Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА РОБОТА З ОБДАРОВАНОЮ МОЛОДДЮ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТ.)

Спеціальність 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Прокопів Любов Миколаївна

УДК 37.0+378.14+37.03

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор,

Чепіль Марія Миронівна,

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Сагарда Володимир Васильович,

Ужгородський національний університет,

кафедра педагогіки і психології, професор

кандидат педагогічних наук, доцент

Чайка Володимир Васильович,

Тернопільський національний педагогічний

університет імені Володимира Гнатюка,

кафедра педагогіки, докторант

Провідна установа:

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79).

Автореферат розісланий “3” березня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Кирста Н. Р.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Процес інтеграції України у світову спільноту обумовив її приєднання до Болонської декларації про запровадження європейської системи вищої освіти. Згідно із програмою реалізації Болонського процесу, в Україні передбачається перехід до динамічної ступеневої підготовки спеціалістів з орієнтацією на їх особистісний і професійний розвиток, що дасть змогу задовольняти потреби особистості у здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за обраним напрямом, відповідно до здібностей.

Програма реформування й розвитку вищої освіти України передбачає підвищення вимог до навчально-виховної роботи з молоддю, що знайшло своє відображення в Законах України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, Державній національній програмі „Освіта” (Україна ХХІ століття), Концепції педагогічної освіти, Державній програмі „Вчитель”. Зокрема, в Національній доктрині розвитку освіти України зазначено, що однією з важливих умов модернізації освітньої системи, головним чинником її подальшого розвитку є залучення до наукової діяльності обдарованої студентської молоді. Комплексна програма „Творча обдарованість”, „Програма роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 роки” (2001 р.) є тими документами, які визначають стратегію її особистісно орієнтованого навчання й виховання, яка розглядається в цих документах як безперервний процес формування творчої особистості, розвитку культурного та інтелектуального потенціалу України, передбачає вивчення й запровадження у практику ВНЗ творчого доробку вітчизняних і зарубіжних дослідників. Успішному розв'язанню визначеного завдання служить і аналіз історії вищої педагогічної школи України, об'єктивному дослідженню якої сприяли нові політичні, культурні, освітні умови, що виникли після проголошення незалежності України.

Проблеми розвитку вищої освіти в історичному аспекті та окремі питання роботи з обдарованою молоддю розглядають у своїх працях А. Алексюк, С. Гончаренко, Т. Завгородня, І. Зязюн, М. Євтух, М. Левківський, В. Луговий, В. Майборода, С. Максименко, В. Сагарда, О. Сухомлинська та ін. Загальнопедагогічну підготовку вчителя в Україні в другій половині ХХ ст., зокрема навчальну й науково-дослідну роботу студентів (НДРС) висвітлено М. Байдан, М. Дворжецькою, О. Дубасенюк, Г. Кловак, М. Чепіль та ін.

Окремі підходи до відновлення системи відбору та виховання обдарованих студентів педагогічних ВНЗ розкрито в дослідженнях О. Антонової, В. Галузинського, М. Сметанського, Е. Спіцина та ін. Про зацікавлення широких верств науковців питаннями роботи з обдарованими дітьми свідчать кандидатські дисертації, які були захищені впродовж останніх десяти років (О. Гавеля, З. Гіптерс, В. Тесленко та ін.). Однак цілісної наукової інтерпретації навчально-виховної роботи з обдарованою молоддю у вищих педагогічних закладах (ВПЗ) України наразі немає.

Об'єктивна потреба історико-педагогічного аналізу зазначеної проблеми і недостатній рівень її вивчення зумовили вибір теми дослідження - „Навчально-виховна робота з обдарованою молоддю у вищих педагогічних закладах України (друга половина ХХ ст.)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри історії педагогіки Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника „Історико-педагогічні проблеми навчання і виховання у системі неперервної освіти” (протокол №1 від 28.08.2003 р.). Тему роботи затверджено на засіданні Вченої ради Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника (протокол № 6 від 4.03.2003 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 5 від 27.05.2003 р.).

Мета дослідження: проаналізувати теоретичні засади і практичний досвід організації навчально-виховної роботи з обдарованою молоддю у вищих педагогічних закладах України другої половини ХХ ст. задля його врахування і творчого використання в сучасних умовах.

Мета дослідження зумовила вирішення таких завдань:

· вивчити вітчизняні й зарубіжні напрацювання з проблем обдарованості молоді;

· виявити тенденції роботи з обдарованою молоддю у вищих педагогічних закладах України впродовж 1945-2000 рр.;

· розкрити зміст і форми навчально-виховної роботи з обдарованими студентами у вищих педагогічних закладах України досліджуваного періоду;

· визначити можливості творчого використання історичного досвіду роботи з обдарованою молоддю в діяльності вищих педагогічних закладів України у контексті Болонського процесу.

Об'єкт дослідження: вища педагогічна освіта в Україні (друга половина ХХ ст.).

Предмет дослідження: аудиторна й позааудиторна робота з обдарованою молоддю у вищих педагогічних закладах України окресленого періоду.

Методологічною основою дослідження є: теорія наукового пізнання; основні принципи діяльнісного, творчого, особистісно зорієнтованого, компетентного підходів до підготовки фахівців, підґрунтям яких є положення філософії та педагогіки про розвиток особистості; сучасні концепції організації навчально-виховної роботи у вищій школі; концептуальні положення Закону України „Про вищу освіту”, Державної національної програми „Освіта” (Україна ХХІ століття), Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті, Програми роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 роки, Державної програми „Вчитель”, а також нормативних документів, пов'язаних із входженням України у Болонський процес.

Основні джерела дослідження: у процесі історико-педагогічного пошуку проаналізовано законодавчі та нормативні акти, які регламентували освітню й науково-дослідну діяльність у ВПЗ України; звіти про роботу окремих із них; статистичні дані; монографії, історико-педагогічну літературу і пресу зазначеного періоду, праці сучасних педагогів, що зберігаються у фондах Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (м. Київ), Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України (м. Львів), Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка та бібліотек Львівського і Прикарпатського національних університетів. Використано матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади й управління (ЦДАВО України, ф. 166, 4621), матеріали архіву й Музею освіти Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.

