Размещено на http://www.allbest.ru/

Казкотерапія як засіб розвитку зв'язного мовлення у дітей дошкільного віку із ЗНМ

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи розвитку зв'язного мовлення у дітей дошкільного віку із ЗНМ

1.1 Дослідження проблеми розвитку зв'язного мовлення дошкільників із ЗНМ у спеціальній методичній літературі.

1.2 Специфіка зв'язного мовлення у дітей дошкільного віку із ЗНМ

Розділ 2. Методика та аналіз дослідження з розвитку зв'язного мовлення дітей дошкільного віку із ЗНМ

2.1 Аналіз сучасної практики розвитку зв'язного мовлення дошкільників із ЗНМ

Розділ 3. Експериментальна методика розвитку зв'язного мовлення у дітей дошкільного віку засобами казкотерапії

3.1 Методика експериментального навчання

3.2 Програма поетапного розвитку зв'язного мовлення дошкільників із ЗНМ засобами казкотерапії

3.3 Результати формуючого експерименту

Вступ

мовлення дошкільний казкотерапія

Мова - соціальне явище, що існує незалежно від того чи іншого індивідуума. Своєчасне оволодіння мовою - основа розумового розвитку дитини. Запорука повноцінного її спілкування з навколишніми людьми. Різні відхилення мовленнєвого розвитку негативно позначаються на сприйманні мови, висловлюванні власних думок, оволодінні знаннями та формуванні особистості дитини. Мовлення дитини формується в спілкуванні з дорослими. В процесі спілкування виявляється його пізнавальна і наочна діяльність. Оволодіння мовленням зміцнює всю психіку дитини. Дозволяє йому сприймати явища більш усвідомлено і довільно. Великий російський педагог К.Ушинський говорив, що рідне слово є основою всякого розумового розвитку і скарбницею всіх знань. Тому так важливо піклуватися про своєчасний розвиток мовлення дітей, приділяти увагу її чистоті й правильності. Чим багатше і правильніше мовлення дитини, тим легше їй висловлювати свої думки, тим ширша її можливість в пізнанні дійсності , змістовніші й повно цінніші взаємини з дітьми і дорослими, тим активніше відбувається її психічний розвиток. Будь-яке порушення мовлення може відбитися на діяльності і поведінці дитини. Діти, що погано розмовляють, починають усвідомлювати свій недолік, стають мовчазними, сором'язливими, нерішучими. Особливо важливе значення має розвиток зв'язного мовлення дошкільника. Адже зв'язне мовлення - це вища форма мовномисленної діяльності, яка оприділяє рівень мовленєвого і розумового розвитку дитини. Оволодіння зв'язним мовленням складає найважливішу умову успішної підготовки дитини до навчання, передбачає самостійний вибір дітьми структури висловлення (тематична спрямованість, логічна послідовність, композиційна цілісність), відповідного мовленнєвого оформлення (лексико-граматичні, синтаксичні й емоційно-виразні засоби) і використання власного досвіду; воно може містити нові, незвичайні для сприйняття співрозмовника моментів (творчий компонент) (А. Бородич, В. Глухов, М. Львов, О.Ушакова й ін.), що представляє значні труднощі для дітей із порушеннями мовлення. Учені дослідили різновиди та особливості розвитку зв'язного мовлення у дітей (діалогічного і монологічного; ситуативного і контекстного). Д. Богоявленський, Л. Виготський, Г. Костюк, О. Лурія, Н. Менчинська, С. Рубінштейн, К. Ушинський, Є. Соботович, В. Тарасун довели взаємозв'язок та єдність процесів мислення та мовлення. Є. Тихеєва основне завдання у формуванні мовлення дитини вбачає у тому, щоб навчити її самостійно мислити та логічно й послідовно виражати свої думки. І. Синиця зауважує, що зв'язність мовлення великою мірою залежить від зв'язності мислення. Л. Виготський підкреслює нерозривність мовленнєвої діяльності від мислення. Структура мовленнєвого акту за Л. Виготським є рухом від думки до її зовнішнього вираження ? слова. Роль проміжної ланки між думкою та розгорнутим мовленнєвим висловлюванням грає внутрішнє мовлення, яке є основою думки, яке починає розвиватися в середньому дошкільному віці. Розвиток зв'язного мовлення є одним із важливих завдань в загальні системи роботи з розвитку мовлення з дітьми із ЗНМ. Навчання зв'язному мовленню одночасно є метою і засобом практичного опанування мовою. Воно має надзвичайне значення для розвитку інтелектуального розвитку дитини, позитивно впливає на формування комунікабельності, доброзичливості, ініціативності, креативності та компетентності.

