Система освіти Азербайджану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Кафедра педагогіки та освітнього менеджменту

Реферат

«Система освіти Азербайджану»

Виконала студентка 53 групи

факультету педагогіки та психології

Сватко Руслана Сергіївна

Науковий керівник: к.п.н. Кравцова Т. О.

Кіровоград - 2014

План

Вступ

1. Система освіти в Азербайджані до відновлення незалежності

2. Структура системи освіти Азербайджану

2.1 Дошкільна освіта в Азербайджанській Республіці

2.2 Середня освіта в Азербайджані

2.3 Вища освіта Азербайджану

3. Проблеми та перспективи розвитку освіти в Азербайджані

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Останнім часом Азербайджанська Республіка досягла значних успіхів у економічному та політичному плані, проте одним з найбільш помітних проривів є розвиток освіти.

Лише за останні десять років рівень освіченості громадян в цій країні виріс у декілька разів. Уряд виділяє значні кошти на розвиток даної галузі. Слід зазначити, що відрахування з бюджету на розвиток освіти займають друге місце після витрат на армію. У 2013 році було виділено 1 мільярд манатів (понад мільярд доларів), таке фінансування зміцнює освітню матеріально-технічну базу й підносить рівень освіти на якісно новий рівень.

Останнім часом в цій країні активно будуються навчальні заклади різного рівня. В період з 2010 року було збудовано понад 1200 нових шкіл, а в старих будівлях зроблено сучасні ремонти.

Актуальність дослідження зумовлюється змінами систем освіти країн світу, в тому числі й Азербайджану, що суттєво впливає на рівень освіченості громадян. Оскільки розвиток Азербайджану в останні роки дуже стрімкий, то вивчення проблем освіти цієї країни є значним і важливим внеском у порівняльну педагогіку.

Метою дослідження є вивчення стану й системи освіти Азербайджану.

Завдання дослідження:

1. З'ясувати систему освіти в Азербайджані до відновлення незалежності.

2. Визначити особливості дошкільної, середньої та вищої освіти.

3. Узагальнити проблеми та перспективи розвитку освіти в Азербайджані.

Під час вивчення даної проблеми застосовувались такі методи й прийоми роботи як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення й систематизація.

1. Система освіти в Азербайджані до відновлення незалежності

Освічені і знаючі люди на сході завжди цінувалися. До таких людей шанобливо зверталися як «мірза». Ця тенденція була продовжена на мусульманському сході. "Вчіться від колиски до могили" мав звичай говорити пророк Мухаммед. Всебічно освічені люди були серед найбільш шанованих радників правителів. Прикладом цього може служити Нізам-уль-Мюльк - візир правителя Сельджукської держави Алп-Арслана, а пізніше Мелікшаха це - автор трактату "Книга про Правління". Або візир Карабаського хана Ібрагіма, знаменитий поет Мірза Панах Вагіф. Народ ретельно зберігав їхні праці для наступних поколінь: переписування каліграфічним почерком рукописів Нізамі, Хагані, Тусі, Біруні, Ібн-Сіни та інших став місією всього життя для багатьох.

Відомості про перші школи Азербайджану відносяться до X ст. У тих школах навчалися діти знаті і духівництва. Після завоювання у VII ст. з метою поширення ісламу при мечетях відкривалися мектеби. З XI ст. в мектебах було введено викладання перської мови. У X-XI ст. при великих мечетях (Тебріз, Нахічевань, Барда, Гянджа, Шемаха) виникли медресе. Ці навчальні заклади відіграли істотну роль у поширенні грамотності, адже в них здобули освіту відомі поети і мислителі: Абу-ль-Ала Гянджеві, Мехсеті Гянджеві, Хагані Ширвані, Нізамі Гянджеві, Насіреддіна Тусі, Насимі, Фізулі, Вагіф та ін. У XIV столітті в Тебрізі був відкритий "Будинок зцілення" - містечко з навчальними та лікувальними установами. Мектеби і медресе надалі відкривалися окремо від мечетей. У 1647 в Тебрізі було 47 медресе і 600 мектебе.

