Формування почуття ритму в процесі хореографічного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Роль музики в процесі хореографічного навчання

1.2 Особливості розвитку почуття ритму у дітей

1.3 Роль хореографії в творчому розвитку дошкільнят

1.4 Висновки до I розділу

РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ФОРМУВАННЯ ПОЧУТТЯ РИТМУ ДІТЕЙ В ХОРЕОГРАФІЧНИХ ГУРТКАХ

2.1 Аналіз рівня сформованості почуття ритму у дітей

2.2 Розвиток почуття ритму дитини

2.3 Аналіз отриманих результатів

2.4 Висновки до II розділу

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність: Складні умови розвитку національної системи освіти загострили проблему невиявлених талантів, нерозкритих і нереалізованих творчих можливостей. Орієнтація на середню дитину, яка існувала раніше, деформувала педагогічне мислення і призвела до того, що система освіти була спрямована на виховання здебільшого пасивних людей, які не володіють самостійним мисленням.

У теперішній час особлива увага до проблеми зумовлюється тим, що розвиток здібностей дає людині можливість аналізувати свої потреби, інтереси, схильності, знаходити форми проявів індивідуальної активності.

Розвиток почуття ритму сприяє емоційному розкріпаченню, впевненості в собі, забезпечує самостійність у процесі діяльності, що є дуже важливим для формування фізичного і психічного здоров`я нації.

Методологічним підґрунтям процесу розвитку потенціалу дітей є державна національна програма «Освіта», яка передбачає створення в Україні необхідних умов для високої художньо - естетичної освіченості різних груп населення.

Сучасні психолого-педагогічні дослідження розкривають різні аспекти розвитку здібностей дітей. Значення естетичного виховання, роль мистецтва в розвитку здібностей учнів різних вікових груп неодноразово підкреслювали Г.П. Шевченко, А.Б. Щербо, Д.М. Джола.

Серед них проблеми музичного виховання дітей в ритмічно-руховій діяльності; розвитку музикальності, певних музичних здібностей у дітей за допомогою різних засобів - ігор, танців, хороводів, вправ, етюдів та відповідного репертуару.

Ритмічно-рухові уміння є однією з найважливіших можливостей і засобом гармонійного розвитку і виховання особистості. Потреба у музично-ритмічних заняттях виникає у дітей з дошкільного віку, коли психофізичний апарат дитини не тільки найбільш схильний до занять такого напрямку, а й потребує їх. Поширені у дітей викривлення хребта, клишоногість, інші недоліки успішно коригуються, і потім взагалі зникають за умови систематичних занять ритмічними вправами. Формуються навички аналізу музичних творів, уміння передавати в русі їх ритм, темп, динаміку, характер; ритмічно-рухові уміння, уявлення, поняття та навички. Здійснюється розвиток координації, "м'язового мислення", чуття, навичок виразного руху. Виховується здатності сприймати, інтерпретувати, відображати й передавати в русі музичні твори, висловлювати особистісне ставлення до них. Також розвиваються психічні процеси, здійснюється розвиток розумових та пізнавальних здібностей.

Особливу привабливість надають ігри на основі народних казок, пісень, зібраних в народі або створених видатними діячами України. Педагогічно цінними слід вважати ритмічно-рухливі ігри, супроводжувані піснею. Естетично ідеальною є така система виховання, в якій розвиток ритмічно-рухових умінь дітей здійснюється на основі гри. Педагогічну цінність мають ритмічно - проведені ігри, бо вони об'єднують дітей і перетворюють гру в серйозну гуртову працю.

Актуальність даного дослідження зумовлена наявністю суперечностей між потребами дошкільної освіти в реалізації інтересів дітей до занять хореографією та недостатньою розробленістю теоретико-методичного забезпечення процесу розвитку музично-рухових умінь молодших дошкільників. Саме це обумовило вибір теми дослідження: „Формування почуття ритму в процесі хореографічного навчання”

Мета роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці, виявлені ефективності рухливих ігор, як засіб впливу на розвиток почуття ритму дітей.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:

1. Опрацювати літературні джерела.

2. Визначити сутність та структуру почуття ритму.

3. Встановити роль музично - ритмічних ігор у формуванні почуття ритму у дітей.

4. Визначити загальну характеристику психо-фізіологічного розвитку дітей та їх урахування у розвитку ритмічно - рухових умінь.

5. Обгрунтувати рухливі ігри та в розвитку ритмічно-рухових умінь, в хореографічному навчанні з дітьми.

Об'єктом дослідження : процес розвитку почуття ритму дитини

Предмет дослідження: музично-ритмічні ігри, як засіб розвитку почуття ритму дитини

Методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури, метод спостережень, обробка результатів.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Роль музики в процесі хореографічного навчання

Найважливішим та найнеобхіднішим елементом танцю є музика гарна, поетична, здатна хвилювати і захоплювати.

Справжня музичність у танці полягає у вірному почутті та усвідомленні основних закономірностей музики - мелодійної, гармонійної, поліфонійної, конструктивної динамічної логіки. Тільки при досягненні такої музичності можна танцювати вільно, виявляючи ідейно-емоційний зміст та музичний сценічний образ танцю.

Спільна творча робота педагога та концертмейстера, що музично оформляє урок, їх тісна співпраця призведуть до найбільш ефективного художнього мислення дитини, до свідомого осягнення зв'язку музики з танцем, до прищеплення навичок узгодженості руху з музикою. Музичне оформлення уроку повинне організувати всі рухи в часі, в умовах визначеного темпу та ритму, самою музикою виявити особливості танцювального руху: його малюнок, характер, динаміку, фразування. Все це надалі стане засобом передачі образного та емоційного змісту танцю.

Основним завданням роботи педагога з концертмейстером в оформленні уроку є прищеплення свідомого ставлення дитини до особливостей музичного твору - уміння відрізнити музичну фразу, вміти орієнтуватись у характері музики, ритмічному малюнку, динаміці та національному колориті.

«Ритм - основа творчості. Музика повинна з'єднувати у своєму ритмі вашу думку та ваше почуття і вводити вас в те, що ми називаємо істинним натхненням» (К. Станіславський).