У дослідженні дотримано принципів науковості, об'єктивності, наступності, системності, історичного детермінізму, єдності теорії та практики, гуманізму й демократизму освіти.

У процесі розв'язання поставлених завдань використовувалися такі методи: пошуково-бібліографічний - систематизація і класифікація архівних документів, вітчизняної та зарубіжної науково-педагогічної літератури, законодавчих актів України; історико-педагогічний - аналіз архівних і друкованих джерел, матеріалів періодичної преси, дослідження еволюції навчально-виховної роботи з обдарованою молоддю у ВПЗ України; предметно-цільовий - аналіз історичної, педагогічної, психологічної літератури другої половини ХХ ст.; концептуально-порівняльного аналізу, за допомогою якого зіставлялися наявні в історії психолого-педагогічні теоретичні підходи до визначення й обґрунтування навчально-виховної роботи з обдарованою молоддю; структурно-системного аналізу, застосування якого дало змогу не лише розглянути теоретичну модель роботи з обдарованою молоддю, а й виявити тенденції та особливості її функціонування; хронологічний - дослідження динаміки зміни змісту, форм, методів роботи з обдарованою молоддю впродовж другої половини ХХ ст. у педагогічних ВНЗ України.

Хронологічні межі дослідження. За вихідний рубіж узято 1945 р. - період повоєнного відновлення та реорганізації вищих навчальних закладів України, поштовхом до яких стала Перша республіканська нарада працівників вищої школи (1-3.06. 1945 р.). Верхня межа дослідження зумовлена процесами демократизації суспільного життя, новими завданнями освітньо-виховної діяльності, ухваленням у 2001 р. „Програми роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 роки”, що декларує появу нових можливостей для вияву обдарованості особистості.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше цілісно досліджено навчально-виховну роботу з обдарованою молоддю у вищих педагогічних навчальних закладах України другої половини ХХ ст.; виокремлено етапи й тенденції їх діяльності у цьому напрямі; здійснено ретроспективний аналіз змісту навчально-виховної роботи з обдарованими студентами в досліджуваний період, уточнено форми і методи навчально-виховної роботи з обдарованими студентами в аудиторний і позааудиторний час; подальшого розвитку набули положення та висновки щодо ефективності навчально-дослідної роботи з обдарованою молоддю; обгрунтовано можливості творчого застосування історичного досвіду роботи з обдарованою молоддю у вищих педагогічних закладах України в контексті Болонського процесу. У науковий обіг введено маловідомі архівні матеріали (ЦДАВО України, ф. 166, оп. 15, спр. 3092, 5071, 6050, 7450, 7499).

Практичне значення дослідження. За результатами дослідження розроблено спецкурс для студентів ВНЗ „Робота з обдарованою молоддю у ВПЗ України: історія та теорія”, а також прочитано цикл лекцій і доповнено тематику семінарських занять до курсів „Історія педагогіки”, „Основи наукових досліджень”, „Вища школа і Болонський процес”. Основні результати дисертації впроваджено у практику навчального процесу Педагогічного інституту та Інституту філології Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (довідка №01-08-125 від 29.08. 2005 р.), історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка (довідка №791 від 19.07. 2005 р.), філологічного факультету Херсонського державного університету (довідка №03-11/669 від 24.06. 2005 р.), на курсах підвищення кваліфікації директорів шкіл та соціальних педагогів Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти вчителів (довідка №01/285 від 16.06. 2005 р.). Дисертаційні матеріали та висновки можуть бути використані при підготовці підручників, посібників та навчально-методичної літератури з історії педагогіки, теорії навчання й виховання для студентів ВНЗ.

Вірогідність результатів та основних висновків дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень; застосуванням комплексу взаємозумовлених методів, адекватних об'єкту, предмету, меті й завданням дослідження; використанням широкої джерельної бази, впровадженням результатів дослідження у діяльність ВПЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи доповідались на науково-практичних конференціях: міжнародних - „Початкова школа на перехресті проблем” (Тернопіль, 2004), „Ідея опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці” (Івано-Франківськ, 2005), всеукраїнських - „Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема” (Чернівці, 2003), „Психолого-педагогічні проблеми підвищення якості підготовки педагогічних кадрів у ВНЗ: стан, проблеми, перспективи” (Чернівці, 2003), „Сучасні погляди на гендерну проблему в Україні” (Херсон, 2005), на Другому українському педагогічному конгресі (Львів, 2005); на педагогічних читаннях - „Українська педагогіка на межі тисячоліть” (Івано-Франківськ, 2003), „Проблема української народної педагогіки у науковій спадщині М. Стельмаховича” (Івано-Франківськ, 2004).

Публікації. Матеріали дослідження оприлюднено в 13 авторських публікаціях: з них - 1 монографія, 10 статей у фахових науково-педагогічних виданнях, 2 - у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (377 позицій, в тому числі -10 іноземними мовами, 31- архівні справи), 13 додатків. Обсяг дисертації -257 сторінок, з них 179- основного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, його актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи та джерельну базу роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, подано відомості про апробацію і впровадження основних положень дисертації.

У першому розділі - „Робота з обдарованою молоддю у вищих педагогічних закладах України як історико-педагогічна проблема” - з'ясовано ступінь дослідженості проблеми в зарубіжній та вітчизняній науковій літературі, сутність педагогічної обдарованості студентів.

Аналіз теоретичних і практичних засад проблеми обумовив вивчення значної кількості літератури, яку ми умовно розподілили на три групи. Перша - це загальнотеоретичні праці з питань розвитку вищої школи (почасти педагогічної), друга - дослідження українських і зарубіжних науковців, що стосуються обдарованості та її складових, і третя - джерела, що безпосередньо висвітлюють процес навчально-виховної роботи з обдарованою молоддю у ВПЗ України другої половини ХХ ст.