У дітей із загальним недорозвиненням мовлення на фоні системних мовленнєвих порушень затримується розвиток психічних процесів і не формуються комунікативні навички. Їх недосконалість не забезпечує процес спілкування, а значить і не сприяє розвитку мовленнєвої та пізнавальної діяльності, перешкоджає оволодінню знаннями. Так у дітей із ЗНМ виникають перешкоди в засвоєнні рідної мови, її звукової системи, граматичного ладу, лексичного складу.

Спостереження показують, що традиційний процес формування зв'язного мовлення дошкільників із ЗНМ базується здебільшого на переказуванні та розповіданні за наслідуванням. Функція дитини на такому занятті виконавча, а не розвиваюча. Діти відмежовані від самостійного вибору способів виправлення помилок і невдач, оцінюючого етапу результатів навчання. Це перешкоджає розвитку таких особливостей особистості дитини, як самостійність, активність, творчість.Відсутність системи роботи не дає можливості дошкільникам задовольнити комунікативну потребу, проявити творчу активність через обмеження на заняттях часу, що відводиться на переказ або творчу розповідь.На сьогоднішній день логопедія як наука набуває значного розвитку та розширення міждисциплінарних зв'язків. Тому поряд із традиційними логокорекційними методиками активно застосовуються інноваційні методи психокорекційного впливу, які значно доповняють логопедичний процес і дають можливість логопеду досягнути кращого результату та ефективності в роботі з дітьми-логопатами. Одним із таких методів є арт-терапія, яка включає в себе такий метод як казкотерапія. Завдяки казці відбувається процес пізнання навколишнього світу. Осмислюючи сюжети творчості, ми вчимося бачити самого себе в діях, думках героїв, що живуть на сторінках казки. Ми формуємо певну думку про різні типи відносин, людських характеру. Образи героїв запрошують нас взяти участь у процесі самопізнання.

Казка представляє собою потужний засіб психокорекції. Дитина вчиться знаходити власні помилки у поведінці, спілкуванні, діяльності, моделювати ситуації їх зміни. Таким чином, працюючи з казкою, можна здійснити певний вплив як на психічний так і на мовленнєвий розвиток дитини, що позитивно відобразиться на її подальшому розвитку і становленні як особистості.

Проблема розвитку зв'язного мовлення дошкільників із ЗНМ займає одне з основних напрямів в сучасній логопедії. Тому особливо важливим є своєчасне виявлення й усунення порушень розвитку зв'язного мовлення у дітей із ЗНМ. Це й зумовило вибір нами теми дипломного дослідження: " Казкотерапія як засіб розвитку зв'язного мовлення у дітей дошкільного віку із ЗНМ".

Об'єкт дослідження: мовлення дітей дошкільного віку із ЗНМ. Предмет дослідження: розвиток зв'язного мовлення дошкільників із ЗНМ засобами казкотерапії.

Мета: розробити меодику подолання порушень зв'язного мовлення у дітей дошкільного віку із ЗНМ засобами казкотерапії.

Завдання дослідження: 1. Здійснити аналіз вітчизняних і зарубіжних психолого-педагогічних літературних джерел з проблеми розвитку зв'язного мовлення дошкільників із ЗНМ.2. Виявити структурні компоненти мовлення й охарактеризувати їх особливості у дітей дошкільного віку із ЗНМ.3. Визначити педагогічні умови застосування казкотерапії для роботи з дошкільниками із ЗНМ.4. Розробити критерії та методику розвитку зв'язного мовлення у дітей дошкільного віку із ЗНМ засобами казкотерапії.

Розділ 1. Теоретичні основи розвитку зв'язного мовлення у дітей дошкільного віку із ЗНМ

1.1 Дослідження проблеми розвитку зв'язного мовлення дошкільників із ЗНМ у спеціальній методичній літературі