Навіть на основі драматичного мистецтва, у жестах, словах, ході актора на сцені, у всій його сценічній поведінці К. Станіславський бачив точний, строгий ритм. Не викликає ніякого сумніву, ритм - це основа всього навчання мистецтву танцю. У точному ритмі руху - запорука правильного виховання м'язів, виробка координації рухів. Кожний рух має свій власний ритм і характер.

Для розвитку почуття ритму учнів на уроці, передусім треба слідкувати і вимагати, щоб усі задані рухи виконувались у строгому і точному ритмі. Давати цілий ряд вистукувань, де зустрічаються малі дрібні рухи (ноти), синкопічні акценти та плескання. Слідкувати за координацією рук та корпуса, не дозволяти довільних рухів рук. В комбінаціях часто застосовувати рухи на “затакт” з акцентом першої або другої чверті такту. Пояснення учням рахунку “раз - і”, де є сильна і слабка частка такту, допоможе їм правильно відтінювати це у рухах. Працюючи над розвитком ритму, не можна забувати про головне: про характерні та стилістичні особливості того чи іншого руху, про його внутрішнє забарвлення.

За допомогою розвитку ритму можна добитись основних якостей танцюриста - технічності та виразності. Музичний супровід має важливе значення у вихованні смаку та слуху учня, тому музика для супроводу уроку повинна підбиратися дуже ретельно. При невмілому та позбавленому смаку доборі музики знижується цінність етюдної роботи. Виховувати смак учнів потрібно на високохудожній музиці, з повною передачею всіх особливостей національного колориту, танцювальних рухів. Педагог - хореограф зобов'язаний працювати у тісному контакті з акомпаніатором, ставити перед ним певну мету, давати завдання на наступний урок. Потрібно вміти урізноманітнювати супровід уроку цікавою музикою, не можна вести урок на приглушених тонах. Тиха, спокійна музика не дає можливості повністю включити у роботу мускулатуру тіла. Бадьорі, життєрадісні, темпераментні танці різних народів вимагають відповідної яскравої музики на уроці. Педагог та акомпаніатор повинні добитись розкриття внутрішнього змісту музики. Педагог - в етюді, акомпаніатор - в музиці. Вступи мають бути короткими, чіткими, у характері та стилі майбутнього руху або етюду [17, c. 99].

Із правильного розкриття музики з'явиться правильне внутрішнє відчуття руху. Вирішувати це завдання повинен викладач разом з акомпаніатором.

При виконанні рухів музику часто розглядають як метр - “раз і два і”, рідше як ритм, забуваючи про зміст.

Роль концертмейстера у хореографічному творі дуже велика, вона проявляє себе у високохудожньому, гнучкому, музичному оформленні уроку та розвитку уваги до внутрішнього розуміння музики учнями.

Музика - це мистецтво, у якому ідеї, почуття і переживання виражаються ритмічно та інтонаційно організованими звуками. Ідеї, почуття та переживання у танці також передаються ритмічно та інтонаційно засобами організованої пластики сценічного руху. Будь-який танець - це зриме розкриття змісту музики. Образ музичний і образ хореографічний - це синтез художності театрального танцю. Здатність узгоджувати свої дії з музичним ритмом є танцювальністю.

Кожний музичний твір має свій ритм, тобто визначену розміреність тривалостей у часі, їх групування, чергування, акцентування. Ритмом у танці є послідовна зміна рухів, більш-менш тривалих за часом, акцентованих та неакцентованих.

Академік Б.В. Асаф'єв так визначив поняття музичного ритму: «Ритм - те, що дає рух (життя) музиці. Це найважливіший її двигун і найстійкіший будівельний елемент, як би цемент музики» [1, c. 37].

В танці, як і в музиці, у межах такту даного розміру можливі різні поєднання тривалостей рухів. Рухи ж у поєднанні створюють ритмічний малюнок комбінації. Ритм передбачає різноманітність метричного малюнка. Музичний ритм сприймається як не простий механічно точний рахунок часових відрізків, а як виразний компонент танцю.

Виконуючи рухи під музику, діти в думці уявляють той чи той образ. Дитина щоразу відтворює музично - ігровий образ по - своєму в нових, незвичних зв'язках, комбінуючи елементи танцю, характерні риси персонажа, видозмінюючи їх у нові незнайомі рухи. Діти вдаючись до характерних рухів, передають не лише обличчя й характер персонажів, а й ставлення до них. Так народжується творча уява.

Музично - ритмічні рухи можна розглядати як вольові вияви, бо дитина діє, свідомо виконуючи поставлені перед нею завдання. На ранніх етапах музичного розвитку діти невимушені в своїх діях. Але постійна ситуація - необхідність діяти під музику - розвиває вольові якості.

Музично - ритмічні рухи змушують дітей переживати виражене в музиці. А це, в свою чергу, впливає на якість виконання. Радіючи музиці, відчуваючи красу своїх рухів, дитина емоційно збагачується, переживає особливе піднесення, життєрадісність.

Емоційна чутливість дітей виявляється насамперед у мимовільних рухах під час слухання музики: змінюється міміка, мимохіть рухаються руки, ноги, тулуб. Старші діти виявляють емоційну чутливість мимовільними рухами в процесі гри. Наприклад, у момент змагання після закінчення музики дітям варто почути перші музичні звуки, як вони знову організовуються і стають на місця.

Заняття ритмікою є виховним процесом і допомагають у різнобічному розвитку особистості дитини: музично - естетичному, вольовому, пізнавальному.

Завдання виховання та навчання на заняттях ритмікою:

-навчати дітей сприймати розвиток музичних образів та узгоджувати рухи з характером цих образів, найяскравішими засобами музичної виразності, ритмічно й виразно рухатися, гратись у музичні ігри, водити хороводи, виконувати танці на заняттях і під час іншої діяльності;

-розвивати почуття ритму: вчити дітей відчувати в музиці ритмічну виразність, відтворювати її в рухах;

-розвивати художньо - творчі здібності, які в дітей виявляються в своєрідному індивідуальному вираженні ігрового образу, придумуванні, комбінуванні танцювальних рухів, побудові хороводів, використанні цих знань у самостійній діяльності.

Ці завдання розв'язуються при виконанні основної програмної вимоги - відповідності характеру рухів змістові й розвиткові музичного образу. В музично - ритмічному русі ритм розуміється в широкому значенні слова. В нього входять розвиток і зміна музичних образів, структура твору, темпові, динамічні, регістрові, метро ритмічні співвідношення.

