Застосування семінарських занять у ВНЗ

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

Кафедра педагогіки та методики професійного навчання

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«Дидактичні основи професійної освіти»

на тему: «застосування семінарських занять у ВНЗ»

Виконав (ла) студент

гр.ЗЕН-Бж

Новікова О.С.

Харків 2015

Зміст

Вступ

1. Метод семінарських занять як категорія дидактики

1.1 Історія виникнення та використання методу семінарськиз занять у навчальному процессі

1.2 Мета та завдання методу семінарських занять у навчальному процесі.

1.3 Принципи професійного навчання що першочергово реалізується при застосуванні методу семінарських занять

1.4 Вимоги щодо реалізації методу семінарських занять у вищому навальному закладі

2 Реалізація методу семінарських занять у вищому навчальному закладі

2.1 Виявлення ролі методу семінарських занять у вищому навчальному закладі

2.2 Дослідження умов ефективного застосування методу семінарського заняття

2.3 Розробка професійно спрямованих завдань фрагментів занять які передбачають ефективне використання інженером-педагогом методу семінарських занять

Висновок

Список використаної літератури

Додаток

Вступ

Семінарські заняття отримали свою назву від лат. seminarium, що означає розсадник. Вони проводились у давньогрецьких і римських школах як поєднання диспутів, повідомлень учнів, коментарів і висновків викладачів. Подальший розвиток семінарські заняття отримали в середньовічних університетах. У ХVІІІ ст. вони призначались в основному для роботи над першоджерелами, переважно з гуманітарних наук. В наші часи семінар - це загальновживана назва широко застосовуваної форми занять з різноманітних навчальних дисциплін, частіше - з гуманітарних наук. Семінари проводяться з основних і найбільш складних питань (тем, розділів) навчальної програми. Вони мають цільове призначення щодо поглиблення і закріплення знань, отриманих на лекціях, на інших видах занять і у процесі самостійної роботи з навчальною і науковою літературою, а також прищеплення навичок з узагальнення і викладення навчального матеріалу.

Семінари є ефективною формою закріплення теоретичних знань, розвитку пізнавальної активності, самостійності, професійного використання знань у навчальній обстановці. Семінару як формі занять притаманна гнучкість. У ході його проведення вдається у повному обсязі урахувати специфічні особистості дисципліни, характер першоджерел, навчальної і наукової літератури, ступінь підготовленості курсантів (слухачів). На семінарах закріплюється зацікавленість слухачів і курсантів до науки, наукових дослідів, зв'язуються науково-теоретичні положення з практикою життя. На цих заняттях курсанти (слухачі) оволодівають науковим апаратом, навичками усного і письмового викладення матеріалу, а також захисту висунутих наукових положень і висновків.

Форми проведення семінарських занять можуть бути різноманітними. Вони залежать від типу семінару, змісту, особливостей дисципліни, досвіду і кваліфікації викладача, складу курсантів (слухачів). Розрізняють дві основні форми проведення семінару: розгорнута бесіда за складеним і заздалегідь доведеним до курсантів (слухачів) планом; невеликі доповіді курсантів (слухачів) з наступним їх обговоренням також за планом, раніше виданим учасникам семінару. Ці форми не повинні протиставлятися. У плані зазвичай

відображається, в якій формі передбачається виступ курсантів (слухачів). Це можуть бути реферати, короткі доповіді, рецензії тощо.

Тематика семінарів щорічно обговорюється на кафедрі і лише після цього включається до тематичного плану дисципліни. У ряді випадків теми рефератів і доповідей повідомляються курсантам (слухачам) ще на початку вивчення дисципліни. Вони закріплюються за слухачами і курсантами як за їх бажанням, так і за рішенням викладача. Після цього викладач планомірно веде роботу з кожним із них, допомагає (але не нав'язує) скласти план реферату, рекомендує навчальну і наукову літературу, консультує з вузлових питань теми. В кінцевому результаті план реферату (доповіді) повинен бути результатом самостійної роботи курсантів (слухачів) над джерелами. При підготовці й проведенні семінарського заняття викладачу рекомендується спиратися на такі основні методологічні положення:

- обґрунтована цілеспрямованість теми і мети - постановка проблеми, зв'язок теорії з практикою, майбутньою професійною діяльністю курсантів (слухачів);

- продумане планування - виділення вузлових питань теми заняття, обґрунтованість змісту, його новизна і актуальність, використання найновішої наукової літератури;

- високий організаційно-методичний рівень семінару, що забезпечує активність, відверту дискусію, насиченість змістом, конструктивний аналіз всіх відповідей і питань, ефективність використання навчального часу;

- раціональний стиль проведення семінару, який допомагає пожвавленню дискусії, встановленню контакту з учасниками семінару, позитивних взаємовідносин, виключенню байдужості у їх роботі;

- аргументовані висновки щодо заняття, які мобілізують слухачів та курсантів на подальшу творчу роботу над навчальним матеріалом.

До кожного семінару складається і видається студентам план його проведення. У цьому документі вказується тема заняття, його мета, сформульовані для студента запитання, література і методичні рекомендації по підготовці до нього. Викладач розробляє і затверджує встановленим у вузі порядком план проведення семінару, як правило, його затверджує начальник кафедри. Плани семінарських занять також можуть бути включені в програму навчального курсу на весь період занять з означеної дисципліни.

