Особливості спільної діяльності школи і сім'ї у вихованні особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ»

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

КУРСОВА РОБОТА

Особливості спільної діяльності школи і сім'ї у вихованні особистості

Слухача очних курсів:

Хохлової Лариси Вікторівни,

заступника директора з виховної роботи КЗ «СЗШ № 31 з класами вечірньої форми навчання м. Дніпродзержинська Дніпродзержинської міської ради»

Дніпропетровськ - 2016



ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Об'єктивні передумови підвищення ролі школи в управлінні виховною діяльністю сім'ї

1.1 Конституційний обов'язок батьків

1.2 Актуальні проблеми виховання

Розділ 2. Напрямки спільних педагогічних зусиль педагогів і батьків у вихованні

2.1 Цільові установки виховання

2.2 Атмосфера в родині

2.3 Вікові й індивідуальні особливості учнів

Розділ 3. Чинники впливу школи на сімейне виховання

3.1 Форми організаційно-педагогічної роботи з батьками

3.2 Педагогічна освіта батьків

3.3 Індивідуальна робота з батьками

3.4 Допомога батьків школі

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



ВСТУП

Тільки разом з батьками, спільними зусиллями,

вчителі можуть дати дітям велике людське щастя.

В. О. Сухомлинський

Сучасна сім'я найбільшою мірою відповідає за виховання дитини. Саме вона має виконувати головне завдання -- забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального та фізичного розвитку юного покоління.

Із сім'ї розпочинається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, до шкільного навчання.

Життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім'я та навчальний заклад. „ Основним завданням родинного виховання в школі є формування в учнів моральних якостей, естетичної культури, трудових навичок, патріотичних почуттів, готовності до захисту рідної землі.

Успіх виховання багато в чому залежить від єдності й узгодженості виховного впливу сім'ї та школи.

Виховна діяльність родини неабияк впливає на її власне зміцнення. Справа в тому, що діти, як відомо, «цементують» сім'ю, надають їй духу бадьорості та здорового згуртування. Звідси випливає, що чим краще сім'я виховує дітей, тим краще діти поводяться, тим більше радості приносять вони батькам і сприяють підтриманню здорових відносин між ними, що, в свою чергу, зміцнює виховний потенціал сім'ї.



РОЗДІЛ 1. ОБ'ЄКТИВНІ ПЕРЕДУМОВИ ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ ШКОЛИ В УПРАВЛІННІ ВИХОВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СІМ'Ї

1.1 КОНСТИТУЦІЙНИЙ ОБОВ'ЯЗОК БАТЬКІВ

Конституційним обов'язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття. Законом України «Про освіту» на батьків покладено відповідальність за фізичне здоров'я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей. Виховання дітей -- конституційний обов'язок батьків. Вони мають усіляко зміцнювати авторитет школи й учителя, виховувати дітей у дусі поваги та любові до праці, готувати їх до суспільно-корисної діяльності, привчати до дисципліни, піклуватися про їхній фізичний розвиток.

1.2 АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ

Не перебуває осторонь від виховання дітей і громадськість -- колективи промислових підприємств і державних установ. Вони сприяють проведенню різноманітної позашкільної виховної роботи з дітьми, організовують шефство над школами, впливають на батьків, спонукають їх до поліпшення умов виховання дітей у сім'ї.

Із урахуванням чималої ролі узгодженої, виховної роботи школи, сім'ї та громадськості, цю роботу необхідно вміло координувати та спрямовувати. Виконати це завдання в змозі лише школа. Але із чим же пов'язано роль школи в координації виховної діяльності сім'ї та громадськості? ѓ

Підвищення ролі школи у вихованні молодого покоління й її вплив на виховну роботу сім'ї найтіснішим чином пов'язане з тими соціальними та виробничо-економічними зрушеннями, які відбуваються в розвитку сучасного суспільства. Відзначимо найважливіші з них.