Тому в процесі занять ритмікою особливо успішно розвивається емоційна чутливість до музики, набувається навичка сприйняття, відтворення музично - ритмічної основи твору.

Протягом усього навчального процесу дитина повинна виробити в собі уміння сприймати зміст музики як художній компонент танцю, як образний світ людської мрії, як високу благородну поезію почуттів, як живий творчий початок акторського натхнення. Уміння входити у характер теми, тональність, живе ритмічне дихання музики, у її національний колорит та драматичний розвиток образів, прагнення проспівати музику пластикою танцю, рухом усього тіла виховує істинного художника.

1.2 Особливості розвитку почуття ритму у дітей

Із самого початку занять із хореографії необхідно всіляко розвивати музичний слух і чуття ритму дітей.

Діти в віковій категорії молодші школярі володіють гарною координацією рухів при ходьбі, бігу, стрибках. За власною ініціативою вони з задоволенням імпровізують під музику, використовуючи плескання, тупання, виразні дії з предметами, найпростіші музичні інструменти. Їм властиво відчуття єдності музики та руху. Ця якість є основою музичного розвитку дитини в музично - ритмічній діяльності. Через обмеженість часу і, як правило, відсутності спеціального приміщення рухам на уроках музики відводиться незначне місце, використовуються лише їх окремі елементи. Але поряд з іншими видами діяльності музично - ритмічні рухи забезпечують різнобічний музичний розвиток учнів: в них розвиваються музикальність, творчі здібності, формуються навички колективних дій.

Виховне значення рухів під музику проявляється і в тому, що вони активізують почуття ритму, сприяють поглибленому засвоєнню музичного матеріалу уроку. За допомогою рухів школярі передають характерні особливості твору. В основі музично - ритмічної діяльності лежить моторно - пластична обробка музичного матеріалу. Він сприяє посиленню емоційного впливу музики, розвитку зображень про засоби музичної виразності, елементах музичної мови; рухи під музику допомагають прослідкувати розвиток музичного образу. Все це досягається за допомогою набутих навичок і вмінь узгоджувати рухи з музикою, її характером, настроєм.

Музично - ритмічна діяльність дітей має три взаємопов`язанних напрями.

Перший: забезпечує музичний розвиток і включає розвиток музичного слуху, формування умінь підкоряти рухи музиці, засвоєння музичних знань.

Другий:

Дає вірні рухові навички: ходьби; кроку; підскоків; кружляння на носках, сполучення підскоку з пружинним кроком; рухи рук; плескань; побудови і перебудови; рухи з предметами; елементів танцю.

Третій:

забезпечує формування вміння керувати рухами тіла: швидко й точно зупинятися, змінювати рухи. Готовлячись до уроку музики, педагог підбирає матеріал таким чином, щоб він за тематикою і за руховими навичками відповідав темі уроку, поглиблював і закріплював конкретні музично - слухові уявлення, музичні знання. Якість виконання учнями рухів залежить від розуміння учнів музичного образу, а також виразного виконання твору вчителем. Матеріал йому необхідно знати напам'ять. Бо під час руху потрібно слідкувати за учнями, бачити і виправляти їх помилки. Усі рухи вчитель повинен показати дітям, особливо учням I і II класів, бо одне лише пояснення не дає позитивних результатів. Показ рухів активізує емоційну реакцію на музику. В процесі розучування рухів використовується образне слово, пояснення, віршований текст. Яскраве порівняння при поясненні рухів допомагає учням вірно і виразно її виконати. Наприклад, слова «вдоль по бережку лебедушка плывет» допомагають їм усвідомити виразність хороводного кроку. Текст пісень дає можливість дітям глибше відчути зміст музики і підказує її структурні особливості.

При організації рухів під музику необхідно широко використовувати технічні засоби навчання. Це дозволяє ознайомити учнів з новим звучанням вже відомого твору, дає можливість педагогу слідкувати за якістю виконання рухів і при необхідності виправляти їх. Крім того, використовуючи ТЗН, вчитель може приймати участь в процесі сукупної творчості.

Готовлячись до уроку, педагог вирішує, які твори краще використовувати в грамзапису, в чому буде виявлятися його роль в сукупній, спільній творчості. Для того, щоб музично - ритмічні рухи збагачували художній розвиток дітей, треба підготувати дітей до запропонованої діяльності. Тому перш за все учні отримують уявлення о рухових навичках. Вони вчаться орієнтуватися в приміщенні, реагувати на умовні музичні сигнали. Наприклад сигналом до шикування можуть бути звуки труби, які сповіщають про початок дії в опері Н. Римського - Корсакова» Сказка о царе Салтане». Сигналом до того, щоб ритмічно бігати по класу, може стати супровід до музики на трикутнику, а перехід від бігу на крок підкаже удар барабана.

Після того як учні засвоюють вправи орієнтовного характеру, в урок вводяться завдання, спрямовані на формування вмінь виявляти, передавати в рухах характерні особливості музичного образу. Наприклад, під марші різного характеру діти вчаться і рухатися по - різному: під спортивний - бадьоро, під іграшковий - легко, кроком на носочках, під воєнний - високим кроком. Для рухових вправ і входу до класу вчитель використовує не тільки марші, але й інші твори «моторного» характеру. Якщо п'єси, різні за настроєм, то виразне виконання рухів під музику поглибить уявлення про особливості її змісту.

Одним з найпростіших елементів рухів є плескання і притупування. З їх допомогою учні можуть закріпити уявлення, наприклад про тривалості, ритм мелодії.

В музично - ритмічній діяльності необхідно піклуватися не тільки про розвиток музичності, але й про культуру самого руху, розвитку художнього смаку дітей. За допомогою ритмічних рухів закріплюються і уявлення про музичну форму, принципи музичного розвитку. Робити це можливо, змінюючи напрям і характер руху.

Інсценівки музичних п'єс, пісень за допомогою виразних рухів не тільки розвивають музично - слухові уявлення. Вони сприяють активізації творчих здібностей, формуванню художнього смаку, якщо учням пропонується самостійно знайти рухи, які підходять за характером музики, і виразно їх виконати. Звичайно для інсценівок використовується пісні, програмна музика, яка підказує зміст і послідовність рухів. Учні разом з вчителем знаходять характерні рухи. Під час виконання педагог допомагає дітям досягнути їх виразності, показує, як краще виконати нове, раніше невідомий рух. Надалі діти будуть комбінувати засвоєнні рухи в нових сполученнях, утворюючи, свої імпровізації. Тому, згідно з рішенням учнями творчих завдань, неабияке важливе значення має пісенно - ігровий і танцювальний матеріал.