На початку XIX ст. в Північному Азербайджані, який увійшов до складу Російської імперії, були відкриті початкові школи російською мовою. Перше повітове училище було організовано в Шуші в 1830, потім в Шекі (1831), Баку (1832), Гянджі (1833), Шемахі і Нахічевані (1837), Кубі і Ордубад (1856), Закатали (1862). До 1870-х рр.. число цих шкіл росло вкрай повільно, чисельність азербайджанців в них була незначна. Під тиском мусульманського духовенства багато хто відмовлявся навчати своїх дітей у російських школах, визначаючи їх мектеби, число яких у 80-і рр. XIX ст. доходило до 500 (бл. 7 тис. учнів). Навчальні заклади Азербайджану (крім мусульманських) в 1848-1860-х рр. і 1864-1917-х рр. підпорядковувалися Кавказькому навчальному округу. У 1865 році в Баку була відкрита реальна прогімназія (з 1874 року реальне училище) і жіноча гімназія. У 1887 році з'явилося російсько-татарське початкове училище (азербайджанців, як і інших мусульман, часто називали татарами). В кінці XIX-початку XX ст. в Азербайджані було відкрито понад 240 російсько-азербайджанських шкіл. На відміну від звичайних шкіл з навчанням російською мовою, в ці училища приймалися тільки азербайджанці, і поряд з російською в значному обсязі викладався азербайджанською мовою. В кінці XIX ст. крім казенних, створювалися приватні і громадські школи, серед них і так звані новомодні з викладанням рідною мовою. Рух за організацію ново-методних шкіл очолили відомі просвітителі Зардабі, Н. Везіров, М. Шахтахтли, С. Мехмандаров, Ахвердов. У 1914-15 навчальному році в 976 школах усіх типів (в т. ч. 15 середніх) навчалося 73,6 тис. дітей (з них 23 тис. азербайджанців). Більшість дітей, особливо азербайджанців, залишалося поза школою. У початкових школах корінне населення становило лише 36,1% учнів, у середніх школах - 11% (діти із заможних сімей). Число учнів-азербайджанок становило менше 2 тисяч.

У листопаді 1917 року в Баку була проголошена радянська влада. Вже в 1918 році Бакинський Раднарком опублікував декларацію про запровадження загального безкоштовного навчання рідною мовою; були створені Рада з народної освіти і комісія по складанню програм іпідручників. У 1918 р. після оголошення Азербайджанської Демократичної Республіки (АДР), одними з перших декретів, випущених урядом, були декрети про заснування Державного університету та навчання молодих людей за кордоном за рахунок державних фондів, також було проголошено здійснення національної політики щодо народної освіти в дусі демократичних принципів.

Освіта Бакинського державного університету було пов'язане з дуже великими труднощами. Парламент АДР на своїх засіданнях розглядав різні організаційні проблеми, пов'язані з встановленням системи освіти в університеті. За дорученням Парламенту було виділено будівлю у центрі Баку і було прийнято рішення про запрошення на роботу викладачів з-за кордону і про оплату їх діяльності. Крім Бакинського державного університету були відкриті загальноосвітні школи на народній мові, в навчальні плани були включені предмети по рідній літературі, історії, географії. Після переходу влади до Рад (1920), стара школа була замінена єдиною трудовою школою з навчанням рідною мовою.

Комісія "Союз працівників освіти і соціалістичної культури" ввела в 1920-21навчальниому році нові програми з історії та інших предметів. У 20-30-х роках суспільні дисципліни викладалися за різними навчальними планами та програмами. У ці роки жили в Азербайджані талиші, лезгини, удіни, аварці, курди та інші школи з навчанням рідною мовою або вивчали предмет - "Рідна мова", проте в 30-х рр. навчання було переведено на азербайджанську мову, при цьому збереглися школи з навчанням на грузинській і вірменській мовах, які функціонували в районах, де в основному жили представники цих народів.

Загальне початкове навчання було введено в Азербайджані в 1928. У тому ж році був здійснений перехід з арабської системи писемності на латинську.

З початку 1930-х рр. у великих містах, а з 1935-го року повсюдно стало здійснюватися загальне 7-річне навчання. Значно розширилася мережа середніх навчальних закладів. Виникли школи і курси для дорослих (1927). Починаючи з 1931 значно посилився використання учбовх планів і програм Наркомосу РРФСР. З 1936года, за винятком азербайджанської мови та літератури, викладання основних предметів проводилося за програмами РРФСР. Національно-регіональні особливості не отримували належного відображення в шкільних планах і програмах. Довгий час історія Азербайджану не включалася до навчальних планів як окремий предмет.

