Методика викладання української літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Технічні засоби навчання та наочність на уроках літератури

Літературна наочність -- предмети і явища, які через сприймання органами чуття допомагають учням уявити світ художнього твору та образ письменника.

Дидактичні функції наочності: вона може бути джерелом нової інформації, сприяти поглибленню і закріпленню набутих знань, ознайомлювати учня зі сферою суміжних наук і мистецтв тощо. Вдале застосування наочного посібника сприяє запам'ятовуванню не тільки логічному, а й емоційному, образному, чуттєвому. Використання технічних засобів навчання, зокрема екранних та звукових, має відповідати таким вимогам:

-- послідовність демонстрування;

-- тісний зв'язок змісту наочного посібника з іншими складниками навчального процесу;

-- постановка запитань для усних чи письмових відповідей після демонстрування посібника;

-- проведення бесіди з метою закріплення переданого за допомогою посібника матеріалу.

Учитель може використовувати аудіо- та відео- записи; комп'ютерна техніка прислужиться у проведенні презентації літературної теми.

Класифікації наочності:

- за способом виготовлення: технічні засоби (візуальні, аудіозасоби та аудіовізуальні), друковані засоби (таблиці, картки, картини, розвивальний образотворчий матеріал), натуральні предмети (рослини, матеріали, прилади), моделі і муляжі.

- за способом подання інформації: об'ємні (моделі, колекції), друковані (картки, портрети, плакати, таблиці), проекційні (фільми, слайди).

Є. Пасічник виокремлює такі види наочності за формою: предметно- образна (документи, першодруки, книжки, скульптура та ін.), словесно-образна (звучання художнього слова у мистецькому виконанні), умовно-схематична (літературні карти, таблиці, схеми), динамічна синтетична (кінофільми, записи телепрограм, навчальні фільми), картини та ілюстрації.

Наочність класифікують за змістом навчального посібника на такі види:

1. Озвучення твору, його художнє виконання, у якому декламатор передає власні почуття. Цей вид важливий під час вивчення поезії.

2. Твори суміжного мистецтва або їх фрагменти. Школярів ознайомлюють зі зразками театральних спектаклів, кіномистецтва, живопису, музики, скульптури, архітектури.

3. Живопис як наочність охоплює ілюстрації до творів, портрети письменників тощо.

4. Музика доречна при вивченні лірики. Часто педагог послуговується прийомом мелодекламації: на фоні притишеної музики він або учень декламує поетичні рядки.

5. Документи, що відображають факт історії народу чи особи.

6. Науково-популярні та нородознавчі посібники.

У роботі з наочністю найактивніше використовують дошку та учнівський зошит.

Запис теми уроку, плану її висвітлення, завдань учням, незрозумілих слів із тлумаченням, нових теоретико-літературних термінів -- це робочі, науково-методичні записи. На дошці можуть бути зафіксовані цитати з художнього твору, влучні висловлювання про митця та його твір, проблемні судження чи питання, дослідити, підтвердити чи спростувати які учні мають протягом уроку.

Учнівський зошит слугує основою для закріплення отриманих знань. Готуючи заняття з літератури, учитель повинен продумати, що учні запишуть до зошитів. Писемне слово має бути лаконічним і містким, відображати літературознавчі проблеми та пропонувати їх розв'язання.



2. Міжпредметні зв'язки на уроках літератури

Ні на одному уроці літератури неможливо обійтися без міжпредметних зв'язків (театр, живопис, музика, рідна чи іноземна мова, кіномистецтво, історія, географія, археологія і т. д.). Міжпредметні зв'язки на уроках - це міжпредметні асоціації, на основі яких відбувається узагальнення знань, забезпечується їх засвоєння, досягається розкриття взаємозв'язків між знаннями, отриманими під час вивчення різних предметів.

Міжпредметні зв'язки здійснюються з метою:

1. Глибокого розуміння навчального матеріалу.

2. Систематизації та узагальнення знань.

3. Формування світоглядних висновків.