З метою розвитку танцювальних імпровізацій добре використовувати різні перепляси. Діти з великим захопленням змагаються в знаходженні нових поєднань знайомих танцювальних рухів.

Розвиваючи творчі здібності дітей, важливо підтримати їх ініціативу, прагнення скласти свій танок, який би передавав характер твору, його особливості.

1.3 Роль хореографії в творчому розвитку дошкільнят

На новому етапі розвитку соціально-економічної сфери, культури та освіти особливу значимість набувають питання художньо - творчого розвитку підростаючого покоління. У суспільстві зростає потреба в високоінтелектуальних творчих особистостях, здатних самостійно вирішувати виникаючі труднощі, приймати нестандартні рішення і втілювати їх у життя. Все це вимагає розробки нових методів виховання підростаючого покоління і тягне за собою нетрадиційність підходів до художнього виховання - як основі подальшого вдосконалення особистості. Найбільший інтерес в цьому плані становлять молодші школярі, так як саме в цьому віці закладається основа особистості, відбувається орієнтація на розвиток духовності, самореалізації, самовираження і формуються світовідчуття, необхідні в подальшому житті. Хореографічне творчість є одним із засобів всебічного розвитку молодших школярів. Продуктивність художнього виховання дітей засобами хореографії обумовлена ??синтезують характером хореографії, яка об'єднує в собі музику, ритміку, образотворче мистецтво, театр і пластику рухів.

Аналіз практики художнього виховання дошкільнят свідчить про суперечність між потенційною можливістю хореографії в художньому вихованні дітей і недостатньо ефективне практичному її використанні. Частково це пояснюється тим, що можливості художнього виховання використовуються не повною мірою. Так, багато шкіл переважно приділяють увагу передачі знань, а формування моральних та емоційних почуттів або вважається другорядним, або взагалі не береться до уваги. А в мистецтві хореографії якраз і закладено багато форми художнього виховання дітей. Саме хореографічне мистецтво найуспішніше реалізує розвиток зорових, слухових і рухових форм чуттєвого й емоційного сприйняття світу, знімає розумову втому і дає додатковий імпульс для розумової діяльності.

З психологічної точки зору початкова школа є сприятливим періодом для розвитку творчих здібностей. Тому що в цьому віці діти надзвичайно допитливі, у них є величезне бажання пізнавати навколишній світ. І батьки, заохочуючи допитливість, повідомляючи дітям знання, залучаючи їх в різні види діяльності, сприяють розширенню дитячого досвіду. А накопичення досвіду і знань - це необхідна передумова для майбутньої творчої діяльності. Крім того, мислення молодших школярів більш вільно, ніж мислення більш дорослих дітей. Воно ще не задушене догмами і стереотипами , воно більш незалежно. А це якість необхідно всіляко розвивати. Початкова школа також є сензитивним періодом для розвитку творчої уяви. З усього вищесказаного можна зробити висновок, що молодший шкільний вік, дає прекрасні можливості для розвитку здібностей до творчості. І від того, наскільки були використані ці можливості, багато в чому буде залежати творчий потенціал дорослої людини. Розвиток творчої активності молодших школярів та її вплив на їх творчий ріст проходить більш успішно, якщо діяльність вчителя грунтується: на повазі і емпатичному розумінні учнів та вмінні використовувати ігрову педагогічну технологію, як інструментарій розвитку творчої активності молодших школярів; умінні тонко і делікатно поводитися з молодшими школярами, слідувати природі дитини, забезпечувати їх вільний розвиток; в заохоченні при розвитку здатності учнів бути самостійними, відповідальними людьми; у вихованні прагнення до свободи.

Творчий розвиток в умовах загальноосвітньої школи тісно пов'язане з програмою державного освітнього стандарту. Але разом з тим, заняття хореографа на уроках "Ритміка" представляють собою синтез творчого натхнення і таланту педагога.

В основі побудови занять творчого типу лежить діалектична взаємозв'язок життя і мистецтва, мистецтва і життя. В основі уроків ритміки закладені принципи хореографії, відображають творчу спрямованість, до них відносяться:

1. Продуктивне розвиток здатності естетичного осягнення дійсності і мистецтва як вміння розпочинати особливу форму духовного спілкування з естетично перетвореним і етично змістовним світом людських почуттів, емоцій життєвих реалій.

2. Спрямованість на формування образного мислення як найважливішого чинника художнього освоєння буття. Саме образне мислення оптимізує в дитини розуміння естетичної багатовимірності навколишньої дійсності.

3. Оптимізація здатності художнього синтезування як умови для пластично-чуттєвого і естетично багатопланового освоєння явищ діяльності.

4. Розвиток навичок художнього спілкування як основи для цілісного сприйняття мистецтва. почуття ритм хореографічний гра

5. Створення морально-естетичних ситуацій як найважливішої умови для виникнення емоційно-творчого переживання дійсності.

6. Виховання навичок імпровізації як основи для формування художньо-самобутнього ставлення до навколишнього світу.

7. Імпровізація-першооснова художньої творчості дітей. Імпровізація дозволяє розвивати вміння бачити ціле, що осягається в єдності продуктивних і репродуктивних сторін мислення, дає можливість усвідомити процес творчості в педагогіці [ 1 ].

Умови, що забезпечують ефективність розвитку творчої активності молодших школярів:

-можливість оволодіння школярами досвіду самостійної різноманітної для них діяльності через використання тренінго-ігрового методу в навчальному процесі;

-створення збагаченої інформаційної та досугово-розвивального середовища;

-вибудовування освітнього процесу, як процесу взаємодії індивідуального, унікального вчителя та індивідуального, унікального учня;

-спільна діяльність педагога та учня, де особливого значення набуває світогляд і компетентність педагога у вихованні творчої особистості з урахуванням її індивідуальності.

Специфіка розвиває потенціалу хореографії в різних видах танцювального мистецтва (класичний, народний, бальний та історико- побутовий танець ) відбита в творчості відомих діячів: А.Я. Ваганової, Н.П. Базарова, Р.В. Захарової, К. Зацепін та ін.