Однією з невід'ємних складових навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі є навчання дітей мовлення. Слово відтворює світ всередині самої людини. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти цим даром. Щоб дитина прийшла до школи з добре розвиненим мовленням, треба з нею якомога частіше грати в те, що сприяє розвитку мовлення, мислення, фантазії. Завдання розвитку зв'язного мовлення посідають центральне місце в загальній системі роботи з розвитку мовлення в дошкільному освітньому закладі. Навчання зв'язному мовленню одночасно є і метою і засобом практичного опанування мовою. Воно має надзвичайне значення для розвитку інтелекту та самосвідомості дитини, позитивно впливає на формування її важливих особистісних якостей таких , як комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність, компетентність. За допомогою добре розвиненого зв'язного мовлення дитина навчається чітко та ясно мислити , легко встановлює контакт із оточуючими, ініціює власні ідеї. Бере участь у різних видах дитячої творчості. Сучасна психолінгвістика та лінгводидактика розглядають поняття зв'язного мовлення у двох аспектах - як процес створення зв'язного висловлювання та як продукт мовлення. Зв'язне мовлення визначається як єдине смислове та структурне ціле, що складається з тематично та логічно пов'язаних між собою відрізків і відбиває всі суттєві сторони свого предметного змісту ( А.М.Богуш, Л.С.Виготський, М.І.Жинкін, І.О.Зимня, Л. О. Калмикова, О.О.Леонтьєв).У створенні зв'язного мовленнєвого продукту науковці відокремлюють діяльнісний та особистісний компоненти. Перший - пов'язується з процесами народження і сприймання повідомлення, регуляції та контролю власної мовленнєвої діяльності. Другий - з тим, що в мовленні особа виявляє свою індивідуальність - характер, темперамент, рівень загальної культури. Перед логопедами стоїть завдання навчити дитину з ЗНМ користуватись усною мовою як засобом спілкування, знаряддям мислення. Розвиваючи мову і усне мовлення логопед працює над удосконаленням звукової культури мови дітей, вчить їх правильно вимовляти звуки і слова; правильно користуватися силою голосу залежно від умов правильно ставити наголос, змінювати інтонацію; розвиває нормальний темп мови; вчить користуватись диханням. Постійно працює над словником дітей, збагачуючи його новими словами; уточнює значення тих слів, які є в словнику дітей, але за ними не стоять точні і широкі уявлення; активізує словник - учить користуватись в безпосередньому живому спілкуванні всіма словами всього словникового запасу, тобто працює над переведенням слів з пасивного в активний словник. Удосконалюючи граматичну правильність мовлення дитини, логопед вчить дітей правильно змінювати слова та узгоджувати їх. Розвиваючи зв'язне мовлення , логопед розвиває його діалогічну і монологічну форму. Вчить дитину правильно відповідати на запитання, залежно від характеру їх - коротко або розгорнуто, чітко формулювати запитання, логічно, послідовно, граматично правильно побудованими реченнями розповідати про свої враження , про те, що бачив чи чув, складати коротеньку розповідь так, щоб вона була зрозумілою для всіх.Досягнуто значних успіхів у вивченні проблеми загального недорозвинення мовлення, прояви якого вивчалися дослідниками в різних аспектах: психолого-педагогічному (Р.Левіна), психолого-лінгвістичному (В.Орфінська), медико-педагогічному (С.Ляпідевський), фізіологічному (Н.Траугот). Це дало можливість виявити характерні особливості даного мовленнєвого порушення, проаналізувати структуру і його природу, висунути ряд критеріїв і провести на їх основі диференціацію аномалій розвитку мовлення, обґрунтувати наукові основи методики впливу дошкільного закладу на дітей з різними формами ЗНМ ( А.Винокур, Г.Нікашина, Є.Соботович, Л.Спірова, Т.Філічева).Неповноцінна мовленнєва діяльність негативно впливає на формування у дошкільників із ЗНМ інтелектуальної, сенсорної та аферентно-вольової сфери, що пояснюється взаємозв'язком мовленнєвих порушень з іншими сторонами їх психічного розвитку. Мовлення дітей з дошкільного віку із ЗНМ складається з шаблонів, що використовуються в певній ситуації. Це є причиною того, що виявляється несформованим зв'язок між окремо взятою морфемою та її значенням поза конкретним словом. Усі морфеми в мові пов'язані між собою й організовані в морфемну систему, зміст кожної морфеми виходить з їх сукупності й положення в системі. У процесі роботи над граматичним матеріалом у дітей формуються вміння й навички творення слів за допомогою різноманітних афіксів, а також активного й адекватного використання їх з метою спілкування в різних навчальних ситуаціях, відпрацьовується вміння встановлювати зв'язки між формою слова і його значенням(єдність змісту і функції) та користуватися мовленням як засобом спілкування. Як зазначав Л.Виготський , саме « зміст навчання є основним фактором корекції розвитку аномальних дітей і розвитку взагалі». Мовлення повинно стати засобом спілкування і пізнання. Розвиток зв'язного мовлення - одне з пріоритетних завдань навчання дітей дошкільників із ЗНМ. Ефективність корекційного навчання цих полягає в тому, що зміст освіти повинен бути комунікативно - практичної спрямованості. Це дасть змогу дібрати такий матеріал, який буде необхідний для формування умінь та навичок дітей, конкретизувати у слові весь свій досвід і на словесній основі розвивати пізнання довкілля.

