Міжпредметні зв'язки на уроках трудового навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Департамент освіти і науки

Київської обласної державної адміністрації

Комунальний вищий навчальний заклад Київської обласної ради

"Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж"

МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ'ЯЗКИ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Курсова робота з трудового навчання з практикумом

студентки 4 курсу групи 42 ПО(а)

Лазоренко Анастасії Сергіївни

Керівник: Власова Тетяна Демянівна, викладач

Біла Церква 2015



Зміст

Вступ

1. Значення трудового навчання для розвитку учнів у початкових класах

1.1 Процес формування трудової активності молодших школярів

1.2 Використання міжпредметних зв'язків у початковій школі

2. Експериментальне дослідження використання міжпредметних зв'язків на уроках трудового навчання в початкових класах

2.1 Пошук та обґрунтування ефективних шляхів використання міжпредметних зв'язків на уроках трудового навчання в початкових класах

2.2 Методичні рекомендації з організації уроків трудового навчання з використанням міжпредметних зв'язків

2.3 Основи експериментальної гіпотези і результати дослідження

Висновки

Список використаних джерел

трудовий навчання міжпредметний школяр



Вступ

До актуальних проблем трудового навчання і виховання в нових соціально-економічних умовах належать: виховання у дітей основ економічної грамотності, здатності сприймати і використовувати економічну інформацію; відбір видів праці, які найбільше цікавлять дітей у зв'язку з модернізацією економіки; підвищення педагогічної компетенції вчителів у питаннях організації дитячої праці в умовах трудового навчання, формування соціальної активності учнів 1-4 класів засобами трудового навчання і виховання. На мою думку, вирішенню усіх цих проблем сприятиме використання міжпредметних зв'язків на уроках трудового навчання.

За твердженням психологів, праця є одним із провідних чинників всебічного розвитку дітей. Це положення вони аргументують тим, що дитина вже наприкінці молодшого дошкільного віку починає прагнути самостійності, заявляючи «Хочу сам». На думку Д.Б. Ельконіна, два чинники спонукають дитину молодшого шкільного віку до трудової діяльності: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорослих. Однак ці прагнення молодші школярі можуть реалізувати не лише у трудовій, а і в інших видах діяльності. Тому необхідна педагогічно доцільна організація залучення дитини до праці. «Праця мусить збудити в дитячій душі найбільше самостійної, природної творчості, дати вільно розвинутися цільній гармонійній індивідуальності»

Використання міжпредметних зв'язків в процесі трудового навчання обумовлений такими особливостями праці:

- результативність, яка сприяє вихованню цілеспрямованості, звички доводити почату справу до кінця, адже планування майбутнього результату, необхідність виконання запланованого, можливість використання результату спонукають дитину серйозно ставитися до роботи;

- творчий характер, що розвиває налаштованість дитини на пошук, удосконалення своєї праці і себе у праці; немає нетворчої праці, оскільки за будь-яких обставин дитина має змогу зробити щось по-новому, не так, як завжди, знайти нові форми взаємодії з однолітками.

Будучи спрямованим на особистісний розвиток дитини, трудове виховання дітей молодшого шкільного віку пов'язане з фізичним, моральним, розумовим вихованням. Конкретні його завдання, форми організації трудової діяльності дітей зумовлені як виховними можливостями праці, так і віковими особливостями молодших школярів.

Реалізація програми з трудового навчання та шляхів удосконалення процесу трудової діяльності в більшості випадків індивідуальні, однак мета єдина - гармонійний розвиток дитини засобами трудової діяльності. Цілі в управлінні формуванням потреби у трудовій діяльності визначають засоби, форми організації, методи і прийоми. Їх дієвість повинна відповідати початковому рівню розвитку трудових умінь кожної дитини, позитивному ставленню дитини до трудових завдань.

Проте дослідження науковців, методистів, а також власні спостереження за процесом трудового навчання у початковій школі дають змогу стверджувати, що в організації суспільно-активної діяльності на уроках спостерігаються значні недоліки. Так, вчителі часто орієнтуються і заохочують пасивне сприймання дітьми теоретичного матеріалу і репродуктивне виконання практичних завдань, не заохочують особистої активності учнів у постановці запитань, продукуванні ідей і висловленні власних думок на ту чи іншу методичну чи виробничу проблему.

Зазначені недоліки до організації соціально активної діяльності учнів початкових класів на уроках трудового навчання зумовлені суперечностями.

Між реальним та необхідним рівнем готовності вчителів до методичної роботи, суттєвими змінами у змісті та підходах до трудового навчання і виховання, а також недостатньою теоретичною та практичною розробленістю проблеми. Дослідження має важливе значення як для вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів, так і для практичної діяльності педагогів в умовах початкової школи. Зазначені аргументи обумовили вибір теми курсової роботи: «Міжпредметні зв'язки на уроках трудового навчання».

Об'єкт роботи - процес трудового навчання у початкових класах. Предмет дослідження - використання міжпредметних зв'язків на уроках трудового навчання. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці використання міжпредметних зв'язків на уроках трудового навчання.

Згідно з предметом та метою, дослідження спрямоване на розв'язання таких завдань:

- На основі аналізу наукової літератури уточнити сутність поняття «міжпредметні зв'язки» і розробити зміст цієї діяльності в умовах початкової школи.

- Визначити основні напрямки міжпредметної роботи молодших школярів на уроках трудового навчання.

- Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити удосконалену методику міжпредметної роботи на уроках трудового навчання.

Для реалізації поставлених завдань були використані такі методи дослідження: теоретичні (аналіз, порівняння, синтез, систематизація, класифікація, узагальнення) з метою встановлення сутності та структури міжпредметних зв'язків у процесі трудового навчання; емпіричні (педагогічне спостереження, анкетування, бесіди, опитування) для вивчення впливу удосконаленої методики на якість навчання учнів.

Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (24 найменування), 4 додатків. Основний зміст роботи викладено на 33 сторінках.



