Особливості реалізації міжпредметних зв’язків у школі для глухих дітей

При систематичному здійсненні міжпредметних зв'язків на уроках фізики проходить поглиблення знань по інших предметах: математиці, хімії, біології, географії, а також вносить значний внесок у формування наукового світогляду.

2.5 Міжпредметні зв'язки на уроках хімії

Шляхи налагодження міжпредметних зв'язків у процесі вивченні хімії в загальноосвітній школі органічно пов'язані з іншими функціями. У процесі вивчення хімії в загальноосвітній школі міжпредметні зв'язки виконують такі важливі функції:

*Навчальну (поліпшення змісту шкільної хімічної освіти на підставі комплексного підходу до вибору і координації навчальної інформації, взаємній узгодженості знань, умінь та навичок учнів з хімії, фізики та біології).

*Виховну ( виховання школяра, формування екологічних знань, умінь та навичок, екологічної культури та мислення).

*Розвивальну (розвиток творчої особистості учня, його пізнавального інтересу, активності, креативності, культури мислення та мовлення, оволодіння логічними прийомами мислення).

Ці функції збігаються з головними функціями процесу навчання. Решта функцій міжпредметних зв'язків, гармонійно доповнюючи головні функції, забезпечують ефективність процесу навчання під час вивченні хімії в загальноосвітній школі.

Найбільший інтерес у процесі вивчення хімії мають міжпредметні зв'язки, що відповідають основним видам знань, передбачених навчальною програмою. Інформаційна структура навчального предмета передбачає виокремлення змістово-інформаційних міжпредметних зв'язків.

Розв'язання питань практичного налагодження міжпредметних зв'язків потребують визначення педагогічних умов. [39]До педагогічних умов, що забезпечують реалізацію міжпредметних зв'язків у процесі вивчення хімії у загальноосвітній школі, відносяться:

*врахування специфіки налагодження міжпредметних зв'язків навчально-виховному процесі;

*дотримання вимог щодо налагодження взаємозв'язків хімії та інших навчальних дисциплін;

*узгодження навчальних програм з різних дисциплін, відображення в них міжпредметних зв'язків;

*акцентування міжпредметних зв'язків у навчальній літературі;

*розроблення методичного забезпечення міжпредметних зв'язків;

*координацію педагогічної взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу;

*моделювання міжпредметних зв'язків.

Прикладом реалізації міжпредметних зв'язків хімії з фізикою є вивчення будови речовини, газових законів у цих навчальних дисциплінах. В курсі фізики учні вивчають початкові відомості про будову речовини (тверді тіла, рідини і гази; рух і взаємодію атомів і молекул, пояснення різних станів речовини з погляду атомно-молекулярного вчення, вимірювання маси, об'єму, густини речовини, тиск газів та рідин). Знання та вміння, що набуті учнями в курсі фізики, сприяють засвоєнню початкових хімічних понять про кількість речовини, об'ємні відношення газів у хімічних реакціях, закон Авогадро, молярний об'єм газів, відносну густину газів під час вивчення хімії.

Реалізацію міжпредметних зв'язків хімії та біології можна розглянути на прикладі вивчення органічної хімії та біології. Для ґрунтовного засвоєння учнями хімічної організації клітин живих організмів необхідні знання, що набуті в курсі хімії (макро- і мікроелементи, катіони, аніони, вода, хімічні зв'язки, хімічна природа і властивості речовини, процеси розчинення, осадження, гідролізу, окиснення-відновлення, швидкість хімічних реакцій, каталіз). Під час вивчення хімії у 8-9 класах створюється база знань, необхідна для засвоєння теми “Органічні сполуки живих організмів” в курсі біології.

Водночас знання і вміння, набуті учнями в курсі біології під час вивчення цієї теми, стають базовими для засвоєння теми “Білки”. Такі знання про амінокислоти, пептиди, дипептиди та поліпептиди, склад і структури білків, класифікацію, хімічні властивості, функції білків. У процесі вивчення біології формуються вміння проводити кольорові реакції білків, пояснювати процеси гідролізу, осадження, денатурації, гідратації та дегідратації білків.



2.6 Міжпредметні зв'язки на уроках трудового навчання

Зв'язок трудового навчання з основами наук обумовлюється зі змістом навчальних предметів. Так, якщо зміст зв'язку дисциплін природничо-математичного циклу з трудовим навчанням збагачував і поглиблював знання учнів у виконанні практичних завдань, то зв'язок з гуманітарними предметами розкривав організаційно-економічну сторону трудової діяльності людини і суспільну значимість її.[3]

Взаємозв'язок знань різних навчальних предметів виступав як необхідність не тільки для пізнання наукових основ виробництва, але і для свідомого виконання учнями трудових завдань, лабораторних, практичних робіт.