1.2 Специфіка зв'язного мовлення у дітей дошкільного віку із ЗНМ

Порушення мовлення у дітей із ЗНМ зумовлені несформованістю або розладом на ранніх етапах онтогенезу власне мовленнєвих, психологічних і нейрофізіологічних механізмів при первинно збереженому слухові й інтелекті. Дослідницею Р. Левіною та співробітниками її лабораторії логопедії була розроблена класифікація проявів ЗНМ: від повної відсутності мовленнєвих засобів спілкування до розгорнутих форм зв'язного мовлення з елементами фонетико - фонематичного та лексико-граматичного недорозвинення. Виділяють чотири рівня мовленнєвого недорозвитку при ЗНМ, що відображають типовий стан компонентів мовлення, кожен рівень характеризується певним співвідношенням первинного порушення і вторинних проявів, що затримують формування мовленнєвих і не мовленнєвих компонентів в цілому. Перехід з одного рівня на інший визначається появою нових мовленнєвих можливостей, підвищенням мовленнєвої активності, зміною мотиваційноної основи мовлення та її наочно-смислового змісту, мобілізацією компенсаторних функцій. Індивідуальний темп просування дитини визначається тяжкістю первинного порушення і його формою [].У зв'язку з цим доцільно розглянути загальну характеристику рівнів ЗНМ у дітей дошкільного віку з порушеннями мовлення. Перший рівень недорозвитку мовлення характеризується повною або майже повною відсутністю словесних засобів спілкування у віці, коли у дітей, що розвиваються нормально, мовлення в основному сформоване. Діти з І-м рівнем ЗНМ практично не володіють фразою. Іноді спостерігається використання лепетних речень. Пасивний словник дітей значно ширший за активний. Саме цьому складається хибне враження, що діти все розуміють, але самі нічого не можуть сказати. Треба зазначити, що діти розуміють звернене до них мовлення лише в контексті ситуації. Вони не розуміють значень багатьох слів, значень граматичних змін слів. В імпресивному мовленні дітей суттєву роль відіграє лексичне значення слів, граматичні форми не враховуються. Звукова сторона мовлення у дітей не сформована. Неможливо визначити точно стан звуковимови. Вимова окремих звуків часто не має постійної артикуляції. У дітей не сформована здібність до сприймання і відтворення складової структури слова. Другий рівень загального недорозвинення мовлення характеризується більш високою мовленнєвою активністю дітей. У дітей з'являється фразове мовлення. Але воно вельми спотворене в фонетичному і граматичному відношенні. Діти можуть більш менш розгорнуто розповісти про знайомі події, про себе, сім'ю, відповідати на запитання, складати примітивну розповідь за малюнком. На ІІ-му рівні ЗНМ словниковий запас ще дуже відстає від вікової норми. Граматична сторона експресивного мовлення значно порушена. Фонетична сторона мовлення має характерні особливості. Порушене вимовляння приголосних: шиплячих, сонорів, свистячих, дзвінких та глухих, твердих та м'яких. Кількість порушених звуків сягає 16-20 і більше. Голосні звуки артикулюються нечітко. Характер помилок складової будови зумовлений низьким рівнем фонематичних (сенсорних) та артикуляційних (моторних) можливостей дитини. Помилки, що проявляються в перестановці, додаванні, уподібненні складів свідчать про несформованість фонематичного сприймання. Перевага помилок типу скорочення кількості складів, скорочення звуків на злитті приголосних вказує на порушення в артикуляторній сфері. Третій рівень загального недорозвинення мовлення характеризується наявністю розгорнутого фразового мовлення зі значним лексико-граматичним і фонетико-фонематичним недорозвиненням. Звукова сторона мовлення більш сформована, але ще спостерігаються такі типові помилки: недиференційована вимова свистячих, шиплячих звуків, африкатів і сонорів. Треба зазначити, що один звук може замінювати одночасно 2 і більше звуків даної або близької фонематичної групи. Наприклад: звуком [c'] (який може ще не мати чіткої вимови) замінюються звуки [c, ш, ж, ц, щ, ч] (сюмка -- сумка, сюба -- шуба, сюк -- жук, молодесь -- молодець, сітка -- щітка, клюсь -- ключ). Заміна звуків більш простими за артикуляцією. Наприклад: ука --- рука; дук -- жук; тотна -- сосна; нестійке використання звуку, коли в різних словах він вимовляється по-різному. Змішування звуків, коли ізольовано дитина вимовляє звуки правильно, а в словах і реченнях припускається взаємозаміни; спотворення артикуляції деяких звуків (міжзубна вимова свистячих, велярний або увулярний ротацизм тощо ), оглушення звуків ( папуся -- бабуся; тітусь -- дідусь) та відсутність пом'якшення (пат -- п'ять) [].