Самореалізація творчої обдарованості дитини в гуртку естрадного вокалу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миргородський міський відділ освіти

Миргородська ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 ім. Панаса Мирного

Самореалізація творчої обдарованості дитини в гуртку естрадного вокалу

м. Миргород 2014 рік

Зміст

Вступ

1. Активне самопізнання дітей в ході гурткових занять

1.1 Основні соціальні впливи на дитину

1.2 Діяльність як засіб самореалізації

1.3 Можливості гурткових занять як форми залучення дітей до самопізнання

1.4 Етапи реалізації завдань гурткової роботи в контексті самовизначення та самореалізації вихованців

2. Впровадження інноваційних технологій і вплив інноваційних процессів на особистість вихованця

2.1 Вплив масових заходів на самооцінку вихованця

2.2 Розвиток коллективу естрадної пісні

Список використаної літератури

Вступ

Підтримка та розвиток обдарованості є одним із пріоритетних напрямків сучасної освіти, оскільки поступ будь - якої країни , регіону, міста залежить саме від здатності її громадян нестандартно, креативно мислити, впроваджувати перспективні інновації в різні сфери суспільного життя.

Талановиті діти - це той ресурс, з якого створюється інтелектуальна і творчаеліта. Еліту будь - якого народу становлять особистості творчі, яскраві, мислячі. Щоб це потенційне національне багатство зберегти й примножити, необхідно вміти відбирати таких дітей, допомагати їм знайти себе й правильно оцінити, підтримувати їхній розвиток. Обдаровані діти в будь-якому суспільстві мають розглядатися як національне надбання й розраховувати на особливі соціальні права. Такі діти повинні бути об'єктом спеціальних педагогічних і соціальних програм, оскільки найбільші сподівання на покращення умов життя й розквіту нації пов'язані саме з обдарованою молоддю. Ось чому великого значення набуває науково-педагогічне розв'язання проблеми: пошук, виявлення і розвиток творчих здібностей та підтримка талановитих дітей.

Дитяче мистецьке мислення, здатність до творчості - найбільший дар природи. Дуже важливо розуміти, що даром цим природа наділяє кожну дитину. Але так само очевидно й те, що свої дари вона порівну не ділить і когось нагороджує щедро, не економлячи, а когось обходить стороною. Обдарованим же прийнято називати того, чий дар явно перевершує якісь середні можливості, здібності більшої частини людей. Ідея нерівномірності цього розподілу цілком очевидна, однак не всі з нею згодні. Якось, сміючись, Монтень помітив, що з усіх здібностей Бог найбільш справедливо розподілив розумові - бо ніхто не скаржиться на їх недолік. Багато фахівців називають обдарованістю генетично обумовлений компонент здібностей. Цей генетично обумовлений дар значною мірою визначає як кінцевий підсумок (результат розвитку), так і темп розвитку. Зовнішнє оточення, або, як кажуть у фаховій літературі, середовище і виховання або пригнічують його, або допомагають цьому дару розкритися. І, подібно до того, як ювелір може перетворити природний алмаз в розкішний діамант, сприятливе навколишнє середовище і кваліфіковане педагогічне керівництво здатні перетворити цей природний дар у видатний талант.

Кожна обдарована дитина - індивідуальність, яка потребує особливого підходу. Сприяння реалізації обдарування вимагає організації особливого середовища, зокрема, спеціальної освіти, яка виходить за межі навчання у звичайній школі.

Головною метою роботи естрадної студії з обдарованими дітьми є створення умов для формування високо-інтелігентної, активної, творчої особистості. Для досягнення поставленої мети система роботи з обдарованими дітьми має бути органічною сукупністю змісту, методів, форм, прийомів та засобів, які ставлять дитину в умови суб'єкта творчої діяльності й забезпечують формування її особистості як творця. Найважливішим в організації роботи з обдарованими дітьми є створення загального «поля креативності», яке сприяє розвитку їх творчих здібностей.

1. Активне самопізнання дітей в ході гурткових занять

Наставник повинен відповідно до духовних нахилів довіреної йому дитини надати їй можливість вільно розвивати ці нахили пропонуючи їй пізнати смак різних речей, вибирати між ними і розрізняти їх самостійно, інколи вказуючи їй шлях, деколи, навпаки - дозволяючи відшукувати дорогу їй самій.

Останнім часом в педагогіці, в тому числі і гуртковій, намітилася тенденція розвитку в бік гуманізації навчально-виховного процесу та створення умов для максимального розкриття задатків кожної дитини, а також оптимальної їх реалізації в контексті формування основних життєвих компетенцій. На тлі всього вищезазначеного, одним з пріоритетних завдань педагогічного процесу стає сприяння соціалізації підростаючого покоління, оскільки саме в суспільстві вчорашній вихованець чи учень буде демонструвати ті якості, знання, уміння, які були сформовані в дитячому віці. Наскільки пристосованими до життя в соціумі будуть наші діти, залежить від нас, дорослих. І в першу чергу, звичайно, від керівника гуртка.

