Характеристика нестандартних уроків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка

Кафедра української мови

Практична робота

на тему: Нестандартні уроки

Виконала:

Сучко Леся

Перевірила:

Зубрицька М.І.

Дрогобич 2015



План

Вступ

1. Бінарні ,віршовані, інтегровані уроки

2. Інтегровані (міжпредметні) уроки

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Чи обов'язково «корінь» учіння повинен бути «гірким»?

Ще К.Д.Ушинський відзначав, що «учіння, взяте примусом і силою, навряд чи буде сприяти створенню розвинутих інтелектів».

Творчі педагоги постійно вдосконалюють методику проведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процес упроваджуються нестандартні уроки, які аж ніяк не заперечують традиційної типології уроків. Навпаки, на кожному нетрадиційному уроці вчитель вирішує ті ж завдання, що і на звичайному, передбачає такі ж структурні елементи.

Нестандартні уроки - один із важливих засобів навчання, адже вони сприяють формуванню стійкого інтересу до навчання, допомагають формувати навички навчальної діяльності, завдяки чому у них формуються міцні знання. Нестандартний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру.

Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них - уроки-конференції, уроки-аукціони, уроки-змагання, уроки типу КВК, театралізовані уроки, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсії , уроки - подорожі тощо.

Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення. Навчання на ньому спрямоване на підвищення їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь. Тому такі уроки найбільше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття, викликають у них творчий інтерес. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нестандартних уроків відзначаються ігровим спрямуванням. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв'язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес учнів до вивчення української мови. Не дивно, що в методичній літературі їх часто відзначають, як «урок-гра», «урок-змагання», «лінгвістична гра в завданнях» тощо.

Нетрадиційність - не самоціль у роботі вчителя, а органічний процес, включений в урок. Будь-яка одноманітність призводить до сірості, до омертвіння, шаблонності, що є ознакою ремесла. І навпаки, пошук нових форм, спрямованих на зацікавлене співробітництво учителя та учнів, сприяє демократизації навчання, його результативності, доцільності.

Один із найнеприємніших недоліків учительської праці, який важко усунути - нудьга на уроці. Нудно і важко буває не тільки учням, а й самому вчителю, а від цього знижується ефективність будь-якого найрозумнішого і найкориснішого уроку. Постійно підвищувати інтерес до уроку - завдання кожного педагога. Напевно, кожний учитель має свої маленькі секрети і винаходи, як побороти нудьгу на уроці. Щоб оволодіти знаннями, недостатньо тільки відтворити матеріал підручника. Розвиток винахідливості та творчих здібностей учнів багаторазово підвищує ефективність самого уроку, створює умови для розкриття особистості учня.

В.О.Сухомлинський писав, що саме від педагога залежить, чим саме стане серце дитини - «ніжною квіткою чи засушеною корою». Він наголошував, що робота вчителя - «це творчість, а не буденне зштовхування знань у дітей» [5,7]. Для кожного вчителя дуже важливо, щоб діти, дивлячись на нього, перш за все сприймали його як педагога-людину, яка здатна співпрацювати. Творчій співпраці вчителя та учня сприяють нетрадиційні методи навчання, які захоплюють учнів, пробуджують у них інтерес, навчають самостійного мислення.

В останні роки зроблено чимало спроб удосконалити побудову уроку як форму організації навчальної діяльності учнів, що диктує необхідність застосування так званих «нетрадиційних» форм навчання.

Нетрадиційні форми навчання можна визначити як такі, які відрізняються нестандартністю організації навчального процесу, забезпечуючи оптимальність розв'язання навчально-виховних завдань. У сучасній дидактиці вживається поняття «нетрадиційний урок», «нестандартний урок ».

Поняття «нестандартний урок» введене в методику майже всіх навчальних предметів педагогами-новаторами наприкінці 80-х років ХХ століття.

