і рівнів сформованості сексуальної культури.

Практична значущість дослідження полягає в узагальненні досвіду загальноосвітніх навчальних закладів щодо профілактики статевих девіацій учнівської молоді; вивченні соціально-педагогічних умов, що впливають на підвищення ефективності процесу профілактики статевих девіацій старшокласників; у розробці та впровадженні ефективної моделі профілактики статевих девіацій учнів старших класів, а також у розробці форм і методів, що сприяють активізації процесу профілактики статевих девіацій старшокласників, і можуть бути застосовані у практиці загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Вірогідність результатів дослідження та основних висновків забезпечується теоретичним і методологічним обґрунтуванням його вихідних положень; застосування комплексу засобів, форм і методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету, меті і завданням дослідження; поєднанням кількісного і якісного аналізу отриманих результатів, а також достатньою тривалістю дослідно-експериментальної роботи; поетапною структурою дослідження; відповідністю теоретичних положень і висновків як між собою, так і з даними дослідно-експериментальної роботи; впровадженням здобутих результатів у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалося у процесі експериментальної роботи, публікаціях і виступах на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Теорія і досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології" (м. Київ, листопад 2003 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції "Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства" (м. Київ, жовтень 2004 р.); обговорення на засіданнях лабораторії превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 публікацій, зокрема у 4 одноосібних публікаціях у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 1 методичний посібник.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (221 найменування), додатків. Загальний обсяг дисертації - 208 сторінок, основного тексту - 169 сторінок. Робота містить 6 додатків.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і етапи дослідження, сформульовано гіпотезу, теоретико-методологічну основу дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість одержаних результатів, визначено експериментальну базу, достовірність, особистий внесок дисертанта, сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі "Профілактика статевих девіацій старшокласників як соціально-педагогічна проблема" розкрито теоретико-методологічні засади проблеми профілактики статевих девіацій старшокласників в теорії і виховній практиці; з'ясовано соціально-педагогічні детермінанти їх виникнення; визначено структурно-логічну модель профілактики статевих девіацій старшокласників та структурно-функціональну модель формування сексуальної культури; проаналізовано стан профілактики статевих девіацій старшокласників в практиці сучасних загальноосвітніх закладів.

Вперше у науковий обіг термін "статеві девіації" був уведений зарубіжними психіатрами (Крафт-Ебінг, З. Фрейд, А. Моль), які розглядали ці відхилення в рамках конкретної психічної хвороби. Однак до такого тлумачення по-різному поставилися сексопатологи, юристи, психологи, соціологи, педагоги. У дослідженні охарактеризовано неоднозначність таких підходів.

Сексопатологи (К. Імелінський, З. Шабль, Г. Васильченко) наголошують, що поняття "статеві девіації" нерозривно пов'язано з поняттям "норми статевої (сексуальної) поведінки". Нормативними критеріями такої поведінки є різність статей, їх статева зрілість, взаємна згода, відсутність шкоди для здоров'я та інтересів партнера. Порушення норми статевої (сексуальної) поведінки призводить до виникнення статевих девіацій.

Юристи (Е. Пеньков, В. Кудрявцев, І. Лановенко) у виникненні статевих девіацій вбачають порушення соціальних норм індивідом, наголошують на необхідності соціального контролю з боку держави, соціальних інститутів (сім'ї, загальноосвітніх навчальних закладів, засобів масової інформації) за цими негативними явищами.

Соціологи (Я. Гілінський, І. Кон, В. Піча) під статевими відхиленнями розуміють форми девіантної поведінки, що не співпадає з суспільними норами моралі, культури, права і здоров'я.

Психологи (В. Татенко, Т. Титаренко) розуміють статеві девіації як порушення у статевому розвитку індивіда, що проявляються в повільному, викривленому, передчасному або занадто інтенсивному психофізіологічному розвитку організму, у змінах щодо формування особистості.