Масова неписьменність була ліквідована у 2-й пол. 30-х рр.; В 1939 грамотність населення досягла 82,8%. Розвитку загальної освіти завадили помилки, допущені під час культу особи, в недотриманні рівноправності в шкільному навчанні представників різних національностей. Не було виправдане поспішне переведення азербайджанської писемності на російський алфавіт, що ускладнило навчальний процес. Народ був штучно відірваний від можливості вивчення національної культурно-історичної спадщини. Великої шкоди було завдано народної освіти в результаті репресій.

Під час Великої Вітчизняної війни мережа шкіл дещо скоротилася, але в післявоєнні роки була повністю відновлена. У 1951 в Азербайджані завершився перехід до загального 7-річного навчання, а до початку 1960-х років до 8-літнього. У середині 1970-х рр. було введено загальну середню освіту.

У 1988-89 навчальному році в Азербайджані працювало 4,4 тис. денних загальноосвітніх шкіл (1,3 млн. учнів). Понад 79% школярів навчалося азербайджанською мовою; понад 18% - російською. У 84 вечірніх і заочних школах навчалося 25,9 тис. чоловік. Малося 17 шкіл для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку (4,5 тис. учнів), 5 дитячих будинків (450 чол.), Спеціальні школа і ПТУ для підлітків, які потребують особливих умов виховання.

У школах Азербайджану в 1989 році було зайнято 129,6 тисяч Учителів.

З 1988-89 навчальному році історія Азербайджану була включена в навчальний план шкіл. Почалася розробка нового підручника з історії рідного краю. Школи з навчанням російською мовою діяли у всіх районах республіки. З 1989 року було прийнято кілька державних актів, що укріпили суверенітет Азербайджану в сфері культури (у тому числі у функціонуванні азербайджанської мови як державної мови республіки), які відкрили широкі можливості для змін у системі освіти. Проте перебудова в галузі шкільної освіти йде з великими труднощами, не вистачає шкільних будівель, слабка їх забезпеченість. .

До 1920 було 5 приватних дитячих садів (все в Баку). Після встановлення радянської влади дошкільні установи відкривалися в містах і в сільській місцевості: у 1920-21-х рр.. було відкрито 76 державних дошкільних установ.

У 1989 р . працювало 2088 постійних дошкільних закладів зі 182,6 тис. дітей (у т. ч. 172 дитячих. ясел-садків з 4,8 тис. вихованців); в 1988 р . почали функціонувати дитячі дошкільні установи на дому (10 тис. вихованців). Забезпеченість дітей відповідного віку дошкільними установами склала 20%. 63% установ вели виховну роботу на азербайджанській та іншими мовами народів Закавказзя, 17% - російською. Є дитсадки з інтернаціональними за складом групами. У дошкільних установах зайнято 14 тисяч педагогічних працівників, у тому числі 22% з вищою освітою.

Після встановлення радянської влади в зв'язку з розвитком промисловості зросла потреба у кваліфікованих робітниках. За ініціативою М. Наріманова почалося створення цілісної системи професійно-технічної освіти. У 20-30-х роках функціонували школи ФЗУ, з кінця 30-х р. училища та школи ФЗО. До 1940 році їх було 32 (5 тис. учнів). У 1940 р . була створена система державних трудових резервів. У роки Великої Вітчизняної війни ці училища підготували понад 43 тис. кваліфікованих робітників. У 1959 р . Трудові резерви перетворені в Державну систему професійно-технічної освіти. У 1966 р . були засновані ТУ для підготовки кваліфікованих робітників з числа випускників середніх шкіл. У 1969 р . стали відкриватися середні ПТУ. Навчання велося більш ніж по 270 масовим робітничим професіям.

До 1917 в Азербайджані було два середніх спеціальних навчальних заклади: середнє технічне училище (засноване в 1905) і середнє морехідне училище. Після встановлення радянської влади середня спеціальна освіта стала розвиватися з урахуванням потреб народного господарства. У 1920-21навчальному році було відкрито 8 середніх спеціальних навчальних закладів (5 тис. учнів). До початку 30-х рр. вони були підпорядковані Наркомпросу, а потім передані відповідним наркоматам.

