Основи здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет імені Бориса Грінченка

Педагогічний інститут

Основи здоров'я

Виконала студентка ІV курсу

Групи ПОб-3-14-2.Од

Юрчук Яна

Київ 2015

1. СУТНІСТЬ І ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЖУВАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

1.1 Характеристика стану здоров'я дітей в Україні

1.1.1 Проаналізувати рейтингове розподілення патологій дітей, що йдуть до 1 класу

Рейтинг найпоширеніших захворювань у першокласників:

v Захворювання карієсом. Це захворювання не можна розглядати як незначне порушення здоров'я. оскільки воно свідчить про наявність в організмі постійного джерела хронічної інфекції. Особливо цей фактор впливає на стан імунної системи всього дитячого організму та на серцеву діяльність.

v Сколіоз та інші відхилення опорно-рухового апарату дитини. Відхилення в розвитку опорно - рухового апарату фіксується в 70% першокласників.

v Відсутність в харчуванні дітей продуктів, що містять в достатній кількості кальцій призводить до порушень в формуванні косної хрящової тканини кістяку.

v ЛОР органів. Патологія у вигляді гіпертрофії мигдалин, аденоїдів, отитів в дітей цього віку є доволі розповсюдженими. Зазначені захворювання є причиною частих ангін т респіраторних захворювань дітей. Оскільки в цих випадках лімфоїдна тканина носоглотки не виконує функцію захисного бар'єру. Більш серйозним захворюванням є хронічний тонзиліт.

v Порушення органів чуття: зір і слух.

v Відхилення нервової системи.

v Відхилення серцево - судинної системи -12,4%. Хронічна бронхо - легенева патологія - 13%.

v Захворювання шкіри - 10,9%

v Ендокринна система - 10,9%

v Шлунково - кишковий тракт - 10.5%

v 26% першокласників мають 2 або більше захворювань. Діти, які не мають ніяких відхилень (відносно 3) складають 5, 9 %.

Останнім часом ситуація зі здоров'ям дітей наблизилась до критичної: підвищується рівень загальної захворюваності та поширеність захворювань окремих органів і систем.

У сучасних умовах стан здоров'я дітей має неабияке значення, оскільки саме від стану здоров'я підростаючого покоління залежить розвиток суспільства у майбутньому. Результати різноманітних досліджень свідчать про наявну тенденцію погіршення показників здоров'я дітей та підлітків в Україні.

Характеристика здоров'я дітей включає рівень фізичного, розумового, функціонального розвитку в різні вікові періоди, фізичну та нервовопсихічну адаптацію до мінливих умов зовнішнього середовища, рівень неспецифічної резистентності та імунного захисту. Тому здоров'я дитини слід розглядати як відповідний біологічному віку стан життєдіяльності, гармонійної єдності фізичних та інтелектуальних характеристик, що зумовлені генетичними факторами і впливом зовнішнього середовища, формуванням адаптаційнопристосувальних реакцій у процесі росту.

Вплив цих факторів протягом життя дитини змінюється. Тобто здійснюється складна і постійна взаємодія, коли в одних випадках переважає спадкова основа, в інших -- вплив оточуючого середовища. Так, у перші місяці життя дитини переважають біологічні фактори, а в наступні вікові періоди -- соціальногігієнічні та медикоорганізаційні. Вплив біологічних та соціальногігієнічних факторів на процес формування здоров'я дитини в основному залишається на рівні сім'ї.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства однією з актуальних проблем є пошук дійових факторів оздоровчого впливу на школярів. Тривожні тенденції збільшення контингенту у спеціальних медичних групах свідчать не тільки про проблематичність їх подальшого всебічного розвитку, а й про можливі перспективи зростання кількості молоді зі зниженою працездатністю і ранньою інвалідністю.

За результатами досліджень Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України значно погіршився стан здоров'я дітей молодшого шкільного віку. Так, 70 % дітей, які готуються до школи, вже мають порушення стану здоров'я, а 30 % -- хронічні захворювання; понад половину дітей цього віку мають таку розумову та фізичну працездатність, що не відповідає їхньому фізичному та психічному навантаженню в школі.

Особливо це стосується тих, хто навчається у гімназіях, ліцеях, коледжах -- стан їхнього здоров'я у 1,5 раза нижчий, ніж у дітей загальноосвітніх шкіл.

Діти, які навчаються за ускладненими програмами, перебувають у стресових умовах, у стані постійного напруження, навіть перенапруження, що само по собі є преморбідним станом. В учнів гімназій у два рази частіше спостерігається підвищений артеріальний тиск, у більшої частини з них відмічена підвищена невротизація. При цьому протягом 5 років навчання у школі в 1,5 раза зростає частота порушень зору, у 3-4 рази -- патології органів травлення, у 2-3 рази -- порушень опорнорухового апарату, в 1,5 раза -- нервовопсихічних розладів.

Ці факти доводять, що на стан здоров'я дітей впливає так званий шкільний фактор, про що свідчить суттєве збільшення різних захворювань під час тривалого навчання у школі. Так, у 70 % дітей молодшого шкільного віку індивідуальна, розумова та фізична працездатність не відповідає їх шкільному навантаженню. Надалі впродовж п'яти років навчання в школі у дітей у 3-4 рази зростає патологія органів травлення, у два рази -- органів зору та нервової системи.

Таким чином, аналізуючи дані літератури, можна зробити висновок, що в останні десятиріччя стан здоров'я та фізичного розвитку дитячого населення України погіршується. Серед факторів, що сприяють зниженню рівня дитячого здоров'я, чи не найважливіша роль належить навчальному навантаженню, стресогенна дія якого веде до дезадаптаційного синдрому з невротичними реакціями різного ступеня вираженості. Проблеми сьогодення ставлять перед нами нові завдання. Комплексний підхід до оцінки стану здоров'я дітей, впровадження нових оздоровчих технологій дадуть змогу попередити зростання функціональних порушень та органічної патології у школярів.

1.1.2 Поясніть як пливає гіпокінезія та гіподинамія на стан здоров'я молодшого школяра

Гіпокінезія (від грец. нуро - зниження, зменшення, недостатність; кіпеsіs - рух) - специфічний стан організму, обумовлений недостатністю рухової активності. У ряді випадків цей стан призводить до гіподинамії.