Аналіз педагогічної літератури дає можливість розкрити значення нетрадиційних форм навчання, яке полягає в тому, що вони:

- урізноманітнюють форми роботи з учнями;

- сприяють вихованню творчої особистості школярів;

- дозволяють повніше врахувати особливості навчального матеріалу;

- вимагають розробки технології застосування нових освітніх форм;

- сприяють раціональному використанню навчального часу;

- підвищують продуктивність роботи учнів на уроці;

- розширюють функції вчителя.

Відповідно до реалізації основних компонентів навчання під час розв'язання дидактичних завдань освітнього процесу виділяються такі групи:

- нетрадиційні форми цілісного розв'язання завдань навчання (прийняття мети, організація сприйняття, осмислення, закріплення, застосування змісту того, що засвоюється, контроль та самоконтроль);

- «пролонговані» форми, які не реалізують дидактичних завдань під час проведення, вони потребують тривалої підготовки.

Для ефективної організації навчально-виховної діяльності школярів необхідно враховувати способи взаємодії суб'єктів навчального процесу, що дозволяє виділити такі моделі нетрадиційних форм навчання:

Модель А. Нетрадиційні форми, що забезпечують однобічну дію на учня (учитель - учень, учень - учень). Організація спілкування за даними схемами робить дитину об'єктом дії, а вчителеві належить провідна роль. Дана модель застосовується тоді, коли необхідно подати інформацію, якої немає в навчальних посібниках, для її наступної поглибленої переробки.

Модель В. Нетрадиційні форми навчання, які забезпечують взаємодію у процесі спілкування суб'єктів навчання в умовах парної роботи, роботи малих груп, міжгрупової роботи. У даній моделі організації спілкування учень є одним із рівноправних суб'єктів. Між учителем і школярем (учнем і учнем) виникає співтворчість. Організовуючи взаємодію, учитель керує пізнавальною діяльністю, творчим пошуком дітей.

Сутність нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форми навчання, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Нестандартний урок - це такий урок, який не вміщується (повністю або частково) у рамки сформульованого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи [4,4]. Нестандартний урок народжується завдяки нетрадиційній педагогічній теорії, поміркованому самоаналізу вчителя, психологічному передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше - завдяки відсутності штампів у педагогічній технології.



1. Бінарні ,віршовані, інтегровані уроки

Класифікація нестандартних уроків ще не склалася, але «бібліотечка» їх уже досить різноманітна. На сучасному етапі можливе таке групування нестандартних уроків (за формами проведення).

Бінарні уроки .

Бінарними називаємо заняття, на яких матеріал даної теми уроку подається блоками різних предметів. При цьому такий нестандартний урок готується вчителями-предметниками, кожний із яких проводить етапи (блоки) уроку стосовно того предмета, що викладає. Тому проведенню таких занять передують етапи підготовки:

- ознайомлення вчителів-предметників з діючими програмами;

- знаходження сумісних програм з різних предметів;

- складання структури майбутнього уроку;

- написання спільного плану - конспекту.

Віршовані (римовані) уроки.

Віршовані (римовані) - це такі нестандартні уроки, що проводяться у віршованій формі. Усі етапи такого заняття, всі завдання, задачі, пояснення - римовані тексти. Як правило, ці уроки підсумовують вивчені теми, тобто є узагальнюючими (систематизуючими), і за своєю структурою нічим не відрізняються від традиційної форми організації навчання. Римовані уроки максимально зосереджують увагу школярів, бо матеріал подається стисло - віршами, і не можна пропустити основне, треба зуміти виділити головне й зробити певні висновки.

2. Інтегровані (міжпредметні) уроки

У сучасному педагогічному процесі значного розвитку набула ідея міжпредметної інтеграції - поповнення, відновлення; об'єднання в ціле будь-яких окремих частин. Такі нестандартні заняття дають можливість учителеві опанувати з учнями значний за обсягом навчальний матеріал, домогтися міцних, усвідомлених міжпредметних зв'язків, усунути дублювання у вивченні ряду питань, досягти цілісності знань.

Уроки -дискусії, уроки - дослідження,уроки -звіти, уроки -змагання

1. Уроки - дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей, урок-засідання, урок-круглий стіл, урок-конгрес, урок-конференція, урок-семінар, урок-телеміст).