діалектика софістика метафізика буття

1. Метод семінарських занять як категорія дидактики

Дидактика як система будується на основі категорій і понять, які не лише мають свою структуру, а й взаємодіють між собою за принципами теорії систем. Різні за сутністю, вони утворюють цілісну систему теорії освіти і навчання. Категорії утворилися як результат узагальнення розвитку дидактичної науки і практики навчання, тому мають велике пізнавальне значення. Серед основних проблем сучасної дидактики - питання сутності категорій, їх походження" відношення категоріальних форм мислення до форм буття, способів свідомого оперування ними в мисленні. До основних категорій дидактики належать навчання, освіта, самоосвіта, викладання, учіння, навчальна діяльність, дидактичні закономірності, принципи, процес навчання і його компоненти (цілі, завдання, зміст, форми, методи, засоби, результати навчання), знання, навички, уміння, пізнавальна активність, мотивація учіння, пізнавальні інтереси і потреби, об'єкт і суб'єкт пізнання. У вищих навчальних закладах три основні форми роботи - лекція, семінар і самостійна робота студентів (вивчення літератури та джерел, написання рефератів, курсових і дипломних.

Семінарські заняття є ефективною формою організації навчальних занять, з якими органічно поєднуються лекції. Семінар (від лат. "зетіпагішп" - "розсадник", переносно - "школа") - це особлива форма навчальних практичних занять, яка полягає у самостійному вивченні студентами за завданнями викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наступним оформленням навчального матеріалу у вигляді рефератів, доповідей, повідомлень тощо. Основними дидактичними цілями їх проведення є:

- забезпечити педагогічні умови для поглиблення і закріплення знань студентів з основ даного курсу, набутих під час лекцій та у процесі вивчення навчальної інформації, що виноситься на самостійного опрацювання;

- спонукати студентів до колективного творчого обговорення найбільш складних питань навчального курсу, активізація їх до самостійного вивчення наукової та методичної літератури, формування у них навичок самоосвіти;

- оволодіння методами аналізу фактів, явищ і проблем, що розглядаються та формування умінь і навичок до здійснення різних видів майбутньої професійної діяльності.

Види семінарських занять:

-семінари-бесіди

-наукові семінари

- з використанням ігрових ситуацій

-міжпредметні семінари

1.1 Історія виникнення та використання методу семінарськиз занять у навчальному процессі

Семінарська форма навчання виникла в давньогрецьких і римських школах, де повідомлення учнів поєднувалися з диспутами, коментаріями та висновками вчителів.

В радянській школі семінари призначались для поглибленого вивчення різних дисциплін.

Семінарські заняття виконують такі основні функції:

- навчальну (поглиблення, конкретизацію, систематизацію знань, засвоєних під час лекційних занять та у процесі самостійної підготовки до семінару);

- розвивальну (розвиток логічного мислення студентів, набуття ними умінь працювати з різними літературними джерелами, формування умінь і навичок аналізу фактів, явищ, проблем тощо);

- виховну (виховання відповідальності, працездатності, виховання культури спілкування і мислення, прищеплення інтересу до вивчення конкретної дисципліни та до фаху, формування потреби раціоналізації навчально-пізнавальної діяльності та організації дозвілля);

- діагностично-корекційну та контролюючу (контроль за якістю засвоєння студентами навчального матеріалу, виявлення прогалин у його засвоєнні та їх подолання).

Визначаючи методичну концепцію організації і проведення семінарських занять, слід виходити з того, що:

- до семінарських занять висуваються загальнодидактичні вимоги (науковість, доступність, єдність форми і змісту, забезпечення зворотного зв'язку, проблемність та ін.);

- при виборі методики проведення семінарських занять слід ураховувати особливості, зумовлені логікою викладання конкретної дисципліни та психолого-педагогічних особливостей студентської групи;

- необхідно забезпечувати високий рівень мотивації навчальної діяльності студентів (вивчення теми слід розпочинати із з'ясування її значення для засвоєння даної чи інших дисциплін, у майбутній професійній діяльності тощо);

- необхідно дотримуватися принципу професійної спрямованості навчання у ВНЗ та здійснювати різнорівневі міжпредметні зв'язки з іншими дисциплінами, практичним навчанням, що забезпечує формування єдиної системи знань, умінь та навичок студентів;

- важливим завданням є також формування професійної культури і мислення, вмінь самоосвіти;

- у процесі проведення семінарського заняття необхідно забезпечувати органічну єдність теоретичного і дослідно-експериментального пізнання;

- семінарські заняття мають гармонійно поєднуватися з лекційними, практичними і лабораторними заняттями та самостійною роботою студентів.

Залежно від завдань і змісту семінарських занять їх можна класифікувати як;

- просемінари;

- традиційні (тематичні) семінари;

- підсумовуючі семінари (повторення і систематизації знань, міжпредметні семінари та ін.);

- спецсемінари.

Просемінар проводиться зі студентами - першокурсниками з метою їх адаптації до лекційно-семінарської форми навчання у ВНЗ. Головним завданням просемінарських занять є формування у студентів умінь працювати з підручниками, першоджерелами, виконувати реферативні дослідження, готувати тези, доповіді та наукові виступи. Тобто, просемінари є своєрідними практикумами для підготовки першокурсників до навчально-пізнавальної діяльності на лекціях, у процесі практичних занять та самостійної роботи.

1.2 Мета та завдання методу семінарських занять у навчальному процесі

Основним завданням семінару як форми організації навчання в ВНЗ є поглиблення знань, їх систематизація й узагальнення на основі самостійного вивчення різноманітних джерел; розвиток широкого спектра аналітичних умінь, у тому числі: конспектування, рецензування, підготовка розгорнутих проблемно-тематичних виступів, опанування критичного зіставлення джерел і т. д. Але, на відміну від інших форм навчальних занять з історії, на семінарі студенти не просто засвоюють нові знання й уміння, а колективно обговорюють їх у класі після попередньої роботи вдома з рекомендованою літературою. Отже, семінар є більш складною формою організації навчально- го процесу, якій мають передувати уроки засвоєння нових знань і умінь і лабораторні заняття.