Історія вищої освіти в Азербайджані починається з 1919 року, заснування першого університету в Баку. Зараз в Азербайджані діють близько 50 вищих навчальних закладів, в яких здобувають освіту приблизно 100 тис. студентів. Найбільші вузи країни - Бакинський державний університет, Університет нафти і хімії (заснований в 1920, 15 тис. студентів), Азербайджанський технічний університет, Азербайджанський педагогічний університет російської мови і літератури ім. М. В. Ахундова, Азербайджанський державний унівеситет іноземних мов, Азербайджанський медичний університет ім. Н. Наріманова, Консерваторія ім. У. Гаджибекова, Державний сільськогосподарський інститут в Гянджі та ін В останні роки з'явилося кілька приватних (перший з них - Хазарський університет, заснований в 1991 році, навчання ведеться англійською мовою також) і міжнародних вузів. Серед останніх виділяється Західний університет (заснований в 1991 році, налічує бл. 1000 студентів). У Кавказькому університеті навчання ведеться і на турецькому мовою. Є також філії Дагестанського та Дніпропетровського університетів. Більшість вузів знаходиться в Баку.

2. Структура системи освіти Азербайджану

2.1 Дошкільна освіта в Азербайджанській Республіці

Дошкільна освіта в Азербайджані є дуже проблемною. В країні існує дуже мала кількість державних дитячих садків, місць в них недостатньо, режим роботи часто не задовольняє батьків. Існує аналог - приватні дитячі садочки, проте слід зауважити, що вартість такої послуги - 600 манатів, це при тому, що середня заробітна плата - 423 манати.

Дошкільні навчальні заклади Азербайджану дуже схожі з нашими, українськими: діти знаходяться там з 7-8 ранку і до 18-19 години вечора. Вихователі займаються з малюками розвивальними іграми, слідкують за порядком в групі, проте рівень освіченості дошкільників українських та азербайджанських, як кажуть - небо і земля. Вихователі неосвічені, медичний догляд ніякий, діти майже нічому не навчаються, базові знання отримують вдома.

Лише 15% дітей відвідують дитячі садочки, інші такої можливості не мають, тому батьки змушені лишати своїх чад на догляд бабусям, дідусям чи наймати нянь та гувернерок.

2.2 Середня освіта в Азербайджані

Початкова освіта починається з 6 років, триває 4 роки, основна освіта - з 10 до 15 років, а середня - з 15 до 17. По закінченні школи видається атестат про загальну середню освіту.

Освіта в школах Азербайджану дуже схожа на нашу, українську.

В початковій школі викладає 1 вчитель, в середній та старшій - вчителі-предметники, класи розподілені за віком. В кожному класі - 20-30 учнів. Серед обов'язкових предметів - рідна мова, математика, історія, фізика, хімія, біологія, література. Всі вчителі працюють за єдиними навчальними планами.

Якщо з дитячими садочками в країні дуже суттєва проблема, то із школами її практично не існує - абсолютно кожен учень цієї країни має можливість навчатись в школі безкоштовно й отримати атестат.

2.3 Вища освіта Азербайджану

При вступі до ВНЗ необхідно мати атестат про загальну освіту і скласти вступні іспити. Після десятого класу учні можуть за бажанням обирати спеціалізоване середнє навчання і надходити у професійні ліцеї або професійні училища, де вони навчаються три або чотири роки, або в середні спеціальні заклади (технікуми, коледжі), де вони вчаться один або два роки і куди можна вступати також після закінчення професійного ліцею або професійного училища. Професійні ліцеї і технікуми пропонують як спеціалізовані, так і загальноосвітні курси. Професійні училища дають тільки спеціалізовану освіту. Після закінчення середнього спеціального навчального закладу після складання державного іспиту учні отримують звання «молодшогоспеціаліста».

У систему вищої освіти Азербайджанської Республіки входять такі основні типи державних і приватних вузів: університети, академії, інститути, консерваторії. Після 1993 року, коли був прийнятий Закон про освіту, вузи отримали право самостійно обирати свій підхід до багаторівневого освіті фахівців, визначати зміст освіти і складати академічні програми з цих дисциплін. Деякі вузи починаючи з 1997 року почали пропонувати навчання за програмою підготовки магістрів. Єдине обмеження накладається вимогами дотримання державного освітнього стандарту, що гарантує навчання необхідного мінімуму знань. Закон про освіту закріплюється за вузами незалежність у фінансових та управлінських питаннях.

Викладання у вузах ведеться азербайджанською, російською та англійською мовами.

Університетська освіта розділене на наступні ступені:

Перший ступінь - бакалавр. Навчання на цьому ступені триває 4 роки і закінчується отримання диплома бакалавра. У процесі навчання студенти вивчають основні гуманітарні та природничі дисципліни, а також базові курси з обраної спеціальності. Максимальне навчальне навантаження для студентів бакалаврату складає 54 аудиторних і позааудиторних години. Підготовка за програмами бакалаврату в різних університетах завершується по-різному: або складанням державних атестаційних іспитів, або захистом випускної роботи, можливі й інші варіанти.