1. Значення трудового навчання для розвитку учнів у початкових класах

1.1 Процес формування трудової активності молодших школярів

Наукові дослідження різних проблем, пов'язаних з методикою трудового навчання в початкових класах, піднімають її на більш високу наукову основу. Це стосується і вивчення особливостей соціальної активності та її ролі у трудовій діяльності молодших школярів.

Методика трудового навчання має тісний зв'язок з педагогічною психологією та психологією праці. Знання психології допомагає вчителю здійснювати психологічну підготовку до праці: формувати в дітей свідоме ставлення до неї, розвивати психічні компоненти праці. Вони представляють сукупність різноманітних психічних процесів: відчуттєвого пізнання, психомоторних (вироблення умінь і навичок), емоційно вольових, уваги, пам'яті, творчого мислення, індивідуальних та соціальних властивостей особистості, зокрема і її соціальної активності.

Метою «Трудового навчання» в початковій школі є формування і розвиток в межах вікових можливостей предметно-перетворювальної компетентності учнів, яка дає можливість їм самостійно вирішувати предметно-практичні та побутові задачі. Для досягнення зазначеної мети передбачається використання матеріалів:

· формування в межах вікових можливостей узагальнених способів (алгоритмів) предметно-перетворювальної діяльності з дотримання безпечних прийомів ручної праці та економного використання матеріалів;

· розвиток творчих здібностей, елементів графічної грамоти, вміння працювати в команді та навичок виконання операцій з ручних технік обробки матеріалів;

· набуття досвіду предметно-перетворювальної та побутової практичної діяльності, алгоритмів і способів предметно-практичних дій ручними техніками для оволодіння в основній школи основами технологій;

· виховання в учнів ціннісного ставлення до себе як суб'єкта предметно-перетворювальної діяльності, шанобливого ставлення до людей праці та їх професії, трудових традицій українського народу та інших народів світу.

Трудова підготовка, будучи цілісною системою індивідуальних, вибіркових, свідомих зв'язків її з різними сторонами об'єктивної дійсності, виявляється, так би мовити, об'єктивується в соціальній активності, що набуває тієї чи іншої форми діяльності. Єдність знань, соціальних установок і ціннісних орієнтацій, прагнень і здатності людини максимально впливати на навколишню дійсність з метою реалізації своїх матеріальних і духовних потреб завдяки соціальній активності перетворюється в реальність.

Трудова підготовка як інтегральна властивість особистості є джерелом трудової активності людини щодо ідеального та предметного перетворення навколишнього світу. Тільки в процесі перетворення природного, предметного та соціального середовища можлива зміна і самої людини, її свідомості й моралі, а водночас і формування активної життєвої позиції особи. «Лінія, що веде від того, чим людина була на одному етапі своєї історії, до того, чим вона стала на наступному, - писав відомий психолог С.Л. Рубінштейн, - проходить через те, що вона зробила».

Активність - це «одна з найважливіших властивостей, атрибутів матерії, один із способів її буття, який дає змогу матерії змінюватися і розвиватися в часі й просторі. Активність матерії виявляється у формі її руху». Під активністю розуміють фундаментальну властивість матерії мати джерело своїх змін всередині себе, бути причиною своїх самочинних змін. Саме поняття «активність» покликане виразити провідну роль внутрішніх спонукальних сил руху, що опосередковують вплив зовнішніх факторів.

Носієм трудової активності є тільки «людина як істота соціальна, що характеризується конкретними біологічними, психічними і соціальними особливостями. Біологічна сторона активності втілює в собі якісно-кількісні характеристики активності організму. Психічна активність, що виявляється внаслідок взаємодії біологічного і соціального, характеризується системним ієрархічним утворенням від матеріальних і духовних потреб до соціальної позиції. Соціальна активність є специфічним синтезом виявів психічних, фізіологічних і фізичних функцій організму людини як найвищої біологічної системи. Ця специфіка зумовлена передусім свідомістю і цілеспрямованою волею людини». Останнє суб'єктивно зумовлює трудову активність, регулює її зміст і форму вияву. Свідомість спрямовує, планує, оцінює і регулює соціальне життя людини, всю її життєдіяльність.

Активна трудова позиція школяра виявляється насамперед у сфері спілкування. Воно є процесом актуалізації суспільних і особистісних відносин, їх взаємодії, у ході якої відбувається обмін діяльністю, досвідом, знаннями, ціннісними орієнтаціями, уміннями й навичками. В основі спілкування лежить комунікативна активність як особливий вид соціальної активності. Комунікативна активність включає в себе: емоційний компонент, що виявляється в почуттях симпатії, товариськості, дружби; пізнавальний компонент, що виявляється в зацікавленому пізнанні учнем своїх ровесників; ціннісно-орієнтаційний компонент, що знаходить свій вияв в умінні адекватно оцінювати ті чи інші якості особи, орієнтуючись при цьому на суспільно значущі критерії.

Навчально-виховний колектив є своєрідною ареною для самовиявлення і самоствердження особистості дитини з властивими їй індивідуальними інтересами, здібностями, рисами характеру. Проте варто пам'ятати, що колектив стає таким для особи, коли він, як говорив А.С. Макаренко, добровільно вміщує її в собі, а останнє стає можливим за умови достатньо високої колективістичної і комунікативної активності школяра. Надихнути учнів на працю для колективу, зробити цю працю важливим елементом їхнього духовного життя - це найважче, але й найважливіше завдання вихователя. Тільки за умови колективістичної активності особистість починає дивитися на себе як на невід'ємну частину колективу, підпорядковувати особисті цілі, інтереси й устремління колективним, обстоювати інтереси колективу як свої власні.

Трудова активність є тим особистісним надбанням, яке значною мірою визначає моральну вихованість дитини, впливає на успішність розвитку в неї інших моральних рис. Трудову активність молодших школярів можна визначити за такими критеріями: рівень потреби в праці, характер трудової орієнтованості, взаємодія з іншими людьми в трудовій діяльності.

