Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади дослідження проблеми статевого виховання в початкових класах

1.1. Сутність, завдання та моделі статевого виховання

1.2. Теоретичний аналіз змісту статевого виховання

1. 3. Форми і методи статевого виховання

1.4. Особливості статевого розвитку молодших школярів

2. Дослідження питань статевого виховання дітей початкових класів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність статевого виховання. Ще донедавна питання статевого виховання не було настільки актуальним, як сьогодні. На це є свої причини: по-перше, акселерація, що прискорила статеве дозрівання; по-друге, великий потік різноманітної позитивної і негативної інформації; по-третє, природна дитяча допитливість.

Проблема виховання дитини з урахуванням статевих розходжень, що дозволяє по-іншому побачити специфіку педагогічної роботи c дітьми молодшого шкільного віку. Пошук джерел духовності людини, що представляє сьогодні найбільший дефіцит, неминуче призводить до культурно-історичного минулого, закріпленого в традиціях різних народів, орієнтованого на диференційований підхід до дітей різної статі. Проблема диференційованого виховання, залежно від статі дитини, тісно пов'язана з гуманізацією педагогічного процесу, тому що задає перспективи подальшої участі людини в суспільному житті, готує до виконання соціальних ролей у суспільстві й родині.

Статева соціалізація - невід'ємна частина загального процесу соціалізації, що включає три компоненти: розвиток уявлень про себе, як представника певної статі; виникнення статево-рольових переваг та ціннісних орієнтацій, а також відповідних статі форм поведінки (Радзівілова М.). Провідними механізмами статевої соціалізації можна вважати статеву ідентифікацію та диференціацію [19, 6].

Видатні вчені минулого століття П.П. Блонський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський у своїх працях приділяли значну увагу проблемі статевого виховання, культури міжстатевих стосунків, підготовки молоді до сімейного життя [9, 59].

Статеве виховання дітей, за словами Г. Ващенка, має ґрунтуватися на їх моральному вихованні: "...українську молодь треба виховувати в дусі статевої чистоти і стриманості... кожний українець мусить бути моральним у дусі української традиційної моралі, заснованій на засадах християнства. Це потрібне і для особи, і для суспільства... [20, 37]. Важливо зосередити увагу дітей на формуванні моральних "гальм ", які б запобігали відхиленням від норми у статевій поведінці, а також на морально-психологічних питаннях, розв'язання яких сприяло б формуванню правильних взаємин між статями, унеможливлювало статеву розпусту. Передусім необхідно виховувати в учнів повагу до себе, чоловічу та жіночу гідність.

Незважаючи на істотну психологічну аргументацію положення про необхідність цілеспрямованої роботи зі статево-рольової соціалізації дитини молодшого шкільного віку, у педагогіці традиційно ці проблеми піднімаються й вирішуються вкрай рідко. Аналіз програм, концепцій і нормативних документів показує наполегливе обходження цих питань, незважаючи на наявні науково обґрунтовані системи статевого виховання. У державних документах - Концепції національної системи виховання[9, 3], Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті[9, 15], Законі України «Про освіту» [10, 32], Державній програмі «Вчитель» [9, 40], Національній програмі виховання дітей та молоді [9, 37] в Україні приділяється значна увага формуванню навичок здорового способу життя, підготовці молоді до шлюбу, прищепленню морально чистих, гуманних та доброзичливих стосунків між юнаками і дівчатами, побудованих на взаємоповазі та взаємовідповідальності. Саме вирішенню цих питань призначено статеве виховання школярів.

Соціально-педагогічна значущість і актуальність проблеми, відсутність чітко накреслених шляхів її вирішення в загальноосвітніх закладах на сучасному етапі розвитку суспільства, а також її важливе значення для теорії й практики виховання зумовили вибір теми курсової роботи: «Статеве виховання молодших школярів».

Об'єктом нашого дослідження є статеве виховання учнів.

Предметом - особливості статевого виховання молодших школярів у процесі соціалізації.

Мета дослідження - з'ясувати основні аспекти успішного статевого виховання молодших школярів у соціально-педагогічному контексті.

Виходячи з цього, в ході дослідження нами була висунута наступна гіпотеза: грамотно та етично побудоване статеве виховання в школі дозволяє підвищити рівень грамотності та обізнаності учнів щодо статевого виховання.

Завдання:

1) шляхом аналізу психолого-педагогічної літератури розкрити термінологію статевого виховання та його зміст;

2) вивчити стан формування статевої культури учнів початкових класів шляхом опитування вчителів і батьків;

3) розробити елементи виховного заходу, що має на меті розвиток статевих уявлень та знань молодших школярів.

Методи дослідження: теоретичні (системний аналіз, узагальнення літератури з даної проблематики, синтез, систематизація, порівняння) та емпіричні (спостереження, опитування, вивчення передового педагогічного досвіду у ході бесіди).

Дослідницько-емпірична робота здійснювалася нами на базі Білоцерківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1.

1. Теоретичні засади дослідження проблеми статевого виховання в початкових класах

1.1 Сутність, завдання та моделі статевого виховання

Зміст статевого виховання становить все те, що виховує здорову й цілісну особистість жінки й чоловіка, здатних адекватно усвідомлювати й переживати свої фізіологічні й психологічні особливості. Відповідно до існуючих в суспільстві соціальних і моральних норм й завдяки цьому встановлення оптимальних стосунків з людьми своєї й протилежної статі у всіх сферах життя. Багато сторін цього процесу розглядаються по ходу викладу загальних проблем і статево-вікових особливостей психосексуальної диференціації. М. Козакевич описує три моделі статевого виховання (Додаток Є) [1, 14].

Факт прийняття суспільством тієї або іншої моделі не означає, що її розділяють всі існуючі в суспільстві групи й окремі люди. Це висуває непрості морально-етичні проблеми.

Виходячи із завдань статевого виховання, можна виділити кілька основних його напрямків:

1. Статево-рольове виховання, яке допомагає формуванню психологічної мужності й жіночності й установленню оптимальних комунікативних установок чоловіка й жінки.

2. Сексуальне виховання, спрямоване на оптимальне формування сексуально-еротичних орієнтацій і сексуальної свідомості в контексті психосексуальної культури й моральних вимог.

3. Підготовка до відповідального шлюбу як формуванню подружніх ролей і вироблення установок взаємовідповідального партнерства.

4. Підготовка до відповідального батьківства, що припускає формування рольової поведінки матері й батька стосовно дітей і вироблення оптимальних репродуктивних установок.

