Психологічні методи вивчення творчої обдарованої особистості

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Міністерство освіти та науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Художньо - педагогічний факультет

Контрольна робота

З дисципліни: Основи театральної педагогіки

на тему: Психологічні методи вивчення творчої обдарованої особистості

Виконала: Студентка V курсу ЗФН

Проніна А.М.

Рівне 2015

Зміст

Вступ

1. Розвиток і формування творчої особистості. Креативність

2. Визначення поняття «обдарованість». Ознаки обдарованості

3. Методи вивчення обдарованої особистості

4. Фактори, що впливають на розвиток обдарованості

Висновок

Література

Вступ

Проблема обдарованості в наш час стає все більш актуальною. Це насамперед пов'язано з потребою суспільства в неординарних творчих особистостях. Раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей є одним із головних завдань удосконалення системи освіти. Проте недостатній рівень психологічної підготовки педагогів до роботи з дітьми, що виявляють нестандартність у поведінці і мисленні, призводить до неадекватної оцінки їх особистісних якостей і всієї їхньої діяльності.

Як доводить життя, в складних умовах, в умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює, людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів, нових рішень).

Зростає інтерес до процесу творчості. Якщо в деяких психічних процесах людині допомагають складні механізми (комп'ютери, сканери, обчислюванні машини), то творчість не може бути формалізована і укладена в певну програму дій, не може бути механічною. Але від творчості залежить науково-технічний прогрес і створення нового. Навіть у школі можна впевнитись у зростанні інтересу до творчості: за новою 12 бальною системою оцінювання найвищі бали отримують учні тоді, коли виявляють творчість.

Творча самореалізація в широкому розумінні становить основну рису, невід'ємну характеристику психічно здорової людини.

1. Розвиток і формування творчої особистості. Креативність

обдарованість креативний творчість дитина

Сучасне життя потребує спеціалістів, здатних не лише володіти знаннями та уміннями, оперативно орієнтуватися в динаміці змін і інформаційному просторі, але й критично і творчо мислити. Тому однією з найактуальніших проблем сьогодення є розвиток і формування творчої, всебічно розвинутої особистості.

Особистість -- людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуального -- неповторного.

Особистістю можна назвати людину, яка досягла такого рівня соціального розвитку і самосвідомості, який дозволяє їй знаходити й обирати серед цінностей культури особистісні смисли, самостійно виконувати відповідну перетворювальну діяльність, свідомо і відповідально здійснювати саморегуляцію діяльності й поведінки. Така людина більш значима тоді, коли в своїх якостях і діяльності відображає тенденції суспільного прогресу, коли її діяльність має неповторний характер, тобто тоді, коли вона є індивідуальністю.

Особистість законодавчо визнана основною цінністю освіти. Сучасне замовлення школі передбачає, що виховання, суттю якого є формування основ свідомості і досвіду поведінки, повинне сприяти становленню і прояву підструктур особистості, що втілюють дійсно особистісні якості людини.

Розвиток людини -- це процес становлення і формування її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих факторів, серед яких цілеспрямоване виховання і навчання відіграє провідну роль.

Творча особистість - це цілісна людська індивідуальність, яка виявляє розвинені творчі здібності, творчу мотивацію, творчі вміння, що забезпечують їй здатність породжувати якісно нові матеріали, технології та духовні цінності, що в більшій чи меншій мірі змінюють на краще життя людини. Творчість -- це діяльність, результатом якої є створення матеріальних і духовних цінностей, найвищий рівень пізнання. Це процес розв'язання завдання, стан натхнення людини -- спалах її енергетичного потенціалу, який розкриває межу невідомого, виокремлює його частину й перетворює його на відоме. Розрізняють наукову творчість, художню, літературну, педагогічну та інші види творчості.

Творчість -- психологічно складний процес. У центрі його -- уява, навколо неї задіяні інші психічні процеси: увага, пам'ять, мислення, які виявляються в тих знаннях, що є в людини. Уява доповнюється здібностями і вміннями, мотивами цілеспрямованої діяльності. І, безумовно, процес творчості може відбуватися лише за умови відповідного емоційного тла. Творча особистість володіє високим рівнем знань, потягом до нового, оригінального, вміє відкинути звичайне, шаблонне, їй притаманні творчі здібності, які відповідають творчій діяльності.

