Компетенція соціального педагога

Размещено на http://allbest.ru

Професійна компетентність соціального педагога

РОЗДІЛ 1. КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПРАЦІВНИКА

соціальний педагог компетенція

1.1 Загальне визначення поняття компетентність

Компетентність - це ступінь кваліфікації працівника, яка успішно дозволяє вирішувати задачі, які стоять перед ним.

Вона визначає здатність працівника безпомилково і якісно виконувати свої функції як в екстремальних, так і у звичайних умовах, і успішно освоювати нове.

1.2 Види компетентності

Виділяють такі види компетентності:

1) функціональна (професійна) компетентність: характеризується професійними знаннями та умінням їх реалізовувати. Вимоги до професійної компетентності багато в чому залежать від рівня управління і характеру посади. Сьогодні для вищих керівників скорочується значення спеціальних та зростає роль методичних і соціальних знань і навичок, здібностей в області спілкування, керівництва робітниками, здатності сприймати та інтерпретувати інформацію.

В основі професійної компетентності полягає професійна придатність, що являє собою сукупність психічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних для здійснення ефективної професійної діяльності.

сьогодні чітко просліджується тенденція до швидкого старіння знань і досвіду персоналу, що виражається у відставанні індивідуальних знань і досвіду від сучасних вимог до посади і професії;

2) інтелектуальна компетентність: виражається у здатності до аналітичного мислення і здійснення комплексного підходу до виконання своїх обов'язків;

3) ситуативна компетентність: означає уміння діяти відповідно до ситуації;

4) часова компетентність: відображає уміння раціонально планувати і використовувати робочий час.

Вона містить адекватну оцінку витрат часу ("почуття часу"), уміння конструювати програму досягнення мети в часовому просторі, а також правильно визначати витрати часу;

5) соціальна компетентність: передбачає наявність комунікаційних і інтеграційних здібностей, уміння підтримувати відносини, впливати на інших, домагатися свого, добре розуміти інших, висловлювати своє ставлення до них, вести бесіди і т.д.

1.3 Внутрішня структура компетентності

Європейські експерти [15, с.22] пропонують таку внутрішню структуру компетентності:

* знання;

* пізнавальні навички;

* практичні навички;

* відношення;

* емоції;

* цінності та етика;

* мотивація.

С.Шишов характеризує компетентність як можливість установлення зв'язку між знанням та ситуацією, як здатність знайти процедуру (знання та дії), що відповідає проблемі. Він пропонує сукупність ключових компетентностей, як перелік певних дій чи вмінь: вивчати, шукати, думати, співробітничати, братися за діло та адаптуватися.

Вивчати:

* вміти вирішувати проблеми;

* вміти використовувати власний досвід;

* самостійно займатися власною освітою.

Шукати:

* добувати інформацію;

* вміти працювати з документами та класифікувати їх;

* консультуватися у експерта;

* працювати з різними базами даних.

Думати:

* критично мислити;

* мати власну позицію та формувати власну думку;

* оцінювати соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, споживанням, оточуючим середовищем;

* вміти оцінювати твори літератури та мистецтва.

Співробітничати:

* вміти співробітничати та працювати в групі;

* приймати рішення;

* вміти домовлятися;

* улагоджувати суперечки та конфлікти.

Братися за діло та адаптуватися:

* нести відповідальність;

* вміти організовувати свою роботу;

* вміти знаходити нові рішення;

* довести гнучкість реагування на зміни в житті;

* бути стійким перед труднощами

Виходячи з цього переліку та концептуальних положень освітянських офіційних документів, можна дійти висновку, що компетентність дійсно є інтегрованим результатом навчання, який виходить за межі предметної складової навчання, який не вичерпується змістом певної дисципліни, засвоєнням знань та формуванням предметних умінь. Не випадково мова йдеться про життєві компетентності, адже названі вміння дійсно є життєвими, необхідними й у професійній діяльності, й у приватному житті без винятку будь-якій людині, не зважаючи на її вік, стать, освіту, фах, посаду, місце проживання, переконання та соціальний статус. Від сформованості цих умінь залежить, чи буде людина готовою до вимог життя, чи буде успішною, чи досягне тих вершин, які спроможна досягти, чи відбудеться як особистість.