1.3 Принципи професійного навчання що першочергово реалізується при застосуванні методу семінарських занять

Принципи навчання - це керівні ідеї, нормативні вимоги до організації і здійснення освітнього процесу. Процес навчання здійснюється на основі обґрунтованих і перевірених практикою дидактичних принципів, обумовлених закономірностями і завданнями освіти. В учбовому процесі професійно - технічного навчання дотримуються загально дидактичних принципів навчання, а також специфічних, характерних для процесу навчання в професійно - технічному закладі. До принципів які першочергово реалізуються при семінарі.

Принцип науковості. Його суть полягає в тому, що всі факти, знання, положення і закони, які вивчаються за допомогою семінару повинні бути науково правильними.

Принцип системності і послідовності навчання. Викладач в ході семінару веде студентів від простого відтворення до самостійних творчих дій з вивченим матеріалом. Учбовий матеріал повинен бути побудований на системі взаємозв'язків елементів світу, який оточує учня. Принцип доступності навчання. Реалізація цього принципу передбачає дотримання правив: від простого - до складного, від відомого - до невідомого, від близького - до далекого, а також урахування рівня розвитку студентів, їх індивідуальних особливостей.

Принцип зв'язку навчання з життям. Реалізацію цього принципу в ході семінару забезпечують: використання на заняттях життєвого досвіду учнів, розкриття практичної значущості знань і т.д.

Принцип свідомості і активності в навчанні. При використанні семінару засвоєнню знань сприяють: роз'яснення мети і завдань учбового предмету, значення його для подолання життєвих проблем і для перспектив студента; використання в процесі навчання розумових операцій: аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції; позитивні емоції і мотиви навчання. А при активізації пізнавальної діяльності - позитивне відношення до навчання, інтерес до учбового матеріалу, тісний зв'язок навчання з життям.

Принцип наочності в навчанні («золоте правило» дидактики). Цей принцип реалізується в семінару, оскільки вона проводиться за допомогою наочної посібників.

Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навиків. Оскільки головною ознакою міцності є свідоме засвоєння фактів, понять, ідей, правив, глибоке розуміння істотних ознак і сторін предметів і явищ, зв'язків між ними, пояснення реалізує цей принцип.

1.4 Вимоги щодо реалізації методу семінарських занять у вищому навальному закладі

Методика підготовки і проведення семінарських занять передбачає:

- повідомлення студентам теми, плану семінарського заняття та рекомендованої літератури (найкраще подати студентам інструктивну карту проведення семінарського заняття);

- опрацювання та осмислення теоретичного матеріалу відповідної теми відповідно до плану семінарського заняття та рекомендованої літератури;

- підготовку до обговорення питань інформаційного блоку у формі діалогу, дискусії, диспуту, конференцій тощо (за планом заняття);

- підготовку, проведення фрагментів навчальних занять, на яких використовуються традиційні форми організації навчання (за вибором студента-практиканта), їх аналіз;

- підготовку та проведення фрагментів навчальних занять, на яких використовуються інноваційні форми організації навчання (за вибором студента-практиканта);

- виконання індивідуальних практичних завдань різних рівнів (за вибором студента-практиканта);

- написання рефератів (з метою відпрацювання пропущених лекційних чи семінарських занять);

- виконання завдань науково-пошукової роботи (написання рефератів за тематикою проблемного характеру, розробку доповідей для публічного виступу, підготовку тестів, анкет, бесід, інтерв'ю тощо)

У процесі підготовки до семінарського заняття слід дотримуватися такої послідовності.

1. проаналізуйте тему заняття, подумайте над його дидактичними цілями і основними проблемами, які винесені на обговорення;

2. опрацюйте рекомендовану навчальну, наукову та методичну літературу, при цьому обов'язково конспектуйте і занотовуйте прочитане, виписуйте те, що, на ваш погляд, сприятиме ефективному проведенню семінарського заняття;

3. намагайтеся сформулювати свою думку з кожного питання і обґрунтовуйте свої міркування;

4. запишіть запитання, які виникли у вас під час підготовки до проведення семінарського заняття, зверніться за консультацією до викладача-методиста чи викладача кафедри педагогіки;

5.складіть розгорнутий план-конспект проведення семінарського заняття, ретельно обдумуючи його етапи, структурні елементи, навчальні питання, що виносяться на розгляд, методи, прийоми та засоби навчання, за допомогою яких забезпечуватиметься навчально-пізнавальна діяльність студентів.

Розгорнутий конспект семінарського заняття.

2. Реалізація методу семінарських занять у вищому навчальному закладі

2.1 Виявлення ролі методу семінарських занять у вищому навчальному закладі.

Головна мета семінарських занять -- сприяння поглибленому засвоєнню студентами найбільш складних питань навчального курсу, спонукання студентів до колективного творчого обговорення, оволодіння науковими методами аналізу явищ і проблем, активізування до самостійного вивчення наукової та методичної літератури, формування навичок самоосвіти. Семінар в порівнянні з іншими формами навчання вимагає від учнів досить високого рівня самостійності в роботі з літературою - вміння працювати з декількома джерелами, здійснити порівняння того, як один і той же питання викладається різними авторами, зробити власні узагальнення та висновки.