Зв'язки трудового навчання з основами наук виконували різноманітні функції:

Політехнічна функція визначалась тим, що вони допомагали розкривати загальні наукові основи, організаційно-економічні принципи трудових процесів. Засвоєння цих знань учнями здійснювалось поступово, протягом усього курсу трудового навчання.

Дидактична функція зв'язку трудового навчання з основами наук полягала в свідомому засвоєнні трудових операцій, конкретизації теоретичних знань, що були отримані на уроках з основ наук. Очевидно, що зв'язки трудового навчання з основами наук спонукали співставляти теоретичні знання з реальними фактами, явищами трудового процесу, що сприяло виробленню у них умінь усвідомлювати, знаходити залежності і причинно-наслідкові зв'язки сторін об'єктивної реальності.

Трудове навчання має тісний зв'язок з шкільними предметами, які передбаченні навчальним планом школи. На уроках праці учні мають можливість застосовувати на практиці знання й уміння, набуті під час вивчення інших предметів. Крім цього, під час трудової діяльності перед учнями виникають проблеми, вирішення яких вимагає ґрунтовних знань з шкільних предметів. Це спонукає учнів глибше вивчати математику, основи здоров ' я, образотворчого мистецтва, трудового навчання: технічна та художня праця, історії. Загальноосвітні предмети сприяють успішному навчанню праці, пробуджують в учнів інтерес до трудової діяльності, у процесі якої розширюються, поглиблюються й конкретизуються знання з цих дисциплін.

Особливе значення для трудового навчання мають міжпредметні зв'язки з креслення. Вони носять як правило, випереджаючий характер, вимагаючи від вчителя праці доброї графічної підготовки.

Знання математики можна використовувати і для створення проблемних ситуацій. Наприклад, при розкроюванні спідниць кльош (сонце) або пів сонце, учні будують лінію низу по колу. Можна запропонувати їм подумати, яку довжину треба відкласти для підгину нижнього зрізу. Порівнюючи різні пропозиції, учениці прийдуть до висновку, що підгин зрізу повинен складати не більше 0,5-0,7 см інакше утворюються складки і підшивку виконувати буде незручно. Вчитель може спитати їх: чому утворюються складки; у якого кола: з меншим або більшим радіусом - довжина більша? Згадавши про прямопропорційну залежність довжини кола від радіуса, дівчата дадуть правильну відповідь.

Основи здоров'я відіграють значну роль у викладанні трудового навчання. Виконання програми трудового навчання дає величезні можливості не тільки для забезпечення належного рівня загально трудової підготовки, трудового виховання, але й для формування навичок безпечної праці, користування різноманітними інструментами, безпечної поведінки в побуті, школі, громадських місцях.

Міжпредметні зв'язки не тільки засіб досягнення загальних соціальних цілей навчання - всебічного розвитку особистості учня, але і один з необхідних факторів формування конкретних педагогічних задач, визначення загально предметних систем знань, вмінь відношень.



Розділ 3. Міжпредметні зв'язки на спеціальних заняттях в школі для глухих дітей

3.1 Розвиток слухового сприймання на музично-ритмічному занятті

Однією з форм організації роботи по розвитку слухового сприймання є музично-ритмічне заняття. Такі заняття введені в роботу шкіл у 1986-1987 навчальному році.

Завданням музично-ритмічних занять в школах глухих та слабочуючих є розвиток слухового сприймання у взаємозв'язку з мовленнєвим та іншими моторними компонентами.

Музично-ритмічні заняття сприяють розвитку у глухих та слабочуючих дітей емоційно-вольової сфери, удосконаленню рухової сфери, розширенню пізнавальних інтересів, автоматизації вимовних навичок, розвитку слухового сприймання, естетичного смаку. Ось деякі аспекти музично-ритмічного виховання дітей з вадами слуху, котрі мають суттєві відхилення від норми та потребують корекції в навчальній, виховній роботі та освіті в цілому.[37]

Змістом навчання є розвиток рухових навичок під музичний супровід, сприймання нескладних музичних творів, відтворення найпростіших музичних ритмів на елементарних музичних інструментах (бубен, маракаси, барабан, дудка), робота над вимовою дитини з використанням фонетичної ритміки та без неї, оволодіння елементами речитативного співу.

Програма музично-ритмічних занять тісно пов'язана з розвитком слухового сприймання та формування вимови.

Перший напрямок - зв'язок музично-ритмічних занять з вимовою - відображається в таких розділах роботи, як розвиток мовного дихання, голосу, відпрацювання вимови звуків у словосполученнях, висловах, робота над злитністю мовлення, відтворення мовленнєвого матеріалу в заданому темпі та ритмі, вміння змінювати силу та висоту голосу, зберігати тембр голосу без грубих його відхилень, виразність мовлення з правильним наголосом та інтонацією, тобто зробити мовлення дитини емоційним та виразним.

У вправах здійснюється робота над цілим словом, його елементами, тобто складами та окремими звуками. Матеріалом слугують звуки, склади, слова, словосполучення, фрази, короткі тексти у вигляді висловів, загадок, лічилок, невеликих віршів, пісень.