Компетентний спеціаліст, компетентна людина - це дуже достойна перспектива. Які ж основні складові професійної компетентності? По-перше, знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести у досвід власної діяльності. По-друге, вміння використовувати це знання у конкретній ситуації, розуміння, яким чином можна добути це знання, для якого знання який метод потрібний. По-третє, адекватне оцінювання - себе, світу, свого місця в світі, конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання.

Щоб чітко усвідомити скаладові компетентності можна скласти таку узагальнюючу формулу

Компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення

Безсумнівно, людина, яка уособлює в собі такі достоїнства, буде вельми компетентним спеціалістом.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що певне просування у питаннях практичної реалізації положень щодо компетентності учнів може бути досягнуто за умови розуміння специфіки компетентності як загальної здатності, надпредметного утворення, системи життєвих вмінь.

1.4  Основні групи компетенцій

Торкаючись питань формування компетентності, дослідники підкреслюють, що Комісія з питань культурного співробітництва при Раді Європи (1991рік) визначила основні групи компетентностей: соціальні, полікультурні, комунікативні, діяльнісно-творчі, саморозвитку і самоосвіти, або посилаються на рекомендації Ради Європи щодо формування соціальної, полікультурної, комунікативної, інформаційної, самоосвітньої компетентностей. Названо основні групи компетентностей, які можна охарактеризувати таким чином:

· соціальні (характеризують вміння людини повноцінно жити в суспільстві) - брати на себе відповідальність, приймати рішення, робити вибір, безконфліктно виходити з життєвих ситуацій, приймати діяльність демократичних інститутів суспільства;

· полікультурні - не тільки оволодіння досягненнями культури, але й розуміння та повага до людей інших національностей, релігій, культур, мов, рас, політичних уподобань та соціального становища;

· комунікативні - вміння спілкуватися усно та писемно, рідною та іноземними мовами;

· інформаційні - вміння добувати, осмислювати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел;

· саморозвитку і самоосвіти - мати потребу і готовність постійно навчатися протягом всього життя;

· продуктивної творчої діяльності.

учасні нормативні документи виокремлюють такі групи компетентностей:

Навчально-пізнавальна компетенція передбачає формування індивідуального досвіду участі індивіда у навчальному процесі, вміння, бажання організувати свою працю для досягнення успішного результату; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки. Це сукупність компетенцій у сфері самостійної пізнавальної діяльності: знання та вміння стаити перед собою цілі, планувати роботу, аналізувати виконану роботу, адекватно оцінювати результати своєї діяльності.

Здоров'язбережувальна компетентність - пов'язана з готовністю вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах та ціннісними уявленнями, здатністю до орієнтування в житті, усвідомлення свого місця в ньому.Ця компетентність спрямована на засвоєння способів фізичного, духовного та інтелектуального саморозвитку, емоційну саморегуляцію та самопідтримання.

Загальнокультурна (комунікативна) компетентність - передбачає опанування спілкуванням у сфері культурних, мовних, релігійних відносин; здатність цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової культур.

Соціально-трудова компетентність - пов'язана з готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя; оволодіння етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності, функціональної грамотності; уміння організувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати власні професійні можливості, здатність співвідносити їх із потребами ринку праці. Опанування знань і досвіду у суспільній діяльності, у галузі сімейних стосунків, у соціально-трудовій сфері, у питаннях економіки і права та в професійному самовизначенні.