5. Формування здорового способу життя через роз'яснення залежності сексуальності, шлюбу й батьківства від таких шкідливих звичок, як паління, алкоголізм, наркоманія, від венеричних захворювань і т.д [1, 17].

Ці напрямки не окремі частини, які повинні ставати предметом спеціальних, не зв'язаних між собою “уроків”, а взаємозалежні й взаємообумовлені складові цілісного процесу, який починається з перших років життя.

На думку Д.Колесова, Н.Сельверової [10, 5], статеве виховання має ґрунтуватися на таких положеннях: 1) статева належність є найважливішим стрижнем становлення особистості, а отже, формування у свідомості дітей еталонів справжнього чоловіка та істинної жінки, як і потреби дотримуватися

цих еталонів, необхідне не лише для правильного сексуального розвитку, але і для нормальної та ефективної соціалізації особистості; 2) статевий потяг повинен не придушуватися, а навпаки, заохочуватися, але саме шляхом прищеплення педагогічно прийнятних способів його задоволення в міжособистісному спілкуванні з особами протилежної статі. Л.М.Олійник [19, 46] визначає наступні принципи, на яких має базуватися статеве виховання, зокрема молодших школярів:

- принцип активності: використання ситуацій в життєдіяльності дитини для вироблення правильних установок щодо статі і, відповідно, статевої ролі;

- принцип реалістичності: базування на реалістичному розумінні статевої диференціації;

- принцип адресності: врахування не лише віку, а й психічного, фізичного розвитку, соціального і культурного рівня;

- принцип неперервності: збереження послідовності і наступності починаючи з раннього дитинства;

- принцип правдивості: достовірність інформації з урахуванням віку та можливостей розуміння;

- принцип довіри: серйозне ставлення до інтересів дитини, її бажань та проявів статевої поведінки, що породжує взаємодовіру;

- принцип чистоти: моральність змісту інформації.

В.Кравцем були сформульовані основні завдання статевого виховання: здійснення гетерогенної соціалізації, метою якої є формування відповідних (чоловічих чи жіночих) рис поведінки та правильне ставлення до протилежної статі; формування таких якостей, що лежать в основі гетеросексуальних стосунків (честь, вірність, гідність); культивування дружби і любові у стосунках хлопців та дівчат; прищеплення навичок особистої гігієни, формування здорового способу життя; організація статевого самовиховання школярів.

Сутність статевого виховання не в тому, щоб іти за статевим розвитком школяра, йти позаду нього, а щоб випереджати процес статевого дозрівання, формувати той морально-психологічний і емоційно-естетичний базис, без якого статеві переживання і стосунки ускладнюють життя людини.

Таким чином, висвітливши зміст і сутність проблем статевого виховання і соціалізації учнів, постає необхідність вивчення стану цієї проблеми у процесі формування особистості молодшого школяра.

1.2 Теоретичний аналіз змісту статевого виховання

Питанням статевого виховання велику увагу приділяли такі видатні вчені: В. Бехтерев, П. Блонський, А. Макаренко, Й. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, В. Сухомлинський. Проблему статевого виховання розглянуто у працях Т. Говорун, Д. Ісаєва, В. Кагана, Д. Колесова, І. Кона, В. Кравця, І. Мезері, Ю. Орлова, А. Петровського, А. Хрипкової [7, 29].

Сьогодні у зв'язку з переоцінкою багатьох норм відбувається переорієнтація сучасної вітчизняної педагогіки і в питаннях статевого виховання.

За Д.Ісаєвим, статеве виховання як невід'ємна частина загального фактично розпочинається з перших років життя дитини і триває впродовж усіх вікових періодів її становлення як особистості взагалі та як представника певної статі. Цей процес відбувається завдяки тому, що дитина постійно включена в усю складну систему життєдіяльності людей [7, 70]. У сучасній педагогічній літературі пропонується таке визначення статевого виховання: “Статеве виховання - складова частина загального процесу виховної роботи сім'ї і школи, спрямована на формування свідомості дитини у відповідності з її належністю до певної статі, забезпечення умов для її нормального психосексуального розвитку” [14, 433].

Статеве виховання, як зазначає В.Кравець, - це організований і цілеспрямований процес формування фізичних, психічних і моральних якостей особистості, установок, що визначають корисне для суспільства ставлення людини до протилежної статі та високоморальні стосунки між статями [18, 61].

Пропонуються і такі визначення цього поняття: це формування свідомості дитини у відповідності з її належністю до певної статі, забезпечення умов для нормального психосексуального розвитку особистості, засвоєння суспільно усталених нормативів статевої поведінки, яке здійснюється завдяки характеру спілкування дитини у колі сім'ї, змісту гри, занять та навчання, орієнтованих на успішне виконання статевих ролей - хлопчика, юнака, сина, нареченого, батька, чоловіка (для жіночої статі відповідно) [21, 181].

На основі аналізу вищевказаних трактувань під статевим вихованням ми розуміємо систематичний, свідомо спланований вплив на формування статевої свідомості і поведінки дітей, підготовку їх до сімейного життя, яка має на меті формування цілісної особистості хлопчика та дівчинки, здатних розумітипсихологічні і фізіологічні особливості статей в зв'язку з соціальними і моральними нормами. Одночасно це і формування таких цінностей, як доброта, терпимість, порядність, доброзичливість, повага один до одного, що є складовою частиною загальної культури особистості [13, 19].

Гендерне виховання - процес, спрямований на формуванні! якостей, рис і властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі, рівноправні соціальні взаємини статей [19, 93].

У шкільному віці відбувається формування рольових позицій чоловіка і жінки. І те, в яку жінку перетворюється дівчинка чи в якого чоловіка виросте хлопчик, значною мірою визначається характером виховної роботи. На жаль, педагоги і батьки все ще відмовляються від участі у формуванні еталонів мужності і жіночності.

Так, проведене Т.І. Юферєвою [21, 72] експериментальне дослідження показало, що практично єдиною сферою життєдіяльності, в якій формуються уявлення школярів про образи чоловіків і жінок, є взаємини з протилежною статтю.

Особливості статевого виховання молодших школярів Особливої уваги заслуговують питання статевого виховання молодших школярів. Учителі та батьки повинні пам'ятати: для того щоб виховати повноцінну гармонійну особистість, ми повинні якомога раніше звертати увагу на статеве виховання. Його завдання: формування моральних стосунків між хлопчиками та дівчатками; виховання культури інтимних почуттів - прихильності, дружби, любові; формування понять про біологічні та соціальні проблеми особистості; розвиток у дівчаток рис жіночності, у хлопчиків - рис мужності; формування навичок здорового способу життя.