Однак спеціальних робіт, присвячених дослідженню хореографії в системі художньо-творчого розвитку молодших школярів ще, не було. Практичний досвід, набутий під час роботи в сфері хореографічної педагогіки, дозволяє укласти, що хореографічне творчість володіє певними невикористаними резервами в підвищенні ефективності системи художнього виховання молодого покоління.

Розглядаючи хореографію як засіб творчого розвитку молодших школярів , ми повинні вказати на такі синтетичні її можливості. Основою хореографії є танець форма організації танцювальних рухів. Серед усіх мистецтв, в єдності з якими розвивається танець, музика найбільш близька йому по узагальненості , асоціативності і структурним закономірностям. Але, пластичний образотворчу мову танцю все ж більш конкретний, як і бачимо. В ідеалі сам танець - пластична музика "Танцювальна музика,- писав великий реформатор і теоретик балету Ж.Ж. Новер, - являє собою або повинна представляти свого роду програму , яка посилює і зумовлює рух і гру кожного учасника танцю." [ 2 , 3 ]

Аналіз психолого- педагогічної літератури та досвід вчителів - практиків , музичних працівників, психологів, лікарів дозволяє стверджувати, що розвиток танцювальних рухів на кожному віковому етапі відбувається різно. У віці 6-7 років і старше діти вже порівняно добре керують своїми рухами, їх дії під музику більш вільні, легкі і чотки, вони без особливої ??праці використовують танцювальну імпровізацію. Хлопці в цьому віці довільно володіють навичками виразного і ритмічного руху. Розвивається слухове увагу, більш яскраво виявляються індивідуальні особливості дітей. Вони можуть передати рухами різноманітний характер музики, динаміку, темп, нескладний ритмічний малюнок, змінювати руху у зв'язку зі зміною частин музичного твору зі вступом. Дітям доступно оволодіння різноманітними рухами (від ритмічного бігу з високим підйомом ноги і подскоков з ноги на ногу до кроку польки, напівприсідання і т.д.). Творча активність дітей розвивається поступово шляхом цілеспрямованого навчання, розширення музичного досвіду, активізації почуттів , уяви і мислення [ 4 ]. Реакція дітей на прослухане являє собою творче відображення музики в дії. У цьому віці емоції, викликані музикою, створюють певну рухову активність, завдання педагога полягає в тому, щоб направити її в потрібне русло, підібравши для цього цікавий і різноманітний музично-танцювальний матеріал. Рухатис , як підказує музика - строгий закон, який слід неухильно дотримуватися на всьому протязі заняття. Рухи повинні випливати з музики, узгоджуватися з нею, відображаючи не тільки її загальний характер, а й конкретні засоби виразності. У поєднанні образного слова, музики і руху, розвивається дитяча уява, дитина точніше передає характер музичного твору, рухи стають вільними, зникає скутість, з'являється впевненість. Ще однією характеристикою танцю, значення якої настільки ж велике при навчанні дітей, як і попередніх, - малюнок танцю. Всякий малюнок танцю не існує сам по собі, він співвідноситься з лексикою - движенческой ладом хореографічного твору. Рухи танцю виникають і розвиваються не в абстракції, а в певному просторовому рішенні. Рухи танцю - це своєрідні знаки, подібні звуку, слову, але пластично значущі. Один рух потребує ряді повторів, щоб утвердити себе, інше сприймається відразу і в повторах не потребує. Підбір рухів у танці повинен суворо відповідати поставленому завданню, тому використання нескінченно великої кількості різноманітних елементів в одному танці не завжди визначає його успіх. Танець часто ділиться на сольний і масовий. Для того щоб малюнок танцю дітей був чітким і виконувався ними без особливої ??праці необхідно багаторазове виконання одного і того ж руху - вправи. Призначення вправи різному:

-Для вдосконалення основних рухів (ходьба, біг, підскоки);

-Попереднього розучування дій до сюжетних ігор і пляскам;

-Розвиток виразності руху персонажів сюжетних ігор;

-Композиційної завершеності музично-танцювальних рухів у дітей.

Активним, творчим, яке пробуджує в людині художній початок є і сам процес навчання танцю. Освоюючи танцювальну лексику, людина не просто пасивно сприймає красиве, він долає певні труднощі, здійснює чималу роботу для того, щоб ця краса стала йому доступна. Пізнавши красу в процесі творчості, людина глибше відчуває прекрасне у всіх його проявах: і в мистецтві і в житті.

Давньогрецький філософ Демократ стверджував: "Ні мистецтво, ні мудрість не можуть бути досягнуті, якщо не вчитися", а Я. Коменський відзначав, що в людині міцно і стійко те, що вбирає він у себе в юному віці.

Систематичні заняття пропорційно розвивають фігуру, сприяють усуненню ряду фізичних недоліків: лордозу, кіфозу, сколіозу, клишоногість, опуклості грудної клітини. Крім цього розвивається координація, еластичність зв'язок, відбувається закріпленя мишц.

При роботі з дітьми необхідно знати вікові особливості, без яких неможливо вірно визначити зміст і напрям навчання. Для молодших школярів характерно слабкий розвиток м'язів, діти швидко втомлюються від фізичних навантажень. Через слабкість м'язів спини вони не здатні довго утримувати корпус в підтягнутому стані. Педагог повинен звернути увагу на зміцнення і розвиток м'язів, формування стійких навичок правильної постави. Слабкість дихальних м'язів, недостатньо розвинена серцево - судинна система - всі ці особливості вимагають від педагога дуже обережного збільшення фізичних навантажень і чергування швидкого темпу з помірні і повільним. У дітей недостатньо розвинений аналізаторние апарат: зоров, слухова, м'язова і вестибулярна чутливість. Недосконале сприйняття: діти не вміють довго слухати музику, неточно сприймають руху, погано орієнтуються в просторі. Розвиток органів чуття, сенсорних умінь і вдосконалення сприйняття - має стати первинним завданням навчання.