1.1 Основні соціальні впливи на дитину

Теоретичною основою «освітнього простору» є поняття «освітнє середовище», яке, з позиції суб'єкта, має на увазі систему впливів і умов формування особистості, а також можливостей для її розвитку, які містяться в соціальному і просторово-предметному оточенні. Розглянемо узагальнену картину основних соціальних впливів на дитину. До них можна віднести дії з боку сім'ї, школи, позашкільних закладів та некерований вплив «вулиці». Останній, нажаль, часто домінує, особливо у певному віці. А якщо до цього додаються особливості родинного мікроклімату, асоціальні прояви найближчого оточення та/або психологічні проблеми власне самої дитини, то педагогічні зусилля з «сіяння розумного, доброго, вічного» можуть і не дати паростків. Тому як ніколи актуальною є необхідність витіснення негативного впливу «вулиці» за рахунок збільшення якісної позаурочної гурткової роботи. Гурток покликаний зробити дитяче дозвілля цікавим та корисним. При цьому досягається одразу декілька цілей, навіяних педагогіці сучасністю:

надати дитині можливість вибору виду діяльності відповідно до власних уподобань та схильностей, тим самим реалізуючи всі аспекти «САМО» (САМОстійності, САМОвизначеності, САМОреалізації тощо);

забезпечити сприятливі умови для продуктивної навчальної та творчої діяльності дитини у всіх напрямках позаурочної навчально-виховної системи;

формувати дитячу особистість на високоморальних та суспільно-активних засадах. Тобто самопізнання та творчість не є самоціллю.

Це шлях до формування особистості, для якої характерними є духовність та здатність доповноцінної реалізації самої себе не лише в навчальному контексті але й протягом життя в контексті соціуму. Лише за умови відновлення зв'язку, при якому і батьки, і школа зацікавлені у залученні підростаючого покоління до позашкільної гурткової роботи, всі ланки освітньо-виховного процесу зможуть об'єднатися в той самий єдиний, цілісний освітній простір, який забезпечить реалізацію вищезазначених цілей. Але повернемось до гурткового освітнього середовища і розглянемо його структурні компоненти:

Фізичне оточення - дизайн, розмір і просторова структура навчальних приміщень, умови для переміщення і розміщення гуртківців тощо.

Людський чинник - особистість керівника гуртка, наповнюваність груп, добір колективу вихованців та його вплив на соціальну поведінку, успішність особистості, етнічні особливості, якість підготовки педагога, статево-вікова структура дитячого контингенту.

Програма навчання - новаторський характер змісту, технології, стиль і методи навчання, форми діяльності, характер контролю.

Віртуальне інформаційне оточення - ЗМІ, інтернет, соціальні мережі.

1.2 Діяльність як засіб самореалізації

Вітчизняні та закордонні психологи та педагоги визначають діяльність як провідний чинник формування та розвитку особистості, маючи на увазі при цьому цілеспрямовану активність дитини. Тож, природнім є існування прямої залежності особистісного саморозвитку від запропонованих можливостей та шляхів для самореалізації. Характер та глибина розвитку кожної особистості за однакових умов навчання та виховання залежать, головним чином, від її власних зусиль, від тієї завзятості та наполегливості, які проявляються в різних видах діяльності, з відповідною поправкою на природні задатки дитини.

Види діяльності, реалізовані в роботі гуртка:

Навчально-пізнавальна діяльність - це безпосередньо гурткові заняття, на яких діти здобувають нові знання, власний досвід, на яких базується формування різноманітних життєвих компетенцій. Трудовий вид діяльності переважно реалізує здобуті під час занять практичні вміння та навички. Комунікативний розвиток вихованців відбувається і в навчально- виховному процесі, але більш ефективним ми вважаєм вільне (неформальне) спілкування на всіх рівнях: керівник гуртка - дитячий колектив, педагог - гуртківець, в процесі міжособистісної взаємодії вихованців.

Аксіологічна (ціннісна) діяльність реалізується під час формування дитячого колективу, в ході виховних бесід та співбесід, через позитивний особистий приклад керівника гуртка. Таким чином формуються ідеали загальнолюдської моралі. Художньо-естетичний розвиток є невід'ємною складовою навчально-виховного процесу. Окрім того гуртківці мають змогу реалізувати себе через участь у культурно-масових заходах, конкурсах та змаганнях різних напрямів та рівнів. Пізнання культури, звичаїв та традицій рідного краю, знайомство з мистецькими творіннями дають можливість дітям проявити себе як громадянина та патріота. Робота з урахуванням потреб колективу, в контексті організації дитячого самоврядування є одним з аспектів суспільно-корисної діяльності. Останні роки намітилася тенденція до збільшення у гуртковому контингенті дітей молодшого віку. Що і зумовило підвищення значущості використання ігрових методик у навчально-виховному процесі, які відкривають нові шляхи для самореалізації вихованців. Тож для максимальної самореалізації гуртківців необхідно виконання наступних умов:

