Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

пенітенціарний педагогіка ресоціалізація

Соціалізація особистості являє собою процес набуття людиною якостей, необхідних для життя і діяльності в суспільстві, залучення її до суспільних відносин, засвоєння елементів культури, соціальних ролей і відбувається на протязі усього життя, продовжуючись на всіх вікових етапах. (за Л.С. Виготським, це особливість взаємодії конкретного біологічного з конкретним соціальним).

Соціалізація є необхідною умовою особистісного розвитку людини. Соціалізація відбувається у трьох основних сферах функціонування людини (діяльність, спілкування, самосвідомість) і проявляється через поведінку.

Результати соціалізації не завжди відповідають бажаним суспільним ідеалам і стандартам, часто доводиться мати справу з порушеннями процесу соціалізації, викривленнями цього процесу, що проявляється зокрема в асоціальній, або злочинній поведінці.

У таких випадках педагогіка набуває особливого характеру корекційного (виправного) виховання.

Це зумовило розвиток нової, самостійної галузі спеціальної педагогічної науки - пенітенціарної педагогіки.

Специфіка цієї галузі педагогічних знань обумовлена складним та різнорідним об'єктом вивчення, якого не має жодна галузь педагогіки.

У полі зору пенітенціарної педагогіки знаходяться особи, різні за віком, ступенем соціальної небезпечності та педагогічної занедбаності (засуджені вперше, неодноразово, особливо небезпечні злочинці), різні за станом здоров'я, та за спрямованістю особистості, що звичайно накладає на цю галузь знань специфічність і своєрідність наукового пошуку.

1. Система педагогічних наук. Зв'язок пенітенціарної педагогіки з іншими науками

Система педагогічних наук-- зв'язки та відношення, що склалися в процесі історичного розвитку різних галузей педагогічних знань.

До педагогічних наук належать: загальна педагогіка, вікова педагогіка, корекційна педагогіка, галузеві педагогіки.

Загальна педагогіка вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання і освіти, досліджує загальні проблеми навчально-виховного процесу.

Вікова педагогіка (дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих) досліджує закони та закономірності виховання, навчання й освіти, організаційні форми й методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп.

Корекційна педагогіка вивчає і розробляє питання виховання, навчання та освіти дітей з різними вадами: сурдопедагогіка (навчання й виховання глухих і глухонімих), тифлопедагогіка (навчання і виховання сліпих і слабкозорих), олігофренопедагогіка (навчання й виховання розумово відсталих і дітей із затримками розумового розвитку), логопедія (навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення), виправно-трудова педагогіка (перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців).

Галузеві педагогіки -- військова, спортивна, вищої школи, профтехосвіти та ін. Серед галузей педагогіки, зосереджених на педагогічних проблемах дорослих, швидко розвивається педагогіка вищої школи, яка розкриває закономірності навчально-виховного процесу у вищих закладах освіти, специфічні проблеми здобуття вищої освіти.

До системи педагогічних наук належить також історія педагогіки і школи, що вивчає розвиток педагогічних ідей і практику освіти в різні історичні епохи.

Окрема група педагогічних наук -- часткові, або предметні, методики, предметом дослідження яких є закономірності викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах освіти всіх типів.

2. Місце пенітенціарної педагогіки в системі педагогічних наук

Пенітенціарна педагогіка - це дисципліна про педагогічну теорію, зв'язок педагогіки з іншими науками, політикою та правоохоронною діяльністю, а також про організацію, форми, методи та прийоми, які дозволяють впливати на процеси виховання та виправлення осіб, які вчинили кримінальні злочини та відбувають кримінальне покарання.

Суттєва відмінність пенітенціарної педагогіки від інших педагогічних наук полягає в її особливому співвідношенні з правом, конкретно з кримінально-виконавчим.

З одного боку, основні педагогічні положення знаходять відображення в принципах кримінально-виконавчого законодавства, в окремих статтях закону, з другого - педагогічна практика детермінована регламентацією її засобів, форм і методів впливу правовими рамками.

Крім цього особливостями пенітенціарної педагогіки, які визначають її як окрему педагогічну науку та обумовлюють тісний зв'язок з іншими галузями педагогіки є:

· вікова специфіка суб'єкту педагогічної діяльності (від неповнолітніх до осіб похилого віку)

· соціально-психологічні особливості суб'єкту педагогічної діяльності (переважно особи із стійкою асоціальною поведінкою, втраченими соціально-корисними зв'язками, низьким рівнем освіти та моралі, високим рівнем агресії та інше);

· особливості середовища здійснення педагогічної діяльності (обмеження волі, що тягне за собою значну обмеженість використання позитивного впливу соціуму у педагогічному процесі, постійний негативний вплив субкультури середовища засуджених).

