Главная Коллекция "Revolution" Педагогика Методика викладання природознавства в початковій школі

Методика викладання природознавства в початковій школі

Особливості використання різноманітного ігрового матеріалу на уроках природознавства у початкових класах. Роль гри у навчанні і вихованні молодших школярів. Педагогічні прийоми застосування загадок, кросвордів та ребусів, їх вплив на розумовий розвиток.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 09.11.2015
Размер файла 80,4 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Використання ігрового матеріалу на уроках природознавства

1.1 Роль гри у навчанні і вихованні молодших школярів

1.2 Різноманітність ігор на уроках природознавства

2. Методика ігрових прийомів у початкових класах

2.1 Методика проведення дидактичних ігор на уроках природознавства

2.2 Методика використання загадок, кросвордів та ребусів у навчанні природознавства

2.3 Організація та аналіз результатів експериментального дослідження

Висновки

Література

Вступ

ігровий педагогічний навчання школяр

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку суспільства першочерговим завданням школи є виховання всебічно розвиненої людини. Роль початкової школи в розв'язанні цього завдання вирішальна. У молодших класах закладаються основи знань, умінь і практичних навичок, які необхідні для дальшого навчання, формуються моральні риси і якості, вміння дітей самостійно оволодівати знаннями, пробуджується інтерес до навчання, до творчих пошуків. У молодшому шкільному віці важливим засобом ефективної навчальної діяльності залишається дидактична гра. Завдяки їй розвиваються всі сторони психіки дитини, закладається фундамент для її шкільного навчання. У різні часи різні дослідники висували різні теорії і відстоювали різні погляди на гру.

Гра - це природна активність дитини. Тому її розвиток відбувається спонтанно, у відповідності з інтелектуальним дозріванням. При цьому зміст гри від чисто суб'єктивних побудов все більше наближається до адекватного відображення дійсності. В останній час у даному напрямку відбувається-процес зрушення від розгляду гри як проекції пізнавального розвитку до розгляду її як засобу пізнавального розвитку. У зв'язку з цим все більше уваги надається дослідженню характеристик гри, які б полегшили цей розвиток. Зокрема, досліджувались можливості різних типів сюжетно-рольової гри для розвитку мислительних процесів дітей. Такого виду дослідження дали поштовх до виникнення інтерпретації ігор як засобів, що полегшують навчання. У зв'язку з цим почалась інтенсивна розробка так званих навчальних ігор, спрямованих на засвоєння навчального матеріалу [5, с. 141].

У сучасний період реформування освіти в Україні та врахування психологічних основ організації навчального процесу проблема розвитку молодших школярів загалом і в грі зокрема набуває особливого значення.

Дослідження вченими проблеми змісту і методів початкового навчання (Т.Байбара, Н.Бібік, М.Вашуленко, І.Ґудзик, О.Савченко, О.Хорошковська та ін.) показали ефективність використання дидактичних ігор у навчанні молодших школярів. Як зазначають науковці, гра допомагає активізувати навчальний процес, розвиває в дітей спостережливість, пам'ять, увагу, мислення; збуджує інтерес до навчання; створює умови для розв'язання завдань різних напрямів виховання тощо.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи виступає методика організації ігрової діяльності на уроках природознавства у молодших класах.

Предметом дослідження є особливості ігрового матеріалу на уроках природознавства у молодших класах.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці методики організації та проведення ігрової діяльності на уроках природознавства у молодших класах.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

· опрацювати психолого-педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження;

· описати сутність та роль гри у навчально-виховному процесі;

· виявити особливості використання дидактичних ігор на уроках природознавства;

· визначити умови ефективного використання ігрового матеріалу;

· розробити сценарії уроків-ігор природознавства.

При написанні роботи ми використовували такі методи дослідження: аналіз наукової літератури; спостереження; бесіда; вивчення передового педагогічного досвіду; теоретичне узагальнення.

1. Використання ігрового матеріалу на уроках природознавства

1.1 Роль гри у навчанні і вихованні молодших школярів

Швидкі темпи розвитку природознавчої науки, звільнення її від ідеологічних стереотипів вимагають нових підходів у викладанні шкільного природознавства. Педагоги-фахівці розуміють ці зміни і завжди у творчому пошуку нових ідей викладання свого предмета.

На нашу думку, навчальний матеріал необхідно подавати не в описовій формі, а в проблемно-пошуковій. Завдання вчителя: вчити учнів учитися. Цьому сприяють нестандартні підходи у викладанні.

Нестандартні підходи у викладанні природознавства здійснюються через проведення так званих нестандартних уроків (структура уроків нетрадиційна), організацію нестандартних завдань чи запитань, нетрадиційних форм повторення, закріплення чи перевірки навчального матеріалу. Серед таких форм і методів - ігри знаходять широке застосування.

У процесі навчання з використанням ігрових методів і форм відображається хід педагогічної взаємодії (навчання), який характеризується постійною зміною діяльності учителя і діяльності учнів. Він зумовлює зміну якостей особистості кожного школяра внаслідок власної навчально-пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння певного обсягу матеріалу [5, с. 144].

Під навчальною ігровою діяльністю будемо розуміти активну самостійну пізнавальну діяльність школярів, керовану учителем, яка розгортається на основі гри і веде до реалізації дидактичних завдань. У зв'язку з цим навчально-ігрову діяльність слід розглядати як складну цілісну систему, яка відображає впорядковану сукупність взаємозв'язаних і взаємозалежних компонентів.