У процесі роботи з дітьми необхідно пояснювати хлопцям значення кожного рух , спосіб його виконання. Учень повинен знати, що виконання тих чи інших рухів не просто "примха" вчителя, а цілеспрямоване виконання завдань навчально- тренувальної роботи. Потрібно пояснювати їм, що в мистецтві танцю немає "стелі", що кожне танцювальний рух, фрагмент можуть відпрацьовуватися й удосконалюватися до нескінченності. Але, як би, не важливо було технічну досконалість танцю - це не повинно стати самоціллю, а процес розучування танцю не можна перетворювати на механічне повторення танцювальних рухів. Слід пам'ятати, що оволодіння тим чи іншим навиком повинно носити художньо - творчий характер. Тоді, займаючись хореографією, учень не просто вивчить певну кількість рухів і танців, але на кожному занятті буде пізнавати своєрідний, виразну мову хореографічного мистецтва, отримає подання про танець, де тісно переплітаються музика і пластика.

Музика і танець нерозривно пов'язані один з одним. У музиці закладені зміст і характер будь-якого танцювального твору. Навчаючи мистецтву танцю, необхідно одночасно вести і музичне виховання: вчити розуміти і слухати музику, органічно з'єднувати в єдине ціле рух і музику.

Спочатку ритмічні вправи зводяться на прохлопиваніе часткою такту, потім завдання ускладнюється, змінюючи ритмічний малюнок хлопків. Виконуючи ритмічні рухи, можна додати елемент гри, де чергуються дівчинки з хлопчиками, перша лінія з другою і т.д. Потім до бавовни додаються руху: притупування, повороти корпусом, рухи рук, голови, плечей. Як правило, всі елементи ритмічних вправ з'єднуються в невеликі танцювально-ритмічні етюди. Дітям це дуже подобається, особливо якщо додати елементи гри та змагання.

Творчий розвиток дітей на уроках ритміки спостерігається в процесі виконання рухів під музику. Одні високо підстрибуючи, намагаються "зловити метелика", інші тихо "крадуться по траві". Одні з цікавістю роздивляються її, інші " з почуттям виконаного обов'язку " її випускають.

Робота учнів на уроках ритміки заповнена різними видами діяльності. Діти слухають музику, виконують рухи під музику або ритм. Їм доводиться втілювати свої фантазії в реальний образ танцю, імітувати рухи тварин або створювати образ, характер в танці. Все це від уроку до уроку представляється в русі від простого до складного. Немає межі дитячої фантазії. У швидкій, рухомий мелодії вони бачать і звіряток, і оцінки, і людей, що біжать на роботу, і дитячий сміх і т.д. Станцювати свій настрій або настрій музики. Імпровізуючи, діти намагаються рухатися, так як їм підказує музика.

1.4 Висновки до I розділу

Дитинство є суттєвим періодом у розвиту людини. У дитячому мозку відбуваються швидкозмінні процеси. Гра - це добровільна, своєрідна діяльність дитини.

Гра - найбільш вільна діяльність людини, вона завжди бажана і цікава. Вона не існує без задоволення та наснаги, несе з собою енергетичний підйом, веселий настрій, захоплення і натхнення. Якщо в навчанні відчуття невідомого іноді лякає учнів, і вони інстинктивно від нього віддаляються, то у грі дитина з величезним бажанням йде назустріч невідомому. Дитина може бути неуважною, працювати на уроці без повної віддачі розумових та творчих сил. Але виконуючи яку - не будь роль у грі вона перевтілюється, стає активною, зацікавленою, набуває позитивних якостей. Використання ігор веде до підвищення творчого потенціалу учнів.

В іграх діти швидше засвоюють вимоги програми з розвитку музично - ритмічних рухів.

Діти вчаться прискорювати та уповільнювати рухи, без примусово рухатися згідно з музичними образами, різноманітним характером, динамікою музики. В процесі систематичних занять з руху у дітей розвивається музично - слухове сприйняття, яке необхідне їм в подальшому в самостійній музичній діяльності. Дітям доводиться постійно вслухуватися в музику для того, щоб точно виконувати рух. Ігрова форма розучування рухів допомагає дитині вірно виконати ритмічний малюнок, спочатку простий, а потім більш складний. З початкових, тобто найперших уроків необхідно розвивати в дітей прагнення самостійно з творчим елементом виразності рухатися під музику.

РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ФОРМУВАННЯ ПОЧУТТЯ РИТМУ ДІТЕЙ В ХОРЕОГРАФІЧНИХ ГУРТКАХ

2.1 Аналіз рівня сформованості почуття ритму у дітей

Музично-хореографічні ігри сприяють розвитку у дітей музичності і пластичної виразності, гармонійно розвивають особистість.

У танцювальних іграх діти 5 років також створюють певний образ і передають в русі різноманітні почуття. Слід зазначити, що гра - це, як правило, переживання, тому найбільш активною під час гри стає емоційна сфера. Подібно до того, як під час перегляду захоплюючого фільму глядачі стають причетними до його подій, так і в процесі цікавої гри її учасники можуть забувати про все інше. Гра може бути рухливою, коли поряд з емоційною активізується фізична сфера дитини 5 років, і може бути статичною з точки зору рухливості тіла - це ігри - логічні, ігри на кмітливість, коли разом з емоційною активізується інтелектуальна сфера.

Дитина дошкільного віку повинна добре уявляти собі, для чого вона вивчає певні танцювальні рухи, такі складні і незрозумілі на перший погляд. А потрібні вони для того, щоб у танці виразити емоції і передати настрій.

Хореографічна діяльність розвиває в дитині дошкільного віку наступні уміння і навички: вміння починати і закінчувати рух з музикою, чути ритм мелодії тощо. За допомогою спеціально підібраних танцювальних рухів можна розвинути в дитині здатність сприймати, уловлювати і швидко включатися в ритм.

З теоретичної частини, ми бачимо, що гра являється невід'ємною частиною в житті дитини. Завдяки цьому мета нашого дослідження полягала в теоретичному обґрунтуванні, експериментальній перевірці та виявлені ефективності рухливих ігор, як засіб впливу на розвиток почуття ритму дітей дошкільного віку.

Дослідницька робота проводилась у дитячих хореографічних колективах м. Донецьк. Експериментальна робота проводилась в підготовчих групах в колективі сучасного танцю “Art Dance” - контрольна група ( 20 осіб ) та в колективі “Феєрія” - експериментальна група ( 20 осіб ).

