Музичне виховання в школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна та спеціальна музична освіта школярів завжди була і залишається невід'ємною частиною естетичного виховання підростаючого покоління. Одним із найважливіших завдань сучасної освіти є духовний розвиток особистості.

Вирішенню даного завдання покликане сприяти музичне мистецтво, завдяки якому розвиваються особистісні якості та творчі здібності учнів. Саме за допомогою засобів музичного мистецтва мають бути створені умови для виникнення в дитини натхнення до творчості, стійкого бажання жити в гармонії з навколишнім світом.

Методика музичного виховання входить у систему педагогічних наук і займає в ній самостійне місце. Вона вивчає закономірності музичного виховання з метою удосконалення його змісту і методів. Значення методики музичного виховання зумовлено важливою роллю музичного мистецтва у вихованні підростаючого покоління. Саме знання методики дозволяє педагогу виховувати в дітей розуміння музики та інтерес до музичного мистецтва, формувати погляди на його сутність і роль у житті суспільства.

Методика музичного виховання тісно пов'язана з естетикою, яка представляє її методологічну основу. Цей зв'язок проявляється, перш за все, у визначенні мети, завдань і змісту музичного виховання.

Методика також пов'язана з музикознавством, у якому все більше уваги приділяється удосконаленню методу аналізу музичних творів.

У вирішенні цих проблем методика спирається на психологію. Наприклад, вивчення розвитку музичного сприйняття, творчих, музичних здібностей неможливе без знання закономірностей психіки дитини, її розвитку, без розуміння того, що являють собою музичні здібності та людська діяльність.

Таким чином, музичне мистецтво як навчальний предмет та складова освітніх галузей "Мистецтво" та "Естетична культура" Державних стандартів освіти повинен мати свою власну дидактику - художню дидактику, тобто принципи і методи, що розкривають його специфіку.

Викладання музичного мистецтва в загальноосвітніх навчальних закладах будується на основі загальнодидактичних принципів:

- принцип реалізації системного, цілісного, індивідуально-диференційованого підходів до організації залучення учнів до музичного мистецтва;

- принцип структурування змісту навчально-виховного матеріалу з урахуванням закономірностей мистецтва та художньо-педагогічної діяльності;

- принцип зв'язку музичного навчання з життям;

- принцип систематичного включення учнів у самостійну (творчо-виконавчу) діяльність, що реалізується в процесі виконання творчих завдань;

- принцип відбору організаційних форм, методів і засобів навчання, розвитку та виховання, що відповідають поставленим завданням професійної діяльності вчителя;

- принцип позитивного ставлення до уроків музики.

Методи навчання орієнтують на вирішення дидактичних завдань, а методи виховання - на формування в учнях ціннісного ставлення до світу і до себе. Музична педагогіка загальноосвітньої школи, спираючись на сумісну діяльність вчителя та учнів, домагається їх органічної єдності.

Методи музичної педагогіки пов'язані з дидактичними методами, що розкривають специфіку окремих етапів навчання, а також із загальнодидактичними методами, що відображають загальні способи досягнення мети освіти. До найбільш важливих і дійових методів відносяться: метод порівняння (порівнюючи музичні твори, частини одного твору між собою, учні приходять до висновку, що музика будується на основі контрасту і повтору). В якості порівняння можуть виступати музичні явища різного рівня: висота звуків, різні лади, регістри, жанри, форми, тембри тощо. Порівняння допомагає дітям краще почути і зрозуміти музичні особливості твору.

Словесні методи (бесіда, пояснення, розповідь, дискусія, лекція). «Слово вчителя, - писав В. Сухомлинський, - інструмент впливу на душу вихованця. Мистецтво виховання включає, перш за все, мистецтво розмовляти, звертаючись до людського серця. Слово ніколи не може до кінця пояснити всю глибину музики, але без слова не можна наблизитись до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів… Пояснення музики має нести в собі щось поетичне, щось таке, що наблизило би слово до музики…».

Наочні методи. Завдяки звуковій природі музичного мистецтва, наочно-слуховий метод (метод слухової наочності) набуває особливого значення. Пріоритетним видом наочності на уроках музичного мистецтва є звучання самої музики, що демонструє музичні твори як у живому звучанні, так і з використанням аудіотехніки. Особливу цінність представляє виконання музики дітьми: хоровий спів, приспівування окремих тем-мелодій, вокалізація, елементарне музикування, пластичне інтонування, диригування музично-сценічної вистави тощо.