Потреба в праці у школярів-однолітків може бути різною. Доцільно виділити п'ять рівнів потреби в праці: дуже високий, високий, середній, низький і дуже низький.

Розвиток трудової активності учнів групи може гальмуватись у зв'язку з відсутністю елементарних трудових навичок, що добре засвоєні їх ровесниками. Боячись мати вигляд неспритних, некмітливих в очах своїх ровесників, такі учні уникають певних видів роботи. Це може перерости в звичку. При організації спільної діяльності не можна постійно звинувачувати їх у лінощах та невмінні, принижуючи тим самим гідність в присутності товаришів. Навпаки, своєчасна допомога дасть їм змогу брати активну участь у суспільно корисній праці.

Важливим джерелом емоційних переживань у трудовій діяльності молодших школярів є приклад дорослого. Його участь у дитячій праці і ставлення до неї стають предметом осмислення й оцінки учнів, що позитивно позначається на процесі трудового виховання. Проте сказане не означає, що сама по собі участь дорослого у дитячій праці забезпечує позитивний виховний вплив. Його участь потребує психологічно правильної організації. Передусім слід визначити ступінь цієї участі: її частка має бути не дуже великою і не надто малою. Це має принципове значення, адже ставлення учнів до вчителя (вихователя) формується на основі його трудових показників, внаслідок чого підвищується загальне прагнення до трудової діяльності. Неприпустимо, щоб ефективність праці педагога була нижчою, ніж у школярів: якщо таке трапляється, губиться сама основа виховного наслідування.

Найдоцільніше, якщо дорослий трохи випереджає учнів у спільній праці. Усвідомлення вихованцями можливості наблизитися до результатів педагога - це спонукає їх активно працювати. Успіх дорослого зумовлює у школярів позитивне емоційне ставлення до нього, впливаючи тим самим на безперервність та цільову спрямованість їхньої праці. У комплексі ці умови сприяють вдалому закінченню роботи дітей. Вони безмежно раді, що досягли показників учителя. У цей час йому слід теж емоційно зреагувати на успіх учнів, бо колективна радість посилює, бажання включитися в подальшу роботу.

Отже, у трудовій діяльності молодших школярів домінуючу роль відіграє їхня емоційна сфера. Лише на її основі розвиваються свідомість, розуміння потреби-працювати, виникає почуття обов'язку. Тому, здійснюючи трудове виховання учнів, педагоги зобов'язані створювати й підтримувати атмосферу психічного комфорту, за якого праця пробуджувала б у школярів бадьорість, радість, задоволення.

1.2 Використання міжпредметних зв'язків у початковій школі

Кожний навчальний предмет, освітня область вносить свій внесок у розвиток особистості і індивідуальності школяра, формування його світогляду, поглядів, переконань. Якщо взяти математику та природничі дисципліни, вони покликані розкрити перед учнями сучасну наукову картину світу.

Але в природі і суспільстві немає ізольованих процесів. Не можна розуміти світ за окремим незалежним законами зв'язків, явищ. В реальному світі все взаємопов'язано, а в навчальних предметах вивчаються з різних сторін. Закономірно виникає проблема інтеграції, взаємних міжпредметних зв'язків в освіті. У чому сутність цієї категорії навчання. У науково-педагогічній літературі та дослідженнях поки поняття інтеграції аналізується неоднозначно.

Ці зв'язки розглядають «взаємну узгодженість навчальних програм, обумовлену системою наук і дидактичними цілями»). Такий зміст, на мій погляд, відображає три ознаки взаємної обумовленості:

- виділення знань або їх елементів у навчальних предметах, по-різному характеризують реальні явища, об'єкти і процеси;

- вказівка способів зв'язків, що мають методичний інструментарій, за допомогою якого виявляються можливі логічні конструкції і методичні прийоми їх реалізації;

- спрямованість зв'язку на розвиваючі функції навчання.

Таким чином, існування міжпредметних зв'язків обумовлено наявністю трьох ознак: смисловим співвідношенням, наявністю способу реалізації і зазначенням спрямування цих зв'язків.

Педагогічний аспект міжпредметних зв'язків як цілісного явища вперше було досліджено Ст. Н. Максимової і отримав свій розвиток у дослідженнях І. Д. Звєрєва, Р. В. Суравегина, Т. К. Александрової, А. В. Усової та ін. Педагогічна ідея міжпредметних зв'язків виникла і розвивалася під впливом процесів інтеграції та диференціації наукових знань. Міжпредметні зв'язки позначають початковий рівень інтеграції.

Розвиток ідей міжпредметних зв'язків відображено в роботах Р. В. Батуріної, Ш. В. Ганелина, П. М. Іванова, П. Р. Кулагіна, які показали, що рішення даної проблеми в шкільному навчанні відбувалося в залежності від конкретно історичних умов його розвитку.

Вичленення в педагогічній теорії ідеї міжпредметних зв'язків та її трансформація у самостійну дидактичну проблему пов'язані з практичними та теоретичними пошуками прогресивних педагогів різних епох - Я. А. Коменського, В. Р. Песталоцці, А. Дистерверга, К. Д. Ушинського. Вони виділяли проблему міжпредметних зв'язків як забезпечення системи знань учнів про світ. Так, Я. А. Коменський у своїй «Великій дидактиці» писав: «Все, що знаходиться у взаємному зв'язку, повинно викладатися в такому ж зв'язку».К. Д. Ушинський дав психолого-педагогічне обґрунтування світоглядної ролі міжпредметних зв'язків. Актуальною і перспективною з'явилася його ідея про зв'язки між предметами на основі провідних ідей і загальних понять. Розглядаючи структуру науки, він зазначав, що, «крім спеціальних понять, що належать кожній науці в особливості, є поняття, загальні багатьом, а інші і всіх наук».

Ідею інтеграції в навчанні К. Д. Ушинський вважав однією з найважливіших у формуванні цілісних і системних знань. Його оцінка значущості міжпредметних зв'язків у навчанні справила великий вплив на педагогів другої половини XIX - початку XX століть.