Статеве виховання -- це цілісна педагогічна система, результатом якої є статева вихованість учнів молодшого шкільного віку [11, 37]. Статева вихованість - інтегративна якість особистості, яка являє собою сукупність достатньо сформованих особистісних якостей, в узагальненому вигляді відображаючи систему соціальних відношень через призму статевої належності [6, 46].

Умови ефективності статевого виховання: необхідність починати статеве виховання дітей з дошкільного віку, що має запобігати в них викривлених і вульгарних уявлень про статеві стосунки між людьми; обов'язкове врахування умов сімейного виховання, особистого прикладу батьків; диференціація змісту, засобів, напрямів виховних впливів і їм хлопчиків і дівчаток; використання реальних прикладів вірного кохання і подружнього життя; дотримання принципу, за яким готувати учнів до сімейного життя успішно можуть тільки компетентні вихователі, чиї життєві принципи не розходяться з декларованими, яким діти довіряють і яких поважають [15, 60].

1.3 Форми і методи статевого виховання

Виховання як цілеспрямований процес формування особистості здійснюється завдяки реалізації різноманітних виховних методів.

Ефективність статевого виховання в умовах сім'ї та школи значною мірою залежить від правильного вибору й використання методів виховання, зокрема таких, як бесіда, розповідь на етичну тему, пояснення, створення педагогічних ситуацій, сюжетно-рольова гра, перегляд і обговорення кінофільму, читання художньої літератури тощо [24, 82]..

У системі статевого виховання дітей, зокрема молодшого шкільного віку, можна визнати наступні методи:

- аналізування та обговорення проблемних ситуацій, які пов'язані з формами поведінки представників різної статі, із статеворольовими стереотипами та взаємовідносинами між дівчатками та хлопчиками;

- обговорення дитячих листів, у яких відображені специфічні проблеми, що хвилюють хлопців та дівчат до 10 років;

- обговорення художньої літератури для дітей, завдяки якій збагачується уява учнів про мужність та жіночність для адекватної статевої поведінки;

- ігрові ролі та ігрові ситуації, які формують вміння орієнтуватися у виборі способу спілкування з людьми іншої статі (дорослі, однолітки);

- інсценування проблемної ситуації у спілкуванні між людьми двох різних статей ? через цей метод формується уміння учнів приймати ефективні рішення, знаходити адекватні способи, щоб підтримати позитивне ставлення до себе та до людей іншої статі у стресових ситуаціях;

- бесіди на теми, що пов'язані з культурою спілкування між дівчатами та хлопцями [21, 42].

Статеве виховання варто здійснювати з використанням усіх традиційних методів педагогічного впливу. Не все те, що має значення для статевого виховання, може використовуватися спеціально, більш того, в деяких ситуаціях може лише перешкодити виховному ефекту [26, 46].

Варто враховувати, що виховання базується на інформації, що одержує дитина. Ця інформація може мати словесну чи наочно-образну форму - особистий приклад, визначена ситуація, у якій дитина є діючою чи спостерігачем. Ефективною у виховному відношенні виявиться та інформація, що залишиться не на рівні запам'ятовування, а торкне особистість. Для цього необхідно, щоб ця інформація впливала на почуття, викликала визначені емоції [11, 7].

Педагоги зобов'язані завжди пам'ятати, що їхня реакція на всі ці прояви - один з важливих шляхів статевого виховання; приклади правильного відношення дорослих до представників іншої статі. Дорослі не повинні доводити до відома дітей свої конфлікти, не повинні з'ясовувати при них свої відносини. Учителю варто спеціально звертати увагу учнів на позитивні приклади відносин людей різної статі один до одного, на взаємні прояви любові, увагу і турботи дорослих, супроводжуючи їх відповідними коментаріями. Це може розглядатися як спеціальний метод статевого виховання - виховання на позитивних прикладах.

У виховній роботі при розробці заходів на статеву тематику педагог має робити акцент на статево рольову соціалізацію: надання дітям знань і вмінь визначати свою статеву приналежність, її ознаки, емоційні особливості, переваги в іграх та іграшках, у сприйнятті літературних героїв; на формування статеворольової поведінки, а також вироблення відношення дітей до понять краси, любові, доброзичливих стосунків і формування цих стосунків між дівчатками та хлопчиками у дитячій групі; на створення умов для прояву й переживання дітьми певних відчуттів, характерних більшою мірою тій чи іншій статі (наприклад, гордості, сміливості, відваги у хлопчиків; турботи, співчуття, ніжності ? у дівчаток); на ознайомлення дітей з процесом народження: знайомство дітей з деякими аспектами родоводу, перспективами фізіологічного і соціального розвитку дитини, функціями батьків у сім'ї; на формування адекватних уявлень про зв'язки людей в сім'ї про їх соціальні та сімейні ролі: ознайомлення дітей з якостями мужності і жіночності, проявами і перевагами чоловіків і жінок в різних видах діяльності [19, 68].

До засобів виховного впливу при статевому вихованні, належать:

- правильна і своєчасна реакція дорослих на ті чи інші особливості поводження, дитини, їх взаємини з однолітками протилежної статі, емоційна оцінка цих особливостей;

- правильна реакція на ті чи інші прояви сексуального розвитку, заснована на твердому знанні того, що є нормативним, а що відхиленням від норми [1, 70]. статевий виховання молодший школяр

1.4 Особливості статевого розвитку молодших школярів

Молодший шкільний вік - період від сформованої статевої ідентичності до початку статевого дозрівання, від 6-7 до 11 років. Протягом цього періоду відбувається перехід від адаптації до індивідуалізації. Середові детермінанти самі по собі мало незалежні: хлопчиків і дівчат однаковою мірою стосується і розширення кола і якість спілкування, і поява нових - шкільних - обов'язків, і підвищення інтелектуального й емоційного навантажень, і застосування критеріїв самооцінки і багато іншого [4, 36].

Цей розвиток характеризується виникненням інтересу до протилежної статі, що виявляється у своєрідному залицянні. Його своєрідність можна зрозуміти, якщо врахувати, що цей потяг протидіє ситуації відштовхування. Хлопчику треба, не викликавши осуду однолітків, показати дівчинці, що він виділив її серед інших дівчинок, і звернути її увагу на себе. Такі внутрішні суперечливі задачі рішаються через систему агресивних (хлопчики) і оборонних (дівчинки) дій.