У музично-педагогічній практиці широко використовується наочно-зоровий метод або метод зорової наочності. Наприклад, наочні дидактичні посібники, схеми, таблиці.

У сучасній музичній практиці використовуються також й інші методи, що активізують розвиток сприйняття музики учнями.

Метод роздумів про музику спрямований на особистісне, творчо-індивідуальне засвоєння учнями духовних цінностей. «Важливо, щоб вирішення нових питань, - зазначав Д. Кабалевский, - набувало форму коротких співбесід вчителя з учнями. В кожній співбесіді має відчуватися три поєднаних моменти: перший - чітко сформульоване вчителем завдання; другий - послідовне вирішення спільно з учнями цього завдання; третій - висновок, який повинні зробити самі учні».

Метод забігання вперед і повернення до вивченого (метод перспективи і ретроспективи в процесі навчання) дозволяє встановити зв'язок між темами програми, формуючи в учнів цілісне уявлення про музику.

Метод музичного узагальнення - це провідний метод організації музичних занять, спрямований на засвоєння учнями ключових знань про музику, втілених у темах програми, формування художнього мислення, а також на досягнення цілісності уроку на основі кожної окремої теми семестру.

Метод створення художнього контексту спрямований на розвиток музичної культури учнів через інтеграцію з іншими суміжними видами мистецтва, історією, життєвими ситуаціями, створення художньо-педагогічного середовища.

Метод інтонаційно-стильового досягнення музики орієнтований на особистісну інтерпретацію музичної мови і припускає цілеспрямований відбір творів різних індивідуальних, національних або епохальних стилів. При цьому учні, спираючись виключно на інтонаційно-образне сприйняття музики, здійснюють таку інтерпретацію твору, характеристикою якої є цілісність, емоційна виразність.

Таким чином, методи музичного виховання являють собою різні способи спільної діяльності вчителя і учнів, де провідна роль належить педагогу. Розвиваючи уявлення, емоційну чутливість, музичне мислення, учитель прагне до того, щоб спілкування з мистецтвом викликало в дітях почуття радості, задоволення, а формування навичок і вмінь сприяло виявленню їх активності та самостійності.

До завдань методики музичного виховання входить удосконалення різних форм навчально-виховного процесу: уроку музичного мистецтва, факультативних музичних занять, позакласної та позашкільної роботи (гуртки, свята, концерти, вистави тощо).

Методика музичного виховання передбачає зв'язок музичного мистецтва як шкільного предмета з іншими, особливо близькими йому предметами: літературою, образотворчим мистецтвом, історією. Це необхідно для здійснення всебічного естетичного виховання учнів, формування їх духовної культури.

Цілеспрямована і систематична музична освіта здійснюється в школі на уроках музичного мистецтва. Назва даного навчального предмета говорить про те, що він відрізняється від таких шкільних предметів, як математика, хімія, фізика, біологія, що мають назву відповідних наук.

Музика ж є одним із видів мистецтва. Мета уроків музичного мистецтва в школі - виховання музичної культури учнів як частини духовної культури. Поняття «музична культура» включає:

- морально-естетичні почуття і переконання, музичні смаки і потреби;

- знання, навички і вміння, без яких неможливе осягнення музичного мистецтва;

- музично-творчі здібності, що зумовлюють успіх музичної діяльності.

На уроках музичного мистецтва вчитель знайомить учнів з кращими зразками народної музики, творами української і світової класики, в тому числі і сучасної. Засвоєння класичної спадщини є основою виховання музичної культури учнів.

Різноманітна музична діяльність (слухання музики, вокально-хоровий спів, гра на елементарних музичних інструментах, музично-ритмічні рухи, диригування, музично-дидактичні ігри, імпровізація(вокальна, інструментальна, ритмічна, інсценізація) є однією з умов всебічного розвитку музичних здібностей учнів.

Одним із найважливіших завдань музичного виховання в школі є формування слухацької музичної культури учнів, тому що сьогоденний учень у майбутньому, безумовно, слухач, який виявлятиме свої інтереси і смаки в повсякденному житті. Від сформованості слухацької музичної культури залежить, чи буде людина сама удосконалювати свій внутрішній світ, спілкуючись з мистецтвом, чи ні, сприймаючи тільки суто розважальну музику. Саме вчитель має формувати в учнів потребу до сприйняття музики, тим самим збагачуючи їх внутрішній світ.

У сучасній шкільній практиці, як і в музичній практиці, реально існують два історично складених підходи у викладанні музичного мистецтва.