Мовленнєвий матеріал проговорюється разом з рухами, тобто поєднує роботу мовнорухового аналізатора з загальною моторикою тіла. Це складає частину заняття, друга частина відводиться роботі над вимовою.

Таким чином, в процесі переходу від макрорухів до мікрорухів у дітей формується природне мовлення з інтонаційне та виразне. Весь мовленнєвий матеріал використовується як для автоматизації та корекції вимови, для розвитку виразності мовлення, так і для розвитку слухового сприймання.

Другим напрямком музично-ритмічних занять є розвиток слухового сприймання. Це значить, що в процесі занять використовується залишковий та знижений слух, для розвитку слухового сприймання музики, не мовленнєвих звуків та мовлення. Сприймання нечуючими та слабочуючими музики основується на використанні та розвитку збереженої функції слухового аналізатора. Для цього використовуються твори пісенного характеру, невеликі та нескладні музичні п'єси та народні пісні. В змісті роботи над піснею та музичними п'єсами входить їх прослуховування, невелика бесіда, визначення характер музичного твору (швидка, повільна, сумна, весела, тиха чи гучна). Таку роботу можна проводити разом з розгляданням картин, пейзажів, що розкривають емоційну сторону сприймання музики, з підбором відповідних картин. Вчитель може навчити учнів впізнавати на слух характер музичного твору, настрій героїв п'єси. [7]

На музично-ритмічних заняттях здійснюється взаємозв'язок з мовленням, мовноруховим аналізатором, так як учні не лише слухають музику, але і вивчають пісні, котрі потім виконують речитативом. Для цього вони ознайомлюються із змістом пісні, прослуховують її у виконанні вчителя під музичний супровід, відпрацьовують вимовну сторону пісні, відтворюють музичну картину, а потім вивчають із вчителем та виконують речитативом під музику. (додаток А) Це має велике значення для формування ритміко-інтонаційної структури усного мовлення нечуючих та слабочуючих, дозоляє проникати у емоційний зміст пісні, розвивати навички виразного, колективного її виконання.

Третім напрямком музично-ритмічних занять є розвиток рухових навичок, макромоторики тіла. В систему вправ входять рухи корпусу тіла, рухи голови, рухи плечами, рухи руками, рухи зап'ястками рук, рухи ногами. Використовуються елементи руху: ходьба, біг, стрибки, присідання. Характер цих рухів різний: плавний, ритмічний, повільний, швидкий. Рухи можуть проводитись без музичного супроводу та з музичним супроводом, а також без мовлення і з мовленням, використовуючи лічилки, вірші, слова, вирази, поєднання їх проговорення з рухами.

Рухи можуть супроводжуватись роботою над текстом, ритмом та виразністю мовлення, а також інтонацією та мелодичністю мовлення.

Ритмічні рухи у поєднанні з мовленням та музикою не вивчаються завчасно, вони засвоюються в процесі вправ, якими оволодівають учні в результаті багаторазового повторення на музично-ритмічних заняттях

Таким чином, музично-ритмічні заняття поєднує три напрямки роботи: розвиток рухів, формування вимови та розвиток слухового сприймання.

3.2 Розвиток слухового сприймання на загальноосвітньому уроці

Урок є основною формою організації навчальної діяльності в освітніх закладах.

Змістом роботи з розвитку сприймання мовлення на слух на уроках є навчання під час спеціальних слухових вправ із сприймання мовленнєвого матеріалу, що використовується в різних умовах.

Завданням розвитку слухового сприймання на уроці є включення слухового сприймання в навчально-виховний процес школи, підвищення комунікативної функції мовлення в комплексному слухо-зоровому сприйманні та відтворенні мовлення.

В школах глухих та слабочуючих використовують звукопідсилюючу апаратуру. Тому увесь урок проходить із використанням звукопудсилюючої апаратури. На уроці передбачається робота з використання звукопідсилюючої апаратури та екрану, коли навчальний матеріал сприймається учнями з опорою на слух, при ізоляції зору. Даний прийом з використання екрану, сприяє активізації функції слухового аналізатора в процесі слухо-зорового сприймання мовлення. [37]

Але неправильно використовувати екран досить часто та багато на уроці, так як це утруднює сприймання мовлення, заторможує засвоєння матеріалу уроку, ускладнює процес оволодіння знаннями, уміннями та навичками. Тому весь урок ведеться слухо-зорово, але на кожному уроці рекомендується частину матеріалу давати для сприймання на слух з використанням звукопідсилюючої апаратури, використовуючи екран. В цьому випадку вчителем завчасно продумовується використання на уроці видів роботи, деякі прийоми для сприйняття на слух.

Мовленнєвим матеріалом для слухового тренування на уроках рекомендується:

1)вирази, словосполучення, слова, що організовують діяльність учнів на кожному конкретному уроці;

2)мовленнєвий матеріал, що пов'язаний з вивченням даного предмету.