4. Формування в учнів уміння використовувати знання даного предмета під час вивчення інших предметів і в процесі практичної діяльності.

5. Розвитку в учнів інтересу до вивчення предмета.

6. Вихованні узагальнених умінь і навичок, тобто таких, які використовуються під час вивчення не одного, а кількох навчальних предметів.

Таким чином, використання міжпредметних зв'язків на уроках української літератури дозволяє:

· підвищити мотивацію учнів до вивчення предмету;

· краще засвоїти матеріал, підвищити якість знань;

· активізувати пізнавальну діяльність учнів на уроках;

· полегшити розуміння учнями явищ і процесів, що вивчаються;

· аналізувати, зіставляти факти з різних областей знань;

· здійснювати цілісне наукове сприйняття навколишнього світу;

· якнайповніше реалізувати освітні можливості кожного учня.

Типи міжпредметних завдань:

I. Порівняти епізод з художнього тексту з тим, як він представлений в історичному документі, літописі, хроніці.

II. Співставити епізод, образ, деталь у художньому творі, історичному пам'ятнику і живописному втіленні.

3. Позакласна робота з літератури

Літературна позакласна робота -- різноманітні види літературної діяльності учнів освітньо-виховного характеру, яку організовують і проводять у школі в позаурочний час. Позакласну роботу з предмета здійснюють в індивідуальній, груповій та масовій формах.

Індивідуальна позакласна робота. Її проводять з учнями, що мають низький рівень знань, з метою пояснення матеріалу, заохочення до навчання і з філологічно обдарованими дітьми -- для розвитку їхніх здібностей.

Групова позакласна робота. Формами її організації є гурток, літературна студія, клуб, товариство. Гурток -- добровільне об'єднання учнів із метою спільного додаткового вивчення літератури в позаурочний час. Літературна студія -- об'єднання літераторів-початківців та літературних критиків. Літературний клуб -- об'єднання однодумців, людей зі спільними поглядами та вподобаннями в літературі. Літературне товариство -- об'єднання учнів та керівників, яке здійснює наукову та творчу роботу з предмета в кількох напрямах, має секції. Кожна секція працює окремо, має свого керівника, але періодично відбуваються звітні конференції з пленарними засіданнями, де діти демонструють свої творчі здобутки, і секційними, на яких кожна секція звітує про зроблене.

Масова позакласна робота - предметні тижні і літературні вечори, читацькі конференції, олімпіади, фольклорні свята, інтелектуально-ігрові шоу, походи та поїздки літературними місцями, фольклорно-краєзнавчі експедиції. Підготовка до їх проведення відбувається в гуртках, студіях, клубах і в індивідуальній формі. Літературні свята - масові заходи з метою вшанування визначної постаті чи знакового явища української літератури. Тижні української літератури - найпопулярніша масова форма роботи. На кожний день такого тижня учні планують захід, який здійснюють під керівництвом свого вчителя. Літературний вечір - об'єднаний літературною темою театралізований масовий захід. Потребує тривалої підготовки. Потрібно визначити тему, роздати індивідуальні завдання, провести репетиції. Програма літературного вечора передбачає художні читання, мелодекламації, вокальні, танцювальні номери, гумористичні сценки. Фольклорно-народознавчі літературні свята, які пов'язані з українською обрядовістю: Святвечір, зустріч весни, вечорниці, весілля, Святого Андрія, Миколая, Маланки і Василя тощо. На цих заходах відроджують народні традиції. Масові інтелектуально-ігрові заходи (КВК, "Що? Де? Коли?", "Брейн-ринг", "Поле чудес" , Перший мільйон", "Х-фактор" тощо).