Інтенсивний розвиток науки і техніки та вдосконалення всіх галузей виробництва спричинили необхідність запровадження загальної середньої освіти та підвищення наукового рівня навчально-виховної роботи. Школа таким чином розпочала виконувати основні функції в загальноосвітній підготовці й усебічному розвитку молоді. виховання педагог сім'я школа

Школа має кваліфіковані кадри педагогів і будує навчально-виховну роботу на науково- педагогічному підґрунті. Із урахуванням того, що іноді батьки не мають необхідних знань у галузі педагогіки та психології, школа має надавати їм належну науково-методичну допомогу, сприяти підвищенню культури сімейного виховання. Ще П. Яблонський зазначав, що не можна виховувати дітей без виховання їхніх батьків.

Врешті, необхідність впливу школи на виховання учнів у родині зумовлено тією обставиною, що майже всі батьки залучені до суспільного виробництва, більшість із них займаються самоосвітою, підвищенням своєї кваліфікації, активно беруть участь у діяльності громадських і культурно-масових організацій. Усе це так чи інакше позначається на їхній виховній роботі і, зокрема, послаблює традиційні контакти між батьками та дітьми. „

За даними соціологічних досліджень, із 1929 р. вільний від роботи час для працівників збільшено було у три рази, але це не сприяло пропорційному збільшенню часу домашнього спілкування батьків із дітьми.

1950 року в сім'ях службовців батьки учнів V-VII класів надавали перевірці зошитів і щоденників, спільним прогулянкам, іграм і бесідам із дітьми приблизно чотири з половиною години на тиждень, 1978 року -- близько двох годин. Тенденція ця зберігається й понині. З огляду на це школа не лише має підтримувати тісні зв'язки з родиною та громадськістю, але й впливати на активізацію виховної діяльності батьків, підвищувати їхню відповідальність за виховання дітей. Такими є об'єктивні передумови, що зумовлюють підвищення ролі школи в управлінні виховною діяльністю сім'ї та координації роботи громадськості.

Із об'єднанням своїх педагогічних зусиль учителі та батьки мають добре знати ті проблеми, над розв'язуванням яких вони мають працювати спільно. Низка цих проблем досить значна, і з певною часткою умовності їх можна розподілити на три основні групи.

До першої групи слід віднести проблеми, пов'язані з метою та змістом освітньо-виховної роботи школи та сім'ї.

Другу групу становлять проблеми методики стимулювання учнів у сім'ї до роботи над своїм особистісним розвитком і формуванням.

Нарешті, до третьої групи належать проблеми врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у процecі сімейного виховання. В чому ж полягає суть цих проблем і якою має бути спільна робота школи та сім'ї щодо їх розв'язання?



РОЗДІЛ 2. НАПРЯМКИ СПІЛЬНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗУСИЛЬ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ У ВИХОВАННІ

2.1 ЦІЛЬОВІ УСТАНОВКИ ВИХОВАННЯ

Як було зазначено, одним із суттєвих аспектів спільної діяльності сім'ї та школи є єдиний підхід до реалізації цільових установок і підвищення змістовності освітньо-виховної роботи. Сучасна сім'я має допомагати школі готувати освічених та ініціативних громадян нашої країни, формувати в них принциповість і прогресивні переконання. Контакти між родиною та школою в цьому напрямі мають охоплювати такі питання.

Досить важливо, щоб батьки усвідомлювали цільові установки виховання, в основі якого полягає необхідність громадського формування особистості, та звертали увагу не лише на навчальну роботу дітей, але й виявляли повсякденну турботу про їх трудову та технічну підготовку, фізичне, моральне, естетичне виховання. Не секрет, що деякі батьки основні зусилля зосереджують лише на підвищенні успішності дітей і не надають належної уваги іншим сферам їхнього розвитку.

Виховання передбачає розвиток і формування творчих нахилів і здібностей учнів. Для підтримання зв'язків із родинами учителі мають можливість ґрунтовніше вивчати інтереси батьків та дітей і сприяти їх розвитку. Водночас школа потребує того, щоб батьки заохочували творчі заняття дітей, із розумінням ставилися до їхньої участі в роботі гуртків за інтересами, технічного моделювання, допомагали їм створювати домашні робочі куточки тощо.

