Засоби впливу педагога на процес музично-естетичного виховання учнів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Засоби впливу педагога на процес музично-естетичного виховання учнів



Содержание

Вступ

Розділ 1. Теоретико - методичні основи естетичного виховання за допомогою музичного мистецтва

1.1 Зміст та принципи естетичного виховання1.2 Музика як важливий засіб естетичного виховання

Розділ 2. Шляхи та засоби естетичного виховання школярів в процесі навчання за допомогою музичного мистецтва

2.1 Естетичне виховання молодших школярів за допомогою музичного мистецтва

2.2 Естетичне виховання школярів середніх класів за допомогою музичного мистецтва

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Музика є одним із наймогутніших засобів виховання, який надає естетичного забарвлення духовному життю людини. "Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї, -- писав В.О. Сухомлинський. -- Без музики важко переконати людину, яка вступає у світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті є основою емоційної, естетичної, моральної культури".[7,с.43]

Музично-естетичне виховання посідає важливе місце у формування особистості дитини. Займаючись музикою, образотворчим мистецтвом чи іншим видом творчості, дитина приділяє даному заняттю більше уваги, а ніж розвагам, які притаманні більшості дітей. Якщо змалечку дитина почала розвивати здібності до музики, малювання чи співів, то вона має шанс удосконалювати їх в подальшому житті.

Виховання потребує особливої організації спілкування молоді з сучасною музичною культурою, і воно виходить далеко за рамки загальноосвітнього процесу. Це особливо актуально сьогодні, коли проблеми виховання учнівської молоді, її соціальної адаптованості й, водночас, виходу на можливості перетворювальної діяльності набувають особливого значення у зв'язку з формуванням соціально відповідальної та естетично вихованої особистості. Виховна криза ще більше загострюється наявністю суперечностей між процесом самовиховання особистості і системою авторитарних впливів, націлених на єдині стандарти; потребами творчого розвитку і зниженням загальної культури молоді; наявністю у неї інтелектуальних потенцій та їх незатребуваністю суспільством; необхідністю створення інноваційної школи, яка має бути осередком розвитку демократії, особистісної свободи і відповідальності, діалогу і співробітництва, та консерватизмом змісту традиційних форм і методів виховання. Вирішити виокремлені протиріччя можливо, осмислюючи педагогічний феномен музично-естетичного виховання, що має орієнтувати на формування творчої соціально цінної особистості. Музично-естетичне виховання в сучасних умовах здійснюється на трьох рівнях: елементарному, який забезпечується загальноосвітніми навчальними закладами та позашкільними установами; середньому - забезпечується спеціальними типами навчальних закладів; вищому рівні музичного виховання, що забезпечується вищими музичними закладами.[1,с.24] Взаємодія цих закладів з інституціями створення, збереження та накопичення музично-естетичного досвіду забезпечує ефективне функціонування системи музично-естетичного виховання дітей та молоді сьогодення.

На даний час наша тема є дуже актуальною, бо чим старшою стає дитина, тим більше потрібно приділяти увагу до її виховання, адже саме виховання вирішить подальшу її долю. І саме музичне виховання може стати тією стежкою за яку буде триматися дитина у житті.

У цій курсовій роботі розглянуті все аспекти музично - естетичного виховання дитини.

Актуальність: проблема освіти та виховання, зокрема й музичного, знаходили своє відбиття в працях М. Бунакова, В. Водовозова, В. Острогорського, М. Пирогова, М. Сумцова, Л. Толстого, К. Ушинського та інших педагогів. Під впливом їхніх прогресивних поглядів у вітчизняній педагогіці почали закладатися основи музично-естетичного виховання підростаючого покоління, провідне значення якого в розвитку особистості дитини в подальшому було розвинуто в працях українських i російських учених О. Апраксіної, Н. Вєтлугіної, Л. Коваль, О. Рудницької, Г. Падалки, А. Щербо та інших.

Об'єкт дослідження: процес музично-естетичного виховання дітей молодшого та середнього шкільного шкільного віку, що здійснюється на шкільних засадах. клас світосприйняття переживання музичний

Предмет дослідження: являються засоби впливу педагога на процес музично-естетичного виховання учнів.

Мета: довести безпосередність впливу школи на процес музично-естетичного виховання учнів молодших та середніх класів, формування їх світосприйняття, поглядів на прекрасне, розвиток естетичних почуттів та переживань.

Завдання курсової роботи:

- показати особливості музичного та естетичного виховання в загальній ланці виховання;

- довести важливість процесу музично-естетичного виховання для розвитку особистості школяра;

- розкрити роль шкільного навчання у процесі музично-естетичного виховання школярів;

- показати особливості та специфіку музично-естетичного виховання дітей у школі;

Структура курсової роботи: вступ, два розділи, висновок, список використаних джерел. Загальна кількість сторінок - 29.



Розділ 1. Теоретико - методичні основи естетичного виховання за допомогою музичного мистецтва

1.1 Зміст та принципи естетичного виховання

Одним із чинників всебічного гармонійного розвитку особистості є її естетичне виховання.

Естетичне виховання - складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Методологічною засадою естетичного виховання є естетика наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і естетична поведінка школяра.

Естетична свідомість - форма суспільної свідомості, що реалізується як художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах. Формується вона на основі естетичної практики упродовж історичного розвитку суспільства. Важливими її елементами є естетичні почуття - особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва; естетичний смак - здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного; естетичний ідеал - уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється. Саме вони обумовлюють естетику поведінки особистості - ознаки прекрасного у вчинках і діях людини (ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми).