Уроки-дискусії проводяться після вивчення певної теми, розділу програми. Мета таких занять - поглиблення і систематизація знань школярів з предмета.

Обов'язково такі нетрадиційні уроки мають підготовчий етап. Учням повідомляється тема діалогу (диспуту, засідання), основні питання теорії, за якими буде проведено опитування, вказуються номери завдань підручника. Діти повинні показати на уроці різні раціональні способи їх виконання.

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або суперечного питання та залучити дітей до активної роботи, сприяє розвитку пізнавальних інтересів школярів, збагаченню учнівського лексичного запасу, необхідного для висловлювання своїх думок як в усній, так і в писемній мовах. Такі уроки розширюють також досвід спілкування, бо особлива увага під час їх проведення приділяється саме формуванню умінь запитувати і відповідати.

2. Уроки-дослідження (урок-знайомство, урок-панорама ідей, урок-пошук, урок-самопізнання, урок «Слідство ведуть знавці», урок-усний журнал) [3,49].

Створюють умови для самостійної роботи учнів з вивчення навчального матеріалу за рахунок розвитку інтелектуальних умінь, зокрема такого важливого, як уміння працювати з інформацією, що самостійно добута з різних джерел, оперативно подавати її в згорнутому та розгорнутому виглядах.

Цінність уроків-досліджень у тому, що під час проведення таких нестандартних занять поєднуються індивідуальні та групові форми роботи, завдяки яким у школярів формується позитивна мотивація до плідного співробітництва. А це сприяє активізації пізнавальних здібностей учнів, стимулює процес їх мислення.

3.Уроки-звіти (урок-аукціон, урок-захист, урок-інтерв'ю, урок-ерудит, урок-композиція, урок-концерт, урок-огляд знань, урок-практикум, урок-ярмарок) .

Ці уроки, як правило, проводяться в кінці семестру (навчального року) з метою перевірки знань, умінь і навичок учнів з однієї або декількох тем.

Програма уроків-звітів планується завчасно. Учителем або дітьми обирається ведучий (ведучі) концерту, конферансьє презентації, журналісти, опоненти захисту, вчена рада огляду знань тощо.

Значущість таких уроків безсумнівна: це і повторення вивченого, і розширення кругозору школярів. Особливо цінним у педагогічному плані є те, що в процесі проведення таких нестандартних занять у школярів формується пізнавальний інтерес - бажання виконати музичний (поетичний) твір чи розповісти про нього своїм однокласникам. А цей інтерес може впливати на подальшу освіту (самоосвіту) дитини. Також уроки-звіти сприяють розвитку артистизму, мислення, мовлення, вміння спілкуватися, виховують культуру поведінки. Не слід забувати і про психологічні особливості: кожній дитині треба дати можливість самоствердитися.

4.Уроки-змагання (урок «Брейн-ринг», урок « Що? Де? Коли?», урок-вікторина, урок КВД - конкурс кмітливих та допитливих, урок КВК - конкурс веселих та кмітливих, урок-турнір).

Готуючись до уроку-змагання, учитель проводить таку роботу (пункти 6, 7 - розробляються всім класом) [6,40]:

1.Спостереження за учнями.

2.Проведення різноманітних тестувань, індивідуальних бесід з метою виявлення лідерів класу.

3.Підготовка декількох школярів для роботи в ролі консультантів команд і асистентів учителя для запису отриманих балів на дошці.

4.Опрацювання на звичайних уроках окремих ігрових ситуацій.

5.Визначення кількості балів, одержаних за правильну відповідь чи обґрунтоване доповнення.

6.Виготовлення наочності, дидактичного матеріалу, добір ТЗН та музичних творів.

7.Розподіл учнів класу на команди.