Загальні ознаки творчого мислення ( за К.Торренсом)

1. Наявність новизни у результаті.

2. Оригінальність.

3. Уміння комбінувати із багатьма можливостями.

4. Уміння синтезувати і зв'язувати ідеї оригінальним шляхом.

5. Уміння шукати, ставити і вирішувати проблему.

6. Мотиваційна направленість дитини на придбання нових знань.

7. Готовність до реалізації творчого потенціалу.

8. Гнучкість мислення. (1)

Соціальна практика і розуміння того, що творчість містить ще щось «понад інтелект», зумовила появу нових концепцій. Креативність стали визначати як особливу психічну реалію людської індивідуальності, що не зводиться до інтелекту. Креативність і інтелект взаємозв'язані не тільки на рівні цілісного пізнавального процесу і на рівні властивостей особистості.

Під креативністю психологи розуміють здатність бачити речі в новому і незвичному світлі і знаходити унікальні рішення проблем. Креативність є повною протилежністю шаблонному мисленню. Вона веде вбік від банальних ідей, звичного погляду на речі і народжує оригінальні рішення. Проблема креативності висувається на передній план наукових досліджень самим процесом оновлення сучасного суспільства.

По-перше, креативність людей є суттєвим резервом людської цивілізації, і її актуалізація може різко підвищити якість будь-яких суспільних реформ.

По-друге, творчість, будучи невід'ємною складовою людської духовності й умовою особистісної свободи людей, виступає соціальним механізмом, здатним протистояти регресивним тенденціям розвитку суспільства.

По-третє, тільки креативність має змогу забезпечити появу нового знання тощо.(2)

Творчі здібності можуть виявлятися в різних видах діяльності. Креативність робить процес мислення захоплюючим і допомагає знаходити нові рішення старих проблем.

2. Визначення поняття «обдарованість». Ознаки обдарованості

На сьогоднішній день більшість психологів визнає, що якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості - це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини (ігрової, навчальної, трудової). У той же час не можна ігнорувати і роль психологічних механізмів саморозвитку особистості, що лежать в основі формування і реалізації індивідуального обдарування.

Обдарованість - це якісне своєрідне поєднання здібностей, що забезпечують успішне виконання діяльності. Спільна дія здібностей, що представляють певну структуру, дозволяє компенсувати недостатність окремих здібностей за рахунок переважного розвитку інших.

Особливості, властиві обдарованим, збагачують наше життя у всіх її проявах і роблять їх внесок у неї надзвичайно значущим.

По-перше, обдарованих відрізняє висока чутливість у всьому, у багатьох високо розвинене почуття справедливості, вони здатні чутливо вловлювати зміни в суспільних відносинах, нові віяння часу в науці, культурі, техніці, швидко і адекватно оцінювати характер цих тенденцій у суспільстві.

Друга особливість - безперервна пізнавальна активність і високо розвинений інтелект дають можливість отримувати нові знання про навколишній світ. Творчі здібності тягнуть їх до створення нових концепцій, теорій, підходів.

По-третє, більшості обдарованих властиві велика енергія, цілеспрямованість та наполегливість, які в поєднанні з величезними знаннями і творчими здібностями дозволяють втілювати в життя масу цікавих і значущих проектів. (3)

Виходячи з цього, в практичній роботі з обдарованими дітьми замість поняття "обдарована дитина" слід використовувати поняття "дитина з ознаками обдарованості".

Ознаки обдарованості - це ті особливості обдарованої дитини, які проявляються в його реальній діяльності та можуть бути оцінені на рівні спостереження за характером його дій. Ознаки явної (виявленої) обдарованості зафіксовані в її визначенні і пов'язані з високим рівнем виконання діяльності. Разом з тим, про обдарованість дитини слід судити в єдності категорій "хочу" і "можу". Тому ознаки обдарованості охоплюють два аспекти поведінки обдарованої дитини: інструментальний і мотиваційний. Інструментальний - характеризує способи його діяльності. Мотиваційний - характеризує ставлення дитини до тієї чи іншої сторони дійсності, а також до своєї діяльності.

