Технологія виготовлення дерев'яної іграшки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Ми живемо в складну для всієї планети епоху, коли на перший план висувається потреба збереження людської цивілізації на Землі. Не легкий та необхідний животворний період переживає і наше суспільство. Час ще активніше вимагає від художника глибини і змістовності його творчості, натуральної щирості, талановитості, уміння ввести людей у коло серйозних роздумів. дерев'яний іграшка декоративний урок

Дія мистецтва, конкретних його проявів в значній мірі зростає, коли воно звернено до актуальних потреб сучасності, розділяє з епохою її труднощі, радощі і здобутки.

Іграшка - давній, можливо багатогранний вид мистецтва, особлива поезія, захоплюючий казковий світ, приходить в кожну оселю з іграшкою.

В українській іграшці знайшли відображення явища історичного буття, етичні і естетичні уявлення. Вона засвідчує своєрідні мистецькі риси, виявляє художню обдарованість народу, його прагнення до краси, творчу фантазію.

Секрет привабливості іграшки у жвавості розповіді, в простоті, лаконізмі. Умовність зображення та узагальненість форм не бентежить дитину, в цьому вигаданому напівреальному, напівфантастичному світі для неї все своє добре знайоме і близьке. Він її захоплює, дає можливість щось домислити, до уявити. Світ іграшки, яка стала втіленням любові до дітей це світ симпатичних ляльок, лагідних звірів і співучих птахів. Майстер-художник схожий на доброго чарівника, все, що виходить з-під його рук пройняте любов'ю до природи, тонким гумором.

Цінність іграшки не лише в її зовнішньому художньому оформленні. Це безперечно важливий фактор. Разом з тим цінність і в тому на скільки вона активізує гру, спонукає дитину до дії, розвиває естетичне ставлення до світу.

Іграшка - пам'ять етносу, нації, народу, людства про своє історичне та доісторичне минуле. Її форма є однією з початкових субстанціональних форм що до освоєння людиною навколишнього середовища.

Еволюція іграшки зумовлювалась притаманною людині потребою у передачі життєвого досвіду, духовним запитам дитини.

Художні якості української іграшки формувались у руслі традицій національного декоративного мистецтва, зокрема таких його видів як деревообробництво.

Загальними мистецькими рисами української іграшки є лаконічність та виразність засобів формотворення і декорування, своєрідного емоційного ладу, надає її здатність звукоутворення і рухомості.

Сучасна дитина здебільшого відірвана від того середовища, яке створило народну іграшку, народну пісню, вишивку, писанку. Народний майстер, особливо талановитий, своєрідний, а також виконавець, володіє традиційною образною мовою та багатьма мотивно-інтонаційними нюансами нового середовища, осередку, який становить складову частину етнонаціональної фольклорної культури.

Актуальність теми

Здавалося б, іграшка -- це дитяча забавка, не варта уваги дорослої, серйозної людини. Але завжди були по всій Україні майстри, які знаходили особливий сенс у виготовленні іграшок для дітей. Вправний тесляр творив із дерева коника-гойдалку. Таких коників обов'язково купували маленьким хлопчикам, і вони приносили дітям чимало щирої радості. Ми багато втрачаємо від того, що сьогодні дерев'яна народна іграшка переживає пору забуття, а виготовивши таку іграшку, відновлюємо традиції української іграшки і популяризуємо її в регіоні. Отже, систематизація іграшки проведена шляхом послідовного вибору характерних ознак й розподілу на їхній основі на підвиди, групи, типи, дозволить з'ясувати локалізацію глибше й повніше осмислити іграшку, як своєрідне явище культури українців.



Розділ І. Деревяна іграшка як вид ужитково-декоративного мистецтва

1.1 Місце і роль деревяної іграшки в ужитково-декоративному мистецтві

Українська народна іграшка - дуже цікавий виріб який налічує багату історію та різновид. Народні іграшки були найулюбленішою розвагою в дитинстві не тільки наших дідусів, батьків але й в наш час.