Характерним для дітей є порушення складової структури слова. Діти здатні повторити 3-4 складові слова, але в самостійному мовленні припускаються типових помилок: скорочують кількість складів; переставляють склади; уподібнюють склади; додають зайві звуки і склади; скорочують звуки на злитті приголосних в словах. Фонематичний недорозвиток у дітей, що мають ЗНМ ІІІ-го рівня проявляється, в основному, в несформованості процесів диференціації звуків, що відрізняються тонкими акустико-артикуляційними ознаками, але іноді діти не розрізнюють і більш контрастні звуки. Фонематичне недорозвинення затримує та утруднює оволодіння звуковим аналізом і синтезом [].Словник дітей в якісному і кількісному відношенні нижчий, ніж у однолітків із нормальним мовленнєвим розвитком. Аналіз словникового запасу дітей дозволяє виявити своєрідний характер лексичних помилок. Діти не можуть самостійно назвати слова, що є наявними в пасивному словнику (наприклад: циферблат, бінокль, шпаківня, барліг). Діти неправильно використовують слова в мовленнєвому контексті. Спостерігаються різноманітні заміни слів у власному мовленні. Не знають назв багатьох кольорів (сірий, фіолетовий та ін.). Не розрізнюють і не називають форму предметів (квадратний, трикутний, овальний та ін). В словнику дуже мало узагальнюючих слів. У власному мовленні діти не використовують антоніми і синоніми. Багатозначні слова з переносним значенням часто не розуміють. Спостерігається порушення лексичної поєднуваності слів. Треба зазначити, що словниковий запас дітей поповнюється за рахунок збільшення кількості слів, що позначають назви конкретних предметів, явищ, якостей, властивостей, відносин, дій. Кількість слів, що мають абстрактне значення і відображають абстрактні відносини, поповнюється повільно і значно відстає від норми.У дітей з ІІІ-м рівнем ЗНМ спостерігаються стійкі відхилення в засвоєнні і застосуванні граматичних засобів мовлення. Імпресивний аграматизм проявляється в недостатньому розумінні морфологічної структури слова. Зазначаються труднощі в розумінні складних логіко-граматичних конструкцій, що виражають причинно-наслідкові та часово-просторові відношення. В експресивному мовленні діти часто припускаються помилок в процесі граматичних змін слів і їх сполучень у реченні. Характерним є помилки при словозміні, узгодженні прикметників, числівників з іменниками в роді, відмінку, числі. Помилки при використанні простих і складних прийменників. Дітям притаманні стійкі помилки у словотворенні. Діти не володіють морфологічним складом слова. Спостерігаються утруднення в утворенні іменників за допомогою суфіксів (козенята -- козлючата; мисочка -- миситочка; дверцята -- дверочки); використання префіксальних дієслів (зашиває, пришиває -- шиє; перебігає, переходить -- іде); утворенні прикметників від іменників (глиняний посуд -- глиновий, глинний посуд; скляна ваза -- склова ваза). Діти не завжди можуть підібрати однокореневі слова, часто не розуміють завдання. Наприклад, діти з ЗНМ підготовчої групи підібрали такі однокореневі слова до слів “золотий”, “річка”, “ліс”. Золотий -- залізний; блискучий; гарний. Річка -- море; вода; Дніпро. Ліс -- дерева; гриби; зелений []. Недоліки в використанні лексики, граматики, звуковимови яскраво проявляються в різних формах монологічного мовлення: переказі, складанні оповідання за малюнком або серією малюнків, із власного досвіду, розповіді-описах. Діти розуміють логічну послідовність, але лише перераховують дії при складанні оповідань за серією малюнків. При переказі пропускають окремі ланки, “гублять” дійових осіб, іноді змінюють логічну послідовність подій. Розповідь-опис мало доступна дітям, перераховуються окремі предмети та їх частини. Діти, як правило, не супроводжують розповіддю ігрові ситуації. Частина дітей може лише відповідати на запитання.