4. Система уроків позакласного читання з літератури

У методиці викладання літератури міцно утвердилося положення про те, що уроки літератури, пов'язані з позакласним читанням активніше сприяють розвитку читацької самостійності учнів, формування їх читацьких інтересів, готують учнів до самостійного, свідомого читання, розвивають інтелект і творчі здібності. Кожному вчителю важливо розробити єдину систему класних і позакласних занять на основі проблемно-тематичного принципу. Вимоги до уроку позакласного читання: список літератури для позакласного читання повинен бути даний учням у вересні, обговоренеий з дітьми, виправлений, доповнений за їх бажанням; учні класу повинні бути розподілені по групах; за два тижні до уроку позакласного читання повинні бути наведені завдання. Це домашнє завдання для груп, проблемні питання і т.д.; найефективніше ці уроки проводити у формі гри. Ця форма уроку допомагає розкритися кожному учневі і розвиває його творчі здібності; на уроці-грі ніколи не повинно бути просто глядачів; учитель повинен ділитися з учнями відкриттями, які він зробив, читаючи цей текст.

У практиці роботи вчителів зустрічаються два види бесід з позакласного читання: за конкретним твором або узагальнююча (за декількома творами). Частина вчителів дає учням можливість заздалегідь підготувати відповіді на поставлені питання, спрямовані на засвоєння знань та усвідомлення ними тексту і художніх особливостей твору. Безперечно, в процесі бесіди учням слід давати ряд самостійних завдань, які розвивають їхнє творче мислення.

На кожну чверть слід планувати 3-4 уроки-бесіди з позакласного читання для певного класу.. Бажано, щоб вчитель для бесід з позакласного читання підбирав твори близькі за епохою і щоб вони викликали цікавість у школярів.

Отже, при проведенні уроків-бесід з позакласного читання слід дотримуватись таких принципів: виховна спрямованість творів, диференційований підхід до учнів і врахування їхніх нахилів та інтересів, стимулювання активності та ініціативи юних читачів, урізноманітнювання форм проведення таких уроків.

5. Види та структурні типи уроків літератури

Класифікація уроків за дидактичною метою.

Урок засвоєння нових знань і розвитку на їх основі вмінь та навичок (сприймання та засвоєння учнями нової літературознавчої інформації).

Урок узагальнення і систематизації знань.

Урок контролю знань, умінь і навичок. ( усне опитування (фронтальне, групове, індивідуальне), письмові контрольні робот , тестування тощо.

Урок сприймання твору мистецтва (прочитання, прослуховування, перегляд (театральна вистава, кінофільм) художнього тексту.

Урок творчої діяльності : наукову (написання творів з аналізом художнього твору), методична (проведення уроку замість учителя), інтерпретаційна (створення ілюстрацій до твору, його художнє виконання -- декламація, спів, інсценування), художня (написання власного художнього твору певного жанру).

Комбінований урок. Це заняття, яке об'єднує кілька методичних ідей і містить елементи різних типів уроків.

Класифікація уроків за типом літературознавчого матеріалу.

1.Урок вивчення життєпису письменника. 2. Урок огляду творчості. 3. Урок аналізу епічного твору. 4. Урок аналізу ліричного твору. 5. Урок аналізу драматичного твору. 6. Урок аналізу міжродового твору. 7. Урок засвоєння теоретико-літературного поняття. 8. Урок опрацювання літературно-критичної статті.

Класифікація уроків за центральним методом.

1.Урок лекція. 2.Урок бесіда. 3.Урок-гра. 4.У рок самостійної роботи. 5.Урок творчого читання. 6. Репродуктивний урок. 7.Евристичний урок. 8.Дослідницький урок.

На підставі новаторства уроки поділяють на традиційні і нестандартні.

6. Оглядові та монографічні теми на уроках літератури

У шкільному курсі літератури є вступні(оглядові) уроки. Вони проводяться в усіх класах. Мета цих уроків - ознайомити школярів з основними темами і проблемами курсу чи розділу, який вивчатиметься; повторити, закріпити, узагальнити знання з вивченого розділу чи курсу. Різновидом цього уроку є оглядове вивчення життя письменника та його окремих творів на одному уроці. Вступні уроки до вивчення курсу літератури проводяться у перший день навчання або перед вивченням окремого розділу. У 5-7 класах знайомимо дітей із програмою та підручником, з'ясовуємо роль слова і книжки в житті людини. У 8 класі даємо поняття про літературу як вид мистецтва. У старших класах на цих уроках потрібно охарактеризувати ті історико-суспільні умови, які викликали появу тих чи інших літ. явищ, жанрів, ідей. На вступних уроках дітям необхідно подати великий за обсягом матеріал, можна використати наочність і технічні засоби навчання, щоб зацікавити дітей. Бажано, щоб розповідь учителя супроводжувалась планом, який учні запишуть у зошити.