Ознаки інструментального аспекту:

1. Наявність специфічних стратегій діяльності.

- швидке освоєння діяльності і висока успішність її виконання;

- використання і винахід нових способів діяльності в умовах пошуку рішення в заданій ситуації;

- висування нових цілей діяльності за рахунок більш глибокого оволодіння предметом, що призводить до новому баченню ситуації і пояснює появу, на перший погляд, несподіваних ідей і рішень.

2. Сформованість якісно своєрідного індивідуального стилю діяльності.

3. Висока структурованість знань, вміння бачити досліджуваний предмет у системі. Іншими словами, своєрідність способів діяльності обдарованої дитини проявляється в його здатності в складному бачити просте, а в простому - складне.

4. Особливий тип навченості. Він може проявлятися як у високій швидкості та легкості навчання, так і в уповільненому темпі навчання, але з наступним різким зміною структури знань, уявлень і вмінь.

Ознаки мотиваційного аспекту:

1. Підвищена, виборча чутливість до певних сторін предметної дійсності, що супроводжується, як правило, переживанням почуття задоволення.

2. Яскраво виражений інтерес до тих чи інших занять або сфер діяльності.

3. Підвищена пізнавальна потреба, допитливість.

4. Висока критичність до результатів власної праці, схильність ставити надважкі мети, прагнення до досконалості. (3)

За критерієм "форма прояву" можна говорити про: явну та приховану обдарованості.

Явна обдарованість проявляється в діяльності дитини досить яскраво і чітко (як би "сама по собі"), в тому числі і при несприятливих умовах.

Прихована обдарованість проявляється в діяльності дитини в менш вираженою, в замаскованій формі. (3)

3. Методи вивчення обдарованої особистості

Побудова правильної стратегії роботи з обдарованою дитиною передбачає її всебічне вивчення. Однак, попри всю важливість цього завдання, головна увага дослідників звертається не на комплексне обстеження обдарованої дитини, а на виявлення самого феномена обдарованості.

Вивчення обдарованості ґрунтується на здібностях, інтересах і манері засвоєння матеріалу кожного суб'єкта навчання. Спостереження спрямовані на виявлення переваг учня, а не на його недоліки. Технологія навчання схожа на додаткові заняття за спеціальною, дещо ускладненою програмою з вільним відвідуванням і змінним складом груп.

Процес виявлення обдарованості здійснюється поетапно:

1) спостереження;

2) виявлення психологічного стану дитини шляхом власної оцінки;

3) визначення коефіцієнта розумового розвитку 10;

4) визначення інтелектуального розвитку шляхом дослідження вербальних здібностей учня;

5) визначення продуктів творчості школяра;

6) всебічний аналіз конкретних випадків.

Процес встановлення обдарованості не можна засновувати на єдиній оцінці. При виявленні обдарованих дітей більш доцільно використовувати комплексний підхід. При цьому може бути задіяний широкий спектр різноманітних методів: різні варіанти методу спостереження за дітьми, спеціальні психодіагностичні тренінги, експертне оцінювання поведінки дітей вчителями, батьками, вихователями, проведення "пробних" уроків за спеціальними програмами, а також включення дітей у спеціальні ігрові та предметно-орієнтовані заняття, експертне оцінювання конкретних продуктів творчої діяльності дітей професіоналами, організація різних інтелектуальних і предметних олімпіад, конференцій, спортивних змагань, творчих конкурсів, фестивалів, оглядів тощо, проведення психо-діагностичного дослідження з використанням різних психометричних методик залежно від завдання аналізу конкретного випадку обдарованості.

Спеціальну область складають експериментально-психологічні дослідження обдарованих, які проводяться з метою отримання нових теоретичних та емпіричних даних про природу дитячої обдарованості. Ці дослідження можуть використовувати самі різноманітні психологічні методики, спрямовані на виявлення структури різних видів обдарованості, а також закономірностей взаємовідносин обдарованої дитини з навколишнім соціальним середовищем. Без таких досліджень неможливий прогрес у практичній діяльності, пов'язаної з виявленням, навчанням і розвитком обдарованих дітей.