Розділ 2. Методика та аналіз результатів практичної роботи з розвитку зв'язного мовлення дітей дошкільного віку із ЗНМ

2.1 Аналіз сучасної практики розвитку зв'язного мовлення дошкільників із ЗНМ

Оволодіння зв'язною діалогічною мовою - одне з головних завдань мовного розвитку дошкільників з ЗНМ. ЇЇ успішне вирішення залежить від багатьох умов (мовного середовища, соціального оточення, сімейного благополуччя, індивідуальних особливостей особистості, пізнавальної активності дитини й т.п.), які необхідно врахувати в процесі ціле направленого мовного виховання. У дошкільному віці дитина опановує насамперед діалогічною мовою, що має свої особливості. Діалогічна мова являє собою особливо яскравий прояв комунікативної функції мови. Вчені називають діалог первинною природною формою мовного спілкування, класичною формою мовного спілкування. Головною особливістю діалогу є чергування говоріння одного співрозмовника із прослуховуванням і після-говорінням іншого. Усна діалогічна мова протікає в конкретній ситуації й супроводжується жестами, мімікою й інтонацією. Для діалогу характерні : розмовна лексика й фразеологія; стислість; прості й складні речення; короткочасне й попереднє обдумування. Зв'язність діалогу забезпечується двома співрозмовниками. Розвиток діалогічної мови особливо важливо враховувати в методиці навчання дітей рідної мови. У ході навчання діалогічної мови створюються передумови для оволодіння оповідання, описом. Діалогічна мова є первинною формою мови дитини (А.М.Леушина).В зв'язку з обговоренням сутності зв'язної мови є з'ясування поняття «розмовна мова». Діти дошкільного віку опановують насамперед розмовним стилем мови, що характерний головним чином для діалогічної мови. Розвиток діалогічної мови відіграє провідну роль у процесі мовного розвитку дитини й займає центральне місце в системі роботи з розвитку мови в дитячому садку. Логопед повинен домогтися того, щоб кожна дитина легко й вільно вступала у діалог з дорослими й дітьми. Треба привчати дітей виражати словами свої прохання, відповідати словами на питання дорослих. Навчання дітей уміти вести діалог завжди поєднується з вихованням навичок культурної поведінки: уважно слухати того хто говорить, не відволікатися, не перебивати співрозмовника. Розповідна ( монологічна) мова - це мова одного. Це більш складний , порівняно з діалогічною , вид усної мови. Вона вимагає від оповідача зв'язно, послідовно викладати свої думки, надавати їм закінчену форму. Дуже важливо при цьому уміти стежити за своєю мовою і за слухачами , відчувати їхню реакцію. Монологічна мова вимагає правильного граматичного оформлення і логічної послідовності. Навчаючи дітей розповідної мови , логопед навчає їх зв'язно, логічно, послідовно, правильно побудованими реченнями розповідати про свої враження, про те, що бачили чи чули, розповідати так, щоб всім було зрозуміло, обдумувати зміст розповіді,і послідовність викладу своїх думок. Велику роль у здійсненні цих завдань відіграє розповідання дітей. Розповідання сприяє розвиткові мислення і виразності мови. Через розповідь дитина вчиться мислити і висловлювати думки логічно , послідовно. У роботі з розвитку монологічного мовлення у дітей важливо створювати такі ситуації, в яких вони б відчували, усвідомлювали користь від своїх розповідей, переказів, адже монолог часто складається дітьми без достатнього мотивування; діти не зацікавлені роботою, у них відсутній стимул. Важливими прийомами стимулювання монологу у дошкільників із ЗНМ є записи їхніх розповідей, придуманих казок, виготовлення «книжок» розповідей, пропонування розповісти щось своїм батькам, молодшим дітям, обговорення й оцінка дитячих розповідей, визначення кращих з них тощо. Зв'язна монологічна мова являє собою найбільш складну форму мовленнєвої діяльності. Вона носить характер систематичного послідовного розгорнутого викладення .Таким чином, під зв'язною монологічною мовою розуміється розгорнуте викладення певного змісту, що здійснюється логічно, послідовно, граматично правильно. У зв'язку з тим, що зв'язне монологічне мовлення є складною формою мови, дитина дошкільного віку із ЗНМ опановує нею поступово. Воно формується на основі діалогічної мовлення в ході ситуативного спілкування. Основним завданням корекційно - розвивального впливу є навчання дошкільників із ЗНМ складно й послідовно, граматично й фонетично правильно викладати свої думки, розповідати про події з навколишнього життя. Це має важливе значення для спілкування з дорослими й дітьми , формування особистісних якостей.

Розділ 3. Експериментальна методика розвитку зв'язного мовлення у дітей дошкільного віку засобами казкотерапії

3.1 Методика експериментального навчання

З дошкільниками старшої групи, що мають загальне недорозвинення мови третього рівня було проведено експериментальне дослідження розвитку зв'язного монологічного мовлення за допомогою казкотерапії. У ході дослідження була пророблена наступна робота: вивчення методології психолого-педагогічного дослідження, відбір методики проведення психолого-педагогічного експерименту, дослідження рівня розвитку зв'язного монологічного мовлення дітей з ЗНМ, аналіз та оформлення результатів проведеного дослідження, проведення корекційної роботи з розвитку зв'язного монологічного мовлення дітей із загальним ЗНМ, оформлення матеріалів експерименту, аналіз та оформлення результатів проведеного дослідження з розвитку зв'язного монологічного мовлення дітей з ЗНМ за допомогою впливу казки, проведення відкритого заняття з застосуванням казкотерапії. Експеримент був проведений з 10.09.14 р. по 10.01.15 року. Мета: дослідити рівень розвитку зв'язного монологічного мовлення дітей з ОНР третього рівня. Проведенням дослідження рівня розвитку зв'язного монологічного мовлення дітей з ОНР було необхідно для того, що б згодом констатувати які-небудь зміни в рівні розвитку зв'язного монологічного мовлення дітей і виявити вплив казки на розвиток зв'язного монологічного мовлення дітей дошкільного віку з ОНР. Для дослідження рівня розвитку зв'язного монологічного мовлення були застосовані методики, наприклад, методика «Переказ тексту». Методика «Переказ тексту». Мета: виявити рівень розвитку зв'язного монологічного мовлення дітей. Інструкція: дитині пропонується прослухати невеликий за обсягом і простий за структурою літературний текст. Текст прочитується два рази, в повільному темпі; перед повторним читанням дається установка на складання переказу. По закінченню тексту дитину просять переказати те, що він запам'ятав.