Інформаційна компетентність - передбачає оволодіння новими інформаційними технологіями, уміннями відбирати, аналізувати, оцінювати інформацію, систематизувати її; використовувати джерела інформації для власного розвитку. Та пов'язана з формуванням уміння самостійно шукати, аналізувати, відбирати необхідну інформацію, трансформувати, зберігати та транслювати її.

РОЗДІЛ 2. КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

Кваліфікаційна характеристика соціального педагога е невід'ємною складовою його професійної культури, яка відображає ставлення людини до суспільства, його історії та природи і спрямована на вдосконалення й перетворення дійсності. Розвиток професії в історичній ретроспективі передбачає зміну вимог до її представників, що включають знання, уміння, навички, певні особистісні якості та норми поведінки.

Визначенню особливостей сучасного характеру соціально-педагогічної діяльності присвячено дослідження багатьох науковців, серед яких М.А. Галагузова, І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська, Л.Г. Коваль, Г.П. Медведєва, Л.І. Міщик та ін.

Значний внесок у розгляд проблем характеру діяльності сучасного фахівця здійснила група науковців під керівництвом професора А.Й. Капської. Вона докладно визначила сутність, зміст, функції, сферу діяльності соціального педагога та його особистісні якості.

Соціальний педагог -- спеціаліст, зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності. Він організовує взаємодію освітніх і позанавчальних установ, сім'ї, громадськості з метою створення у соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку.

2.1 Посадові обов'язки соціального педагога

Соціальний педагог, згідно з посадовими обов'язками:

-- вивчає психолого-медико-педагогічні особливості дітей та молоді;

-- досліджує умови їх життя в мікросоціумі;

-- виявляє інтереси, потреби, труднощі, проблеми, конфліктні ситуації відхилення в поведінці дітей та молоді;

-- надає їм своєчасну допомогу та підтримку;

-- виступає посередником між особистістю та організацією, сім'єю, спеціалістами різних соціальних служб, відомств та адміністративних органів;

-- здійснює реабілітацію дітей-інваліді в;

-- організовує роботу з дітьми та молоддю за місцем проживання;

-- забезпечує соціальний супровід дітей-сиріт;

-- здійснює профілактику негативних явищ серед дітей та молоді.

2.2 Когнітивний компонент соціально-педагогічної роботи

Когнітивний компонент (знання) є теоретичною основою соціально-педагогічної діяльності. Він передбачає оволодіння спеціалістом знаннями, які допомагають на практиці створювати систему засобів та прийомів для досягнення професійної мети, швидко орієнтуватись у нових ситуаціях, планувати свою діяльність, оцінювати її результативність.

До системи базових теоретичних знань соціального педагога належать знання:

-- основ соціальної політики держави та соціально-правового захисту дітей та молоді;

-- основ соціології, психології та педагогіки;

-- основних закономірностей розвитку особистості;

-- специфіки потреб та інтересів різних вікових груп дітей та молоді;

-- специфіки роботи у різних мікросоціумах;

-- особливостей діяльності з сім'єю, різними групами дітей та молоді;

-- функцій державних і недержавних організацій у системі соціально-педагогічної діяльності;

-- способів психолого-педагогічної діагностики;

-- сучасного стану і тенденцій розвитку дитячих та молодіжних об'єднань.

Ці знання реалізуються у практичній діяльності соціального педагога.

2.3 Операційний компонент соціально-педагогічної роботи

Насамперед це інтегровані вміння, якими має володіти кожний спеціаліст, незалежно від специфіки його конкретної діяльності.

· Комунікативні вміння передбачають володіння культурою міжособистісного спілкування, налагодження контакту з іншою людиною, розвиток взаємодії з клієнтом у позитивному емоційному напрямі.

· Аналітичні вміння спрямовані на аналіз процесів, що відбуваються у соціумі, аналіз стану дитини та вплив на неї мікро-соціуму; виділення проблем дитини та розуміння спільної діяльності з нею щодо їх подолання.