Як вже зазначалося, при підготовці до семінару і в процесі його проведення до учнів пред'являють більш високі вимоги в плані їх самостійності, ініціативи, рівня розвитку їхнього вміння працювати з навчальною літературою, що і створює більш сприятливі умови, ніж на звичайному уроці, для організації дискусій, створення індивідуальної та колективної роботи учнів, підвищує рівень їх осмислення й узагальнення вивченого матеріалу. Комплексність даної форми занять визначається тим, що в ході його проведення поєднуються виступу учнів і викладача; позитивне тлумачення (розгляд) обговорюваної проблеми і аналіз різних, часто дискусійних позицій; обговорення думок учнів і роз'яснення (консультація) викладача; поглиблене вивчення теорії та набуття навичок вміння її використовувати у практичній роботі

2.2 Дослідження умов ефективного застосування методу семінарського заняття

З метою ефективності семінарських занять необхідна грунтовна підготовка до їх проведення як з боку кафедри і викладачів, так і учнів. Кафедра на початку семестру (навчального року) повинна забезпечити учнів методичними матеріалами для своєчасної підготовки їх до активних форм занять, у тому числі і до семінарів. Під час лекцій, пов'язаних з темою семінарського заняття, слід звернути увагу учнів на те, що необхідно додатково вивчити при підготовці до семінару (нові офіційні документи, статті у періодичних журналах, знову вийшли монографії і т. д.)

План підготовки семінарського заняття:

1. Вивчення вимог навчальної програми до теми семінарського заняття;

2. Визначення цілей і завдань семінару, підбір систематизованого матеріалу до семінару;

3. Розробка плану семінару;

4. Вироблення різних варіантів вирішення основних проблем семінару;

5. Підбір літератури, рекомендованої студентам до даної теми;

6. Розробка рекомендацій студентам щодо організації самостійної роботи в ході підготовки до семінарського заняття (вивчення літератури, підготовка індивідуальних і групових доповідей, виступ з окремих питань);

7. Напісані6е розгорнутого конспекту семінару, розподіл пунктів плану за часом;

8. Моделювання вступної та заключної частин семінару.

Плани семінарських занять, їх тематика, рекомендована література, мета і завдання її вивчення повідомляються викладачем на вступних заняттях або в методичних вказівках з даної дисципліни.

Перш ніж приступити до вивчення теми, необхідно прокоментувати основні питання плану семінару. Такий підхід викладача допомагає студентам швидко знаходити потрібний матеріал до кожного з питань, не затримуючись на другорядному. Починаючи підготовку до семінарського заняття, необхідно, перш за все, вказати студентам сторінки в конспекті лекцій, розділи підручників та навчальних посібників, щоб вони отримали загальне уявлення про місце і значення теми в досліджуваному курсі. Потім слід рекомендувати їм попрацювати з додатковою літературою, зробити записи за рекомендованими джерелам.

Записи мають першорядне значення для самостійної роботи студентів. Вони допомагають зрозуміти побудова досліджуваної книги, виділити основні положення, простежити їхню логіку і тим самим проникнути у творчу лабораторію автора. Ведення записів сприяє перетворенню читання в активний процес, мобілізує, поряд із зоровою, і моторну пам'ять. Слід пам'ятати: у студента, систематично ведучого запису, створюється свій індивідуальний фонд підсобних матеріалів для швидкого повторення прочитаного, для мобілізації накопичених знань.

Особливо важливі і корисні запису тоді, коли в них знаходять відображення думки, які виникли при самостійній роботі. Нерідко серед початківців викладачів можна зустріти людей, які вважають, ніби запису - справа проста, вимагає, в основному, зусиль рук, а не голови. Це суто помилкове уявлення. Повноцінні запису відображають не тільки зміст прочитаного, а й результат розумової діяльності студента. Важливо розвивати у студентів вміння зіставляти джерела, продумувати досліджуваний матеріал.

На підготовчому етапі семінару низку студентів може одержати завдання - підготувати реферати і виступити з тезами, а потім викладач визначає питання для постановки перед групою. Пожвавленню семінару, а значить його активізації, підвищення пізнавального та виховного потенціалу сприяють не тільки проблемні ситуації, а й введення в його макроструктуру ігрових прийомів. З цією метою на семінарі правомірно використовувати тести. З допомогою тестів можна вийти на анонсування майбутніх тем курсу дисципліни. Аналіз помилок на семінарі дає викладачеві матеріал для подальшого вдосконалення і змістовною, та методичної частин семінару, розробки власних тем.

Одним із завдань семінарів, як вже говорилося вище, є засвоєння студентами основних понять. У засвоєнні їх вельми ефективно проведення письмових та усних понятійних диктантів. Слід використовувати різні їх види: експрес- опитування, опитування-інверсія, диктант-персоналія, диктант-порівняння, диктант-тест, комбінований понятійний диктант. Експрес-опитування - це пропозиція розкрити названі поняття. Опитування- інверсія, на відміну від завдання пояснити значення терміна, пропозиція поставити питання. Такий прийом сприяє не просто «впізнавання» терміна, а й вводить його в активний словник студента.

Диктант-персоналія закріплює знання імен учених у зв'язку з їх вченнями. У рамках методики диктанту-порівняння та диктанту-персоналії можна розглядати і навчальні тексти. Ерудиція студента найбільш повно виявляється при використанні комбінованого понятійного диктанту. Володіння понятійним апаратом - необхідна умова засвоєння предмета. Семінар дозволяє використовувати все різноманіття наявних методичних засобів активізації вивчення дисципліни. Якщо абсолютна більшість студентів і сам викладач прийдуть на семінар добре підготовленими, семінар пройде успішно, дасть очікуваний результат.

2.3 Розробка професійно спрямованих завдань фрагментів занять які передбачають ефективне використання інженером-педагогом методу семінарських занять

Семінар є найважливішою формою засвоєння знань. Очевидні три структурні його частини: випереджає (підготовка до заняття), безпосередньо сам семінар (обговорення питань теми в групі) і завершальна частина (Післясемінарський робота студентів з усунення вималювалися прогалин у знаннях).