У педагогічній науці визначення поняття статевих девіацій відсутнє.

З огляду на зазначене вище нами сформульовано педагогічне визначення сутності статевих девіацій. Статеві девіації - це зміни у психосоціальному розвитку особистості, що набувають характеру аморальності, суспільної та правової небезпеки. Статеві девіації пов'язані з відхиленнями від нормативної статевої (сексуальної) поведінки, яка не співпадає з нормами моралі суспільства та загально прийнятими контактами між статями. Отже, статеві девіації - це такі дії у статевих стосунках, які несуть шкоду здоров'ю і честі партнера; вказують на відсутність взаємної згоди партнера на статеві зносини. Під психосоціальним розвитком розуміємо зміни та перетворення під впливом навчання, виховання та спілкування психічних функцій індивіда, засвоєння соціально-моральних цінностей, норм і правил поведінки у певний віковий період.

До форм статевих девіацій віднесено: раннє статеве життя, що супроводжується небажаною вагітністю, абортами; захворювання на ВІЛ/інфекцію - СНІД та інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ); дитяча проституція; злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи (зґвалтування, інцести тощо).

Соціально-педагогічними детермінантами виникнення статевих девіацій визначено: низький рівень мотивації ведення здорового способу життя учнів старших класів; збільшення в суспільстві дітей групи ризику, складна криміногенна ситуація, комерціалізація статевих стосунків, ранній початок статевого життя; ранній генезис сексуальних інтересів, юнацька гіперсексуальність, що значно прискорює психофізіологічний розвиток; незадовільна організація процесу статевого виховання старшокласників в сім'ї та загальноосвітніх навчальних закладах; відсутність статевовиховуючих програм.

За нашим трактуванням, профілактика статевих девіацій старшокласників - це процес усунення та нейтралізації соціальних умов й факторів, що викликають статеві девіації. У процесі дослідження розроблено і обґрунтовано структурно-логічну модель профілактики статевих девіацій, що характеризує алгоритм цього процесу.

З урахуванням визначених у дослідженні теоретичних позицій та результатів констатуючого експерименту обґрунтовано складові структурно-логічної моделі: зміст, форми, методи, результат. Зміст профілактики статевих девіацій старшокласників включає знання, уміння, навички з формування сексуальної культури, які відображені у навчальних програмах і в системі позакласної роботи загальноосвітніх навчальних закладів.

Формами організації навчально-виховної роботи з профілактики статевих девіацій у нашому дослідженні стали урок, виховні години, заняття гуртка, тренінгові заняття, участь старшокласників у клубній роботі. У процесі профілактики статевих девіацій нами використовувались такі методи, як соціально-психологічні тренінги, групові дискусії, лекції, аналіз проблемних ситуацій, "мозкові штурми", дебати, бесіди, проблемні семінари, семінари-практикуми.

Кінцевим результатом профілактичної роботи є сформована сексуальна культура, яка нами трактується як стосунки між юнаком і дівчиною в інтимній сфері, побудовані на досягненні сексуальної гармонії, задоволенні індивідуальних потреб кожного з одночасним шануванням і пристосуванням до тонкощів натури партнера; це сукупність знань про функціонування людини як сексуальної істоти.

Розроблено структурно-функціональну модель формування сексуальної культури старшокласників, яка подана на рисунку 1, де виокремлено компоненти цього процесу: когнітивний, емоційно-вольовий, поведінковий; критерії: фізіологічна культура; психічна культура; етична (морально-духовна) культура; соціальна культура та їх показники. Для з'ясування загального, інтегрального рівня сформованості сексуальної культури визначено три рівні: високий, середній, низький.