Основними компонентами навчально-ігрової діяльності як процесу навчання є діяльність учителя (педагогічне управління) і діяльність учня (учіння). Взаємодія між ними опосередкована змістом навчального матеріалу і виражає специфіку навчання, забезпечує його цілісність і створює дидактичні відносини: учитель - учень, учень - учень, учень - навчальний матеріал та ін. Провідним серед них, системоутворюючим у навчально-ігровій діяльності є відношення педагогічного управління і учіння.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має зважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.

А. С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…” Отже, гра, її організація - ключ в організації виховання [14].

В грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра - це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра - це школа спілкування дитини. Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення.

Ігри в школі - перш за все дидактичні, повинні приковувати нестійку увагу дітей до матеріалу уроку, давати нові знання, заставити їх напружено мислити.

Важливою являється виховна сторона. Гра вимагає від дітей уяви, вміння швидко знаходити правильне рішення.

Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Це К. Д. Ушинський писав: “Зробити серйозне заняття для дитини цікавим - ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності… З перших ж уроків привчайте дитину полюбити свої обов'язки й знаходити приємність в їх виконанні” [18].

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться - пізнає нове, запам'ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

У грі найповніше проявляється індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра - творчість, гра - праця. Праця - шлях дітей до пізнання світу.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв'язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Задовольняючи дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв'язків між предметами та явищами допоможе гра.

Навчатись, граючись! Ця ідея цікавила багатьох педагогів і вихователів. Практично вирішити цю проблему зміг наш сучасник, нині добре відомий всім Ш. О. Амонашвілі. Він показав, як через гру можна ввести дитину в складний світ пізнання. О. Амонашвілі грає, спілкуючись із своїми учнями. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною щедро винагороджується - блиском допитливих очей, живою активністю сприймання, щирою любов'ю до вчителя [5].

Гра - одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.

Гра відображає зміст навчального матеріалу, що складає предмет діяльності. Однак, ігрова діяльність не виникає спонтанно, а здійснюється за певних умов:

навчальний матеріал повинен бути закладений у змісті гри;

дидактична ціль ставиться перед школярами у вигляді ігрового завдання;

у процес навчання вводиться елемент змагання, який перетворює ігрове завдання на дидактичне;

поетапне виконання поставлених завдань призводить до прогнозованого результату.

Завдання, що ставляться в процесі гри, повинні мати проблемний характер і містити суперечності. Це сприятиме пошуку оригінальних рішень і вирізнятиметься винахідливістю та цілеспрямованістю. Саме цілеспрямована, активна і свідома дія школяра, який вирішує навчально-пізнавальні завдання в ході гри, створює внутрішню передумову до навчання, а пізнавальний інтерес отримує основу для свого формування:

активізує діяльність розумових процесів (логічне судження, припущення, узагальнення, аналіз);

поглиблюються і систематизуються знання (основні ідеї, гіпотези, факти як доведення);

з'ясовуються необхідні способи різних шляхів рішень, відбираються найраціональніші, апробовуються набуті знання [13, с. 41].

У свою чергу діяльність учнів або учіння в навчально-ігровому процесі спрямована до пізнання, тобто, завдяки ігровим методам і формам формується мотивація навчання, визначаються цілі і розв'язуються поставлені дидактичні завдання. При цьому навчання в ігровій формі спрямоване не на виклад нового матеріалу вчителем, запам'ятовування його і відтворення учнями, тобто репродуктивну діяльність, а на самостійне оволодіння ними в процесі практичної (пошукової або творчої) дії.

Проведення однотипних уроків з природознавства та інших предметів не викликає інтересу до навчання, творчого розвитку школяра, не збуджує емоції, не розвиває мислення. Це веде до того, що учень не розуміє, з якою метою і як він може використати та реалізувати знання з природознавства в майбутньому [2, с.7].

Раціональне поєднання ігрових форм і методів навчання сприяє перетворенню зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні, ідеальні дії, тобто інтеріоризацію. Завдяки природознавчим іграм учні вчаться оперувати образами предметів і явищ, яких у певний момент немає в їхньому полі сприймання, подумки переміщатися у минуле, майбутнє, просторі тощо. При інтеріоризації зовнішні фактори поведінки учня перетворюються на позитивні усталені внутрішні переконання особистості. Саме у грі відбувається формування школяра як суб'єкта діяльності на основі імітації дійсності.

1.2 Різноманітність ігор на уроках природознавства

Гра - одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.

Яскравим прикладом ігрової позиції вчителя є діяльність А. С. Макаренка, який писав: “Є ще один важливий метод - гра… Треба зазначити, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає… В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки… Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, - звичайно, у грі гарній, правильній…” [14].

Різноманітність ігрових засобів створює широкі можливості для того, щоб учитель міг вибрати саме таку гру, яка найбільше відповідає темі та меті уроку.

В практиці навчання розрізняють групи ігор:

1) ігри, що направлені на засвоєння знань, умінь і навичок, передбачених програмою навчальної дисципліни;

2) ігри, що направлені на формування загальних способів пізнавальної діяльності, культури навчальної праці, досвіду творчої діяльності;

3) ігри, що направлені на формування досвіду науково-дослідної діяльності.