Не тільки сам семінар, але й випереджає, і заключающая частини його є необхідними ланками цілісної системи засвоєння винесеної на обговорення теми. У зв'язку з цим можна запропонувати план проведення семінарського заняття:

Вступна частина.

Позначення теми та плану семінарського заняття.

Попереднє визначення рівня готовності до занять.

Формування основних проблем семінару, його загальних завдань.

Створення емоційного та інтелектуального настрою на семінарському занятті.

Основна частина.

Організація діалогу між викладачами та студентами і між студентами в процесі вирішення проблем семінарського заняття

Конструктивний аналіз всіх відповідей і виступи студентів.

Аргументоване формування проміжних висновків, і дотримання логіки в послідовному дотриманні подій.

Заключна частина.

Підведення підсумків

Позначення напрямку подальшого вивчення проблем

Рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів.

План проведення семінарського заняття.

Підготовка студентів до семінарського заняття

Досвідчені викладачі, формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують студентів на виступи оцінного характеру, дискусії, поєднуючи їх з простим викладом підготовлених тим, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні залежно від тематики і ситуації.

Враховуючи характерологічні якості студентів (комунікативність, впевненість у собі, тривожність), викладач керує дискусією і розподіляє ролі.

Невпевненим у собі, некомунікабельним студентам пропонуються приватні, полегшені питання, що дають можливість виступити і випробувати психологічне відчуття успіху. В організації семінарських занять реалізується принцип спільної діяльності, співтворчості. Згідно з дослідженнями спільної навчальної діяльності процес мислення та засвоєння знань більш ефективний у тому випадку, якщо рішення задачі здійснюється не індивідуально, а передбачає колективні зусилля.

Тому семінарське заняття ефективно тоді, коли проводиться як заздалегідь підготовлене спільне обговорення висунутих питань кожним учасником семінару. Реалізуються спільний пошук відповідей навчальною групою, можливість розкриття і обгрунтування різних точок зору у студентів. Таке проведення семінарів забезпечує контроль за засвоєнням знань і розвиток наукового мислення студентів.

Готуючись до семінару, студенти повинні:

Познайомитися з рекомендованою літературою;

Розглянути різні точки зору з питання;

Виділити проблемні області;

Сформулювати власну точку зору;

Передбачити спірні моменти і сформулювати дискусійне питання.

При такій підготовці семінарське заняття пройде на необхідному методологічному рівні і принесе інтелектуальне задоволення всій групі.

Методика підготовки студентів до семінарського заняття.

При підготовці, студент повинен правильно оцінити питання, яке він узяв для виступу до семінарського заняття. Але для того що б правильно і чітко відповісти на поставлене питання необхідно правильно вміти користуватися навчальною, і додатковою літературою. Визначальне значення для всього ходу семінару має правильна методика його проведення. Безсумнівно, що методика різних семінарів (навіть по одній навчальній дисципліні) має свої особливості, які викладач ретельно продумує при складанні робочого плану. Однак є й деякі загальні положення, застосовні для всіх семінарів. Всі методичні труднощі у проведенні семінарських занять зводяться по суті до невміння розгортати на занятті творчу дискусію і керувати нею так, щоб привести учасників до досягнення мети вивчення теми. Але викладачі в проведенні семінарських занять з розгортанням дискусії потребують методичної допомоги з наступних питань: - Як домогтися оптимального співвідношення між шириною захвату обговорюваних на занятті проблем (вірніше, їх кількістю) і глибиною їх аналізу та засвоєння?

- Як досягти не формального словесного звіту про прочитане, а роздумів над досліджуваними проблемами, щоб замість завчених або просто вичитаних з книги виступів, були власні роздуми і висновки з прочитаного і осмисленого?

-Як розворушити «молчальников» і, навпаки, як обмежувати любителів поговорити без серйозних роздумів над тим, про що говорять вони самі і поруч сидять колеги?

- Як поступати при явно неправильних міркуваннях або невірному тлумаченні прочитаного?

При узагальненні ці питання звелися до одного - як розвернути на занятті дискусію? Саме в дискусії бувають розв'язні проблеми оптимального співвідношення між глибиною проникнення в обговорювану проблему і шириною охоплення питань для обговорення, бо логіка говорить про необхідність розібратися в одному важливому питанні, ніж десяток зачепити мимохідь, так і не зрозумівши їх толком. Саме в дискусії неможливий формальний словесний звіт про прочитане, а обов'язково потрібно вислів плодів власних роздумів, які, стикаючись з оригінальними думками інших учасників дискусії, і викликають дискусію.

Саме дискусія може розговорити «молчальников», бо зачепить їх за живе, здатна викликати у будь-якого бажання заперечити комусь чи підтримати найбільш близькі йому судження. І нарешті, дискусія дозволяє в інтересах кращого засвоєння використовувати навіть помилкові або явно неправильні, тенденційні висловлювання: чи не поправляти їх самому викладачеві (це буде по-школярськи), а зробити предметом дискусії («Висловлена така-то думка. Чи є на цей рахунок інші думки? ») Для успішного проведення семінару з творчою дискусією потрібна цілеспрямована попередня підготовка. І викладач і навчають, повинні налаштовуватися на серйозну та глибоку критичний аналіз прочитаної наукової літератури та змісту прослуханої по темі лекції.

Викладач дає студентам конкретні завдання на самостійну роботу у формі проблемно сформульованих питань, які вимагатимуть від них не тільки пошуку літератури, а й вироблення своєї власної думки, яке його власник повинен зуміти аргументувати і захищати (відстоювати свої і аргументування відкидати суперечать йому думки своїх колег). Можна виділити структурно-логічну схему з проведення семінарського заняття. Крім організації підготовки слухачів, викладачеві самому необхідно ретельно підготуватися не тільки за змістом теми, а й з питань методики, вірніше, з методичних питань реалізації змісту. Тут самий, мабуть, важливе питання - це визначення мети заняття.

