Виховання дітей у грі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Кафедра педагогіки

Виховання дітей у грі

ІНДЗ

Підготувала

студентка 33 групи

спеціальності "Хореографія"

Глас О. В.

Викладач

Смолюк С. В.

Луцьк-2015

Зміст

1. Гра як метод виховання

2. Значення гри для виховання дитини

Висновок

Список використаної літератури

1. Гра як метод виховання

Виховання -- це процес, за допомогою якого передається і засвоюється соціально цінний досвід поколінь.

Гра - це «чарівна скринька», за допомогою якої можна навчити дитину читати, писати і, головне, - мислити, спостерігати, доводити розуміти, творити; гра - це не просто розвага, а особливий метод введення дітей у творчу діяльність, метод стимулювання їх до діяльності.

Ні для кого не секрет, що діти набагато простіше засвоюють інформацію, піднесену в ігровій формі. Так, останнім часом саме в ігровій формі педагоги навчають дітей математики, грамоті, іноземним мовам. Але не тільки для школярів гра важлива. Роль гри у вихованні дітей дошкільного віку також велика. Адже саме за допомогою гри дитина проявляє різні сторони характеру, задовольняє свої інтелектуальні та емоційні потреби, формує особистість.

Гра як метод виховання: чому вона вчить?

Основи етикету. Дитині досить важко пояснити, як необхідно правильно поводитися за столом, адже набагато цікавіше для нього покататися на велосипеді. А от якщо проводити заняття в ігровій формі, то все стане відразу набагато цікавіше. Наприклад, можна з донькою садити ляльок за стіл і вчити їх правильно їсти. При цьому нехай донька скаже лялькам: «Приємного апетиту», «Їж акуратно» і т.д.;

Характер. Для формування характеру корисно проводити з дитиною будь-які ігри в змагальній формі. Гра як засіб виховання дітей вчить його формувати характер, розвиває самооцінку та впевненість. У дитини природним є бажання перемогти. Крім того, роль гри у вихованні дітей в тому, що діти вчаться співпереживати, розвивають емоційно-вольову сферу, стимулюють діяльність. В процесі гри, як методу виховання, створюються такі ситуації, що вимагають негайного рішення, які вчать дитину приймати рішення і нести відповідальність за свої дії;

Соціалізація. Гра як засіб виховання дітей вчить їх взаємодіяти один з одним, враховувати потреби та інтереси оточуючих. Наприклад, рольові ігри сприяють збільшенню словникового запасу, розвивають організаторські та творчі здібності. Гра як метод виховання вчить дітей розвивати лідерські якості, розкривати свою індивідуальність і здібності. А для соромливих дітей гра є чи не єдиною можливістю проявити себе; Інтелектуальне і моральне виховання дітей. Гра прекрасно сприяє процесу навчання і виховання моральних якостей. Так, набагато легше навчити дитину запам'ятовуванню за допомогою асоціацій (дев'ять - це гурток з хвостиком, а буква п - це дві палички і місток, і т.д.).

При правильному підході роль гри у вихованні дитини величезна - вона вчить дитину любити знання, прагнути до навчання і виховання, показує правильні моделі відносин і поведінки. Крім того, навчаючись чогось допомогою гри, дитина навіть не підозрює, що вчиться [3].

2. Значення гри для виховання дитини

Упродовж життя людина грає ту чи іншу соціальну роль, що відведена їй у суспільстві. За життя людина програє багато ролей і до виконання кожної із них готується сама або її готує суспільство.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти й підліток перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра може стати незамінимим помічником педагога.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще - спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров'я, радість дитячого життя.

В. Сухомлинський писав: "В грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра - величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра - це іскра, що запалює вогник допитливості і любові до знань"[4, с. 95]

Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення.

Важливою являється виховна сторона. Гра вимагає від дітей уяви, вміння швидко знаходити правильне рішення.

Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для дітей. Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування між дітьми. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потреба в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться - пізнає нове, запам'ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

У грі найповніше проявляється індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв'язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість [1, с.103]

Гра допомагає задовільнити дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв'язків між предметами та явищами.

Часто гру називають творчою діяльністю. Це пояснюється тим, що гра, по-перше, - це відображення життя. Все відбувається у штучно створеній умовній обстановці. Але дії гравців реальні, їх почуття і переживання - справжні.

По-друге, наслідування в грі пов'язане з роботою уяви. Дитина не копіює дійсність, вона комбінує різні враження життя з особистим досві.

По-третє, дитяча творчість проявляється у задумі гри і в пошукові засобів для його реалізації. Однак учні довго не виконують свій задум, не готуються до виконання ролей. Вони виражають свої прагнення в даний момент. Тому гра - завжди імпровізація, як би ретельно вона не була підготовлена.

Гра по своїй суті багатофункціональна, вона сприяє виконанню гармонійно розвинутої особистості. ра дає можливість проявити творчу активність, спрямувати зусилля на досягнення мети, привчає до погоджених дій, до відповідальності перед її учасниками. У грі виховується багато вольових якостей: самостійність, наполегливість, самовладання, витримка, воля до перемоги - усе те, без чого не може бути успіху [5]

Висновок

виховання гра наполегливість винахідливість

Отже, гpa виявляє особисті риси людини, яка грає, - винахідливість, наполегливість, комунікабельність і навіть чесність. Яким би не було сильним бажання перемогти, людина не повинна грати не за правилами. Правила визначають не тільки зміст ситуації, обмеженої грою, а й формують поведінку людини. Порушення правил часто призводить до вилучення з гри. Діти оцінюють спробу зіграти не за правилами як недотримання добрих міжособистісних взаємовідносин. Таким чином, гра - це не лише розвага і забава, що заповнює дозвілля школярів, але й один з найсерйозніших засобів педагогічного впливу на них.

У грі всі її учасники постійно взаємодіють, спілкуються між собою, що потребує дотримання певних правил і норм. Таким чином, у дитини нагромаджується соціальний досвід поведінки. Якщо ігрова діяльність займає багато часу в житті молодших школярів, то це сприяє виробленню у них звички поводитися культурно. З іншого боку, оптимістичний тон спілкування під час гри, позитивний емоційний настрій, а також знайома ігрова діяльність зумовлюють природність дій та вчинків дитини, що дає змогу вчителеві судити про рівень сформованості культури поведінки учня та бачити недоліки.

Таким чином, гра - вкрай необхідне явище в житті дитини, оскільки вона є проявом природної потреби в діяльності, у якій дитина пізнає і перетворює навколишню дійсність, світ речей, людей, саму себе, одночасно розвиваючи свої здібності.

Список використаної літератури

1. Бегей В. М., Оліяр М. П., Степанова Л. В., Файчак З. Є. Ігрові форми організації навчальної діяльності учнів у школі І ступеня / за ред. В. М. Бегея. - Львів, 1996. - 103 с.

2. Бондаренко, А. К., Матусік А. І. Виховання дітей у грі / А.К. Бондаренко, А. І. Матусік. - М.: «Просвещение», 1983. - 450С.

3. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5-ти т. - Т.3. - К.: Рад. школа, 1977. - С. 9-98.

3. http://likuemo.in.ua/statti/5999-Igra-kak-sredstvo-vospitaniya-deteiy.html

4. http://www.rusnauka.com/29_NNM_2008/Pedagogica/36107.doc.htm

Размещено на Allbest.ru