3.2 Програма поетапного розвитку зв'язного мовлення дошкільників із ЗНМ засобами казкотерапії

Оцінки результатів: перекази дітей записані і проаналізовані в наступних таблицях: Розуміння тексту

Структурування тексту

Лексика

Граматика

Плавність мовлення

Кожен показник оцінюється окремо. Найвища оцінка відтворення тексту - 10 балів; 2 бали - правильне відтворення; 1 бал - незначне відхилення від тексту, відсутність граматичних помилок, тривалих пауз, невелика кількість підказок, 0 балів - невірне відтворення, порушення структури тексту, бідність лексики, численні паузи, необхідність в підказках. Висновки про рівні розвитку: 10 балів - високий рівень; Понад 5 балів - середній рівень; Менше 5 балів низький рівень. Підсумки дослідження: у логопедичній групі 60% (синій) дітей мають середній рівень розвитку монологічного мовлення, 40% (зелений) - низький рівень розвитку зв'язного монологічного мовлення.

Отже, у дітей необхідно цілеспрямовано розвивати зв'язне монологічне мовлення, а також продовжувати формувати повноцінну звукову сторону мовлення (виховувати артикуляційні навички, правильне звуковимову. Складової структури і фонематическое сприйняття). Метою підготовчих вправ було - організація уваги дітей, підготовка їх до сприйняття оповідання (відгадування загадок про персонажів твору; уточнення окремих слів або словосполучень, що містяться в тексті, демонстрацію відповідних картинок). Тексти казок читалися дітям двічі, в повільному темпі. При повторному читанні використовувався прийом завершення дітьми окремих пропозицій. Не закінчених мною. Розбір змісту казок проводився в питання -відповідь формі. Питання були спрямовані на виділення основних моментів сюжетної дії. Їх послідовності, на визначення діючих осіб і найбільш значущі деталі розповіді. У процесі розбору змісту казок використаний ілюстративний матеріал, 1 раз на місяць при навчанні переказу використовувалися діафільми. У процесі розбору були використані авторські логосказкі Г.А. Бистрової, Е.А. Сизової, Т.А. Шуйськой, І.М. Погосова. По закінченні першого місяця експерименту в роботі з дітьми з загальним недорозвитком мовлення стало використання складання творчого оповідання «придумаємо казку». Це було необхідною частиною методики у зв'язку з тим, що творче розповідання «твір казки» максимально наближає дитину до того рівня монологічного мовлення, який буде потрібно йому для переходу до нової провідної (навчальної) діяльності. Крім того, творче розповідання, твір казки »грає важливу роль у розвитку для самостійного вираження дитиною своїх думок, усвідомленого відображення в мові різноманітних зв'язків і відносин між предметами і явищами, сприяє активізації знань і уявлень про навколишній. На заняттях були використані такі основні види розповідання як: придумування і завершення казки, складання казки на запропоновану тему з опорою на ілюстрований матеріал, колективне твір казки. Крім того, в процесі експерименту, 1 раз на тиждень по 20-30 хвилин проводилися комплексні заняття по казках, на яких окрім основного завдання (розвиток монологічного мовлення), здійснювався цілий комплекс завдань, що стоять перед корекційної роботою із загальним недорозвиненням мови: активізаціяпроцесу мислення, поліпшення моторики пальців рук. Артикуляційної моторики, розвиток спільних рухів тіла, вдосконалення емоційно - вольових процесів і т.д. Також у роботі були використані логопедичні ігри та завдання з казкою, спрямовані на розвиток зв'язного монологічного мовлення: «Ми граємо з дієсловами» розвиває ігротека І.С. Кривов'яз, «Чарівна абетка», «Живе читання», логопедичні ігри та завдання Г.А. Бистрової. Крім фронтальних занять були проведені індивідуальні заняття з деякими дітьми, що мають низький рівень розвитку зв'язного монологічного мовлення. У процесі проведення експеримент спостерігався зростаючий інтерес дітей до занять, відзначалися поступові поліпшення, що відбуваються в розвитку зв'язного монологічного мовлення дітей, крім цього відзначалися поліпшення, що відбуваються в звуковимови. Корекційні заняття з дітьми з загальним недорозвитком мовлення, спрямовані на розвиток зв'язного монологічного мовлення, з використанням казки проводилися в логопедичному кабінеті, в пісочниці. Всі «казкові» заняття, що проводяться з дітьми, проходили в невимушеній обстановці творчої