Вивчення джерельної бази з історії становлення та розвитку вищої, зокрема педагогічної, освіти України засвідчує, що в досліджувану добу існували суперечності, які стосувалися діяльності вищої школи. Більшість монографій, наукових статей, які з'явилися у 1960-1980-х рр., розглядали стан радянської освіти лише з позицій їх відповідності вимогам державної ідеології та зумовленій нею освітній політиці офіційної влади, а об'єктивний науковий аналіз здебільшого був відсутній (хоча зібраний фактичний матеріал не втратив своєї цінності). Водночас в окремих дослідженнях робилися спроби розглянути реальний стан розвитку вищої школи в Україні (О. Бобик, І. Дзюбко, Л. Каніщенко, В. Пітов та ін.).

Праці періоду 1980-1990 рр. відзначаються більшою об'єктивністю у висвітленні діяльності педагогічних ВНЗ. Спроби розкрити певні аспекти (історичні, загальнопедагогічні, організаційні) становлення, розвитку і вдосконалення вищої педагогічної освіти в Україні у XX ст. зроблено в історико-педагогічних дослідженнях О. Глузмана, В. Лугового, В.Майбороди та ін. Проблемі підготовки студентів педагогічних ВНЗ присвячені роботи О. Абдулліної, В. Бондара, І. Зязюна та ін.

На межі ХХ-ХХІ ст. зросло зацікавлення навчально-виховною роботою з обдарованою студентською молоддю. У контексті сучасних тенденцій педагогічної науки особливо актуальною стала теза про індивідуальний підхід до особистості вчителя. Проблемою його підготовки до інноваційної діяльності займаються І. Бех, І. Богданова, О. Пєхота, М. Ярмаченко та ін. Йдеться здебільшого про необхідність формування майбутніх учителів не лише як носіїв знань, але й творчих, соціально орієнтованих особистостей, конкурентоспроможних у педагогічній сфері діяльності. Особливої гостроти набуває відбір обдарованої молоді та її подальший розвиток у ВНЗ. У цей час намітилися інтегровані підходи до вивчення обдарованості, що сприяло розширенню розуміння її природи та методів дослідження.

Обдарованість та її типологію вивчали зарубіжні вчені - Б. Ананьєв, Е. Вудьярд, В. Дружинін, А. Матюшкін, Р. Стернберг, Е. Торндайк та ін. Питання роботи з обдарованою молоддю відображено і в працях сучасних українських дослідників (Ю. Гільбух, О. Зазимко, В. Моляко, С. Сисоєва та ін.). Зібраний та узагальнений значний фактичний матеріал дає змогу осягнути широту проблеми, її важливість у контексті Болонського процесу.

Обдарованість, як стверджують Ф.Гальтон, Дж. Гілфорд та ін., зумовлюється спадковістю, але проявитися й функціонувати вона може, на думку Дж. Рензуллі, В. Штерна та ін., лише в умовах конкретного соціуму. Дослідники (О. Кульчицька, В. Моляко, М. Смульсон та ін.) розмежовують загальну (інтелектуальну) та творчу обдарованість. С. Рубінштейн, О. Матюшкін стверджували, що весь її подальший поділ на види належить до одного із зазначених типів. За широтою вияву (Р. Семенова, М. Холодна та ін.) розрізняють загальну та спеціальну (інтелектуальна, технічна, соціальна, педагогічна та ін.) обдарованість. Можна сперечатися з приводу доцільності чи точності зазначеного поділу, оскільки завжди існують так звані межові ситуації, безліч варіантів, які важко піддаються однозначній класифікації.

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що й сьогодні немає єдиного погляду на феномен обдарованості. Ми дотримуємося думки науковців (Дж. Рензуллі, О. Зазимко, С. Максименко та ін.), які стверджують, що обдарованість молоді - це характеристика психологічних ресурсів суб'єкта, в якій переплітаються інтелектуальні, творчі здібності та особистісно-мотиваційні якості людини. Критерій обдарованості розглядається вченими як рівень сформованості внутрішньосуб'єктних психологічних механізмів (своєрідність сприймання, розуміння та інтерпретація подій тощо), котрі виступають основою креативної поведінки у певних галузях діяльності. Важливим для реалізації обдарувань є успіх студента у конкретних видах діяльності, використання методу спроб і помилок, вплив людей, які спроможні оцінити і підтримати обдаровану особистість, що сприяє її самореалізації та виробленню об'єктивної самооцінки. Виявлення і відбір обдарованої молоді передбачає використання різноманітних технологій психологічної діагностики: тренінг, тестові методики, методи соціометрії, статистичні способи, комп'ютерні програми тощо.

Сучасні науковці (О. Антонова, В. Кан-Калик та ін.) серед визначальних виокремлюють педагогічну обдарованість. Вона включає якісно своєрідне поєднання педагогічних здібностей (академічні, дидактичні, перцептивні, конструктивні, організаторські, дослідницькі, авторитарні, комунікативні, експресивні, креативні та ін.), мотивації та свідомої професійної спрямованості особистості, що дозволяє досягти значних успіхів у творчій педагогічній діяльності. У процесі дослідження з'ясовано, що існують різноманітні думки щодо змісту та критеріїв педагогічних здібностей. На думку І. Зязюна, В. Кан-Калика та ін., педагогічні здібності закладені в людині від народження. І. Богданова, Н. Кічук, О. Лук та ін. вважають, що такі здібності трапляються вкрай рідко і їх потрібно формувати, оскільки без певного педагогічного впливу вони не стануть творчо завершеними. Вважаємо за потрібне акцентувати, що задатки до педагогічної обдарованості почасти закладені природою, однак на її формування впливає мікро- і макросередовище. Запорукою педагогічної обдарованості студентів є органічне поєднання самовідданої любові до дітей, глибоке знання навчального предмета і високий рівень розвитку здібностей. Серед провідних напрямів роботи з педагогічно обдарованою молоддю визначено: довузівський, аналітико-інформаційний, науково-дослідницький, професійно-педагогічний, художньо-естетичний, фізично-оздоровчий.

