Музично-естетичне виховання дітей та молоді в Україні в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Такi приватнi музичнi установи виконували загалом функцiї пiдготовчих курсiв до вступу в музичні училища. Проте у деяких з них рiвень викладання не поступався училищному. Показовими були пiдготовчi курси З.Худякової, музичне училище М.Лесневич-Носової та музичні школи С.Блюменфельда та М.Тутковського у Києвi.

У Захiднiй Українi та Закарпатті навчання музики здійснювалося здебiльшого при церковних хорах. Дiяльнiсть таких хорiв, що виникали у багатьох мiстах (Перемишлi, Львовi, Станiславi, Стрию та iнших), поступово виходила за межi культових завдань.

Архівні документи ДІА України у Львові свідчать про відкриття наприкінці ХІХ ст. у Львові та інших містах Галичини приватних музичних шкіл, які дали спроможність залучити до навчання гри на фортепіано та співу дітей та молоді. Організаторами цих шкіл були професійні музиканти: Л. Марек (Львів, 1879), Л. Маньковський (Львів, 1884), К.Мікуля (Львів, 1889), В.Червінський (Львів, 1886), Г.Аббер (Тернопіль, 1897), А Гживінський (Перемишль, 1899), Р.Россельт (Львів, 1899).

Визначено, що основний зміст роботи і завдання цих шкіл визначалися статутами, якими передбачалися:

основна мета - навчання гри на фортепіано та співу;

допоміжні предмети - хоровий спів і теорія музики;

етапи навчання - підготовчий, вищий і досконалий (концертний);

вступ до школи - конкурсний за здібностями;

термін навчального року - з 1 вересня до 15 квітня;

видача документа після закінчення повного курсу (свідоцтво музиканта).

Досліджено, що поряд з діяльністю музичних шкіл громадськістю влаштовувалися музичні вечори вшанування видатних дiячiв культури: української - на честь Т.Шевченка, польської - на честь А. Мiцкевича. Святкування відбувалися не тільки у Львові, а також i в провінційних мiстах.

Аналізується музично-освітня та педагогічна діяльність українських композиторів Східної та Західної України: А.Вахнянина, С.Воробкевича, М.Лисенка, М.Леонтовича, С.Людкевича П.Сокальського, Б.Підгорецького, Д.Січинського, Я.Степового, К.Стеценка. На основі вивчення та аналізу теоретичних і архівних першоджерел встановлено основний зміст і напрями діяльності кожного композитора.

Доведено, що музично-педагогічна діяльність М.Лисенка, М.Леонтовича, В.Верховинця, К.Стеценка стала початком розвитку української музичної педагогіки. Їхню теоретичну спадщину складають науково-методичні посібники, підручники та інші роботи, в яких розроблені питання ефективної методики навчання музиці, співу, естетичного виховання дітей та молоді засобами інших мистецтв. Педагогічна діяльність українських музикантів-виконавців другої половини ХІХ -- початку ХХ століття є окремою складовою загального процесу становлення музичної освіти й виховання дітей та молоді в Україні. Професійно-виконавська та викладацька діяльність І.Алчевського, С.Крушельницької, О.Мишуги, М.Менцинського, Г.Хоткевича вплинула на становлення української музично-педагогічної системи. Їхня участь у педагогічній роботі по підготовці професійних мистецьких кадрів поклала початок створенню української музично-педагогічної школи, яка конкурувала з існуючими на той час російськими та іншими національними школами.

На основі аналізу педагогічної спадщини українських композиторів і виконавців доведено, що наприкінці ХІХ століття з їхніх окремих методичних практичних напрацювань вибудовується комплекс теоретичних і практичних навчально-виховних елементів. На початку ХХ століття він перетворився на методичну систему, до якої входили:

· форми організації музичного навчання та виховання (педагогічна діяльність у музичних навчальних закладах, культурно-освітніх і громадських товариствах);

· методи музичного навчання (розробки методичних вправ і власні школи навчання виконавству);

· різноманітна концертно-виконавська діяльність.

Щодо форм організації і методів музично-естетичного виховання дітей та молоді, які були поширені в практиці діяльності загальноосвітніх та музичних закладів, то їх можна визначити за двома рівнями: елементарним (аматорським) та професійним.

На елементарному рівні:

· форми організації навчання співів в загальноосвітніх навчальних закладах та колективне хорове виконавство;

· методи формування вокально-хорових навичок.

На професійному рівні:

· форми індивідуального навчання гри на музичних інструментах та сольному співу;

· публічне концертне виконавство.

Отже, у загальному розвитку процесу музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ століття визначилися дві тенденції: загальноосвітня та спеціалізована. Перша характеризувалася музично-естетичною спрямованістю діяльності освітніх установ та громадських інституцій на підвищення загального музично-естетичного рівня дітей та молоді в контексті загальної освіти. Друга визначала професійну спрямованість цього процесу в спеціальних музичних школах.

Процеси, що характеризувалися цими тенденціями у поєднанні з громадськими і побутовими засобами музичної творчості сприяли виникненню цілісної системи музично-естетичного виховання, що остаточно визначило завершення другого педагогічно-спрямованого етапу розвитку музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ століття..

У четвертому розділі дисертації „Музика в громадському житті та побуті як засіб музично-естетичного виховання дітей та молоді” висвітлені питання освітньо-виховних функцій музики в іституціоналізованих і неформальних формах громадського життя України.