Мовленнєвий матеріал, що призначений для сприймання на слух з використанням екрану, може визначити сам вчитель, виходячи із теми уроку та самого предмету.

На уроках можна використовувати прийом розвитку слухового сприймання без використання звукопідсилюючої апаратури, тобто без посиленого слухового контролю. Це може мати вигляд як повторення імені учня йому на вухо, вказати помилку. Така робота носить індивідуальний характер. Вчитель, проходячи між партами, робить на вухо зауваження, вказує на помилку, допомагає.

Робота з учнями різного віку з розвитку мовленнєвого слуху на різних уроках відрізняється за характером мовленнєвого матеріалу, що включається на слуховому тренуванні.

3.3 Розвиток слухового сприймання в позакласний час

Розвиток слухового приймання здійснюється на лише на уроках, а і в позакласний час.

Завданням позакласного заняття є закріплення і розвиток отриманих умінь і навичок під час навчальних занять, тобто включення розвитку слухового сприймання та відтворення у вільну слухову та мовленнєву діяльність; розширення уявлень про світ оточуючих звуків, вироблення орієнтації у звуковому оточенні.[37]

Розвиток слухового сприймання у позакласний час може здійснюватись у двох напрямках: під час виконання режимних моментів, будь-яких позакласних занять; під час спеціально організованих заходів з розвитку слухового сприймання. (додаток В)

Значну увагу приділяють реалізації першого напрямку, так як воно займає всю другу половину дня школяра. Значимість розвитку слухового сприймання підвищується у зв'язку з тим, що різні види діяльності учнів відповідають умовам побутового ладу вдома, поза школою, сприяють переносу отриманих знань і умінь в школі в умовах побуту, сприяють розширенню спілкування. Тому в позакласний час теж потрібно використовувати звукопідсилюючу апаратуру.

Поряд з першим напрямком роботи з розвитку слухового сприймання в школах-інтернатах для дітей з порушенням слуху практикується другий напрямок, тобто спеціально організовані заходи з метою розвитку слухового сприймання у позакласний час. Так само як і перший напрямок він може проводитись у вигляді ігор. Майже кожну гру можна інтерпретувати для того, щоб вона слугувала для розвитку слухового сприймання.

Реалізація другого напрямку може здійснюватись і при проведенні бесід, за результатами екскурсії, перегляду телепередачі чи фільму.

В будь-якому віці викликає інтерес у вихованців робота у гуртках, студіях речитативного співу, знайомства з музичними інструментами та музичними творами, танцювальними ритмами

3.4 Зв'язок математики і предметно-практичного навчання

Перед математикою як навчальною дисципліною в школі глухих стоять складні та відповідальні завдання: сформувати в учнів визначені програмою поняття, озброїти міцними обчислювальними та вимірювальними уміннями і навичками, розвинути в них логічне мислення. В основі знань лежать уявлення про величину предметів, їх форму і просторове розміщення, про співвідношення величини і їх взаємозалежність, які учні дістають на основі безпосередніх спостережень об'єктивної дійсності.

Для формування в учнів на початковому етапі навчання уявлень про величину і форму предметі важливою психологічною умовою є порівняння предметів за різними параметрами. Це дає учням можливість глибше проаналізувати об'єкт сприйняття, виділити в кожному з них основні ознаки, дістати чітке уявлення про предмет в цілому. Порівнювати предмети можна не тільки в наочно-образному та наочно-дійовому плані. Порівняння предметів сприяє тому, що процес сприймання стає цілеспрямованішим і глибшим. [17]

Важливим первинними математичним поняттям є, як відомо, поняття про число. Психологічною умовою формування поняття про число є встановлення однозначної відповідності між групами предметів. На практиці глухі діти стикаються з різними ознаками предметів. Однією з них є кількісна ознака. Порівнюючи різні групи об'єктів учні знаходять відповідність між ними або переконуються, що такої відповідності немає.

Як відомо, математичні знання - це система понять, кожне з яких формується за певних умов, поступово розширюються і поглиблюються. Важливою психологічною умовою для поглиблення понять є залучення дітей до різних видів діяльності. Це дає учням можливість переносити відомі їм поняття з однієї ситуації в іншу, розширювати сфери їх застосування, що впливає на розумовий розвиток дітей.

Вивчаючи можливості засвоєння навчального матеріалу учнями певного віку, психологи зробили висновок, що для загального математичного розвитку дітей важливим є не лише індивідуальні здібності учнів, а й організація навчання, а також зміст матеріалу, що вивчається.

Школа для глухих добилася значних успіхів в навчанні учнів математики. Практичні роботи, різні види самостійних вправ - найефективніші форми організації діяльності учнів на уроці.