Особливу роль у розв'язанні цієї проблеми відіграє вплив матерів, тому їхні зусилля в цьому напрямі необхідно всіляко підтримувати. Англійський історик-соціолог XIX ст. Томас Бокль писав: «Разючий факт, що в більшості чудових людей були чудові матері, оскільки вони набагато більше отримали від матерів, ніж від батьків».

Чималу низку складних питань охоплюють проблеми спонукання активності учнів до роботи над своїм особистісним розвитком. Практика свідчить, що найбільш інтенсивно розвиваються ті учні, батьки яких уміють підтримувати в сім'ї сприятливий психологічний мікроклімат і є для них прикладом працьовитості, доброзичливості та високої громадської активності.

Л. М. Толстой у своїх щоденникових записах зазначав, що виховання є складним лише доти, поки ми хочемо без виховання себе виховувати своїх дітей: «Я не знаю жодної дії виховання дітей, -- говорив письменник, -- яка не містила б виховання себе. Два правила дав би я для виховання: самому не лише жити добре, але й працювати над собою, постійно вдосконалюватись і нічого не приховувати зі свого життя від дітей».

Якщо батьки користуються в дітей авторитетом, демонструють їм зразки моральної культури та постійної роботи над собою, в таких випадках їхні слова та справи мають чималу вагу та спонукають учнів до сумлінного виконання шкільних обов'язків. Ті ж школярі, в сім'ях яких немає згоди між батьками і панують умови недоброзичливості та нервозності, часто приходять до школи із поганим настроєм.

2.2 АТМОСФЕРА В РОДИНІ

Завдання батьків -- розвивати в учнів здорові духовні потреби й інтереси. Щодо цього чимале значення має та моральна атмосфера, яка складається в родині. Якщо у батьків превалюють «речові» інтереси та турботи про пошуки матеріальної користі, якщо особистий розрахунок затуляє громадянський обов'язок і почуття, це досить негативно позначається на вихованні дітей. Ось чому школі слід проводити роботу зі збагачення духовних потреб батьків, знайомити їх з питаннями розвитку мистецтва та літератури, науки і техніки та спрямовувати їхню увагу на всебічний розвиток здорових духовних потреб учнів, спонукати до опанування знань, до читання, залучати до мистецтва та художньої творчості.

Значний ефект у родинному вихованні має вміле використання принципу вимогливості у поєднанні з повагою та гуманним ставленням до дітей. Вимогливість не має нічого спільного з окриками батьків і постійним підштовхуванням дітей до певних форм поведінки. Головне полягає в тому, щоб установити раціональний порядок життя та поведінки дітей, розумні форми їхніх взаємин з іншими членами сім'ї. Потрібно, наприклад, дітям роз'яснювати, коли вони мають вранці прокидатись, яким має бути режим їхньої роботи та відпочинку, в якому порядку вони мають утримувати свої речі та робоче місце, як ставитися до батьків та інших членів сім'ї та шляхом спонукання (прохань, нагадувань, указівок на допущені недоліки, схвалення позитивних учинків тощо) до дотримання цих вимог формувати відповідні звички поведінки. Якщо ж діти не знають своїх обов'язків у сім'ї та змалку не привчені до їх виконання, батькам раз по раз доводиться примушувати їх до тієї чи іншої роботи, що нерідко породжує опір і конфлікти. „

Вимоги мають бути поєднані з проявом шанобливого ставлення до дітей. Окрики та різного роду погрози негативно діють на дітей, травмують їхню психіку та нерідко призводять до неврозів.

Завдання школи -- орієнтувати батьків на ласкаве й уважне ставлення до дітей, ураховувати їхні запити й інтереси, пов'язані з читанням книг, переглядом телепередач, а також із їхньою участю в художньо-естетичних і спортивно-оздоровчих заходах.