Констатуючий експеримент засвідчив, що лише 2,9% старшокласників з експериментальних груп (ЕГ) та 2,5% - із контрольних груп (КГ) проявляють постійну та систематичну турботу про формування сексуальної культури. Їх особисті інтереси адекватні потребам суспільства. Старшокласники уникають статевих контактів у неповнолітньому віці, турбуються про власну фізіологічну культуру, дотримуються режиму дня, особистої гігієни, обізнані зі статевими фізіологічними функціями людського організму, наслідками інфекцій, що передаються статевим шляхом, шкідливістю впливу наркотичних речовин на репродуктивне здоров'я. Вони не лише самі не вживають наркотичних речовин, але й займають активну непримиренну позицію щодо тих, хто вживає тютюн, алкоголь, наркотики. Такі учні були віднесені нами до групи з високим рівнем сформованості сексуальної культури.

У 35,6% старшокласників ЕГ та 35,3% учнів КГ мають достатні знання про сексуальну культуру, їх особисті інтереси і потреби не вступають у протиріччя із загальноприйнятими нормами. Старшокласники цієї групи в основному розуміють необхідність дотримання сексуальної культури, однак усвідомленої потреби у цьому не відчувають. Вони самі дотримуються, за деякими винятками, культури здоров'я, культури побуту, культури дозвілля, але до поведінки інших проявляють байдужість. Ця група старшокласників періодично вживає тютюн, алкоголь (пиво, слабоалкогольні напої), нерегулярно займаються фізичною культурою, спортом. Таких учнів відносимо до тих, хто має середній рівень сформованості сексуальної культури.

У 61,5% старшокласників ЕГ та 62,2 - з КГ потреба у сексуальній культурі не сформована. Ця група учнів вирізняється безцільним проведенням вільного часу, низькою культурою зовнішнього вигляду, мови, не вміє спілкуватися з оточуючими, створюючи конфліктні ситуації. Ці старшокласники проявляють статеву нестриманість, мають статеві стосунки у неповнолітньому віці, не займаються фізичною культурою і спортом. Вони курять, вживають спиртні напої, тому віднесені нами до старшокласників, які мають низький рівень сформованості сексуальної культури.

Порівняння даних прояву у старшокласників сексуальної культури із експериментальних та контрольних груп за підсумками констатуючого етапу експерименту є майже однаковими, що відповідає реальному стану проблеми профілактики статевих девіацій.

Причиною низьких показників сформованості сексуальної культури виявлені наступні фактори: необізнаність педагогів з формами і методами роботи з профілактики статевих девіацій; неврахування особливостей психосоціального розвитку старшокласників; відсутність цілеспрямованої роботи з батьками.

На розв'язання цих проблем були спрямовані завдання формуючого експерименту.

У другому розділі "Дослідно-експериментальна перевірка ефективності профілактики статевих девіацій старшокласників" розкрито методику формуючого етапу експерименту, зміст, форми, методи та соціально-педагогічні умови профілактики статевих девіацій старшокласників.

Найбільш ефективними виявилися такі соціально-педагогічні умови:

а) оволодіння вчителями загальноосвітніх навчальних закладів формами і методами профілактики статевих девіацій старшокласників, впровадження їх у практику загальноосвітніх навчальних закладів;

б) врахування особливостей психосоціального розвитку старшокласників у процесі профілактики статевих девіацій, захисту інтересів і прав учнів, формування у старшокласників позитивної мотивації щодо виховання сексуальної культури;

в) організація та проведення науково-практичної роботи з батьками щодо профілактики статевих девіацій старшокласників.

У ході формуючого етапу експерименту проаналізовано зміни у рівнях сформованості сексуальної культури старшокласників за розробленими нами критеріями (фізіологічна культура, психічна культура, етична (морально-духовна) культура, соціальна культура).