Другий ступінь - магістр. На другому ступені, яка триває від двох до двох з половиною років і завершується отриманням диплома магістра, студенти отримують поглиблене знання в галузі гуманітарних та природничих наук, а також проходять розширену професійну підготовку. Максимальне навчальне навантаження для студентів магістратури варіюється в залежності від програми навчання від 12 до 20 годин на тиждень. Заключним етапом навчання в магістратурі є написання і захист дисертації.

Після аспірантури йде ступінь - доктора. Ті студенти, які проявили себе на щаблі аспіранури, можуть навчатися далі на докторській програмі. Після успішного завершення навчання вони отримують ступінь доктора.

Загальна кількість вищих навчальних закладів підрозділене на 26 університетів, 10 академій, 12 інститутів та інших навчальних структур.

3. Проблеми та перспективи розвитку освіти в Азербайджані

У процесі здійснення перетворень з галузі освіти, які неминучі в силу зміни економічний умов в Республіці, виник ряд труднощів, серед яких дослідники зазначають наступні:

1. Зниження якості навчальних середовищ на всіх рівнях освіти, але особливо в галузі початкової і середньої. Слабкий розвиток бібліотек, відсутність доступу до різних баз даних та літератури.

2. Застосування застарілих навчальних планів і методів навчання, успадкованих від радянської освітньої системи, які практично не співвідносяться з вимогами ринкової економіки та незалежності.

3. Використовувані викладачами методи в більшості випадків не відображають сучасні розробки в даній області.

4. Падіння якості викладацького складу через різке зниження реальних викладацьких зарплат, погіршення стану навчальних середовищ.

5. У цілому поганий стан технічної і матеріальної інфраструктури навчальних закладів. У галузі середньої спеціальної освіти, наприклад, використовувані інфраструктура та обладнання, що застаріло на 70-80%. Як і раніше практично не використовуються новітні інформаційно-комунікаційні технології. азербайджан освіта університетський

Традиційно склалася перевага гуманітарної освіти і слабкий розвиток освіти інженерно-технічної. Останнім часом спостерігалося значне зростання абітурієнтів, що вступають до ВНЗ на такі спеціальності, як економіка і педагогіка, при одночасному зменшенні числа бажаючих здобувати освіту, наприклад, у сфері сільського господарства.

У силу зазначених недоліків у 1999 році була сформульована 10-річна програма реформи освіти, перший етап якої почав реалізовуватися у 2003 році, для чого Світовий Банк затвердив кредит для Азербайджану в розмірі, еквівалентному 18 млн. дол США, на фінансування Проекту розвитку сфери освіти, який є першою стадією реалізації Програми реформ сфери освіти. Уряд приступив до реалізації довгострокової Програми реформ сфери освіти. Цей новий проект у сфері освіти розроблений на основі досвіду і уроків, засвоєних у процесі реалізації вже розпочатого Проекту реформи системи освіти, який є першим фінансованим банком проектом в даному секторі. Десятирічна Програма реформи системи освіти складається з трьох фаз.

Протягом першої фази (тривалість - 4 роки) передбачається здійснити ряд змін, пов'язаних з введенням нових навчальних планів та інтегрованих навчальних програм. Крім того, особливу увагу буде приділено підготовці освітніх менеджерів, здатних використовувати нові сучасне технології управління. Будуть створюватися нові інтегровані навчальні програми (що включають елементи гуманітарних і природничих наук), а також буде здійснюватися комп'ютеризація навчання, впровадження в освітню систему нових мультимедійних технологій. Окрему увагу на першій фазі буде приділено перепідготовці викладацького складу. Крім цього, буде створено новий механізм прийому викладачів на роботу, їх професійного вдосконалення, а також правового захисту. Буде розроблена єдина система ліцензування, оцінки та акредитації викладачів. Ще одна лінія реформування на цьому етапі - створення нових методичних матеріалів і бібліотечна реформа. Будуть зроблені кроки з організації в навчальних закладах доступу до електронних баз даних та інформаційних джерел. Одним з центральних моментом на цьому етапі реформування стане розробка механізму розподілу влади і децентралізації в галузі освіти. Без цього освітня система не зможе стати достатньо гнучкою, щоб відповідати на вимоги ринку. Передбачається, що в першу чергу всім навчальним закладам буде представлено право на економічну та управлінську самостійність, проте зі збереженням системи бюджетного фінансування для державних освітніх структур. Нарешті, передбачається створити необхідні умови для регулярної оцінки діяльності освітніх установ експертами та представниками громадськості.