Існують також інші погляди на класифікацію дидактичних ігор. На думку О. Сорокіної доцільно виокремити такі види дидактичних ігор:

1) ігри-подорожі. Відображають реальні факти і події через незвичайне: просте - через загадкове, складне - через переборне, необхідне - через цікаве. Вони покликані посилити враження, надати пізнавального змісту, казкової незвичайності, звернути увагу учнів на те, що існує поряд, але вони цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце, подолання простору і часу, подорож думки, уяви тощо;

2) ігри-доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити;

3) ігри-припущення. Їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б?», «Що б я зробив, якби...?» та ін. Вони спонукають учнів до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв'язки, активної роботи уяви;

4) ігри-загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати, робити висновки;

5) ігри-бесіди. Основою їх є спілкування вчителя з учнями, учнів між собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації емоційно-розумових процесів (єдності слова, дії, думки, уяви учнів), у вихованні вміння слухати і чути питання вчителя, питання і відповіді учнів, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження [10, с. 35].

Як зазначає В. Аванесова, відповідно до характеру ігрових дій, дидактичні ігри поділяються на:

- ігри-доручення. Ґрунтуються на інтересі дітей до дій з іграшками і предметами: підбирати, складати, роз'єднувати, з'єднувати, нанизувати тощо;

- ігри з відшукуванням предметів, їх особливістю є несподівана поява і зникнення предметів;

- ігри з відгадуванням загадок. Вибудовуються вони на з'ясуванні невідомого: «Впізнай», «Відгадай», «Що змінилось?»;

- сюжетно-рольові дидактичні ігри. Ігрові дії, передбачені у них, полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця, вовка, гусей та ін.);

- ігри у фанти або в заборонений «штрафний» предмет (картинку). Вони пов'язані з цікавими для дітей ігровими моментами: скинути картку, утриматися, не сказати забороненого слова тощо [1, с. 156].

Функціонально всі види дидактичних ігор зорієнтовані на те, щоб навчати і розвивати учнів через ігровий задум. Ця їх властивість зумовлює особливості роботи педагога щодо використання ігрових методів у розвитку школярів. Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвиток творчих здібностей, сприяють емоційному сприйняттю змісту навчання тощо.

Існує така класифікація ігор за різними ознаками:

I.Навчальні, тренувальні, узагальнювальні.

II.Пізнавальні, виховні, розвивальні.

III.Репродуктивні, продуктивні, творчі [11, с. 45].

Розрізняють ігри:

· за кількістю учасників: індивідуальні (ребуси, головоломки), колективні (КВК, турнір, аукціон);

· за тривалістю: короткочасні (лото, кросворд), тривалі («круглий стіл», «суд», конференція»);

· за будовою: прості (лото, головоломка), комбіновані (КВК, «казка»).

За особливостями прояву в них рольової діяльності та правил гри розрізняють ігри з правилами й творчі. До ігор із правилами належать настільні ігри, ігри-змагання та рухливі ігри на місцевості.

Настільні ігри мають чіткі правила й ставлять перед учнями конкретні завдання, наприклад: «Складіть кросворд на тему «Листок», «Розв'яжіть кросворд на тему «Тип Молюски». Ці ігри використовуються для організації індивідуальної, групової та фронтальної роботи. До них належать кросворди, ребуси, чайнворди, лото, доміно тощо. Цей вид дидактичних ігор використовується в основному як метод навчання на уроках різних типів [12, с. 244].

Іграм-змаганням належить особливе місце в навчальному процесі з природознавства: їх різні види можуть використовуватись як окремі форми навчання. Важливим моментом цих ігор є колективне та індивідуальне змагання. До таких ігор належать різноманітні турніри, вікторини, інтелектуальні ігри (КВК, «Що? Де? Коли?», «Щасливий випадок», «Поле чудес», «Перший мільйон», «Найрозумніший» тощо). Вони можуть успішно застосовуватися для узагальнення й систематизації, контролю та корекції знань учнів.

До творчих належать рольові ігри, ключовим моментом яких є перевтілення учнів, виконання ними певних ролей, що створює можливості для імпровізації, стимулює розвиток реконструктивного й творчого мислення.

Рольові ігри можуть застосовуватися під час вивчення реальних екологічних, санітарно-гігієнічних та інших проблем. На основі рольових ігор будуються такі нетрадиційні форми навчання, як урок-суд, прес-конференція, мандрівка, експедиція тощо.

Рольова гра має такі особливості: умовність (учасники діють у рамках умовної реальності), символічний, не утилітарний характер (кожний учасник може виявляти власну ініціативу), невизначеність (рольова гра не передбачає однозначного розвитку й результату), діалогічний характер. Дії учасників рольової гри суворо не регламентуються, тому її хід може відхилятися від наміченого й не завжди дає очікувані результати.

Різновидом даного виду ігор є ситуаційно-рольові ігри, учасники яких потрапляють у заздалегідь сплановані ситуації й приймають певні рішення. Імітаційні ігри передбачають моделювання життєвих ситуацій, в яких учні беруть на себе роль посадовців і приймають рішення відповідно до умов, що склалися. Ситуаційно-рольові та імітаційні ігри можуть успішно застосовуватися в процесі уроків з екологічним змістом [7, с. 93].

Перелічені види ігор мають своє призначення і конкретне застосування. Так, мета дидактичних ігор - формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він сам виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зуміє зацікавити учнів.

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам'ятати, що процес створення гри містить ряд станів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети й завдань гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

в) відповідність гри віковим особливостям учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор учнів усього класу.