Результати формуючого етапу експерименту засвідчили відчутні зміни у стані фізіологічної культури старшокласників. З 51,6% до 60,8% (високий і середній рівень сформованості) зросла кількість учнів старших класів ЕГ, які прагнули бути фізично досконалими; кількість старшокласників, які стали більш обізнаними щодо статевих фізіологічних функцій людського організму, відповідно зросло з 52,2% на початку експерименту до 57,7% - після його завершення. Змінилося ставлення до шкідливих звичок у бік їх негативної оцінки у 29,4% учнів старших класів проти 25,6%, які були зафіксовані до початку експерименту;

Таке ж зростання відзначаємо і за показниками психічної культури: у 64,1% (високий і середній рівень сформованості) старших підлітків ЕГ зафіксовано сформованість такої якості як відповідність статевого життя календарному віку (на початку експерименту кількість таких учнів становила 57,7%), якщо до початку експерименту сформованість морально-психологічних якостей у старшокласників експериментальних колективів була 41,9%, то на кінець експерименту - 45,1%; відсутність різких змін настрою залежно від ситуації, бажання побудови доброзичливих міжстатевих взаємин, що не завдають шкоди здоров'ю і честі статевого партнера, формування позитивних емоцій зросла із 57,9% до 62,1%.

Відбулися позитивні зміни і у стані етичної (морально-духовної) культури старшокласників: близько 34% (високий і середній рівень сформованості) старшокласників ЕГ після завершення формуючого експерименту засвідчили наявність позитивного ідеалу (на початку експерименту кількість таких учнів становила 31,1%). Водночас, 50,3% старшокласників, за підсумками формуючого етапу експерименту, визначили для себе пріоритетність таких загальнолюдських цінностей як відповідальність, чесність, гуманність, порядність, милосердя, чуйність тощо (за результатами констатуючого етапу експерименту таких учнів було 44,3%). Покращили свої знання щодо розуміння соціально прийнятних форм статевих стосунків з 30,2% до 33,3% старшокласників після завершення формуючого експерименту.

Як засвідчать дані формуючого етапу експерименту, за критерієм соціальна культура відбулися позитивні зміни у тих якостях, які були найменш сформованими: сформованість громадянської відповідальності засвідчено у 22,0% (високий і середній рівень сформованості) учнів старших класів ЕГ (на початку експерименту кількість таких учнів становила 16,1%); відповідальність за долю іншої людини на завершення експерименту готові проявити 29,7% старшокласників проти 21,7% на початку експериментальної роботи; відповідно, зросла сформованість старшокласників до виконання соціальних ролей чоловіка (батька) та дружини (матері) з 16,2% до 27,0%.

Інтегральним показником сформованості сексуальної культури старшокласників є сформована громадянська відповідальність. На нашу думку, саме показник відповідальності у багатьох відношеннях може характеризувати ефективність впровадження структурно-функціональної моделі формування сексуальної культури. Якщо до початку експерименту 2% (високий рівень) учнів старших класів ЕГ вважали, що необхідно відповідально ставитися за долю іншої людини у міжстатевих стосунках, то після завершення експерименту - 4,3%. Отже, можна стверджувати, що відповідальність за власне життя та життя іншої людини у міжстатевих взаєминах у старших підлітків зросла більше ніж удвічі. Це результат усвідомлення того, що твоє життя і життя близької тобі людини залежить особисто від тебе і є тим ресурсом, який дає можливість особистості приймати життєво важливі рішення.

Дані формуючого етапу експерименту засвідчили суттєві зміни у когнітивному компоненті формування сексуальної культури. Старшокласники оволоділи знаннями загальних закономірностей статевого розвитку людини, пройнялися розумінням конкретних статевих та сексуальних проблем з різних аспектів особистого життя; отримали уявлення про стан і можливості покращення загального рівня сексуальної культури, яка є для них одним з головних аспектів їх особистого життя, що в свою чергу сприяло розвитку їх статевої свідомості й статевого самовираження в групі однолітків; навчилися управлінню й координації власних зусиль у напрямі вирішення даної проблеми, а також розумінню того, що формування сексуальної культури є необхідною частиною діяльності особистості на основі ціннісних орієнтирів.