У 1863 р. в Києві було відкрито відділення Імператорського російського музичного товариства (ІРТМ), що мало на меті влаштування серйозних музичних зібрань.

Сама історія Київського відділення ІРМТ до цього часу вивчена й описана не повно. Але незаперечна позитивна діяльність Р.Пфеніга - першого музичного директора Київського відділення ІРМТ, директора першого в Україні музичного училища, одного з ініціаторів створення в Києві оперного театру.

Найбільш характерною рисою того часу була тенденція демократизації музичного мистецтва, свідченням чого став широкий аматорський рух. При різних установах, навчальних закладах, підприємствах створюються хори, оркестри мандоліністів, балалаєчників, струнні колективи, а також гуртки шанувальників музики та сценічного мистецтва.

Відзначається зміст роботи професійних і аматорських колективів, об'єднань у окремих містах України: Одеса („Товариство аматорів музики” та „Общество изящных искусств”), Миколаїв („Товариство шанувальників хорового співу”, Миколаївське відділення ІРМТ), Луганськ (Гурток аматорів драматичного мистецтва, музики і співу), Полтава (Полтавське відділення ІРМТ, гуртки камерної музики). Ті ж процеси спостерігалися і в окремих регіонах: Галичина (Хати-читальні „просвіти” хорові товариства „Боян”, „Союз співацьких і музичних товариств”, Музичне товариство ім. М.Лисенка), Буковина („Міщанська читальня”, „Руське літературно-драматичне товариство”, „Буковинський Боян”, „Міщанський хор”).

Перший професiйний хор в Українi створив М.Лисенко. Для стацiонарних виступiв композитор, як правило, кожного разу набирав нових спiвакiв, кiлькiсть яких не перевищувала 40-60 осiб. Хор Лисенка брав активну участь у мистецькому життi Києва, де з 1890 i до 1907 р. вiдбулося близько 60 концертiв і 50 музичних вечорiв хору (причому кiлька з них пройшло пiд егiдою музичного товариства „Боян”).

Визначено, що в iсторiї розвитку музичної культури в Захiднiй Українi друга половина XIX ст. так само позначена розгортанням музично-освiтньої роботи й активiзацiєю хорового руху. Осередками хорового спiву були переважно такi навчальні заклади, як гiмназiя, бурса, семiнарiя.

Так, наприкiнцi XIX - початку XX ст. в Галичинi iснувало багато рiзноманiтних хорових товариств, якi відiграли значну роль у розвитку музичного мистецтва краю. Це була розгалужена мережа хорових колективiв „Боян”, що дiяли по всiх куточках Галичини.

Головними завданнями товариства були: „Плекання головного українського спiву як хорового, так i сольного, як також iнструментальної музики, а засобами для цього повиннi стати: а) спiльнi вправи, б) музичнi концерти, в) товаристкi вечiрки й прогульки як по Львову, так i по краю, г) оголошення конкурсiв на вокальнi та iнструментальнi твори, д) органiзацiя i утримання музичної бiблiотеки, є) заснування й утримання музичної школи, е) допомога хорам i товариствам в краю i органiзування спiльних з'їздiв i концертiв, ж) музичнi видавництва та помiч їм”.

У другій половині ХІХ ст. виникає великий інтерес до народного мистецтва. З'являється наукова, методична та популярна література, присвячена мистецтву народних музикантів. У статті Г.Базилевича в першому випуску “Етнографічного збірника” (1853 р.), в роботі П.Куліша “Записки о Южной Руси” (1856 р.) вперше науково осмислюється постать музиканта-співця, спосіб його життя, його мистецтво.

Поштовхом до подальшого наукового розгляду цих питань став реферат М.Лисенка “Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм” (1874 р.), де вперше було визначено творчість кобзарів як велике національне надбання.

У справі дослідження народних інструментів важливою є праця М.Лисенка „Розвідки про музичні інструменти в Україні” (1892 р.). Композитор вперше дає опис будови кобзи-бандури, досліджує її історичне походження, аналізує строї та художньо-виражальні можливості. Започаткований М.Лисенком напрямок української музичної фольклористики в першій половині ХХ ст. успішно розвинули Ф.Колесса, С.Людкевич, К.Квітка, Д.Ревуцький та ін. Продовженням розпочатої М.Лисенком справи наукових досліджень музиних інструменів стає збірник статей українських діячів О.Пчілки, М.Лисенка та М.Дмітрієва „Кобза і кобзарі” (1907 р.). Серед науково-дослідницьких розвідок, присвячених кобзарському мистецтву, етапною є праця Ф.Колесси “Мелодії українських народних дум”, де аналізуються репертуар кобзарів та різні манери його виконання (1910 р., 1913р.).

Наголошено, що провідне місце в розвитку професійного бандурного мистецтва належить видатному музиканту, теоретику та педагогу Г.Хоткевичу. Він організував концерт народних музикантів на ХІІ Археологічному з'їзді 1902 р. і привернув увагу громадськості до життєвих і творчих проблем кобзарів і лірників. Значним поштовхом для розвою професійних засад кобзарського мистецтва стало створення теоретично-практичних курсів гри на бандурі: Г.Хоткевича (1909р.), М.Злобінцева (Домонтовича) (1913р), В.Шевченка (1913-1914р.), В.Овчинникова (1914 р.). Підручники гри на інструменті стали міцним підґрунтям для подальшого розвитку професійної бандурної освіти. Крім широкого розповсюдження кобзарства на Східній Україні, мистецтво народних музикантів було здавна відоме і на теренах Західної України. Проте в середині ХVIII ст. бандура вибула із побуту галичан. Лише на початку ХХ ст., з приїздом до Львова в 1906 р. Г.Хоткевича, кобзарське мистецтво знову відродилося, а навчання грі на бандурі стало невід'ємним у багатьох навчальних закладах України.