Історія народних іграшок

Перші іграшки виникли вже дуже давно. Під час розкопок були виявлені іграшки ще давнього Єгипту і стародавнього Китаю. Вже у той час іграшки відрізнялися різноманітністю, але звичайно вони значно поступаються сучасним.

На території України найдавніші прототипи іграшки виявлені в с. Мезин Коропського району Чернігівської області. Це були фігурки пташок, вовка чи собаки, виготовлені з мамонтового бивня приблизно 25 тис. років тому.

Мали вони обрядове значення.

У IV--III тис. до н. е. трипільці виготовляли керамічні жіночі статуетки, різноманітні фігурки тварин (овець, коней, биків та ін.) та їх дитинчат, які символізували плодючість. В могильнику на території Львівської області археологами знайдено ліпні порожнисті фігурки пташок, що згодом трансформувалися в іграшки-свищики.

Дитячі іграшки давніх слов'ян (дерев'яні коники, качечки) знайдено під час розкопок на Наддніпрянщині. Датовані вони приблизно X -- початком XII ст. У той час побутували і так звані технічні іграшки: луки, мечі, дзиґи.У дохристиянський період іграшки переважно зображали священних тварин, птахів, фантастичних істот, що свідчить про їх зв'язок з язичницьким культом, народною міфологією. Після прийняття християнства іграшки здебільшого використовували з ігровою та декоративною метою. Однак деякі з них зберегли ритуальний характер і дотепер (ялинкові прикраси до Нового року, святкові кульки тощо).

Від українських іграшок періоду XIV--XVIII ст. майже нічого не збереглося. Однак етнографи стверджують, що виготовлення забавок не припинялося ні в XIV, ні в XVI століттях. У другій половині XVIII ст. внаслідок розвитку в Україні ярмаркової торгівлі розпочалося масове виробництво забавок на продаж. Жодний ярмарок не обходився без глиняних коників, баранчиків, півників, маленького посуду, ляльок -- «пань», розписаних орнаментом, прикрашених кольоровою глиною і покритих прозорою поливою.

Розквіт кустарного іграшкового промислу припадає на середину XIX ст.

Найбільше виготовляли забавок на Наддніпрянщині, Поділлі, Прикарпатті.

Серед тогочасних іграшок Наддніпрянщини кінця XIX ст. -- дерев'яні кухлики для зачерпування рідини, дерев'яні ляльки, маленькі моделі побутових речей (іграшкові товкачики, тачівки, рублі, оздоблені різьбленням), дзиґи, вітрячки та ін. Популярними були механічні забавки з відповідними руховими елементами -- вирізані фігурки попарно з'єднаних планками ведмедів, ковалів, ткачів; головоломки для дітей -- так звані велика і мала мороки. Велика морока складалася з двох довгих і дванадцяти коротких кілочків, що утворювали на основній осі три хрестоподібні конструкції, а мала -- із чотирьох однакових кілочків, зв'язаних у хрестик. Щоб їх розібрати, а потім скласти, необхідно було виявити кмітливість і винахідливість.

У XIX -- на початку XX ст. на Волині діяли два найбільших осередки иготовлення керамічних іграшок (с. Вишнівець та Великий Кунинець ернопільської обл.). Образи іграшок були традиційними (ляльки з птахами, свійські тварини, вершники), однак порівняно з подільськими вишнівецькі забавки витонченіші та барвистіші.

Наприкінці XIX ст. на Львівщині (с. Стара Сіль), виникли рідкісні в українському народному мистецтві сюжети -- «танок» і «колисочка». Перший зображує жінку і чоловіка у танці. Свищик «колисочка» має вигляд «колиски на кружалах», у якій лежить дитина. Окрему групу забавок становлять керамічні тарахкальця («хихички»), відомі ще з часів трипільської культури, -- порожнисті кульки завбільшки з гусяче яйце, прикрашені оздобленнями (сонце, півмісяць та ін.).