У другому розділі - „Навчально-виховна робота з обдарованою молоддю педагогічних ВНЗ України в аудиторний час (друга половина ХХ ст.)” - розкрито тенденції роботи з обдарованою молоддю у ВПЗ України, зміст і форми аудиторної роботи з нею.

У навчально-виховній діяльності з обдарованим студентством у вищих педагогічних закладах України другої половини ХХ ст. можна виокремити чотири етапи.

І етап (1945-1958 рр.). Його початок пов'язуємо з Першою республіканською нарадою працівників вищої школи (1-3.06. 1945 р.), відбудовою та реконструкцією педагогічних навчальних закладів України. У цей час спостерігаються тенденції до регламентації та стандартизації освітньої сфери, її відчуження від української культури. Даний етап ознаменований посиленням ідеологічного тиску на навчально-виховний процес у ВНЗ, повною залежністю вищої школи в Україні від центральних органів влади. За результатами дослідження встановлено, що основним завданням навчання й виховання особистості у цей час була орієнтація на середнього студента, а не розвиток індивідуальності з урахуванням обдарованості кожного. Разом з тим 1945-1958 рр. характеризуються високими темпами кількісного зростання наукових і педагогічних кадрів. За перше повоєнне десятиліття педагогічні і вчительські інститути підготували 34109 учителів для потреб середньої школи.

Наступний, ІІ етап (1958-1985 рр.) пов'язаний із „Законом про зміцнення зв'язку школи з життям і про подальший розвиток системи освіти в СРСР” (1958 р.). Характерними для цього етапу є розширення доступу молоді до вищої освіти, підготовка висококваліфікованих спеціалістів, вихованих на основі марксистсько-ленінського вчення, зміни в організації і проведенні навчального процесу. Більше уваги приділялося самостійній підготовці студентів, залученню найбільш здібних з них до науково-дослідної роботи. Але постійно змінювалися навчальні плани і програми, тривала русифікація й політизація системи освіти, що порушувало стабільність організації навчально-виховного процесу. Превалював валовий підхід до прийому й випуску педагогічних кадрів (чисельність студентів педагогічних ВНЗ України зросла з 1965 р. до 1980 р. на 89 тис.), що часто здійснювався без належної навчально-матеріальної бази.

Зауважимо, що 1960-ті рр. - це час „відлиги”, яка сприяла пробудженню національних сподівань української інтелігенції. Перед наукою та освітою відкривалися перспективи ренесансу, пов'язаного зі сподіванням на ліквідацію тоталітарного режиму, які не були використані ефективно. У 70-80-х рр. ХХ ст. у діяльності ВНЗ було багато „показухи”, але, як свідчать результати проведеного дослідження, студенти все ж отримували певний рівень знань, умінь і навичок, які сприяли розвитку їх обдарувань, у тому числі й педагогічних. Так, участь майбутніх педагогів у різноманітних формах наукової роботи зросла з 1970 до 1980 р. на 25 %.

У 1985-1991 рр. (ІІІ етап) відбувалася часткова перебудова вищої освіти (з 1.09. 1985 р. у ВПЗ України запроваджувались нові навчальні плани), створювалися сприятливі умови для розвитку творчої індивідуальності майбутнього фахівця. Поступово розширювалися можливості для розвитку обдарувань студентів. Формувалася нова законодавча база ВНЗ, значно пом'якшився ідеологічний вплив на всю систему освіти, відбувалися процеси її лібералізації. Організація навчально-виховної роботи у вищих педагогічних закладах України на даному етапі позначена переходом від концепцій авторитаризму до формування елементів демократизму, підтримки і стимулювання пізнавальної активності суб'єкта навчання, створення умов для творчості.

Характерними ознаками ІV етапу (1991-2000 рр.), обумовленого введенням у дію Закону України „Про освіту” стали: побудова вищої педагогічної освіти на національному ґрунті, посилення інтересу до обдарованої молоді, спроби поновити і вдосконалити форми роботи з нею, увага до найбільш раціональних схем формування навчально-виховного процесу на принципах індивідуалізації та диференціації, самоосвіти, самовиховання. Інноваційним у вітчизняній педагогіці став і пошуково-дослідницький підхід до навчально-виховного процесу, який розглядався як необхідна умова розвитку творчої особистості.

Дослідження показало, що важливим завданням навчально-дослідної роботи зі студентами в другій половині ХХ ст. було вироблення у них навичок самостійної дослідницької діяльності, що впливало на розвиток здібностей. Однак до кінця ХХ ст. у вищій педагогічній освіті існували реальні суперечності. З одного боку, науково-технічна революція зумовила об'єктивну потребу в підготовці високоосвічених спеціалістів, національно свідомих, із самостійним типом мислення, власними переконаннями. З іншого, - тогочасна адміністративно-командна система з великим острахом спостерігала за появою нового покоління молодих людей, що у певних соціальних умовах виявляли здібності до самостійної наукової творчості, обдарованість тощо. Та, попри перепони адміністративного й ідеологічного характеру, викладачі намагалися успішно вирішувати завдання, пов'язані з навчанням та вихованням обдарованої молоді.

Доведено, що навчально-дослідна робота у другій половині ХХ ст. була базою для творчості студентів. Вона розвивалася за такими напрямами: запровадження дослідницьких творчих завдань під час занять (дипломні й курсові проекти, лабораторні практикуми, лекційні, семінарські заняття, педпрактика тощо); включення у навчальні плани теоретичних курсів з організації НДРС („Основи наукових досліджень”, „Вступ до спеціальності” та ін.) і самостійних навчально-дослідницьких робіт; залучення студентів до розробки науково-дослідних проблем випускаючих кафедр тощо.

Проте в другій половині 1990-х рр. у ВПЗ провідною залишалася концепція професійно-педагогічної спрямованості НДРС. Визначальною була вимога формування дослідницьких умінь не просто у філолога чи фізика, а в учителя-філолога, вчителя-фізика тощо.