У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може бути байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому важливо, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне. [4,с.265]

Під час естетичного сприймання виникають певні емоції, тому виховання має створювати сприятливі для формування емоційної сфери учнів умови, адже багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство. Не менш важливе формування їх здатності повноцінного сприймання творів мистецтва. Для цього учням необхідна елементарна теоретична підготовка.

Сформовані естетичні смаки, естетичний ідеал, розвинена здатність оцінювати прекрасне дають людині змогу зрозуміти суть прекрасного. Сприймаючи прекрасне, аналізуючи його, порівнюючи з відомим і баченим раніше, вона відповідно оцінює його. Рівень такого естетичного мислення залежить від розумового виховання, вміння здійснювати мислительні операції.

Одночасно з розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності, адже людина повинна не лише милуватися красою природи, пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.

В естетичному вихованні школярів використовують різні джерела: а) твори образотворчого мистецтва. Під час спостереження картини або скульптури, яка відображає життя людини, природи, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, "домальовує" зображене, бачить за картиною події, образи, характери; б) музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку; в) художню літературу. Головним виразником естетики в літературі є слово. На думку К. Ушинського, слово як засіб вираження в літературному творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається насамперед розумом. Тому література є важливим засобом розвитку інтелекту учнів; г) театр, кіно, телебачення, естраду, цирк. Цінність їх у тому, що, крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв (літературу, музику, образотворче мистецтво, танець); ґ) поведінку і діяльність школярів. Достойні вчинки учнів, успіхи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій; д) природу, її красу в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і неживій природі; е) факти, події суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їхніх взаємин, духовне багатство, моральна чистота й фізична досконалість часто є предметом обговорення з учнями; є) оформлення побуту (залучення дітей до створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі).

Особливим чинником естетичного виховання є природа. Як зауважував В. Сухомлинський, у процесі виховання учні повинні зрозуміти, що природа не може бути тільки об'єктом людського впливу - вона є рівноправним суб'єктом плідної взаємодії. Основою екологічного виховання він вважав розуміння взаємозумовленості всього живого на планеті. Розглядаючи квітку, пелюстку, крильце метелика, пушинку тополі, дитина не повинна забувати глобальну істину: природа - єдине ціле, якому притаманна своя гармонія взаємозв'язків і залежностей. Вона - джерело і суть нашого життя, яке не можна відокремити від людини.

Сповідуючи принцип єдності краси і добра ("Корінь, джерело доброти - в творенні, творчості, в утвердженні життя і краси. Доброта нерозривно пов'язана з красою"), В. Сухомлинський вважав красу гімнастикою душі, здатною випрямляти дух, совість, почуття і переконання. Він був проти того, щоб дитяче ставлення до природи мотивувалося страхом заборони, і намагався вивести вихованців на рівень естетичного освоєння навколишнього світу. Його педагогічна стратегія сприяла естетичному мотивуванню почуття екологічної цінності природи в структурі свідомості особистості.

Одним з головних шляхів естетичного виховання є навчальна робота. У багатьох школах створено малі академії народних мистецтв (МАНМ), університети народознавства, товариства народних умільців, школи і класи кобзарського, сопілкарського мистецтва, етнографічні групи, фольклорні ансамблі, вертепи. Учителі влаштовують подорожі до витоків рідного слова, уроки на природі, години улюбленої праці, творчості, уроки емоційної культури, народознавства, людинознавства, мистецтвознавства, мандрівки в історію тощо.

Виняткову роль в естетичному вихованні школярів відіграють предмети естетичного циклу (малювання, співи, музика). На таких уроках учні не лише здобувають теоретичні знання з певних видів мистецтва, а й набувають відповідних практичних умінь та навичок, розвивають свої мистецькі здібності. Вагомим доповненням до цього циклу є уроки української мови, української та світової літератури, на яких учні засвоюють багатство і красу рідної мови, знайомляться з шедеврами рідної та світової літератури. На уроках природничо-математичних дисциплін відкриваються великі можливості використання краси природи, формування бережливого ставлення до неї. Краса фізики і математики полягає в логічній чіткості наукових побудов і доведень, чіткості їх структури. Певне виховне значення мають естетика праці учнів і продуктів праці, вміння та навички, набуті в процесі праці, що дають змогу особистості творчо виявити себе. На уроках фізичного виховання учні вчаться красиво і правильно триматися й ходити.

На розв'язання завдань естетичного виховання спрямована також позакласна виховна робота. Крім бесід, лекцій, диспутів, тематичних вечорів, вечорів запитань і відповідей на естетичну тематику, цінною є участь школярів у діяльності шкільних клубів любителів мистецтв, гуртках художньої самодіяльності, літературних об'єднаннях, музичних ансамблях і шкільних оркестрах, театрах. Розширювати й поглиблювати свої естетичні знання, уміння й навички учні можуть у позашкільних освітньо-виховних установах: музичних і художніх школах, будинках і палацах школярів, студіях.

Важливу роль в естетичному вихованні школярів відіграє сім'я. Належне естетичне оформлення квартири, наявність бібліотеки, мистецьких журналів, сімейних традицій з обговорення телепередач, прочитаних книжок, сімейний відпочинок на природі, спільне відвідування театру створюють сприятливі умови для прищеплення естетичних смаків дітям.