На Гуцульщині вівчарі ліпили іграшки з плавленого овечого сиру.

Першим збирачем і дослідником української народної іграшки був священик із Суботова Марко Грушевський (1865-1938), родич відомого історика Михайла Грушевського. У 1904 р. було опубліковано його працю "Дитячі забавки та ігри усякі. Зібрані по Чигиринщині Київської губернії".

1.2 Аналіз програми варіативного модуля «Технологія виготовлення деревяної іграшки»

Трудове навчання -- загальноосвітній предмет, який становить основу предметного наповнення освітньої галузі “Технологія”.

Головна мета трудового навчання - формування технологічно грамотної особистості, підготовленої до життя і активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства.

Досягнення цієї мети забезпечується змістом трудового навчання, який розроблено відповідно до Державних стандартів освітньої галузі “Технологія.

Реалізація змісту навчальної програми повинна забезпечувати розв'язання таких завдань:

· формування в учнів технічного світогляду, закріплення на практиці знань про технологічну діяльність, спираючись на закони та закономірності розвитку природи, суспільства, виробництва і науки;

· формування в учнів практичних навичок творчої діяльності, творчого та критичного мислення в процесі вивчення проектної технології;

· ознайомлення учнів з місцем і роллю інформаційно-комунiкаційних технологій в сучасному виробництві, повсякденному житті;

· формування культури поводження з різноманітними засобами праці;

· створення умов для професійного самовизначення, обґрунтованого вибору професії з урахуванням власних здібностей, уподобань та інтересів;

· формування в учнів культури праці, навичок раціонального ведення домашнього господарства, культури побуту, відповідальності за результати власної діяльності, комплексу особистісних якостей, потрібних людині як суб'єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства;

· виховання активної життєвої позиції, адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно включатися в систему нових економічних відносин, в підприємницьку діяльність;

· створення умов для реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання та розвитку особистості.

Реалізація змісту навчального предмета передбачена за трьома варіантами програми: для хлопців;ь для дівчат; для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат.

Програма характеризується спрямованістю на реалізацію принципу варіативності, який передбачає планування навчального матеріалу відповідно до віково-статевих особливостей учнів, їхніх інтересів, матеріально-технічного забезпечення навчального процесу, регіональних умов та кадрового забезпечення.

Навчальна програма побудована за модульною системою. Вона складається з інваріантних (обов'язкових), варіативних (на вибір) та базового (для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат) модулів.

Інваріантний зміст трудового навчання розрахований на засвоєння окремими групами хлопців і дівчат. Він займає приблизно половину навчального часу. Інваріантна складова вивчається у першому півріччі, варіативна - у другому. У 9-му класі спочатку вивчають варіативний модуль, потім проектують та виготовляють комплексний виріб. Навчальний заклад самостійно формує змістове наповнення варіативної складової з запропонованих варіативних модулів.

Варіативні модулі розраховані на 16 годин кожен. Розроблено окремі переліки варіативних модулів, які можуть вивчатися у 5-6 класах та у 7-9 класах. Ці модулі, з зазначеного переліку, обирає вчитель у залежності від матеріально-технічної бази, фахової підготовленості, регіональних традицій наповнюваності класів та бажання учнів. Вивчення варіативних модулів відбувається за окремо розробленими програмами до них.

Зміст трудового навчання для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат складається лише з варіативних модулів. При цьому, учні мають освоїти базовий модуль. Наскрізними лініями, що закладені у зміст базового модуля є:

проектування виробів (у 5-му класі основи художньо-конструкторської діяльності); конструкційні матеріали; основи техніки і технологій.

На освоєння навчального матеріалу передбаченого базовим модулем не відводиться окремих годин. Він вивчається інтегровано з вивченням варіативних модулів. Учителеві на початку навчального року слід спланувати перелік та послідовність вивчення варіативних модулів, а також розподілити навчальний матеріал, передбачений базовим модулем.