Тому одним з основних завдань вчителя є правильна організація навчальної діяльності учнів, спрямована на розвиток самостійності мислення. Роль вчителя полягає в умілій організації навчальної діяльності, відборі методів, що сприяють свідомому засвоєнню матеріалу [5, с. 151].

Тому завдання школи і вчителя -- виховувати в учнів культуру діалогу, спілкування -- толерантність, солідарність, сприйняття та плюралізм, симпатії, вміння цивілізовано відстоювати свої позиції і знаходити консенсус, виховувати екологічну культуру в спілкуванні з природою. В оволодінні методами діалогу в широкому розумінні прикладом для учнів має бути вчитель.

2. Методика ігрових прийомів у початкових класах

2.1 Методика проведення дидактичних ігор на уроках природознавства

Використання дидактичних ігор у навчально-виховному процесі початкових класів пояснюється їх сутністю: діти виконують навчальні завдання, що подаються в цікавій формі, і таким чином оволодівають уявленнями та навичками застосування набутих знань у нових ситуаціях.

Навчальний курс природознавства дозволяє застосовувати дидактичні ігри, спрямовані на всебічний розвиток особистості учня та розвитку його пізнавальної сфери (сприймання, пам'яті, уявлення, мислення, мовлення, уваги), емоційно-вольової та особистісної сфер.

Використання дидактичних ігор реалізує навчальну мету значно швидше та надійніше, ніж інші педагогічні засоби. Отже, навчальна діяльність визріває в надрах ігрової і лише поступово стає провідною [4, с. 41].

Протягом уроку доцільно створювати кілька ігрових ситуацій чи організовувати урок у вигляді сюжетно-рольової гри. Доцільно застосовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує від учителя багато часу на приготування відповідного обладнання, а від учнів - запам'ятовування складних правил. Перевагу слід надавати тим іграм, які передбачають участь більшості дітей класу, швидку відповідь, довільну увагу. Під час проведення гри необхідно створювати відповідний емоційний настрій у класі. Переможців важливо відзначати. Використання віршів, прислів'їв, загадок під час проведення гри сприяє засвоєнню навчального матеріалу. При цьому дидактичні ігри мають відповідати таким вимогам:

1) відповідати меті й темі уроку;

2) забезпечувати поглиблення, розширення та закріплення знань учнів;

3) розвивати розумові, вольові, моральні можливості молодших школярів;

4) відповідати віковим особливостям дітей, бути доступними, забезпечувати поступове ускладнення операцій аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення тощо [15, с. 231].

Величезні розвивальні можливості набувають ігри під час екскурсій на природу. Розкрити перед дітьми різноманіття та красу довкілля, привернути увагу до малопомітних, але істотних ознак рослинного і тваринного світу значно легше, якщо спонукати учнів до активного емоційного сприймання. Ігри з природничим матеріалом сприяють розвиткові сприйняття певного аналізатора (дотик, смак, запах), мислення та уваги (виділення істотних ознак, їх порівняння та узагальнення); опису предметів та знаходити їх за описом; знаходити ціле за частиною та частину за цілим; групувати предмети за способом їх застосування; визначати послідовність стадій розвитку рослин і тварин.

Для прикладу наведемо наступні ігри, використання яких буде доцільним на уроках природознавства у 1 класі:

Гра „Чи буває так?"

Вчитель читає вірш. Діти повинні помітити те, чого насправді не буває, і довести свою думку. (Вчитель зачитує по два рядки, а діти пояснюють, чого насправді не буває)

Гра „Що спочатку, що потім?"

Перед проведенням цієї гри підбираються картинки із зображенням різних періодів того чи іншого сезону, покласти у конверти. За командою вчителя діти дістають картинки з конвертів і швидко розкладають їх по порядку. Виграє той, хто швидко і правильно виконає завдання [16].

Гра „Впізнай за описом”

Учні класу поділяються на команди (залежно від кількості рядів у класі). Вчитель викликає по черзі до дошки по два учні з кожної команди, дає кожному ілюстрацію із зображенням тварини (так, щоб не бачили інші учні класу) і пропонує описати її середовище існування та зовнішній вигляд так, щоб можна було впізнати зображену тварину. Той, хто впізнає, називає описану тварину. Перемагає та команда, у якої впізнали більше тварин.

Гра „Що де росте? ”

Учитель прикріплює на класні дошці малюнки із зображеннями городу, саду та іншого. Дітям роздає конверти з невеличким картинками із зображенням різних рослин. Діти класифікують рослини на групи - залежно від того - де вони ростуть. Тому, хто правильно виконав завдання, вчитель дозволяє посадити рослину там, де вона росте, тобто закрити квадрати на великому малюнку картками. Виграє той, хто швидше і без помилок виконає завдання.

Гра „Хто де живе”

Під час проведення цієї гри вчитель пропонує розкласти малюнки дітям так: перший ряд - свійські тварини, тобто там будуть жити ці тварини; другий - дикі.

Виконуючи завдання "Розклади малюнки в два ряди", діти в перший ряд викладають рослини, що ростуть в саду, в другий - ті, що ростуть у лісі [19].

Наведемо приклади деяких дидактичних ігор, які можна використовувати на уроках природознавства у 3 класі:

Гра „Обери правильну дорогу”

Дидактичне завдання: Уточнити знання дітей про взаємозв'язок людини з природою на основі конкретних правил поведінки в природному середовищі.