Уроки-змагання дають змогу учням працювати активно, зацікавлено: виконавці знову зазнають радощі творчості, а їхні друзі - судді матимуть можливість проявити самостійність, продемонструвати вміння оцінювати почуте й обґрунтовано висловлюватися. При цьому в учня, навіть найслабшого, формується почуття відповідальності за власні знання. Бажання не підвести однокласників спонукає дитину підвищувати свій рівень знань, тренувати навички та вміння, допомагає розкрити особисті здібності задля користі команди, до складу якої вона входить. Робота на кінцевий результат, на перемогу змушує школяра працювати самостійно, виробляє навички самоаналізу, формує правильну самооцінку.

Не слід забувати, що такі уроки сприяють розвитку творчості, виробленню особистих поглядів на проблеми, які вирішуються. Під час цих занять школярі вчаться співставляти, узагальнювати, систематизувати й збагачувати власну мову за рахунок інтеграції знань.

Уроки-мандрівки, уроки - сюжетні замальовки

1.Уроки-мандрівки (урок-екскурсія, урок-екскурс, урок - «картинна галерея», урок-марафон, урок-подорож).

Особливість цих нестандартних занять у тому, що педагогічний процес реалізується як в умовах класного приміщення, так і поза ним.

Зрозуміло, що в умовах класного приміщення проводяться заочні уроки-мандрівки. Їх різновидами можуть бути уроки-екскурси (у минуле, у майбутнє) та уроки-подорожі (за планом чи за картою). У свою чергу власне мандрівки (очні) - це уроки-екскурсії (у природу, на виробництво, до музею, до зоопарку тощо) та уроки - марафони (за зупинками чи за маршрутом).

Складовими компонентами уроку-мандрівки вважають:

1. Підготовку вчителя та учнів до уроку.

2. Проведення заняття.

3. Підведення підсумків уроку.

Також фахівці продумали організаційні заходи та шляхи підготовки дітей до заняття. Для очних мандрівок це

1) знайомство малюків з темою, метою, місцем проведення та зупинками екскурсій (марафонів);

2) актуалізація знань про правила дорожнього руху; правила поведінки на вулиці; правила поводження в природі;

3) демонстрація відеофільмів з метою мотивації та пробудження інтересу до майбутнього уроку;

4) поділ класу на групи - поїзди по 8-10 чоловік у команді;

5) добір необхідного обладнання (наочності).

Уроки-мандрівки, що проводяться в умовах класної кімнати, передбачають виготовлення карти чи плану, за якими буде здійснена подорож (до країни Музики, до замку Граматики, у космос) та влучний добір музичного матеріалу. Ця карта, а також усе необхідне для виконання завдань (подолання перешкод) обладнання, наочність прикріплюються на дошку.

Проведення уроків-мандрівок привертає увагу багатьох вчителів тому, що ці нестандартні заняття, по-перше, зацікавлюють майже усіх учнів; по-друге, базуються на грі, яка розряджає напружену обстановку, допомагає створити атмосферу невимушеності та веселий настрій у дітей; по-третє, стимулюють до розвитку творчих задатків учнів: кмітливості, логічного мислення, уяви.

2.Уроки-сюжетні замальовки (урок-вечорниці, урок-драматизація, урок-казка, урок-ранок, урок-спектакль, урок-фестиваль).

Уроки-вечорниці, казки, ранки, спектаклі та інші школярі завжди чекають з нетерпінням, бо такі заняття проводяться рідко (2-3 рази на рік) та вимагають великої підготовки, до якої залучаються навіть батьки, що допомагають надрукувати тексти, виготовити афішу-запрошення, декорації, записати музичні твори на плівку тощо.

Основна робота, безумовно, лягає на плечі вчителя, який складає план - конспект майбутнього нестандартного уроку, тема якого заздалегідь обговорюється з учнями. Проводячи спостереження за дітьми, педагог приходить до висновку: кому доручити виконання певної ролі. Сам же урок по суті - театральне дійство, яке ніколи не повторюється, а щоразу вимагає від вчителя й учнів кращої підготовки та проведення. Виконуючи ролі, школярі розвивають свої мовленнєві навички, набувають досвіду спілкування з аудиторією, самостійно відкривають для себе системні зв'язки у вивченому матеріалі, роблять власні висновки, тобто всебічно розвиваються й удосконалюються.