Руховий дефіцит за мірою небезпеки для здоров'я можна прирівнювати до голодування. При гіпокінезії знижуються стійкість організму, його здібність до врівноваження з середовищем, що змінюється. В основі цих змін лежать зсуви, які відбуваються на клітинному рівні, в тому числі і зміни активності деяких ферментів - природних каталізаторів обмінних процесів. Зайва вага школярів також пов'язана з гіпокінезією.

“Рухове голодування” і відсутність загартування в кінцевому результаті знижуютпрацездатність, ведуть до подальшого розладнання реактивності організму, створюють сприятливі умови для захворювань.

Унаслідок гіпокінезії відбуваються структурні зміни в органах і системах. Виникає та звана “атрофія від невикористання”. Зрозуміло, що цей процес у першу чергу стосується скелетних м'язів і м'язів серця. Це пов'язане з тим, що при гіпокінезії головний удар наноситься по м'язовій системі. Зниження функції м'язових волокон приводить до зменшення постійного рівня стимуляції синтетичних процесів в працюючому органі. Знижується продукція метаболітів і активність ферментів, які активізують процеси в функціонуючому органі. Виникає переваження процесів катаболізму над процесами анаболізму. Внаслідок цього зменшується м'язова сила.

При руховому дефіиті виникає хвороба - гіподинамія (гіпо.- знижений проти норми). При цьому в людини погіршуються кровообіг, дихання, травлення, знижується м'язова сила, страждають і інші функції організму. Погіршується пам'ять, увага, падає розумова і фізична працездатність. Людина частіше хворіє.

Тому потрібно привчати організм до руху з раннього дитинства і займатися фізичною культурою протягом всього життя.

Одна з найсерйозніших вад початкової школи - гіподинамія учнів. Дослідження багатьох вчених свідчать про те, що рухова активність дитини-дошкільника після вступу до школи знижується майже наполовину, а в наступних класах ще більше.

Гіподинамія негативно впливає на організм, який розвивається, тому що для нормального фізичного та розумового розвитку молодшого школяра до системи кровообігу мають постійно надходити м'язові метаболіти (речовини, які утворюються внаслідок фізіологічного руйнування м'язів під час їх активної діяльності), а до центральної нервової системи - потік нервових імпульсів від м'язів. М'язові метаболіти виконують роль індукторів біологічного апарату синтезу білка. Під час гіподинамії виникає дефіцит метаболітів, що призводить до різкого зниження інтенсивності синтезу білка.

Зважаючи на те, що в дошкільному і молодшому шкільному віці роль процесів біологічного синтезу у вдосконаленні функцій ЦНС, розвитку опорного рухового апарату, пам'яті та інтелекту є надзвичайно важливою, питання правильної організації рухового режиму в період дошкілля і початкової школи набувають особливого значення.

Необхідність особливої уваги до питань рухової активності дітей дошкільного і молодшого шкільного віку обумовлюється й тим, що м'язи є органом не тільки руху, але й чуття. У складі периферичних нервів у м'язах міститься майже 50% чуттєвих нервових волокон, по яких надходить потік нервових імпульсів до ЦНС.

Надходження імпульсів до ЦНС є обов'язковою передумовою нормального розвитку всіх нервових клітин, а не тільки тих, що пов'язані з руховим апаратом. Тому, коли зменшується приплив імпульсів до ЦНС, обмежується не тільки фізичний, але й розумовий розвиток дитини.

1.2 Сучасні підходи до розуміння ролі здоров'я в організації освітнього процесу початкової школи

1.2.1 Розкрийте сучасне розуміння сутності здоров'я як складного явища, що характеризує життєдіяльність окремої дитини, окремого класу та освітнього закладу загалом

У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я зазначено, що «здоров'я -- це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних вад».

Здоров'я - це природний динамічний стан організму, який характеризується високим енергетичним потенціалом, оптимальними адаптаційними реакціями на зміни умов довкілля, що забезпечує гармонійний фізичний, духовний і соціальний розвиток особистості, її добре самопочуття, ефективну протидію захворюванням, повноцінне життя та активне довголіття.

В.П. Казначеєв (1978), здоров'я - це процес збереження і розвитку фізіологічних, біологічних і психічних функцій, оптимальної трудової і соціальної активності при максимальній тривалості активного творчого життя.

Автор представляє здоров'я людини як динамічно, що змінюється природне явище, спільна дія яких при особливих умовах може забезпечувати тривале життя.

Здоров'я - це:

-процес збереження, розвитку фізичних властивостей, потенцій психічних і соціальних;

-процес максимальної тривалості здорового життя при оптимальній працездатності та соціальної активності.

Аналіз поняття «здоров'я» на основі різних критеріїв:

Ш біологічний: біологічне благополуччя - нормальна спадковість, повноцінне функціонування органів, систем органів, всього організму;

Ш медичний: фізичне і психічне благополуччя - тілесна повноцінність, нормальні психічні та фізіологічні функції, відсутність хвороб і пошкоджень;

Ш екологічний: ставлення в системі «людина - суспільство - навколишнє середовище», що характеризує дію адаптаційних і дезадаптаційних факторів по відношенню до організму;

Ш соціальний: нормальне функціонування людини в суспільстві - активність, відповідальність, праця, виховання дітей, сімейне благополуччя;

Ш демографічний: відносна збалансованість основних характеристик населення в цілому і окремих етнічних груп - чисельності, народжуваності, смертності, щільності, загальної захворюваності та інвалідності;

Ш економічний: економічне благополуччя держави, сім'ї, окремої людини в умовах стабільної забезпеченості трудовими ресурсами, детермінуючою фінансові показники;

Ш психологічний: гармонійність особистості на основі сформованості пізнавальних процесів - сприйняття, уваги, мислення, пам'яті, духовної сфери, включаючи її емоційно - вольовий аспект, і мовлення;

Ш педагогічний: стан, що дозволяє отримувати від попередніх поколінь повноцінний інтелектуальний, практичний, емоційно - ціннісний досвід, необхідний для життя, праці, творчості;

Ш культурологічний: стан, що забезпечує засвоєння досвіду щодо збереження здоров'я та ведення здорового способу життя на базі загальнолюдської, національної, регіональної культури, заснований на усвідомленні приналежності людини до певної культури, прийняття її цінностей як своїх, виборі культуровідповідності моделі життя і поведінки.