Ігрова дія: Дитина має визначити, якою стежкою або дорогою вона пройде, і пояснити свій вибір.

Унаочнення: Малюнки, на яких зображено лісові стежки, міські вулиці й дороги, обабіч яких розміщено етикетки з правилами поведінки в природному оточенні.

Хід гри

Перший варіант. Пропонуються три стежки. Якщо піти першою -- можна потоптати конвалії, що ростуть на ній. Якщо другою -- наступити на мурашник. Посередині третьої стежки горить багаття. Висновок, що мають зробити учасники гри: іти третьою стежкою, але спочатку загасити багаття.

Другий варіант. Слід обрати дорогу. На першій вулиці розташовано завод -- тут забруднене повітря. На другій вулиці рухається багато транспорту і немає жодного дерева. Третя дорога -- алея з густо насадженими деревами. Висновок, що мають зробити учасники гри: найкраще йти цією дорогою, оскільки тут дихатимеш чистим повітрям і можеш послухати слів птахів.

Гра „Треба -- не можна”

Дидактичне завдання: Закріпити правила поведінки в природному середовищі.

Ігрова дія: Дитина має дати правильну відповідь, як слід і як не слід поводитися в природі У цьому випадку вона отримує фант. Виграє той, хто збере найбільше фантів.

Хід гри

Учитель пропонує дітям уявити, що вони знаходяться в лісі, й пригадати, як слід поводитися і чого не можна робити. Він називає дію, а діти відповідають: можна чи не можна робити. Згодом пропонується ускладнений варіант гри: на слова вихователя «можна» або «не можна» діти називають відповідні вчинки.

Уроки з використанням ігрових моментів мають не тільки навчально-пізнавальне, а й виховне значення. Засобами природознавства вчитель формує й виховує у школярів загальнолюдські цінності.

“Розвиваючі ігри” створюють умови для кращого пізнання дітьми себе і людей, взаємодії людини з навколишнім світом, усвідомлення зв'язків з природою, сім'єю, родичами, з самим собою, визначення поведінки в життєвих ситуаціях.

Правильно підібрані і добре організовані ігри, логічні задачі, вправи для розвитку уяви, пам'яті, уваги сприяють всесторонньому, гармонійному розвитку школярів, допомагають виробити необхідні в житті і навчанні корисні навики і якості [3, с. 256].

Гра - це “чарівна паличка”, з допомогою якої можна навчити дитину читати, писати, і, головне, мислити, винаходити, доводити. Важливо, щоб гра захоплювала і була доступною, щоб у ній був елемент змагання, якщо не з кимось, то, принаймні, з самим собою.

Інтерес до гри, до розв'язування задач, що вимагають активного мислення, з'являється не завжди і не у всіх дітей одразу, і тому пропонувати такі ігри треба поступово, не здійснюючи тиск на дітей. Природа гри така, що при відсутності абсолютної добровільності вона перестає бути грою. Грою можливо захопити, змусити гратися не можливо.

2.2 Методика використання загадок, кросвордів та ребусів у навчанні природознавства

Серед дидактичних засобів значне місце посідає загадка, яка розглядається як засіб розвитку, навчання та виховання дітей. У дітей молодшого шкільного віку загадки викликають великий інтерес.

Загадки - один із найдавніших і найпоширеніших видів народної творчості. У давнину загадка мала певне значення, слугувала засобом перевірки мудрості, мала пізнавальну цінність. За допомогою загадок народні знання, народна мудрість передавалися поколінням.

Термін „загадка” давнього походження. Він походить від слова гадати, тобто думати. Загадки мають свою специфіку: сутність її полягає в тому, що в загадках предмети чи явища прямо не називаються. Про них мовиться у прихованій, завуальованій, алегоричній формі і треба відшукати їх первісне значення.

Загадки - це стислі твори, в основі яких лежить метафоричне запитання. Для того щоб дати на нього відповідь, потрібно вміти зіставити життєві явища на основі їх спорідненості чи подібності. Іноді ця подібність обмежується кількома або навіть однією якоюсь ознакою, - отже, розгадування вимагає не тільки певної суми знань, а й спостережливості, кмітливості, уміння бачити спільне в конкретному й абстрактному [2, с. 17].

Якщо розглядати загадку з точки зору її змісту, то неважко помітити, що вона є логічним завданням. Відгадати загадку - значить на основі вказаних у ній ознак визначити предмет, тобто розв'язати логічне завдання.

Загадки розвивають процес мислення - аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення, привчають до самостійності мислення, розвивають такі якості розуму, як тямущість і кмітливість.

Загадка може бути використана для того, щоб зосередити увагу дітей на понятті, яке вивчається або закріплюється на уроці природознавства, із метою уточнення, конкретизації знань дітей про тіла і явища природи, їх призначення. При цьому загадки підбираються, згідно з метою уроку та рівнем розвитку дітей. Відгадування загадок можна планувати як складову частину уроків природознавства. Вони можуть бути використані під час дидактичних ігор, спостережень за явищами природи.

Таким чином, процес відгадування загадок на уроках природознавства є своєрідною гімнастикою, яка мобілізує і тренує розумові сили учнів. Відгадування загадок відточує і дисциплінує розум, привчаючи дітей до чіткої логіки, до міркування і доказу. Відгадування загадок можна розглядати як процес творчий, а саму загадку - як творче завдання [6, с. 4-8].