Результатом ґрунтовного вивчення кобзарського мистецтва стало усвідомлення дослідниками його великого національно-виховного потенціалу, реалізація якого можлива у відповідних музично-освітніх закладах. А тому кобзарське мистецтво стало складовою навчальних програм музичних шкіл, а гра на бандурі активно впроваджувалася в загальноосвітніх закладах України. Як наслідок цього процесу - виникнення та активна концертна діяльність багатьох виконавських колективів (шкільних капел бандуристів), створення репертуарного та потужного дидактико-методичного забезпечення процесу навчання гри на бандурі.

Кобзарі були не єдиними народними музикантами. Невід'ємною складовою традиційних побутових обрядів були народні музики - музиканти-виконавці на народних іструментах.

Виконання iнструментальної музики у ХІХ - на початку ХХ ст. здійснювалося під час таких заходів: 1) хрещення, досвiтки, весілля, вечорницi; 2) виконання, пов'язане з сiльськогосподарською або домашньою працею (музичний супровiд на зiбраннях людей, зайнятих обскубуванням пiр'я, вишиванням у зимовi вечори або вибиранням картоплi на полi).

Обов'язковими учасниками таких важливих в житті українського народу заходів були діти та молодь.

За дослідженнями К.Квітки визначений перелік найпоширеніших побутових музик, серед яких були й представники підростаючого покоління: „кобзарі, лірники; співці; торбанисті; скрипники; бубнисті; басисті; цимбалісті; троїста музика; дударі; трембітники”.

Зазначено, що у традицiйних iнструментальних ансамблях типу „троїстi музики” основними iнструментами в рiзних регiонах України впродовж понад двох столiть були скрипка та цимбали. Приєднувалися до них у певних комбiнацiях такі iнструменти, як бубен, бас (басоля), контрабас, великий барабан з тарiлкою. Виникали різні типи ансамблю, які наприкінці XIX ст. досягли свого найвищого ступеня розвитку.

Таким чином, музика як соціальне явище є невід'ємною складовою життєдіяльності українського народу. Тому система музично-естетичного виховання дітей та молоді не може функціонувати поза громадської та побутової сфери людської діяльності. Ці дві сфери визначають ефективні форми організації музично-естетичного виховання дітей та молоді:

· участь дітей та молоді у громадських музичних об'єднаннях;

· участь у побутовому музикуванні.

Отже, освітньо-виховні функціі музики в іституціоналізованих і неформальних формах громадського життя України полягали у створенні умов для формування музично-естетичної свідомості дітей та молоді, залучення їх до музично-творчої діяльності.

Зміст музично-естетичного виховання, обумовлений загальноосвітньою та спеціалізованою тенденціями, про які йшлося у попередньому розділі, в поєднанні з побутовими музично-естетичними явищами створили своєрідну модель, що стала прообразом сучасної системи музично-естетичного виховання дітей та молоді:

· елементарне музично-естетичне виховання;

· спеціальне музично-естетичне навчання та виховання;

· вище музично-естетичне навчання та виховання;

· побутове музично-естетичне виховання.

Отже, на початку ХХ століття в Україні сформувалася цілісна виховна система, яка поєднала в собі освітній, громадсько-просвітницький, композиторсько-виконавський, аматорський і фольклорний напрямки, що свідчило про завершення педагогічно-спрямованого етапу розвитку музично-естетичного виховання дітей та молоді.

У п'ятому розділі „Теоретичні засади музичної освіти та виховання (музичної педагогіки)” з урахуванням емпіричного та теоретичного досвіду другої половини ХІХ - початку ХХ ст., на основі класичної теорії наукового пізнання та досягнень сучасної педагогічної науки обґрунтовуються основні теоретичні поняття, понятійно-термінологічний апарат, закономірності, принципи організації, форми та методи музичного навчання та виховання (музичної педагогіки).

Практичний досвід музично-освітніх процесів, що проходили на українських землях наприкінці ХІХ - початку ХХ ст., створили підстави для обґрунтування теоретичних основ процесу музичного виховання та навчання. Але їхньому ефективному впровадженню у життя в 20-ті роки ХХ ст. заважали догми більшовицької ідеології та комуністичної моралі, які базувалися на принципах класовості й інтернаціоналізму.

Визначено, що ще наприкінці ХІХ ст. ідеї музично-естетичного виховання дітей та молоді вперше були обґрунтовані С.Миропольським в його працях „Про музичну освiту народу в Росiї та Захiднiй Європi”, „Навчання спiвам в народнiй школi”, „Стислий пiдручник i метод викладання за нотами”, „Музична грамота для всiх” та С.Сірополком у працях „Театр як засiб естетичного виховання” та „Естетичне виховання”.

Їхнє теоретичне значення полягало у обґрунтуванні основних завдань музично-естетичного виховання дітей та молоді: виявлення естетичних здібностей дітей та молоді; формування їхнього естетичного сприйняття; задоволення художньо-естетичних потреб; виховання естетичних почуттів; формування естетичного iдеалу; розвиток естетичного смаку.