Предметно-практичне навчання дає можливість запровадить названі форми роботи вже в молодших класах. Працюючи над аплікацією, учні знайомляться із поняттями коло, квадрат, прямокутник. Вони навчаються розрізняти ці предмети як за формою, так і за величиною. Учні виконують такі вказівки: візьміть великий квадрат, роздайте маленькі квадрати, обведіть коло, обведіть прямокутник. Виготовляючи з пластиліну певні об'єкти, учні ознайомлюються з поняттям “куля”, навчаються ліпити кілі різні за величиною.

Завдяки порівнянню предметів за різними параметрами учні свідомо засвоюють математичні поняття і міцно їх запам'ятовують.[18]

Із спеціальної психології відомо, що глухі учні, порівнюючи предмети, швидше помічають відмінності, ніж схожість. В умовах предметно-практичної діяльності створюються ситуації, коли в учнів виникає потреба зіставляти предмети, оцінювати їх. Так, під час роботи з конструктором порівнюються окремі деталі: великий корпус - маленький корпус, довгі смужки - короткі смужки.

Учитель повинен використовувати кожну таку ситуацію і підводити учнів до певних висновків про величину, вчити формулювати ці висновки, а не тільки виконувати завдання за зразком.

Глухі учні дуже спостережливі. Але мета предметно-практичного навчання не тільки в тому, щоб навчити учнів виконувати адекватні дії відповідно до завдань, а й формувати в них логічні конструкції, розвивати мисленнєві операції, зокрема аналізу, синтезу і порівняння. Навчаючись аналізувати і порівнювати фігури в процесі малювання.

Оперуючи різними предметами учні в умовах предметно-практичної діяльності стикаються з потребою встановлювати відповідність між групами предметів, що є передумовою засвоєння понять про число.

На уроках предметно практичного навчання є всі передумови, щоб ознайомити учнів з математичними поняттями, закріпити обчислювальні та вимірювальні навички. Враховуючи це, варто зміцнювати міжпредметні зв'язки, особливо між математикою і предметно-практичним навчанням.

3.5 Зв'язок предметно-практичного навчання з іншими навчальними дисциплінами

З'ясування зв'язку предметно-практичного навчання з іншими навчальними предметами і його місця в навчальному процесі школи для глухих дітей становить великий теоретичний і практичний інтерес. У навчальному плані позначено шість предметів початкового етапу навчання: українська мова, математики, природознавство, малювання, фізкультура (разом з ритмікою), предметно-практичне навчання умовах нової дидактичної системи стає можливим здійснити найбільш тісні зв'язки між усіма предметами початкового етапу навчання, але особливо важливе значення має встановленя зв'язків між предметно-практичним навчанням і основними предметами -українською мовою, математикою, природознавством. [17]

Уроки фізкультури і ритміки мають свої специфічні завдання і зміст, тому введення предметно-практичного навчання не вплинуло на проведення цих уроків, хоча загальна спрямованість у навчанні їх теж торкнулась. Уроки фізкультури і ритміки містять великі можливості для розвитку мовлення як засобу спілкування, а також для формування деяких життєвих понять і уявлень, пов'язаних з орієнтуванням дітей у просторі. Малювання входить в програму школи глухих як окремий предмет, оскільки оволодіння прийомами малювання вимагає спеціальної системи навчання. Для глухих дітей навчання малюванню має особливо важливе значення, так як для деяких воно повязане з визначенням майбутньої професії. Разом з тим малювання широко використовується і в предметно-практичному навчанні. Навички схематичного малювання застосовуються також на уроках природознавства, читання, математики.

У навчальному плані немає спеціальних уроків ручної праці, так як предметно-практичне навчання забезпечило вирішення завдань і засвоєннчя змісту ручної праці: знайомство з матеріалами та інструментами, оволодіння основними операціями і прийомами ручної праці, засвоєння культури праці та елементів техніки безпеки.

3.6 Предметно-практичне навчання на уроках української мови

Навчання мовленню займає центральне місце в навчанні глухих школярів, особливо на початковому етапі, і на відміну від масової школи справа не лише у навчанні грамотності, а в оволодіння словниковою мовою як засобом спілкування та мислення.

Зв'язок предметно-практичного навчання з уроками української мови здійснюється наступним напрямком: оволодіння словниковим запасом, формування діалогічного мовлення, розвиток зв'язного усного та писемного мовлення, читання, оволодіння граматикою.

Оволодіння словниковим запасом. Засвоєння словника має важливе значення для глухих дітей. Слово допомагає глухій дитині краще пізнати оточуючу дійсність. Саме на базі словникового запасу розвиваються вищі форми мислення.