3. Завдання пенітенціарної педагогіки

Як і кожна галузь педагогічних знань, пенітенціарна педагогіка має свої завдання. Вона покликана:

· вивчати усі елементи педагогічної системи в їх взаємозв'язку та взаємозалежності;

· розкривати та пояснювати закономірності процесу ресоціалізації засуджених;

· описувати педагогічні явища в установах у їх взаємозв'язку з різними явищами соціальної дійсності;

· прогнозувати розвиток пенітенціарної педагогічної системи;

· досліджувати сам процес ресоціалізації, його зміст, засоби, методи і форми впливу, об'єкта та суб'єкта (як групи так і окремої особистості) виховання.

· формувати та закріплювати соціально-корисні знання та вміння їх правильно застосовувати самими засудженими.

4. Принципи пенітенціарної педагогіки

Визначаючи стратегію практики виправлення правопорушників, ці основоположні принципи чинять прямий вплив на конкретну виховну роботу із засудженими, оскільки витікаючи з них вимоги містять в собі вказівки на засоби досягнення мети, орієнтують співробітників пенітенціарної системи на вибір більш ефективних варіантів поведінки.

Отже, принципи пенітенціарної педагогіки - це керівні ідеї, вихідні методологічні положення, що випливають із закономірностей, сутності та особливостей процесу ресоціалізації та визначають його спрямованість, а також способи діяльності об'єкта цього процесу.

Основні керівні принципи ресоціалізації засуджених:

- принцип цілеспрямованості педагогічного процесу в пенітенціарних установах на ресоціалізацію засуджених.

Цей принцип передбачає такий підхід до ресоціалізації засуджених в установах, який перетворює роботу з ними у цілеспрямований процес формування соціально-нормативної особистісної позиції на основі конкретного в кожному індивідуальному випадку проектування особистості.

Таким чином, ми повинні вести мову про створення прогресивної системи, яка б забезпечила необхідний вплив на злочинця з моменту застосування покарання до звільнення від нього та після звільнення.

- тісний зв'язок процесу ресоціалізації з реальним життям. При реалізації цього принципу передбачається поновлення та налагодження соціально корисних зв'язків і відносин засуджених, постійне ознайомлення із соціально-економічними, політичними проблемами, формування у них позитивних соціальних установок, залучення засуджених до соціально корисної особистісно значущої діяльності

- принцип поєднання вимогливості до засуджених з повагою до особистості, гуманним та справедливим ставленням до них. На важливості саме такого розуміння сутності функціонування установ по виконанню покарань наголошують і міжнародні документи, що спрямовують діяльність пенітенціарних систем різних країн на гуманізацію процесу виконання покарань у вигляді позбавлення волі, зокрема, «Європейські в'язничні правила», затверджені Комітетом міністрів Ради Європи у 2006 році, у яких серед основоположних принципів діяльності відповідних установ виділений такий: «Управління пенітенціарними установами повинно здійснюватися в етичному контексті, у рамках якого визнається, що до ув'язнених необхідно відноситися гуманно та з повагою невідємної гідності людини"

- принцип стимулювання і педагогічного керівництва самовихованням засуджених. Його реалізація пов'язана з допомогою засудженому об'єктивно розібратись в своїй особистості, критично проаналізувати недоліки і виділити збережені позитивні риси, зі спонуканням його до роботи над собою, навчити методам і прийомам впливу на самого себе.

Зв'язок педагогіки з іншими науками відбувається в різних напрямах. По-перше, це спільність об'єктів (понять, закономірностей, концепцій, предметів, процесів, критеріїв, методів). По-друге, взаємодія, взаємовплив, взаємопроникнення, інтеграція педагогіки та інших наук. По-третє, педагогіка спирається на ідеї інших наук (людина формується у діяльності -- з філософії); використовує методи дослідження інших наук (анкетування -- із соціології), результати досліджень інших наук (насамперед психології); проводить дослідження спільно з іншими науками; дає замовлення іншим наукам на дослідження певних явищ.

На сучасному етапі педагогіка покликана вирішувати, зокрема, такі завдання: а) вдосконалення змісту освіти; б) вироблення принципово нових засобів навчання, навчального обладнання; в) підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти; г) комп'ютеризація праці вчителя; ґ) вироблення нових і модернізація наявних форм і методів навчання; д) підсилення виховної ролі уроку; е) вдосконалення змісту й методики виховання; є) удосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації та підготовки до праці; ж) вироблення шляхів демократизації та гуманізації життя й діяльності школи.

Висновок

Викривлення, ушкодження соціалізації особистості злочинців потребують цілеспрямованих педагогічних впливів і є суттю пенітенціарної педагогіки та кримінально-виконавчої системи України.

Різнорідність об'єкта пенітенціарної педагогіки обумовлює пошук у теорії та практиці найбільш ефективних форм, методів, засобів впливу на засуджених.

Пенітенціарна педагогіка досліджує цілісний педагогічний процес в місцях позбавлення волі, на різних етапах і у різноманітних формах його застосування, розкриває специфіку об'єктів і суб'єктів цього процесу в їх взаємодіях і взаємозв'язках, визначає сутність соціально-психологічних явищ у середовищі засуджених, умови та засоби управління такими явищами, вивчає технології педагогічного впливу на засуджених.

Размещено на Allbest.ru