Вони також визначили основні принципи музично-естетичного виховання: цілеспрямованість, систематичність, наочність, народність, поєднання музичного розвитку з розумовим і фізичним, моральним і патріотичним вихованням, урахування iндивiдуальних можливостей учнів.

У подальшому ці ідеї набули розвитку в теоретичних працях Б.Асаф'єва, Б.Яворського, Н.Крупської, А.Луначарського, В.Шацької, але були спрямовані на створення так званого „спрощеного” дитячого масового мистецтва в умовах авторитарної школи.

Зазначено, що хоча сучасна наукова музично-естетична думка і має надбання у окремих напрямках щодо поліпшення процесу музичного навчання й виховання дітей та молоді, є необхідність визначення основних теоретичних засад музично-естетичного навчання й виховання в умовах сучасної школи.

Музично-естетичне виховання в сучасних умовах здійснюється на трьох рівнях: елементарному, який забезпечується загальноосвітніми навчальними закладами та позашкільними установами; середньому - забезпечується спеціальними типами навчальних закладів; вищому рівні музичного виховання, що забезпечується вищими музичними закладами. Взаємодія цих закладів з інституціями створення, збереження та накопичення музично-естетичного досвіду забезпечує ефективне функціонування системи музично-естетичного виховання дітей та молоді сьогодення.

Визначено, що предметом теорії музичної освіти та виховання (музичної педагогіки) слід вважати сукупність форм організації, методів, засобів та інших матеріальних і нематеріальних атрибутів музичного навчання й виховання.

Доведено, що основними категоріями музичної освіти й виховання є: музична освіта й виховання, принципи музичної освіти й виховання, рушійні сили, форми організації, методи музичного навчання й виховання.

Зміст поняття „музично-естетичне виховання” слід розглядати у таких аспектах:

· музично-естетичне виховання -- складова частина духовного розвитку людини, її художньо-емоційної сфери, естетичного ставлення до навколишньої дійсності у процесі формування особистості;

· музично-естетичне виховання -- засіб розвитку музичних здібностей людини, що забезпечують свідоме сприймання творів музичного мистецтва, здатність критичного ставлення до музичних явищ, поширення впливу музики на процеси спілкування людей, покращання їхнього побуту, збереження та примноження національних музичних традицій;

· музично-естетичне виховання -- спеціально організований цілеспрямований процес формування професійних музичних якостей і музично-естетичної свідомості майбутнього музиканта.

Зміст музично-естетичного виховання включає: формування музично-естетичної свідомості особистості, системи її музичних здібностей і навичок музично-творчої діяльності. Зміст музично-естетичного виховання реалізується: умовами створення музично-естетичного середовища; виховним впливом музичних явищ за допомогою педагогічної діяльності викладачів; створенням умов для самостійної музично-творчої діяльності особистості.

Форми організації музично-естетичного виховання поділяють на індивідуальні, групові та масові. У контексті навчально-виховного процесу розрізняють урочні та позаурочні форми організації музичного виховання.

В умовах суспільного функціонування музичних явищ слід виділити також і форми організації соціокультурного музичного впливу на особистість. Це насамперед виховання в сім'ї та так зване комітатне музичне виховання -- опосередкований вплив музичних явищ як фону у побутовому житті або неаналітичне сприймання музики під час дозвілля.

Дається обґрунтування загальних методів музичного виховання та музичного навчання, які визначаються за принципом процесуальної послідовності та видів музичної діяльності.

Загальні методи музичного виховання:

а) методи формування музично-естетичної свідомості;

б) методи організації музично-естетичної діяльності та формування досвіду практичної музичної творчості;

в) методи стимулювання практичної музичної діяльності;

г) методи музичного самовиховання.

Загальні методи музичного навчання:

а) методи навчання теорії музики;

б) методи навчання гри на музичних інструментах, співу та диригуванню;

в) методи навчання та розвитку музичних якостей.

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів проведеного дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. У дисертації здійснено історико-теоретичний аналіз процесу музично-естетичного виховання дітей та молоді на українських землях другої половини ХІХ - початку ХХ ст. в практичному та теоретичному аспектах. Визначені його основні педагогічні засади та надбання.

Педагогічні засади і надбання процесу музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ століття полягають у сукупності теоретичних і практичних досягнень діяльності громадських, освітніх та музичних інституцій і окремих діячів. До основних педагогічних засад слід віднести: теоретичні висновки С.Миропольського, С.Сірополка, К.Стеценка та ін. щодо ролі і значення музично-естетичного виховання дітей та молоді в суспільному розвитку. До надбань - мережу музично-освітніх закладів і установ, громадських організацій та зміст їхньої роботи, результати діяльності інституцій і окремих діячів, що виразилися у створенні цілісної системи музично-естетичного-виховання дітей та молоді, відповідної науково-методичної бази, яка забезпечувала її ефективне функціонування.

Доведено необхідність продуктивного застосування педагогічних надбань минулого в сучасній системі музично-естетичного виховання дітей та молоді.

2. Визначені основні історичні періоди, що передували формуванню системи музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні:

· історико-синкретичний, який тривав від стародавніх часів до ХІ століття, коли вплив музичних явищ на людей характеризувався синкретичністю - невід'ємністю від повсякденного побуту, ґрунтованого на ритуалах і традиціях релігійного та народно-традиційного характеру;

· ортодоксально-секуляризаційний (ХІ ст. - ХІХ ст.), який характеризується діяльністю музичних осередків культових закладів, що своєю діяльністю поступово поєднували релігійну спрямованість музичного оформлення культових обрядів з професійним музичним навчанням і вихованням світського характеру.