Нетрадиційні форми роботи захоплюють учнів новизною, дозволяють вести міжпредметну розмову під час проведення занять, сприяють задоволенню навчальних інтересів школярів, а також забезпечують фундаментальні засвоєння або глибоку перевірку набутих знань.

Однією з особливостей організації уроку української мови є ідея оптимальних способів структурування теоретичного матеріалу з метою інтенсифікації навчання, про що говорилося вище.1 Реалізація цієї ідеї спричинила нові підходи до організації уроку. У практиці вчителів з'явився термін "нестандартність у вивченні мови", "нестандартні уроки", "нестандартна ситуація" тощо. Особливо поширені так звані нестандартні уроки. Вони мають спеціальні назви: урок-семінар, урок-практикум, урок-конференція, урок-диспут, урок-гра (подорож, зустріч), урок рольової гри та ін. Систему таких уроків пропонують учені-дидакти.2 Це уроки-ділові ігри, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки взаємонавчання учнів, уроки "Слідство проводять знавці", уроки винаходу, творчості, уроки-творчі звіти, аукціони знань, дослідження тощо. Методичний аналіз таких уроків дає підстави стверджувати, що усі вони можуть успішно використовуватися у вивченні української мови. Так, наприклад, урок типу КВК може бути проведений як урок повторення певної теми чи розділу. Структура його така:

1 етап -- розминка-розповідь з теми. Учні двох команд за чергою розповідають, з'ясовують теоретичний матеріал, аргументують його прикладами.

2 етап -- конкурс "Перевірка домашнього завдання". Завдання творчого характеру. Може бути розіграна сценка, діалог тощо.

3 етап -- виконання завдань з вибором правильної відповіді. Кожній команді пропонуються рівнозначні завдання (можна тестового характеру).

4 етап -- конкурс "Відгадай". Загадки, мовні ігри (для кожної команди окремо).

Наприклад: гра -- один учень виходить з класу, а коли повертається, то інші натяками підказують йому відповідь. Виграє та команда, учні якої дадуть відповіді швидко й точно.

5 етап -- конкурс акторів і художників. Творчі завдання з використанням мовного матеріалу.

6 етап -- підсумки уроку, відзначення переможців.

Подаємо приклад уроку підсумкового повторення теми "Прийменник" у 7 класі, проведеного у формі гри-подорожіпо Дніпру.

Учитель оголошує, що у подорож-плавання відправляється весь клас, але доїдуть ті учні, що виконають усі завдання і дадуть правильні відповіді.

Перша пристань "Кмітливі". Учитель проводить диктант-тишу з використанням таблиці. Завдання: згрупувати прийменники-синоніми. На пристані мандрівники відпочивають. Під час відпочинку проводиться вікторина: на таблиці "Чому так?" подані словосполучення, в яких треба вжити різні прийменники, дотримуючись правильного керування.

Потім учні здійснюють переклад словосполучень з російської мови на українську з метою попередження помилок інтерферентного характеру. Проводяться мовні ігри.

Плавання продовжується. Наступна зупинка "Пізнайка". На таблиці або на екрані через графопроектор подано текст. Учням пропонується кілька завдань:

1) Виписати у дві колонки непохідні і похідні прийменники, аргументувати правильність виконання;

2) Здійснити синтаксичний розбір 2-3 речень і довести, чому прийменники входять до складу членів речення.

Виконуючи коментований диктант, учні працюють над правописом прийменників. нетрадиційний заняття педагог навчальний

Зупинка "Книга - твій друг" передбачає роботу з підручником: складання плану відповіді, схеми, опорної таблиці, виконання вправи (диференційовані завдання). Учні одержують завдання: скласти речення з омонімами: по-весняному -- по весняному, напам'ять -- на пам'ять, помалу -- помалу та ін.

Остання зупинка має назву "Ловись, рибко". У супроводі музики учні розв'язують ребус: уставити потрібні прийменники і розібрати їх як частину мови.

На завершення підводиться підсумок уроку у формі зв'язної розповіді про враження від подорожі.