Одним з відомих нетрадиційних завдань на уроці є кросворд, що таїть в собі великі можливості для розвитку творчих здібностей дитини, тренування пам'яті. На уроках кросворди доцільні не для перевірки ерудиції учнів, а для кращого засвоєння ними фактичного матеріалу.

Логічні завдання кросвордів підбираються з віковими і психологічними особливостями учнів. Способів зашифровування багато, проте найбільший інтерес в учнів молодших класів викликають ігри, зашифровані за допомогою загадок, що вимагають від дитини кмітливості, поетичної вигадки.

В процесі перевірки засвоєння фактичного матеріалу на уроках природознавства, кросворди використовуються в першу чергу для того аби оживити опитування і активізувати роботу учнів. Працювати з ними можна з першого класу [9, с. 114].

Спочатку, вводячи кросворди у свою практику, слід пояснити учням, як їх треба вирішувати. Краще всього зробити це спочатку спільно з школярами, а потім поступово надавати дітям велику самостійність. Відносну трудність при використанні кросвордів представляє їх викреслювання. Можна заздалегідь накреслити кросворд і написати текстове пояснення на дошці. Доцільнішим видається показ його проекції через епідіаскоп або кодоскоп. Можна накласти на кросворд аркуш паперу, що просвічує, і таким чином вписати відповідь без попереднього викреслювання. Можна використовувати кросворди у вигляді кишеньок, лицьова частина яких є трафаретом з прорізами замість букв, а на виворітній стороні надруковані завдання для вирішення. Усередині кишеньки вкладений чистий листок з прізвищем учня. Така кишенька дозволяє багаторазово використовувати одні і ті ж сітку-грати кросворду для індивідуальної роботи.

Тематичні кросворди можна використовувати як для фронтальної, так і для індивідуальної роботи з учнями. Наприклад:

Ребуси можна застосовувати на уроках природознавства при вивченні нової теми, засвоєнні нових слів, що рекомендуються програмою для запам'ятовування, при вивченні і повторенні тих або інших тем [9, с. 119-121].

На закінчення слід зазначити, що навчання природознавства вимагає застосування на уроці різноманітних методів. Дидактична гра - один з них, і вона дає добрі результати тільки у поєднанні з іншими методами. Дидактичні ігри допомагають школярам швидше освоювати знання, застосовувати їх на практиці, користуватися ними в різних умовах. Знаючи принцип складання ребусів, вчитель може сам зашифрувати окремі слова, пропозиції, тексти і використовувати їх в своїй роботі.

2.3 Організація та аналіз результатів експериментального дослідження

Теоретично дослідивши проблему використання ігрового матеріалу на уроках природознавства, ми прийшли до висновку, що дана проблема потребує експериментальної перевірки.

На першому етапі дослідження на основі науково обґрунтованих даних ми розробили теоретичну модель використання дидактичних і розвивальних ігор на уроках природознавства. Другий етап - експериментальне дослідження повинен був підтвердити чи заперечити нашу теоретичну модель.

Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі Квасилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 Рівненської області. У експерименті брали участь учні 3-А класу (23 учнів), що була експериментальною групою та учні 3-Б класу (22 учнів) що була контрольною групою.

Педагогічний експеримент проводився у три етапи.

На першому етапі ми провели констатувальний експеримент. Метою даного експерименту було виявлення рівня навчальних досягнень учнів експериментального і контрольного класів на уроках природознавства.

На другому етапі (формувальний експеримент) - впроваджено у навчально-виховний процес удосконалену методику використання ігрових форм роботи на уроках природознавства. Запропоновані розробки уроків, сприятимуть кращому засвоєнню знань учнями та активізації навчальної діяльності молодших школярів на уроках природознавства. Слід зазначити, що вправи і завдання співвідносяться з віковими особливостями учнів. Всі вправи і завдання спрямовані на розвиток інтересу до навчання та активізацію навчальної діяльності.

На третьому етапі дослідно-експериментальної роботи було проведено повторне тестування учнів. Після чого відбулося підведення підсумків даного тестування.

У процесі виявлення рівня навчальних досягнень ми перевірили сформованість в учнів експериментального і контрольного класів таких умінь:

- Характеризувати значення тварин у природі і для людей, причини зникнення тварин на Землі та їх охорону;

- Вміння розпізнавати дерева, кущі, трави, хвойні та листяні дерева;

- Встановлювати зв'язки між тваринами і компонентами неживої природи (повітрям, водою, ґрунтом ), тваринами і рослинами;

- Досліджувати умови проростання насіння та умови росту і розвитку рослин за допомогою дослідів;

- Брати посильну участь в охороні рослин своєї місцевості.

За сформованістю даних умінь та якістю виконання завдань під час експерименту було визначено чотири рівні навчальних досягнень учнів початкових класів на уроках природознавства: високий, середній, достатній та початковий

Високий рівень. Учень вільно, усвідомлено відтворює матеріал, встановлюючи зв'язки з раніше вивченим; вільно відповідає на запитання; аналізує та розкриває суть явищ природи, узагальнює, систематизує знання на основі вивчених закономірностей та понять; регулярно здійснює фенологічні спостереження і робить записи в щоденнику спостережень, проводить досліди, обґрунтовано пояснює їх результати.

Достатній рівень. Учень самостійно відтворює навчальний матеріал; відповідає на поставленні у підручнику чи вчителем на уроці запитання, порівнює явища та тіла живої та неживої природи, встановлює відмінності між ними; розв'язує стандартні пізнавальні вправи; здійснює фенологічні спостереження, робить записи в щоденнику спостережень, проводить досліди в школі та вдома, пояснює їх результати.