Отже, повноцінний розвиток кожної дитини залежить від її стану здоров'я, з комплексним врахуванням критеріїв. Оскільки від стану здоров'я і загального самопочуття залежить активність дитини, її рівень пізнавальних інтересів, взаємодія з іншими дітьми та оточуючим світом тощо.

Залежно від того, який психологічний, емоційний клімат переважає в класі залежить діяльність колективу класу. При цьому на навчально - виховний процес впливає і стан здоров'я кожного учня. Оскільки при проблемах зі здоров'ям дітям складно засвоювати навчальний матеріал, виконувати фізичні вправи, можуть бути роздратовані і знесилені тощо. Відповідно рівень активності на заняттях і пізнавальний інтерес буде знижуватись порівняно зі здоровими дітьми. Вчитель початкових класів має знати про стан здоров'я своїх учнів, оскільки від цього залежить як він буде будувати спільну роботу з дітьми.

Звичайно, навчальні заклади мають забезпечити умови не тільки для навчання, а й для виконання здоров'я збережувальної функції. Це допоможе підтримувати здоров'я дітей і залучати учнів до здорового способу життя.

1.2.2 Пояснити необхідність формування в кожної дитини сучасних знань про здоровий і безпечний спосіб життя та засобів збереження та зміцнення особистісного здоров'я

На сучасному етапі реформаційних перетворень в Україні здоров'я громадян є одним із складників національного розвитку.

На законодавчому рівні це закріплено в:

ь Конституції України,

ь Законами України „Про освіту”,

ь „Про загальну середню освіту”,

ь „Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті”,

ь Державними Програмами „Діти України”,

ь „Репродуктивне здоров'я нації на 2006-2015 роки”.

У зв'язку з цим збереження та зміцнення здоров'я молоді є одним із головних завдань соціальної програми нашої держави. Для розв'язання цього завдання необхідно сформувати у школярів стійку мотивацію до здорового способу життя, впроваджувати комплекс здоров'язберігаючих заходів, спрямованих на усвідомлення ними цінності свого здоров'я.

Здоров'я дітей майже на 50% залежить від умов їхнього життя. Дитина в школі не тільки навчається, а й харчується, розважається, відпочиває, займається спортом. Тобто час, проведений у навчальному закладі, витрачається не лише на розумову активність.

У розвитку сучасної системи освіти особливого значення набувають орієнтири на визнання цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток своїх здібностей. Необхідною умовою самовдосконалення, продуктивної творчої діяльності людини є її здоров'я.

Пріоритетність здоров'я дітей, підлітків і молоді зумовлена стрімким погіршенням стану їхнього фізичного, психічного, розумового розвитку та працездатності. Зростання захворюваності можна пояснити не лише впливом різних негативних чинників, а й недостатньою увагою до цієї проблеми в галузі освіти.

Нині гостро стоїть проблема виховання нової особистості, яка мала б міцні знання та вміння, широкий культурний і політехнічний світогляд, уміла користуватися новітніми технологіями, приймала нестандартні рішення, головне - була здоровою та вела здоровий спосіб життя.

Проблему здоров'я без перебільшення можна назвати проблемою номер один. Здоров'я завжди було головним чинником безпеки нації. Але здоров'я школярів, наприклад, неможливо покращити тільки завдяки зусиллям медиків. Здоров'я має бути одним із результатів освіти.

Більшу частину робочого часу доби дитина проводить у школі. Тому однією із задач у процесі навчання є не тільки навчити, сформувати уміння та навички і розвинути творчій потенціал, а й максимально можливо зберегти здоров'я учнів.

Цьому допомагає використання у навчально-виховному процесі здоров'язберігаючих технологій. Здоров'язберігаючі технології - ті, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог), відповідності навчального та фізичного навантаження можливостям дитини.

Мета усіх здоров'язберігаючих освітніх технологій - сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати отримані знання в повсякденному житті.

На сучасному етапі основною формою організації навчальної діяльності учнів залишається урок, тому основним напрямком цієї роботи є валеологізація уроку. Сутність валеологічно проведеного уроку полягає в тому, що цей урок, який забезпечує дитині і вчителеві збереження та збільшення їх життєвих сил від початку до кінця уроку, додає і дітям, і вчителеві здоров'я.

Учень не тільки під час уроку вчиться бути здоровим та гармонійно розвиненим, але і під час перерви збільшує рухову активність, емоційне переключення, дотримується правил особистої гігієни, правил харчування. Підлітки також вчаться організовувати свій вільний час так, щоб встигнути виконати всі свої бажання, почати урок вчасно.

Стан оптимальної працездатності як для дорослої людини, так і для школяра нерозривно пов'язаний з гарним самопочуттям, з найкращим функціонуванням усіх систем організму. Здорова дитина із задоволенням і радістю включається в усі види діяльності: інтелектуально-пізнавальну, трудову, громадську, спортивну й ігрову. Вона життєрадісна, оптимістична, відкрита в спілкуванні з однолітками і педагогами. А це запорука успішного розвитку всіх сфер особистості, усіх її задатків і цінностей. Тому наш педагогічний колектив вважає цей напрямок одним з найголовніших.

Батьки і вчителі повинні стати партнерами, активними співучасниками творчого процесу виховання учнів. Тому всі зусилля батьків та педагогічного колективу необхідно спрямувати на створення умов, які б сприяли збереженню та зміцненню здоров'я молоді.

1.3 Особливості формування в молодших школярів предметної здоров'я збережувальної компетентності

1.3.1 Дати визначення поняття «предметна здоров'язбережувальна компетентність», охарактеризувати її складники

Найбільш актуальним завданням сучасного вчителя є формування ключових компетентностей молодшого школяра. Одна з ключових компетентностей - це здоров'язбережувальна.

Здоров'язбережувальна компетентність - здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров'язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров'я та здоров'я інших людей.

Предметна компетенція - сукупність знань, умінь та характерних рис у межах змісту конкретного предмета, необхідних для виконання учнями певних дій з метою розв'язання навчальних проблем, задач, ситуацій.