3. Визначені головні етапи становлення та розвитку системи музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ століття:

· змістовно-визначальний, який охоплює період 1860-1880-тих років і характеризується становленням самосвідомості передової української інтелігенції, визначенням основних завдань музичного виховання, появою перших форм організації музично-естетичного виховання дітей та молоді, створенням перших музичних навчальних закладів;

· педагогічно спрямований, який розпочався наприкінці ХІХ ст. і визначився цілеспрямованою педагогічною діяльністю видатних українських композиторів і виконавців, побудованою на науково-методичних засадах, створенням музично-просвітницьких організацій, розширенням мережі музичних навчальних закладів і побутового музикування, що поклало початок створенню системи музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні.

4. Виділені напрямки процесу музично-естетичного виховання дітей та молоді:

· композиторсько-виконавський (музично-освітня діяльність видатних українських композиторів та виконавців);

· громадсько-просвітницький (діяльність громадських і музичних об'єднань);

· освітній (музично-освітня діяльність загальноосвітніх та музичних навчальних закладів);

· аматорський (діяльність аматорських музичних колективів народно-інструментальної музики);

· фольклорний (кобзарське мистецтво та побутове народно-інструментальне музикування).

5. У загальному розвитку процесу музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ століття визначилися дві тенденції: загальноосвітня, яка характеризувалася спрямованістю на підвищення загального музично-естетичного рівня дітей та молоді в контексті загальної освіти, та спеціалізована, що визначала професійну спрямованість цього процесу в спеціальних музичних школах.

Це дало підстави визначити форми організації і методи музично-естетичного виховання дітей та молоді, які були поширені в практиці діяльності загальноосвітніх та музичних закладів і реалізовувалися за двома рівнями: елементарному (аматорському) та професійному.

На елементарному рівні - це форми організації навчання співів (уроки) в загальноосвітніх навчальних закладах та колективне хорове виконавство; методи формування вокально-хорових навичок.

На професійному рівні - це форми індивідуального навчання гри на музичних інструментах та сольному співу; публічне концертне виконавство.

6. Педагогічна діяльність українських музикантів-виконавців другої половини ХІХ -- початку ХХ століття є окремою ланкою процесу становлення музичної освіти й виховання молоді в Україні. І.Алчевський, С.Крушельницька, М.Менцинський, О.Мишуга, Г.Хоткевич, створили певну перспективу впливу практичної професійної мистецької діяльності на розвиток української музично-педагогічної системи.

На початку ХХ століття ними розвивався і впроваджувався в практику комплекс навчально-виховних елементів, який згодом перетворився у методичну систему, що складалася з таких елементів:

· музично-педагогічна діяльність у навчальних закладах та культурно-освітніх і громадських товариствах;

· розробки методичних вправ та власні методики навчання виконавству;

· концертно-виконавська діяльність.

7. Хоровий рух, кобзарське мистецтво та побутове музикування на українських землях другої половини ХІХ -- початку ХХ століття стало однією зі складових музично-естетичного виховання дітей та молоді. При цьому визначено їх суттєвий взаємовплив і доведено, що система музично-естетичного виховання не може функціонувати поза громадської та побутової сфери людської діяльності. Ці дві сфери визначають ефективні форми організації музично-естетичного виховання дітей та молоді: участь у громадських музичних об'єднаннях і у побутовому музикуванні.

8. Основи теорії музичної освіти й виховання мають чітко визначену понятійно-термінологічну систему, що базується на основних поняттях класичної педагогічної науки та наукового пізнання. Вони включать такі основні категорії: зміст, мета, структура, принципи, форми організації та методи музичного навчання та виховання. Головними складовими процесу загальної музично-естетичної освіти й виховання є форми організації та методи його здійснення.

За результатами дослідження запропонована класифікація форм організації, методів музично-естетичного виховання та навчання дітей та молоді з урахуванням специфіки сучасної школи.

В умовах суспільного функціонування музичних явищ виділяються також і форми соціокультурного музичного впливу на особистість. Це насамперед процес виховання в сім'ї та так зване комітатне музичне виховання - опосередкований вплив музичних явищ як фону у побутовому житті (неаналітичне сприймання музики під час дозвілля).

9. Взаємодія основних напрямків музично-естетичного виховання дітей та молоді в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ століття (освітнього, громадсько-просвітницького, композиторсько-виконавського, аматорського, фольклорного) дає підстави визначення моделі, що стала прообразом сучасної системи музично-естетичного виховання дітей та молоді. Її структуру складає:

· елементарне музично-естетичне виховання;

· спеціальне музично-естетичне навчання та виховання;

· вище музично-естетичне навчання та виховання;

· громадське та побутове музично-естетичне виховання.

Дане дисертаційне дослідження не вичерпує вирішення проблем, пов'язаних з музично-естетичним вихованням дітей та молоді. В першу чергу подальшого дослідження, на наш погляд, потребують питання, що стосуються використання національних традицій і форм організації музично-естетичного виховання, впровадження їх у навчально-виховний процес сучасної школи.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

Монографії

1. Михайличенко О.В Педагогічні аспекти розвитку української музичної культури другої половини ХІХ - початку ХХ ст.: Монографія. - Суми: „Мрія-1”, 2005. - 292 с.