· Організаторські вміння -- створення і розвиток офіційної та неофіційної мережі соціальної підтримки особистості, залучення волонтерів, що можуть надати ресурси, послуги та інші види допомоги.

· Прогностичні вміння передбачають прогнозування розвитку особистості з урахуванням її проблем; постановку мети діяльності та її завдань, прогнозування можливого результату роботи; планування роботи майбутньої діяльності.

· Проектувальні вміння дають змогу створювати програми діяльності за окремими напрямами роботи; здійснювати відбір необхідних методів і форм діяльності; конкретизувати зміст роботи в кожному окремому випадку.

2.4 Особистісні якості соціального педагога

Соціально-педагогічна робота належить до таких видів професійної діяльності, в яких не лише знання та вміння, а й особистісні якості спеціаліста впливають у багатьох випадках на її результативність.

Визначаючи особистісні характеристики соціального педагога, необхідно завжди пам'ятати, що він працює у сфері, яка ґрунтується на здатності успішно функціонувати в системі міжособистісних відносин.

· Психологічні характеристики: емоційна врівноваженість; низька тривожність; стійкість до стресів; творче мислення; добра зорова та слухова пам'ять; послідовність у діях; наполегливість; витримка; уважність; спостережливість.

· Морально-етичні якості: чесність; доброта; альтруїзм; терпимість; справедливість; тактовність; емпатійність; конфіденційність; скромність; відповідальність; відвертість; уважність.

· Психоаналітичні якості: адекватна самооцінка; самоконтроль; самокритичність; прагнення до самовдосконалення; самоаналіз; самодисциплінованість.

· Педагогічні якості: комунікабельність; візуальність (зовнішня привабливість); красномовство (вміння навіювати та переконувати); перцептивність (сприймання іншої людини); оптимізм.

Потреба у спеціалістах соціально-педагогічного профілю в Україні сьогодні є надзвичайно актуальною. Установи, де можливе працевлаштування соціальних педагогів, можуть бути державними, громадськими або державно-громадськими.

2.5 Сфери діяльності, в яких може бути задіяний соціальний педагог

Сфери діяльності, в яких може бути задіяний працівник, здебільшого розрізняють за відомчою належністю.

· Сфера освіти: загальноосвітні школи різного типу, школи-інтернати, дитячі будинки, центри дитячої творчості.

· Сфера охорони здоров'я: будинки дитини, дитячі санаторії, соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх, інтернати для дітей-інвалідів, дитячі лікарні, дружні клініки для молоді, анонімні кабінети.

· Сфера соціального захисту населення: центри соціального обслуговування населення* притулки, кризові центри для жінок.

· Сфера охорони правопорядку: приймальники-розподільники, спецінтернати, міліція у справах неповнолітніх, колонії для неповнолітніх.

· Сфера служб для молоді: клуби за місцем проживання, центри молодої сім'ї, центри соціальних служб для молоді, громадські дитячі та молодіжні об'єднання, молодіжні служби працевлаштування.

На підставі змісту соціально-педагогічної роботи виокремлюються професійні функції соціального педагога.

2.6 Функції соціально-педагогічної діяльності

Функції соціально-педагогічної діяльності -- це основні напрями роботи соціального педагога, в яких конкретизується її зміст.

· Комунікативна функція соціально-педагогічної діяльності

Налагодження взаємодій особистості, соціальної групи та державних і недержавних організацій, що виступають клієнтами, волонтерами, спонсорами та партнерами в соціально-педагогічній роботі

· Організаторська функція соціально-педагогічної діяльності

Соціально-педагогічна діяльність з погляду соціального менеджменту, що полягає у структуруванні, плануванні, розподілі видів професійної діяльності та координації роботи з різними соціальними інститутами і представниками споріднених професій

· Прогностична функція соціально-педагогічної діяльності

Виконує змістовно-цільові (стратегічні) та організаційно-методичні (тактичні) завдання. Передусім це передбачення результатів зусиль соціального педагога щодо різних аспектів його професійної діяльності. Також це ідеальне "програвання варіантів" різноманітних технологій соціально-педагогічної діяльності та вибір серед них тих, що зможуть забезпечити максимальну результативність за розумних витрат зусиль і часу