добровільність й масовість участі дітей у позакласному навчально-виховному процесі;

диференціація вихованців за інтересами та спрямованістю на визначений вид діяльності;

корегування програми занять з урахуванням індивідуальних інтересів, здібностей та рівня підготовки дитини;

загальнодоступний, масовий, суспільно-корисний характер діяльності гуртка, зорієнтований на практичні та особистісно значущі для кожного вихованця завдання;

різноманіття сфер спілкування, можливість неформальної взаємодії керівника гуртка та дитячого колективу;

і, як один з головних, чинників, що сприяють вільній та максимальній самореалізації особистості, - створення творчої й доброзичливої атмосфери.

1.3 Можливості гурткових занять як форми залучення дітей до самопізнання

Знайомство із різноманітними пісенними творами і музичними жанрами надає можливість вихованцям визначити творчі та життєві пріоритети, дозволяє на практиці обирати ті з них, які більше відповідають власним індивідуальним особливостям. Під час гурткової роботи створюються оптимальні умови для розвитку творчо обдарованої особистості, оскільки, порівняно зі школою, заняття носять менш формальний, не такий догматичний характер (наприклад: дитина не так чітко прив'язана до графіку занять - може прийти в інший час, в іншу групу тощо); навчально-виховний процес спрямований не стільки на виконання програми, скільки на врахування інтересів та здібностей конкретних вихованців. Тим самим більш повно відбувається процес самовираження і самореалізації дитини, впливаючи на пізнання нею самої себе та самовизначення в мистецтві та житті. Одним з основних завдань гуртка «Естрадного вокалу» є формування у вихованців творчого процесу пізнання навколишнього світу та цілісного сприйняття народного мистецтва як частини культури українського народу. Крім того, в ході гурткових занять дитина реалізує власні творчі схильності, розвивається її художньо-естетичний смак, формуються потреби і здібності до творчої діяльності.

1.4 Етапи реалізації завдань гурткової роботи в контексті самовизначення та самореалізації вихованців

Розглянемо етапи реалізації цих завдань, прослідкувавши їх зв'язок з самовизначенням вихованців. На першому етапі увага дітей спрямовується на розуміння краси навколишнього світу. Прищеплюється смак до творчості, відбувається засвоєння основних знань, умінь та навичок в ході знайомства з найвідомішими народними піснями і мелодіями. Саме в цей час дитина робить перший вибір: чи підходить їй цей вид діяльності? чи отримує вона від нього задоволення? Другий етап - етап формування навичок прогнозувати результати власної діяльності, бачити в уяві готову роботу; втілювати своє бачення, настрій, уміння. Саме в цей час гуртківець визначається з тим, наскільки він може проявитись у той чи іншій естрадній пісні, образі, обирає ту з них, в якій буде вдосконалюватись, до якої має хист. Найголовніше для педагога на цьому етапі - знайти обдарованих дітей та дати їм можливість проявити себе. Третій етап характеризується вільним самовираженням вихованців гуртка шляхом самостійного вибору теми пісні та вокальної техніки виконання. Діти визначаються з тим, як використати набуті знання та вміння, власний талант (наприклад: чи приймати участь у конкурсах та змаганнях більш високого рівня; можливо, гурткові заняття вплинуть на вибір професії).

Чинники, що сприяють самовизначенню та самореалізації в ході начальних занять:

здійснення диференційованого підходу, з урахуванням вікових даних, здібностей, інтересів, можливостей кожного гуртківця, що виявляється у діагностиці та умовному групуванні дитячого колективу;

особистісна орієнтація навчального процесу;

на ряду з цим самовизначенню особистості сприяє ознайомлення з великою кількістю вокальних творів, музикантів, композиторів, професійних колективів. Серед них: торцювання, вишивка, аплікація, квілінг, квіти з тканини, шиття тощо;

використання різноманітних форм та методів організації навчальної роботи (індивідуальних, колективних, групових, парних; ігрові прийоми та методи, змагання, подорожі тощо);

і, власне, практична діяльність в зоні найближчого розвитку вихованців, яка забезпечує емоційне задоволення, радість дітей від творчої роботи на занятті, зацікавленість художньою працею.

Система творчих занять - це засіб формування досвіду творчої діяльності гуртків та визначення шляхів його реалізації.