Для забезпечення ефективності естетичного виховання необхідні такі умови:

- створення в школі та сім'ї естетично привабливої обстановки;

- звернення у виховній роботі з учнями до народних традицій та обрядів;

- висока естетична культура виховних заходів;

- широке залучення учнів до гуртків художньої самодіяльності, участі у конкурсах та олімпіадах естетичного спрямування;

- висока естетична культура педагогів і вихованців в їх зовнішньому вигляді та поведінці;

- взаємодія школи, сім'ї, позашкільних закладів, закладів культури, засобів масової інформації тощо.

1.2 Музика як важливий засіб естетичного виховання

Музика завдяки своїй емоційності та звертанню до внутрішнього світу людини, її різноманітність, багатства проявів у житті тощо. Звичайно, музика не є єдиним засобом залучення людейдо надбань духовної культури.

Естетичне виховання дитини виконується і завдяки іншим засобам мистецтва. Проте саме музика як найактивніше безпосередньо впливає на емоційну сферу людини, її інтелектуальні сторони, розвиток творчих здібностей, орієнтує ціннісні ідеали, поведінку людини, отже виховує її.

У науково-педагогічній літературі існує ряд визначень естетичного виховання, кожне з яких акцентує певні аспекти даного явища, але при цьому не суперечить іншим. Традиційно естетичне виховання розглядається як система комплексного впливу на людину з боку соціальних інститутів та установ на основі єдиних науково-педагогічних принципів, методів та засад, внаслідок яких у неї виникає світоглядна установка на безпосередню творчу оцінку дійсності і власного життя в суспільстві як проявів прекрасного і потворного, піднесеного і низького, трагічного й комічного та інших естетичних категорій.

З даного визначення ми можемо сформулювати мету естетичного виховання, яка полягає у формуванні культури людських почуттів, що реалізуються у творчому ставленні індивіда до власної життєдіяльності у світі олюдненої природи (культури), у формуванні уміння бачити, відчувати, розуміти, творити красу.

Естетичне виховання є одним з найважливіших напрямів виховної діяльності. "Суб'єктом і активними діючими факторами якого виявляються сама людина, суспільство, спеціально існуючі для цього соціальні інститути, професіонали, досягнення духовної і матеріальної культури взагалі та всі види мистецтва зокрема, природа; об'єктом - всі діти". Естетичне виховання покликано "забезпечити різнобічне формування цілісної особистості дитини" - за умови його комплексності, в єдності усіх напрямів та форм.

Доктор філософських наук О.Оніщенко в своїх роботах наголошує, що методологічну основу сучасної моделі естетичного виховання має становити симбіоз трьох наук - естетики, педагогіки та етики.[3,с.25]

Багато дослідників формулюють мету естетичного виховання як "цілеспрямоване формування естетичної свідомості (О. Бодіна, А. Комарова). Така спрямованість естетичного виховання аналізується з різних позицій: естетичного сприймання, потреб, інтересів, поглядів, смаку, ідеалів, ціннісних орієнтацій, діяльності, що виступають складовими естетичної свідомості і водночас - формами прояву естетичного ставлення до мистецтва та дійсності.

До структури естетичної свідомості Д. Кучерюк, Л. Левчук, О. Оніщенко, В. Панченко відносять: почуття, смак, ідеал. Причому головними вони вважають естетичні почуття, що характеризують рівень соціалізації особистості, її потреби, ціннісні орієнтації.

З цього ми можемо визначити, що естетичне виховання - це виховання установок особистості, її ціннісних орієнтирів в естетичній сфері, критеріїв оцінки та принципів ставлення до цінностей.

На думку Д. Джоли та А. Щербо, естетичне виховання передбачає наявність сформованих знань, розвинених естетичних почуттів, естетичного сприймання та переживання, оцінних здібностей та художньо-творчої діяльності в аспекті естетичного, яка є підсумковим, інтерактивним виявом особистісного естетичного ставлення.

Таким чином можна зрозуміти, що автори досліджень виокремлюють різні аспекти єдиного поняття. Важливо підкреслити, що на сучасному етапі мета естетичного виховання виходить за межі формування здатності "сприймати і розуміти прекрасне".

Ідей філософії та естетики говорять нам про діяльність людини, як активний прояв її суб'єктності, спрямований на світ об'єктів та інших суб'єктів. Виходячи з цього вчений А. Веремьєв вказує, що метою естетичної, як і будь-якої діяльності, є розвиток не тільки потреб у репродуктивній діяльності (сприймати, аналізувати, емоційно-естетично переживати вже створені цінності) й потреб в діяльності продуктивній, що і має стати основоположним принципом усіх форм навчання й виховання. [5, с.8]

Отже, метою і завданням естетичного виховання виступає не тільки розвиток всіх "традиційних" форм естетичної свідомості, й передусім "формування у кожного індивідуума здібності до естетичного сприйняття оточуючого світу, себе самого і творів мистецтва, до включення категорій естетичного рівня в алгоритм власної діяльності.

Особливу роль в естетичному вихованні відіграє мистецтво у розмаїтті видів і жанрів. У науково-педагогічній та філософсько-естетичній літературі уточнюється питання про діалектику естетичного та художнього (тобто мистецького) виховання.

На думку А. Веремьєва, якщо виховання художнє передусім спрямовується на пізнання та осмислення мистецтва, що пов'язано з освоєнням смислових одиниць його мови, то результатом виховання естетичного має стати особливе духовно-практичне ставлення індивіда до дійсності. Проте саме естетичне начало необхідне в спілкуванні з мистецтвом, оскільки художня інформація має не тільки бути осмисленою раціонально, але й пережитою емоційно. У цей же час Вітома вчена Н. Миропольська, при узагальненні великої кількості естетичних досліджень, доходить висновку, що завдяки гуманістичній природі, мистецтво "збагачує естетичні почуття індивіда, його духовний світ, збільшує коло інтересів, розширює вузькі рамки утилітарного ставлення до дійсності".