2. Михайличенко О.В. Музично-естетичне виховання дітей та молоді в Україні (друга половина ХІХ -- початок ХХ ст.): Монографія. -- К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. -- 340 с..

Навчальні посібники.

3. Михайличенко О.В. Основи загальної та музичної педагогіки: теорія та історія: Навч. посібник. - Суми: Вид. „Наука”, 2004. - 211 с.

4. Михайличенко О.В. Музично-педагогічна діяльність українських композиторів і виконавців другої половини ХІХ - початку ХХ ст.: Історичні нариси. - Суми: „Мрія-1”, 2005. - 102 с.

5. Михайличенко О.В. Нариси з історії музично-естетичного виховання молоді в Україні (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) - Київ: Видавничий центр КДЛУ, 1999. - 238 с.

6. Михайличенко О.В Роль культурно-освітніх товариств у розвитку освіти і естетичного виховання молоді в Україні другої половини ХІХ століття. - Суми: „Наука”, 1998. - 32 с.

Статті у фахових виданнях

7. Михайличенко О.В. Становлення музично-естетичного виховання в Україні // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип.6. - К.: Видав. центр КДЛУ, 1999. - С.172-186.

8. Михайличенко О.В. З історії музично-естетичного виховання школярів в Україні // Зеленая лампа: учебный культурологический журнал. - 1999. - № 1-2. - С.37-39.

9. Михайличенко О.В. Виникнення української музично-естетичної думки і виховання // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. / За заг. ред. Г.І.Легенького та В.І.Сипченка. - Вип.5. - Слов'янськ: СДПУ, 1999. - С.283-304.

10. Михайличенко О.В. Історична українська наукова думка про музично-естетичне виховання // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип.7. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2000. - С.9-13.

11. Михайличенко О.В. Музично-естетичне виховання дітей та молоді в загальноосвітніх та приватних музичних закладах України другої половини ХІХ ст. // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. / За заг. ред. Г.І.Легенького та В.І.Сипченка. - Вип.8. - Слов'янськ: ІЗМН-СДПІ, 2000. - С.205-222.

12. Михайличенко О.В. Культурно-освітній рух у Східній Україні, Буковині та Закарпатті у другій половині ХІХ ст. // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип.8. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2000. - С.151-156.

13. Михайличенко О.В. Напрями музично-естетичного виховання молоді в Україні другої половини ХІХ -- початку ХХ ст. // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип.9. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2000. - С.141-144.

14. Михайличенко О.В. Роль „хлопоманів” у розвитку естетичного виховання молоді в Україні // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. / За заг. пед. Г.І.Легенького та В.І.Сипченка. - Вип. 10. - Слов'янськ: Видав. центр СДПІ, 2000. - С. 18-28.

15. Михайличенко О.В. Ідеї музично-естетичного виховання у творчій спадщині І.Я.Франка // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. праць. - Вип.10. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2000. - С.10-14.

16. Михайличенко О.В. Ідеї музично-естетичного виховання у творчій спадщині С.І.Миропольського // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип.11. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2000. - С.12-14.

17. Михайличенко О.В. Кобзарське мистецтво у музично-естетичному вихованні українського народу // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. - Суми: СДПУ ім. А.Макаренка, 2000. - С.68-83.

18. Михайличенко О.В. Ідеї музично-естетичного виховання у творчій спадщині Лесі Українки та Юрія Федьковича // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип.12. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2000. - С.33-35.

19. Михайличенко О.В. Ідеї музично-естетичного виховання у творчій спадщині Степана Сірополка // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип.13. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2000. - С.33-35.

20. Михайличенко О.В. Музично-педагогічна діяльність Гната Хоткевича // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип.14. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2000. - С.33-35.

21. Михайличенко О.В. Педагогічна діяльність видатних музикантів-виконавців Соломії Крушельницької та Олександра Мишуги // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип.15. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2000. - С.33-35.

22. Михайличенко О.В. Музично-педагогічна діяльність Івана Алчевського та Модеста Менцинського // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип.16. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2000. - С.33-35.

23. Михайличенко О.В. Музичне навчання і виховання в загальноосвітніх та приватних музичних школах України в другій половині ХІХ ст. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип. 18. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2001. - С.156-163.

24. Михайличенко О.В. Ідеї розвитку української музичної культури у творчій спадщині Степана Сірополка // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип. 19. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2002. - С.192-193.

25. Михайличенко О.В. Музично-педагогічна діяльність Соломії Крушельницької та Олександра Мишуги // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип. 20. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2002. - С.206-209.

26. Михайличенко О.В. Т.Г.Шевченко про музично-естетичне виховання // Вісн. Київського держ. лінгвістичного ун-ту. Серія: Педагогіка, психологія. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2000. - С.198-201.

27. Михайличенко О.В. Хорова робота шкіл Галичини на початку ХХ ст. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип. 21. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2002. - С.211-213.

28. Михайличенко О.В. Музика у побуті українського села кінця ХІХ - на початку ХХ ст. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип. 22. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2002. - С.208-211.

29. Михайличенко О.В. Культурно-просвітницький рух в Україні в другій половині ХІХ ст. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип. 24. - Ч. 1. - К.: Видав. центр КНЛУ, 2003. - С. 163-166.

30. Михайличенко О.В. До питання визначення понятійно-термінологічного апарата музичної педагогіки // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип. 24. - Ч. 2. - К.: Видав. центр КНЛУ, 2003. - С. 177-180.