Викладання музики як шкільного предмета (перший підхід у викладанні музичного мистецтва), є більш систематизованим, що розглядає музику на загальнодидактичних принципах. Викладання музики як живого образного мистецтва (другий підхід у викладанні) враховує загальнодидактичні принципи, що випливають із природи самого мистецтва.

Кожний вчитель обирає для своєї роботи той підхід, який йому ближчий, у якому він бачить більше можливостей щодо досягнення мети викладання.

Урок музичного мистецтва - основна форма організації музичної освіти і виховання в школі. За роки своєї діяльності вчитель проводить тисячі уроків, і до кожного він має ретельно готуватися, щоб естетично розвивати учнів і самому отримувати задоволення та радість від своєї праці.

Урок може включати різні види музичної діяльності учнів: вокально-хоровий спів, слухання, музично-ритмічні рухи, інсценування, імпровізацію гру на елементарних музичних інструментах. Для розучування пісні або слухання музичного твору потрібно декілька уроків. Тому, на одному й тому ж занятті відбувається знайомство з новими музичними творами, продовження розучування частково засвоєних раніше, повторення пройдених.

Для уроків музичного мистецтва характерна особлива емоційна атмосфера, що є вкрай необхідним, адже музика - це «мова почуттів». Вона викликає в учнів відповідний настрій і переживання. Отримані враження посилюються під впливом учителя, котрий передає свої почуття не тільки у виразному виконанні твору, але і в словах, жестах, міміці. Концентруючи увагу учнів на звучанні музики та розвиваючи їх уяву, він допомагає їм увійти в світ музичних образів, яскраво відчути їх виразність.

У зміст уроку входять твори, різні за характером, настроєм. Тому, для досягнення цілісності уроку важливо визначити його структуру, послідовність різних видів музичної діяльності.

Кожен урок має свою дидактичну структуру, тобто етапи побудови уроку, їх послідовність.

Найпоширенішою є структура:

- повідомлення теми, мети, завдань (навчальні, розвиваючі, виховні) уроку; урок школа музичний мистецтво

- перевірка, оцінка і корекція засвоєних раніше знань, навичок, умінь;

- сприймання та осмислення, узагальнення та систематизація учнями нових знань;

- підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання.

Пропонуються традиційні типи уроків і нетрадиційні форми уроку музичного мистецтва:

- комбінований урок;

- урок - введення в тему;

- урок - поглиблення теми;

- урок - узагальнення теми;

- синтетичний урок (бінарний, інтегрований);

- урок - екскурсія;

- урок - вистава;

- урок - гра;

- урок - концерт;

- урок - дискусія;

- урок - диспут;

- урок - вікторина;

- урок - монографія.

Важливим під час проведення нетрадиційних форм уроків музичного мистецтва є фантазія, творча уява, використання засобів музичної творчості, урахування природи музичного мистецтва, музичного досвіду учнів та природи їх музичних здібностей.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, варто зазначити, що у сучасному динамічному суспільстві пошук результативних механізмів позитивного впливу мистецтва на особистість дедалі частіше стає об'єктом сучасної педагогічної теорії та практики. Не є винятком і викладання музичного мистецтва, де особливо актуальними можна назвати творчо спрямовані підходи до навчання, коли більше уваги приділяється не інформаційному наповненню значного обсягу знань, а тому, як ці знання усвідомлюються та застосовуються.

Отже, основними завданнями національної системи освіти сьогодні є не лише набуття певних знань, а й стимулювання повноцінного і креативного застосування отриманих навичок та вмінь у будь-якій сфері, в тому числі - творчій діяльності, яка передбачає творчу активність, творчий потенціал, творчі здібності, мотивації та потреби особистості.

Існує величезна кількість різноманітних форм, методів та прийомів викладання музичного мистецтва в школі, які закликають до особливої, підвищеної уваги, до формування духовного світу людини, розвитку її творчого потенціалу. Серед таких форм варто насамперед назвати традиційні та нетрадиційні форми викладання предмету, комбіновані та інтегровані уроки музичного мистецтва, уроки - проекти, уроки - подорожі, уроки - портрети, уроки - конкурси, уроки - інтерв'ю, уроки - диспути, уроки - концерти та ін. види. Їх використання в загальноосвітній школі не тільки сприятиме засвоєнню навчального матеріалу, а й активізуватиме мислення учнів, розвиватиме прагнення до самоосвіти, вчитиме змістовному спілкуванню з однолітками, а у підсумку - робитиме музично - педагогічний процес захоплюючим як для учнів, так і для вчителя.

Размещено на Allbest.ru