Це пов'язано з формуванням у молодших школярів уявлень про те, яким повинен бути хлопчик і якою повинна бути дівчинка. Природно, що уявлення дівчаток про хлопчиків і про себе не співпадають з уявленнями хлопчиків про дівчаток і про себе. У зв'язку з цим накопичуються взаємні претензії і негативні відчуття по відношенню один до одного (розчарування, образи, злість, заздрість тощо), накопичується досвід конкуренції і суперництва. Тому навіть за наявності взаємних симпатій вони соромляться їх відкрито проявляти. Особливості поведінки молодших школярів нерідко викликають у вчителів тривогу і прагнення призвати дітей до «порядку» якщо вони все ж таки домагаються «успіху», це заважає повному і розгор- нутому проходженню закономірного етапу розвитку [1, 52]..

Статеве виховання припускає більш глибоке проникнення передусім в характер особистості хлопчика і дівчинки, а не безстатевої особистості взагалі «учня» [2, 38].

Особливості статевого виховання у молодшому шкільному віці:

* воно є істотним неділимим напрямом цілісного процесу виховання, але відрізняється специфічними особливостями, які вимагають розглядати його, як самостійну педагогічну проблему;

* об'єднано інтегративними зв'язками та взаємодіє зі всіма аспектами виховання, які є найбільш близькими до нього - з мораллю та етикою, що є основою для розглядання його структури;

* його складність та важливість при формуванні особистості зумовлені необхідністю педагогічних доцільних технологій, які відповідають віку, індивідуальності та статі дитини;

* щоб бути ефективним, та сприяти формуванню статевої самосвідомості індивіда, необхідно його здійснення, як складної взаємодії зі всіма соціальними факторами;

* спрямовано на особистість з метою самовизначення її статевої приналежності та формування особистісних якостей та рис характеру у стосунках з представниками протилежної статі.

У ряді досліджень показано, що хлопчики краще виконують завдання, які вони вважають «чоловічими», а дівчатка краще справляються з «жіночими», на їхню думку, завданнями. Хлопчики виявляють більше інтересів до завдання при матеріальному, а дівчатка - при емоційному заохоченні успіху [21, 37].

Завдання статевого виховання - сприяти гармонічному розвитку підростаючого покоління та моральним міжстатевим стосункам, зміцненню шлюбу й родини. Тому статеве виховання не може розглядатись відокремлено від загальних питань виховання, що готовить молоде покоління не тільки до праці та суспільної діяльності, а й до особистого життя [18, 53].

Аналіз психолого-педагогічної літератури дає можливість визначити завдання статевого виховання: формування в учнів знань про гігієну статі; вироблення високоморальних уявлень про честь і гідність в інтимних стосунках; надання науково обґрунтованого для розуміння молоді поняття сексуальної проблеми, акцентуючи увагу на попередженні наслідків та шкідливості для здоров'я і майбутнього сімейного життя ранніх статевих зв'язків.

Таким чином, висвітливши проблему статевого виховання школярів, проаналізувавши сутність понять “статеве виховання” у науковій психолого-педагогічній літературі, постає необхідність вивчення стану статевого виховання у молодших школярів.

Для того, щоб дитина, у дорослому житті була щасливою їй необхідно в дитинстві закласти модель статево-рольового виховання.

Отже, на нашу думку, статеве виховання дітей від народження до десяти років полягає в оволодінні хлопчиком чи дівчинкою нормами статевої поведінки i культурою мiжстатевих відносин.

2. Дослідження з питань статевого виховання дітей початкових класів

Наш підхід до вивчення статевого виховання молодших школярів, враховуючи делікатність і навіть інтимність питань, що піднімаються в дослідженні, полягає в тому, що основні методичні зусилля ми спрямували на дорослих: батьків та педагогів, які мають безпосередній вплив на особистісне становлення учня початкових класів.

З метою визначення стану формування статевої культури учнів молодшого шкільного віку було організовано і проведено вивчення дослідження на базі Білоцерківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1. За допомогою спеціально розроблених анкет (Додаток В, Б) опитано 10 вчителів початкової школи і 30 батьків учнів перших класів, та 20 дітей молодшого шкільного віку перших класів.

При розробці анкет ми надавали перевагу використанню відкритої форми запитань, з метою з'ясування особистої думки, яка вагомо впливає на результати анкетування.

Обробка анкетних даних та безпосереднє спілкування з педагогами початкової школи дозволяють зробити наступні умовиводи.

У першому запитанні педагоги висловили одностайну думку щодо нагальності здійснення статевого виховання молодших школярів.

Питання відносно його змісту у 10 % опитаних залишилося без відповіді, у 30 % - підмінялося перераховуванням принципів та методів статевого виховання, інші 60% висловились стосовно змісту, і віднесли сюди наступне: формування позитивних відносин між хлопчиками й дівчатками (50 %); будова тіла людини залежно від статі (40 %); особиста гігієна дітей (40 %); процес зародження життя та дітонароджуваність (20 %); особливості поведінки відповідно до статевої ролі (30 %); виховання майбутньої жінки та чоловіка (30 %).

Відповідаючи на третє запитання, були названі такі особистісні критерії вчителя, як: відкритість (30%), порядність (20%), доброчесність (30%), толерантність (60%), доброта (80%), чуйність (50%), уважність (60%), стриманість (30%), комунікабельність (40%), коректність (60%), тактовність (90%), адекватність (20%),людяність (20), розкутість (10%) тощо.

Серед фахових найчастіше називали такий критерій, як компетентність (70%) у питаннях статевого виховання учнів початкової ланки, та скаржилися на власну безпомічність (30%) в тому, що цьому конкретно ніколи ніхто не вчив, що «сучасні діти знають більше нас”. Також відмічалася необхідність медичних та психологічних знань (40%) у педагога, який може здійснювати статеве виховання молодших школярів. Зазначався високий рівень професіоналізму (40%) та мудрість (50%). Спостерігається певна тенденція - перекласти здійснення статевого виховання на психолога (20 %), медичного працівника (10 %) і навіть на вчителя біології (10 %).