31. Михайличенко О.В. Музично-освітні концепції в Україні 1917-1980 рр. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип. 25. - К.: Видав. центр КНЛУ, 2003. - С. 75-78.

32. Михайличенко О.В. Загальні методи музичного виховання // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип. 26. - К.: Видав. центр КНЛУ, 2004. - С. 36-41.

33. Михайличенко О.В. Загальні методи музичного навчання // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип.27. - К.: Видав. центр КНЛУ, 2004. - С. 49-53.

34. Михайличенко О.В. З історії розвитку українського народного інструментально-виконавського мистецтва // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип. 29. - К.: Видав. центр КНЛУ, 2005. - С. 280-282.

35. Михайличенко О.В. Становлення та розвиток музично-освітньої справи на східноукраїнських землях другої половини ХІХ століття // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук пр. - Вип. 30. - К.: Видав. центр КНЛУ, 2006. - С. 219-223.

Статті в інших виданнях

36. Михайличенко О.В. Из истории теоретической мысли и практики музыкально-эстетического воспитания школьников // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип. 3. - Київ-Суми: КДЛУ, МІГРО, 1994. - С. 162-170.

37. Михайличенко О.В. Музично-педагогічна діяльність С.П.Людкевича // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип. 4. - К.: Видав. центр КДЛУ, 1997. - С.118 -124.

38. Михайличенко О.В. Розвиток музично-естетичної освіти та виховання в Україні 1917-1920 рр. // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. - Вип.5. - К.: Видав. центр КДЛУ, 1997. - С.331-338.

39. Михайличенко О.В. Музично-естетичне виховання у творчій спадщині В.Верховинця // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського держ. лінгвістичного ун-ту. - Вип.2. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2000. - С.353-358.

40. Михайличенко О.В. До питання вивчення досвіду музично-естетичного виховання молоді в Україні другої половини ХІХ ст. вчителями-іноземцями // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського держ. лінгвістичного ун-ту. - Вип.3. - К.: Видав. центр КДЛУ, 2000. - С. 859-862.

41. Михайличенко О.В. Деякі теоретичні концепції музичного виховання в історії розвитку вітчизняної музичної педагогіки // Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. - Вип.29. - К.: НМАУ, 2003. - С.65-77.

42. Михайличенко О.В. До питання періодизації становлення вітчизняної музичної педагогіки // Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції: Теоретичні та методичні засади розвитку. - К. - Суми: СумДПУ, 2004. - С.117-118.

Матеріали наукових конференцій

43. Михайличенко О.В. Аматорський театр в музично-естетичному вихованні молоді в Україні кінця ХІХ ст. // Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі: Наукові праці Міжнар. наук.-практ. конф. 27-29 вересня 1999. - Слов'янськ: СДПІ, 1999. - С.103-107.

44. Михайличенко О.В. До питання періодизації становлення вітчизняної музичної педагогіки // Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції: теоретичні та методичні засади розвитку: Тези Міжнар. наук. конф. 30 червня - 2 липня 2004 р.. - Київ-Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. - С. 117-118.

45. Oleg Michajliczenko. Podstawowe metodi kczatatcenia muzycznego: abstrakti refertatow Miedzynarodowa konferencja naukowa “Kultura i edukacja muzyczna” 16-17 pazdziernik 2006 r. Instytut Edukacji Muzycznej w Kielcznej, Polska. - P.16.

АНТАЦІЇ

Михайличенко О.В. Музично-естетичне виховання дітей та молоді в Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. Луганськ, 2007.

У дисертації досліджена проблема впливу музики та музичного мистецтва на музично-естетичне виховання дітей та молоді в Україні у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. Вивчені особливості теорії й практики музично-освітніх процесів в Україні, які зумовлюють прогресивний характер розвитку української національної культури у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття.

Визначені основні історичні передумови та напрями процесу музично-естетичного виховання, які у соціальній взаємодії набули системної ознаки і реалізовувалися в суспільному житті українського народу як: освітній - робота загальноосвітніх і професійних навчальних закладів; громадсько-просвітницький - діяльність громадських та культурно-освітніх організацій; композиторсько-виконавський - музично-педагогічна діяльність видатних професійних виконавців; аматорський - діяльність аматорських музичних колективів народно-виконавської творчості; фольклорний - кобзарське мистецтво та побутове народно-інструментальне музикування.

Обґрунтовані основні теоретичні засади музичного навчання й виховання в закладах освіти та позашкільних установах. Уточнено понятійно-термінологічний апарат музичної дидактики й теорії музично-естетичного виховання: зміст музичного навчання й виховання, мета, закономірності, принципи, рушійні сили, форми організації, методи.

Ключові слова: музично-естетичне виховання в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ ст., музична освіта, історія музичної освіти та виховання, методи музичного виховання та навчання, форми організації музичного навчання, музично-педагогічна діяльність, музична педагогіка.

Михайличенко О.В. Музыкально-естетическое воспитание детей и молодежи на Украине во второй половине ХІХ -- в начале ХХ ст. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. Луганский национальный педагогический университет имени Тараса Шевченко. Луганск, 2007.

В диссертации исследован процесс становления и развития музыкально-эстетического воспитания детей и молодежи в Украине второй половины ХІХ -- начала ХХ столетия. Изучены социально-педагогические особенности теории и практики музыкально-эстетического воспитания в Украине, обусловлюющие прогрессивный характер развития украинской национальной культуры второй половины ХІХ -- начала ХХ века.