Здоров'язбережувальна компетентність як:

a) ключова формується на міжпредметному рівні шляхом оволодіння предметними компетенціями з урахуванням специфіки предметів та пізнавальних можливостей учнів основної школи;

b) предметна - у результаті засвоєння змісту предметів освітньої галузі і оволодіння учнями відповідними компетенціями.

Формування здоров'язбережувальної компетентністі включає в себе наступні складники:

v уявлення і поняття про здоров'я, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку;

v усвідомлення здоров'я як вищої життєвої цінності;

v взаємозв'язок організму людини з природнім і соціальним оточенням;

v удосконалення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров'я;

v дбайливе ставлення до свого здоров'я.

v концептуальні основи знань про здоров'я сучасної людини, розвиток культури духовного і фізичного здоров'я;

v прищеплення здорового способу життя (психолого-педагогічні та медико-гігієнічні аспекти);

v навички безпечної поведінки;

v культивування здоров'ятворчої, здоров'язбережувальної, життєактивної поведінки;

v оперування знаннями про здоров'я і його складовими;

v формування в особистості ціннісного ставлення до навколишнього середовища, до людей, до самої себе;

v володіння методами комплексної оцінки стану здоров'я і системою практичних

умінь та навичок, які забезпечують збереження та зміцнення здоров'я;

v використання знань про збереження і зміцнення здоров'я, про саморегуляцію і самокорекцію;

v володіння методами і засобами надання першої допомоги;

v здатність проводити профілактику травматизму.

1.3.2 Охарактеризувати знання, уміння, навички, ставлення, що сприяють фізичному та соціальному здоров'ю молодших школярів

Зміни в соціально - культурному, економічному, політичному житті України сприяли трансформації цілей і завдань освіти. Основним завданням сучасної школи стає виховання компетентної особистості, яка не тільки володіє знаннями, але й уміє застосовувати їх у житті, діяти адекватно у відповідних ситуаціях, адаптуватися до складних соціальних умов, долати життєві труднощі, підтримувати своє здоров'я на належному рівні, чинити опір негативним впливам.

Здоров'я, безпека й міжособистісна взаємодія безпосередньо пов'язані з поведінкою. Саме ця особливість зумовлює необхідність цілеспрямованого формування в учнів соціально - психологічних компетентностей, що допоможе їм подолати проблеми, пов'язані з вимогами повсякденного життя.

Розвиток життєвих навичок визнано найефективнішим методом формування здорової і про соціально орієнтованої особистості.

Характеристика життєвих навичок, що сприяють здоровому способу життя

Як вважають науковці Н. М. Бібік та Н. С. Коваль, основними життєвими навичками (компетентностями), що сприяють здоровому способу життя в молодших школярів є:

1.Життєві навички, що сприяють фізичному здоров'ю

1.1. Навички раціонального харчування:

дотримання режиму харчування;

уміння складати харчовий раціон, враховуючи реальні можливості й користь продуктів для здоров'я;

уміння визначати й зберігати високу якість харчових продуктів.

1.2.Навички рухової активності:

виконання ранкової зарядки;

регулярні заняття фізичною культурою, спортом, руховими іграми, фізичною працею.

1.3. Санітарно-гігієнічні навички:

особиста гігієна;

уміння виконувати гігієнічні процедури (догляд за шкірою, зубами, волоссям тощо).

1.4. Режим праці та відпочинку:

уміння чергувати розумову та фізичну активність;

уміння знаходити час для регулярного харчування і повноцінного відпочинку.

2. Життєві навички, що сприяють соціальному здоров'ю

2.1. Навички ефективного спілкування:

уміння слухати;

уміння чітко висловлювати свої думки;

уміння відкрито виражати свої почуття, без тривоги й агресії;

володіння невербальними засобами спілкування (жести, міміка, інтонація тощо);

упевнена і гідна поведінка;

співпереживання і надання допомоги;

розвиток дружніх стосунків;

розв'язання конфліктів;

протистояння негативному впливу оточення;

колективна робота;

лідерство.

Ці компетентності називаються життєвими навичками - це здатність людини до адаптації і позитивної поведінки, уміння діяти відповідно до вимог та проблем повсякденного життя.

Життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров'ю

2. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ «ОСНОВ ЗДОРОВЯ» В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1 Методика організації навчально - виховного процесу з основ здоров'я в 1-4- класах

2.1.1 Довести необхідність творчого співробітництва всіх учасників навчального процесу та доцільність збагачення змісту уроків емоційним, особистісно значущим матеріалом

Педагогіка співробітництва - напрям у вітчизняній педагогіці 2-ї половини ХХ століття, що представляє собою систему методів і прийомів виховання і навчання на засадах гуманізму та творчого підходу до розвитку особистості. Серед авторів: В.О.Сухомлинський, Ш.А. Амонашвілі, І.П. Волков, І.П. Іванов, А.С.Макапкнко, Є.М. Ільїн, В.А. Караковський, С.М. Лисенкова, В.Ф. Шаталов, О.О. і Б.П. Нікітіни, М.П. Щетинін та інші. Всі автори мали великий практичний досвід роботи в школі (більше 25 років) і розробили оригінальні концепції навчання і виховання.

Школа - це простір для життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу вибудовується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації і гуманізації відносин між учнями і педагогами, школою і родиною, грунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомленого вибору особистого життєвого шляху.

Сучасне навчання і виховання учнів вимагає нової педагогічної етики, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага та творче співробітництво вчителя та учня.

Ця етика утверджує:

ь не рольове, а особистісне спілкування (підтримка, співпереживання, утвердження людської гідності, довіра);

ь зумовлює використання особистісного діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, спонукання до обміну думок, вражень, моделювання життєвих ситуацій;

ь включає спеціально сконструйовані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання.

Принципово важливою є орієнтація партнерської діяльності вчителя та учня на розвиток творчості - творчої активності, творчого мислення, здібностей до адекватної діяльності в нових умовах.