Аспекти роботи педагога зі сприяння самопізнанню гуртківців:

організація інноваційного освітнього мікросередовища, сприятливого для процесу саморозвитку та творчого мислення;

спостереження за дітьми задля виявлення їхніх індивідуальних особливостей та схильностей;

виявлення природних задатків дитини та розкриття їх в процесі різноманітних видів діяльності;

сприяння позитивній самореалізації під час навчально-виховного процесу у закладі (наприклад: доручення більш досвідченим гуртківцям надавати практичну допомогу новим членам гуртка;

залучення дітей до конкурсів, змагань) тим самим заохочуючи їх працьовитість і успіхи;

формування адекватної самооцінки, шляхом порівняння власних нових досягнень з попередніми;

виявлення обдарованих дітей за результатами творчої діяльності;

заохочення гуртківців до подальшого самовдосконалення шляхом постановки нових завдань з послідовним їх ускладненням;

робота з батьками, мета якої - допомога у самовизначенні та залучення до процесу самопізнання.

Значущими моментами методичної роботи є можливість кожної дитини побачити свій творчий розвиток, незалежно від того, скільки часу вона відвідує гурткові заняття. Шлях вихованця починається у “гніздечку творчості”, символізуючому задатки дітей, і продовжується зростанням від “яйця” до “променів сонця”. При цьому враховуються багато чинників, наприклад: участь у конкурсах, фестивалях, масових святах, сформовані вміння, корисність для колективу, поведінка вихованців та інші.

2. Впровадження інноваційних технологій і вплив інноваційних процессів на особистість вихованця

Сьогодення багато в чому базується на інформаційних та телекомунікаційних технологіях. Їх впровадження не могло не торкнутися і системи освіти. І, хоча активний процес використання навчальних компьютерних технологій відбувається протягом останніх двох десятків років, проте вони продовжують займати почесне місце в переліку педагогічних інновацій. Використання інформаційних та телекомунікаційних технологій ми будемо розглядати як інноваційний засіб створення креативного освітнього мікро-середовища, певною мірою зміщуючи акцент у діяльності керівника гуртка з педагогічного впливу на особистість вихованця в сферу організації оптимальних умов для самоосвіти та саморозвитку останнього.

З 2012 року зусиллями керівника гуртка створена, використовується та постійно вдосконалюється студія звукозапису. Поповнюється, оптимізується пісенна, нотна і музична фонотека. Одним з останніх нововведень стало використання студійного запису як окремого вокаліста так і ансамблевого звучання. Діти мають змогу якісно записувати свій голос, аналізувати свої творчі досягнення і недоліки. Студійний запис вимагає від виконавця повної зосередженості, чіткості думок, творчого миттєвого розкриття а також поваги до всіх інших учасників студії.

Доступне та безкоштовне використання ресурсів мережі Internet, розширюючи кордони спілкування, дає можливість широкого обміну досвідом та налагодження комунікативних зв'язків з однолітками та однодумцями. Численна кількість існуючих у Всесвітній Мережі інформаційних ресурсів стає невичерпним джерелом додаткових знань і шляхом реалізації дослідницької діяльності. Також підвищується продуктивність навчання - автоматизація нетворчих, рутинних операцій, швидкий пошук інформації за ключовими словами звільняє час для розвитку особистості вихованця. Саморозвитку, формуванню художньо - естетичного смаку забезпечує розвиток інформаційної культури, підвищує зацікавленність навчанням, гарантує більш глибоке та повне розуміння теоретичного матеріалу, що забезпечує розширення професійних горизонтів. Тим самим створюються належні умови для саморозвитку та самоосвіти вихованця. Слід окремо зазначити, що використання інформаційних технологій саме по собі не призводить до суттєвого покращення навчально-виховного процесу - його слід розглядати як допоміжний інноваційний компонент креативного освітнього середовища, яке має за мету забезпечити максимально сприятливі умови для саморозвитку дитини в контексті гуманізації та соціалізації особистості.

Студійна і сценічна робота в перед концертний період.

По завершенні технічного опрацювання твору засвоєння його та вивченя напам'ять, варто більшу увагу приділити охопленню твору в цілому - “вибудувати” форму, закріпити зв'язок частин, досягнути переконливості, продумати інтерпретацію. Злиття всіх фрагментів і частин в ціле, в пісню єдиного дихання вимагає відповідного часу, неодноразових приспівувань пісенного матеріалу, як в цілому, так і по частинах. Вокалізування повинні відбуватися не тільки в темпі, але й з повною душевною віддачею та відповідними емоціями, наче на концерті в присутності уявних глядачів. В контексті цієї роботи доречно буде згадати про роботу із зеркалом. Виконавець повинен добре знати як він виглядає візуально. І намагатись щоб візуальна низка його виступу органічно доповнювала суто пісенну. Проте скільки б не практикувались дані методи, справжній концерт завжди вносить у виконання щось нове, несподіване для самого артиста.