Підсумком навчання у вищих педагогічних закладах України, ефективною інтегрованою формою його завершення була дипломна робота. У педагогічних інститутах дипломні були запроваджені лише у 70-х рр. ХХ ст. і мали факультативний характер. Однак реально їхнє використання як завершального етапу навчання було дуже обережним. Припускаємо, що це зумовлювалось певною упередженістю до студентів, без сумніву, обдарованих, готових виконати роботу, яка, власне, не була обов'язковою для ВНЗ. У „Положенні про дипломні роботи в педагогічних інститутах” (1974 р.) Міністерство освіти СРСР застерігало, що студентові, який висловив бажання працювати над дипломною темою, потрібно було, крім здібностей, мати ще переважно відмінні оцінки з усіх предметів навчального плану. На відміну від університетів, у педагогічних ВНЗ студентам не надавали спеціального часу на підготовку й оформлення дипломних робіт. Лише у другій половині 1990-х рр. вони стали обов'язковими для всіх випускників, що вважаємо фактом позитивним і виправданим. Анкетування, яке ми провели серед науковців (докторів і кандидатів наук), показало, що значний відсоток респондентів (51%) вбачали саме у написанні дипломної роботи ознаку результативності перших своїх кроків у науці.

Зазначимо, що однією з активних форм НДРС, фактором формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя є педагогічна практика. Поєднуючи в собі пізнавальну і практичну діяльність, вона має значні потенційні можливості впливу на якісні характеристики особистості (ерудиція, розвинена уява тощо), які відіграють першочергову роль у процесі становлення педагога-творця. Порівняльний аналіз навчальних планів педагогічних ВНЗ різних років засвідчує тенденцію до скорочення часу, що відводився на педпрактику. Зрозуміло, що за таких умов, по-перше, неможливо достатньо повно виявити рівень педагогічної обдарованості студентської молоді, сприяти її розвитку, а, по-друге, накопичити необхідний матеріал для виконання наукових досліджень.

У третьому розділі -„Позааудиторна навчально-виховна робота з обдарованою молоддю в педагогічних ВНЗ України другої половини ХХ ст.” - проаналізовано основні напрями індивідуальної, групової, масової форм позааудиторної роботи з обдарованою студентською молоддю України в досліджуваний період, визначено можливості творчого використання накопиченого досвіду в сучасних умовах.

Доведено, що позааудиторна діяльність студентської молоді, на відміну від аудиторних занять, які є більш регламентованими, створює значно більше можливостей для розкриття творчої індивідуальності студента, для вияву його особистісної позиції. Зазначимо, що в другій половині ХХ ст. у ВПЗ України поширеними були переважно групові форми роботи з обдарованою студентською молоддю.

Упродовж 1945-1958 рр. вона здійснювалася в гуртках, які діяли на профілюючих кафедрах. На заняттях гуртків студенти працювали над реферуванням наукової літератури, проектуванням і виготовленням наочних посібників, лабораторних приладів, виступали з науковими повідомленнями тощо. У педагогічних ВНЗ найбільше приваблювали молодь педагогічні і психологічні гуртки. Це сприяло не тільки виявленню педагогічно обдарованого студентства, але його залученню до вирішення конкретних наукових проблем. Дослідження показало, що творча активність молоді була ефективною за умови, коли тематика наукових досліджень у гуртку входила в коло наукових інтересів керівника і відповідної кафедри загалом.

У 1958-1985 рр. у педагогічних інститутах України склалася чітка структура наукових гуртків, яка включала: наукові гуртки при кафедрах, що об'єднували студентів різних курсів, які займались дослідженням питань з тієї чи іншої галузі науки; наукові студентські гуртки (невеликі за кількістю), які вивчали спільну наукову проблему. Зазначимо, що в цей час в організації позааудиторної роботи з обдарованою молоддю простежується створення провідними вченими наукових шкіл, залучення талановитих студентів до участі в кафедральній тематиці, формування проблемних груп. НДРС окресленого періоду характеризувалася тісною взаємодією навчальної, виховної та наукової роботи. З другої половини 1970-х рр. у педагогічних ВНЗ поширились міжфакультетські наукові семінари, що об'єднували студентів та викладачів споріднених галузей науки та давали змогу співпрацювати з провідними вченими.

Ефективність позааудиторної роботи з обдарованою молоддю у 1985-1991 рр. визначалася збільшенням кількості гуртків та чисельності студентів-учасників НДРС, урізноманітненням її тематики і форм, результативністю взаємозв'язку „студент - аспірант - викладач”, збільшенням кількості впроваджених у практику студентських наукових праць.

Як показало дослідження, у 1991-2000 рр. і надалі зростала науково-практична результативність роботи студентських проблемних груп і наукових шкіл. Участь у них сприяла виявленню і реалізації наукових, творчих здібностей майбутніх педагогів та їх підготовці до професійної діяльності. У проблемних групах, на відміну від наукових гуртків, студенти самостійно проводили наукові дослідження, розробляли проекти, результати яких проходили випробування на практиці. Участь студентів у наукових семінарах сприяла розширенню їхнього кругозору, закріпленню й поглибленню навичок роботи з науковою літературою. Популярними груповими формами позааудиторної роботи з обдарованою молоддю досліджуваного періоду стали педагогічні клуби, експериментальні програми „школа - вуз - науково-дослідний центр”.

Відомими масовими організаційними формами роботи з обдарованою молоддю в другій половині ХХ ст. були студентські науково-теоретичні та практичні конференції, конкурси наукових робіт, студентські олімпіади. Практика проведення олімпіад передбачала різноманітні форми творчих змагань: предметні олімпіади, конкурси з окремих дисциплін та спеціальностей тощо. У кінці 1990-х рр. помітною стала тенденція до взаємопроникнення двох форм інтелектуальних змагань: у межах студентських олімпіад проводилися конкурси-захисти письмових творчих робіт, виконуваних студентами, конкурси наукових праць; окрім традиційного заочного експертного оцінювання студентських доробків, передбачались змагання, конференції, захист поданих робіт. На підставі результатів участі студентів у всіх турах олімпіад педагогічні ВНЗ мали можливість відбирати педагогічно обдаровану молодь. Дослідження наукового шляху вчених (докторів наук) у галузі педагогічних, природничих і технічних наук свідчить, що майже всі вони (понад 80%) розпочинали своє фахове зростання з участі у студентських конференціях, олімпіадах тощо.

