Рухливі ігри як засіб фізичного виховання в початкових класах

Одне з головних умов високої ефективності системи фізичної підготовки учнів полягає в суворому обліку вікових та індивідуальних анатомо-фізіологічних особливостей, характерних для окремих етапів розвитку дітей і підлітків.

Основним критерієм біологічного віку вважається скелетна зрілість, або «кістковий» вік. У старшому шкільному віці спостерігається значне посилення росту хребта, яке триває до періоду повного розвитку. Швидше за всіх відділів хребта розвивається поперековий, а повільніше - шийний. Остаточної висоти хребет досягає до 25 років. Ріст хребта у порівнянні з ростом тіла відстає. Це пояснюється тим, що кінцівки ростуть швидше хребта. У 15-16 років починається закостеніння верхніх і нижніх поверхонь хребців, грудини і зрощення її з ребрами. Хребетний стовп стає більш міцним, а грудна клітка продовжує посилено розвиватися, тому вони вже менш схильні до деформації і здатні витримувати навіть значні навантаження [7;28].

До 12-14 років зростаються нижні сегменти тіла грудини. У 11 - 14 років збільшується переважно рухливість грудної клітини на відміну від попередніх періодів росту грудної клітини.

Окостеніння кісток передплесна надзвичайно тривалий процес, що починається на 4-8 місяці ембріогенезу, тобто значно раніше кісток зап'ястя, і закінчується тільки на 12 - 19 році. У розвитку кісток передплесна відображаються статеві особливості. У дівчаток точки окостеніння з'являються раніше, ніж у хлопчиків. Синостоза епіфізів з діафізом в кістках плесна наступають в період 14 - 18 років , а в фалангах пальців від 9 до 18 [7;29] .

У школярів молодших класів ріст тіла в довжину трохи сповільнюється. Якщо у підлітків переважає ріст тіла в довжину, то у молодших школярів явно переважає зростання в ширину. Кістки стають більш товстими і міцними, але процеси окостеніння в них ще не завершені.

До 11 - 14 років вже сформована високодиференційована структура м'язового волокна, відбувається збільшення маси м'язових тканин за рахунок зростання діаметра м'язового волокна. Встановлено, що поперечник двоголового м'яза плеча до 6 років збільшується в 4 - 5 разів , а до 17 років в 6 - 8 разів. Збільшення маси м'язів з віком відбувається не рівномірно: протягом перших 15 років вага м'яза збільшується на 9 %, а з 14 до 17 - 18 років на 12 %. Більш високі темпи зростання характерні для м'язів нижніх кінцівок у порівнянні з м'язами верхніх кінцівок. Яскраво виражена статева різниця за м'язовими і жировими компонентами: маса м'язів (по відношенню до маси тіла) у дівчат приблизно на 13 % менше, ніж у юнаків, а маса жирової тканини приблизно на 10 % більше. Різниця в м'язовій силі з віком збільшується: в 12 років різниця становить 4 - 6 кг , в 18 років - 15 - 20 кг. Збільшення ваги тіла у дівчаток відбувається більш інтенсивно, ніж зростання м'язової сили. У той же час у дівчат, порівняно з юнаками, вища точність і координація рухів [7;31] .

Опорно-руховий апарат у молодших школярів здатний витримувати значні статичні напруги і виконувати тривалу роботу, що обумовлена нервовою регуляцією, будовою, хімічним складом і властивостями м'язів до скорочування [7, 32] .

Значно змінюються в процесі онтогенезу функціональні властивості м'язів. Збільшуються збудливість і лабільність м'язової тканини. Змінюється м'язовий тонус. У новонароджених погано виражена здатність м'язів до розслаблення, яка з віком збільшується. З цим зазвичай пов'язана скутість рухів у дітей і підлітків. Тільки після 11 - 13 років рухи стають більш пластичними.

1.3 Особливості виховання фізичних якостей в учнів молодших класів

Численні дослідження фахівців [1, 2, 7, 9] показують те, що рівень розвитку рухових якостей в даний час знаходиться на невисокому рівні та не може задовільняти сучасні вимоги, що ставляться до уроків фізичного виховання в дошкільному закладі. Тому проблема виховання рухових якостей дуже актуальна і вимагає подальшого вдосконалення. Правильне вирішення завдань розвитку рухових якостей дошкільнят обумовлюється використанням не тільки різних методичних прийомів і засобів на заняттях рухливими іграми, а й мало часу приділяється заняттям фізичними вправами.