На уроках предметно-практичного навчання вчитель з легкістю створює ситуації, що потребує вживання нових слів. Черговий по класу за дорученням вчителя роздає необхідні для уроку предмети. Вчитель показуючи зразок дає вказівку “ліпити”, але учні не можуть почати виконувати завдання, бо в них не вистачає пластиліну. Виникає потреба у вживанні слова пластилін. Вчитель показує табличку з новим словом. Діти хором усно-дактильно проговорюють його і одразу використовують його для отримання необхідного матеріалу. Для більш кращого засвоєння слів отриманих на уроках предметно-практичного навчання роботу, над їх засвоєнням, продовжують на уроках української мови.[35]

Розвиток діалогічного мовлення. Одним із завдань предметно-практичного навчання - навчання дітей з вадами слуху безпосередньому спілкуванню. В процесі колективної практичної діяльності учні з легкістю засвоюють різні форми розмовного мовлення: звертання до співбесідника, розуміння та виконання різних доручень, висловлення прохань та побажань, повідомлення про свою роботу, постановку питань та відповідей на них. Зміст звертань, доручень, питань та висловів визначається характером діяльності учнів.

В умовах предметно-практичного навчання вимоги до розмовного мовлення значно ширші і дещо змінені: включені додаткові, безпосередньо пов'язані з предметною діяльністю, деякі з них реалізуються радніших етапах навчання в процесі спілкування учнів не лише з вчителем, а й між собою. Так, виконання доручень один одного та звертання з проханнями до товаришів передбачається ще ранніх етапів навчання.

На уроках предметно-практичного навчання розвиток зв'язного мовлення починається з систематичного звіту учнями про виконану роботу. Учні звітують про виконання кожного виконаного завдання окремо. [14]Поступово учні переходять від поетапного до цілісного звіту, тобто описують від початку до кінця виконання завдання. В цілісному звіті перш за все фіксується окремі операції, а потім більш узагальнено описують цілі етапи роботи. В рель таті ми отримуємо зв'язний звіт своєї виконаної роботи.

На уроках предметно-практичного навчання закладаються основи навчання глухих школярів зв'язному мовленню в її основній комунікативній функції, що допомагає аналогічній роботі на уроках української мови. Більш ефективно використовуються на уроках української мови робота, що завжди мала широке застосування: за малюнками та серією малюнків; опис предметів, явищ природи, зовнішності людини.



Висновки

Виявлення і подальше здійснення необхідних і важливих для розкриття провідних положень навчальних тем міжпредметних зв'язків дозволяє:

а) знизити ймовірність суб'єктивного підходу у визначенні міжпредметної ємності навчальних тем;

б) зосередити увагу вчителів і учнів на основних аспектах навчальних предметів, які грають важливу роль в розкритті провідних ідей наук;

в) здійснювати поетапну організацію роботи щодо встановлення міжпредметних зв'язків, постійно ускладнюючи пізнавальні завдання, розширюючи поле дії творчої ініціативи та пізнавальної самодіяльності школярів, застосовуючи все різноманіття дидактичних засобів для ефективного здійснення багатосторонніх міжпредметних зв'язків;

г) формувати пізнавальні інтереси учнів засобами самих різних навчальних предметів в їх органічній єдності;

д) здійснювати творчу співпрацю між вчителями та учнями;

е) вивчати найважливіші світоглядні проблеми і питання сучасності засобами різних предметів і наук у зв'язку з життям.

У цьому знаходить своє вираження головна лінія міжпредметних зв'язків. Однак ці зв'язки між окремими предметами мають свою специфіку, яка накладає відбиток на викладання. Реалізація міжпредметних зв'язків сприяє систематизації, а, отже, глибині і міцності знань, допомагає дати учням цілісну картину світу. При цьому підвищується ефективність навчання і виховання, забезпечується можливість наскрізного застосування знань, умінь, навичок, отриманих на уроках з різних предметів.

Міжпредметні зв'язки впливають на склад і структуру навчальних предметів. Кожен навчальний предмет є джерелом тих чи інших видів міжпредметних зв'язків. Тому можливо виділити ті зв'язки, які враховуються в змісті математики, і, навпаки, - йдуть від математики в інші навчальні предмети.

Формування цілісного наукового світогляду вимагає обов'язкового обліку міжпредметних зв'язків. Комплексний підхід у вихованні посилив виховні функції міжпредметних зв'язків. У цих умовах зміцнюються зв'язки із предметами природничо-наукового, так і гуманітарного циклу; поліпшуються навички перенесення знань, їх застосування і різностороннє осмислення.

Тісний зв'язок навчальних предметів, що викладаються в школах-інтернатах для дітей з порушеннями дає змогу реалізувати одне з найголовніших завдань сурдопедагогіки - розвиток мовлення та слухового сприймання.

На уроках предметно-практичного навчання закладаються основи навчання глухих школярів зв'язному мовленню в її основній комунікативній функції, що допомагає аналогічній роботі на уроках української мови. Більш ефективно використовуються на уроках української мови робота, що завжди мала широке застосування: за малюнками та серією малюнків; опис предметів, явищ природи, зовнішності людини.