В процесі дослідження використовувались констатуючий, формуючий та контрольний види експерименту. На першому етапі експериментальної роботи був проведений констатуючий експеримент. Його метою було виявлення початкового рівня сформованості почуття ритму у контрольній та експериментальній групах, ефективність творчих завдань з ритму, підготовка до формуючого експерименту. Для цього було виявлено критерії сформованості почуття ритму, а саме:

1. Раціонально - когнітивний: орієнтування дитини в питаннях музичного ритму

2. Потребово-мотиваційний: інтерес до музично - ритмічної діяльності.

3. Позитивно - емоційний: позитивна емоційна реакція в процесі музично ритмічної діяльності; вільне, розкуте виконання рухів.

4. Результативний або творчий: виразність рухів; узгодження рухів із засобами музичної виразності; відображення в русі характеру музичного твору;

Користуючись методом спостереження, ми бачимо, що заняття проводяться згідно програмових вимог, так як подається матеріал в програмах, підручниках і методичних посібниках(вправи по колу: танцювальний крок, марш, підскоки, боковий галоп; вправи на середині залу: маленькі присідання поVI поз., стрибки, вивчення положення рук).

Для виявлення рівня сформованості почуття ритму у дітей, користуючись навчально-методичним посібником Тараканова А.П., нами були проведені колективно-порядкові вправи. Колективно-порядкові вправи є підготовчою частиною урока. Їх мета - організувати учнів, створити у них бадьорий робочий настрій. Також були проведені вправи для перевірки чисто ритмічного реагування на супровід з плесканням і притупуванням.

Розгляд результатів завдання дав змогу умовно поділити рівні сформованості почуття ритму у дітей дошкільного віку на три категорії - високий, середній, низький.

Високий рівень (5%) Він характерний для дітей з достатньо повним і чітким уявленням про знання доступним дітям норм, вмінь, активним слуханням та відображення прослуханого рухами. Для учнів цього рівня характерним є самостійність у ході засвоєння знань з почуття музичного ритму та їх застосування, творча самостійність та оригінальність у виконанні відтворення почуття музичного ритму у музично - ритмічних рухів. Діти мають досить розвинену музичну здібність як почуття музичного ритму.

Середній рівень(50%). Він притаманний дітям з виявлення більшої частини нормативних показників з виявлення почуття музичного ритму, що потребує в деяких випадках зовнішнього підкріплення з боку дорослих.

Діти цього рівня відзначаються загальною сформованістю ритмічного розвитку, достатнім рівнем розвитку навичок, вмінь з почуття музичного ритму.

Низький рівень.(45%)До цієї групи належать діти, які відзначаються низьким рівнем засвоєння норм та правил успішного прояву музичного ритму, в засвоєнні знання слабко реалізуються в процесі їх реалізації у вправах. Для них характерний слабкий розвиток мотиваційно-ціннісної, раціонально - когнітивної сфер, потребово-мотиваційної, позитивно - емоційної, результативний або творчої сфер. Розвиток такої музичної здібності як почуття ритму розвинені досить слабко.

Результати експериментальної групи надано в таблиці № 1.

Таблиця 1. Показники рівнів сформованості почуття ритму у дітей до проведення експерименту (експериментальна група)

Кількість дітей в групі	20 осіб
Показники емоційного стану	високий	середній	низький
Кількість дітей у %	5	50	45
Кількість дітей	1	10	9

У подальшій роботі потрібно було розробити систему ігор, які б сприяли розвитку почуття ритму у дітей.

2.2 Розвиток почуття ритму дитини

На другому етапі дослідження проводився формуючий експеримент, метою якого було виявлення ефективності розроблення система музично-ритмічних ігор, які сприяють розвитку почуття ритму, нами були сформовані завдання:

формування потреби та інтересу до почуття музичного ритму, розвиток оригінального підходу до самостійності при виконанні завдань, а також активного відношення до них дітей дошкільного віку, що позитивно відображається на формуванні гармонійно розвиненої особистості.

Формуючий експеримент будувався за принципом забезпечення всіх умов формування почуття музичного ритму. Він здійснювався на підставі дотримання низки умов: поєднання методів, прийомів та форм повинно викликати в учнів певні позитивні емоції.

Наш експеримент почався зі складання плану роботи. Ми визначили два основних напрямки діяльності:

розвиток емоційної сфери дітей і прилучення їх до азів розвитку почуття музичного ритму. В процесі роботи у вправи приходилось вносити корективи згідно з індивідуальними особливостями кожної дитини.

Виявлення результативності формуючого експерименту проводилося за комплексними методиками, що включали вправи, ігри, спостереження.

2.3 Аналіз отриманих результатів

У ході експериментальної роботи нами доведено, що рівень сформованості здійснювався за таких педагогічних умов:

1) Вироблення у дітей дошкільного віку емоційно - позитивного спрямування на спілкування: шляхом створення сприятливої психологічно комфортної ситуації; підвищення інтересу до музично - ритмічних рухів.

2) Урахування вікових особливостей під час організації сприйняття музичного ритму.

Аналіз наведених даних свідчить, що вході експерименту відбулося підвищення рівня сформованості почуття музичного ритму у дітей дошкільного віку.

Найбільший приріст спостерігався в експериментальній групі, причому значно збільшилася кількість дітей з середнім рівнем за рахунок зменшення кількості дітей із низьким рівнем. Але збереження більшості дітей на середньому рівні не свідчить про відсутність змін у сформованості почуття музичного ритму. Воно є результатом переходу учнів з низьким рівнем на середній рівень. Таким чином, приріст середнього рівня відбувався за рахунок низького.

Результати, які мали діти експериментальної групи подано в таблиці 2.

Таблиця 2. Показники рівнів емоційного стану дітей після проведення експерименту (експериментальна група)

Кількість дітей в групі	20 осіб
Показники емоційного стану	високий	середній	низький
Кількість дітей у %	10	60	30
Кількість дітей	2	12	6

Таблиця 3

Порівняння рівнів емоційного стану

	до експерименту	після експерименту
Високий рівень	1	2
Середній рівень	10	12
Низький рівень	9	6

Результати роботи молодшої групи колективу “Феєрія” після застосування ігрової діяльності на уроках хореографії показують перевагу цієї системи над традиційною. Діти мають стійкий інтерес та краще емоційне забарвлення рухів.

Таким чином, музично - ритмічна діяльність дітей проходить більш успішно, якщо навчання елементам танцювальних рухів здійснюється в поєднанні з музичними іграми, з виконанням творчих завдань.