Середній рівень. Учень з допомогою вчителя, підручника або робочого зошита відтворює незначну частину навчального матеріалу; дає визначення окремих понять, фрагментарно характеризує явища природи; частково здійснює фенологічні спостереження, виконує прості досліди без опису їх результату.

Початковий рівень. Учень з допомогою вчителя може розпізнати і назвати окремі тіла природи, має уявлення про предмет, який вивчає, з допомогою вчителя і користуючись підручником або робочим зошитом може знайти необхідні визначення наукових понять, приклади окремих явищ природи, фрагментарно описує їх; спостерігає за дослідами, що їх виконують інші учні.

Результати констатувального етапу експерименту з визначення рівня навчальних досягнень учнів на уроках природознавства наведено у таблиці 2.1 та на рис. 2.1.

Таблиця 2.1 Рівні навчальних досягнень учнів під час констатувального експерименту ( у % )

Класи

Кількість учнів

Рівні засвоєння знань, умінь і навичок учнів

Високий рівень

Достатній рівень

Середній рівень

Початковий рівень

3-А (ЕГ)

23

15

15

46

24

3-Б (КГ)

22

8

15

33

44

Порівняння даних констатувального експерименту в експериментальному і контрольному класах показує незначну різницю у показниках по кожному із рівнів і критеріїв навчальних досягнень учнів. Це дало підставу стверджувати, що досліджувана кількість школярів має однаковий проте нереалізований потенціал до активізації навчальної діяльності на уроках природознавства.

Рис. 2.1 Рівні засвоєння знань учнів контрольного та експериментального класів на констатувальному етапі експерименту

Результати констатувального експериментального зрізу показують, що більша половина усіх учнів, які брали участь в експерименті, має початковий і середній рівні навчальних досягнень. До достатнього і високого рівня відноситься незначна кількість учнів - приблизно третина усіх досліджуваних.

Оскільки найбільша кількість учнів відноситься до початкового, середнього і достатнього рівня навчальних досягнень, то можна стверджувати про малу ефективність традиційних педагогічних умов викладання природознавства у початкових класах. Щоб її підвищити, необхідно удосконалити традиційну методику викладання природознавства за допомогою використання на уроках ігрових форм роботи.

Таким чином, отримані в ході констатувального експерименту результати стали основою для проведення формувального етапу дослідження.

У процесі формувального етапу експериментального дослідження ми включали дидактичні ігри в систему уроків природознавства. Це передбачало попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та обмірковування, де їх використання було своєчасне й ефективне порівняно з іншими методами.

Метою формувального експерименту було виявлення ефективності використання пропонованих ігрових вправ та завдань для активізації навчальної діяльності учнів на уроках природознавства у початкових класах. Якість сформованих знань, умінь і навичок порівнювалась із відповідними навичками і вміннями учнів контрольного класу.

У контрольному класі (3-Б) навчальний процес здійснювався за традиційною методикою, на уроках переважали фронтальні форми роботи. У експериментальному класі (3-А) запровадили систему використання активних методів і прийомів навчання. На уроках переважали ігрові та інноваційні форми роботи (див. п. 2.1-2.2).

На формувальному етапі експерименту ми запропонували учням експериментального і контрольного класів завдання для самостійної роботи. Оцінювання здійснювалося за тими ж критеріями, що і на початку експерименту: високий, достатній, середній і початковий.

У процесі проведення уроків з ігровими вправами у експериментальному класі учні були активнішими, ніж у контрольному, майже не втомлювались, вирішуючи завдання, які мали практичних характер.

Застосування системи ігор та використання їх під час проведення уроків природознавства в початкових класах позитивно позначилися на результатах узагальнюючої перевірної роботи в експериментальному класі, помітно зросла успішність учнів, про це вказують дані подані в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Рівень навчальних досягнень контрольного і експериментального класів у формувальному експерименті, (%)

Класи

Кількість учнів

Рівні засвоєння знань, умінь і навичок учнів

Високий рівень

Достатній рівень

Середній рівень

Початковий рівень

3-А (ЕГ)

23

38

46

13

-

3-Б (КГ)

22

25

33

25

17

Таким чином, можна стверджувати: запропонована методика яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів на уроках природознавства у початкових класах. Учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, аніж учні контрольного. Одержані результати учнів експериментального і контрольного класів подані на гістограмі 2.2.

Рис. 2.2 Рівні навчальних досягнень учнів контрольного і експериментального класів у формувальному експерименті

Ми отримали результати, які підтвердили ефективність нашого припущення. Із 23 учнів експериментального класу 38% школярів продемонстрували високий рівень аналізованих умінь, 42% - достатній, 13% - середній, і 7% початковий рівень. У контрольному класі (22 учнів) високий рівень визначення даних умінь мали 25% учнів, достатній - 33%, середній - 25% і початковий - 17% школярів.

Порівняно з початком експериментального дослідження, коли проводився перший етап експерименту, показники сформованості даних умінь зросли в обох класах але в експериментальному класі він виявився значно вищим завдяки використанню дидактичних ігор, спрямованих на удосконалення методики проведення уроків природознавства у початкових класах.

Отже, це свідчить про підтвердження сформульованої гіпотези, а також про те, що вивчення молодшими школярами природознавства буде здійснюватися ефективніше за умови впровадження методики навчання, яка передбачає цілеспрямоване та систематичне використання ігрового матеріалу на уроках природознавства.