Естетичне виховання виступає "рушійною силою мистецтва, тому що ставить перед ним нові проблеми, які мають вирішуватись художніми засобами". Таке розуміння естетичного і художнього виховання підтверджує актуальність зростання пріоритету вже згаданих соціальних та культурних аспектів виховання.

Вчений П. Якобсон, в своїх роботах підкреслював, що вплив мистецтва (у тому разі, коли воно спричиняло глибоке враження) значно пожвавлює психічні процеси особистості, пов'язані з естетичними переживаннями. Це надає змогу під впливом творів мистецтва змінюються смаки й симпатії, естетичні й моральні оцінки, погляди, ставлення до явищ культурного і соціального життя. Чим глибше створений мистецтвом ефект власних пошуків людини, набутий внаслiдок переживання й осмислення художнього твору досвід, тим сильніше його вплив на неї. Сила виховного впливу мистецтва на дітей визначається передусім його естетичним характером.

На думку вченого С. Раппопорта, вплив мистецтва на людину здійснюється на трьох взаємозалежних рівнях:

- Перший рівень - пов'язаний з авторськими уявленнями про дійсність. Осягаючи їх, ми виступаємо спостерігачами й співтворцями авторського ставлення до відображених у творі життєвих подій.

- Другий рівень - митець "заражає" реципієнта своїм ставленням до цих подій, і вони ніби "присвоюються" особистістю.

- Третій рівень - характеризується переживаннями й роздумами над почутим, прочитаним, побаченим. Результат художнього впливу конкретизується, набуває особливих індивідуальних рис, що відповідають своєрідності особистості кожного. Особлива ефективність впливу виявляється в тому, що у різних слухачів актуалізуються неоднакові суттєві для кожного з них переживання. [2, с.20]

Отже, безпосередня реалізація виховного потенціалу мистецтва пов'язана з його сприйманням, точніше - залежить від сформованості художньо-естетичного сприймання, і тому - умовою здійснення мистецького впливу на особистість, воно є результатом кожного контакту людини з мистецтвом, і нарешті, художнє сприйняття як результат сприймання є невід'ємною часткою кожної з форм художньо-естетичної свідомості - від відчуттів до ідеалу.

Для повноцінного сприймання твору мистецтва недостатньо лише самого факту сприймання. Так, В. Максимов, В. Медушевський, О. Рудницька, інші мистецтвознавці та педагоги постійно вказують на активність сприймання мистецтва, його спрямованість на художнє пізнання твору. Йдеться про творчий компонент художньо-пізнавальної діяльності, характеристикою якого виступає здатність слухача увійти до системи художнього мислення автора (адекватність сприйняття) і виробити своє ставлення до мистецького явища (вияв власної індивідуальності), що створює необхідні умови для розуміння мистецтва.

Сформованість художньо-естетичного сприймання як творчого і цілісного передбачає органічну єдність емоційної реакції з аналітико-синтетичною діяльністю свідомості. Тому переживання художньої образності як єдино можлива форма спілкування з мистецтвом пронизує всі компоненти сприйняття, віддзеркалюючи різноманітну динаміку емоційних реакцій: від безпосередньо чуттєвих проявів до вищого рівня естетичної насолоди, що є результатом осмислення первинних емоційних реакцій. І, зрештою, вплив мистецтва на особистість передбачає і накопичення численних художніх вражень, які накладаються одне на одне, поступово збагачуючись і поглиблюючись, викликаючи інтерес і потребу в нових враженнях та їх осмисленні.

На сьогоднішній день відбуваються динамічні процеси в розвитку естетичної теорії, її самовизначення як науки: розширення й переосмислення змісту багатьох традиційних категорій і, перш за все, категорії "естетичне"; пошук різноманітних підходів до всебічного осмислення ролі естетичного в ціннісній організації людського досвіду, до аналізу сучасного художнього світосприйняття; вироблення методологічних засад дослідження естетично-художніх процесів.

На естетичне виховання сильно впливають сучасні соціокультурні процеси. У наш час посилюється вплив так званої антихудожньої інформації (феномен сучасної "масової культури"). Така ситуація потребує посиленої уваги до формування в особистості ціннісних, активно-творчих позицій щодо мистецтва та дійсності. Це відобразилося у "Концепції художньо-естетичного виховання дітей у загальноосвітніх навчальних закладах", де зазначається, що "мета художньо-естетичного виховання полягає в тому, щоб у процесі сприймання, інтерпретації творів мистецтва і практичної художньо-творчої діяльності формувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, розвивати естетичну свідомість, загальнокультурну і художню компетентність, здатність до самореалізації, потребу в духовному самовдосконаленні".

Узагальнюючи позиції дослідників (які не суперечать одна одній) естетичне виховання будемо розуміти як процес взаємодії цілеспрямованого мистецько-педагогічного впливу на особистість, її самовиховання і дії художньо-естетичного оточення, внаслідок якого в особистості розкривається здатність сприймання, активізується ціннісна позиція щодо мистецтва і дійсності, що виявляється у здатності інтерпретувати мистецькі та реально життєві явища художніми засобами, а також у життєтворчості особистості.

Усі означені позиції проектуються і на музичне виховання як одну із складових художньо-естетичного виховання, якій завжди належало одне з провідних місць. У цьому процесі невипадково музика як засіб виховання з давніх часів (конфуціанство, античність, середньовіччя, Ренесанс, Просвітництво та ін.) перебувала в центрі уваги філософів, педагогів, психологів.