Елементи монографічного підходу в літературній освіті учнів маємо вже в 5-6 класах. Але власне монографічні теми розпочинаються з 7 класу. До їх структури входять такі чотири складники: розповідь про особу письменника, певна кількість його творів для їх текстуального опанування, теорія літератури, твори для самостійного читання вдома. Успіх у вивченні монографічної теми значною мірою залежить і від того, наскільки правильно визначено мету кожного уроку - навчальну, розвиваючу, виховну. Учитель повинен підібрати один з видів слухового чи зорового унаочнення: схематичне (таблиці), образотворче (репродукції портретів, малюнків), технічні засоби. Маємо зазначити, що одним з найважливіших навчальних складників підручника являється саме ілюстративний матеріал, що несе, перш за все, функціональне навантаження, адже є додатковим джерелом навчальної інформації.

7. Особливості вивчення ліричних творів

Аналізувати ліричний вірш - це значить вчити дітей заглиблюватися в його поетичні образи, спостерігати , як вимальовується одна за одною картини або як змінюються почуття героя , чим вони викликані. Спочатку діти не можуть осягнути широти художніх узагальнень, які закладені в лір. поезії, тому нехідна система методичних прийомів , яка передбачає планомірне, поступове ускладнення роботи над аналізом ліричного твору:

· спочатку розвивають у дітей здатність бачити те коло життєвих явищ, які стали об'єктом зображень;

· на перших етапах вивчення ліричних творів творів учитель зосереджує увагу на тому, яким настроєм пройнятий вірш, які почуття і переживання поета є домінуючими і чим вони зумовлені ;

· у старших кас необхідно організувати роботу так , щоб діти не лише відчували особливості поетового світосприйняття, а й виокремлювали та аналізували головні мотиви , образи його лірики, авторське бачення світу;

· прийоми аналізу диктуються насамперед особливостями його композиції , а також учнівським сприйняттям ;

Завдання вчителя -- розкрити учням емоційний, інтелектуальний, образний і музичний феномени ліричного твору. У школі вивчають лірику всіх жанрових груп, які визначають за провідними мотивами: політичну, громадянську, пейзажну, інтимну, медитативну, філософську, релігійну. Урок доцільно провести за такими етапами: 1. Емоційна та інтелектуальна підготовка класу до слухання ліричного твору. 2. Художнє читання -- виконання вірша напам'ять учителем, учнем-декламатором, актором (в аудіозаписі). 3. Завдання учням прочитати твір "про себе". 4. Опитування учнів про перше цілісне враження від твору. Особливості аналізу творів різних родів і жанрів. 5. Аналіз ліричного твору, інтерпретація неоднозначних рядків. 6. Творча діяльність -- виразне читання вірш а учнями, написання есе, спроби власного віршування.

Завдання вступного заняття - пробудити думки і почуття дітей, життєві враження, активізувати творчу уяву, викликати такі асоціації, які допоможуть усвідомити образи письменника як щось близьке і зрозуміле, а також дати необхідну суму знань для розуміння твору.

У середніх класах вчителі особливу увагу приділяють навичкам виразного читання у дітей ( у читанні аналізують окремі строфи); У 9-11 класах поряд з текстуальним вивченням окремих поезій практикується й оглядове вивчення лірики. Окремі вірші можуть бути проаналізовані детальніше , інші - стисло.

План текстуального аналізу ліричного твору:

1 Історія написання (якщо відома).