Дієвим стимулюючим фактором особистісного розвитку учнів є створення трудової атмосфери в сім'ї. Сім'ю має бути організовано на зразок трудового колективу, в якому діти вносять посильний вклад у створення матеріального благополуччя та вміють порівнювати свої потреби з матеріальним достатком. А. Макаренко налічував більше 20 видів праці дітей у сім'ї. Діти можуть застеляти своє ліжко, утримувати в порядку свій стіл і робочий куточок, чистити взуття й одяг, поливати квіти, складати в певне місце одержані газети та журнали, доглядати за молодшими братами і сестрами, допомагати батькам прибирати квартиру, готувати їжу тощо. Кращим засобом стимулювання дітей до праці в сім'ї він уважав уміння батьків ставити трудові завдання, надавати трудові доручення, а також спільно виконувати окреслену роботу. Разом із тим батькам необхідно пам'ятати, що в народі завжди прагнули заохотити, а не примушувати дітей до праці. Невміння деяких батьків розширювати сферу застосування зусиль дітей у практичних справах, особливо це стосується підлітків і старших школярів, призводить до того, що вони не привчаються цінувати працю та формують у себе утриманські настрої. Важливу роль у спонуканні учнів до вироблення й удосконалення своїх особистісних якостей відіграє контроль сім'ї за їхньою поведінкою. Батьківський контроль допомагає учням більш відповідально ставитись до виконання своїх обов'язків і долати вплив негативних спокус. Батькам потрібно стежити за виконанням учнями режиму дня, знати, з ким вони товаришують, де проводять своє дозвілля, спонукати до акуратного виконання шкільних завдань.

2.3 ВІКОВІ Й ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ УЧНІВ

Чимало складних питань містить проблема врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у процесі спільної роботи сім'ї та школи. На жаль, не всі батьки з розумінням ставляться до тих змін, які накладає вік та індивідуальні риси характеру на поведінку дітей і їхню роботу. Приміром, іноді в родині не враховують того, що підлітки вже обтяжені зайвою батьківською опікою та прагнуть до прояву самостійності, що ті фізіологічні процеси, які відбуваються в їх організмі, періодично супроводжують підвищення нервозності та дратівливості. Буває й так, що в окремих сім'ях не повною мірою задовольняють усі запити учнів щодо ставлення до занадто модного одягу, захищають їх від участі в праці, що формує в них споживацьке ставлення до життя.

Серйозні питання постають перед батьками в справі врахування індивідуальних особливостей та інтересів дітей. Не всі батьки дбайливо ставляться до схильностей учнів, коли йдеться про гурткові заняття, літературні захоплення й участь у спортивно-масовій роботі, що проводять у школі. В окремих сім'ях не створюють умов для трудових занять дітей, не заохочують їхні прагнення до практичної діяльності у сфері матеріального виробництва. Між тим правильний підхід батьків до цих питань створює сприятливе підґрунтя для інтенсивного розвитку та виховання учнів як у сім'ї, так і в школі. Якою ж має бути допомога школи родині в розв'язанні цих проблем?

Основними формами цієї допомоги є: організаційно-педагогічна робота з батьками, здійснення їхньої педагогічної освіти та проведення систематичної індивідуальної роботи з поліпшення навчання та виховання учнів. Розглянемо зміст і форми цієї роботи.



РОЗДІЛ 3. ЧИННИКИ ВПЛИВУ ШКОЛИ НА СІМЕЙНЕ ВИХОВАННЯ

3.1 ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З БАТЬКАМИ

Вплив на виховання учнів у родині школа здійснює через різноманітні форми організаційно-педагогічної роботи з батьками. Однією з важливих форм є батьківські збори та конференції. Їх проводять як у загальношкільному масштабі, так і в окремих класах.