Структура та зміст інваріантних та варіативних модулів побудована таким чином, щоб учні спочатку освоїли основи технології обробки певних матеріалів, а потім приступили до проектної, творчої діяльності. Засвоєння учнями технічних знань (призначення і будова інструменту, устаткування і т.д.), вмінь виконувати технологічні операції має другорядне значення. Їх якість і глибина вивчення мають підпорядковуватися завданням проекту, який виконують учні. Якщо учні не використовуватимуть певні технологічні операції під час роботи над проектом, то і ознайомлення з ними має бути поверхневе. Критерій оцінювання «застосовувати при роботі над проектом» є значно вагомішим ніж «знати» та «вміти виконувати окремі технологічні операції».

Трудове навчання у 5-9 класах базується на практичній діяльності учнів. Засвоєння теоретичного матеріалу доцільно проводити під час практичних робіт, не витрачаючи на це окремого навчального часу. Однак, не виключається можливість проведення уроків засвоєння нових знань, під час яких вчитель може розкрити навчальний матеріал всього модуля, або його окремої частини. Такі уроки у навчальному процесі можуть бути одиничними.



Розділ ІІ. Методика викладання варіативного модуля «Технологія виготовлення деревяної іграшки»

2.1 Варіативний модуль «Технологія виготовлення дерев'яної іграшки» (5-6 класи)

Пояснювальна записка

Зміст модуля передбачає ознайомлення учнів 5-6 класів з технологією виготовлення дерев'яної іграшки.

Дерев'яна народна іграшка належить до унікальних явищ культури. Вона є предметом дитячої гри, засобом виховання та розвитку дитини, об'єктом творчості, декоративною оздобою, сувеніром. Власне, ці функціональні відмінності, тісно переплітаючись, зумовили її активну роль у процесі культурної спадкоємності поколінь та мистецьку своєрідність.

Реалізація змісту цієї варіативної частини програми повинна забезпечити вирішення наступних завдань:

· розширення кругозору з історії народних традицій, прилучення до національної культури, переймання духовності рідного народу;

· залучення учнів до певного виду діяльності, формування необхідних для цього знань і вмінь, навчання учнів поводження з різноманітними засобами праці;

· формування знань про історію виникнення іграшки, її функції в історичному розвитку, формування в учнів культури побуту та праці, трудових прийомів і умінь виготовлення іграшок;

· розвиток фантазії і уяви, позитивного впливу на моральне та фізичне виховання, естетичного смаку.

Тематичний план

№	Назва теми	Кількість годин
1	Основи технології виготовлення дерев'яної іграшки.	4
2	Проектування і виготовлення дерев'яної іграшки.	11
3	Презентація виготовлених виробів.	1
	Всього	16

Програма

№	К-ть год.	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1	4.	Основи технології виготовлення дерев'яної іграшки. Короткі відомості з історії виникнення української народної іграшки. Призначення, види та конструктивні особливості дерев'яної іграшки. Види конструкційних матеріалів для виготовлення дерев'яної іграшки. Інструменти та обладнання для виготовлення дерев'яної іграшки. З'єднання деталей. Оздоблення дерев'яної іграшки. Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги. Організація робочого місця. Вибір та виготовлення простої дерев'яної іграшки(яка складається з 1-3 деталей).	Наводить приклади різних видів дерев'яних іграшок. добирає конструкційні матеріали та інструменти для роботи; обґрунтовує підбір конструкційного матеріалу залежно від призначення виробу; організовує робоче місце; виготовляє просту дерев'яну іграшку; дотримується правил безпечної праці під час виконання робіт.
2	11	Проектування та виготовлення дитячої іграшки. Пошук необхідної інформації для проекту. Вибір об'єкту проектування на основі зібраної інформації. Розроблення ескізного малюнка, шаблонів деталей виробу. Технологічна послідовність виготовлення виробу: - виготовлення шаблонів; - виготовлення деталей запланованого виробу; - складання виробу; - оздоблення виробу.	Здійснює пошук інформації; вибирає виріб для виготовлення; виконує розмічання деталей виробу за шаблоном; розробляє ескізний малюнок; виготовляє шаблони та деталі іграшки; виконує складання деталей іграшки; оздоблює дерев'яну іграшку; дотримується правил безпеки праці та організації робочого місця під час виготовлення дерев'яної іграшки.
3	1	Презентація та оцінка виготовлених виробів.	Здійснює оцінку виготовленого виробу. Презентує виріб.