Така увага до музичної складової естетичного виховання зумовлюється такими причинами: природою музики, особливостями її впливу на духовний світ особистості.

У науково-педагогічній літературі можна зустріти визначення музичного виховання як складного діалектичного процесу розвитку художньо-творчих здібностей особистості, здатності до естетичного сприймання і переживання музики. Активність музики, її спроможність формувати, розкривати в людині здатність сприймання й переживання пов'язана зі здатністю самої музики як мистецтва абстрактного і процесуального безпосередньо втілювати й моделювати емоції, їх перебіг і у такий спосіб захоплювати емоційну сферу.

М.Каган обґрунтовав ствердження, що саме "музика буде відігравати все більшу роль як у художній культурі, так і за її межами, оскільки подальше зростання ролі науки в житті людини, абстрактного мислення, пізнання законів буття породжуватиме дедалі гострішу потребу в збалансованості цього напряму людського розвитку активізацією його емоційної сфери, його духовних почуттів, його здатності не лише мислити, а й переживати".

О. Рудницька, в своїх роботах писала: "... саме музика, яку вирізняє процесуальність, відсутність будь-якої наочної конкретності, предметного зображення, хронології подій, якнайбільше вимагає від сприймаючого емоційної чутливості, фантазії, творчої ініціативи, асоціативного мислення, спостережливості, тобто тих якостей, що іноді бувають кориснішими для людини, ніж отримана нею сума знань". [2, с.56]

Виховання музикою має найточніше, найдоцільніше спрямування на розвиток духовного світу кожної особистості. Сила і спрямування впливу музики зумовлюються загальною культурою слухача, його музичним досвідом, уміннями і навичками музичної діяльності, без яких неможливе повноцінне естетичне осягнення твору. Уміння і навички не можна набути без частого спілкування з музикою, тобто поза музичним спілкуванням.

У педагогічній теорії та практиці музика завжди визнавалась одним з найсильніших засобів впливу на духовний світ людини і тому використовувалась як інструмент його формування.

В. Сухомлинських говорив про роль музичного виховання, що це не стільки вихованням музиканта, скільки вихованням людини. Саме тому він підтримуючи прогресивні ідеї музичної педагогіки, підкреслював унікальну роль музичного виховання, що естетично забарвлює все духовне життя особистості. Пізнання світу почуттів неможливе без переживання музики: "без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури". Для того, щоб підкреслити важливість музичного виховання для людини, а особливо дітей, я наведу приклади декількох експериментів які були проведені з дітьми, які отримували музично - естетичне виховання.

Експеримент 1: Учені з медичної школи Гарварда провели дослідження і з'ясували, що гра на музичних інструментах позитивно впливає на розвиток головного мозку, особливо в дітей. В експерименті взяли участь діти, які займаються музикою по 2,5 години на тиждень. Експеримент тривав протягом 15 місяців. Тож учені з'ясували, що в дітей, які займаються музикою регулярно, обсяг мозолистого тіла головного мозку, відповідального за обмін інформацією між правою і лівою півкулями, збільшився в середньому на 25%. У науковому світі вже давно ведуться дискусії на тему впливу музики як самостійного чинника на розвиток деяких відділів головного мозку. Раніше вчені висували гіпотезу про позитивний ефект музики Моцарта. Суть її полягала в тому, що академічна музика, зокрема твори видатного австрійця, впливає на фізіологію людей, у тому числі на їхні інтелектуальні здібності. Варто відзначити, що заняття музикою в дітей, залучених в експеримент, проводили винятково на дворучних інструментах: фортепіано та віолончелі. Таким чином, ймовірні комплексні механізми впливу як музики, так і сфери рухових функцій організму в цілому.

Експеримент 2: Відбувся у 1988 році під керівництвом І.А. Льовочкіної, яка вирішила перевірити, чи справді заняття музикою впливають на інтенсивне функціонування правої півкулі, як це прийнято вважати в традиційній психофізіології. 17 із 27 коефіцієнтів кореляції показали зв'язок занять музикою з інтенсивним розвитком лівої, а не правої півкулі. На основі експериментальних досліджень було зроблено висновок, що ускладнення музичних занять приводить до переміщення відповідних функцій з правої півкулі в ліву, що, в свою чергу, позитивно впливає назасвоєння матеріалу з немузичних предметів і виявляє велику кількість зв'язків з біоелектричними характеристиками кори головного мозку.

Раніші дослідження вивчали осіб, що займалися музикою довгий час (більше п'яти років), тому цікаво буловстановити часове співвідношення між тривалістю музичних занять і покращенням пам'яті. Було проведено два експерименти в цьому напрямку.

В першому експерименті Chan порівнював пам'ять дітей з різною

тривалістю музичних занять (0-5 років). Було висловлено припущення, що, згідно з попередніми результатами дослідженьдорослих, діти, що займаються музикою, мають показати кращий рівень пам'яті, ніж діти, які нею не займаються. Було також припущено, що має бути співвідношення між тривалістю музичних занять і рівнем усної пам'яті.