Відбулися суттєві зміни у поведінковому компоненті формування сексуальної культури, який визначає свідоме дотримання норм і правил сексуальної культури: у старшокласників проявилися такі якості як самоповага та взаємоповага до особи протилежної статі; відповідальність за власне здоров'я та здоров'я оточуючих; побудови доброзичливих міжособистісних взаємин з особами протилежної статі, тобто пристосування, терпимість до індивідуальності партнера.

Дані експериментальної роботи дають підстави констатувати наявність позитивних змін у емоційно-вольовому компоненті формування сексуальної культури у старшокласників. Суттєво змінилося ставлення до власної сексуальної культури, учні краще стали уявляти себе як конкретну стать, що змінило їх статеву та сексуальну поведінку.

Узагальнені результати сформованості сексуальної культури старшокласників ЕГ (за всіма критеріями та показниками, за результатами констатуючого та формуючого етапів дослідно-експериментальної роботи) подано на діаграмі 1.

За цих умов, ряд 1 - показники констатуючого етапу експерименту, а ряд 2 - показники формуючого етапу експерименту; (1) - високий рівень, (2) - середній рівень, (3) - низький рівень.

Наведені дані вказують, що після завершення експериментальної роботи зріс високий рівень сформованості сексуальної культури старшокласників на 2,2%; середній рівень сформованості сексуальної культури - на 3,2%, а показники низького рівня сформованості сексуальної культури зменшилися відповідно на 5,4% в експериментальних групах. У контрольних групах показники суттєво не змінилися.

Здобуті дані свідчать про позитивні тенденції та ефективність експериментальної роботи із формування сексуальної культури старшокласників. В експериментальних групах якісно змінилася система виховної роботи з формування сексуальної культури, в основу якої закладено зміст, форми, методи та соціально-педагогічні умови профілактики статевих девіацій старшокласників. Найбільш ефективними виявилися такі форми навчання: дискусії, рольові та ділові ігри, диспути, бесіди, тренінги, аналіз ситуацій тощо, які сприяли зміцненню особистісної життєвої позиції старших підлітків у міжстатевих стосунках, підвищенню їх впевненості у собі, власних силах, можливостях, цілях і шляхах їх досягнення.

профілактика статева девіація старшокласник

Висновки

1. Вивчення філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної, правової, медико-біологічної літератури з проблеми дослідження дало змогу уточнити зміст поняття "статеві девіації" старшокласників, класифікувати форми статевих девіацій, визначити соціально-педагогічні детермінанти виникнення статевих девіацій. Нами сформульовано педагогічне визначення сутності статевих девіацій. Статеві девіації - це зміни у психосоціальному розвитку особистості, що набувають характеру аморальності, суспільної та правової небезпеки. Статеві девіації пов'язані з відхиленнями від нормативної статевої (сексуальної) поведінки, яка не співпадає з нормами моралі суспільства та загально прийнятими контактами між статями. Отже, статеві девіації - це такі дії у статевих стосунках, які несуть шкоду здоров'ю і честі партнера; вказують на відсутність взаємної згоди партнера на статеві зносини. Під психосоціальним розвитком розуміємо зміни та перетворення під впливом навчання, виховання, спілкування психічних функцій індивіда, засвоєння соціально-моральних цінностей, норм і правил поведінки у певний віковий період.

2. Соціально-педагогічними детермінантами виникнення статевих девіацій визначено: низький рівень мотивації ведення здорового способу життя учнів старших класів; збільшення в суспільстві дітей групи ризику, складна криміногенна ситуація, комерціалізація статевих стосунків, ранній початок статевого життя; ранній генезис сексуальних інтересів, юнацька гіперсексуальність, що значно прискорює психофізіологічний розвиток; незадовільна організація процесу статевого виховання старшокласників в сім'ї та загальноосвітніх навчальних закладах; відсутність статевовиховуючих програм.

