Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!

Мета: виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського; формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб; розширювати знання про красу і багатство української мови; пробуджувати почуття національної гідності.

Обладнання: вишивані рушники, калина, плакати, коровай, портрети Івана Франка та Т. Шевченка.

Учасники свята:

Ведуча I

Ведуча II

Дівчина

Хлопець

Учні

Дівчина-мова

1-ий учасник

2-ий учасник

Двієчник

Звучить музика "Рідна мати моя"

Ведуча I. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій славній, мальовничій землі - у нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки. Та де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємось, почувши рідне слово.

Ведуча II. Мова! А що таке мова? Народ говорить, що слово до слова - зложиться мова. Народ говорить, що слово до слова - зложиться мова. Т.Г. Шевченко ось як говорив про неї: український мова національний

Ну що б здавалося слова…

Слова та голос - більш нічого,

А серце б'ється, ожива,

Як їх почує!

Ведуча I. Мова - одне з багатьох див, створених людьми. Так як кожний добротний будинок має свій міцний фундамент, так і мова народу є своєрідним фундаментом нації, її духом.

Ведуча II. Наша мова - це наша історична пам'ять, невичерпна духовна й культурна скарбниця. Це живий зв'язок між тисячолітнім минулим, сучасністю і майбутнім великого народу.

(На сцену виходять хлопець і дівчина в українських костюмах із хлібом і сіллю на вишитому рушнику).

Пісня "Ой зелене жито, зелене".

Дівчина. Добрий день вам,

добрі люди!

Хай вам щастя - доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий - довгий вік.

Хлопець. Гостей дорогих

ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов'ю і миром.

Для людей відкрита

хата наша біла,

Тільки б жодна кривда

в неї не забігла.

Ведуча I. Шановні гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

Ведуча II. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють наші батьки, з подвір'я, по якому бігали, з села чи міста, з України, де ми народилися. А Україна - це наша Батьківщина.

Ведуча I. У нашій світлиці сьогодні тепло і світло.

Ведуча II. То ж давайте поговоримо про Україну і нашу рідну мову.

1. Україна моя починається

Там, де доля моя усміхається.

І, як небо, як даль солов'їна,

Не кінчається Україна.

2. Люблю тебе я, мила Україно!

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на "відмінно",

Щоб мною ти пишатися могла.

Звучить пісня про Україну.

Ведуча I. Переважна більшість населення нашої держави українці- корінні її мешканці. Тому природно, що Закон "Про мови" 1989 року проголосив українську мову державною, а Конституція України 1996 року юридично закріпила цей статус.

Ведуча II. У листопаді 1997 року указом Президента України встановлено День української писемності та мови, який відзначають щороку 9 листопада, коли вшановується пам'ять Нестора Літописця.

1-ий учень. Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

2-ий учень. Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

3-ій учень. В ній стільки слів,

що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову, знаючи, здобути

Ти зможеш просто

безліч знань.

Звучить пісня "Рідна мова".

Ведуча I. Мова - це великий дар. І в кожного народу вона своя. Українці свою мову творили віками.

Ведуча II. Відомий педагог Василь Сухомлинський писав: Мова - це віконця, через які людина бачить світ. Багата мова - "багатий духовний світ..."

4-ий учень. Слова - це чудодійні ліки,

Які лікують душі рани,

Вони раптово вибухають,

Такі могутні, мов землі вулкани.

5-ий учень. Слова - немов метелики яскраві,

Чарівні, наче барви у веселці.

Вони і загадкові, й величаві

І залишають слід у серці.

6-ий учень. Слова - неначе гомін громовиці,

Такі стрімкі, немов політ ракети,

Багаті й щедрі, мов лани пшениці,

А ми складаємо їх у букети.

Звучить пісня "Українська чарівна мова".

Ведуча I. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визнає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата.

Ведуча II. Рідна мова - це мова, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла всім нам. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається лише материнська.

7-ий учень. Не посмій забути

Маминої мови.

Нею квітне поле,

І гудуть діброви.

Можеш призабути

Запах рути - м'яти,

Але рідну мову

Мусиш пам'ятати.

8-ий учень. Можеш не впізнати

Голосу діброви,

Та не смій зректися

Маминої мови.

Бо як відречешся,

Кине тебе пісня,

Будеш ти без неї,

Наче вишня пізня.

9-ий учень. Любіть свою мову й ніколи

ЇЇ не забудьте в житті.

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

10-ий учень. Вона як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот,

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

Звучить "Пісня про рушник" слова А. Малишка, муз. П. Майбороди.

Ведуча I. Кожен громадянин України має обов'язки як перед державою, так і перед своєю рідною мовою. Тож послухайте і дотримуйтесь їх.

Мовні обов'язки.

11-ий учень. Мова - краса спілкування

Мова - як сонце ясне,

Мова - то предків надбання,

Мова - багатство моє.

12-ий учень. Мова - то чиста криниця,

Де б'є, мов сльоза джерело,

Мова - це наша світлиця.