Оскільки семінарське заняття проводиться у формі дискусії, то воно в жодному разі не може обмежуватися примітивної метою «закріпити знання». Іноді викладачі ставлять ще більш усічену мета - «перевірити знання», що взагалі віддає найчистішої води школярства, ставкою на зубріння. Мета семінарського заняття, проведеного у формі дискусії, може бути такою, щоб її досягнення знаменувало собою формування якихось важливих особистісних рис - переконань, поглядів, вміння аргументовано виступати, аналізуючи і оцінюючи явища природи та соціального життя з позицій науки. Коротше кажучи, слухачі (студенти) повинні вийти після заняття з аудиторії вже не тими, якими увійшли: їхні погляди мають стати ширше, переконання міцніше, знання диалектично, гнучкіше, самостійнішими, вони повинні оволодіти вмінням вести діалог, відповідати на репліки, правильно (доказово) висловлювати свої думки. Тому мета заняття повинна бути викладачем для себе сформульована цілком чітко, щоб під неї організувати всю іншу частину підготовки: підбір питань для обговорення, рекомендацію літератури для самостійної роботи, призначення доповідача, формулювання теми реферату (якщо він передбачається) і т.п.

Таким чином, до цієї частини роботи викладача, особливо майбутнього, треба спеціально готувати. Дії викладача з підготовки до проведення дискусії на семінарському занятті можна визначити за наступними пунктами:

1. Продумування мети семінару з даної теми.

2. Відбір і формулювання основних питань семінару.

Якщо передбачений реферат, то:

- Формулювання теми реферату та призначення доповідача;

- Допомога в складанні плану реферату та поради щодо його написання;

- Надання слова доповідачу для виступу з рефератом.

3. Формулювання додаткових питань семінару для розгортання дискусії на семінарі.

4. Формулювання практичних завдань для слухачів до семінару.

5. Слухання реферату та виступів, запитань і реплік слухачів, постановка чергового основної та додаткових питань для обговорення.

6. Втручання в хід обговорення у формі реплік, зауважень, запитань, поправок, доповнень і роз'яснень.

8. Підведення підсумків семінару та постановка завдань на майбутнє.

9. Оцінка ступеня досягнення мети.

10. Висновки на майбутнє (для вивчення чергової теми).

Якщо до семінару студенти не готували доповідей, то викладач зазвичай пропонує виступити бажаючим. Але на випадок відсутності таких необхідно заздалегідь намітити, кого слід викликати в обов'язковому порядку. Якщо ж виступити захотіли кілька студентів, рекомендується надати слово слабіші з них. Коли першим виступає сильний, добре підготовлений студент, то його вичерпну відповідь може виключити будь-яку активність з обговорюваного питання. Виступ же слабкого або середнього студента завжди залишає місце для доповнень і уточнень, а це необхідна умова активності інших студентів У ході першого виступу потрібно:

а) уважно стежити за мовою студента, запам'ятовуючи або записуючи її переваги і недоліки;

б) не виправляти допущені студентом у ході відповідей недоліки і помилки, крім вимови окремих слів, однак, якщо він відхиляється від суті питання, слід направити його виступ в потрібне русло;

в) не допускати, щоб перший виступ був дуже довгим, інакше може розсіятися увагу інших;

г) нагадувати присутнім, щоб вони зосереджено слухали свого однокурсника і записували, з приводу чого самі будуть виступати на семінарі.

Після того як перший студент закінчить свій виступ, не рекомендується ставити йому виникли додаткові питання, їх слід ставити перед усією групою. Перед тим як сформулювати питання, представляється не зайвим привернути увагу групи, звернувшись до неї, приблизно, з такими словами:

«Питання всій групі...».

Постановка ряду питань необхідна й тоді, коли ніхто не висловлює бажання доповнити попередній виступ. Якщо ж такі студенти є, їм слід надати можливість виступити так, як вони хочуть. Це дозволяє бачити, наскільки уважно група слухала першого оратора, і в той же час підвищує загальну ініціативу.

В ході семінару необхідно стежити, щоб не було повторень у відповідях, відзначати, які з прогалин, допущені в першому виступі, усунені. Потім слід поставити перед групою ті питання, які були упущені всіма або невірно освітлені. Якщо ж з ним не знайдеться бажаючих виступити, то можна викликати, для відповіді конкретних студентів.

Важче організувати активне обговорення теми, коли група слабо підготовлена. У таких випадках викладач змушений відразу давати навідні запитання, і успіх семінару в чому залежить від того, наскільки вміло це буде зроблено. Додаткові питання не тільки повинні бути чіткими і ясними, а й викликати у студентів прагнення висловитися. З цією метою дуже корисно розгорнути дискусію, для чого звернутися до аудиторії і запитати, чи все згодні з будь- яким невірним (а іноді і вірним) становищем, чи немає іншої думки з цього приводу. Іноді пропозицію висловитися можна адресувати конкретним студентам.

Елементи дискусії значно пожвавлюють семінар. Підводячи підсумки заняття і оцінюючи виступи студентів, слід виправити допущені ними помилки, вказати недоліки, але зробити це так, щоб мотивувати бажання виступати на наступному семінарі. Особливий такт потрібен відносно слабких студентів або тих, хто вважає за краще відмовчуватися. Якщо своєчасно зазначити, нехай навіть невеликий, прогрес в їхніх знаннях або умінні викладати свої думки, якщо обережно і певною мірою «авансом» похвалити, це зміцнить їхню віру в свої сили, підвищить подальшу активність. Після закінчення семінару викладач нерідко виставляє оцінки не тільки за основні виступи, а й за доповнення до них. Не рекомендується при цьому відзначати посередні або навіть погані знання студентів, які виявили ініціативу на занятті. Доцільніше поставити хороші і відмінні оцінки лише тим, хто в процесі відповідей на додаткові запитання показав глибоке знання навчального матеріалу.