На другій фазі в освітній процес будуть впроваджуватися навчальні програми, які передбачають можливість вибору учням своєї освітньої траєкторії. Завдяки цьому освіта буде враховувати потреби окремих учнів, в той же час задовольняючи вимогам суспільства і держави. Передбачається також реформувати екзаменаційну систему, зробивши її більш простий і в той же час справедливою. Крім того, на другому етапі реформи на основі міжнародних буде створена наукова база для забезпечення можливості організації освітніх стратегій з урахуванням вимог ринку. Передбачається також створення спеціальних інститутів, які будуть забезпечувати дистанційну перепідготовку викладацького складу без відриву від навчального процесу. На другому етапі буде створена система розподілу підручників та інших методичних матеріалів в освітньому секторі. У бібліотеках буде введена нова єдина автоматизована система обробка інформації. Будуть створені зразки навчальних планів і навчально-методичних комплексів; одночасно з цим буде стимулюватися робота зі створення альтернативних підручників і навчальних програм. Важливим компонентом другої фази реформування стане створення єдиної системи моніторингу приватного сектора освіти. На другій фазі також буде проводитися реконструкція матеріально-технічної інфраструктури навчальних закладів. Нарешті, з метою залучення в сферу утворення додаткових інвестицій будуть розроблені правові механізми зниження податкового тягаря для тих недержавних організацій і підприємств, які вкладають свої гроші в освіту. Буде створена система кредитування освітніх інститутів.

На третій фазі буде впроваджена інформаційна система управління освітою. Особливу увагу буде приділено стимулюванню наукових розробок у галузі педагогіки і психології. Передбачається створити ряд телекомунікаційних масмедійних каналів, а також забезпечити публікацію низки журналів в галузі педагогіки, психології й проблем освіти, які покликані допомогти дослідникам, викладачам і молодим фахівцям. Важливою складовою третього етапу буде організація можливості громадського контролю за діяльністю освітніх інститутів і дотримання ними республіканського законодавства. На додаток до цього передбачається широке залучення до управління в освіті учнів, представників громадськості, інвесторів, представників промислових підприємств та інших зацікавлених сторін. Основна мета цього - повністю демонополізувати управління освітою і створити таку систему, яка зможе забезпечити досягнення найбільш високої якості пропонованих освітніх послуг.

Висновки

На основі проведеної роботи, можна зазначити, що за останні роки стан освіти в Азербайджані піднявся на якісно новий рівень: відкриваються нові школи, виділяються неймовірні кошти для розвитку цієї галузі.

Проте не дивлячись на значні успіхи є й ряд недоліків. По-перше, освіта в цій країні дуже корумпована, для того, щоб потрапити в гарну школу, необхідно заплатити хабар, для вступу у ВНЗ - хабар, а ситуація з дошкільною освітою просто критична. Дитячих садків катастрофічно не вистачає, дітей немає на кого залишити, приходячи до 1 класу діти не вміють абсолютно нічого з того, що мали б уміти в цьому віці: різати, вирізати, переказувати для первачків-азербайджанців це недосяжна мрія.

Вчителі в Азербайджанській Республіці отримують неймовірно низькі зарплати, через це молодь не хоче йти працювати в школи.

Ситуація змінилась на краще лише за останній рік, коли прийшов новий міністр освіти. Маю надію, що кошти, які виділяє уряд, будуть витрачені новою владою набагато продуктивніше й раціональніше: відкриватимуться нові дитячі садочки, знизиться рівень хабарництва й зросте заробітна плата вчителів. Лише за цих умов можна буде сказати, що освіта Азербайджану знаходиться на високому рівні.

Список використаної літератури

1. Антологія педагогічної думки азербайджану РСР, [сост. А. А. Агаєв, А. Ш. Гашимов], М., Просвещение, 1989. - 278с.

2. Баранников А.В. Реформы и стандарты образования в правовом контексте (опыт зарубежных стран)// Педагогика. - 2009. - № 4. - С.114 -123.

3. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире: Учеб.пособие - М.: Владос, 1999. - 200с.

4. Єгоров Г., Лавриченко Н. Тенденції розвитку порівняльної педагогіки за кордоном // Шлях освіти. - 1999. -№1. - С.19 - 23.

5. Закон Азербайджанської Республіки «Про освіту».

Размещено на Allbest.ru