Определены основные исторические предпосылки и этапы становления системы музыкально-эстетического воспитания детей и молодежи. Предпосылки: историко-синкретические, ортодоксально-секуляризационные. Этапы: содержательно-определяющийся, педагогически направленный.

Обоснованы основные направления музыкально-эстетического воспитания детей и молодежи, которые в социальном взаимодействии приобрели системный признак и реализовывались в общественной жизни как:

· образовательный - работа общеобразовательных и профессиональных учебных заведений, в том числе создание научно обоснованной методики музыкально-эстетического воспитания в разных видах творческой деятельности;

· общественно-просветительский - деятельность общественных и культурно-просветительских организаций по пропаганде украинского музыкального искусства и внедрения музыкально-эстетического обучения и воспитания детей и молодежи в общественную жизнь;

· композиторско-исполнительский - практическая творческая деятельность профессиональных исполнителей и представителей аматорского искусства и вовлечение в нее широких верств населения;

· аматорский - деятельность аматорских музыкальных коллективов народно-исполнительского творчества;

· фольклорный - кобзарское искусство, бытовое народно-инструментальное исполнительство и музицирование.

В диссертации впервые представлено концептуальное определение понятия “музыкально-эстетическое воспитание” как педагогической категории, выражающееся в диалектическом взаимодействии институтов создания, накопления и сохранения опыта национального музыкального искусства с процессами передачи этого опыта из поколения в поколение в тесных общественно-исторических и социально-экономических связях. Вместе с тем, это процесс передачи и усвоения личностью эмоционально-художественных образов украинского и зарубежного музыкального и смежных с ним искусств, которые способны побуждать её к творческой деятельности и создания вокруг себя жизни, построенной на лучших морально-эстетических ценностях, которые создало человечество.

В историческом аспекте прослеживается динамика становления и развития форм организации и методов музыкально-естетического воспитания детей молодёжи в контексте общественно-просветительского движения на Украине во второй половине ХІХ - начала ХХ века.

В диссертации проанализирована педагогическая деятельность выдающихся украинских композиторов (А.Вахнянин, С.Воробкевич, Н.Леонтович, Н.Лысенко, С.Людкевич, Б.Пидгорецкий, Д.Сичинский, П.Сокальский, К.Стеценко, Я.Степовой,) и музыкантов-исполнителей (И.Алчевский, С.Крушельницкая, М.Менцинский, А.Мишуга, И.Хоткевич). Представлен анализ деятельности культурно-просветительских организаций, музыкальных обществ, в частности, Киевского отделения Императорского русского музыкального общества, хоровых товариществ “Боян” и других организаций, которые способствовали становлению и развитию процесса музыкально-эстетического воспитания украинского народа в конце ХІХ -- в начале ХХ столетия.

Обоснована роль кобзарского искусства и бытового музицирования как отдельных направлений музыкально-эстетического воспитания детей и молодежи.

В диссертации обоснованы теоретические основы музыкального образования и воспитания. Определён понятийно-терминологический аппарат музыкальной дидактики и теории музыкально-естетического воспитания.

Определены цель, содержание музыкального обучения и воспитания, закономерности, движущие силы, принципы, формы организации, методы.

Ключевые слова: музыкально-эстетическое воспитание на Украине во второй половине ХІХ - начала ХХ ст., музыкальное образование, история музыкального образования и воспитания, методы музыкального воспитания и обучения, формы организции музыкального обучения, музыкально-педагогическая деятельность, музыкальная педагогика.

Mykhaylichenko O.V. Musical-aesthetic education of children and youth in Ukraine at the close of the 19th century - at the beginning of the 20th century. - Manuscript.

The thesis for the scientific degree of the Doctor of Pedagogical Sciences. Speciality 13.00.01 - General Pedagogy and History of Pedagogy. - The Lugansk National University named after Taras Shevchenko. Lugansk, 2007.

In thesis the process of formation and development of musical-aesthetic education of children and youth in Ukraine at the close of the 19th century - at the beginning of the 20^th century is investigated. The social-pedagogical features of theory and practice of musical-aesthetic education in Ukraine are studied that determine the progressive character of development of Ukrainian national culture the second half of the 19^th century - the beginning of the 20^th century.

The general directions of musical-aesthetic education of children and youth are based that got the systematic feature at the social interaction and were incarnated in social life as:

The practical creative action of professional performers and representatives of amateur art and drawing in it the broad masses of the population.

The action of social and cultural-enlighten organizations for propaganda of Ukrainian musical art and application of musical-aesthetic teaching and education of children and youth.

The work of general not specialized and professional educational institutions, including the creation of scientifically well-founded methods of musical-aesthetic education in different spheres of creative action.

The traditions of common people's instrumental performance and playing music that is founded on the historical models of Ukrainian artistic art.

Theoretical bases of musical education and education are grounded in dissertation. The concept-terminology vehicle of musical didactics and theory of muzykal'no-estetycheskogo education is certain.

Maintenance, conformities to the law, principles, basic forms of organization, methods of the musical teaching and education, is certain.

Key words: musically-aesthetic education in Ukraine at the close of the 19th century - at the beginning of the 20th century, musical education, history of musical education and education, methods of musical education and teaching, forms of the organyztsyy musical teaching, musically-educational activity, musical pedagogics.

Размещено на Allbest.ru

...