Другий експеримент пізніших досліджень простежував групу учасників шкільного оркестру після одного року занять в оркестрі. Деякі з учнів залишили свої музичні заняття в межах трьох місяців від початку експериментів, деякі почали грати в оркестрі після початку експерименту, а інші продовжували заняття ще один рік. Була висунута гіпотеза, що тільки діти, які активно займаються музикою (за винятком тих, хто займався раніше і залишив свої заняття), продемонструють покращення вербальної пам'яті. Справді, за результатами першого експерименту діти, які займалися музикою, продемонстрували кращу пам'ять порівняно з дітьми, які таких занять не мали. Беручи до уваги, що учасники оби-двох груп були підібрані так, щоб їх загальний інтелект (IQ)не різнився між групами, то різниця в їхній пам'яті не може бути приписана різниці в їхньому загальному інтелекті. Результати цього аналізу продемонстрували позитивний ефект музичних занять на пам'ять осіб з недовгою тривалістю таких занять (менше ніж шість років). Позитивні кореляції між тривалістю музичних занять і усною пам'яттю були знайдені навіть після перевірки таких чинників, як вік і рівень загальної освіти. Отже, чим більше занять музикою в дитинстві, тим краща усна пам'ять. Це значить, що краща пам'ять у дітей, які займаються музикою, не є просто результатом різниці у віці, рівня освіти чи сімейного економічно-соціального стану. Ці висновки також підтверджують гіпотезу, що збільшення тривалості занять музикою веде до більшого перетворення кори головного мозку в лівій півкулі, і отже, позитивно впливає на навчальні здібності. У другому експерименті діти, які мали один рік музичних занять (група початківців і група дітей, які продовжували заняття), незалежно від попередньої музичної підготовки, продемонстрували покращенняздатності усного вивчення і запам'ятовування. Тим не менше, ті, хто закінчив свої музичні заняття протягом трьох місяців від початку занять, на базі яких проводився експеримент (група дітей, що не продовжували займатися музикою), не показали жодних покращень. Ці висновки підтвердили гіпотезу, що заняття музикою можуть покращити усну пам'ять. Різниця в змінах пам'яті трьох груп не може бути приписана демографічнимчинникам, оскільки всі три групи були підібрані за ознаками загального інтелекту (IQ) й економічно-соціальними чинниками. І хоча початківці були молодші і мали нижчий рівень освіти, ніж дві інші групи, аналізи результатів показали, що спостережувані досягнення не можуть бути приписані цим двом змінним чинникам.

Цікавими висновками стало те, що хоча учасники групи, які не продовжували музичних занять, не показалипокращень пам'яті після перерви музичних занять на дев'ять місяців, здатність їхньої пам'яті залишалась стабільною протягом цього часу. Це означає, що вони не втратили своєї переваги в запам'ятовуванні (на відміну від осіб у першому експерименті, які не мали взагалі музичних занять), яку вони мали перед тим, як закінчили свої музичні заняття. Причиною цього є той фактор, що ці діти займалися музикою щонайменше три роки перед закінченням і що музичні заняття дають довготривалий ефект. Розглянемо тепер, як впливає навчання музики на спеціальні здібності, зокрема на математичні.

Ще давні греки більше 2000 років тому заявляли про важливість вивчання музики і про її позитивний вплив на людські здібності, зокрема математичні. Однак, як було зазначено вище, за останнє десятиліття дуже зріс інтерес до використання музичних занять як засобу поліпшення навчальних досягнень. Однією з освітніх новинок наукових висновків, пов'язаних з активними заняттями музикою, є теза, що вивчення музики розвиває певні когнітивні здібності, які задіяні в розв'язанні математичних завдань . Багато досліджень показали, що учні, які займаються музикою, мають кращі оцінки з математики і мови, ніж учні без музичної освіти .



Розділ 2. Шляхи та засоби естетичного виховання школярів в процесі навчання за допомогою музичного мистецтва

2.1 Естетичне виховання молодших школярів за допомогою музичного мистецтва

Відомо, що музична культура людини невід'ємна від культури народу, до якого вона належить або серед якого живе. Тому особлива увага приділяється українській народній музиці, що повинна розкритися дітям як частина життя народу, цілісне явище його духовної культури.

З багатьох питань, що постають перед учителем у зв'язку з використанням народної спадщини, важливим є питання про те, якою мірою нині музичний фольклор може бути джерелом виховання, формування естетичної свідомості дітей. Адже склалися нові умови життя, змінилась ладотональна і ритмічна основа сучасної музики, розвинулося музичне мислення композиторів. Це, безумовно, не могло не позначитися на такому оцінному ставленні частини дітей до народної пісні, що не завжди збігається із загальноприйнятою оцінкою.

Педагогічну доцільність використання народних пісень у вихованні дітей справедливо обґрунтовують їх красою і художньою довершеністю.

У цьому випадку актуальними є думки Б. Асаф'єва, який ще 1926 р. з тривогою писав: "Тепер пісня відходить. її інтонація втрачається... Вимирають носії одвічних пісенних традицій... Не можна розраховувати у сучасній трудовій школі ні на інстинктивну любов до народної пісні (в її "неприкрашеній" суті), ні на інтелектуальне осягнення її естетико-художньої краси".

У наш час проблема використання фольклору в музичному вихованні дітей постала досить гостро. Народна пісня майже зникла з побуту, особливо міського, її пропаганда звелася здебільшого до сценічних форм, багатовікові народні традиції у деяких регіонах України призабулися. Така ситуація характерна і для школи, де народна музика у програмах тривалий час була репрезентована лише епізодично.

Тож не дивно, що удосконалення системи музичного виховання школярів в Україні торкнулося насамперед питань використання фольклору: виховання любові до народної музики, виховання народною піснею стало одним із провідних завдань учителя музики. І педагоги, і музиканти одностайні в тому, що віковічні духовні традиції народу мають стати надбанням дітей.