Міжпредметні зв'язки були спрямовані на вироблення трудових і ділових умінь і навичок. Перші практичні спроби створення системи освіти на проблемно-комплексній, інтегрованій основі зроблені в 20-х рр. в Радянській Росії С.Т. Шацьким, С.Я. Рубінштейном та ін.

Цей напрямок одержав у нашій країні можливість практичної реалізації і увійшло в історію педагогіки під ім'ям «трудової школи». Основним принципом організації процесу навчання в трудовій школі був «метод життєвих комплексів».

Ідея синтезу навчального матеріалу навколо спільних об'єктів і явищ життя й діяльності людей розвивалася за принципом концентрації навчального матеріалу навколо педагогічно і життєво доцільних центрів.

Дидактична теорія міжпредметних зв'язків знайшла широке відображення у публікаціях, де визначено функції, види міжпредметних зв'язків, їх місце в сучасній школі, засоби їх реалізації, розроблена методика планування і проведення комплексних форм організації навчання і т.д.

Спільні дидактичні положення конкретизуються в методиках навчання окремих предметів. На сторінках методичних журналів все частіше з'являються статті, що висвітлюють досвід вчителів щодо реалізації міжпредметних зв'язків. Посилення уваги до проблеми міжпредметних зв'язків педагогів вчених і практиків сприяло включення в нові навчальні програми для школи з основних предметів спеціального розділу «Міжпредметні зв'язки», рекомендації якого активізували творчі пошуки вчителів, стимулювали вдосконалення їх педагогічної майстерності в плані оволодіння вміннями щодо здійснення зв'язків з іншими предметами на уроках і в позакласній роботі.

Міжпредметні зв'язки підвищують науковий рівень навчання, відображаючи природні взаємозв'язки процесів і явищ навколишнього світу, розкриваючи його матеріальну єдність. При цьому розвиваються діалектичне та системне мислення учнів, гнучкість розуму, вміння переносити й узагальнювати знання з різних предметів і наук. Без цих інтелектуальних здібностей неможливе і творче ставлення людини до праці, розв'язання на практиці сучасних складних завдань, що вимагають синтезу знань з різних предметних областей.

Таким чином, міжпредметні зв'язки становлять необхідну умову організації, вчено - виховного процесу,як комплексного підходу до навчання й посилення його єдності з вихованням. У навчальній діяльності учнів реалізація міжпредметних зв'язків служить дидактичною умовою її активізації, систематизації знань, формування самостійності мислення та пізнавального інтересу.



2. Експериментальне дослідження використання міжпредметних зв'язків на уроках трудового навчання в початкових класах

2.1 Пошук та обґрунтування ефективних шляхів використання міжпредметних зв'язків на уроках трудового навчання в початкових класах

В процесі здійснення міжпредметного зв'язку трудового навчання з іншими шкільними предметами неможливо розглядати всі поняття і закономірності, які використовуються як наукові основи трудового процесу.

Проблема міжпредметних зв'язків взагалі має два підходи в їх реалізації. Перший з них передбачає усунення дублювання вивчення одних і тих самих зв'язків, понять в різних навчальних предметах, що здійснюються при розробці програм шкільних дисциплін. Другий - направлений на поглиблення і розширення знань і вмінь учнів по вивченому навчальному предмету. Він реалізується в процесі навчання учнів.

Основним методом виділення зв'язків між предметами в дослідах в 50-х роках був тематико-годинниковий (встановлення взаємозв'язків навчальних тем різних предметів з часом) з елементами логіко-понятійного аналізу (встановлення взаємозв'язків в розвитку основних понять, загальних для ряду предметів). Первинна класифікація міжпредметних зв'язків будувалась на часовому критерії: попередні, супроводжуючі і наступні зв'язки.

Практичне здійснення таких зв'язків сприяє систематизації знань, дозволяє спиратися на раніше вивчений матеріал, розглядати перспективи у вивченні знань.

Однак при вивченні навчальних програм порушувались раніше встановлені логіко-понятійні і часові координаційні зв'язки, знижувалась їх практична цінність і виникала потреба в пошуку більш надійних критеріїв, які відображають багатоаспектність міжпредметних зв'язків у навчанні.

Введена категорія типів міжпредметних зв'язків:

І тип - по спорідненим законам і теоріям;

ІІ тип - по методам експериментального дослідження;

ІІІ тип - світоглядного характеру;

ІV тип - розрахунково-вимірювального характеру.

Виявлена можливість встановлення міжпредметних зв'язків на основі не тільки загальності змістовних компонентів навчання (факти, поняття, закони, теорії, ідеї), а й загальності навчальних вмінь, способів діяльності вчителя і учнів.

Міжпредметні зв'язки на рівні видів навчальної діяльності встановлюються між загальними прийомами навчальної роботи, загальними способами рішення одноманітних навчальних задач (розрахунково-вимірювальних, графічних, конструктивно-технічних, творчих), загальними способами розумової, речової, образотворчої, художньої та інших видів діяльності, які здійснюються учнями.

Так, наприклад, креслення карт учні виконують в 4 класі, а предмет креслення починають вивчати тільки у 9 класі. Тому вчителю необхідно слідкувати за дотримуванням єдиних вимог під час виконання креслень, не допускати формування в учнів неправильних понять та вмінь, які на уроках креслення довелося б виправляти.

З уроків математики учні знайомі з мірами довжини, інструментами для їх вимірювання та побудовою креслень (тільки на площині). Під час знімання мірок учні вперше стикаються з обмірюванням об'ємних тіл. Тому увагу учнів необхідно звертати на те, що креслення викрійки швейного виробу є не проекцією, а розгорткою фігури на площині в натуральну величину. Щоб учні могли це усвідомити, варто використовувати прості моделі геометричних об'ємних тіл, виготовлені з паперу.