Дуже часто зміни в розвитку рухових якостей відбуваються вже в молодшому шкільному віці, і тому доцільно здійснювати цілеспрямований розвиток тих чи інших рухових якостей у дітей у ті вікові періоди, коли спостерігається їх найбільш інтенсивне вікове зростання [7;41]. Однак слід пам'ятати про те, що нереалізовані в певному віці рухові можливості організму надалі важко піддаються значним змінам. Тому необхідно вже в цьому віці приділяти величезну увагу розвитку рухових якостей у дітей. Всебічна фізична підготовка молодшого школяра повинна передбачати досягнення оптимального рівня і гармонійного розвитку сили, швидкості, витривалості, спритності .

Багато фахівців показують, що розвиток рухових якостей - одне з основних завдань фізичного виховання в школі, і її вирішення має здійснюватися комплексно, починаючи з раннього віку. При виконанні рухових дій завжди проявляється не одна, а комплекс якостей. Часто дуже важко визначити, яка якість є основною при виконанні конкретної рухової дії. Тому для більш правильного відображення явищ дійсності введені поняття комплексних якостей: швидкісно-силові якості, силова витривалість, швидкісно-силова витривалість, «вибухова» сила і т.д.

Відомо, що розвивати рухові якості можна як за допомогою загальнорозвиваючих і підготовчих, так і за допомогою спеціальних вправ. На уроках фізичної культури учні опановують різні види фізичних вправ, які сприяють розвитку рухових якостей. Навчання дітей руховим навичкам під час ходьби, бігу тісно пов'язані з розвитком у них швидкості, сили, витривалості, так як при виконанні будь-якої вправи в тій чи іншій мірі виявляються всі основні рухові якості [7;44].

Одним з основних шляхів всебічного виховання рухових якостей в умовах школи є застосування спеціальних вправ і рухливих ігор, за допомогою яких можна не тільки успішно навчати дітей різним руховим навичкам, але і цілеспрямовано впливати на виховання всіх рухових якостей. Тому вже з молодшого шкільного віку необхідно приділяти велику увагу рухливим іграм і спеціальним вправам.

Численні результати досліджень показують, що в умовах школи можна добиватися значного приросту всіх рухових якостей у дітей шляхом збільшення на заняттях часу і обсягу засобів [1, 36]. Практикою фізичного виховання підтверджується, що успішний розвиток рухових якостей у молодших школярів викликає у них інтерес до виконання різних вправ, тому необхідно якомога більше урізноманітнити засоби, методи і форми цієї роботи. У зв'язку з цим, на наш погляд, досить ефективним засобом комплексного вдосконалення рухових якостей є рухливі ігри, які можуть бути застосовані як на уроках з фізичної культури, так і в позаурочний час.

1.4 Класифікація і зміст рухливих ігор стосовно завдань виховання рухових якостей у програмі з фізичної культури

Питання про класифікацію рухливих ігр стосовно завдань виховання рухових якостей у школярів є одним із найважливіших в плані вироблення педагогічних рекомендацій щодо практичного застосування рухливих ігр в школі.

Виходячи з обліку основних мотивів ігрової діяльності і взаємин гравців при досягненні поставлених перед грою цілей, ми розділили на три групи:

Ігри некомандні. Для цієї групи ігр характерно те, що в них відсутні спільні цілі для гравців. У цих іграх діти підкоряються певним правилам, які передбачають особисті інтереси гравця і відображають інтереси й інших учасників[7,46].

Перехідні до командних. Для них характерно те, що в них відсутня постійна спільна мета для гравців і немає необхідності діяти в інтересах інших. У цих іграх гравці, за своїм бажанням, можуть переслідувати свої особисті цілі, а також допомогти іншим. Саме в цих іграх діти починають включатися в колективну діяльність [7.46].

Командні ігри. Насамперед, ці ігри характеризуються спільною діяльністю, спрямованою на досягнення спільної мети, повним підпорядкуванням особистих інтересів гравців устремлінням свого колективу. Ці ігри істотно зміцнюють здоров'я дітей, сприятливо впливають на розвиток психофізичних якостей [7,47].