Отже, проблема виявлення обдарованих дітей складна і вимагає залучення спеціалістів високої кваліфікації. При цьому слід мати на увазі, що критерії обдарованості не можуть бути раз і назавжди зафіксованими.

4. Фактори, що впливають на розвиток обдарованості

Особистість обдарованої дитини несе на собі явні свідчення його незвичайності, так як і рівень, і індивідуальне своєрідність діяльності дитини визначається насамперед його особистістю. Розуміння особистісних особливостей обдарованої дитини особливо важливо у випадках так званої прихованої обдарованості, не виявляється до певного часу в успішності діяльності. Саме своєрідні риси особистості, як правило, органічно пов'язані з обдарованістю, змушують педагога або шкільного психолога припустити у такої дитини наявність підвищених можливостей.

Цілий ряд психологічних досліджень та спеціальні спостереження показують, що обдаровані діти в цілому набагато більш благополучні, ніж інші діти: не відчувають проблем у навчанні, краще спілкуються з однолітками, швидше адаптуються до нової обстановки. Їх укорінені інтереси і схильності, розвинені вже з дитинства, служать добрим підгрунттям для успішного особистісного і професійного самовизначення. Щоправда, і в цих дітей можуть виникати проблеми в тому випадку, якщо не враховуються їх підвищені можливості: навчання стає занадто легким або ж немає умов для розвитку їх творчих потенцій.

Найбільш часто зустрічаються проблеми: спілкування, соціальної поведінки, дислексія (слабкий розвиток мови), емоційного розвитку, дісінхронізація розвитку, фізичного розвитку, саморегуляції, відсутність творчих проявів, труднощі професійної орієнтації,

З урахуванням вищесказаного, всі форми роботи з обдарованими дітьми повинні повною мірою враховувати особистісні особливості обдарованої дитини і орієнтуватися на ефективну допомогу у вирішенні його проблем.(4)

Висновок

Дитяча обдарованість - складне і багатоаспектне явище. Існує безліч підходів до визначення обдарованості, точок зору на проблему обдарованості. Виникає гостра необхідність особливих, науково обґрунтованих методів роботи з дітьми з різними видами обдарованості.

Виявлення обдарованих дітей повинно здійснюватися в рамках комплексної і індивідуалізованої програми ідентифікації обдарованості дитини. Подібного роду програма передбачає використання безлічі різних джерел інформації, аналіз процесу розвитку дитини на досить тривалому відрізку часу, а також застосування валідних методів психодіагностики. Зокрема, діагностика обдарованості повинна служити не цілям відбору, а засобом для найбільш ефективного навчання і розвитку обдарованої дитини. Головним напрямом розвитку сучасної школи є загальнодержавна програма пошуку, практичної діагностики, навчання, виховання і розвитку обдарованих дітей, націлена на підготовку творчої людини, талановитих фахівців і плідному їх використання. Виховання і навчання обдарованих дітей - важка і широкомасштабна задача.(5)

Отже, найважливішими принципами, що забезпечують методологічну надійність умов розвитку обдарованості, є чинники їх народності та природовідповідності. Суб'єктна теорія, суб'єктний підхід щодо вивчення творчості, здібностей, обдарованості таїть у собі ще багато нез'ясованого. У інтелектуально обдарованих школярів пізнавальна потреба спрямована на досягнення результату, а у творчо обдарованих -- на сам процес пізнання.

Література

1. Творча особистість - головна мета виховання [Электронный ресурс] / Режим доступу: http://osvita.ua/school/upbring/1476

2. Андреева, Г. А. Социальная педагогика.// Г. А. Андреева, - М: МІ У, 1980.

3. Нісімчук, А.С. Педагогіка / С.А. Нісімчук; видавництво «Атіка» 2007. - 136с.

4. Максименко, С.Д. Актуальні проблеми психології: Психологічна теорія і технологія навчання. / С.Д. Максименко М.Л. Смульсон. //К.: Міленіум, 2005. -Т.8, вип.. 1. 238с.

5. Бурменская, Г.В. Одаренные дети. Пер. с англ.// Г.В. Бурменская, Под общ. ред. В.М. Слуцкого - М.: Прогресс, 1991. - 383 с.

Размещено на Allbest.ru