Висновки

Розглядаючи вищезгадані питання, можна прийти до висновку, що потреба у грі ніколи не зникне в людини. Для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена це й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням - із світом природи, з людьми; швидше опановує навичок і звичок культурної поведінки.

Будь-яка інструментовка ігор виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і таку більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження свого індивідуального “Я”. Важливим стає таке завдання для вчителів початкових класів та вихователів: дати можливість кожній дитині через гру самовиразитися, самореалізуватися, як у процесі навчання так і в позаурочний час.

На жаль, сьогодні ми ще не готові до створення і проведення для молоді спільної Всеукраїнської гри. Але ми знаходимося на етапі підготовки до неї, коли можливе ширше використання творчих справ, особливо в позаурочній діяльності школярів. Практика передових вчителів засвідчує, що за змістом ці справи можуть бути народознавчими, вони допомагають дітям краще пізнати культуру, духовні надбання українського народу, сприятимуть вихованню в них гідностей, поваги одне до одного. В пригоді можуть стати і різноманітні комплексні форми організацій виховної роботи в школі.

Сьогодні, в час відродження національної системи виховання, дуже важливо залучати до процесу формування особистості дитини українські традиційні дитячі ігри. Національні дитячі ігри дуже глибокі своєю мудрістю, містять у собі величезний виховний потенціал. Вони добре сприймаються нашими дітьми, а за формою, і за змістом найповніше відповідають ментальності української дитини.

Ігри можна поділити на предметні та сюжетні. Предметні призначені для пізнання повних явищ і закономірностей, крім тих, які містять зв'язки та стосунки між людьми. Сюжетність ігри характеризується тим, що охоплюють закономірності людської діяльності й спілкування. Вони поділяються на виробничі й тренінгові.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються.

Гра в початковій ланці є засобом пізнання навколишнього світу і себе в ньому, усвідомлення дітьми мети своєї діяльності, опредмечування абстрактних понять, розвитку творчої уяви та здібностей, встановлених людяних взаємин. Більшість вчителів використовує гру як засіб цілеутворення педагогічної діяльності та інтерпретації її в особистості дії учня. Гра допомагає розвивати творчу уяву та творчі здібності дитини.

Література

1. Аквилева Г.Н., Методика преподавания естествознания в начальной школе / Г.Н. Аквилева, З.А. Клепина. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС., 2004. - 240 с.

2. Бабовал Т.І. Природознавство. Цікавий світ навколо нас. Книга для читання. І частина. / Бабовал Т.І., Вихрущ В.О. - Тернопіль: “Навчальна книга - Богдан”, 1998. - 128 с.

3. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навч. Посібн / Т.М. Байбара. - К.: Веселка, 1998.- 334с.

4. Байбара Т.М. Природознавство в 3 класі / Т.М. Байбара // Початкова школа. 2003. - №9. - С.41-46.

5. Бондар В. І. Дидактика / В.І. Бондар. - К. : Либідь, 2005. - 264 с.

6. Волкова Л.С. Якщо уважно довкола подивитися / Л.С. Волкова. - К.: Веселка, 2008. - С. 4-8.

7. Горбунов М.А. Методика викладання природознавства в початковій школі: Посіб. / М.А. Горбунов. - К.: Вища школа, 1999. - 256 с.

8. Карнаух П.М. Цікаві завдання з природознавства. 3 клас: Навчальний посібник. / Карнаух П.М. - Тернопіль: Богдан, 2005. - 64 с.

9. Картель М.В. Ребуси для уроків ознайомлення з навколишнім світом та природознавства / М.В. Картель // Початкова школа. - 1990. - №3. - С. 114-127.

10. Кисельов В.Ф. Методика викладання природознавства в початкових класах: Навч. Посібн. для студентів / В.Ф. Кисельов. - К.: Вища шк., 1995. - 174 с.

11. Коваль Г.П. Зміст, дидактичні структури та методичне забезпечення уроків у початкових класах (психологічні та педагогічні аспекти) / Г.П. Коваль, Р. В. Павелків, В. В. Сільков та ін. - Рівне, 2003. - 152 с.

12. Козина Е.Ф. Методика преподавания естествознания: Учеб. пособие / Е.Ф. Козина. - М.: Изд. центр "Академия", 2004. - 496 с.

13. Коренева І. Завдання та ігри для розвитку спостережливості школярів у процесі вивчення природничого матеріалу / І. Коренева. // Розкажіть онуку. - 2004. - №6. - С. 41-43.

14. Макаренко А.С. Деякі висновки з мого педагогічного досвіду. -- К., 1978.

15. Нарочна Л.К. Методика викладання природознавства: Навч. посібн. / Л.К. Нарочна, Г.В. Ковальчук, К.Д. Гончарова. - К.: Вища школа, 1990. - 302 с.

16. Редкина Е.И. Развивающие задания на уроках природоведения / Е.И. Редкина // Начальная школа, 2000. - №4 - С.75-78.

17. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. Вибр. твори: [у 5-ти т.] / В.О. Сухомлинський. - К., 1976. - Т.3. - 670 с.

18. Ушинський КЛ Твори: В 6 т. - К., 1954-1955.

19. Хитяєва Л. П. Цікаві завдання з природознавства для початкової школи / Л.П. Хитяєва. - Харків : Веста : Видавництво „Ранок”, 2008. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены