Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Формування наукового світогляду в учнів початкової школи

1. Поняття про науковий світогляд.

2. Роль природознавства у формуванні наукового світогляду школярів.

3. Засоби формування наукового світогляду школярів.

4. Виховний вплив курсу природознавства.

1. Науковий світогляд - цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності й до себе.

Основу його становлять погляди і переконання, що сформувалися на базі знань про природу та суспільство і стали внутрішньою позицією особистості.

Погляди - прийняті людиною як достовірні ідеї, знання, теоретичні концепції, передбачення, що пояснюють явища природи і суспільства, є орієнтирами в поведінці, діяльності, стосунках.

На їх основі формуються й утверджуються переконання особистості.

Переконання - психічний стан особистості, який характеризується стійкими поглядами, впевненістю у правильності власних думок, поглядів; сукупність знань, ідей, концепцій, теорій, гіпотез, в які людина вірить як в істину.

Невід'ємною частиною переконань людини є її почуття - специфічна форма відображення дійсності, в якій виявляється стійке суб'єктивно-емоційне ставлення людини до предметів і явищ, які вона пізнає і змінює. Свідченням цього є те, що втілення світоглядних переконань у життя, їх обстоювання і захист людина переживає емоційно.

Важливим елементом світогляду є теоретичне мислення - здатність аналізувати, синтезувати, порівнювати, робити висновки. Воно дає змогу творчо осмислювати знання, розширювати світогляд. Складником світогляду є й воля людини - свідома саморегуляція людиною своєї поведінки і діяльності, регулювальна функція мозку, що полягає у здатності активно досягати свідомо поставленої мети, долаючи зовнішні та внутрішні перешкоди. Реалізуючи світоглядні ідеї в практичній діяльності, людина виявляє вольові якості (цілеспрямованість, рішучість, принциповість, самовладання).

Для наукового світогляду характерне правильне розуміння минулого і сучасного світу, цілісне бачення його наукової картини. Наукова картина світу - система уявлень про найзагальніші закони будови й розвитку Всесвіту та його окремих частин. Вона певною мірою є елементом світогляду людини, адже кожен має певне уявлення про те, "звідки взявся світ", "як з'явилося життя на Землі". На основі наукових даних про тенденції розвитку явищ природи можна передбачати їх у майбутньому (так, астрономи визначають наступне затемнення Сонця, вчені-геофізики - землетруси).

Науковий світогляд виявляється у поведінці людини і визначається оптимальним засвоєнням понять, законів, теорій, готовністю обстоювати свої ідеали, погляди, переконаністю у щоденній поведінці та діяльності. Значний внесок у розробку питань формування світоглядних якостей в учнів різних вікових груп зробив В.О. Сухомлинський. Він дав зразки комплексного підходу до розв'язання завдань, пов'язаних з формуванням у молодших школярів наукового світогляду; визначив основні шляхи й методи роботи, які допомагають успішно виховувати в учнів патріотизм, гуманізм; розкрив роль емоцій у формуванні в учнів наукового світогляду. У працях Сухомлинського з'ясовуються особливості оволодіння учнями світоглядними уявленнями, поняттями, ідеями.

Особливе місце в структурі світогляду займають суспільні ідеали. Вони об'єднують людей, сприяють досягненню суспільно важливої мети, допомагають долати життєві перешкоди. Це своєрідні взірці, маяки, що освітлюють шлях людини, кличуть уперед. Ідеали об'єднують політичні моральні, естетичні переконання, визначають спрямованість людської діяльності.

Світогляд особистості визначається такими основними ознаками: науковістю, цілісністю, логічною послідовністю і доказовістю, узагальненістю знань та зв'язками з практикою. Про науковість світогляду свідчать насамперед істинність, багатство, стійкість і глибина знань, правильність їх узагальнення. Науковий світогляд, на противагу побутовим переконанням, дає змогу пізнавати закономірності життя, причинно-наслідкові зв'язки в ньому, бачити близькі і далекі перспективи, наслідки своїх дій і поведінки, спростовувати ідеалістичні погляди, різні забобони.

З науковим співіснує релігійний світогляд. Релігія є особливою формою свідомості, що ґрунтується на вірі в Бога - Творця світу. Як зауважував сучасний педагог Петро Щербань, "є Бог чи його нема - це не проблема педагогіки. Бог існує для тих, хто вірить у Нього. Головне призначення наукового світогляду - відповісти на запитання: "Який є світ?", а релігійного - "Як жити у світі?". Тож краще було б, якби вони не ворогували між собою".

Раціональними є сформульовані ним рекомендації педагогам:

1. Поважаючи релігійні почуття віруючих учнів та їхніх батьків, школа і вчитель повинні формувати у своїх вихованців науковий світогляд.

2. Учитель має бути людиною високої культури, знати історію, світову літературу, мистецтво, Біблію.

3. Визначаючи форми і методи формування світогляду, враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів, а також сімейні умови виховання.

4. Учитель повинен запобігати виникненню конфліктів, образ, приниження гідності й почуттів віруючих учнів.

5. Учитель має опиратися на принцип релігійного плюралізму і віротерпимості, які ґрунтуються на тому, що всі люди віруючі: тільки одні вірять у те, що Бог є, а інші - що його немає. Головне - прищепити дитині доброту і чесність, здатність на благородний вчинок, уміння мислити і обстоювати свої переконання. А віра чи невір'я - цей вибір має бути самоусвідомленим.

2. Оскільки світогляд є системою наукових, політичних, філософських, правових, естетичних, моральних понять, поглядів і переконань, що визначають ставлення людини до навколишнього світу й до себе, то кожен навчальний предмет є складовою єдиного цілого в його формуванні. Вчитель може успішно формувати світогляд учнів лише за умови, що він добре знає не лише свій предмет, а й суміжні навчальні дисципліни і здійснює в процесі навчання міжпредметні зв'язки. Це дає змогу розкрити наукову картину світу, його єдність. Адже сформувати науковий світогляд учнів засобами одного навчального предмета неможливо.

Вивчення дисциплін природничого циклу розкриває природничо-наукову картину світу, суспільних наук - закономірності суспільного розвитку, трудове і виробниче навчання, знайомить учнів з розвитком економіки і виробничих відносин та ін. Засвоєння їх сприяє формуванню цілісного наукового світогляду.

Перетворення знань на світоглядні установки і переконання пов'язане з формуванням в учнів системи ставлень до світу й до себе, яке формується в процесі діяльності індивіда. Тому формування світогляду створює умови, в яких учень міг би реалізувати своє ставлення до подій, явищ, принципово оцінив їх, висловив свою думку. Це сприяє формуванню єдності слова і діла, світогляду й поведінки, активної життєвої позиції.

Ефективність розумового виховання, яке є передумовою формування наукового світогляду, залежить від таких чинників:

уміння педагога виокремити в навчальному предметі світоглядні твердження, ідеї, закони, закономірності, концепції і реалізувати їх під час навчання;

дотримання педагогом принципу внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків;

природознавство науковий світогляд учень

оволодіння учнями аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням, умінням аргументувати свої думки, захищати свої світоглядні позиції;

залучення учнів до активної громадської діяльності з метою зміцнення єдності світогляду і поведінки;

своєчасне коригування відхилень у свідомості і поведінці учнів;

відповідність світоглядної позиції педагогів і батьків потребам суспільства.

Про рівень сформованості наукового світогляду свідчать відповіді учнів із світоглядних питань на уроках, їх діяльність та поведінка в різних ситуаціях, порівняльні дані спостережень педагогів, батьків та інших учасників педагогічного процесу, спеціальні співбесіди, обговорення моральних та інших проблем.

Важливо, щоб викладання природничих дисциплін виробляло наукові погляди, вміння правильно пояснювати явища природи. Слід навчити дітей користуватися набутими знаннями для правильної оцінки подій, фактів навколишньої діяльності.

Формування наукового світогляду передбачає:

навчання учнів сприймати природу не як окремі предмети і явища, а як єдине ціле, де всі предмети і явища перебувають у взаємозв'язку і взаємообумовлені;

навчання учнів розглядати природу не в стані спокою і нерухомості, а в стані безперервного руху і розвитку;

систематичне закріплення у свідомості учнів поняття про матеріальність предметів і явищ, які розвиваються за законами природи.

Для формування наукового світогляду необхідні такі умови:

добір найважливішого щодо виховання наукового світогляду фактичного матеріалу в межах курсу природознавства;

застосування різноманітних прийомів і методів, що спрямовують пізнання учнів на розуміння взаємозв'язку в природі та розкриття причинно-наслідкових зв'язків між предметами та явищами в їхньому розвитку;

створення таких ситуацій, коли в дітей виникає інтерес до природи, викликається емоційне ставлення до природи;

врахування індивідуальних особливостей учнів, їхнього життєвого досвіду;

систематичне залучення учнів до участі в суспільно-корисній праці, на основі чого в них розвивається ініціатива, виникає творче ставлення до завдань учителя, формуються переконання в здатності людини пізнавати природу.

3. Для формування наукового світогляду школярів доцільно використовувати різноманітні методи та прийоми. Проте, провідним методом повинна бути дидактична гра.

Дидактична гра - це практична групова вправа з виробленням оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра.

Феномен дидактичної гри досліджували та розроблювали її педагогічні засади такі видатні наукові діячі, як Аристотель, Платон, Ж. - Ж. Руссо, Ф. Шиллер, Г. Спенсер, Дж. Локк, Я.А. Коменський, А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін.

Дидактичне завдання гри визначається відповідно до вимог програми курсу природознавства з урахуванням вікових особливостей дітей. Використання дидактичних ігор у навчально-виховному процесі початкових класів має на меті оволодіння дітьми уявленнями та навичками застосування набутих знань у нових ситуаціях, розвиток уваги, мовлення та пам'яті, пожвавлення творчої активності, виховання кмітливості, винахідливості. Використання на уроках дидактичних ігор та ігрових ситуацій робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу.

Дидактичні ігри на уроках природознавства можуть застосовуватись по-різному:

весь урок може бути побудований у вигляді сюжетно-рольової гри (на урок завітала казкова гостя - зима, весна або ін.);

як структурний елемент уроку;

під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації (за допомогою казкового персонажа, іграшки, елементів змагання).

Для молодших школярів на уроках природознавства доцільно використовувати такі дидактичні ігри:

для розвитку та корекції пізнавальної діяльності: порівняння, відновлення та доповнення цілого, вилучення зайвого, узагальнення;

для розвитку мовлення (загадки, віршовані уроки);

для розвитку емоційно-вольової сфери (ігри-інсценізації, ігри з елементами сюжету).

Перевагу слід надавати тим іграм, які передбачають участь більшості дітей класу, швидку відповідь, довільну увагу та засвоєння невеликої кількості матеріалу. Використання віршів, прислів'їв, загадок під час проведення гри сприяє засвоєнню навчального матеріалу.

При цьому дидактичні ігри мають відповідати таким вимогам:

1) відповідати меті й темі уроку;

2) забезпечувати поглиблення, розширення та закріплення знань учнів;

3) відповідати віковим особливостям дітей, бути доступними, забезпечувати поступове ускладнення операцій аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення тощо.

Величезні розвивальні можливості набувають ігри під час екскурсій в природу. Спонукаючи учнів до активного емоційного сприймання, набагато легше розкрити перед дітьми різноманітність та красу довкілля, привернути увагу до малопомітних, але істотних ознак рослинного і тваринного світу.

Ігри з природничим матеріалом сприяють розвитку:

аналізаторів дотику, смаку, запаху (гра "Що в лісі росте", "Скарб", "Дегустація", "Відгадай за запахом", "Що в мішку?");

мислення та уваги (виділення істотних ознак, їх порівняння та узагальнення) - гра "Дегустація", "Якого кольору предмет";

опису предметів та знаходити їх за описом ("Впізнай своє дерево", "Опиши предмет");

знаходити ціле за частиною та частину за цілим (пазли);

групувати предмети за способом їх застосування ("Павутинка");

визначати послідовність стадій розвитку рослин і тварин. Дидактичні ігри у природі можна розділити на пізнавальні та на

рухливо-пізнавальні. Останні мають велике значення, бо крім радості руху молодших школярів, несуть і навчальний, пізнавальний зміст.

Дидактичні ігри, які містять завдання проблемно-пізнавального характеру, вимагають від молодших школярів високої інтелектуальної та практичної активності.

Розвитку творчих здібностей, сприяють сюжетно-рольові ігри ("Відгадай, хто це?", "Чоловічок з кори", "Намалюємо портрет звіра (птаха)"). Встановлено, що пізнавально-виховний елемент творчої гри досягається при дотриманні методики, де організація, розподіл ролей і підготовка до гри зберігають її неповторність, чарівність, дитячу безпосередність, а також забезпечують знання про об'єкти гри, наближення її умов до реальних ситуацій.

На такому етапі уроку, як мотивація навчальної діяльності учнів, доцільно використовувати загадки. Загадки є не лише цікавою формою роботи, покликаною зацікавити дітей до теми, що буде вивчатися на уроці, але й несуть в собі розвивальну функцію, що включає в себе розвиток кмітливості. Вони можуть містити в собі не повний, але досить точний опис предметів і явищ природи.

Дуже важливо, щоб під час розробки змісту гри, у центрі її були взаємовідносини людей, їхнє гуманне турботливе ставлення до природного середовища.

4. В процесі вивчення природознавства у початковій школі необхідно здійснювати різні види виховання.

Розвиток мислення, мови, спостережливості учнів.

Мислення являє собою процес опосередкованого і узагальненого відображення людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в її істотних властивостях, зв'язках і відношеннях.

Основними розумовими операціями є: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація, узагальнення, класифікація та ін.

Мислення невіддільне від мови. Тому вміння учнів порівнювати, узагальнювати, систематизувати предмети і явища і т.д. знаходить своє словесне оформлення, сприяє розвитку логічності, чіткості, образності як усної, так і писемної мови дітей.

Розвитку мови молодших школярів сприяє також опис ознак об'єктів, за якими діти ведуть спостереження серед природи, під час екскурсій, демонстрування дослідів та ін. При цьому встановлюється зв'язок між словом і образом, слова наповнюються відповідним змістом.

Керуючи процесом засвоєння знань учнями, вчитель повинен розвивати й їхні пізнавальні здібності, насамперед спостережливість. О.Я. Герд вимагав розвивати в учнів спостережливість і мислення у їх взаємозв'язку. Спостережливість - риса особистості, яка полягає в постійній спрямованості на сприймання певного явища природи, суспільного життя та ін.

Національно-патріотичне виховання молодших школярів.

В.О. Сухомлинський зазначав, що, передаючи дітям великі матеріальні і духовні багатства, разом з ними треба передавати й благородне почуття любові до Батьківщини.

Учителям слід приділяти велику увагу збагаченню знань учнів про Батьківщину, вихованню почуттів національного патріотизму. Що таке Батьківщина для дитини? Це насамперед той куточок Землі, де вона народилась, живе. Показати дітям красу цього куточка, викликати в них гарячу любов до березового гаю, соснового бору, до полів і лук рідних місць - означає закласти основи патріотизму. Цьому сприятимуть екскурсії, спостереження за природою, оскільки виховання любові до Батьківщини у дитини треба починати з виховання любові до природи рідного краю.

Проте патріотизм ґрунтується не тільки на любові до рідної природи. Основне завдання - виховати любов і повагу до суспільного ладу своєї країни, почуття гордості за свою Вітчизну, за бойові і трудові подвиги українського народу.

У цій справі важливу роль відіграє ознайомлення учнів з бойовими подвигами, працею людей свого села, району, області і всієї країни, з досягненнями передовиків виробництва. В справі виховання українського патріотизму велика роль позакласної роботи. Учнівські гуртки, музеї, клуби, різні форми позаурочного виховання - бесіди, походи по рідному краю, організація краєзнавчих куточків та інше.

Екологічне навчання і виховання - це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людини знань про наукові основи природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації й активної життєвої позиції в галузі охорони природи, раціонального використання і відтворення природних ресурсів.

У завдання екологічної освіти входять:

1) засвоєння наукових знань про взаємозв'язок природи і суспільства;

2) розуміння багатогранної цінності природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема;

3) оволодіння нормами правильної поведінки в природному середовищі;

4) розвиток потреби у спілкуванні з природою;

5) активізація діяльності по охороні й поліпшенню навколишнього середовища.

Для покращення екологічного виховання слід звернути увагу на необхідність розкриття системи екологічних знань при вивченні всіх навчальних предметів; всі види суспільно корисної і продуктивної праці повинні мати екологічну спрямованість, а природоохоронна робота відповідати завданням гуманістичного виховання, сприяти виробленню у школярів екологічних правил і норм поведінки у природному середовищі.

Основна роль в екологічному вихованні належить природознавству, при вивченні якого слід закласти наукову основу природоохоронної діяльності дітей.

У процесі вивчення природознавства молодші школярі набувають знань про складові елементи природи (рослини, тварини, ґрунти, корисні копалини та ін.), про взаємозв'язки між неживою і живою природою, між природою і трудовою діяльністю людей; дізнаються про норми і правила поведінки у природі. Озброєння молодших школярів науковими знаннями про предмети і явища природи покликане закласти основу для екологічного виховання їх. Уже в початкових класах слід підвести дітей до думки, що людина - невід'ємна складова частина природи, що вона своєю діяльністю впливає на навколишнє середовище і вплив її може бути як позитивним, так і негативним. Доцільно навести приклади хижацького ставлення до природи. Важливо знайомити дітей з тваринами і рослинами, занесеними до Червоної книги України, залучати їх до виготовлення Червоних книг рідного краю.

Першим кроком залучення дітей до природоохоронної роботи є створення відповідної обстановки в класі: правильно підібрані і розміщені рослини, живий куточок з дрібними тваринами, акваріум, красиво оформлені гербарій, таблиці, колекції тощо. Пізніше - безпосереднє залучення учнів до природоохоронних справ: підгодівля птахів узимку, участь у роботі "зеленого", "голубого" патрулів.

Екологічне виховання передбачає також вироблення навичок грамотної поведінки дітей у природі. Діти повинні засвоїти, що під час прогулянок, екскурсій, походів не можна голосно розмовляти, рвати квіти, ламати гілки дерев і кущів, руйнувати пташині гнізда, мурашники, забруднювати навколишнє середовище, підбирати малят звірів і пташенят. Ходити слід обережно, стежками, щоб не витоптувати рослини і не нищити дрібних тварин. Але якщо учитель буде знайомити дітей з цими правилами у формі заборони (не ламати, не топтати і т.д.), він не досягне успіху. Слід поставити завдання так, щоб діти самі зробили правильний вибір.

Показником екологічної вихованості можна вважати практичні дії людини у ставленні до природного середовища у відповідності до норм суспільної моралі.

Антиалкогольне та антинікотинове виховання молодших школярів

У комплексі заходів щодо подолання пияцтва й алкоголізму важливе місце відводиться профілактичній протиалкогольній роботі. Первинна профілактика включає: санітарно-гігієнічне виховання, пропаганду здорового способу життя і викорінення шкідливих для здоров'я звичок у підростаючого покоління.

Проблема антиалкогольного виховання є актуальною вже у молодшому шкільному віці, бо, за даними ряду дослідників, однією із особливостей сучасного алкоголізму є раннє залучення Дітей до епізодичного вживання алкоголю.

Одним із завдань антиалкогольної виховної роботи в школі є озброєння учнів знаннями про шкідливість алкоголю, про згубні його наслідки, формування у них правильних поглядів на це соціальне зло. Проводячи бесіди з тем "Школа і сім'я", "Що таке добре і що таке; погано", "Піклування про здоров'я", потрібно зосередити увагу дітей на морально-етичних поняттях, які торкаються проблеми пияцтва та алкоголізму. У дітей слід формувати негативне ставлення до спиртного; будь-яке його вживання має розглядатись як прояв аморальності, а утримання від нього - як норма поведінки.

Завданням антиалкогольної орієнтації у ранньому шкільному віці є пропаганда здорового способу життя. При ознайомленні з правилами дорожнього руху, професіями людей, що працюють на транспорті, вчитель розповідає, що нещасні випадки на транспорті найчастіше трапляються з людьми, що вживають алкоголь. У стані сп'яніння зменшується увага, почуття реальної небезпеки, порушується координація рухів, хода.

На уроках природознавства у 3 класі при вивченні розділу "Організм людини" необхідно показати згубний вплив алкоголю на системи органів та організм людини в цілому. Розповідь учителя слід супроводжувати демонструванням слайдів, таблиць, фрагментів із кінофільмів.

Аналогічно проводиться й антинікотинова виховна робота.

Естетичне виховання є необхідною умовою формування всебічно розвиненої особистості. Естетичне виховання при вивченні природознавства являє собою систему педагогічної діяльності, яка включає сприйняття й осмислення естетичних якостей природи під час спостережень, на уроках, спілкування з її красою у позакласній роботі, у процесі художньої творчості та природоохоронної праці дітей. Засобами естетичного виховання при цьому є сама природа, а також відображення її краси у слові, музиці, художніх полотнах.

Велика роль у збагаченні інтелектуального багажу молодших школярів належить сезонним екскурсіям і прогулянкам, під час яких діти сприймають красу природи рідних місць у різні пори року в її динаміці, в розвитку. Для молодших школярів, у яких естетичний досвід ще незначний, для спостережень слід обирати об'єкти, які характеризуються виразністю, максимально концентрують у собі естетичні якості.

Важливо включити в процес сприйняття всі органи чуттів: зір, слух, нюх, дотик; ставити перед дітьми завдання, які б спрямовували їхню увагу на естетичні властивості об'єктів природи.

Пізнання краси неможливе без яскравого, емоційного слова вчителя. Він не лише сам яскраво описує спостережувані явища, а й допомагає дітям підібрати образні порівняння, епітети, метафори, синоніми. Передавати свої враження від побаченого і почутого допоможе образне слово: творчість класиків, видатних майстрів слова. Вчитель привчає описувати побачене, почуте, пригадуючи відповідні уривки з поезії і прози.

Сприйняти красу рідної природи допоможуть дітям пейзажні полотна художників І. Левітана "Золота осінь", "Весна. Велика вода", В. Полєнова "Золота осінь", О. Пластова "Перший сніг", І. Шишкіна "Зима", "Осінь", Т. Яблонської "Весна" та ін., які вчитель використовує при підготовці дітей до екскурсії, на узагальнюючих уроках

Кращому осмисленню спостережуваних природних явищ сприятиме написання творів-мініатюр на уроках мови, виконання тематичних композицій ("Осіннє дерево", "Квіти на поляні", "Метелики і квіти" та ін.) на уроках образотворчого мистецтва, слухання музичних творів ("Політ джмеля" М. Римського-Корсакова; "Весняні води" С Рахманінова; "Всюди сніг" М. Кюі; "Жайворонок" М. Глинки; "Веснянка" Л. Ревуцького; твори П. Чайковського з циклу "Пори року" та ін.), а також виготовлення виробів із природних матеріалів у процесі трудового навчання.

Прослуховування аудіозаписів із циклу "Голоси птахів у природі" створює можливість і в стінах класу відчути насолоду від співу пернатих. Молодші школярі з великим задоволенням імітують голоси різних тварин, особливо в ігровій діяльності.

Учителю слід постійно підкреслювати, що все живе - прекрасне, ілюдина повинна берегти цю красу. Необхідно подолати антипатії дітей до деяких тварин, наприклад, до жаб, гадюк.

Важливим є естетичне оформлення результатів праці: проведення свята врожаю, свята квітів, свята весни, Дня птахів, виготовлення виробів з природних матеріалів, складання композицій тощо.

Санітарно-гігієнічні навички прищеплюються не лише на уроках природознавства, а й у процесі всієї навчально-виховної роботи. Гігієнічне виховання - це сукупність нерозривно пов'язаних між собою окремих компонентів:

1) систематичне засвоєння передбачених програмою санітарно-гігієнічних відомостей як на уроках, так і в позакласній роботі;

2) неослабний контроль за тим, щоб діти на практиці застосовували набуті ними гігієнічні знання;

3) організація санітарної самодіяльності учнів;

4) створення в школі і вдома умов, які сприяли б виховуванню санітарно-гігієнічних навичок у дітей;

5) систематична робота з батьками.

Засвоєння гігієнічних знань на уроках повинно обов'язково доповнюватися позакласною роботою: бесіди, святкові ранки, "Дні здоров'я", спортивні ігри, ранкова гімнастика в школі, демонстрування кіно - і діафільмів - усе це сприятиме закріпленню гігієнічних навичок. Цінною формою є також організація санітарного кутка в школі, додержання зразкового санітарного стану в класних кімнатах та інших приміщеннях. Щоб досягти успіхів у справі санітарно-гігієнічного виховання, вчитель повинен здійснювати повсякденний контроль за виконанням учнями правил особистої та суспільної гігієни. Особливо велике значення має приклад учителя.

Значну допомогу учителеві надає санітарний актив класу. Учні-санітари стежать за зовнішнім виглядом своїх товаришів, чистотою в класі, провітрюють класну кімнату.

Прищеплення санітарно-гігієнічних навичок можливе тільки при тісному контакті школи і сім'ї. Тому важливо, щоб на батьківських зборах учитель ознайомлював батьків з планом гігієнічного виховання, вказував, на вироблення яких санітарно-гігієнічних навичок слід звернути особливу увагу вдома. Корисними є також спеціальні лекції для батьків з питань гігієнічного виховання, особливо лекції про шкідливий вплив нікотину на дитячий організм.

Размещено на Allbest.ru