3. У ході дослідження розроблено структурно-логічну модель профілактики статевих девіацій і обґрунтовано складові: зміст, форми, методи, результат. Зміст профілактики статевих девіацій старшокласників включає знання, уміння, навички з формування сексуальної культури, які відображені у навчальних програмах і в системі позакласної роботи загальноосвітніх навчальних закладів.

Формами організації навчально-виховної роботи з профілактики статевих девіацій у нашому дослідженні стали урок, виховні години, заняття гуртка, тренінгові заняття, участь старшокласників у клубній роботі. У процесі профілактики статевих девіацій нами використовувались такі методи, як соціально-психологічні тренінги, групові дискусії, лекції, аналіз проблемних ситуацій, "мозкові штурми", дебати, бесіди, проблемні семінари, семінари-практикуми. Кінцевим результатом профілактики статевих девіацій є сформована сексуальна культура

4. Розроблено структурно-функціональну модель формування сексуальної культури. Визначено компоненти (когнітивний, емоційно-вольовий, поведінковий), критерії (фізіологічна культура; психічна культура; етична (морально-духовна) культура; соціальна культура), рівні сформованості сексуальної культури: високий, середній, низький, кожен з яких характеризується певними показниками.

5. Аналіз результатів формуючого етапу експерименту засвідчив, що ефективність процесу профілактики статевих девіацій старшокласників дає високу результативність за певних соціально-педагогічних умов: поліпшення процесу профілактики статевих девіацій старшокласників з урахуванням їх індивідуальних та вікових особливостей психосоціального розвитку; створення належних умов для статевої соціалізації та захисту інтересів і прав учнів; оволодіння вчителями педагогічними формами і методами профілактики статевих девіацій культури старшокласників, впровадження їх у практику загальноосвітніх навчальних закладів; організація і цілеспрямована науково-практична робота з батьками щодо профілактики статевих девіацій старшокласників у процесі проведення психолого-комунікативних тренінгів, бесід, лекцій, рольових ігор, проблемних семінарів, семінарів-практикумів.

6. Порівняння експериментальних даних засвідчило, що в результаті реалізації програми дослідження в експериментальних групах відбулися позитивні зміни у рівнях сформованості сексуальної культури. Так, на кінець експерименту кількість учнів із високим рівнем сформованості фізіологічної культури збільшилася з 4,6% до 8,0%; психічної культури відповідно з 3,3% до 5,6%; етичної (морально-духовної) культури - з 1,7% до 3,4%; соціальної культури - з 1,7% до 3,3%. Відповідно зменшилася кількість учнів старших класів з низьким рівнем сформованості фізіологічної культури з 50,1% до 44,0%; психічної культури відповідно з 48,4% до 44,0%; етичної (морально-духовної) культури - з 67,7% до 64,1%; соціальної культури - з 79,8% до 72,4%. У контрольних групах ця тенденція виражена меншою мірою, суттєвих кількісних і якісних змін тут не відбулося.

7. Підсумки дослідно-експериментальної роботи, її позитивні результати дають можливість рекомендувати для практичного використання методичні рекомендації з організації процесу профілактики статевих девіацій учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів.

8. Результати дослідження підтвердили висунуті у гіпотезі дослідження основні припущення та дозволили зробити висновок про ефективність запропонованої комплексної методики профілактики статевих девіацій старшокласників.

Дисертаційне дослідження не претендує на повноту та завершеність розв'язання проблеми профілактики статевих девіацій старшокласників у процесі виховної діяльності загальноосвітніх навчальних закладів. Перспективи подальших досліджень проблеми вбачаються нами у таких напрямах:

в удосконаленні діагностико-прогностичних методик, методик диференційованої профілактики наркогенних звичок на основі міждисциплінарного підходу для даної вікової групи;

необхідності проведення досліджень з проблем психологічної корекції і педагогічної психотерапії, робота над розробкою моделі сучасного загальноосвітнього навчального закладу як Школи сприяння здоров'ю, впровадження інноваційних інтерактивних технологій і методик профілактики статевих девіацій, здійснення на цій основі підготовки майбутніх вчителів до організації процесу формування сексуальної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Корчова Г.Л. Відхилення у статевій поведінці старшокласників як соціально-педагогічна проблема // Нова педагогічна думка. - 2004. - № 2. - С.98-100.