Актуальними проблемами статевого виховання виявилися: дитяча закоханість та залицяння (60%), культура міжстатевого спілкування (80%), інтерес дітей до будови статевих органів (60%), зацікавленість процесом дітонароджуваності (30%), вживання нецензурних слів статевого змісту без розуміння їх змісту (40%), дитячий онанізм (20%) тощо. Вчителі одноголосно відмічали, що у власній практиці роботи з дітьми неодноразово стикалися з вищеназваними явищами й нерідко не знали, як себе педагогічно грамотно поводити, як достойно вирішити ситуацію, що виникла. Також 30% зазначили проблему відсутності грамотних методичних матеріалів для здійснення цілеспрямованого педагогічного впливу в даному напрямку.

Усі педагоги були згодні з тим, що дорослим, відповідальним за виховання дітей, необхідно перебороти свої упередження стосовно того, що дитина молодшого шкільного віку не повинна цікавитися питаннями статі, і спробувати встановити з нею довірливі стосунки, говорити на статеві теми вільно, щоб надати їй можливість поставити запитання, які її цікавлять і обговорити їх із батьками та педагогами.

Аналіз результатів анкетування батьків показав наступні результати. На думку 15% опитаних статеве виховання слід починати змалку (до 7 років), 24% зазначили, що це досить індивідуально, коли дитина починає цікавитися, 35% - назвали вік у рамках від 7 до 10 років, 24% - у межах від 11 до 14 років. 72 % батьків молодших школярів вказали, що у їхній сім'ї здійснюється статеве виховання за допомогою бесід, відповідних книжок і енциклопедій, інші 28 % вважають, що ще не прийшов час, дитина не досягла потрібного віку. Займатися статевим вихованням на думку 98% респондентів повинні, в першу чергу, батьки, 32% вважає, що долучитися мають і педагоги, 2% думають, що дитина сама все засвоїть в процесі життєдіяльності.

З якими актуальними проблемами у статевому вихованні своїх дітей зустрічаються опитані батьки? Не вказали на наявність проблем 74% респондентів, інші назвали наступне: надлишок зайвої інформації у ЗМІ та відсутність цензури в Інтернеті (11%), труднощі у правильній і зрозумілій відповіді на деякі питання дитини (наприклад, «Звідки беруться діти») (11%), перехідний вік, поведінка і одяг дівчинки, взаємини в родині (4%).

Практичні дослідження формування статево рольової соціалізації дітей молодших школярів (Додаток Д), метою якого було виявлення уявлень дітей про особливості образу «Я» хлопчиків і дівчаток, чоловіків і жінок. Аналіз результатів показано в (Додатках Ж).

Таким чином, отримані результати дають підстави стверджувати, що стан формування статевої культури учнів початкової Білоцерківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, як задовільний, однак виникає необхідність підвищення педагогічної компетентності батьків та методичної грамотності і забезпеченості вчителів з питань статевого виховання молодших школярів (Додаток А, Г) .

На основі дослідженого аналізу проблеми з'ясовано, що ефективність статевого виховання дітей прямо пропорційно залежить від ставлення до цього дорослих. Правильна і своєчасна реакція на ті чи інші особливості поведінки дитини, на взаємини з однолітками протилежної статі, прояви сексуального розвитку, емоційна оцінка цих особливостей є передумовою успішної статевої соціалізації дитини.

Статеве виховання молодшого школяра не можна розглядати як ситуативний процес, упущення в якому можна компенсувати в майбутньому. Насправді це системна, копітка, цілеспрямована, надто делікатна робота, яку необхідно починати на ранніх етапах розвитку особистості, вносячи з часом необхідні корективи, збагачуючи форми і методи. А успішно справитися з цим можуть лише грамотні батьки і компетентні педагоги, чиї життєві принципи не розходяться з декларованими, яким діти довіряють і яких поважають.

У ході проведеного нами опитування батьків та вчителів учнів початкових класів з'ясовано, що батьківська та педагогічна спільнота не завжди є об'єктивною в оцінці здійснення статевого виховання дітей молодшого шкільного віку. Отримані дані свідчать про необхідність підвищення обізнаності батьків в окремих аспектах питань статі, а також вказують на недостатню теоретичну й методичну готовність учителів початкових класів до реалізації цього виховного напрямку.

За результатами опитування запропоновано педагогічний мінімум із питань успішного формування статевої культури дітей даного віку, котрий допоможе дорослим правильно організувати освітньо-виховний процес.

Висновки

Сучасна сім'я не завжди готова до правильного пояснення всіх статевих особливостей та вікових змін, які відбуваються з дитиною. Тому вирішальну роль у формуванні статевої культури відіграють навчально-виховні заклади. Слід зазначити, що молодший шкільний вік, сприятливий для засвоєння хлопчиками і дівчатками норм статевої поведінки, часто лишається поза батьківською та педагогічною увагою. Тоді як саме у цьому віці відбувається самоусвідомлення дітьми своєї статевої належності.

Завдання школи - закласти основи, розставити деякі загальнозначущі орієнтири, уникаючи безтактності та нав'язливості, не надаючи цій сфері виховання надмірно випереджального характеру, але разом із тим з оглядом на особливості віку та характер фізіологічних зрушень у організмі учнів.

При здійсненні статевого виховання необхідно дотримуватись таких принципів:

* Статеве виховання має здійснюватись у взаємозв'язку з усіма іншими напрямами навчально-виховної роботи школи. Воно не повинне бути відокремленим.

* Необхідно, щоби зміст, форми та методи статевого виховання відповідали віковим особливостям учнів (у тому числі й етапам статевого розвитку), а також рівню їхніх знань із конкретних тем. Вони мають право отримувати вичерпні (на їхньому рівні) морально спрямовані відповіді на всі виникаючі в них запитання.

* Учні, які цікавляться більш глибокими та специфічними питаннями, мають отримувати необхідну інформацію індивідуально або в невеликій групі в ході бесід із запрошеними фахівцями.

З урахуванням сформованої у країні ситуації завдання статевого виховання мають бути сформульовані в такий спосіб:

* прищеплювання учням обох статей навичок спілкування та взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення;

* забезпечення учнів грамотною та систематичною інформацією, котра дає їм можливість зрозуміти, що з ними відбувається, а також допоможе адаптуватись до змін, що відбуваються в період статевого дозрівання.

Однак в той же час нинішня українська педагогічна наука не має достатнього теоретично обґрунтованого вирішення цієї проблеми, відсутня цілісність та системність впровадження результатів досліджень, що ще раз підкреслює складність та багатоаспектність даного питання.