Мета школи - побудова адаптивної системи управління, яка передбачає орієнтацію на особистість: учня, педагога, батьків, співробітництво всіх учасників навчально - виховного процесу. Адже й сучасне управління освітою ставить завдання: орієнтуватися на особистість (дитину, учня) та тісне співробітництво всіх учасників педагогічного процесу, починаючи від керівника, вчителя, батька у становленні цієї особистості.

У педагогіці співробітництва відносини з учнями будуються таким чином, щоб дати можливість дітям нові стимули, закладені у самому навчанні, залучити їх до спільної праці та творчої взаємодії учителя і учнів, спрямовані на опанування учнями предмету.

Великого значення під час взаємодії учитель-учень набуває врахування психологічних закономірностей формування провідної мотивації у дітей. А з іншого боку, учитель може використовувати власне навчальну мотивацію - бажання учнів дати правильну відповідь, висловити свою думку, показати свої здібності. У цьому випадку учитель опирається на позитивні емоції учня, викликані гарною оцінкою.

Але сьогодні навчальне співробітництво на уроках проявляється головним чином при навчанні діалогічному мовленню. І навіть у таких ситуаціях можна спостерігати, як учень, звертаючись до партнера по діалогу, дивиться на учителя і всі вислови адресовані йому. Такі явища мають психологічні пояснення. Для дітей спілкування із ровесниками займає перше місце у їхній діяльності, яка визначає основне спрямування особистості. Основа інтересів дітей цього віку закладена у сферу спілкування з ровесниками.

Майже всі дослідники наголошують на позитивному впливі ролі групового співробітництва на результат діяльності, на особистість учня, на формування навчальної групи як колективу. Це все досягається завдяки діям складних психологічних механізмів, які регулюють міжособистісну взаємодію. Одне із важливих місць серед них займає рефлексія, через яку встановлюється ставлення учасника до власних дій і забезпечується перетворення цієї дії у відповідності до змісту і форми спільної діяльності.

У ситуації спільної роботи з іншими учнями виникають і розвиваються рефлексивні моменти діяльності, зокрема дій контролю (самоконтролю), оцінки (самооцінки). Тим самим, навчальне співробітництво сприяє повноцінному формуванню індивідуальних навчальних дій в єдності їхніх компонентів. Виховний ефект співробітництва обумовлюється формуванням у ситуації спільної роботи з однокласниками “умовно-динамічної позиції”. Вона проявляється в умінні людини оцінювати себе не з точки зору іншої, а з різних точок зору у залежності від місця і функції у спільній діяльності.

Емоційна поведінка вчителя, його організованість, дисциплінованість, вміння чітко і злагоджено керувати роботою учнів є надзвичайно важливим у досягненні хорошого результату навчання. На якій «ноті» вчитель розпочне урок, як задасть тон діяльності учнів, так і пройде урок.

Ігри, як одна з форм роботи на уроці активізують діяльність учнів, підвищують їхній інтерес до знань, підсилюють позитивний емоційний чинник, створюють сприятливий мікроклімат у класі. Вони розвивають уяву, фантазію, уважність учнів, формують почуття товариськості, колективізму, допомагають подолати сором'язливість, усунути мовний бар'єр та знімають втому.

2.1.2 Розкрити особливості ведення оздоровчої роботи з учнями на ГПД

ГПД є однією із форм виховання дітей і допомагає створювати найсприятливіші умови для їхнього відпочинку, навчання і виховання, поєднувати навчально-виховну роботу на уроках і в позаурочний час. Вона забезпечує, враховуючи вікові особливості, їхній розумовий, моральний, естетичний, фізичний, духовний розвиток.

Успішна робота продовженого дня залежить не тільки від того, наскільки цілеспрямовано спланована робота вихователем, але й наскільки правильно організований у ній режим. Від раціонального, з точки зору педагогічної і гігієнічної побудови, режиму залежить підвищення успішності, збереження достатньої працездатності і попередження втомлюваності учнів. Дотримання упродовж тривалого часу правильного режиму сприяє зміцненню здоров'я, створює життєрадісний настрій і підвищує працездатність школярів.

Отже, кожен вихователь є причетним до створення здоров'язбережувального освітнього простору. Він повинен усвідомити, яку відповідальність він несе, як оптимально розподілити і раціонально використати час перебування дітей у ГПД, які ефективні форми і методи виховних впливів на дітей використовувати.

Формування навичок здорового способу життя вихователі реалізовують наприклад через щоденні прогулянки, які мають тривати до півтори години, обов'язково включаючи рухливі ігри, забави тощо. Всі виховні заходи мають бути цікавими, веселими, захоплюючими. Це сприятиме створенню гарного настрою, зміцненню здоров'я, виховуватиме в учнів найкращі риси характеру, розвиватиме інтелект.

Уміння і навички, що стосуються здорового способу життя і безпеки життєдіяльності, потребують багаторазового вправляння, тому в організації їх застосовування на практиці мають переважати практичні вправи і ігрові ситуації, індивідуальна й групова діяльність. Бажано практикувати заучування приказок та прислів'їв про здоров'я.

Основні задачі фізкультурно-оздоровчої діяльності школярів в ГПД:

v Зміцнення здоров'я, ліквідація недоліків статури, підвищення функціональних можливостей організму.

v Розвиток рухових якостей: швидкості, гнучкості, сили, витривалості, швидкісно-силових і координаційних.

v Виховання ініціативності, самостійності, формування адекватної оцінки власних фізичних можливостей.

v Виховання звичок здорового способу життя, звички до самостійних занять фізичними вправами й обраними видами спорту у вільний час, організація активного відпочинку і дозвілля.

Режим ГПД як один з головних засобів здоров'язбереження повинен поєднувати в собі:

v фізичне виховання (забезпечувати рухову активність, перехід при перших ознаках стомлення з розумової діяльності до активного відпочинку та ін.)

v педагогічну ефективність (частково вільний від навчальних занять день у середині тижня, чергування занять, різні види діяльності та інше)

v гігієнічні вимоги

v Прогулянки дітей на повітрі важливі для профілактики порушення зору. Багато гігієністів і офтальмологів вважають, що короткозорість розвивається в школярів як наслідок ультрафіолетової та світлової недостатності, що накопичується щодня.

На групі продовженого дня: організоване обов'язкове гаряче харчування, що включає в себе першу й другу стрви.