2.2 Розробка календарного планування до варіативного модуля

Технологія виготовлення дерев'яної іграшки

Тематичний план

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Основи технології виготовлення дерев'яної іграшки	4
2	Проектування і виготовлення дерев'яної іграшки	11
3	Презентація виготовлених виробів	1
	Всього	16

2.3 Розробка уроку

Урок № 15

Тема. Оздобленння виробу.

Мета уроку:

навчальна: сформувати знання учнів про види оздоблення виробів з фанери, призначення та будову приладу для випалювання; навчити правил підготовки деталей виробу для оздоблення;

розвивальна: розвивати творчі здібності учнів;

* виховна: виховувати працьовитість. Обладнання: прилад для випалювання. Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

II. Організаційний момент - 2 хв.

Перевірка присутності учнів, наявності форми, необхідного приладдя.

II. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів - 3 хв.

Бесіда.

Які інструменти потрібні для з'єднання деталей на цвяхах?

Які основні частини має мо лоток?

Чому цвях має насічку на головці?

Чому при забиванні цвяха важливо, щоб напрям удару співпадав з віссю цвяха?

Як правильно витягувати цвях?

Як готують поверхню деревини для склеювання?

Чому треба щільно стиснути склеюванні поверхні? Яким обладнанням це виковувати ?

III. Мотивація навчальної діяльності - 3 хв.

Бесіда про значення оздоблення виробів.

Учитель пропонує учням порівняти зовнішній вигляд однакових виробів, один з яких оздоблений елементами випалювання, а інший нічим не оздоблений.

Учні роблять висновок, що виріб, на якому випалений геометричний орнамент, має красивіший вигляд.

IV. Повідомлення теми й завдань уроку -1 хв.

Учні записують у робочий зошит.

V. Вивчення нового матеріалу-10 хв.

1. Види оздоблення виробів з фанери: фарбування та випалювання.

Розповідь учителя. Виготовлення виробу завершується його оздобленням.

Мета оздоблення -- надати гарного зовнішнього вигляду та захистити дереви ну від вологи, пилу тощо. Вироби з фанери можна прикрасити випалюванням, розмалювати фар бами, полакувати.

2. Підготовка деталей виробу до оздоблення.

Розповідь вчителя. Оздоблення виробу включає в себе декілька операцій: зачищання повер хонь, покриття фарбами, нанесення малюнків випалюванням. Ці операції можуть бути викона ні перед складанням або після складання деталей. Зважаючи на призначення виробу, деякі операції можуть не виконуватись.

3. Призначення, будова та поняття про принципи дії приладу для випалювання на деревині. Учитель демонструє учням вироби з деревини, які оздоблені випалюванням. Розповідає про технічні засоби, які застосовують при випалюванні, і способи підготовки поверхні виробу для даного виду робіт. Ознайомлює з будовою приладу для випалювання та принципом дії.

VI. Формування умінь та навичок - 15 хв.

Практична робота: «Оздоблення виробу».

Вступний інструктаж.

Розповідь учителя.

У виробничих умовах до процесу підготовки поверхні виробу для оздоблення входять також шпаклювання й ґрунтування. Ними часто користуються і при ручній обробці деревини. За допо могою шпаклівки зрівнюють всі нерівності, тріщини, подряпини, заглибини, які є на поверхні виробу. Ґрунтування застосовують для того, щоб створити надійне зчеплення поверхні виробу з шаром фарби та запобігти її злущуванню. Після висихання зашпакльовану й заґрунтовану поверхню зачищають шліфувальною шкуркою.