Проблеми статевого виховання, пов'язані з недостатньою методичною оснащеністю цього процесу, з неадаптованістю науково-дослідного матеріалу, сьогодні вже не одиничні. Чималу тривогу й заклопотаність педагогів і батьків викликає масовий випуск і некомпетентне використання літератури про статевий розвиток.

Необхідно використовувати у статевому вихованні різні форми та методи. Це й включення відповідних відомостей у різні навчальні предмети, і бесіди классного керівника та фахівців різного профілю з учнями.

Питання про статеве виховання може бути правильно вирішене тільки тоді, коли батьки і педагоги добре собі представляють мету, яку вони повинні досягти в статевому вихованні своїх дітей. Якщо ця мета буде ясна, то ясними стануть і шляхи її досягнення.

Використана література

1. Абраменкова В.В. Статева диференціація і міжособистісні відносини в дитячій групі. «Питання психології» № 5, 1987 р.

2. Бондар, Г. П. Основи статевого виховання : (учнівський всеобуч) / Г. П. Бондар // Виховна робота в школі. - 2007. - № 1. - С. 49-52.

3. Василенко, О. Від теорії до практики статевого виховання школярів / О. Василенко // Рідна школа. - 2005. - № 4. - С. 32-36.

4. Василенко, О. Підготовка майбутнього вчителя до статевого виховання учнів (з історії питання ) / О. Василенко // Вісник Львівського університету. Сер. педагогічна. - 2003. - Вип. 17. - С. 68-74.

5. Відверта розмова про «це» / Пер. з ісп. О. Юдіної. - К.: Країна Мрій, 2006. - 208 с. (29)

6. Гончаренко А.М. Особливості виховання гуманних взаємин хлопчиків і дівчаток дошкільного віку // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. - К.: Наук. думка, 1999.

7. Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. - К.: Рад.шк., 1990.

8. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

9. Гринькова М. О. Та ін. Потрібні нестандартні підходи і статеве виховання підростаючого покоління // Рад. Школа. - 1989. - № 9. - С. 62-68.

10. Дейнега Г. Ф. О половом воспитании детей. - М.: Знание, 1992. - 90 с.

11. Добрович А.Б. Беседы о половом воспитании. - М.: Знание. 1982. - 189 с.

12. Закон України “Про освіту” // Голос України. - 1996. - №77.

13. Закон України “Про загальну середню освіту” // Інф. Збірник МО України. - 1990. - №15.

14. Исаев Д. Н., Каган В. Е. Половое воспитание и психогииена пола у детей. - Л.: Медицина, 1980. - 184 с.

15. Каган В.Е. Воспитателю о сексологии. / В.Е.Каган.- М.: Педагогика. 1991. - 256 с.

16. Каган В. Е Психосексуальное воспитание детей и подростков. - Л.: Медицина, 1990. - 87 с.

17. Колесов Д. В. Предупреждение вредных привычек у школьников. - М.: Педагогика, 1984. - 176 с.

18. Колесов Д.В., Сельверова Н.Б. Физиолого-педагогические аспекты полового созревания. - М.: Педагогика, 1978. - 224 с. 5.

19. Кравець В. П., Говорун Т. В., Кікінежді О. М. Стратегії статевого виховання школярів. - Тернопіль: Богдан, 2000. - 32 с.

20. Кравець В.П. Психолого-педагогічні основи підготовки школярів до сімейного життя. - Тернопіль: Богдан, 1997. - 180 с.

21. Кузнецова О.А. Статеве виховання як педагогічна проблема // Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д.Ушинського: Збірник наукових праць. - Одеса, 2002. - Вип. 4-8. - С. 66-73.

22. Масоликова Н. Ю. Психосексуальное развитие и воспитание детей. - М.: ЭКСМО, 1998. - 264 с.

23. Мезеря І.В. Актуальні проблеми статевого виховання на сучасному етапі. - Луганськ: Знання, 2003. - 64 с.

24. Орлов Ю.М. Половое развитие и воспитание. Книга для учителя. - М.: Просвещение. 1993. - 239 с.

25. Педагогічний словник / За ред. дійсн. члена АПН України М.Д.Ярмаченка. - К.: Педагогічна думка, 2001. - 514 с.

26. Петрище И.П. О половом воспитании детей и подростков. - Мн.: Народная Асвета. 1990. - 159 с.

27. Половое воспитание: Учебник для высших учебных заведений. ? Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. ? 320 с.

28. Родинно-сімейна енциклопедія. Авт. кол. В.М.Благінін, Н.І.Белкіна та ін.; За заг. ред. Ф.С.Аврата та ін. - К.: Богдана, 1996. - 438 с.

29. Храмцова А. Гигиенические вопросы полового воспитания школьников. - Л.: Знание, 1969. - 84 с.

30. Шибаєва А.І. Батькам про статеве виховання. - М., 1989.

31. Яковенко С. І., Гурлева Т. С. Психолого-педагогічні проблеми статевого виховання молодших школярів // Початкова школа. - 1990. - № 10. - С. 36-45.

Додатки

Додаток А

Розробка виховного заходу на тему «формування статево-рольової диференціації молодших школярів»

Щоб виховати майбутніх чоловіка й жінку, треба знати про хлопчиків і дівчат якнайбільше. Хлопчики більш збудливі, дратівливі неспокійні, нетерпимі, невпевнені в собі й більше агресивні , рухливі, ніж дівчатка. Ігри хлопчиків опираються на далекий зір. Вони бігають один за одним. Хлопчикам необхідні спортивні вертикальні куточки або більші просторі кімнати для ігор. Питання хлопчики задають конкретно, для одержання інформації.

Дівчатка чутливі до шуму, різкі звуки їх дратують. Ігри опираються на ближній зір. Вони розкладають свої іграшки біля себе. У дівчаток краще розвинена швидкість мови, дрібна моторика рук. Мозок дівчинки готовий до відповіді на будь-яку неприємність, готовий відреагувати на будь-яку неприємність, готовий відреагувати на вплив з будь-якої сторони (інстинкт виживання), тому що ціль жінки - народження життя і її збереження. А ціль чоловіка - це прогрес, відкриття.

Хлопчик і дівчинка - два різних мири, тому їх не можна виховувати однаково. Таким чином, знаючи ці особливості та статево-рольові відмінності педагог повинен підбирати матеріал для розвитку і дівчат і хлопців одночасно.

Суть статево-рольового виховання міститься у наступному:

* оволодіння культурою в сфері взаємин статей;

* формування адекватної статі моделі поведінки;

* правильне розуміння ролі чоловіка й жінки в суспільстві.