Уроком-пресконференцією може бути один з уроків зв'язного мовлення. Наприклад, ознайомлення з газетою в 5 класі, опрацювання газетних жанрів у 5-7 класах. Цей урок має чотири етапи: 1) відповіді на запитання; 2) підготовка й оформлення редакційних завдань; 3) підведення підсумків; 4) випуск експрес-газети.

Урок -семінарське заняття, урок - практикум

Цікавим є урок-семінарське заняття, що практикується в школах (класах) з поглибленим вивченням української мови. У семінарах виділяють три основні етапи: 1) підготовка до занять і виконання запропонованих завдань; 2) актуалізація знань, одержаних у ході підготовчого етапу; 3) підведення підсумків роботи.

Семінар -- така форма проведення уроку, що сприяє розвиткові в учнів навичок самостійної роботи з науковими джерелами, дозволяє оптимально враховувати їхні індивідуальні здібності й нахили. Семінарські заняття можуть проводитися у формі розгорнутої бесіди, обговорення доповідей і творчих робіт, коментованого читання, диспуту.

У практику шкіл різних типів нині активно впроваджуються перехідні форми організації пізнавальної діяльності учнів -- просемінарські заняття (термін О.Карамана), у структурі яких є елементи семінарської роботи.

Готуючи учнів до семінару, вчитель заздалегідь повідомляє мету і завдання, формулює основні й додаткові питання з теми, рекомендує додаткову літературу. У формі семінарів можна проводити уроки вивчення нового матеріалу, повторення, узагальнення і систематизації вивченого. Так, урок узагальнення і систематизації, проведений у формі семінару, може мати таку структуру:

- вступне слово вчителя (з'ясовується мета і завдання семінару, що відповідає меті і завданням узагальнюючого уроку);

- учнівські повідомлення (підготовлені самостійно за планом семінару);

- обговорення виступів учнів;

- корекція знань учнів залежно від змісту зворотної інформації під час бесіди чи пояснення вчителя;

- підсумкове слово вчителя.

Уроки-практикуми присвячуються вдосконаленню правописних і мовленнєвих умінь і навичок учнів. На таких уроках виконуються завдання, що складаються із спеціально дібраного дидактичного матеріалу.

У завданнях бажано передбачити ті етапи роботи, за якими мають працювати учні. Так, навчальне завдання для старшокласників, що стосується формування навичок творення текстів різних стилів, може бути сформульоване так:

Завдання 1. Закріпіть знання про стилі мовлення: допишіть замість крапок назву стилю (стилів).

1. У сучасній українськім літературній мові розрізняють такі основні стилі:...

2. Стиль ... характеризується порушенням прийнятих у літературній мові норм спілкування, наявністю діалектних форм.

3. ... стиль дає точне висвітлення наукових понять.

4. Стиль ... характеризується яскравістю., образністю, емоційністю викладу.

5. ... стиль -- це сталь агітації і пропаганду.

6. Стиль ... мовлення - це канцелярський сталь, характерний для документів.

Вправи, що виконуються на уроках-практикумах, мають бути переважно конструктивними. Щоб закріпити вміння і навички, корисно пропонувати творчі вправи. Під час роботи на уроках доцільно дозволяти учням користуватися таблицями, схемами, підручниками, словниками, довідниками та ін.

На уроках-практикумах виконуються індивідуальні та колективні види робіт, що впливають на формування в учнів навичок взаємо- і самоконтролю.

Урок -залік, урок - реферат

Уроки-заліки сприяють повторенню, узагальненню та систематизації вивченого матеріалу, активізації розумової діяльності учнів, вихованню серйозного ставлення до предмета.. Для цих уроків обираються теми теоретичного характеру, учні готуються до них протягом певного часу. Наділ класу на кілька груп для складання заліку (його можуть приймати і кращі учні) значно прискорює перевірку знань учнів.

Уроки захисту реферату проводяться в старших класах. Метою підготовки реферату є демонстрація вміння критично осмислювати вивчений матеріал, аналізувати, узагальнювати та описувати свої власні спостереження, практично реалізовувати теоретичні положення в самостійних розробках.