Інструменти й матеріали.

Самостійне виконання завдань практичної роботи за інструкційними картами.

Виявлення прогалин у знаннях та вміннях учнів.

Поточний інструктаж.

Взаємоконтроль учнів.

Підбиття підсумків практичної роботи:

А) демонстрація кращих робіт;

Б) аналіз недоліків і визначення шляхів запобігання їм у майбутній діяльності.

VII. Закріплення нових знань та вмінь учнів-3 хв.

Робота в парах.

Учитель пропонує учням, що сидять поряд, обмінятися виробами, перевірити й прокоменту вати роботи.

VIII. Підбиття підсумків уроку-2 хв. Запитання до учнів:

1. Яку тему ми сьогодні вивчали?

2. Яких правил треба дотримуватися при роботі рашпілем?

3. Чому при роботі не можна тримати носок рашпіля пальцями лівої руки ?

4. Чого ви навчилися на уроці?

Домашнє завдання. Закінчити оформлення документації з виконання творчого проекту.

XI. Оцінювання-2 хв.

Мотивація оцінок.

IX. Прибирання робочого місця й приміщення майстерні -3 хв.

Прибирання робочого місця.

Приведення в порядок свого зовнішнього вигляду.

і визначення шляхів запобігання їм у майбутній діяльності.



Висновок

Іграшка - пам'ять етносу нації, народу людства про своє історичне та доісторичне минуле. Її форма є однією з початкових субстанціональних форм щодо освоєння людиною навколишнього середовища.

Отже справа з іграшкою засвідчує, що в національній культурі немає нічого другорядного, такого, що можна оминути і не помітити. Все по-своєму головне і важливе.

Регіональні і локальні художні особливості виробів та предметів з дерева, насамперед залежить від художньої традиції, яка триває в часі й просторі.

Зараз стоїть потреба розвитку і вдосконалення, а також відновлення традицій та своєрідних витворів мистецтва. Бо скрут негараздів не обминув і це. Майстри долаючи потреби ринку втрачають власні традиції та своєрідність. А врешті-решт і своє “его”.

Я вірю, що ще не раз молоде покоління звернеться до українських традицій, казок, пісень, переказів. Не просто полюбить їх, а буде жити ними. Тоді мистецтво буде жити вічно.

Пригадую з розповіді моїх батьків, ріка, яка тече посеред мого села, текла рівно з дорогою, та з часом вона почала кудись втікати і віддалятися від нас і між двома старими вербами утворилися великі береги.

Чому би це так? Чи вона тікає від несправедливості, дволикості чи глуму життя. А може вона назавжди зникне - пропаде?

Та ніхто не допоможе нам в цьому, окрім нас самих. Ми народжені людьми і людьми потрібно відійти для того щоб наблизити вічність.



Список використаних джерел

1. Будзак А.Ф Різьба по дереву в західних областях України. -Київ. Видавництво АН УРСР , 1960 рік - 106 с.

2. Вальницькая С. Яворовська народна іграшка - ЛОМ - 1959 - №5 - с.26-28 ілюстрований

3. Велігоцька Н.І. Юрченко П.Т. Декоративне Ужиткове мистецтво // Історія українського мистецтва. У 6 т. - Київ. Головна редакція енциклопедії, 1967 - т.5. - с. 363 - 390 ілюстрований

4. Вовк Л.В. Студія з української етнографії та антропології - Київ: Мистецтво, 1995 - 336 с. Ілюстрований

5. Воропай О. Звичаї нашого народу - Київ. Оберіг 1993 - 90 с. Ілюстрований.

6. Кузеля З. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу // МУЕ - Львів, 1907 - т.9 - с. 144 , ілюстрований.

7. Заєць І.М. Технологія виробів з деревини: Навчальний посібник - Київ, 1993 рік

8. Лащук Ю. Народне мистецтво українського Полісся. Львів 1992 рік

Размещено на Allbest.ru

...