Дуже корисними є студійні і репетиційні записи вокалу . Цей прийом може перевірити ступінь впливу сценічного хвилювання на якість виконання, виявити слабкі місця. Повторні записи вокальних партій зменшать вплив хвилювання на виконання. Співставляючи запис із критичними зауваженнями слухачів, виконавець може скласти чітке уявлення про позитивні і негативні сторони свойого власного виконання. Проте, робота над твором завершується тільки на естраді; в самому процесі перших публічних виконань. Вивчення пісні не можна вважати більш-менш закінченим, поки вона хоча б 2-3 рази не була виконана на концертах. В останні дні перед виступом потрібно займатися менше і не з такою внутрішньою напругою, як раніше. Якщо пісні добре вивчені і опрацьовані, то вирішального значення на концерті відіграє відсутність фізичної втоми рук і свіжа свідомість. Тому недоцільно працювати до повної знемоги, намагаючись ще міцніше закріпити матеріал. Щодо занять в день виступу, то слід зазначити, що кожен виконавець індивідуально підходить до цього питання.

Не доводити організм та слух до втоми. Працювати тільки над зручністю, легкістю, а головне над красою та якістю звучання. Щоб не стомлюватися перед концертом співати слід найбільше середнім звуком. В останні дні, а тим більше в день концерту вкрай небажаною є не тільки фізична втома в будь-якому прояві, а також і втома уваги та емоційної сфери сильними переживаннями, незалежно - позитивні вони чи негативні. Вокаліст повинен охороняти себе від витрат нервової енергії, проте не створювати “тепличні” умови. В передконцертний період не слід різко змінювати звичний розпорядок дня. Слід добре виспатися, особливо в переддень концерту. Сон найкраще відновить фізичні і духовні сили. Проте не слід зловживати цим засобом.

Міра відпочинку й інші риси поведінки в день виступу залежать від характеру та інших типових і індивідуальних рис, котрі притаманні артисту. Так, вокалістам, які відрізняються підвищеною нервовою збудженістю, легко втрачають контроль над собою під час виконання, потрібно провести день максимально спокійно, уникаючи сильних вражень. Варто також звернути особливу увагу на режим харчування в день концерту. В день концерту не слід обтяжувати себе важкою, гострою їжею. Ситість негативно впливає на загальний стан організму виконавця. З'являється сонливість, притуплюється реакція, бажання, темперамент, ритм, слух. Деякі артисти, в день виступу взагалі не вживали їжі. Доцільно останній прийом їжі зробити за декілька годин перед виступом. Незважаючи на характер та образність пісні, що виконується, співак має бути внутрішньо спокійний і повністю контролює ситуацію, знаючи, що і як він буде робити у наступний момент. Проте це не виключає певних рис імпровізаційності у його мистецтві. Відповідно до реакції публіки, згідно з концертною ситуацією, можливо видозмінювати пластично-візуальну лінію, залишаючись, проте, в межах свого строго означеного академічного амплуа. Для того, щоб вдало виступити в концерті виконавець повинен бути у стані оптимальної концертної готовності.

Оптимальний концертний стан можна умовно поділити по трьом основним складовим, параметрам - фізичному, емоційному та розумовому. Всі вони взаємопов'язані між собою. Так хороший фізичний стан, фізична підготовка дають відчуття сили, витривалості, гарний настрій, що звісно позитивно впливає на хороший емоційний стан під час виступу, позитивно впливає на концентрацію уваги, мислення та пам'ять тобто загальний розумовий тонус виконавця. Відомо, що багато відомих виконавців могли виходити на сцену і при поганому фізичному самопочутті і співали при цьому надзвичайно вдало. Концертний стрес мобілізував захисні сили їх організму. Проте для молодих виконавців підтримання хорошої фізичної форми є доволі вагомим чинником зростання їх професійної майстерності.

Іншими словами для повноцінних занять естрадним вокалом треба бути здоровим. Таким чином складовими оптимального концертного стану є компоненти фізичної, розумової та емоціональної підготовки. Два останні компоненти є по суті психологічною підготовкою. Мета психологічної підготовки в принципі зводиться до оптимізації вивчення твору та його повноцінному, стабільному відображенні на сцені.Великого значення тут відіграє вміння зконцентруватися та розслабитися. Можна також порекомендувати своєрідну рольову підготовку. Коли виконавець ніби імітує образ відомого йому виконавця який не боїться публічних виступів і починає грати ніби в образі іншої людини. Навіть коли програма вивчена здавалось би ідеально, кожен співак хоче застрахуватися від можливих помилок, збільшити своєрідний запас стабільності. Тому, що навіть при бездоганному опрацюванні завжди десь може бути невиявлена помилка котра може виявитись вже на сцені. Виникає питання, як на загальному фоні вдало вивченого твору її виявити. Для цієї додаткової впевненості можна порекомендувати пограти твори у екстремальних умовах. Наприклад, при дуже яскравому або поганому освітленні або взагалі при відсутності його. Тим більше, що у концертному житті трапляються всілякі випадки. Проте, подібні речі слід практикувати як допоміжні, тільки після повного вирішення всіх музичних та вузько технічних завдань, що постають у даному творі.