На уроках трудового навчання в початкових класах, як і на інших уроках, треба привчати учнів до раціоналізації навчальної діяльності. Міжпредметні зв'язки повинні виключити дублювання матеріалу, якщо навіть він вивчався давно. Учні спроможні за завданням учителя самостійно повторити раніше вивчений матеріал з іншою предмета (за повторення слід виставляти оцінки), а на уроці трудового навчання має відбуватися не повторення, а поглиблення знань. Це особливо стосується теоретичного матеріалу.

Дуже часто на уроках трудового навчання застосовуються міжпредметні зв'язки. Існує декілька визначень «міжпредметних зв'язків», а саме:

Міжпредметні зв'язки - це дидактичний засіб, який передбачає комплексний підхід до формування й засвоєння змісту освіти, що дає можливість здійснювати зв'язки між предметами для поглибленого, всебічного розгляду, найважливіших понять, явищ, вони є результатом узагальнюючих дій, розвивають системне мислення.

Міжпредметні зв'язки - це особливо значні в сучасних умовах наукової інтеграції фактори формування, утримання і структури навчального предмету.

Філософське розуміння структури зв'язку дозволяє виділити в понятті «міжпредметний зв'язок» три суттєвих ознаки (склад, спосіб, направленість) і їх види зв'язку, що розслідуються між предметами: по складу (об'єкти, факти, поняття, теорії, методи); за способом (логічні, методичні прийоми і форми навчального процесу, при допомозі яких реалізуються зв'язки в змісті); по направленню (формування узагальнених вмінь і навичок, комплексне використання знань при рішенні навчальних задач).

Будь-який випадок зв'язку між предметами повинен мати всі три ознаки і три види міжпредметних зв'язків. Необхідна побудова споріднених ієрархічних структур, які відображають багатосторонній характер міжпредметних зв'язків, які проникають в усі аспекти навчально-виховного процесу.

Проблему класифікації зв'язків розв'язують на основі розкриття їх багатоаспектності. Визначають три типи зв'язків:

· змістовно-інформаційні;

· операційно-діяльнісні;

· організаційно-методичні.

Кожний навчальний предмет - дидактично перероблена система наукових знань, яка вимагає відомості із суміжних наукових областей. Будь-який структурний елемент навчального предмету служить основою міжпредметних контактів в процесі навчання. В змісті кожного навчального предмета, крім спеціальних, закладені елементи методологічних і ідеологічних знань. Міжпредметні зв'язки на основі змісту знань можна віднести до типу змістовно-інформаційних.

Зв'язки в способах навчально-пізнавальної діяльності і вмінь учнів в навчанні різним навчальним предметам представляється правовірним віднести до типу операційно-діяльнісних. Необхідність виділення і здійснення особливого типу операційно-діяльнісних зв'язків обумовлена самою структурою навчального предмету, яка має в собі крім змістовних і процесуальних елементи, які визначають пізнавальну і інші види діяльності учнів в процесі навчання.

Види міжпредметних зв'язків операційно-діяльнісного типу розрізняють по наступним критеріям:

1. За способом практичної діяльності у використанні теоретичних знань - «практичні», які сприяють виробленню в учнів рухових, трудових, конструктивно-технічних, розрахунково-вимірювальних, розрахункових, експериментальних, образотворчих вмінь;

2. За способом навчально-пізнавальної діяльності в «здобуванні» нових знань - «пізнавальні», які формують загальнонавчальні узагальнені вміння розумової, творчої, навчальної, організаційно-пізнавальної діяльності;

3. За способом цінічно-орієнтаційної діяльності - «цінічно-орієнтаційні», необхідні для вироблення вмінь оціночної, комунікативної, художньо-естетичної діяльності, що має велике значення у формуванні світогляду учня.

При вивченні теоретичних основ тих чи інших трудових операцій необхідно привчати учнів використовувати відомості по іншим навчальним дисциплінам, але при цьому не можна забувати основного: кожне заняття з трудового навчання забезпечує засвоєння учнями в суворій системі і послідовності знань, вмінь і навичок по темі, що вивчається. А між тим, не вияснивши дидактичної сутності міжпредметних зв'язків, можна перетворити їх в самоціль, що негативно скажеться на якості знань учнів і на формуванні в них трудових вмінь.

Для здійснення міжпредметних зв'язків, крім об'єктивних передумов, потрібно вміння вчителя притягнути для конкретного заняття по трудовому навчанню необхідні відомості з інших шкільних дисциплін. Слід враховувати при цьому, що учень черпає знання, крім уроків, з навколишньої дійсності: кіно, радіо, телебачення, книжки і т.д. Важливо крім цього, вчителю визначити методи і прийоми реалізації зв'язків.

Таким чином, зв'язки трудового навчання з іншими шкільними предметами являються необхідною умовою глибокого і всебічного засвоєння теми, що вивчається.

Зв'язки трудового навчання можуть бути здійснені наступним шляхом:

1. Зв'язки внутрішньо предметні: використання знань, умінь отриманих учнями в процесі трудового навчання за попередні роки; використання відомостей про працю і виробництво; використання матеріалу про досягнення сучасної науки і техніки, який ще не увійшов у зміст навчання; зв'язок з позакласним заняттям з технічної творчості учнів.

2. Зв'язки з іншими навчальними предметами: використання математичного апарату; зв'язок з іншими предметами.

Міжпредметні зв'язки функціонують в процесі навчання і здійснюються з допомогою тих чи інших методів і організаційних форм. Це дозволяє виділити вторинний, підпорядкований першим двом типам організаційно-методичних зв'язків, що має самостійне значення. Міжпредметні зв'язки цього типу збагачують методи, прийоми і форми організації навчання.

Види зв'язків даного типу розрізняються:

1) за способом засвоєння зв'язків в різних видах знань (репродуктивні, пошукові, творчі);

2) за широтою здійснення (міжкурсові, внутрішньо циклові, міжциклові);

3) за часом здійснення (послідовні, супутні, перспективні);

4) за способом взаємозв'язку предметів (односторонні, двосторонні, багатосторонні);

5) за постійністю реалізації (епізодичні, постійні, систематичні);

6) за рівнем організації навчально-виховного процесу (позаурочні, тематичні та інші);

7) за формами організації роботи учнів і вчителів (індивідуальні, групові, колективні)

Міжпредметні зв'язки реалізуються в різних формах організації навчальної і позанавчальної діяльності: на узагальнюючих уроках, комплексних екскурсіях, заняттях, гуртках і т.д. Характер навчальної діяльності учнів і навчаючої діяльності вчителів при цьому буде різною (індивідуальна, групова або колективна).

Отже, суть міжпредметних зв'язків можна розглядати як дидактичний еквівалент не тільки міжнаукових зв'язків, але й зв'язків науки з іншими формами суспільної свідомості і видами людської діяльності. Тому, спробуємо показати методичну реалізацію їх на основі наступних зв'язків з математикою, основами здоров'я, природознавством, образотворчим мистецтвом тощо.



2.2 Методичні рекомендації з організації уроків трудового навчання з використанням міжпредметних зв'язків

Найважливішою особливістю уроків трудового навчання у початковій школі є те, що вони повинні будуватися на унікальній психологічній та дидактичній базах - предметно-практичної діяльності, яка служить в молодшому шкільному віці необхідною складовою цілісного процесу духовного, морального та інтелектуального розвитку. Організація продуктивної перетворюючої творчої діяльності дітей на уроках технології створює важливу противагу вербальному навчанню в початковій школі, яка є однією з головних причин зниження навчально-пізнавальної мотивації, формалізації знань і в кінцевому рахунку низької ефективності навчання.

Продуктивна предметна діяльність на уроках трудового навчання повинна бути основою формування пізнавальних здібностей молодших школярів, прагнення активно пізнавати історію матеріальної культури та сімейних традицій свого та інших народів і шанобливо ставитися до них.

Значення і можливості предмета «Трудове навчання» виходять далеко за рамки забезпечення учнів відомостями про технологічну картині світу.

При відповідному змістовному і методичному наповненні даний предмет може стати опорним для формування системи універсальних навчальних дій в початковій ланці загальноосвітньої школи. В ньому всі елементи навчальної діяльності (планування, орієнтування в завданні, перетворення, оцінка продукту, вміння розпізнавати і ставити завдання, що виникають в контексті практичної ситуації, пропонувати практичні способи рішення, домагатися досягнення результату тощо) постають у наочному вигляді і тим самим стають більш зрозумілими для дітей.

Практико-орієнтована спрямованість змісту навчального предмета «Трудове навчання» природним шляхом інтегрує знання, отримані при вивченні інших навчальних предметів (математика, природознавство, образотворче мистецтво, українська мова, літературне читання, і дозволяє реалізувати їх в інтелектуально-практичній діяльності учня. Це, в свою чергу, створює умови для розвитку ініціативності, винахідливості, гнучкості мислення.

Заняття дітей на уроках трудового навчання продуктивною діяльністю створюють унікальну основу для самореалізації особистості. Вони відповідають віковим особливостям психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку, коли саме завдяки самостійно здійснюється продуктивної проектної діяльності учні можуть реалізувати свої вміння, заслужити схвалення і отримати визнання (наприклад, за виявлену в роботі сумлінність, наполегливість у досягненні мети або як автори оригінальної творчої ідеї, втіленої в матеріальному вигляді). В результаті саме тут закладаються основи працелюбності і здібності до самовираження, формуються соціально- цінні практичні вміння, досвід перетворювальної діяльності і творчість.

Таким чином, навчальний предмет «Трудове навчання» забезпечує реальне включення в освітній процес різних структурних компонентів особистості (інтелектуального, емоційно-естетичного і духовно-морального, фізичного) у їх єдності, що створює умови для гармонізації розвитку, збереження та зміцнення психічного та фізичного здоров'я підростаючого покоління.

Трудове навчання по своїй суті є комплексним і інтегративним навчальним предметом. У змістовному плані він передбачає реальні взаємозв'язки практично з усіма предметами початкової школи.

Математика - моделювання (перетворення об'єктів з чуттєвої форми у моделі, відтворення об'єктів по моделі в матеріальному вигляді, уявна трансформація об'єктів тощо), виконання розрахунків, обчислень, побудова форм з урахуванням основ геометрії, робота з геометричними фігурами, тілами, іменованими числами.

Образотворче мистецтво - використання засобів художньої виразності в цілях гармонізації форм і конструкції, виготовлення виробі на основі законів і правил декоративно-прикладного мистецтва і дизайну.

Природознавство - розгляд та аналіз природних форм і конструкцій як універсального джерела інженерно-художніх ідей для майстра, природи як джерела сировини з урахуванням екологічних проблем, діяльності людини як творця матеріально-культурного середовища існування; вивчення етнокультурних традицій.

Рідна мова - розвиток усного мовлення на основі використання найважливіших видів мовленнєвої діяльності та основних типів навчальних текстів у процесі аналізу завдань та обговорення результатів практичної діяльності (опис конструкції виробу, матеріалів та способів їх обробки; оповідання про хід дій і побудові плану діяльності; побудова логічно зв'язних висловлювань в міркуваннях, обґрунтуваннях, формулюванні висновків).

Читання - робота з текстами для створення образу, реалізованого у виробі. Вивчення трудового навчання у початковій школі спрямоване на вирішення наступних завдань:

- стимулювання і розвиток допитливості, інтересу до трудового навчання, світу професій, потреби пізнати культурні традиції свого регіону, України та інших держав;

- формування картини матеріальної і духовної культури як продукту творчої предметно-перетворюючої діяльності людини;

- формування мотивації успіху і досягнень, творчої самореалізації, інтересу до предметно-перетворюючої, художньо-конструкторської діяльності;

- формування початкових конструкторсько-трудових знань і вмінь;

- розвиток знаково-символічного і просторового мислення, творчого і репродуктивної уяви, творчого мислення;

- формування внутрішнього плану діяльності на основі поетапного відпрацювання предметно-перетворювальних дій, що включають ціле покладання, планування (уміння складати план дій і застосовувати його для вирішення навчальних завдань), прогнозування (передбачення майбутнього результату при різних умовах виконання дії), контроль, корекцію та оцінку;

- оволодіння початковими вміннями передачі, пошуку, перетворення, зберігання інформації, використання комп'ютера; пошуку (перевірки) необхідної інформації в словниках, каталозі бібліотеки.