Висновок

Семінар - це живий, творчий процес і його не можна запрограмувати в усіх деталях, але викладачу слід добре продумати кожен етап заняття. За характером семінарські заняття поділяються на випереджальні, навчальні, узагальнюючі (підсумкові). Важливу роль у підвищенні ефективності семінарського заняття відіграють підготовка та технологія його проведення. Вчитель стежить за тим, щоб під час семінару була створена атмосфера доброзичливості та взаємної довіри, вільного обміну думками, співробітництва та співдружності.

Доцільно поставити на занятті проблемне питання, викликати розгортання мікро дискусій, а завершити семінар підбиттям підсумків обговорюваної теми та оцінюванням знань студентів. Семінарські заняття різних типів сприяють розвитку мислення студентів. Саме тут формується і закріплюється вміння виступати в ролі оповідувачів і опонентів, доводити, заперечувати чи підтримувати, відстоювати власну точку зору. Ці висновок можна зробити після проведеної дослідницької експериментальної роботи. Всі інші завдання семінару - повторення і закріплення знань, контроль - повинні підпорядковуватися цій головній меті.

Семінарське заняття сприяє інтенсивній самостійній роботі студентів, формує в них вміння працювати з додатковою літературою. Оцінювання є одним з процесів пізнання, в результаті якого виявляється і виражається у формі оцінки значення різних об'єктів і процесів навколишньої дійсності. Оцінювання учбових досягнень розглядається нами як системоутворюючий компонент управління якістю навчання, що полягає у встановленні ступеня відповідності норм якості між метою і результатом навчання.

Семінарські заняття різних типів сприяють розвитку мислення студентів та сприяє інтенсивній самостійній роботі студентів, формує в них вміння працювати з додатковою літературою. Семінарські заняття -- обговорення класним колективом підготовлених доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу (чи кількох розділів). Вчитель заздалегідь визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні удентамита додаткові питання, розподіляє завдання між студентами з урахуванням їх індивідуальних можливостей, добирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації, перевіряє конспекти. Результати самостійної роботи студентів подають у вигляді плану чи тез виступу, конспекту основних джерел, доповіді чи реферату.

Обговорення відбувається у формі розгорнутої бесіди (переважно евристичної), повідомлення, коментованого читання першоджерел чи доповідей. На відміну від педагогічних технологій, заснованих на логіці науки "від знань до вмінь», сучасні педагогічні технології, зокрема і семінарські заняття, побудовані за принципом введення у навчально-виховний процес системи загальнолюдських цінностей, спрямування на розвиток професійних якостей та творчих здібностей особистості та способів діяльності, що забезпечують їх реалізацію.

Результатами процесу формування знань, умінь та навичок у ході підготовки та проведення семінарського заняття ми вважаємо високий рівень оволодіння навчальним матеріалом. Розвиток творчого мислення, уміння самостійно працювати над навчальним матеріалом, презентувати матеріали дослідження.

Список використаної літератури

Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія. - К.: Либідь, 1998.

Архангельский С.И. Учебный процесе в высшей школе. - М.: Высш. шк., 1980.

Вербицкий АА. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. - Высш. шк., 1991.

Галушко Т.Є. Лекція у вищій школі. - К.: Вищашк., 1971.

Кобиляцъкий І.І. Методи навчально-виховної роботи у вищій школі. - Л.: Вид-во ЛДУ, 1979.

Мацько Л.І., Мацько ОМ. Риторика: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2003.

Навчальний процес у вищій педагогічній школі / За ред. О.Г. Мороза. - К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2001.

Основы педагогики и психологии высшей школы / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Изд-воМГУ, 1986.

Володін Н.Н., Чучалін А.Г., Шухов В.С. Питання безперервного медичного утворення (проблемно-орієнтоване навчання) // лікар, що Лікує. 2000. №3.

Геращенко И.Г., Зубарєв Ю.А., Шамардін А.И. Роль інновацій в спортивній педагогіці // Теорія і практика фізичної культури. 1998. №4.

Кроль В.М. Психологія і педагогіка. - М.: Вища школа. 2001.

Крячко В.Б. Загальна педагогіка і теорія рішення винахідницьких завдань // Вчителям про ТРІЗ. 1999. №3.

Кужель С.С. Підсумки дискусії «Роль викладачів у впровадженні проблемно-пошукових засобів навчання» // Educational Technology & Society. 2002. №5.

Лептіна І., Семенова Н. Використання ефективних технологій навчання // Вчитель. 2003. №1.

Махмутов М.И. Організація проблемного навчання в школі. - М.: Педагогіка. 1977.

Навчання співробітників - класичні теорії навчання // Управління персоналом. 2000. №5.

Репкіна Н.В. Порівняльний аналіз розвитку молодших школярів в умовах різних систем навчання // Сайт проекту Міжнародна асоціація розвиваючого навчання, пряме посилання - #"justify">. Репкіна Н.В. Що таке розвиваюче навчання? Науково-популярний нарис. Томськ: Пеленг. 1993.

Скосарев Ю.П. До розробки моделі системи проблемного навчання у вузі // Сайт проекту Інтернет-конференції «Актуальні проблеми медичної освіти», пряме посилання - #"justify">.

Холодна М.А. Завдання інтелектуального виховання учнів в умовах сучасної школи // Сайт проекту «Математика, психологія, інтелект», пряме посилання - #"justify">.