2 Історична основа (якщо є).

3 Літературний рід, жанр.

4. Безпосередній аналіз тексту. Учитель (учень) читає текст із зупинками там, де вважає за потрібне. Прочитаний уривок тлумачать, висвітлюють своє розуміння таких художніх явищ, як:

а) художній образ (ліричний герой, образ-пейзаж та ін.);

б) почуття і думки в їх перебігу;

в) виражальні засоби мови на чотирьох рівнях:

-- тропи (епітет, порівняння, метафора, метонімія,

синекдоха, гіпербола, алегорія, символ, іронія, сарказм);

-- стилістичні фігури (повтор, анафора, поетичне

кільце, антитеза, паралелізм, градація, риторичні фгури);

-- засоби звукопису (алітерація, асонанс, звуконаслідування);

-- лексичні засоби (синоніми, антоніми, застарілі

слова, неологізми, діалектизми).

5. Особливості віршування. По завершенні інтерпретації всього тексту вірша визначають строфіку, метрику, фоніку.

8. Особл. вивч. епічних творів

Підготовча робота до сприймання епічних творів має найрізноманітніші методи і прийоми навчання: слово (або лекція) вчителя; розгляд ілюстративного матеріалу; фронтальна або індивідуальна бесіда, самостійне читання (дома чи в класі) запропонованої вчителем додаткової літератури; робота з підручником; прослуховування музичних творів та зразків художнього читання; перегляд фрагментів кіно -, відео - та діафільмів; аналіз творчих робіт учнівських малюнків на певну тему.

Іноді перед вивченням твору можна дати письмову роботу на аналогічну тему, почитати відповідну статтю до теми, заохочувати учнів до прочитання повністю. Велике значення на вступних заняттях має словникова робота. Другий етап вивчення епічних творів - читання тексту. Без нього не може бути ефективної роботи на уроці. Якщо учні не прочитали твір, то ні бесіда, ні аналіз не будуть ефективними, у школярів так і не виникнуть глибокі емоції.

У старших класах, де більшість епічних творів, запропонованих для вивчення, великі за обсягом, гостро стоїть проблема прочитання твору. Коли ж мета досягнута, і твір прочитано можна розпочати роботу, спрямовану на підготовку до аналізу. Отже, наступний етап роботи з текстом у 5-8 класах - словникова робота, 9-11 підготовка до аналізу твору. Допоможуть у реалізації цього етапу різноманітні види бесіди і словникова робота. Домінуючим буде евристична бесіда та диспут.

Коли вчитель переконався, що учні усвідомили зміст прочитаного, він переходить до етапу аналізу твору (цей етап доцільно вводити в старших класах, у 5-8 - використовувати лише елементи аналізу).

Технологічна схема аналізу епічного твору

1. Первинне враження від прочитаного.

2. Жанрова майстерність автора.

3. Тематика і проблематика, своєрідність бачення письменником піднятих у творі проблем.

4. Композиційно-сюжетні особливості; рівень художнього осмислення подій.

5. Система образів, їх роль у розкритті проблем твору.

6. Провідна думка (ідея) твору.

7. Мовностильова своєрідність твору.

8. Значення твору, його художньо-естетична цінність; місце у творчості автора, в українській літературі (при аналізі епічного твору обов'язковою умовою є наявність обґрунтованих учнівських інтерпретацій тексту).

9. Особл. вивч. драматичних творів

урок література читацький позакласний

Драматичні твори непідготовленим учням важко сприймати, й потрібна напружена робота їх відтворюючої уяви. Саме тому методисти радять проводити переказ і рольове читання драматичних творів, особливо в середніх класах, досягаючи максимально можливого перевтілення учнів.