Емоційний компонент ОКС передбачає відчуття позитивного емоційного піднесення перед виступом. Тобто, по великому рахунку в ідеалі, день виступу повинен бути невеликим або ж великим але музичним святом. Таким чином зі сцени до залу має йти позитив і глядачі-слухачі очікують від вас саме цього. Виходити на сцену повністю підготованими і з добрим серцем і діти набагато більше зможуть. Вдалим виступам передує ґрунтовне опрацювання твору, позитивний бойовий настрій, бажання співати добре, відсутність втоми, добрі відносин з оточуючими, здоровий фізичний стан.

Рідко хто з співаків не хвилюється перед виступом. Ні талант, ні вік, ні досвід не рятує від хвилювання. Позбутися хвилювання, по суті, неможливо. Проте можливо навчитися пристосовуватися в умовах концертного виступу до виконання в екстремальних умовах. Так, по виході на естраду, перед самим виконанням твору, виконавець повинен виконати певний обсяг дій, які і мають направити нервову енергію в потрібне русло. Виконання повинно починатися з “другого” разу, “перший” раз - воно має відбутися подумки. Це повинно виражатися думкою про ідею пісні і її характер, і слуховим уявленням динаміки і тембру, в якому виконання задумано. Хвилювання перед виступом не завжди приносить негатив. Це відбувається, якщо воно стає домінантним переживанням. Коли ж вокаліст не втрачає влади над собою, хвилювання має навіть позитивне значення: боротьба з ним мобілізує волю і налаштовує весь організм - психіку і механіку на майбутній успіх.

Самооцінка і самоконтроль - не легке завдання для артиста. Поряд з переоцінкою часто трапляються й випадки недооцінки виступу: дитина незадоволена собою, їй не вдалося втілити той чи інший аспект задуманого, здається, що вона спіав без відповідного настрою. Водночас у сприйнятті публікою виконання цього твору виявляється діаметральна протилежність. Отже, для досягнення повного сценічного ефекту слухове і зорове враження від виконавця повинно органічно поєднуватись і взаємно доповнювати одне одного. Надумана та неорганічна пантоміміка може викликати лиш відразу. І навпаки, хоча й далекі від гарних, але народжені переживанням виконуваної пісні, жести і міміка можуть бути органічними і посилити дію пісні на слухача.У сценічній поведінці повинні об'єднуватися інтелектуальна і емоційна сфери артиста, націлені на краще виконання творчого завдання. Потрібно слідкувати, щоб змістовна емоція не перетворилась у афективне збудження, щоб замість життя образу на сцені не виявився грубий натуралізм.

2.1 Вплив масових заходів на самооцінку вихованця

Якщо в навчально-виховній роботі гуртка використовуються різноманітні за змістом та чисельністю учасників форми виховної роботи (індивідуальні, групові, дуетні), то в масштабі всього закладу на перший план виступає організація культурно-масових заходів.

Культурно-масовий захід - це відносно обмежена за часом та місцем проведення, організована взаємодія великої кількості суб'єктів виховного процесу. Метою цієї взаємодії є організація змістовного вільного часу дітей, задовільнення їх інтересів шляхом проведення різноманітних форм культурно-масової роботи, спрямованої на підвищення виховної функції дозвіллєвої діяльності. Відносна обмеженість за часом та місцем пов'язана з тим, що виховний вплив массового заходу здійснюється не лише під час його проведення. Педагогічний супровід будь-якої масової справи передбачає попередню роботу, як то: настроювання дітей для участі в ньому, підготовку учасників в тому чи іншому вигляді, репетиції. Досконало підготовлені та майстерно проведені масові заходи є ефективною формою виховної роботи, зокрема соціального та емоційного виховання всіх його учасників. Вони сприяють активізації навчально-пізнавальної активності, формуванню організаторських здібностей, пропонують додаткові шляхи творчої самореалізації та зростання, допомагають у процесі ціннісного орієнтування дітей, здійснюють суттєвий вплив на емоційний розвиток гуртківців, а також надають можливості соціальної адаптації дітей та підлітків - зокрема, значно підвищують самооцінку вихованців. Можливості культурно - масового заходу як засобу емоційного та соціального виховання.

Самооцінка - компонент самосвідомості, який включає в себе, на рівні зі знаннями про себе, оцінку особистістю власних фізичних характеристик, здібностей, моральних якостей та вчинків тощо. Можна поставити знак рівняння між поняттями «самооцінка» та «самоповага». Саме від неї багато в чому залежить, наскільки адекватно гуртківець буди сприймати результати власної творчої діяльності, чи буде прагнути розвитку власних здібностей в подальшому, чи зможе застосувати набуті знання та вміння в житті.