Хуторський А.В. Евристичне навчання: Теорія, методологія, практика. - М.: Міжнародна педагогічна академія. 1998

Додаток

Додаток А

Об'єкт дослідження - процес теоретичного навчання у ВНЗ.

Предмет дослідження - умови застосування семінарського заняття, як словесного методу теоретичного навчання у ВНЗ.

Мета дослідження - виявити та теоретично обґрунтувати умови ефективного застосування методу семінарського заняття у процесі теоретичного навчання у ВНЗ. Гіпотеза дослідження - застосування методу семінарських занять у процесі теоретичного навчання у ВНЗ буде ефективним якщо: здійснюється проблемність та емоційність викладу; налагоджено контакт з аудиторією; відбувається гнучке управління діяльністю мислення учнів.

Відповідно до мети дослідження та висунутої гіпотези були сформульовані наступні завдання: Проаналізувати основні класифікації методів навчання у сучасній педагогічній науці. Визначити роль методу семінарських занять на практиці процесу навчання у ВНЗ.

Надати рекомендації інженеру-педагогу щодо використання методу семінарських занять у процесі теоретичного навчання.

Розробити педагогічні ситуації та провести їхній аналіз.

1. З'ясувати в деталях педагогічну ситуацію.

2. Виділити педагогічну проблему: реально існуюче чи назріває

3. протиріччя до якого веде ситуація.

4. Визначити педагогічну мету.

5. Визначити кілька варіантів досягнення мети.

6. Обрати та обгрунтувати оптимальний варіант рішення завдання.

7. Визначити критерії, за якими можна судити про досягнуті результати, методи оцінки результату.

8. Реалізувати продуманий план дій.

9. Провести рефлексивний аналіз результатів вирішення педагогічної задачі.

Ситуація: Студенти не відвідують лекційні заняття.

Щоб встановити причини зниження успішності студентів, а також низької відвідуваності ними лекційних занять було проведено анкетування.

Результати які були отримані.

1. Серед усіх опитаних 42% (82 студента) відвідують заняття щодня.

Регулярно відвідують пари (менше 3-х пропусків з предмета) 44% респондентів (85 осіб). Ходять тільки на практичні заняття 18% студентів другого курсу (18 осіб). В силу різних обставин 3% опитаних (у кількості 5 чоловік) пропускають декілька занять на тиждень. 2% опитаних (4 особи) відмовляються відвідувати певний предмет, тому як він їм просто нецікавий.

2. 25% опитаних студентів заявили, що пропускають пари через хворобу.

Вони не відносяться до розряду «боржників», а в поодиноких випадках мають 1-2 боргу.

15% (29 студентів) пояснюють свої пропуски паралельної зайнятістю на роботі, причому серед них: 9% (тобто 6 осіб) не мають боргів з навчальних предметів, їм вдається вдало поєднувати роботу і навчання.

17% пропускають заняття (11 осіб) відзначають, що їх нерегулярне поява на парах можна пояснити невдалим або нестабільним розкладом, що є причиною поганого самопочуття, прокидання і пропусків з незрозумілих причин.

14% опитаних (26 осіб) пов'язують свою відсутність на заняттях з транспортними проблемами, невідкладними справами, відсутністю інтересу до предметів, лінню, а також холодом в лекційних аудиторіях (30% або 56 студентів). 12% студентів, які пропускають пари (23 особи), знаходять інші причини для пояснення: проживання в іншому населеному пункті (3% або 6 чоловік), можливість переписати лекцію 2% (3 студенти), особисті обставини 1% (2 особи), а 6% опитаних (10 осіб) воліли не відповідати.

3. Що ж потрібно зробити для того, щоб збільшити відвідуваність лекцій і практичних занять студентами? На це питання були отримані такі відповіді: Для 29% студентів стимулом до відвідування занять стали б преміальні бали за фактом відвідин ними цих же занять.

Ця відповідь переважно дали ті студенти, які суміщають роботу і навчання. 16% опитаних бажають, щоб лекції були більш цікавими і «живими», тому як монотонна диктування матеріалу під запис значно знижує інтерес до предмета. 15% студентів думають, що відвідуваність лекцій та семінарських занять буде більш високою, якщо виробляти регулярний контроль відвідуваності. 7% респондентів думають, що потрібно стати більш відповідальними, боротися з власною лінню, і тоді відвідуваність точно збільшиться. 6% відзначили, що хорошого відвідування занять можна досягти в тому випадку, якщо виробляти перевірочні опитування за матеріалом лекції. Це підвищить інтерес студентів до викладається матеріалу, збільшить кількість оцінок, сприятиме отриманню іспиту з предмету «автоматом». 5% проголосували за стабільне щоденний розклад занять. 2% опитаних навіть не знають, що може спонукати студента краще відвідувати пари.

1% думають, що викладачі повинні бути більш прихильними до студентів. 1% студентів вважають, що безкоштовні обіди - запорука 100% -й відвідуваності. 4. 34% опитаних студентів вважають, що ніяких перешкод до отримання освіти у них немає (це ті студенти, які не пропускають заняття і не мають боргів). 45% респондентів чесно зізнаються, що головна причина неуспішності по навчанню - це їх власна лінь. 7% студентів (серед яких є і боржники і ті, у кого боргів не спостерігається) звинувачують викладачів, які: Не хочуть допомагати по своєму предмету; Пізно надають екзаменаційні білети; Ставляться до студентів зі злістю; Тихо і невиразно читають лекційний матеріал. 9% учнів відзначають, що їм заважає їх особисте життя. 5% респондентів скаржаться на нестачу підручників.

Додаток Б

1

2

3

4

Размещено на Allbest.ru

...