Аналіз класифікації ігр за численними літературними джерелами [1, 3,7], з точки зору історичного розвитку, дає нам можливість виділити кілька напрямків:

I. Класифікація, яка залежить від завдань, що вирішуються в процесі проведення ігр.

II. Ігри з особливостями взаємозв'язку учасників.

III. Групи ігр з особливостями організації і змісту.

Ігри, які мають спільну думку і хід, в окремих групах йдуть паралельно. Дотримуючись такого принципу, автори прагнуть йти за дидактичним принципом: від простих форм до складніших. Тому вони виділяють наступні групи ігр: музичні ігри; бігові гри; ігри з м'ячем; ігри для виховання сили і спритності; ігри для виховання розумових здібностей; ігри на воді; зимові ігри; ігри на місцевості; ігри в закритих приміщеннях.

Виходячи зі специфічних умов проведення змагань за комплексами рухливих ігр серед школярів Е.М.Геллер [5,38] пропонує своєрідну класифікацію. Вона створена на підставі наступних характерних ознак:

1. Рухової активності учасників.

2. Організації гравців.

3. Переважно прояви рухових якостей.

4. Переважного виду рухів.

Виходячи з вищевикладеного видно, що існуючі класифікації різноманітні і відрізняються один від одного. Тому ігри дуже важко систематизувати так, щоб ігри однієї групи були суворо обмежені від ігор іншої групи. Одночасно групи повинні бути взаємопов'язані і взаємозумовлені. Тому не можна говорити про перевагу однієї групи над іншою. Слід зазначити, що з розглянутих нами класифікацій більшою мірою привернуло нашу увагу класифікації В.Г.Яковлева [ 11,139 ] , Є.М. Геллера [11,140].

Приклади рухливих ігор різної спрямованості представлені у додатку до цієї роботи (див. додатки).

Існуючий аналіз класифікацій ігр у процесі виховання рухових якостей під час занять з фізичної культури у школярів, дозволив розробити угруповання ігр відповідно до поставлених завдань. В основу угруповання було покладено принцип переважного впливу ігор на виховання рухових якостей у поєднанні з формуванням основних рухових якостей. В основі рухливих ігор покладено фізичні вправи, в ході яких учасники долають різні перешкоди, прагнуть досягти певної, заздалегідь поставленої мети. Вони є дієвим засобом фізичного виховання, активного відпочинку, поліпшують здоров'я. Рухливі ігри сприяють вихованню волі, наполегливості в подоланні труднощів, привчають дітей до взаємодопомоги, чесності та правдивості.

На основі сучасних уявлень про шляхи і методи виховання рухових якостей в учнів, можна припустити, що достатньо високий ефект може бути досягнутий шляхом застосування певного кола спеціальних фізичних вправ, рухливих ігор з так званої «переважною спрямованістю». Рухливі ігри спрямовані на виховання рухових якостей, тому ступінь переважної спрямованості обумовлюється характером виконання вправ.

Розділ II. Методика проведення різних рухливих ігор для розвитку фізичних якостей у дітей молодшого шкільного віку

У рухливих іграх учасники проявляють певні фізичні якості. Керуючи іграми, можна стежити за активним проявом цих якостей в їх гармонійній єдності, а також більшою мірою розвивати ті з них, які мають важливе значення на різних щаблях розвитку та навчання школярів.

Для розвитку спритності використовуються ігри, які спонукають швидко переходити від одних дій до інших в обстановці, що відповідно змінюється.

Вдосконаленню моторності можуть сприяти ігри, що вимагають миттєвого реагування на звукові, зорові, тактильні сигнали, ігри з раптовими зупинками, затримками і відновленням дій, з подоланням невеликих відстаней в найкоротший час.

Для розвитку сили підходять ігри, що вимагають проявляти короткочасні швидкісно-силові напруження, помірні по навантаженню.

Розвитку витривалості сприяють ігри з неодноразовим повторенням дій, з безперервною руховою діяльністю, які пов'язані зі значною витратою сил та енергії. Однак тут слід враховувати вік і фізичну підготовленість гравців.