Серед спроб стимулювання роботи обдарованих студентів у ВПЗ України досліджуваного періоду були: оголошення подяки, нагородження грамотами, дипломами, подарунками, виплата грошових премій, призначення іменних стипендій, друкування статей і тез, фотографування для Дошки пошани, подяка батькам, поїздки до інших ВНЗ із науковими доповідями для обміну досвідом роботи, продовження навчання в аспірантурі за цільовими скеруваннями (наприклад, у 1968 р. 31,1% аспірантів-першокурсників вступили на навчання безпосередньо після закінчення ВНЗ).

Встановлено, що спільна наукова робота викладачів і студентів досліджуваного періоду протистояла догмам і штампам підручників, сприяла накопиченню потенціалу творчого критичного мислення, орієнтувала на пошук шляхів розв'язання практичних проблем. Однак у позааудиторній роботі з обдарованою молоддю спостерігалися й негативні тенденції, які особливо загострилися в другій половині 80-х рр. ХХ ст., - заідеологізованість, беззмістовна централізація, труднощі з публікаціями результатів виконаних досліджень. Все це призводило до того, що практично вся система організації НДРС опинилася під загрозою розпаду, а науковий потенціал студентства відчутно знижувався.

У процесі наукового пошуку доведено, що на початку 1990-х рр. ситуація в організації роботи з обдарованими студентами в ВПЗ почала змінюватися в напрямку активізації індивідуальних форм. Саме тому перспективним напрямом стає індивідуальна робота з талановитою молоддю, яка передбачала: навчання за індивідуальним графіком з наступними звітами, самостійне опрацювання наукових тем, збільшення можливостей для публікацій у студентських наукових збірниках тощо.

Вивчення досвіду минулого дає змогу констатувати, що в сучасних умовах приєднання України до Болонського процесу необхідно вести пошук обдарованої молоді, створювати умови для реалізації її здібностей, розвитку креативних умінь шляхом розробки теоретичних проектів, участі у наукових гуртках, проблемних і дослідницьких групах, які б існували за системою „студент - аспірант - викладач”, клубах, у наукових конкурсах, конференціях, олімпіадах тощо. У цьому контексті більшу вагу для майбутнього педагога матиме не „інформаційний багаж”, а здатність опановувати нові технології використання набутих знань у практичній діяльності.

Актуальними залишаються такі напрями роботи з обдарованою молоддю, як її виявлення на довузівському рівні, забезпечення сприятливих умов для задоволення потреб студентства в реалізації власних талантів, створення новітніх методик навчання й виховання, спрямованих на індивідуалізацію та диференціацію навчального процесу у вищій школі, раціональне поєднання його індивідуальних і масових форм, використання можливостей міжнародного обміну студентів тощо.

Узагальнення результатів наукового дослідження дає підстави для таких важливих висновків:

1. Дослідження проблеми обдарованості молоді у працях вітчизняних та зарубіжних науковців показало, що її сутність розглядається багатоаспектно. З'ясовано, що обдарованість молоді та її типологія висвітлювались у працях зарубіжних (В. Дружинін, А. Матюшкін, Дж. Рензуллі, Е. Торренс та ін.) і вітчизняних (О. Зазимко, В. Моляко, О. Кульчицька та ін.) науковців. Зазначено, що обдарованість студентської молоді - це характеристика психологічних ресурсів суб'єкта, в якій переплітаються інтелектуальні, творчі здібності та особистісні якості. Вона розглядається як інтегративна якість особистості, що виявляється впродовж усього життя. Найбільш поширеними напрямками діагностування обдарованості є пошук талантів серед великої кількості молоді, індивідуальна діагностика та її виявлення в конкретній діяльності. Серед провідних видів обдарованості сучасні науковці визначають, зокрема, й педагогічну, яка включає здібності до педагогічного впливу і спілкування, що набуває надзвичайно важливого значення в епоху інформативного суспільства. Передумовою вияву схильності обдарованої молоді до педагогічної професії є педагогічні (дидактичні, дослідницькі, організаторські, комунікативні, експресивні, креативні та ін.) здібності.

2. Під час наукового дослідження виокремлено етапи навчально-виховної роботи з обдарованою молоддю ВПЗ України другої половини ХХ ст. На кожному історичному етапі вона позначена відповідними тенденціями.

1945-1958 рр. - відбудова вищих педагогічних закладів України, посилення ідеологічного тиску на навчально-виховний процес, відмова від здобутків минулого.

1958-1985 рр. - уніфікація, регламентація та стандартизація освітньої сфери, валовий підхід і нівелювання особливостей підготовки педагогічних кадрів для українських шкіл. Водночас відбувалася часткова демократизація діяльності педагогічних ВНЗ України.

1985-1991 рр. - становлення та піднесення вищої школи у рамках „перебудови”; створення більш сприятливих умов для формування творчої індивідуальності обдарованих студентів, поетапний перехід від концепцій авторитаризму до стимулювання пізнавальної активності суб'єкта навчання.

1991-2000 рр. - побудова вищої освіти на національному ґрунті. Особлива увага приділяється індивідуалізації та диференціації навчально-виховного процесу, особистісно орієнтованому навчанню, що знаходить свій вияв в активізації роботи з обдарованою молоддю. Водночас відбувається підтримка і стимулювання її творчості; гуманізація, децентралізація та демократизація вищої освіти, підвищення якості індивідуальної творчої діяльності обдарованих студентів; залучення їх до науково-дослідних проектів; створення умов для виявлення талановитої молоді, пошук новітніх технологій навчання і виховання.