2.4 Висновки до II розділу

Необхідність використання засобів музичних здібностей, а саме, почуття музичного ритму на уроках музики відіграє велику роль ще й тому, що саме музика передає почуття людини, передає рухи.

Почуття ритму це складне особистісне утворення, в основі якого лежать музично - ритмічні знання, уміння. навички, задатки загального і специфічного характеру, а також комплекс показників, які виражаються в інтелектуальній, потребово-мотиваційній, позитивно - емоційній, результативній спрямованості особистості та визначаються специфічними проявами в галузі музики і рухів.

Урахування особливостей підготовки музичної здібності такої як почуття музичного ритму дітей дошкільного віку надасть можливість правильно побудувати навчальний процес.

У навчально-дослідній роботі були використані констатуючий, формуючий та контрольний види педагогічного експерименту, підібраний матеріал до кожного заняття.

У процесі проведення формуючого експерименту діти мали можливість виявити свої здібності у видах діяльності творчого напряму на заняттях з хореографії, завдяки чому відбувався їх творчий розвиток.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Значна виховна роль хореографічної діяльності полягає у її впливі на моральну сферу особистості дитини: на заняттях опановуються нові принципи, правила, норми поведінки, формується моральне обличчя учня.

Емоційна чутливість дітей виявляється насамперед у мимовільних рухах під час слухання музики: змінюється міміка, мимохіть рухаються руки, ноги, тулуб. Заняття ритмікою є виховним процесом і допомагають у різнобічному розвитку особистості дитини: музично - естетичному, вольовому, пізнавальному. в процесі занять ритмікою особливо успішно розвивається емоційна чутливість до музики, набувається навичка сприйняття, відтворення музично - ритмічної основи твору.

Діти рано починають відчувати настрій, характер музики, сприймаючи її спочатку в сукупності всіх засобів, виділяють окремі, найяскравіші засоби, які домінують у творі, відтворюючи це в рухах. Музично - ритмічні навички освоюються в процесі розучування ігор, танців, хороводів, вправ. Важливо навчити дітей сприймати музику цілісно, схоплювати її загальний настрій, характер.

Гра охоплює все: рух, мислення, нові інформації, новий досвід, комунікацію, працю, розвагу, послух правилам, є середовищем для розвитку фізичного, розумового, суспільного, розвитку характеру дитини. Треба підкреслити факт, що усуспільнення дитини відбувається у великій мірі завдяки іграм з правилами. Додержування правил у грі, якого належне розуміння приходить повільно, має особливе значення процесі морального розвитку дитини, її закономірного, заснованого на вимогах справедливості мислення, дружнього ставлення до других. Гра є не лише своєрідною діяльністю але також значимим процесом внутрішнього перевтілення.

Необхідність використання засобів музичних здібностей, а саме, почуття музичного ритму на уроках музики відіграє велику роль ще й тому, що саме музика передає почуття людини, передає рухи.

Почуття ритму це складне особистісне утворення, в основі якого лежать музично - ритмічні знання, уміння. навички, задатки загального і специфічного характеру, а також комплекс показників, які виражаються в інтелектуальній, потребово-мотиваційній, позитивно - емоційній, результативній спрямованості особистості та визначаються специфічними проявами в галузі музики і рухів.

Урахування особливостей підготовки музичної здібності такої як почуття музичного ритму дітей надасть можливість правильно побудувати навчальний процес.

У навчально-дослідній роботі були використані констатуючий, формуючий та контрольний види педагогічного експерименту, підібраний матеріал до кожного заняття.

У процесі проведення формуючого експерименту діти мали можливість виявити свої здібності у видах діяльності творчого напряму на заняттях з хореографії, завдяки чому відбувався їх творчий розвиток.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Асафьев Б.В. О музыкально-творческих навыках у детей: Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании. - Л., 1975. - С. 5-12.

2. Арчажникова С.Н. Развитие творческих способностей младших школьников (6-8 лет) на основе взаимосвязи преподавания «сольфеджио» и «фортепиано»: автореф. дис. канд. пед. наук / С.Н. Арчажникова. - М., 2000. - 24 с.

3. Білоус Т.О. Корекційна спрямованість музично-ритмічних занять у допоміжній школі : дис. … канд. пед. наук : 13.00.03 / Білоус Тетяна Олександрівна. - К., 2000. - 173 с.

4. Бюхер К. Работа и ритм / К. Бюхер. - М.: Новая Москва, 1923. - 236 с.

5. Ветлугина Н.А. Художественное творчество в детском саду / Н.А. Ветлугина. - М.: Педагогика, 1974. - 261 с.

6. Выготский Л.С. Психология искусства / Л.С. Выготский. - М. : Просвещение, 1968. - 317с.

7. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка / Л.С. Выготский // Вопросы психологии. - 1966. - № 6. - С. 62-67.

8. Гогоберидзе А.Г. Развитие творчества старших дошкольников в хороводных играх / А.Г. Гогоберидзе // Игра и дошкольник. Развитие детей старшего дошкольного возраста в игровой деятельности: сборник / под ред. Т.И. Бабаевой и др. - Спб., 2004. - С. 105-119.

9. Завадская Т.Н. Формирование музыкально-эстетического опыта младших школьников: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Завадская Татьяна Николаевна. - К., 1993. - 195 с.

10. Кабалевский Д.Б. Основные принципы и методы экспериментальной программы по музыке для общеобразовательной школы / Д.Б. Кабалевский // Музыкальное воспитание в СССР: сб. ст. - М., 1978. - С. 93-119.

11. Коваль П.М. Педагогічні засади розвитку особистісних якостей молодших школярів засобами ритміки і хореографії : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Коваль Петро Миколайович. - Ів.- Франківськ, 1998. - 182 с.

12. Макаренко А.С. Лекции о воспитании / А.С. Макаренко // Избр. пед. соч. [в 2 т.]. - М. : Педагогика, 1977. - Т.2. - С. 33-42.

13. Макаренко А.С. Цель воспитания: сочинения [в 7 т.]. - М.: Просвещение, 1960. - Т. 5. - С. 354-356.

14. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. - СПб.: Питер, 1999. - 720с.

15. Тараканова А.П. Танцюйте з нами. Навчально-методичний посібник для вчителів хореографії(1-4 кл.) і керівник хореографічних гуртків(початковий рівень) загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів - Вінниця: НОВА КНИГА, 2010.-160с.,нот,іл..

...