Санітарно - гігієнічні вимоги:

Ш перед прийомом їжі організоване обов'язкове миття рук з милом;

Ш обладнана спальна кімната, де діти мають можливість відпочивати після навчання.

Ш провітрювання приміщень до початку занять під час перерв, прогулянок на свіжому повітрі;

Ш температура в класах - не нижче встановлених норм.

Форми роботи на ГПД:

· спортивна година проводиться як на свіжому повітрі, так і в умовах малого спортивного залу, у якім є відповідне спортивне устаткування:

ь спортивні ігри (футбол, баскетбол, піонербол) рухливі ігри-змагання.

ь комплекси загальнорозвиваючих вправ (вправи для розслаблення м'язів, для адаптації м'язів до навантажень у школі й т.п.)

· бесіди, спортивні змагання;

· спортивні години («Веселі старти», «Спортивні розваги», «Спортивні свята», «Олімпійськими шляхами до здорового майбутнього», «Козацькі забави» та ін.);

· екскурсії, вікторини тощо;

· фізкультхвилинки під музичний супровід тощо.

Екскурсійні заняття в ГПД:

§ мають оздоровчо-виховні цілі,

§ оптимізують обсяг оздоровчого фізичного навантаження

§ засвоєння знань на таких екскурсіях носить вільний характер

§ можуть супроводжуватися збором природного матеріалу для виготовлення виробів.

У першому класі домашні завдання не задають. У 2--4 класах обсяг навчального матеріалу для домашніх робіт орієнтовно повинен становити ј обсягу, виконаного на уроці, і бути таким, щоб витрати часу на його виконання не перевищували:

v у 2-му класі -- 45 хвилин,

v у 3 (2) класі -- 1 години 10 хвилин,

v у 4 (3) класі -- 1 год 30 хвилин,

v у 5 - 6 класах - дві години 30 хвилин,

v для учнів 7 класу - три години.

2.2 Вимоги до навчальних досягень учнів з основ здоров'я

2.2.1 Розкрити основні функції оцінювання навчальних досягень учнів з основ здоров'я

Оцінювання з основ здоров'я особливо важливе з огляду на те, що навчальна діяльність врешті-решт повинна не просто дати дитині суму знань та умінь, але і сприяти формуванню життєвих навичок щодо здорового способу життя та відповідних компетентностей.

Критеріями для оцінювання учнів є рівень досягнення ними компетентності щодо збереження власного життя і зміцнення здоров'я, дотримання правил і настанов здорового способу життя.

Якісно позитивно оцінюється кожний крок учня, спрямований на опанування навичками здорового способу життя, його позитивну спрямованість на ведення такого способу життя, його практичні дії, які він виконує при відпрацюванні кожної теми.

Кількісне оцінювання відбувається лише при виконанні окремих практичних робіт за темою.

Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів з основ здоров'я є ЗУН, досвід поведінки учнів у життєвих ситуаціях, досвід емоційно-ціннісногоставлення до навколишньої дійсності.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів з основ здоров'я є:

§ контролююча, що передбачає визначення рівня досягнень окремого учня, виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу.

§ Це дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;

§ навчальна, що зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення сприяє повторенню, вивченню, уточненню й поглибленню знань, їх систематизації, вдосконаленню навичок і вмінь;

§ діагностико-коригуюча, що передбачає з'ясування причин труднощів, які виникають в учня під час навчання, виявлення прогалин у знаннях і вміннях та внесення корективів, спрямованих на усунення цих прогалин, у діяльність учня і педагога;

§ стимулюючо-мотиваційна, що визначає таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення стимулює бажання поліпшити свої результати, розвиває відповідальність,

§ сприяє змагальності учнів, формує позитивні мотиви навчання;

§ виховна, що полягає у формуванні вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, сприяє розвитку працелюбності, активності, акуратності та інших якостей особистості.

2.2.2 Охарактеризувати основні методи оцінювальних знань, умінь і навичок учнів з основ здоров'я

Учитель на уроках основ здоров'я для оцінювання рівня навчальни: досягнень своїх учнів (з обов'язковою фіксацією результату) може використовувати різні методи.

Найчастіше оцінюється поступ учнів лише в пізнавальній сфері (знання, розуміння, мислення) та психомоторній (уміння та навички), хоча зважаючи на необхідність гуманізації та гуманітаризації сучасної освіті та на необхідність формування особистості учня, цікавими були б спроби оцінювання і його емоційної сфери діяльності. Цьому можуть допомогти такі методи, як анкетування (за питальниками, розробленими разом з психологами), робота в режимі фокус-групи тощо.

Методи оцінювання школярів:

Методи упорядкування (організації) зібраної інформації,

§ Портфоліо - зібрання навчальних робіт учня, яке допомагає йому, його однокласникам і вчителю виносити судження про індивідуальний навчальний поступ учня. Роботи, які включаються до портфоліо (реферати, твори, дослідні проекти, індивідуальні контракти, контрольні роботи тощо), можуть відбиратися учнем чи педагогом. До портфоліо можуть включатися і фрагменти спільної роботи однокласників, результати самооцінки та оцінки діяльності учнів

§ Стенди з результатами оцінювання. На них розміщують діаграми, графіки, списки тощо, які містять результати спостережень учителя, однокласників, самооцінку учнів тощо.

§ Індивідуальна оцінка, спрямована на оцінювання навчальних досягнень окремих членів групи учнів, рівень яких оцінюється самими учнями.

§ Групові оцінки зосереджуються на поступі, який зробила група, учнів у співпраці під час виконання певних видів навчальних робіт

§ Навчальні контракти. Цей метод полягає у виконанні угоди між учнем або групою учнів і педагогом чи школою. Результати оцінює вчитель за попередньо визначеними критеріями або за допомогою самооцінювання.

§ Самооцінка полягає у визначенні самими учнями свого поступу у навчальних досягненнях.

§ Оцінка однокласниками навчальної діяльності учня може здійснюватися як індивідуально, так і колективом окремої групи.

Методи запису даних.

Можуть використовуватися одночасно з іншими поточними видами оцінювання навчальної діяльності учнів.