2. Корчова Г.Л. Соціально-педагогічні передумови виникнення статевих девіацій старшокласників // Рідна школа. - 2004. - № 7-8. - С.12-13.

3. Корчова Г.Л. Проблема формування сексуальної культури старшокласника в сучасній педагогічній практиці // Збірник наукових праць Чернівецького університету. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2005. - Вип.225. - С.42-47.

4. Корчова Г.Л. Соціально-педагогічні засади формування сексуальної культури старшокласників // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2005. - С.91-95.

5. Корчова Г.Л. Проблема статевого виховання в системі формування цілісної особи громадянина України // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - К.: Поліграфічний центр "Фоліант", 2005. - Т.5. - С.82-87.

6. Оржеховська В.М., Корчова Г.Л. Формування сексуальної культури молоді. Навчально-методичний посібник. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Експрес", 2005. - 132 с.

7. Корчова Г.Л., Корчовий М.М., Джужа О.М. Вплив наркотизму та психічних розладів на статеву поведінку неповнолітніх // Проблеми пенітенціарної теорії та практики: Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ / Редкол.: О.Ф. Штанько (голов. ред. ) та ін. - К.: КІВС, 2004. - № 9. - С.375 - 382.

Анотація

Корчова Г.Л. Соціально-педагогічні умови профілактики статевих девіацій старшокласників. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05. - соціальна педагогіка. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена актуальній проблемі профілактики статевих девіацій старшокласників та формування сексуальної культури. У роботі на основі вивчення та аналізу стану розробленості цієї проблеми в теорії і практиці вперше з'ясовано зміст та соціально-педагогічну сутність поняття "статеві девіації" старшокласників, їх основні форми; теоретично обґрунтовано і експериментально перевірено структурно-логічну модель профілактики статевих девіацій та структурно-функціональну модель формування сексуальної культури, критерії та показники сексуальної культури, рівні їх сформованості у старшокласників; науково обґрунтовані та експериментально перевірені соціально-педагогічні умови, зміст, форми і методи профілактики статевих девіацій учнів старших класів.

Ключові слова: статеві девіації, профілактика статевих девіацій, сексуальна культура і її компоненти, рівні сформованості сексуальної культури, структурно-логічна модель профілактики статевих девіацій.

Аннотация

Корчевая Г.Л. Социально-педагогические условия профилакитики половых отклонений старшеклассников. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05. - социальная педагогика. - Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена актуальной педагогической проблеме - профилактике половых отклонений и формированию сексуальной культуры старшеклассников, которые обучаются в общеобразовательных учебных заведениях Украины.

На основании изучения и анализа состояния разработки данной проблемы в философской, психолого-педагогической, медико-биологической литературе уточнено содержание понятий "половые отклонения" и "сексуальная культура" старшеклассников, дано развитие их социально-педагогической сущности; научно обоснованы основные социально-педагогические условия профилактики половых отклонений старшеклассников; обоснована взаимосвязь содержания и форм педагогических технологий, организации педагогического руководства процессом формирования сексуальной культуры учащихся старших классов.

Разработано структурно-функциональную и структурно-логическую модели профилактики половых отклонений и формирования сексуальной культуры; критерии, показатели сексуальной культуры, уровни их сформированности у старшеклассников. Критериями сексуальной культуры определены физиологическая культура, психическая культура, этическая (морально-духовная) культура, социальная культура; каждый из этих критериев характеризуется определенными показателями. Проведенный анализ результатов исследования по данным показателям позволил выделить три уровня сформированности сексуальной культуры старшеклассников: высокий, средний, низкий.