Подаємо вимоги до написання реферату та орієнтовну тематику.

Вимоги до написання реферату

Вивчення та аналіз теоретичних джерел для висвітлення стану проблеми, що досліджується, вибору та аргументації об'єкта дослідження.

2. У рефераті необхідно показати вміння ставити дослідницьке завдання, визначати мету, проводити й описувати експериментальну роботу, узагальнювати і робити висновки, висвітлювати своє бачення проблеми з проведеного дослідження.

3. Після вибору теми реферату необхідно ознайомитися з відповідною літературою, з найновішими публікаціями з проблеми, концентруючи увагу на тих питаннях, що можуть скласти план дослідження.

4. Теоретичну частину реферату слід подавати відповідно до укладеного плану, здійснивши глибокий критичний аналіз опрацьованої літератури.

5. Обсяг реферату не менше 10 сторінок без списку використаних джерел та додатків, якщо вони є.

6. У бібліографічний список включаються теоретичні та практичні роботи, подані в алфавітному порядку й оформлені з урахуванням усіх необхідних вимог.

7. Реферат має бути охайно оформлений, грамотно написаний. У тексті необхідно робити посилання на авторів у наведених цитатах, демонструючи їх різні точки зору.

8. Для оформлення списку необхідно дотримуватися правил бібліоціафічного опису.

Методичний аналіз сучасних форм роботи та проведення нестандартних уроків дає підстави стверджувати, що всі вони можуть успішно використовуватися в процесі навчання української мови. Наукова достовірність виучуваного матеріалу, його оптимальність, змістова наповнюваність, що дає імпульс для різнобічного розвитку особистості, є важливими чинниками, які в сполученні з правильним вибором типу, структури уроку та методів навчання сприяють підвищенню ефективності занять.

Більшість уроків нестандартної форми передбачають групове навчання. Як свідчать наукові дослідження, групова навчальна діяльність школярів сприяє успішній реалізації комплексних цілей навчання, засвоєнню бази знань, формує навички самоконтролю, почуття обов'язку й відповідальності за результати навчання. Під час групового навчання здійснюється педагогічна профорієнтація, діти вчаться висловлювати власну думку й рахуватися з думкою товаришів. Запровадження групового навчання на уроці відіграє позитивну роль. Адже групова робота докорінно змінює позицію учня: з пасивного об'єкта впливу вчителя він перевтілюється в активного суб'єкта особистісного навчання. Учень на таких уроках не лише сприймає певну суму знань, а бере активну участь у їх засвоєнні, опановує способи самостійного їх поповнення і розширення.

Останнім часом активно впроваджуються в практику так звані інтегральні уроки. Різновидом їх є уроки словесності, що інтегрують два або три предмети -- мову і літературу (історію, географію, математику тощо). Уроки словесності покликані відродити кращі традиції української лінгводидактики, корені якої сягають у козацькі школи, Києво-Могилянську академію. На думку Т.Донченко, "ці уроки повинні повернути дітям утрачену здібність до природного мовлення, дати знання законів рідної мови, її національної специфіки і водночас історії народу і його літератури, рис його національного характеру, особливостей бачення світу"3. До проблеми інтегрованих уроків звертаються й інші вчені4. Так, Л.Варзацька та Л.Дворецька пропонують методику інтегрованого уроку мови, розглядаючи найголовніші його особливості: сутність інтегрованого уроку, розвивальні можливості видів діяльності, місце інтегрованих уроків у навчально-виховному процесі, принципи організації та структура інтегрованого уроку, види мовних завдань та календарне планування таких уроків.

З усього сказаного випливає висновок: сучасний урок рідної мови -- плід майстерності і творчості вчителя-словесника, його професійності, ґрунтовних знань рідної мови, літератури, історії, народознавства, його патріотизму. Критерії сучасного уроку рідної мови відбивають ті зміни, що відбуваються в системі освіти, та рівень розвитку методичної науки.