§ Нотатки педагога про щоденні спостереження - це короткі записи про навчальний поступ учнів щодо відвідування занять, участі в дискусії, виконання завдань, практичних робіт, уміння працювати в групі, реакції на той чи інший вид діяльності тощо.

§ Шкала оцінювання використовується у тих випадках, коли можна

§ чітко визначити ступінь та якість поступу учня в навчанні.

Постійні або тривалі види діяльності учнів.

За допомогою цієї групи методів учитель оцінює таку діяльність учня, яка характеризує його впродовж усього терміну навчання. Це стосується, наприклад, манери контакту з однокласниками, спілкування з педагогом, ведення записів, написання рефератів, користування обладнанням тощо. Власне, учні виконують щоденну роботу, за якою вчитель веде спостереження і робить свої висновки, чи відповідає це вимогам загальноосвітнього навчального закладу.

§ Ведення робочих зошитів, яке може бути оцінене за такими параметрами, як повнота, систематичність, грамотність, послідовність викладу, відповідність вимогам навчальної програми та навчального закладу.

§ Реферат - такий вид роботи учня, який має відповідати основним темам навчальної програми, мати: чітко визначену мету; послідовність викладу змісту; власні висновки з фактів, віднайдених у різних джерелах. Реферат може бути викладений ще й усно, а текст його вміщують до портфоліо. Оцінювати цю роботу можуть і самі учні, і їхні однокласники.

§ Усні повідомлення під час уроку, які оцінюють так само, як і реферування джерел: відгук на усне повідомлення може бути оформлений письмово і теж доданий до портфоліо.

§ Оцінка успішності - традиційний метод оцінювання (за 12-бальною шкалою), результати якого фіксуються в журналі. Досвідчений учитель може щоденно вести оцінювання своїх учнів за такими параметрами: фактичні знання й уміння, індивідуальний поступ кожного учня, уміння працювати в групі.

§ Діяльність учнів поза розкладом. Як правило, вчитель спостерігає і оцінює ступінь опанування учнем розділу ресурсних матеріалів за рекомендованим учителем списком; правильність написання завдань; список самостійно опрацьованих джерел тощо.

Контрольні запитання, практичні завдання та тести.

Учитель створює ситуацію, в якій учням спеціально надається можливість продемонструвати рівень своїх навчальних досягнень. Відкриті завдання і теститрадиційно розглядаються як важлива частина педагогічного арсеналу прийомів оцінювання.

При оцінюванні рівня навчальних досягнень за допомогою такої групи методів учні мають бути впевнені в тому, що їхня ретельна і постійна робота буде справедливо оцінена. Залежно від навчального матеріалу вчитель може використовувати різноманітні види відкритих завдань, які мають:

§ відповідати навчальній програмі, меті та завданням уроку;

§ бути цікавими, оригінальними, творчими;

§ мати різний рівень складності;

§ відповідати віковим особливостям учнів;

§ бути коректними;

§ передбачати різні види навчальної діяльності: розмірковування, порівняння, узагальнення, винесення судження, спостереження, прогнозування тощо.

§ Необхідно також звернути увагу на важливість формулювання завдань.

Серед тестових завдань за класифікацією, прийнятою у науковій літературі, на уроках найчастіше використовують завдання «закритої» форми, коли необхідно вибрати одну або декілька правильних відповідей з набору запропонованих, а також завдання «відкритої форми» з декількома правильними відповідями. При відповіді на відкрите завдання учень дописує пропущене слово. Завдання складається так, щоб відповідь була однозначною. Для завдань відкритої форми доречне використання слова: «Доповніть».

2.3 Характеристика форм, стратегій і методів навчання молодших школярів основам здоров'я

здоровий освіта навчальний

2.3.1 Пояснити термін «педагогічна стратегія». Дати відповідь на питання «На чому ґрунтується прийняття вчителем рішення щодо вибору певної педагогічної стратегії?»

Педагогічна діяльність - це особливий вид соціальної діяльності, що передбачає передавання від старших поколінь до молодших накопичених людством культури і досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку і підготовки до виконання певних соціальних ролей у суспільстві.

Педагогічна стратегія - вищий рівень перцептивної теоретичної розробки головних напрямків педагогічної діяльності. Вона реалізується в професійних уміннях методологічного характеру: проникнення в сутність явища, його реальний сенс, явні і приховані причини, встановлення зв'язків смислів теорії і практики, визначення цілей, постановки завдань виховання і навчання на основі принципів, вибору умов і засобів педагогічної взаємодії. Педагогічна стратегія забезпечує успіх тактики, тобто прямих і опосередкованих відносин з учнями в процесі їх виховання і навчання.

Прийняття рішення вчителем щодо вибору тієї чи іншої педагогічної стратегії ґрунтується на неперервному оцінюванні навчальних досягнень школяра відповідно до навчальних мети та завдань.

Сучасна вітчизняна та зарубіжна педагогіка передбачає різноманітні методи навчання, об'єднання яких на основі певної ідеї навчання формують ідеї навчання. Найефективнішою для цього є модель, спрямована на здобуття школярами знань, які забезпечують їхній всебічний розвиток як особистості та досягнення позитивних тенденцій до зміни поведінки, що сприяє формуванню здоров'язберігаючої компетентності. У навчальному процесі можна використовувати різноманітні групи методів навчання.

Навчання на основі розвитку життєвих навичок базується на формуванні системи цінностей і розвитку соціально-психологічних компетентностей життєвих навичок. Метод навчання на основі життєвих навичок спрямований на формування здорової особистості. На відміну від звичайних уроків, коли вчитель переважно говорить, а учні слухають і механічно відтворюють почуту інформацію, цей метод дозволяє вчителю застосовувати інтерактивні методи навчання, зокрема тренінги. Саме вони забезпечують творчу співпрацю вчителя та учнів, дозволяють учням, крім теоретичних знань, оволодіти практичними вміннями і навичками, вчать шукати правильну відповідь, прислухатися до думки товаришів, відстоювати свою точку зору, брати на себе відповідальність, допомагають швидко зорієнтуватися і прийняти правильне рішення без допомоги вчителя.

2.3.2 Охарактеризувати основні методи стратегії «взаємодіючого навчання»

Стратегія взаємодіючого навчання застосовується для групи учнів. Для них важливо усвідомлювати, чого вони повинні досягти, скільки часу у них є на виконання роботи і яка методика проведення занотовування /або повідомлення /доповіді.