Завданням музично-ритмічних занять в школах глухих та слабочуючих є розвиток слухового сприймання у взаємозв'язку з мовленнєвим та іншими моторними компонентами.

Музично-ритмічні заняття сприяють розвитку у глухих та слабочуючих дітей емоційно-вольової сфери, удосконаленню рухової сфери, розширенню пізнавальних інтересів, автоматизації вимовних навичок, розвитку слухового сприймання, естетичного смаку. Навчальні предмети у відомому сенсі починають допомагати один одному. У послідовному принципі міжпредметних зв'язків містяться важливі резерви подальшого вдосконалення навчально-виховного процесу.

Посилюючи реалізацію міжпредметних зв'язків, ми можемо більш точно визначити роль наших предметів в майбутньому житті учнів.



Список використаних джерел

1. Актуальні питання формування інтересу в навчанні / Под ред. Г.І. Щукіної. М., 1984.

2. Атутов П.Р. Бабкін Н.І., Васильєв Ю.К. Зв'язок трудового навчання з основами наук. - М., 1983.

3. Батурина Г.И. Межпредметные связи в процессе преподавания основ науки в средней школе. -Сов.педагогика, 1974, №5.

4. Бондаренко С., Коробова О. Міжпредметні зв'язки процесу трудового навчання і фізичного виховання учнів старших класів. // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2006. - №4. - С. 46-48.

5. Боярчук В.Ф. Межпредметные связи в процессе обучения: Учеб.пособие по спецкурсу/ Вологод.гос.пед. ин-т.- Вологда:Вологод. ГПИ, 1988-73с.

6. Бех І. Інтеграція як освітня перспектива // Початкова школа. -- 2002. - №5. -- С.5-6.

7. Власова Т. М. Пфафенродт А. Н. Фонетическая ритмика в школе и в детском саду: Практикум по работе со слабослышащими детьми. - М.: Учебная литература, 1997. - 376с.

8. Вороніна Л.П., Сабаз Г.Г. Структура діяльності вчителя щодо здійснення міжпредметних зв'язків. // Педагогіка: Респ.наук.- метод. Зб. -К.: Рад. школа.- Вип.23. - 1984.

9. Волкова К. А. Методика обучения глухих произношению. - М.: Просвещение, 1980.

10. Воронина Л.П., Хомич Л.О. Принципи побудови системи міпредметних завдань для формування умінь узагальнення та систематизації світоглядних знань учнів.//Педагогіка.- метод.зб.вип.25.- К.; 1986.с.24-29.

11. Гур'єв А.І. Міжпредметні зв'язки в теорії та практиці сучасної освіти / / Інноваційні процеси в системі сучасної освіти. Матеріали Всеросс. Науково-практ. конференції - Горно-Алтайськ, 1999 - 160 с.

12. Гур'єв А.І. Міжпредметні зв'язки - теорія і практика / / Наука і освіта - Гірничо-Алтайськ, 1998 - № 2. - 204 с.

13. Глобін О.І. Умови ефективної реалізації міжпредметних зв'язків при навчанні математики // Вісник Черкаського університету. -- Черкаси, 2006 -- Вип.. 93. -- С.21-24.

14. Заболотня Н.В. Використання міжпредметних зв'язків у виховній роботі в школі для глухих дітей.// Психологія та педагогіка: Спеціальні: Збірник наукових праць/НПУ ім. М.П.Драгоманова.-К:Нора-Прінт, 2003.-Кн.1.-с.39-41.

15. Зверев И.Д. Взаимная связь учебных предметов. М., «Знание», 1977.

16. Зверев И.Д., Максимова В.Н. Межпрежметные связи в современной школе. -М.: Педагогика, 1981, -159с.

17. Зыков С.А. Использование предметно-практической деятельности в обучении глухих школьников. М., «Педагогика», 1976.

18. Зыкова Т.С. Методика предметно-практического обучения в школе глухих детей. М: Академия, 2002 -176с.

19. Зубанов С.А. Об использовании межпредметных связей во внекласной работе. -Сов.педагогика, 1979, №2.

20. Ильченко В.Р. Перекрестки физики, химии и биологии. - М.: Просвещение, 1986.

21. Карасова И.С. Роль межпредметных связей в систематизации и обобщении знаний учащихся на заключительном етапе обучения в средней школе. // Межпредметные связи в преподавании основ наук в средней школе. Челябинск.- 1982. С. 62-75.

22. Кейран Л.Ф. Межпрежметная интеграция Структурних елементов. В кн: Кейран Л.Ф. Структура методики обучения как науки. М.: Педагогика, 1979, с.82-84.

23. Коровин К.Г. «Книга для учителя школы слабослышащих»: Обучение рус. яз.,чтению, произношению. Под ред. К.Г.Коровина. - М.: Просвещение, 1995. - 160с. С.18 - 88.

24. Кошмина И.В. Межпредметные связи в навчальной школе. - М.: ВЛАДОС, 2001. - 142с.