Тому метою своєї виховної години “Хлопчики і дівчітка” ми визначили наступне:

* сприяти благотворному протіканню процесу статево-рольової соціалізації хлопчиків і дівчат молодшого шкільного віку;

* формуванню основ мужності й жіночності в учнів молодшої школи.

* формувати у дітей чіткі уявлення та знання про ролі чоловіка й жінки в родині, коло їхніх обов'язків, відповідальність перед членами сім'ї, прояв турботи й поваги один до одного й оточуючих людей.

Завдання.

1. Розширити уявлення та знання дітей про ролі чоловіка (чоловіка, батька, дідуся) і жінки (дружини, матері, бабусі) у сім'ї, задоволення пізнавальних інтересів дітей.

2. Сприяти правильному вибору статевої ролі дітьми, позитивному відношенню з однолітками протилежної статі (сутність норм поведінки властивих хлопчикам і дівчаткам).

3. Формувати емоційно-позитивне відношення до виконання майбутньої соціальної ролі.

Заняття 1. Чоловік і жінка, - які вони?

Цикл занять дозволяє:

* Уточнити й сформувати у дітей уявлення про роль і зайнятість чоловіка й жінки в родині, про їхні взаємини: гарна родина - дружна, усі піклуються один про одного, допомагають один одному, кожен член родини має своє коло обов'язків.

* Збагатити уявлення про чоловічі й жіночі професії. Для чоловіків характерні професії, які дозволяють виявити героїзм, сміливість, фізичну силу, відвагу, шляхетність, уміння прийти на допомогу: військові, міліціонери, пожежні, льотчики, рятувальники). Жінки зазвичай вибирають професії, що дозволяють проявляти миротворчість, чуйність, доброту, уміння бачити й створювати красу (лікар, кравчиня, перукар, кухар, педагог, хореограф).

Заняття 2. Я - хлопчик, майбутній чоловік. Я - дівчинка, майбутня жінка.

Заняття покликане сформувати передумови мужності й жіночності, які проявляються стосовно представників протилежної статі, правильного розуміння хлопчиками й дівчатками їх майбутніх жіночих і чоловічих ролей, формуванню емоційно-позитивного відношення до виконання майбутньої соціальної ролі.

Заняття 3. Маленькі лицарі й маленькі принцеси.

У процесі виконання завдання формуються уявлення про різницю між хлопчиками й дівчинками - як зовнішню, так й у рисах характеру й поведінки, виховується культура спілкування з партнерами протилежної статі в різних ситуаціях й ігровій діяльності. Виробляються:

* Навички доброзичливого відношення один до одного.

* Уміння бути охайним: бачити й усувати недоліки свого зовнішнього вигляду в зачісці, одязі й ін.

* Навички надання допомоги один одному в грі, спільній діяльності.

* Уміння бачити й цінувати гарні вчинки й позитивні риси характеру.

* Уміння розуміти й поважати думка партнерів протилежної статі.

Доцільно кожному вчителю молодших класів розробити правила для хлопчиків і дівчат. Ці правила варто гарно оформити в доступній для молодших школярів формі та вивісити на стенді у класному приміщені. Спостерігаючи кожен день за цими правилами діти згодом на підсвідомому рівні почнуть їх використовувати у своїй практичній діяльності у спілкуванні з дорослими та однолітками.

Якщо виховна година проводиться на вулиці або в просторому приміщені, наприклад залі для співів, варто застосовувати систематизовані ігри-тренінги, так як вони є найбільш ефективними та їх особливо люблять діти. Під час ігор, для розвитку статево-рольової ідентифікації молодші школярі відображають характер, емоції, сутність рідних, близьких людей, друзів і знайомих.

І. Правила для хлопчиків

У хлопчика повинно бути почуття відповідальності за тих хто слабкіший.

- він пропустить дівчинку (старшу людину, жінку) поперед себе при вході в приміщення.

- він не обганяє маму й сестру

- у класі він намагається нікого не залишити без уваги, залучає до ігор інших дітей

- не підвищує голосу в приміщенні

- він придумує способи зробити загальні заняття цікавими

Захищає слабких.

- якщо починається дощ принесе мамі або сестрі парасольку.

- не кривдить тварин

- допомагає нести важкі сумки

- не говорить поганих брутальних слів особливо в присутності дівчат.

Вихований хлопчик

- притримає двері

- пропустить дівчинку вперед

- заходячи в приміщення знімає шапку

- чемно розмовляє з однолітками

- не лихословить

- допоможе дівчинці зняти пальто

- якщо вдома гості, він не повинен без дозволу сідати за стіл з дорослими

ІІ. Правила для дівчат

Як сидіти правильно й красиво.

- прийшовши в гості дівчинка повинна почекати поки їй запропонують сісти

- до стільця підходити зберігаючи пряму й рівну поставу

- спина пряма, голова піднята, коліна не напружені, корпус злегка нахилений уперед, руки лежать на колінах.

Вихована дівчинка.

- з усіма розмовляє привітно й тепло

- посильно допомагає батькам

- акуратно одягається

- ясно виражає свої думки

- с добротою ставиться до молодших, допомагає доглядати за маленькими сестричками й братиками

- піклується про дорослих родичів

- зустрічає гостей біля дверей

- чекає поки гість сам подарує подарунки, а не вириває з рук

- приділяє увагу кожному з гостей

- прощаючись із гостями проводжає їх до порога, дякує що вони прийшли

- якщо збирається в гості то не спізнюється

- ретельно вибирає подарунок або майструє своїми руками, готовить мовне поздоровлення

- ідучи дякує іменинникові і його мамі за запрошення

Додаток Б

Анкета для педагогів

«Статеве виховання молодшого школяра»

Шановний вчителю! Пропонуємо Вам взяти участь в анкетуванні, що проводиться з метою вивчення проблем статевого виховання учнів початкової школи. Будь ласка, уважно прочитайте питання і напишіть своє бачення. Немає правильної чи неправильної відповіді, є Ваша власна думка, яка дуже важлива для нас. Від Вашої щирості залежить якість дослідження, результати якого будуть використані в узагальненому вигляді у наукових цілях. Анонімність гарантуємо.

1. Чи потрібно здійснювати в початкових класах статеве виховання дітей?

2. Яким, на Вашу думку, має бути зміст статевого виховання?