3. Зміст роботи з обдарованою студентською молоддю в досліджуваний період був пов'язаний з науковою та дослідницькою проблематикою відповідних кафедр, факультетів, на яких навчались і працювали студенти; був співзвучний із планами досліджень, науковими інтересами викладачів, науковими вподобаннями студентів і наявною відповідною матеріальною базою.

Стрижневі завдання навчально-дослідної роботи зі студентами у другій половині ХХ ст. можна стисло сформулювати так: вироблення умінь і навичок самостійної роботи, формування культури наукового мислення, ознайомлення із методами наукового пізнання, виявлення та підтримка обдарованих студентів. Реалізації цих завдань сприяло запровадження в навчально-виховний процес таких курсів, як „Основи наукових досліджень”, „Вступ до спеціальності” та ін.

Поширеними формами аудиторної роботи з обдарованою молоддю у вищих педагогічних навчальних закладах України другої половини ХХ ст. були: лекції (оглядові, проблемні, дискусійні тощо), практичні, лабораторні заняття, спецсемінари дослідницького й дискусійного характеру, курсові й дипломні роботи.

У досліджуваний період виокремлено групові, масові та індивідуальні форми позааудиторної роботи з обдарованою молоддю. До групових належали студентські наукові гуртки, міжфакультетські семінари, студентські клуби, технологічні бюро, проблемні галузеві лабораторії, студентські науково-дослідні загони і бригади, дослідницькі групи, до складу яких входили докторанти, аспіранти, викладачі, студенти. Серед масових форм роботи найпоширенішими були: науково-практичні й читацькі конференції, „тижні педагогічної майстерності”, олімпіади, конкурси та огляди наукових робіт, виставки робіт студентської наукової творчості, звітні наукові студентські конференції, „круглі столи”, „діалоги”, творчі знайомства тощо. Важливим шляхом формування й розвитку здібностей студентів стала їх участь у конкурсах на кращу студентську роботу в різних галузях науки і техніки, олімпіадах „Студент і науково-технічний прогрес” тощо. Індивідуальні форми роботи з обдарованою молоддю - це навчання за індивідуальними планами, педагогічно регульована самостійна робота, збільшення числа факультативних курсів і дисциплін за вибором, нетипові завдання науково-дослідного характеру під час педагогічної практики, розробка науково-дослідних проблем провідних кафедр тощо.

Результати наукового дослідження підтверджують, що в умовах радянської вищої школи превалювали групові форми роботи з обдарованою молоддю. У період незалежної України співвідношення групових, масових та індивідуальних форм постійно змінюється на користь індивідуальних, що відповідає загальним тенденціям розвитку вищої школи і набуває особливого значення на сучасному етапі у зв'язку з прийняттям Україною Болонської декларації.

4. Вивчення історичного досвіду роботи з обдарованою молоддю педагогічних закладів України в другій половині ХХ ст. дає підстави стверджувати, що розвитку вищої педагогічної школи України в контексті Болонського процесу можуть сприяти: забезпечення проблемно-пошукового, консультативного змісту лекцій, практичних занять тощо; раціональне поєднання різних форм організації навчально-виховної роботи зі студентською молоддю; розширення міжнародних програм обміну студентами; проведення спільних наукових досліджень викладачів, аспірантів, студентів; продуктивна праця обдарованої молоді в наукових гуртках, клубах, на симпозіумах; робота дослідницьких груп „викладач-студент-аспірант”; участь у наукових конференціях, олімпіадах; проведення наукових експедицій; відродження діяльності наукових шкіл, студентських наукових товариств тощо.

Проведене дослідження не претендує на повне і всебічне розкриття всіх аспектів проблеми. Перспективними напрямами подальших наукових педагогічних студій вважаємо: вивчення змісту роботи з обдарованою молоддю у ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації різного профілю; аналіз використання різнопланових форм і методів науково-дослідної роботи з обдарованою студентською молоддю в системі університетської освіти на сучасному етапі; порівняльний аналіз навчально-виховної роботи з обдарованою молоддю в Україні та зарубіжних країнах.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

навчальний виховний студент педагогічний

1. Прокопів Л.М. Навчально-виховна робота з обдарованою молоддю у вищих педагогічних закладах України (друга половина ХХ століття): Монографія. - Івано-Франківськ: Плай, 2005. - 256 с.

2. Карабінович Л. Гурток як основна форма роботи з обдарованою молоддю у вищих педагогічних закладах освіти України (50 - 70 рр. ХХ ст.) // Соціалізація особистості: Зб. наук. праць / За заг. ред. А. Капської. - К.: Логос, 2004. - Т. ХХІІ. - С. 193-202.

3. Карабінович Л. Діяльність аспірантури у вищих педагогічних закладах України упродовж 1970 - 1980 рр. // Наука і освіта: Наук.-практ. ж-л Південного наукового Центру АПН України. - 2004. - №1. - С. 93-96.

4. Карабінович Л. Етапи діяльності вищих педагогічних закладів України (1945-1991 рр.) // Наук. вісник Чернівецького ун-ту: Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2003. - Вип. 190. - С. 66-74.

5. Карабінович Л. Зміст і форми навчально-дослідної роботи з обдарованою молоддю у вищих педагогічних закладах України другої половини ХХ ст. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського: Зб. наук. праць: Педагогіка і психологія. - Вінниця: Державна картографічна фабрика, 2005. - Вип. 13. - С. 198-203.

6. Карабінович Л. Зміст і форми науково-дослідної роботи студентів у вищих педагогічних закладах України (1945-1991 рр.) // Наук. вісник Чернівецького ун-ту: Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2003.-Вип. 178. - С. 48-55.

7. Карабінович Л. Науково-дослідна робота студентів Івано-Франківського педагогічного інституту ім. Василя Стефаника (50-70-ті рр. ХХ ст.) // Вісник Прикарпатського ун-ту: Педагогіка. - Івано-Франківськ: Плай, 2004. - Вип. X. - С. 156-161.