25. Кулагин П. Г. Межпредметные связи в процессе обучения.-М.:Просвещения, 1981.-96с.

26. Мальований Ю. До питання про наукові підвалини між предметних знань // Всевітня література в середніх навчальних закладах України. -- 1997, - №7.--С.4.

27. Максимова В.Н. Актуальні проблеми дидактики. - Л., 1982.

28. Максимова В.Н. Міжпредметні зв'язки у навчально-виховному процесі. - Л., 1984.

29. Максимова В.Н. Міжпредметні зв'язки і вдосконалення процесу навчання. - М., 1977.

30. Максимова В.Н. Міжпредметні зв'язки як дидактична проблема. - Радянська педагогіка, 1981, № 8.

31. Малахов Н.В. Види міжпредметних зв'язків та їх використання. Журнал: Географія в школі, М, 1983.

32. Міжпредметні зв'язки в навчально - пізнавальної діяльності учнів / Под ред. Н.А. Сорокіна. - Тула, 1983.

33. Мельников Б.Н. К вопросу о формировании речи в единстве с развитием мышления на уроках арифметики в школе глухонемых. «Ученые записи»- ЛГПИ, 1959.

34. Молоканова Л. Межпрежметная интеграция/ Л. Молоканова// Відкритий урок. -2011.- №6.-с.56-57.

35. Марциновская Е.Н. Основы предметно-практического обучения глухих школьников/Науч.-исслед. ин-т дефнктологии Акад. пед.наук СССР. - М.:Педагогика, 1985.- 176с.

36. Назарова Т.С. Реализация межпредметных связей в работе с учебником на уроке. В кн. Внутрипредметные и межпредметныие связи в начальном обучении. --Л., 1981, с.98-114.

37. Назарова Л.П. «Методика развития слухового восприятия у детей с нарушением слуха»: Учеб. Пособие для студ. Пед высш. Учеб. Заведений / Под ред. В.И. Селивестова. - М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001. - 288с. (Коррекционная педегогика).С.121 - 230.

38. Поваляева М.А. Коррекционная педагогика. Взаимодействие специалистов. Коллективная монография / Под общ.ред. М.А. Поваляевой. Серия «Учебники, учебные пособия». - Ростов-на-Дону: «Феникс», 2002. - 352 с., с. 128-131.

39. Панчешнікова Л.М. Основи методики навчання економічної географії зарубіжних країн. - М., 1975. - С. 114.

40. Ригина Г.С. «Музыка» Рекомендовано Федеральным научно - методическим центром им. Л.В.Занкова, Коррекция «Фодоров».Рабочие тетради.

41. Скаткін М.Н. Наука і навчальний предмет / / Рад. педагогіка. - 1945. - № 3. - С. 12.

42. Скаткін М.Н. Проблеми сучасної дидактики. - М., 1980.

43. Слєпкань З.І. Методика навчання математики: Підруч. для студ. мат. спеціальностей пед. навч. закладів. -- К.: Зодіак -- ЕКО, 2000. -- 512 с.

44. Сорокатий В.М. З досвіду здійснення міжпредметних зв'язків. - Рад.школа, 1984, № 1, с25-27.

45. Стешенко В.В. Міжпредметні зв'язки як інформаційні відношення в системі освіти // Наукові записки.-К.: НПУ,1999.- с 98-105.

46. Талалуєва Н.О. Розвиток проблеми міжпредметних зв'язків на сучасному етапі. //Нові технології навчання: Наук.-метод.зб.Вип.15.-К., 1995.- с.32-37.

47. Усова А.В. Міжпредметні зв'язки у викладанні основ наук у школі. Челябінськ, 1995 - 16 с.

48. Усова А.В. Межпредметные связи в преподавании основ наук. Нар.образование, 1984, № 8, с. 78-79.

49. Федорец Г.Ф. Формування системи знань у апроцесі навчання і виховання. Міжпредметні і внутріпредметні зв'язки - важливий фактор здійснення єдності виховання і навчання. - Рад.школа, 1983, № 2, с. 59-68.

50. Федорец Г.Ф. Межпредметные связи в процессе обучения: Учебное пособие - Л.: ЛГПИ, 1983. - 88 с.

51. Федорец Г.Ф. Межпредметные связи и познавательный интерес в обучении. // Нар.образование.-1988.-№9.-с.70-72.

52. Федорова В.М., Кірюшкін Д.М. Міжпредметні зв'язки. - М., 1972.

53. Чурлин Н.А. Стимулирующая роль межпредметных связей в формировании познавательного интереса учащихся. - В кн.: Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащихся. -Л.: ЛГПИ, 1983.

54. Яхнина Е.З. Методика музыкально-ритмических занятий с детьми, имеющими нарушения слуха: Учеб.пособие для студ.высш.учеб.заведений / Под ред Б.П. Пузанова. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - 272 с., с. 78.

Размещено на Allbest.ru

...