Серед найголовніших критеріїв сучасного уроку варто виділити такі:

* розвивальний потенціал уроку мови;

* використання активних методів і засобів навчання, викладання теоретичного матеріалу великими частинами (блоками);

* проблемне та інтерактивне навчання;

* раціональне використання навчального часу (мотивація навчальної діяльності, індивідуалізація навчання, співпереживання за результати праці, самовираження кожного учня);

* системність знань учнів (повторення, узагальнення і систематизація вивченого, блочність викладу матеріалу, з'ясування причинно-наслідкових зв'язків між мовними явищами, центральна ідея (мета) уроку);

* методичне забезпечення уроку, сучасна технологія (моделювання уроку, навчальний кабінет, ТЗН);

* творчий потенціал уроку (пізнавальні, творчі завдання, інтегральні уроки на основі міжпредметних зв'язків);

* вивчення кращого досвіду, популяризація його на уроці, використання досягнень сучасної лінгводіагностики.

Сказане вище не вичерпує можливостей організації і проведення уроку української мови. Сучасний учитель-словесник має широкі можливості для його удосконалення.



Висновки

Проведення нестандартних уроків у процесі викладання української мови, зокрема у 5-7класах, дало змогу

- будувати навчальний процес не за принципом інформаційного повідомлення від суб'єкта до об'єкта в жанрі монологу, а діалогізації, полілогу та імпровізації;

- відкривати безмежний світ, в якому дитина може «працювати над собою» - набувати знання, розвивати саморефлексію, самоаналіз, самосвідомість;

- виконати ряд завдань методичного характеру (розвивати образне та логічне мислення; створювати ситуації, які викликають співпереживання і дають можливість відчути ще не пережиті почуття; удосконалювати усне та писемне мовлення);

- зацікавити учнів навчальною дисципліною та виховувати любов до рідного слова.

Подані розробки уроків - це не тільки навчальний матеріал, а й цікаві методичні знахідки та ідеї, втілені у конспектах. Вони розширили й удосконалили методику подання нових тем, зробили уроки більш ефективними, змістовними та цікавішими.

Матеріали уроків були схвалені колегами та використані фрагментарно, як додатки до своїх уроків.



Список використаної літератури

1. Див. також статтю Біляєва О. Концепція інтенсивного навчання мови // Українська мова та література в школі. -- 1991. -- № 6. -- С. 26-30.

2. Див.: Народное образование. -- 1989. -- № 1. -- С. 78-84.

3. Донченко Т.К. Уроки мови мають стати уроками словесності //Дивослово. -- 1995. -- № 4. -- С. 36; Див.: Біляєв О.М. Інтегровані уроки рідної мови //Дивослово. -- 2003. -- № 5. -- С.36-40 та ін.

4. Див.: Л.Варзацька, Л.Дворецька. Методика інтегрованого уроку // Дивослово. -- 2004. -- № 3. -- С.31-50.

5. Морфемний словник/Укл. Л. М. Полюга.-- К., 1983.

6. Плющ М. І. Словотворення та вивчення його в школі.-- К., 1985.

7. Потиха 3. А. Дидактические принципи изучения словообразования в школе//Рус. яз. в школе.-- 1972.--№ 5-- С. 25-32.

8. Ткачук Т.П.Українська мова. Довідник для старшокласників та абітурієнтів. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004.

9. Савицька В.П.Словотворча робота при вивченні теми «Будова слова». - 1990, №10.

10. Пентилюк М. І., Окуневич Т. Г. Методика навчання української мови у таблицях і схемах : навчальний посібник. - К. : Ленвіт, 2006. - 134 с.

11. Пентилюк М. І., Окуневич Т. Г. Сучасний урок української мови - Х. : Вид. група “Основа”, 2007. - 176 с.

12. Остапенко Н. М. Технологія сучасного уроку рідної мови : навч. посібник / Н. М. Остапенко, Т. В. Симоненко, В. М. Руденко. - К. : ВЦ “Академія”, 2012. - 248 с.

Размещено на Allbest.ru

...