На загальношкільних батьківських зборах або конференціях обговорюють найбільш актуальні проблеми вдосконалення навчально-виховної роботи сім'ї та школи, а також поточні питання навчання та виховання учнів. Наприклад, батьківські збори присвячують обговоренню завдань і заходів щодо підвищення якості знань учнів, поліпшення трудового виховання та професійної орієнтації школярів тощо. Нерідко на загальношкільних батьківських зборах порушують науково-педагогічні питання виховної роботи в сім'ї, наприклад: про роль авторитету батьків у вихованні, про акселерацію розвитку учнів та її вплив на виховання тощо. Загальношкільні батьківські збори проводять зазвичай два-три рази на рік.

Більш оперативною формою організаційно-педагогічної роботи з сім'єю є збори батьків учнів окремих класів. На них класні керівники повідомляють про стан успішності та дисципліни учнів, обговорюють інформацію батьків про досвід виховної роботи з дітьми, а також вирішують питання, пов'язані з поліпшенням навчальної роботи та поведінки окремих школярів. Особливо важливі такі зібрання для встановлення єдиної лінії у виховній роботі сім'ї та школи. Йдеться про те, що коли класний керівник порушує перед класом певне виховне завдання, йому необхідно залучити до його вирішення також батьків. Наприклад, в учнів недостатньо налагоджено справу з дотриманням режиму дня або доброзичливих взаємин у класі. Класний керівник, звісно, порушує перед учнями відповідне завдання та розробляє систему виховних заходів щодо її вирішення. Для цього корисно організувати роботу сім'ї в цьому напрямі. З цією метою скликають спеціальні батьківські збори класу, на яких класний керівник знайомить батьків із поставленим перед учнями завданням і домовляється з ними про ту конкретну допомогу, якої він від них очікує. Зокрема, батьки мають добре знати режим праці та відпочинку дітей, створювати умови та здійснювати контроль за його дотриманням. „

Якщо батьки знатимуть, які виховні проблеми розв'язують у класі або школі, і добре уявлятимуть, яка допомога потрібна від них, вони працюватимуть в одному напрямі з учителями.

Подібні батьківські збори іноді корисно проводити разом із учнями. В таких випадках створюють особливу психологічну атмосферу, яка підвищує відповідальність як дітей, так і батьків за вирішення поставленого завдання. Взагалі слід наголосити, що вплив школи на виховну діяльність сім'ї багато в чому залежить від того, якою мірою школа ставить перед батьками конкретні виховні завдання та дає методичні поради й рекомендації щодо їх вирішення. На жаль, не в усіх школах це здійснюють.

У системі організаційно-педагогічної роботи школи з родиною неабияке місце посідає діяльність батьківських комітетів -- загальношкільних і класних. Їхні завдання, зміст роботи, права й обов'язки визначає спеціальне Положення про батьківський комітет загальноосвітньої школи.

Чисельний склад батьківського комітету школи встановлюють рішенням загальних зборів (конференції) батьків. Для виконання поточної роботи батьківський комітет у великих школах обирає зі свого складу президію, до якої входять голова батьківського комітету, його заступник і 3-5 членів президії. У невеликих школах обирають голову, його заступника та секретаря батьківського комітету, в малокомплектних -- лише голову.

Батьківський комітет класу обирають на загальних зборах батьків у складі голови та 4 членів комітету. Батьківські комітети надають допомогу школі щодо вирішення досить значної низки питань. Вони сприяють установленню зв'язків батьків зі школою, організовують їхню педагогічну освіту, беруть участь у розширенні матеріальної бази для трудового та технічного навчання, а також професійної орієнтації школярів. Вони також організовують обмін досвідом сімейного виховання, популяризують педагогічну літературу серед батьків, разом із керівництвом школи проводять батьківські збори.

Врешті, організаційно-педагогічна робота школи містить підтримання контактів із домоуправлінням за місцем проживання учнів, промисловими та сільськогосподарськими підприємствами, де працюють батьки, та створеними в них комісіями сприяння сім'ї та школі.

3.2 ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА БАТЬКІВ

Під час виховання дітей ми іноді маємо

одночасно виховувати й дорослих батьків.