Найчастіше вони відпрацьовують такі прийоми роботи з драматичним твором: пояснення характерів і духовного світу героїв унаслідок аналізу їх вчинків і поведінки, діалогів і монологів, взаємин з іншими дійовими особами, через авторські ремарки й завдяки проникненню в підтекст реплік персонажів. Методисти рекомендують робити й коментарі до того, що відбувається в драматичному творі. У старших класах потрібно визначити ключові проблеми, для обговорення яких сформувати з числа учнів-критиків творчі групи, які собою виразно конкретизують те чи інше питання, підняте драматургом і прийняте до обговорення в класі. Учні зможуть не лише інсценізувати відповідні епізоди з твору, а й структурувати його зміст за ключовими проблемами, тим самим увиразнюючи їх зміст. Вивчення драматичних творів значною мірою сприяє активізації творчої активності учнів, забезпечує інтеграцію літературних знань і читацьких умінь, а сприйняття художніх колізій і досвід розв'язання драматичних конфліктів збагачують особистісний потенціал школярів, що поглиблює індивідуальну зорієнтованість навчання з літератури загалом.

Варіант аналізу драматичного твору (для старших класів)

1. Загальна характеристика драматичної дії .

2. Тип конфлікту.

3. Система дійових осіб, їх місце і роль..

4. Система мотивів і розвиток сюжету.

5. Композиційно-структурний рівень. Основні етапи у розвитку драматичної дії (експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка).

6. Особливості поетики.

7. Жанрова своєрідність (драма, трагедія чи комедія).

8. Способи вираження авторської позиції (ремарки, діалогічність, сценічність, поетика імен, лірична атмосфера та ін)

9. Контексти драми (історико-культурний, творчий, власне-драматичний).

10. Проблема інтерпретацій і сценічна історія

Читання програмних творів. Види читання

Читання твору - це перший етап його вивчення. Якщо учень не ознайомився з текстом твору, то аналіз його не може бути ефективним, у школярів так і не виникнуть глибокі почуття, емоції.

Методу читання художнього твору притаманні наступні методичні прийоми:

-- виразне (за сприятливих умов -- навіть художнє) читання вчителя; -- читання майстрів художнього слова (відеозаписи та ін.); -- навчання виразному читанню учнів; -- читання учителем художнього тексту з коментарем (коментоване читання)

Використання рівного читання:

-- читання в особах; -- читання художніх текстів „ланцюжком”; -- мелодекламація; -- інсценування прочитаного; -- рецензування прочитаного; -- конкурс виразного читання.

Коментоване читання (види коментаря)

-- історико-культурний, що розкриває зміст відображених у прочитаних художніх творах маловідомих та незрозумілих учням фактів та подій з історії та культури іншої країни;

-- побутовий, що пояснює національно-специфічні побутові реалії та ознаки національних звичаїв, які не мають аналогів у побуті українського народу;

-- географічний (природничий), що дає учням змогу отримати інформацію про природні умови (клімат, рослинний і тваринний світ, рельєф), які зображено у творі або такі, які вплинули на його написання;

-- лінгвістичний, суть якого полягає у коментуванні незрозумілих слів та характеру їхнього використання у художньому тексті, коментування елементів поетичної мови на лексичному, синтаксичному, звуковому та метричному рівнях (особливо це стосується творів, що вивчаються в оригіналі), а також у роз'ясненні сталих словосполучень, що потребують додаткового тлумачення;

-- лінгвопорівняльний, завданням якого є поясненя прямих та переносних значень слів, а також виявлення збігів або розбіжностей їхніх семантичних полів та стилістичної забарвленості в українській та інших мовах.

Які ж існують види читання? Читанню й засвоєнню змісту програмових творів належить важливе місце в процесі вивчення літератури в школі. Існує самостійне читання (в старших класах) програмних творів. Проте, не всі твори можна самостійно збагнути. Важливим засобом, що забезпечує глибину емоційного сприймання і цільність враження від твору, є його виразне читання.

Виразне читання - один із методів вивчення літератури, воно пронизує всю діяльність вчителя і учня в процесі засвоєння матеріалу, забезпечує глибину емоційного сприймання і цілісного враження від твору.

У середніх класах поширене коментоване читання. Коментуватися може весь твір або частина.

Размещено на Allbest.ru

...