Самооцінка не є стабільною, в залежності від багатьох чинників вона має тенденцію змінюватися. Найчастіше критеріями самооцінюван-ня є компетентність у тому чи іншому виді діяльності та статус, який вже має особистість або якого прагне досягти. Прийнято розрізняти адекватну (реальну) та неадекватну (завищену чи занижену) самооцінку. Метою педагога є створення умов для формування у вихованців реального погляду на самого себе. В естрадній студії «Калейдоскоп» використовуються різноманітні форми організації культурно-масових заходів, наприклад: тематичні, конкурсні, ігрові, концертні, розважальні, театралізовані програми. Часто використовується комбінована форма організації, яка включає в себе елементи кількох вище названих. Тим самим, заходи культурно-масового характеру задовольняють і розвивають різні потреби та інтереси вихованців, не повторюючи їх, а доповнюючи, складаючись у цілісну систему впливу на особистість гуртківця. Саме ця різноманітність та варіативність ролей, у яких може виступити кожен з вихованців (артист театралізованої концертної вистави, конкурсант у творчому чи ігровому змаганні, член команди підтримки, або навіть просто активний глядач) та доброзичливість аудиторії дозволяють гуртківцям не лише реалізовуватися в ході підготовки та проведення культурно-масових заходів, але й набувати впевненості у собі, власних силах, здобуваючи той самий соціально вагомий статус серед однолітків. Самопізнання завжди опосередковане відображенням зовнішнього світу, представленого у спільній діяльності і спілкуванні з іншими людьми.

Спілкування - міжособистісна і міжгрупова взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного і обмін певними результатами психічної діяльності (інформацією, думками, почуттями, оцінками тощо). Формальне - спілкування, що відбувається відповідно до певних норм, правил і підпорядковане вирішенню конкретних педагогічних завдань. Цей вид спілкування реалізується переважно в ході навчально-виховного процесу. Неформальне спілкування передбачає певний рівень взаєморозуміння, злагоди, психологічної близкості, тож має за мету заповнення можливого комунікативного вакууму. Саме в цих відносинах максимально задовільняється потреба в самореалізації, самовираженні та самооцінці.

Акцентуємо увагу на трьох сторонах спілкування:

комунікативна - це власне обмін інформацією, її уточнення;

інтерактивна - під якою розуміється організація взаємодії суб'єктів спілкування, тобто обмін не лише інформацією, але й діями, побудова спільної стратегії діяльності;

перцептивна - тобто процес взаємного сприймання і розуміння співрозмовників, пізнання ними одне одного.

Слід зазначити, що всі сторони спілкування присутні в обох його видах, але для формального виду більш характерними є комунікативна та інтерактивна складові, в той час як перцептивний бік повніше розкривається у неформальному спілкуванні. Обидва види спілкування присутні у позанавчальній діяльності і дають змогу вихованцям глибше пізнати не лише один одного, але і себе самого.

Участь у підготовці та проведенні культурно-масових заходів об'єднує дітей в бажанні розкрити індивідуальні таланти та отримати оцінку колективу;

Колективний виступ сприяє налагодженню товариських взаємозв'язків між гуртківцями;

Стимулювання взаємодопомоги у вирішенні різноманітних завдань - опосередкована форма спілкування представлена схемою «педагог-батьки-діти» і має на увазі спілкування з батьками вихованців, як один із чинників впливу на останніх;

В процесі неформального спілкування реалізується бажання вихованців взаємообміну здобутим досвідом;

Індивідуальна бесіда - співбесіда найбільш розповсюджена форма неформального спілкування;

Проведення за нагодою тематичних годин спілкування за нагальними питаннями.

Всі розглянуті форми організації спілкування надають керівникові гуртка наступні можливості, які сприятимуть процесам самопізнання та саморозвитку вихованців: - активізація пізнавальної діяльності; - підвищення ефективності навчального та виховного впливів на гуртківців; - розширення життєвого кругозору; - формування комунікативних навичок та загального досвіду спілкування; - прищеплення гуманістичних цінностей; - створення відчуття емоційної комфортності для всіх членів дитячого колективу; - сприяння переосмисленню соціальних ролей; - позанавчальне спілкування дає також можливість корегувати негативні повединкові та соціальні прояви; - допомогти гуртківцям визначити свій подальший творчий і життєвий шлях, реалізувати власні здібності та таланти; - і, як підсумок всього вищезазначеного, здійснювати керування власне процесами самопізнання та саморозвитку вихованців. Тож, кожен педагог має усвідомлювати значущість спілкування, бо обмеженість соціальних контактів і стосунків, відсутність можливості отримати зворотній зв'язок, а, отже, і зворотну інформацію, гальмує процес самопізнання.