Особистісними результатами вивчення трудового навчання є виховання і розвиток соціально і особистісно-значущих якостей, індивідуально-особистісних позицій, ціннісних установок, які розкривають ставлення до праці, систему норм і правил міжособистісного спілкування, що забезпечує успішність спільної діяльності.

Мета предметних результатів вивчення трудового навчання є освоєння учнями універсальних способів діяльності, що застосовуються як в рамках освітнього процесу, так і в реальних життєвих ситуаціях.

Предметними результатами вивчення трудового навчання є доступні за віком початкові відомості про техніку, технологію і технологічні стороні праці, про основи культури праці, елементарні вміння предметно-перетворювальної діяльності, знання про різні професії і вміння орієнтуватися у світі професій, елементарний досвід творчої та проектної діяльності.

Кожен урок трудового навчання в початкових класах діти називають уроком гарного настрою, уроком творчого натхнення і радості, уроком, на якому відкриваються секрети майстерності.

Непідробний інтерес до уроків стимулює у дітей розвиток вольових якостей, розумових операцій аналізу і синтезу, що спонукає дітей до творчого самовираження.

Найважливішою особливістю цих уроків є зв'язок з іншими предметами, такими як математика, навколишній світ, читання, музика.

Практично на кожному уроці дітям доводиться працювати з трафаретами, кресленнями, геометричними фігурами. Діти застосовують на практиці знання, отримані на уроці математики. Так, у 1-2 класах діти дізнаються про геометричні фігури, їх властивості. А на уроці трудового навчання застосовують ці знання, виконуючи геометричну мозаїку. У 2-му класі діти знайомляться з грою «Піфагор», де потрібно самостійно розмітити квадрат і виконати його частинно площинне моделювання. Виявляючи властивості одержаних геометричних фігур (рівні сторони, прямі кути), необхідно правильно скласти фігурку, що не так вже й легко.

В 3-му класі особливе місце займає тема «Симетричне вирізання». Учні дізнаються, що таке вісь симетрії, що може бути кілька осей симетрії в одній фігурі, вчаться правильно складати папір. Далі ці знання застосовуються при складанні орнаменту.

Крім того, необхідні обчислювальні навички, щоб правильно виконати розрахунки, порівняти периметр фігури та їх площу. Таким чином, простежується тісний зв'язок з уроком математики.

При аналізі зразка велика увага приділяється використовуваних матеріалів, їх походженням (наприклад, історії виникнення папери), походженням необхідних для роботи предметів (ножиць, наперстка). Ми звертаємося до історії виникнення матрьошки, глиняної іграшки, мозаїки. Тобто трудове навчання тісно переплітається з історією.

Знання дитини про рослинний і тваринний світ допомагають при виготовленні квіток, фігурок тварин і т. д. З великим інтересом діти слухають легенди, присвячені різним квітам, самі приносять на уроки цікаві матеріали про рослинах і тварин.

Уроки трудового навчання сприяють збагаченню словникового запасу дитини, оскільки йому доводиться запам'ятовувати нові слова (колаж, мозаїка, макраме, барельєф, горельєф, орнамент...).

Часто діти прагнуть допомогти один одному, показують, як легше виконати завдання, шукають різні способи виконання. Отже, під впливом мотивації досягнення успіхів у дітей в процесі роботи формуються і вдосконалюються такі особистісні якості як самостійність і працьовитість, які надають своєрідний вплив на розвиток активності та ініціативи, самоконтролю, адекватної самооцінки, що впливають на статусне положення дитини в групі однолітків.

Підводячи підсумок вище сказаному, можна зробити висновок, що уроки трудового навчання займають важливе місце в системі розвивального навчання і вирішують не тільки приватні завдання художнього виховання, але й більш глобальні - розвивають інтелектуально-творчий потенціал дитини.

2.3 Основи експериментальної гіпотези і результати дослідження

На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, а також власних спостережень за навчально-виховним процесом трудового навчання у початковій школі нами виявлено, що загальний недолік сучасної педагогічної практики - недостатня спрямованість на послідовне формування трудової активності та компетентності через використання міжпредметних зв'язків. Вчителі не завжди дотримаються методики і вимог програми формування трудової активності учнів на уроках трудового навчання. Тому в основу експериментального дослідження ми поклали положення про необхідність формування трудової активності на уроках трудового навчання через використання міжпредметних зв'язків.

Складність оцінки рівня розвитку трудової активності учнів полягає в тому, що вона не знаходить самостійного прояву в трудовій діяльності а є комплексною якістю, яка включає і власне активність в діяльності, і взаємодопомогу, і допомогу окремим товаришам, і вміння організувати свою діяльність і роботу своїх товаришів. Тому, проводячи дослідження, ми дійшли висновку, що доцільно оцінювати не кожен конкретний прояв трудової активності учнів, а їх прояв у груповій діяльності, де здійснювалося виготовлення виробу. Це означає, що показниками розвитку соціальної активності учнів на уроках трудового навчання слід обрати результативність їх трудової діяльності, котра проявляється у якості виготовлення певного виробу.

З метою перевірки стану розвитку трудової активності учнів на уроках трудового навчання нами здійснено педагогічну діагностику рівнів сформованості даної якості. Також розроблено і впроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти удосконалену методику формування в учнів трудової активності на уроках трудового навчання через використання міжпредметних зв'язків, і перевірено ефективність цієї методики у процесі експерименту.

У перебігу експерименту вивчався рівень розвитку трудової активності учнів на уроках трудового навчання через використання міжпредметних зв'язків. Оцінка результатів констатуючого експерименту здійснювалася за допомогою таких критеріїв:

1. Трудовий критерій показує здатність молодшого школяра до проявів соціальної активності у галузі групового виготовлення виробів.