· Охоронно-захисна функція соціально-педагогічної діяльності

Спрямована на відстоювання прав та інтересів дітей і молоді на основі державних та міждержавних документів з метою забезпечення для неповнолітніх та молоді гарантованих їм прав та умов життєдіяльності

· Діагностична функція соціально-педагогічної діяльності

Покликана виявити окремі соціальні аномалії у певному мікросоціумі, конкретизувати проблему клієнта та виявляти індивідуальні й специфічні особливості клієнта або певної групи

· Попереджувально-профілактична функція соціально-педагогічної діяльності

Має на меті насамперед виявлення обмеження асоціальних явищ, причин соціальної дезадаптації серед різних соціальних груп та окремих осіб і запобігання їм, забезпечення умов для формування соціально позитивної спрямованості особистості

· Корекційно-реабілітаційна функція соціально-педагогічної діяльності

Полягає у роботі щодо зміни та вдосконалення особистісних якостей клієнта, особливостей життєдіяльності та створення умов для розвитку потенційних можливостей осіб з функціональними обмеженнями, активне залучення їх до участі у громадському житті

· Соціально-терапевтична функція соціально-педагогічної діяльності

Спрямована на вчасне вирішення кризових ситуацій та проблем клієнта на підставі самоусвідомлення особистістю ставлення до себе, оточення та довкілля

2.7 Етичний кодекс

Сучасний період розвитку соціально-педагогічної діяльності вимагає розробки та впровадження професійно-етичного кодексу соціальних працівників і педагогів. Попередній варіант такого кодексу запропоновано групою фахівців під керівництвом заслуженого працівника соціальної сфери України І.Д. Звєрєвої. Цей документ націлює на здійснення соціальної роботи у багатьох функціональних сферах з метою розвитку потенціалу та можливостей особистості, а також задоволення людських потреб.

Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України містить такі етичні принципи діяльності:

· повага до гідності кожної людини

· пріоритетність інтересів клієнтів

· толерантність

· довіра та взаємодія у вирішенні проблем клієнта

· доступність послуг

· конфіденційність

· дотримання норм професійної етики

· дотримання норми етичної поведінки стосовно професії, колег, клієнтів і взаємодіючих організацій.

Документ визначає шляхи розв'язання моральних проблем та стимулює прийняття найбільш адекватних професійних рішень з етичних питань.

Права і прерогативи, першорядність інтересів клієнтів

Соціальний педагог повинен докласти максимум зусиль, щоб виховати і розвинути самостійність з боку клієнта. Основними обов'язками соціального педагога є його обов'язки по відношенню до клієнта:

· соціальний педагог не повинен використовувати відносини з клієнтами у власних інтересах;

· соціальний педагог не повинен практикувати, сприяти або брати участь у будь-яких формах дискримінації, заснованої на національності, сексуальних відносинах, віці, віросповіданні, сімейному статусі, політичної орієнтації, розумових або фізичних вадах, привілеях, персональних характеристиках; навпаки, його мета - всіма доступними йому засобами боротися з такою дискримінацією;

· соціальний педагог повинен уникати зв'язків і відносин, які йдуть на шкоду його клієнтам;

· соціальний педагог не повинен вступати у сексуальні відносини з клієнтами ні за яких обставин;

· соціальний педагог повинен інформувати клієнтів про ризик, права, можливості, обов'язки, пов'язані для них із соціальною службою;

· соціальний педагог повинен слідувати порадам і консультаціям колег і наставників, якщо вони, на його думку, служать інтересам справи;

· соціальний педагог повинен завершити роботу з клієнтом і професійні відносини з ним, коли така робота і відносини не є необхідними і паче не служать потребам та інтересам цієї людини або сім'ї;

· у випадку, коли яка-небудь інша особа офіційно призначено виступати на захист клієнта, соціальний педагог повинен мати справу з цією особою виключно в інтересах клієнта;

· соціальний педагог не повинен дозволяти втягувати себе в будь-які дії, які оскверняють або зменшують цивільні або юридичні права клієнта, навіть якщо це робиться на прохання клієнта;

· соціальний педагог повинен забезпечувати активну суб'єктивну позицію самого клієнта, не допускати приниження гідності особистості клієнта формами наданої йому благодійної допомоги.