В. Сухомлинський

Дієвим засобом надання допомоги сім'ї у вихованні дітей є організація педагогічної освіти батьків. Справа в тому, що хоча, як кажуть, педагогіку, як і сільське господарство, і медицину, «знають усі», насправді виявляється, що чималі біди сімейного виховання саме і зумовлені незнанням елементарних педагогічних істин роботи з дітьми. Наприклад, дитина починає гратись: безладно бігати, кричати, розкидати домашні речі... Мати або батько, підвищують голос, вимагають, щоб вона заспокоїлася. Але дитина продовжує своє. Для неї це гра, діяльність, задоволення потреба в русі. Батькам же це заважає. Знову окрик і вимога заспокоїтися. Якщо ж це не допомагає, батьки переходять до погроз і беруться за ремінь, прагнуть упливати страхом. Але відомий російський поет Жуковський уподібнював дитячий страх до щуки, випущеної у невеликий ставок, яка зжере в ньому всю більш дрібну рибку. Так і страх робить дитину безпорадною, придушує її діяльність і кращі нахили. Між тим, якби батьки були знайомі з педагогікою, вони б зрозуміли, що в такому випадку необхідно залучити дитину до іншого, більш спокійного виду діяльності. На жаль, таких випадків, коли в сім'ї відчувається педагогічна безпорадність, зустрічається чимало. Ось чому допомога батькам щодо цього є досить важливим завданням школи, учителів.

У 80-і рр. виникла така форма роботи з батьками, як батьківський всеобуч, основною метою якого було проведення науково-методичної роботи. Він охоплював різноманітні форми популяризації психолого-педагогічних знань серед батьків. Поширення, наприклад, набули школи молодої матері, в яких основи педагогічних знань опановували жінки, що готувалися стати матерями або мали маленьких дітей. Вони вивчали питання фізичного розвитку та санітарно-гігієнічного догляду за дітьми, опановували методику розвитку їхньої мови, вироблення навичок і звичок поведінки.

Психолого-педагогічні знання з виховання дітей дошкільного віку батьки отримували на спеціальних семінарах при дитячих садках. Далі роботу в цьому напрямі проводила школа. Для педагогічної освіти батьків у школах створювали лекторії з сімейного виховання, народні університети педагогічних знань. У них читали лекції та доповіді на психолого-педагогічні теми, проводили методичні конференції та семінари з обміну досвідом сімейного виховання, організовували виставки літератури з педагогіки та психології, перегляд та обговорення кінофільмів із проблем виховання тощо. Тематику різних видів і форм педагогічної освіти розробляли з урахуванням вікових особливостей учнів та ускладнювали з переходом школярів у наступні класи. Таким чином, батьки отримували педагогічні знання, розраховані на виховання дітей того віку і класу, в якому навчалися їхні сини та доньки.



3.3 ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА З БАТЬКАМИ

Суттєвим чинником впливу школи на сімейне виховання є індивідуальна робота з батьками. Вона охоплює різні аспекти навчальних занять учнів, їхнє моральне формування, організацію трудової діяльності та професійну орієнтацію.

В індивідуальній роботі з батьками неабияке місце посідає створення необхідних домашніх умов для навчальних занять і трудової діяльності школярів, а також здійснення контролю в сім'ї за їхньою поведінкою та дотриманням режиму дня. Деякі батьки не надають цим питанням належної уваги, що негативно позначається на успішності та моральному розвитку учнів. В окремих сім'ях батьки не піклуються про організацію дозвілля дітей і виховання в них здорових духовних потреб. Зокрема, виявляється, що деякі учні мало читають, не виявляють інтересу до музики й образотворчого мистецтва та занадто багато часу проводять біля телевізора. У низці випадків батьки без належної уваги ставляться до задоволення запитів учнів у сфері технічної творчості, не допомагають їм створювати робочі куточки. Деякі батьки прагнуть зняти з себе відповідальність за виховання дітей і цілком перекласти її на вчителів навіть тоді, коли їхні діти погано поводяться на вулиці, не виконують домашніх завдань тощо. Усе це, звісно, вимагає відповідної індивідуальної роботи з батьками.