3. Яким особистісним і фаховим критеріям має відповідати педагог, який здійснює статеве виховання? (Можна поділитися власним досвідом).

4. З якими актуальними проблемами статевого виховання

Ви зустрічаєтеся в повсякденній практиці роботи з молодшими школярами?

Додаток В

Анкета для батьків

«Статеве виховання в початковій школі»

Шановні мама чи тато! Пропонуємо Вам взяти участь в анонімному анкетуванні, результати якого будуть використані в узагальненому вигляді у наукових цілях. Немає правильної чи неправильної відповіді, є Ваша власна думка, яка дуже важлива для нас. Будь ласка, уважно прочитайте питання і напишіть свій варіант.

1. На Вашу думку, з якого віку слід починати статеве виховання дитини?

2. Чи здійснюється у Вашій сім'ї статеве виховання? (помітьте галочкою

варіант і допишіть)

- Ні, тому що

- Так, у такий спосіб:

- Ваш варіант

3. Хто повинен займатися статевим вихованням молодшого школяра?

(помітьте варіант або допишіть свій)

- мама, тато, родичі

- учителі в школі

- дитина сама все необхідне засвоїть в процесі життєдіяльності

(однолітки, телебачення, Інтернет тощо)

- Ваш варіант

4. З якими актуальними проблемами у статевому вихованні дитини

Ви зустрічаєтеся в повсякденному житті?

Додаток Г

Пам'ятка для педагогів та батьків

Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик або дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій.

Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному.

Але обов'язково любити.

Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад іншим: вони такі різні навіть в одному біологічному віці -- дівчатка зазвичай виглядають старшими від ровесників-хлопчиків.

Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають на дотик, по-різному сприймають простір й орієнтуються у ньому, а головне -- по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі.

І, звичайно, не так, як ми дорослі.

Пам'ятайте, що коли жінка виховує і навчає хлопчиків, а чоловік -- дівчаток, їм мало допоможе власний дитячий досвід. Тож порівнювати себе у дитинстві з дітьми іншої статі марно.

Не вимагайте від хлопчиків акуратності та старанності виконання вашого завдання.

Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам, включати у них елемент пошуку, що погребує кмітливості.

Не слід заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто «підштовхнути» хлопчика до того, щоб він сам відкрив принцип рішення, нехай навіть наробивши помилок.

Розбирайте разом з дівчатками принцип виконання завдання -- що і як треба зробити -- до початку роботи.

Дівчаток слід поступово підводити до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань, вчити діяти самостійно.

Не забувайте не лише розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.

Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї при цьому з висоти свого авторитету. Цо нині дитина знає й уміє все гірше за вас.

Прийде час, і, принаймні у певних галузях, вона знатиме й умітиме більше за вас. А якщо тоді вона повторить на вашу адресу ті самі слова, що зараз говорите їй ви?..

Не лайте дівчинку зопалу -- бурхлива емоційна реакція перешкодить їй зрозуміти свою провину.

Спочатку розберіться, у чому помилка дитини, і поясніть їй. Пам'ятайте, що не варто недооцінювати емоційну чугливість і тривожність хлопчиків.

Лаючи хлопчиків, коротко й чітко викладайте, чим ви иезадоволені, тому що вони не можуть довго вигримувати емоційну напругу. їхній мозок ніби «відключає» слуховий канал, і хлопчик перестає вас слухати і чути.

Ніколи не забувайте, що ми ще дуже мало знаємо про те, як нетямущий малюк перетворюється на дорослу людину.

Є безліч таємниць у розвитку мозку і психіки, які поки не доступні нашому розумінню. Тому головною вашою заповіддю має бути «Не нашкодь!».

Додаток Д

Консультація для батьків «Дівчатка і хлопчики»

Дитина народилася. Якщо в один ряд покласти новонароджених, загорнутих в пелюшки, то за зовнішнім виглядом не можна визначити, хлопчик це чи дівчинка.

Допомагають розрізняти стать дитини червоні і сині стрічки. Стать дитини важко розрізнити і в рік, коли малюків стрижуть і одягають в однакові костюмчики.

Але записи біострумів мозку у новонароджених хлопчиків і дівчаток вже різні. За біострумів мозку можна визначити, хто з них є хто. Ми, дорослі, теж інтуїтивно відчуваємо цю різницю, тому по-різному розмовляємо з сином та донькою, використовуємо різні методи у вихованні.

Хлопчиків за провину частіше карають і відчитують суворим голосом. Їм не дозволяється плакати. Дівчаток частіше шкодують, пестять, а хлопчикові кажуть: «Ти ж чоловік, чоловіки не плачуть!» А при навчанні розходження хлопчиків і дівчаток використовують не завжди. У навчальних програмах з дошкільної освіти є такі фрази: «Дитина в три роки повинен ...», «До п'яти років він уже вміє ...» А в медичних таблицях норми ваги, зросту різні для хлопчиків, і дівчаток.

Чим же вони відрізняються один від одного? (Різниця хлопчиків і дівчаток взяті з книги В.Д. Єремєєвій, Т.П. Хрізман «Дівчатка і хлопчики - два різних світи»). Дівчатка народжуються більш зрілими на 3-4 тижні, а до періоду статевої зрілості ця різниця розрізняється майже в 2 роки. Хлопчики починають пізніше ходити на 2-3 місяці, ніж дівчатка, а говорити пізніше на 4-6 місяців. При народженні хлопчиків у жінок частіше бувають ускладнення. На 100 зачать дівчаток доводиться 120-180 зачать хлопчиків.

Хлопчики більш рухливі, ніж дівчатка.

Для дітей 7-15 років травми в хлопчиків трапляються частіше в 2 рази. Важковиховувані - частіше хлопчики. Їх частіше лають, менше беруть на руки. До 8 років гострота слуху в хлопчиків вище (генна, пам'ять - треба вислідить дичину і вбити, щоб принести в печеру своїй жінці), ніж у дівчаток. Дівчатка чутливі до шуму, різкі звуки їх дратують. У них більше розвинена чутливість шкіри, тому дівчаткам треба частіше гладити їх шкірні покриви. Ігри дівчаток опираються на ближній зір.

Вони розкладають свої іграшки біля себе. Ігри хлопчиків опираються на далекий зір. Вони бігають один за одним. Кидають предмети в ціль. Якщо простір обмежений, то вони освоюють його вертикально: лізуть на сходи, тумбочку. Тому хлопчикам необхідні спортивні вертикальні куточки або великі просторі кімнати для ігор.

...