Конфіденційність і збереження таємниці

Соціальний педагог зобов'язаний поважати таємниці клієнтів і не поширювати інформацію, минулий в ході професійної соціальної допомоги:

· соціальний педагог повинен у разі необхідності забезпечити клієнтів якими офіційними записами, що стосуються їх;

· соціальний педагог повинен повністю інформувати клієнтів про межі конфіденційності в даній ситуації, а також про цілі, для яких дана інформація може бути використана;

· соціальний педагог повинен отримати згоду клієнтів, перш ніж друкувати, робити магнітофонні записи або дозволити будь-якої третьої інстанції спостерігати за його роботою.

· соціальний педагог може поділитися конфіденційною інформацією, впізнаним їм від клієнтів без їхньої на те згоди, тільки у випадках, необхідних за професійним обставинами;

· забезпечуючи клієнтів необхідними записами, співробітник соціальної служби повинен дотримуватися конфіденційності решті зберігається в записах інформації;

Етичні норми соціального педагога стосовно своїх колег

Соціальний педагог повинен звертатися до колег з повагою, ввічливістю, справедливо, з довірою, дотримуючись делікатність і справедливість:

· соціальному педагогу слід звертатися з колегами на основі професійних інтересів і переконань;

· соціальний педагог повинен поважати довіру колег в ході професійних взаємин;

· соціальний педагог повинен створювати і підтримувати ситуації, що полегшують колегам етичні, професійно компетентні дії;

· представити дані про кваліфікацію, точці зору, творчих знахідок колег; використовувати відповідні канали для оцінки методів роботи колег;

· соціальний педагог, що заміщає колегу, повинен діяти в інтересах репутації того, кого заміщає;

· соціальний педагог не повинен використовувати конфлікт між колегою і керівником у своїх інтересах і для зміцнення своєї позиції;

Під час професійних конфліктів з колегами що вимагають негайного вирішення:

· соціальному педагогу необхідно поширювати свою повагу і до колег, не пов'язаним безпосередньо зі сферою його роботи;

· соціальний педагог, що виконує функції експерта, керівника, інспектора, наставника по відношу нію до колег, повинен доброзичливо, спокійно і детально доводити до їхнього відома умови спільної роботи і взаємин;

· співробітник соціальної служби, відповідальний за прийом на роботу і оцінку діяльності інших соціальних педагогів, повинен виконувати цей обов'язок в спокійній, делікатною, неупередженої манері на основі чітко сформульовані критерії;

· соціальний педагог, відповідальний за оцінку інших соціальних педагогів, повинен знайомити їх з цією оцінкою.

Відносини з клієнтами колег

Співробітник соціальної служби повинен звертатися з клієнтами своїх колег уважно, вести їх справи з повною професійною віддачею:

· соціальний педагог не повинен брати на себе професійну відповідальність за клієнта іншого колеги без відповідних погоджень з цим колегою;

· соціальний педагог, обслуговуючий клієнтів колег в період тимчасової відсутності останніх або непередбаченого обставини, повинен обслуговувати їх з такою ж увагою, як і своїх «власних» клієнтів.

3. ЕТИЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ПО ВІДНОШЕННЮ ДО КЕРІВНИКОВІ АБО КЕРІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

3.1 Зобов'язання по відношенню до керівної організації

Співробітник соціальної служби повинен твердо дотримуватися своїх зобов'язань, даних керівної організації:

а) соціальний педагог повинен працювати над вдосконаленням, коригуванням політики своєї організації, підвищенням ефективності та дієвості її служб;

б) соціальному педагогу слід діяти таким чином, щоб попередити і виключити помилки, недоліки в політиці і практиці прийому на роботу в його організації;

в) соціальний педагог повинен використовувати ресурси керівної організації дуже скрупульозно і тільки на ті потреби, на які ці ресурси призначені.

4. ЕТИЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ПЕРЕД своєї професії

4.1 Захист чистоти, недоторканності професії

Соціальний педагог повинен підтримувати і підвищувати значимість, етику, знання і цілі своєї професії:

а) соціальний педагог повинен захищати і посилювати гідність і чистоту професії і повинен бути відповідальним і активним у дискусіях щодо вдосконалення професії;

б) соціальний педагог повинен вживати дії по відповідних каналах проти неетичної поведінки будь-яких своїх колег;

в) соціальний педагог повинен запобігати некваліфіковану і заборонену практику соціальної роботи;

г) соціальний педагог не повинен допускати спотворень при рекламі своєї компетентності, кваліфікації, послуг, результатів, які можуть бути досягнуті.

4.2 Робота в мікрорайоні (соціумі)

Соціальний педагог повинен всіляко допомагати людям, інформуючи і роблячи соціальні служби доступними населенню мікрорайону (соціуму).

Соціальний педагог повинен вкладати свій час, професійний досвід і знання в діяльність, що сприяє шанобливому ставленню до корисності, чистоті і компетентності своєї професії.

4.3 Розвиток знань

Соціальний педагог повинен нести відповідальність за розвиток і повне використання професійних знань:

а) соціальний педагог повинен засновувати свою практичну діяльність на професійних знаннях;

б) соціальний педагог повинен критично аналізувати, оцінювати та бути в курсі нових знань, що відносяться до його професії;

в) соціальний педагог повинен вносити свій внесок у розвиток знань в області системи служб соціальної допомоги населенню, ділитися з колегами практичним досвідом, знаннями.

5. ЕТИЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ПЕРЕД СУСПІЛЬСТВОМ

5.1 Підтримка загального добробуту

Співробітник соціальної служби повинен сприяти розвитку добробуту суспільства:

а) соціальний педагог повинен діяти таким чином, щоб виключити несправедливість проти будь-якої людини або групи на підставі національного походження, політичних або релігійних переконань, сексуальних орієнтації, віку, шлюбного статусу, психічних або фізичних вад, а також виключити перевагу, привілеї окремим категоріям населення;

б) соціальний педагог повинен діяти таким чином, щоб розширити особистісні можливості всіх людей, різних сімей, з особливою увагою ставлячись до збитковим групам та особам;

в) соціальний педагог повинен створювати умови для підтримки поваги до різних культур;

г) соціальний педагог повинен сприяти створенню відповідних служб по мірі виникнення необхідності в суспільстві;

д) соціальний педагог повинен наполягати на змінах у політиці та законодавстві з метою поліпшення соціальних умов життя і підтримки соціальної справедливості;

е) соціальний педагог повинен підтримувати участь громадськості у формуванні соціальної політики та розвитку активної діяльності всіх соціальних інститутів.

Соціальний педагог - представник особливої, делікатної і гуманної професії. Посередник - сполучна ланка у взаємозв'язку особистості, сім'ї і суспільства, він покликаний працювати в системі служб соціальної допомоги населенню, забезпечуючи медико-психолого-педагогічну і правову доцільність цієї системи, вирішуючи в органічній єдності завдання виховання дорослих і дітей, зміцнення моральності, фізичного і психічного здоров'я, правової та економічної захисту, організації праці та дозвілля, надання своєчасної соціальної допомоги сім'ям та особам, особливо в ній нужденним.

Размещено на Allbest.ru

...