Вона як добірне зерно.

13-ий учень. Мова - державна перлина,

Нею завжди дорожіть.

Без мови немає країни -

Мову, як матір любіть.

Звучить пісня "Немає України без калини".

Ведуча I. Український народ - здавна жартівливий, А яке свято без гумору?

Пропонуємо вашій увазі гумореску Степана Руданського "Свиня свинею".

"Свиня свинею" (гумореска)

Несе мужик у ночовках

Додому свячене:

Яйця, паску, і ковбаси,

Й порося печене.

І порося, як підсвинок,

Та ще й з хроном в роті.

Несе, бідний, та й спіткнувся

У самім болоті.

І схибнулись нові ночви,

Затряслось свячене,

І в болото покотилось

Порося печене.

Глянув мужик на болото,

Посвистав до лиха,

Одвернувся, набік плюнув

Та й промовив стиха:

"Та свиня таки свинею

Правду кажуть люди:

Святи її, хрести її -

Все свинею буде!"

Ведуча II. Народна пісня - душа народу. Триста тисяч пісень складено українською мовою.

Вічний наш паспорт - пісня,

Це пропуск в білий світ…

Ми не ховали обличчя,

Гордо йшли сотні літ.

Райдуга в небі висне,

Граючи в плесках вод.

Доки живе наша пісня,

Доти живий народ.

Звучить в'язка пісень.

Сценка.

(З'являється дівчина у вінку)

Дівчина - мова. Я бачу, бачу, як ви щиро любите рідну мову. А хто ще у вашій школі любить мене так, як ви?

Учні: Усі! Усі!

Дівчина - мова. Це дуже добре, що вас так багато. А ось у мене є список. Це учні, які мають "2" з рідної мови. Як ви гадаєте, чому у них стільки двійок?

Ведуча I. Одну хвилиночку, зараз спробуємо усе вам пояснити. Внесіть діючу модель двієчника (два учасники заносять Двієчника).

Двієчник. Обережно!

1- ий учасник. (бере указку і докладно все пояснює).

Модель виконана в натуральну величину. Зовні вона нічим не відрізняється від хорошого учня, але внутрішньо…

А втім, все по порядку (показує на голову). Що це по - вашому?

Усі. Голова!

2 - ий учасник. Правильно. А що ви знаєте про голову?

1-ий учасник. Одна голова - добре, а дві - краще!

2- ий учасник. Правильно! Але це тільки теоретично. А насправді й від однієї такої голови у вас у всіх голова піде обертом.

Двієчник. Тому що я зі своєї хворої голови на вашу здорову все звалю.

2 - ий учасник. Дивимося далі. Два вуха. Для чого, питається два?

Двієчник. Щоб в одне вухо влітало, а в друге вилітало.

2 - ий учасник. Очі...

Двієчник. Пара штук.

2 - ий учасник. Дивляться на всі чотири сторони, але тільки не в книжку.

Двієчник. А що туди дивитися? До сусіда в зошит треба дивитися… Зиркнув, -як-небудь написав - і порядок!..

1 - ий учасник. Рот, за допомогою якого він часто говорить…

Двієчник. А я не вивчив… А я зошит забув… За що двійка?

2-ий учасник. Руки. Вони завжди зайняті сторонньою справою…Ноги…

Двієчник. А що це ви мимохідь про руки мої розповіли? Про руки відмінника, напевне, говорили б години дві. А про мої - мовчок. Та від моїх рук, може, весь клас…

1-ий учасник. Вся школа.. Все місто… наплачеться.

Двієчник. Вибиті шибки, зірвані уроки, смикання за коси - хіба це не моїх рук діло?

Разом. Твоїх, твоїх!

2-ий учасник. Запитання є ?

Дівчина-мова. А скільки ось таких у вашій школі?

1-ий учасник. Та з десяток набереться.

Двієчник. Застаріла інформація. Зараз я майже один. Багато учнів уже виправили свої двійки.

2-ий учасник. Ще будуть запитання?

1-ий учасник. Ні! Все ясно!

Дівчина-мова. Тоді ведіть двієчника!

Двієчник. Та з таким ставленням я і сам піду. Теж мені, моду взяли - критикувати!

Дівчина - мова. Я впевнена, що ви всі зрозуміли: знання, які ви одержуєте в школі, знадобляться вам в майбутньому, і ви будете гарними дочками і синами нашої Вітчизни!

Звучить пісня "Моє ім'я Україна".

Ведуча I. Ось і завершується наше свято. Сподіваємося, що в серці кожного з нас завжди житиме велика любов до рідної мови.

Ведуча II. Тож не зрадьмо ту землю, де жили наші предки, де живемо нині ми. Нехай повносило лунає рідне слово в кожній родині.

Ведуча I. Завершилось свято

І прощатись нам пора.

Ведуча II. Ми бажаєм Україні.

Разом. Щастя, миру і добра!

Размещено на Allbest.ru

...