2. Діяльнісний критерій відображає якість виконання виробу та прояв компетенції учня з різних предметів початкового курсу.

Нами розроблено критерії та проведено педагогічну діагностику розвитку трудової активності учнів на уроках трудового навчання; розроблено та обґрунтовано педагогічні умови використання міжпредметних зв'язків на уроках трудового навчання у початкових класах. Розроблялись шляхи науково-методичного забезпечення експерименту.

Опрацьовано результати педагогічного експерименту, проаналізовано та узагальнено матеріал, сформульовано висновки, розроблено рекомендації, які можуть бути втілені у практику трудового навчання молодших школярів.

На основі виділених нами критеріїв здійснено зріз, на підставі якого визначено рівні розвитку трудової активності учнів: низький середній і високий.

Низький рівень відображає слабку трудову активність учня: він неспроможний виконати трудові дії без допомоги чи вказівки вчителя і майже не бере участі в груповій роботі.

Середній рівень характеризується середнім рівнем розвитку формування трудової активності учнів на уроках трудового навчання, тобто учень без допомоги вчителя бере участь у груповій діяльності і підкоряється вказівкам інших членів групи, проявляє незначну активність.

Високий рівень розвитку трудової активності учнів на уроках трудового навчання характеризується відносною самостійністю у виконанні виробів, прагненням брати участь у груповій роботі, організовувати її і контролювати весь процес виготовлення виробу - від задуму до творчого практичного втілення.

Порівняння даних експерименту в експериментальному і контрольному класах показує незначну різницю у показниках по кожному із рівнів і критеріїв розвитку формування трудової активності учнів на уроках трудового навчання. Це дало підставу стверджувати, що досліджувана кількість школярів має однаковий проте нереалізований потенціал до розвитку трудової активності учнів.

У контрольному класі уроки трудового навчання відбувалися за звичайною методикою.

У експериментальному класі уроки проходили з використанням міжпредметних зв'язків.

У процесі формування трудової активності учнів на уроках трудового навчання школярів ми пробуджували інтерес до групової діяльності, використовували зв'язки уроків трудового навчання з природознавством (1 урок)(Додаток А), образотворчого мистецтва (1 урок)(Додаток Б), української мови та літературного читання (1 урок)(Додаток В), математики (1 урок)(Додаток Г). Так, на заняттях учні коротко пригадували найцікавіші для них уроки трудового навчання минулого року та гуртом визначали найцікавіші професії.

Ознайомлення з різними видами творчої праці -- художньої, технічної, наукової -- учні здійснювали у процесі виготовлення різних предметів. Це були макети дитячих книжок, іграшок, сувенірів тощо.

Моделювання змісту уроків ми здійснювали на основі врахування індивідуальних особливостей дітей, їх здібностей, інтересів. Покажемо методику проведення етапу повідомлення нових знань, де здійснюється формування у молодших школярів трудової активності.

-- Діти, на перерві нам передали лист. Його адресовано вам, учням

4-Б класу. (Учень зачитує його.)

Дорогі друзі!

Привіт вам шлють хлопчики і дівчатка із дитячого садочка № 28. Нам тут весело живеться. Ми всі дружно граємось, співаємо, дізнаємося багато цікавого, веселимось. Нам дуже добре.

Але всі ми мріємо про школу, хочемо вчитися, щоб бути Всезнайками і Всевмійками. Ми вже в садочку готуємось до школи: вчимо букви, звуки, цифри. Але для занять з математики нам дуже потрібні картки, за допомогою яких ми швидко вивчили б цифри. Дуже просимо, виготовіть їх нам, будь ласка.

Вихованці старшої групи та їх вихователі,

-- Ну що ж, допоможемо дітям із дитячого садочка і виготовимо для них картки.

-- Вони передали ось такі зразки карток. Розгляньте їх.

-- Виготовляємо основу картки. Для цього спочатку беремо аркуш із зошита в клітинку і робимо розмітку.

Зверху відкладаємо 16 клітинок (8 см), бокові сторони по 20 клітинок (10 см).

Від бокових сторін в середину відкладемо по 4 клітинки (2 см), тоді вниз -- по 8 клітинок і знову до середини на кут. Вирізаємо по накреслених лініях. Шаблон картки готовий. Цю розмітку накладаємо на тонкий картон так, щоб верхня сторона і ліва співпали (з метою економії картону). Лівою рукою міцно тримаємо шаблон, а правою точно обводимо по краю. При цьому олівець має бути трішки нахилений до краю.

Наступний шаблон накладаємо близенько до попереднього зображення. Таких карток має бути 10.

Під час вирізування потрібно слідкувати, щоб ножиці різали точно по зображених лініях.

Тоді, користуючись шаблонами, вирізаємо цифри і предметні малюнки.

Коли все вже повирізуване, починаємо клеїти. Спочатку, за зразком, приклеюємо цифру, а тоді -- відповідну кількість предметних малюнків,

-- Щоб швидко і добре зробити картки для дітей із дитсадочка, працюватимемо бригадами (по 6 чоловік), Кожна бригада вибирає собі бригадира, який буде допомагати, контролювати роботу. Кожна бригада повинна виготовити один комплект карток (10 штук). Тому оцінювати будемо роботу не окремого учня, а бригади в цілому. Працюємо під девізом: "Один за всіх, всі за одного".

Інженер з техніки безпеки нагадує правила, яких потрібно дотримуватись під час користування ножицями.

Виготовлені картки діти вкладають в конверти і відносять після уроків у дитячий садок.

Експериментальне дослідження формування трудової активності учнів на уроках трудового навчання учнів показало, що внаслідок поетапного включення дітей до різних предметів курсу початкової школи, використання міжпредметних форм роботи, а також групової діяльності відбувся розвиток їхньої соціокультурної компетентності (див. таблицю 1.).

...