У праці "Серце віддаю дітям" В. Сухомлинський розповідає про той добродійний вплив, який справило на його вихованців виконання українських народних пісень. Рідна пісня, визначаючи поетичне бачення навколишнього світу, допомогла виховати в дітей естетичне ставлення до природи, тонкість сприймання, емоційну чуйність. Крім того, пісня розкрила перед дітьми рідне слово як величезне духовне багатство українського народу. [7, с.45]

Водночас важливо не упустити сензитивний період - молодший шкільний вік, коли діти особливо сприйнятливі до педагогічного впливу. їхній художній смак розвинений ще недостатньо, він тільки формується. І якщо з раннього віку дитина слухає і виконує народні пісні, слух поступово засвоює їхні мелодичні й ритмічні особливості, вони запам'ятовуються, стають звичними, близькими.

Побутують різні жанри української літературно-музичної народної творчості: пісні, частівки, забавлянки, заклички тощо. Так, у простих і ласкавих колискових піснях виражено щиру любов до дитини. Колискова пісня, народжена реальними потребами дитячого віку, коли тривалий і міцний сон - умова нормального розвитку, є першим художньо оформленим зверненням до дитини.

Колискові пісні мають неабияке педагогічне значення. З перших днів життя дитина слухає мелодію, що сприяє розвиткові її музичних здібностей. Під впливом материнського голосу в неї розвиваються естетичні почуття, емоційність: адже вона не тільки слухає голос матері, а й бачить її обличчя, усмішку. Колискові пісні приваблюють своєю простотою, безпосередністю, ніжністю, співучістю. На їхній основі можна виховати любов до тварин, птахів, комах, естетичне ставлення до природи, що може вплинути на виховання таких важливих моральних рис, як доброта, чуйність.

Розучування колискових пісень корисне і для формування співацьких навичок кантиленного звучання. Крім того, пісні цього жанру, мабуть, більше, ніж інші, можуть бути використані в побуті: дитина проспівує їх, заколисуючи молодшого братика або сестричку. Виховне значення мають також жартівливі пісеньки. Вони допомагають дитині уважніше засвоювати правила хорошої поведінки, бути терплячою, відучитися вередувати.

Жартівливі пісні, як й інші жанри дитячого літературно-музичного фольклору, є незамінним засобом розвитку мовлення дітей. Вони допомагають сформувати естетичний смак, виховати любов до української мови, сприяють розвиткові дитячої творчості.

2.2 Естетичне виховання школярів середніх класів за допомогою музичного мистецтва

Формування музичної культури школярів є головним завданням сучасної музичної педагогіки. Формуванню музичної культури сприяє наявність музичного виховання у дітей. Музика має сприйматися як живе й захоплююче мистецтво, тому таким же живим і захоплюючим має бути навчання.

Музика є одним із наймогутніших засобів виховання, який надає естетичного забарвлення духовному життю людини. "Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї, -- писав В.О. Сухомлинський. -- Без музики важко переконати людину, яка вступає у світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті є основою емоційної, естетичної, моральної культури".

Ці слова видатного педагога-гуманіста конкретизують його думку про музичне виховання, як першооснову у вихованні людини. [7, с.105]

Ефективність музичного виховання і особливо виховання значною мірою залежить від особистості вчителя, його світогляду і професійної підготовки, педагогічного таланту і майстерності, багатства інтелекту і душевної чуйності, громадянської позиції.

Природа музичного мистецтва пов'язана як з духовним як з трудовим так і з духовним життям народу. Саме через музичне мистецтво дитина залучається до музичної спадщини рідного краю.

Через те, що музика захоплює такі ранні сфери психіки людини як сенсорика, моторика, емоції тощо, вплив музики на психічний розвиток людини в цілому дуже суттєвий.

Значення музики як виду мистецтва пояснюється насамперед її звичайною здатністю відображати переживання людей в різні моменти життя. Радіють люди -- лунають урочисті й радісні звуки музики; співає солдат у поході -- пісня створює особливий бадьорий настрій, організовує крок; мати тужить за сином, який уже ніколи не вернеться, -- сумними звуками виливається горе. Музика супроводжує людину все життя.

Методи музичного виховання різноманітні. Вони залежать від конкретних навчальних завдань, від характеру різних видів музичної діяльності, обстановки, джерела інформації тощо. Точну класифікацію методів дати важко. Тому зупинимося на тих, які в теорії педагогіки вважаються основними:

- Переконання.

- Привчання, вправи.

Метод переконання засобами музики.

Розглянемо спершу, як можна застосувати метод переконання, виховуючи учнів засобами музичного мистецтва. Процес виховання в даному разі -- безпосереднє спілкування з музикою. Виконання її має бути досить яскравим, темпераментним і виразним. Лише тоді можна викликати в учнів емоційний відгук, естетичні переживання і тим самим досягнути потрібного педагогічного ефекту. Отже, виразне виконання музики є необхідною умовою донесення до слухача особливостей музичного твору.

Щоб виконання було виразним, щирішим і доступним, треба добре знати твір, продумати його зміст, осмислити характер, відчути настрій. Цьому допоможе попереднє знайомство в процесі багаторазового програвання.

Осмислене виконання сильно діє на школярів, викликаючи в них різні почуття, збагачує враженнями. Школяр повинен зрозуміти, про що розповідає музика, відчути, які переживання воно викликає й передати своє враження іншим.

Відомо, що естетичні переживання становлять єдність емоційного та свідомого. Тому переконувати треба не лише безпосереднім впливом музики, а й організацією цілеспрямованої уваги, роз'ясненням теми, змісту, виражальних музичних засобів.