Індивідуальна робота найчастіше має характер педагогічних консультацій і практичних порад батькам щодо поліпшення сімейного виховання. Приміром, окремі учні відрізняються підвищеною нервозністю або упертістю. Не всі батьки досить компетентні в підході до таких дітей і потребують кваліфікованої допомоги з боку педагогів.

« Що ж до школи та сім'ї я ніколи не викликав батьків. Я педагог і вважав, що, якщо діти в мене виховуються, я кваліфікований вихователь, тож дітей змушу здійснювати позитивний вплив на сім'ю. Спробуйте погодитись із цією думкою, і ви побачите, як буде легко, коли ви навчите дітей відчувати відповідальність за сім'ю.» А. Макаренко

Досить важливою є індивідуальна робота з батьками тих учнів, які виявляють інтерес і здібності до вивчення окремих навчальних предметів або особливу обдарованість у галузі мистецтва. Контакти школи з батьками таких учнів спрямовано на те, щоб батьки піклувались про розвиток творчих задатків дітей і створювали для цього необхідні умови, звертали увагу на залучення їх до інших видів діяльності, особливо до суспільно корисної роботи, з тим, щоб сприяти правильному формуванню моральності дітей.

Під час надання індивідуальної допомоги батькам з метою покращення сімейного виховання учителям слід дотримувати необхідного педагогічного такту. Особливо критичний вигляд мають скарги вчителів тим батькам, діти яких погано поводяться в школі. Такі скарги, як правило, не сприяють позитивному ефекту, а іноді завдають і прямої шкоди. На це, зокрема, вказував ще А. Макаренко: «Ви чудово розумієте, -- писав він, -- що зазвичай викликають батьків і кажуть: «Ваш хлопчик не вчиться і погано поводиться. Вживайте якихось заходів. Поговоріть. Боронь, Боже, не бийте. Добре, до побачення». Кожен розуміє, в чому справа... Дехто з батьків після такої розмови прямо береть- ся за ремінь, а інший просто нічого не робить, і все йде, як і раніше!!!».

Антон Семенович стверджував, що школа має впливати на поліпшення сімейного виховання через учнів.

Ідея А. Макаренка про вплив на сім'ю через учнів заслуговує серйозної уваги. Автор цих рядків під час роботи в школі неодноразово переконувався в її плідності. Коли ми, наприклад, усерйоз розпочинали розвивати читацькі інтереси учнів і рекомендували їм створювати домашні бібліотечки, ми здійснювали необхідний вплив на батьків, і ті залучались до цієї роботи. Те ж саме стосується трудової діяльності учнів у родині, дотримання режиму дня тощо. Іноді ці завдання ми ставили перед учнями та проводили з ними відповідну роботу. Це позитивно впливало також на виховну діяльність батьків. На жаль, положення про вплив на виховну роботу сім'ї через учнів поки що не набуло ґрунтовного висвітлення в педагогіці та його замало використовують у школі.

3.4 ДОПОМОГА БАТЬКІВ ШКОЛІ

Однією із форм зв'язку школи з сім'єю є організація допомоги батьків проводити позакласну навчально-виховну роботу з учнями. Серед батьків є фахівці з різних галузей науки і техніки, працівники мистецтва, ветерани праці тощо. Їх участь у позакласній навчально-виховній роботі з учнями надає їй різноманітності, підвищує її змістовність.

Виховну діяльність батьки у школі здійснюють, насамперед, у формі бесід із учнями, проведення доповідей і лекцій. Їх присвячено питанням розвитку науки та техніки, ознайомленню школярів із виробничими успіхами людей. Тематика цих виступів об'єднує питання медицини, мистецтва, розповіді про життя та творчу діяльність видатних людей тощо.