8. Карабінович Л. Основні напрями роботи з обдарованою молоддю у Прикарпатському університеті ім. Василя Стефаника на сучасному етапі // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. - Слов'янськ: Вид. центр СДПУ, 2004. - Вип. ХХІІ. - С. 107-112.

9. Карабінович Л. Педагогічні здібності студентів педагогічних вузів як складова професійної майстерності // Наук. вісник Чернівецького ун-ту: Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2003. - Вип. 186. - С. 25-29.

10. Карабінович Л. Підготовка наукових кадрів у вищих педагогічних закладах України (1945-1960 рр.) // Вісник Прикарпатського ун-ту: Педагогіка. - Івано-Франківськ: Плай, 2003. - Вип. IX. - С. 147-153.

11. Карабінович Л. Формування пізнавальної активності молодших школярів через систему технологічних прийомів навчання // Наук. записки Тернопільського державного пед. ун-ту: Педагогіка. - Тернопіль, 2004. - №2. - С. 125-128.

12. Карабінович Л. Обдарованість молоді як психолого-педагогічна проблема сучасності // Пріоритети сучасної української освіти і виховання в контексті завдань педагогічної науки: Матеріали пед. читань на пошану члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника Б. Ступарика. - Івано-Франківськ, 2003. - С. 39-41.

13. Прокопів Л. Соціально-педагогічна робота з обдарованою молоддю у вищих педагогічних закладах України (друга половина ХХ ст.) // Ідея опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці: Зб. наук. праць. - Івано-Франківськ, 2005. - С. 156-161.

АНОТАЦІЇ

Прокопів Л.М. Навчально-виховна робота з обдарованою молоддю у вищих педагогічних закладах України (друга половина XX ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2005.

У роботі здійснено комплексний аналіз вітчизняних і зарубіжних напрацювань з питань обдарованості молоді; виявлено тенденції роботи з обдарованою молоддю у вищих педагогічних закладах України впродовж 1945 - 2000 рр., досліджено й проаналізовано зміст, форми й методи навчально-виховної роботи з обдарованими студентами у вищих педагогічних закладах України зазначеного періоду в аудиторний та позааудиторний час; визначено можливості творчого застосування історичного досвіду роботи з обдарованою молоддю у вищих педагогічних закладах України в контексті Болонського процесу.

Матеріали, основні положення дисертації та висновки можуть бути використані під час читання курсу з історії педагогіки у вищих навчальних закладах різних типів акредитації, при підготовці навчально-методичної літератури.

Ключові слова: навчально-виховна робота, обдарована молодь, вищі педагогічні заклади України, зміст і форми роботи, аудиторна й позааудиторна робота, Болонський процес.

Прокопив Л.М. Учебно-воспитательная работа с одаренной молодежью в высших педагогических учреждениях Украины (вторая половина XX в.). -- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2005.

В диссертации осуществлено комплексное изучение отечественных и зарубежных наработок по вопросам одаренности молодежи, изучены теоретические основы данной проблемы. Исследованы различные подходы к понятию одаренности, проанализированы взгляды ученых на природу одаренности, в том числе и педагогической, синтезированы современные научные представления о педагогической одаренности, а также условиях выявления одаренных студентов, дающие ориентир для разработки современной концепции работы с талантливой молодежью в контексте Болонской декларации.

В работе раскрыты общественно-политические и социально-экономические предпосылки и тенденции развития высших педагогических учебных заведений Украины на протяжении 1945 - 2000 гг. в направлении работы с одаренной молодежью. В начале 50-х гг. ХХ ст. прослеживались тенденции унификации, авторитаризма, отказа от использования достижений украинской культуры, идеологическое влияние на учебно-воспитательный процесс. Начиная со второй половины 80-х гг. ХХ ст. создавались более благоприятные условия для развития творческой индивидуальности одаренных студентов (переход от концепций авторитаризма к стимулированию познавательной активности субъекта обучения, индивидуализация и дифференциация учебно-воспитательного процесса, отход от авторитарной педагогики к поддержке и стимулированию творчества, от валового подхода - к качественной индивидуальной работе с одаренными студентами).

В диссертации анализируется и критически осмысливается содержание, формы и методы учебно-воспитательной работы с одаренными студентами в высших педагогических учреждениях Украины исследуемого периода. Установлено, что содержание работы с одаренной студенческой молодежью было обусловлено с научной и исследовательской проблематикой соответствующих кафедр, факультетов, на которых обучались и работали студенты; было созвучно с исследованиями и научными интересами преподавателей, тематикой поисков, которые осуществляли кафедры совместно с разнообразными учреждениями; научными интересами студентов и наличием соответствующей материальной базы.

Изучение первоисточников дает основания утверждать, что распространенными формами учебно-воспитательной работы с одаренной молодежью в высших учебных заведениях образования Украины второй половины ХХ ст. в аудиторное время были: лекции (обзорные, проблемные, дискуссионные и т.п.), семинарские, практические и лабораторные занятия, спецсеминары исследовательского и дискуссионного характера, курсовые и дипломные работы.

Эффективными групповыми формами работы с одаренной молодежью во внеаудиторное время были студенческие научные кружки, межфакультетские семинары, студенческие клубы, проектно-конструкторские, технологические бюро, проблемные отраслевые лаборатории, исследовательские группы, в состав которых кроме студентов входили преподаватели, докторанты, аспиранты. Установлено, что наиболее распространенными среди массовых форм работы с одаренной молодежью во второй половине ХХ в. были научно-практические и читательские конференции, „недели педагогического мастерства”, выставки работ студенческого научного творчества, отчетные научные студенческие конференции, круглые столы, диалоги, творческие знакомства и др. Важным элементом формирования и развития способностей студентов стали конкурсы на лучшую студенческую работу в различных отраслях науки и техники (факультетские, вузовские, республиканские, всесоюзные), олимпиада „Студент и научно-технический прогресс” (вузовский, республиканский, всесоюзный туры) и т. п.