В процессе констатирующего этапа эксперимента установлено, что только 4,6% старшеклассников имеют высокий уровень физиологической культуры; 3,3% учащихся имеют высокий уровень психической культуры, 1,7% - этической (морально-духовной) культуры и 1,7% - социальной культуры. Трудности у старшеклассников вызывает понимание таких понятий как "честность", "справедливость", что свидетельствует о недостаточном уровне духовной и социальной культуры учащихся старших классов.

Внедрение в процессе обучения и воспитания старшеклассников интерактивных технологий, индивидуальных и дифференцированных подходов, апробация таких воспитательных технологий как тренинги, анализ ситуаций, деловые игры, дискуссии, диспуты, а также целенаправленная научно-методическая подготовка педагогических кадров, родителей обеспечили формирование сексуальной культуры старшеклассников.

Организация воспитательного процесса по формированию сексуальной культуры позитивно повлияла на отношения подростков к особам противоположного пола и к себе: у старшеклассников зафиксирована трансформация представлений о себе, своих способностях и возможностях, оценка самого себя и других людей. Самооценка старшеклассников экспериментальных коллективов стала более реальной, отвечающей их возможностям и способностям. Критический взгляд на себя и на окружающих содействовал формированию у старшеклассников такого типа поведения в интимных отношениях между полами, который характеризуется оптимизацией уровня притязаний, улучшением отношений с другими людьми. Содержание, формы и методы формирования сексуальной культуры у старшеклассников, используемые нами в процессе экспериментальной работы, содействовали укреплению жизненной позиции старших подростков, повышению уровня их уверенности в себе, собственных силах, возможностях, целях и путях их достижения.

Сравнение экспериментальных данных подтвердило, что в результате реализации программы исследования в экспериментальных классах отмечены положительные изменения в уровнях формирования сексуальной культуры. Так, на конец эксперимента количество учащихся с высоким уровнем сформированности физиологической культуры увеличилось до 8,0%; психической культуры - до 5,6%; этической (духовно-моральной) культуры - до 3,4%; социальной культуры - до 3,3. В контрольных классах эта тенденция менее выражена, существенных количественных и качественных изменений здесь не зафиксировано.

Апробированные в процессе экспериментальной работы педагогические технологии, формы, методы и приемы формирования сексуальной культуры могут использоваться учителями, классными руководителями, школьными психологами, директорами учебных заведений и их заместителями по воспитательной работе. Актуальны также диагностические методики изучения уровня сформированности сексуальной культуры старшеклассников, рекомендации по организации профилактической роботы в общеобразовательных учебных заведениях.

Ключевые слова: половые отклонения, профилактика половых отклонений, сексуальная культура и ее компоненты, уровни сформированности сексуальной культуры, структурно-логическая модель профилактики половых отклонений.

Summary

Korchova H.L. Social - pedagogic conditions for prophylactic of sexual deviations of teenagars. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of pedagogical sciences in speciality 13.00.05. - social pedagogics. - Institute of Problems of Education of Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2006.

The dissertation is devoted to an actual pedagogical problem of prophylacticof sexual deviations of teenagars and the formation of sexual culture.

On the basis of study and analysis of a status of the given problem for the first time in the theory and practice the contents and social-pedagogic essence of sexual deviations of teenagars and its main forms are specified. The structure - logical and structure - functional models of prophylactic of sexual deviations of teenagars and formation sexual culture, criteria and indicators of sexual culture, levels of its formation of teenagars are theoretically proved and experimentally checked. The social-pedagogic conditions of the effective formation of sexual culture of teenagars are scientically proved and experimentally checked too.

Key words: sexual deviations, prophylactic of sexual deviations, components of sexual culture, levels of sexual culture formation, structure - logical model of prophylactic of sexual deviations.

Размещено на Allbest.ru

...