2.2 Розвиток коллективу естрадної пісні

Сучасна естрадна пісня стала найпопулярнішим музичним жанром. Під час занять в естрадній студії діти отримують необхідні знання у галузі світової та української культури, авторські навички вільного спілкування з аудиторією, уміння досконало володіти голосовим апаратом. Специфіка роботи студії передбачає теоретичне ознайомлення вихованців з основними музичними, літературними та вокальними знаннями, практичну роботу зі створення художнього образу, основ сценічного руху та ритміки.

Завданням керівника є навчання правильному співу у всьому його комплексі: звукоутворення, ведення звуку, дихання, дикція. Під час роботи над чистотою інтонування одночасно слід вчити легкості, дзвінкості та звукочастотному вібрато, натуральності звучання голосу. Слід розкривати творчу індивідуальність виконавця, прищеплювати культуру, оберігати дітей від манірності й наслідування чи дублювання майстрів естради. Вокальна робота проводиться на доступному музичному матеріалі. Увесь процесс постановки та зміцнення голосу, вирівнювання регістрів має бути надзвичайно обережним та поступовим.

Пісня не тільки музично - вокальний твір, але й літературний. Тому вихованці мають знати будову пісні як літературного твору, як сфери емоційного життя людини, уміти емоційно переводити зміст тексту пісні у відповідні форми виразності. Оскільки естрадний жанр вимагає видовищності, особливе значення має робота над сценічним оформленням репертуару. При цьому використовується все для найповнішого розкриття художнього образу: пластика, світло, театралізована дія, спецефекти. Окрім ритміки проводяться заняття з вивчення елементів сценічної дії у різних вправах та іграх. Основне завдання - розвиток спостережливості, вольових якостей, уяви, творчої ініціативи, емоційної чутливості, художньої вигадки. Учні мають знати історію розвитку сценічного костюму, відмінність його від побутового, святкового. Слід ознайомити учнів з декоративною косметикою, пояснити поняття «імідж співака».

Для успішної діяльності естрадної студії і особистого творчого розвитку дуже важливою є самостійна робота вокалістів. Учні повинні знайомитись з вітчизняною та зарубіжною класичною музикою, історичним розвитком естради, джазом, масовою піснею, творчістю композиторів і виконавців. Відвідування живих концертів професійних виконавців або перегляд відео з наступним обговоренням сприяє глибшому розумінню творчості на сцені.

Вибір репертуару для колективу естрадної пісні - одне з головних завдань керівника, від цього залежить творче зростання і обличча студії. Репертуар повинен бути художньо якісним, сучасним відповідати віковим особливостям виконавців, загальнолюдським морально - естетичним цінностям. Музичні стилі, манери та стилі виконання пісень мають відповідати сюжету творів, індивідуальності учнів, їхнім вокальним та акторським здібностям, бути сучасними та модними. Створюючи репертуар слід керуватися принципами: художньою цінністю, виховним значенням, доступністю музичного та літературного тексту, різноманітністю жанрової та музичної стилістики, мелодійністю, цікавістю, романтичністю, логікою компоновки концертної программи.

Для естетичного виховання учнів, розширення їхнього світогляду велике значення мають зустрічі з композиторами, професійними музикантами та виконавцями, відвідування концертів, участь у різноманітних фестивалях та конкурсах.

Список використаної літератури

самопізнання дитина гуртковий вихованець

1. Сапожнік О.В. Музично-естетичне виховання в контексті нових педагогічних ідей // Наук. записки Ніжинського держ. пед. ун-ту ім. М.Гоголя. 1999.-Ч. 2.-С. 117-120.

2. «Позакласний час плюс: Управління процесом особистісного розвитку учня шляхом створення сприятливих умов його життєдіяльності за інтересами, запитом та здібностями через диференційовані динамічні групи»», 2007, № 6.

3. Шумакова, Н. Б. Значение общения в творческом развитии ребенка / Б. Шумакова // Обдарована дитина. - 2012. - № 2. - С. 2-5.

4. Гребенюк К.Є. Вокально-виконавська творчість: Дис... д-ра мистецтвознавства: 17.00.03. - К., 2000. - 370 с.

5. Цагарелли Ю.А. Психология музыкально-исполнительской. деятельности: Дис... д- ра психол. наук: 19.00.03. - Казань, 1989. - 425 с.

6. Дрожжина Н.В. Вокальне виконавство в системі музичного мистецтва естради. Диссертація. Харківський державний університет мистецтв ім.. І.П.Котляревського. Харків 2008 - 22 с.

7. Демчишин М.С. Формування музичного мислення школярів. Методичні рекомендації. К.: МОН України, Інститут системних досліджень освіти, 1994.

8. Злочевський П. Оформлення театральних і концертних вистав у школах та позашкільних установах. - К.: 1993.

9. Кузьмінських А.І., Вовк Л.П., Омеляненко В.Л. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. - К.: Знання-Прес, 2003. - 429 с.

Размещено на Allbest.ru