Взаємодіюче навчання найоптимальніше застосовують в малих групах, а саме: мозкова атака, співпрацюючі навчальні групи, дебати, інтерв'ю, дискусія, рольові ігри та ін.

Методи взаємодіючого навчання:

v дебати

v Рольові ігри

v Взаємонавчання

v Мозковий штурм форма колективної роботи, яка

характеризується спільною спрямованістю мислення і має на меті розробку

ідей та підходів до розвcязання певної проблеми, але не їх оцінку.

v Робота з товаришами

v Дискусія/обговорення/бесіда

v Коло знання

v Інтерв'ювання

v Навчальні групи, які співпрацюють

v Схеми, таблиці досвіду

v "Павутиння“

2.4 Особливості методики організації проекційної діяльності з основ здоров'я на уроках та в позаурочний час

2.4.1 Пояснити в чому полягає мотивація проектої діяльності з основ здоров'я на уроках і в позаурочний час

Метою методу проектів є створення умов, за яких учні самостійно й охоче отримують знання з різних джерел, вчаться користуватися ними для розв'язання нових, пізнавальних і практичних завдань, удосконалюють комунікативні вміння, працюючи в різних групах, розвивають дослідницькі вміння та аналітичне мислення.

Виконання проекту передбачає зв'язок із реальним життям, незвичайність форми і самостійність виготовлення, створення матеріалів, що по суті є різними видами документування (фото-, аудіо-, відеозвіт, анкета, таблиця тощо).

Проектна діяльність безпосередньо впливає на розвиток учня. Вона дає можливість учителеві тісно впливати на зовнішні мотиви (допитливість, прагнення бути дорослим, активне сприйняття нового) та на внутрішні мотиви (почуття обов'язку, бажання вчитися, любов до книги, потяг до самоосвіти, прагнення до успіху тощо) школяра, дає змогу поєднати ціннісно-змістовні основи культури та процес діяльнісної соціалізації учня. Саме через це в наш час робота за методом проектів стала надзвичайно актуальною.

Метод проектів має величезну цінність, адже завдяки його реалізації учні:

* навчаються добре виконувати роботу, відчуваючи при цьому радість і гордість за результати;

* люблять школу, позбуваючись проблем із дисципліною;

* стають оптимістами;

* навчаються мислити, їхні думки базуються на фактах, а не на передбаченнях;

* навчаються вчитися, знають, де і як потрібно знаходити матеріал, як тлумачити факти, як їх обґрунтовувати;

* набувають навичок роботи в колективі;

* учаться ставити мету, зважати на думку товаришів;

* навчаються ефективно працювати, планувати свою працю на кожному етапі, знають, де знайти засоби для досягнення мети та як їх запровадити;

* учаться аналізувати власну працю;

* усебічно тренують свої розум та мислення;

* зацікавлюються самостійною роботою;

* завдяки вивченню й дослідженню теми занурюються в атмосферу дружньої конкуренції;

* учаться розраховувати свої сили в процесі навчальних занять.

Цей перелік можна продовжувати, бо на практиці метод проектів розглядається як інновація, метою якої є створення для дитини умов, за яких вона оволодіє вмінням активно здобувати, оновлювати та розвивати свої знання, зможе їх творчо застосувати.

2.4.2 Розкрити психолого - педагогічні засади проектної діяльності учнів

Особливості втілення проектної технології у початковій школі

Використання проектної технології у початковій школі має свою специфіку: слід враховувати вікові та психологічні особливості учнів. Усі етапи проектної діяльності повинні ретельно контролюватися вчителями, оскільки і теоретичних, і практичних знань та вмінь у молодших школярів ще мало. Проекти для початкової школи у більшості випадків мають бути короткотривалі.

Залучення молодших школярів до проектної роботи сприяє формуванню в них таких компетентностей:

· уміння працювати в колективі;

· уміння розділяти відповідальність;

· аналізувати результати діяльності;

· відчувати себе членом команди;

· навички аналітичного погляду на інформацію;

· здатність до адекватної самооцінки.

Проект - це індивідуальна, частіше групова або колективна діяльність школярів, яка спрямована на створення певного унікального кінцевого продукту.

Особливості проектної діяльності молодших школярів:

· Робота у проекті розпочинається із чіткого формулювання мети проекту, завдань та планування дій.

· Найбільш важливою частиною плану є покрокова розробка проекту, в якій вказаний перелік конкретних дій з вказівкою виходів, термінів, відповідальних.

· Обирається форма проектної діяльності: індивідуальна, групова, колективна.

· Робота у проекті передбачає пошук інформації, яка потім буде оброблятися, систематизуватися, узагальнюватися, адаптуватися для подальшого використання.

· Результатом роботи над проектом є якийсь певний кінцевий продукт. Наприклад: газета, книга, листівка, виставка малюнків, колективне панно, твір, комп'ютерна презентація, стаття у газету, реклама, віртуальний музей, фотоальбом, збірка власних творів, вистава, свято, концерт, рольова гра, екскурсія, тематична міні-збірка, сценка, дослідницька робота тощо)

· Робота у проекті закінчується презентацією його кінцевого продукту.

Основні етапи роботи у проекті

1 етап - Організаційний

Учитель повідомляє учням тему, мету, кінцевий продукт проекту, завдання, план роботи. Усе це обговорюється в класі, учні вносять свої пропозиції.

2 етап - Підготовчий

Відбувається збір матеріалу, ознайомлення з навчальною інформацією, виконання тренувальних вправ.

3 етап - Проектна робота

Починається проектування "макета", опрацювання зібраної інформації, її коригування. На цьому етапі учні звертаються до довідників, словників, до вчителя для одержання додаткової інформації.

4 етап - Оформлювальний

На цьому етапі відбувається остаточне оформлення кінцевого продукту (малювання, складання, розфарбовування, оформлення презентації тощо). Це може відбуватися як у школі, так і вдома.

5 етап - Презентація проекту

Учні розповідають про свою роботу у проекті, демонструють кінцевий продукт, захищають ідею, зміст, відповідають на запитання опонентів.

...