Метод переконання сприяє розвиткові благородних почуттів, доброго смаку, правильного розуміння виконуваних музичних творів.

Метод привчання, вправи.

Щоб розвинути естетичне ставлення до музики, викликати інтерес до неї, потребу спілкування із звуковими образами, треба навчити школярів активно діяти, уважно слухати, розрізняти і порівнювати характерні особливості звучання, своєрідність ритму, навчити вловлювати нюанси. Ця робота ведеться послідовно -- з року в рік, з дня у день. Оволодіння початковими навичками сприймання і виконання збагачує почуття прекрасного, розвиває ініціативу, бажання діяти самостійно.

Привчаючи учнів до естетичного сприймання музики, вчитель повинні докласти багато повсякденних зусиль, виявити терпеливість і наполегливість. І якщо дитина візьме "свою скрипку" в руки, це означає, що дорослий ввів у світ музики, у світ думок, почуттів, допомагаючи в майбутньому стати доброю і чутливою, творчо активною людиною. Методи музичного виховання передбачають переконання і систематичні вправи в усіх видах діяльності, які допомагають музичному розвиткові і вихованню школярів. [8, с.23]



Висновок

Музичне виховання - одна із складових естетичного виховання, що відіграє особливу роль у всебічному розвитку особистості, унікальний засіб формування єдності емоційної й інтелектуальної сфер психіки особистості, і на цій основі - світоглядних уявлень і ціннісних орієнтацій. Завдяки специфічній інтонаційно-процесуальній природі музики як засобу естетичного впливу, музичне виховання позначається не тільки на художній сфері, а й на загальному духовному розвитку особистості, розкриваючи в процесі активних занять музикою такі здібності, як образна уява, пам'ять, творче мислення, фантазія тощо.

Музика - це мистецтво прямого і сильного емоційного впливу, який представляє ні з чим не порівнянні можливості для розвитку творчості людини.

Чим раніше музика увійде в життя людини, тим глибше і точніше це мистецтво займе місце в її душі. Все те, що отримує дитина в період дошкільного дитинства, багато в чому залежить те, що приносить вона суспільству в майбутньому. Саме в цю пору життя закладаються основи різноманітних якостей і властивостей у формування особистості дитини, її інтереси і здібності.

Психологи відзначають, велика частина придбаного в період навчання в школі, засвоюється дуже швидко, і запам'ятовується на довгі роки, часом до кінця життя.

Мета впливу музики на виховання дітей - це залучення музичної культури в цілому. Вплив музики на формування особистості дитини,та на розвиток творчої діяльності дітей дуже велика.

Музика, як і будь-яке мистецтво здатне впливати на всебічний розвиток особистості учня, спонукати до морально-естетичних переживань, вести до перетворення навколишнього, до активного мислення.

Загальне музичне виховання має відповідати основним вимогам: бути загальним, що охоплює всіх дітей і всебічним, тобто гармонійно розвивати всі сторони формування особистості дитини. Часто дорослі ставлять запитання: "Навіщо долучати дитину до музики, якщо у неї немає яскравих проявів?" Висновки про музичність дитини можна робити лише після того, як вона отримає правильне і належне музичне виховання та навчання.

Всебічність музичного виховання виступає як один з ефективних шляхів морального збагачення,формування особистості дитини. Вплив музики об'єднує дітей в єдиному переживанні, стає засобом спілкування між дітьми.

Музичний досвід дітей ще дуже малий, але він може бути досить різноманітним. Майже всі види музичної діяльності на первинних засадах доступні дітям, вони забезпечують різнобічність музичного та загального розвитку особистості дитини. Через виховання естетичного ставлення до навколишнього світу, через розвиток здібностей, емоційного співпереживання почуттів і думок, виражених у творах, дитина входить в образ. Вплив музики спонукає її до "чудової здатності радіти за інших, переживати за чужу долю, як за свою". Учень здатен відчувати характер, настрій музичного твору, співпереживати почутому, виявляти емоційне ставлення, розуміти музичний образ, помічати хороше і погане, долучатися тим самим до різних видів художньої діяльності, а також здатні вслухатися, порівнювати, оцінювати найбільш яскраві і зрозумілі музичні явища.



Список використаних джерел

1. Арчажникова Л.Г. Профессия -- учителя музыки: Кн. для учителя. -- М.: Просвещение, 1984. -- 111 с.

2. Гуденко Л. А. Естетичне виховання учнів засобами музики . - Л.: Початкова школа, 2006. - 208 с.

3. Кобалевський Д.І. Как рассказывать детям о музыке.-- М., 1969.-- 324с.

4. Кузьмінський А. І. Педагогіка . - К. : Знання-Прес, 2003. - 418 с.

5. Рева В.Б. Естетичне виховання у процесі сприйняття музики. - Львів: Мистецтво і освіта, 1999. - 172с.

6. Сапожник О.Р. Музично-естетичне виховання старшокласників у системі середніх загальноосвітніх шкіл різного типу. - К.: Рідна школа, 2001, - 86с.

7. Сухомлинський В.О. О воспитании. - М.: 1975 . - 254 с.

8. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. -- К.: 1988. -- 244 с.

9. Практикум з педагогіки : навч. посібник для студ. вищих навч. закл. -

заг. ред. О. А. Дубасенюк, А. В. Іванченко ; Житомирський держ.

педагогічний ун-т ім. Івана Франка. - 2-е вид., доп. і перероб. -

Житомир: 2002. - 483 с.

Размещено на Allbest.ru

...