Поширеною формою участі батьків у позакласній роботі школи є проведення екскурсій для учнів на промислові підприємства і в наукові установи, а також організація краєзнавчої роботи. За допомогою батьків школи мають можливість розширювати зміст роботи учнівських гуртків, а також факультативних занять.

Також спільно з сім'єю та громадськістю школа проводить профорієнтаційну роботу. Батьки допомагають учителям знайомити учнів із особливостями різних професій, беруть участь у проведенні зустрічей і людьми виробничих професій, у створенні вітрин і стендів про людей різних видів праці.



ВИСНОВКИ

Виходячи з вищезазначеного можна сформулювати такі висновки:

· Аналіз педагогічної, психологічної літератури, української літературної та педагогічної спадщини показує, що проблемою спільної діяльності вчителя з батьками у вихованні особистості писали ще Я. Каменський, Ж. Руссо, Г. Песталоцці. Важливого значення даній проблемі надавали М. Барановський, А. Макаренко, В.Сухомлинський, К.Ушинський.

· Реалізація ефективної підготовки дитини до навчального процесу в школі здійснюється за таких умов: співпраця родини і вчителів у визначенні напрямків, форм, методів і прийомів підготовки дитини до школи;систематичність і послідовність у підборі форм, методів і прийомів роботи з дітьми: знання батьками їх дітей, бажання знати як позитивні, так і негативні особливості їх всебічного розвитку;особистий приклад батьків, їх авторитет, характер стосунків;стимулювання навчально-пізнавальної активності дітей;педагогічна культура батьків.

· Відносини в системі «вчитель-батьки учнів» являють собою важливий педагогічний чинник, що сильно впливає на моральне життя учнів, які сприймають ці відносини як норму навіть в тому випадку, коли останні і не є нормальними. Відповідальність за моральні відносини, що складаються в системі «вчитель - батьки учнів» лягає на вчителя як на ведучу сторону, професіонально зобов'язану.

· У сучасних умовах різко зменшилися контакти батьків з учителями, які найчастіше відбуваються через батьківські збори або індивідуальні виклики батьків до школи. Однак варто використовувати і інші форми роботи з батьками в школі.

Отже, вчителі повинні вивчати сім'ю, щоб спрямовувати сімейне виховання на всебічний розвиток дитини, надавати допомогу батькам: у керівництві навчально-виховною роботою дітей у домашніх умовах; у визначенні методів і прийомів виховання, формування у них позитивного ставлення до школи, навчання дітей, їх участі у суспільній і трудовій діяльності; спонукати батьків до педагогічної самоосвіти, залучати їх до навчально-виховної діяльності у школі; за необхідністю коректувати виховні зусилля сім'ї, нейтралізувати негативні її впливи.



ЛІТЕРАТУРА

1. Вишневський, О. Теоретичні основи сучасної педагогіки [Текст] / О. Вишневський. -- К. : Ранок, 1995. -- 120 с.

2. Зацепін, В. І. Молода сім'я [Текст] / В. І. Зацепін [та ін.]. -- К. : Світанок, 1991. -- 121 с.

3. Кузьмінський, А. І. Педагогіка у запитаннях і відповідях [Текст] / А. І. Кузьмінський. -- М. : Высшая школа, 1990. -- 365 с.

4. Максимюк, С. П. Педагогіка [Електронний ресурс] : Перша електронна бібліотека. -- Режим доступу : http:// pidruchniki.com.ua/18540516/pedagogika/klasniy_kerivnik_ koordinator_vihovnih_vpliviv_shkoli_simyi_gromadskosti. -- Назва з екрану.

5. Точін, А. Є. Трудове виховання дітей у сім'ї [Текст] / А. Є. Точін. -- Мінськ, 1962. -- 118 с.

6. Чепмен, Г. П'ять ознак люблячої сім'ї [Текст] ; пер. з англ. М. А. Думчев / Г. Чепмен. -- М., 2008. -- 102 с.

Размещено на Allbest.ru

...