3.3 Результати формуючого експерименту

У результаті проведення даного експерименту були отримані такі дані:

Розуміння тексту

Структурування тексту

Лексика

Граматика

Плавність мовлення

Після експерименту: 20% (червоний) - високий рівень 50% (синій) - середній рівень 30% (зелений) - низький рівень Висновок: на початку психолого-педагогічного експерименту з виявлення казки на процес розвитку зв'язного монологічного мовлення дітей із загальним недорозвиненням мови було проведено дослідження рівня розвитку зв'язного монологічного мовлення дітей із загальним недорозвиненням мови третього рівня, результатом якого стало отримання даних про рівень зв'язного монологічного мовлення дітей з ОНР. Виходячи з результатів експерименту, у дітей ОНР експериментальної групи і спираючись на дослідження і розробки В.П. Глухова, Т.Б. Філічева, І.М. Погосова, Т.Д. Зінкевич - Евстегнеевой, Т.А. Шуйськой, Г.А. Бистрової була розроблена методика проведення експерименту і застосований на практиці підібраний методичний комплекс. Після проведення кількісної та якісної обробки фактичного матеріалу за результатами експерименту була визначена динаміка і ефективність процесу розвитку зв'язного монологічного мовлення за допомогою впливу логосказок. Порівняльна діаграма

до експерименту після експерименту

Червоний - високий рівень Синій - середній рівень Зелений - низький рівень

Таким чином, в ув'язненні, хочу уточнити, що мова - це форма спілкування між людьми, що характеризує як процес прийому, переробки і передачі інформації. Встановлено, що мова не є природженою здібністю, вона розвивається у міру формування мозку людини. Її розвиток залежить від стану шляхів і центрів головного мозку і всієї вищої нервової діяльності в цілому. Розвиток мовної функції відбувається з народження дитини і в основному закінчується до п'яти років (в нормі). Порушення мови мають різний характер залежно від причини, їх причини і проявляються у спотвореному вимові звуків, у порушенні ритму і темпу мови, в її загальному недорозвитку, що тягне за собою порушення всіх сторін мовлення (звуковимови, фонематичного слуху, граматичного ладу). Значення логопедії полягає в тому, що б допомогти дитині подолати мовні порушення, тим самим забезпечивши повноцінне, всебічне його розвиток. До числа найважливіших завдань логопедичної роботи з дошкільниками, що мають загальне недорозвинення мови, відноситься формування у них зв'язного монологічного мовлення. Значні труднощі в оволодінні навичками зв'язного монологічного мовлення у дітей із загальним недорозвиненням мовлення обумовлені недорозвиненням фонетико - фонематичного, лексичного, граматичного, недостатньою сформованістю як вимовляємої (звукової), так і семантичної (смислової) сторін мовлення. Наявність у дітей вторинних відхилень у розвитку провідних психічних процесів (сприйняття, пам'яті, уваги, уяви і т.д.) створює додаткові труднощі в оволодінні зв'язного монологічного промовою. Метод роботи з казкою має багатовікову історію, хоча наукове обгрунтування і цілеспрямоване використання в роботі з дітьми, зокрема в логопедії, він отримав лише близько десяти років тому. Сьогодні цей метод є одним з найбільш широко висвітлюватимуться в сучасній літературі і одним з найбільш перспективних. Гідність і роль цього методу сьогодні в роботі з дітьми з загальним недорозвитком мовлення незаперечні: це образність мови, її метафоричність, психологічна захищеність. Під час роботи над казкою, діти збагачують свій словник, йде робота над автоматизацією поставлених звуків та введення їх в самостійну мова. Тексти казок розширюють словниковий запас, допомагаю вірно будувати діалоги, а отже впливають на розвиток зв'язного монологічного мовлення. Робота з казкою сприяє розвитку просодичною сторони мови: тембру голосу, його сили, темпу, інтонації, виразності. Отже, казка - ефективне розвиваюче, корекційна і психотерапевтичний засіб в роботі з дітьми з загальним недорозвитком мовлення. І щоб цей засіб дало результат, треба використовувати казки в повній мірі

Размещено на Allbest.ru