2.1 Ігри, спрямовані на розвиток сили

В іграх, що сприяють розвитку сили, школярі долають власну вагу, вагу обтяження, опір противника. У таких іграх використовуються предмети: м'ячі, гантелі, лавки і т.д. або партнер по тренуванню. Для проведення ігор на подолання власної ваги використовуються: гімнастична стінка, бруси, вертикальний канат. Нерідко такі ігри не вимагають інвентарю та пов'язані з переміщенням по майданчику в упорі лежачи, в упорі ззаду, з вистрибуванням. Емоційне забарвлення подібних випробувань змушує учасників ігор проявити максимальні зусилля для досягнення як особистої, так і командної перемоги .

У грі не слід давати початківцям у великому обсязі вправу з близько граничними і граничними навантаженнями. Емоційне піднесення часто не може компенсувати їх недостатньої фізичної підготовленості [2,49].

«Хто далі »

Підготовка: ті, що займаються стають на лицьовій лінії майданчика з набивними м'ячами.

Опис гри: кожен гравець бере набивний м'яч (маса 1-2 кг), - м'яч ззаду за спиною, різко нахиляючись вперед і піднімаючи руки назад - вгору різко викинути м'яч через голову.

Виграє той, хто далі кине.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Варіанти кидків:

а) знизу двома руками;

б) зверху із-за голови двома руками;

в) з боку (праворуч або ліворуч) двома руками, стоячи в півоберта до напрямку кидка;

г) однією рукою знизу;

д) однією рукою збоку;

е) однією рукою зверху.

Умови виконання завдання ті ж.

«Штовхання ядра».

Підготовка: ті, що займаються стають на лицьовій лінії майданчика.

Опис гри: штовхання «ядра» (набивного м'яча) виконується правою (лівою) рукою від плеча. Завдання можна робити з місця або зі стрибка. Кожен учасник виконує по три спроби, до заліка йде кращий результат. При штовханні лівою і правою рукою можна два кращих результати підсумувати, і за цим показником визначити переможця.

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Перетягування».

Підготовка: по два учня, що займаються, стоять у колі діаметром 2 - 4 м, взявши один одного за праву або ліву руку.

Опис гри: кожен гравець намагається перетягнути суперника за лінію позаду себе.

Размещено на http://www.allbest.ru/

2.2 Ігри, спрямовані на розвиток швидкості

Швидкість - це здатність здійснювати рухові дії в мінімальний відрізок часу. Швидкість певною мірою залежить від сили м'язів. Велике значення має рухливість у суглобах і здатність м'язів-антагоністів до розтягання. Виконувати всі вправи слід в максимально швидкому темпі. Тривалість виконання однієї серії 10 - 20 с. Паузи відпочинку - 1 - 1,5 хв.

Вправи, що сприяють вихованню швидкості, не слід виконувати в стомленому стані, інакше різко порушується координація рухів і втрачається здатність виконувати їх швидко і правильно. Тому вправи на розвиток швидкості рекомендується виконувати в першу половину тренувального заняття, причому в малих обсягах[2,50].

«Виклик номерів».

Підготовка: кожна група розраховується по порядку номерів. Ведучий голосно називає число. Гравець під цим номером з кожної команди відразу ж стартує, пробігає позначену дистанцію і повертається на своє місце.

Опис гри: групи шикуються в колони по одному поруч. За сигналом потрібно пробігти до позначки повороту.

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Естафета».

Підготовка: учасники естафети шикуються в колони поруч.

Опис гри: за сигналом стартують по одному учаснику від кожної команди. Вони пробігають встановлену дистанцію, а потім, торкнувшись рукою наступного гравця своєї команди, стають у кінець своєї колони. Команда закінчує естафету, коли останній номер стане на своє місце.

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Чорні та білі».

Підготовка: в центрі поля на відстані 1 - 3 метра одна від іншої шикуються команди "чорних" і "білих".

Опис гри: як тільки керівник назве: "чорні", то вони стають переслідуваними, а «білі» переслідують їх. Кожен може бути заплямований декількома ловцями.

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Вовки і вівці».

Підготовка: призначається ведучий, він розташовується в середині майданчика. Всі інші - вільні гравці займають місце на протилежному боці поля.

Опис гри: вільні гравці - «вівці», намагаються перебігти на інший бік майданчика, намагаючись втекти від «вовка».

Размещено на http://www.allbest.ru/

2.4 Ігри для розвитку спритності

Спритність - це складна комплексна властивість, що не має єдиного критерію оцінки. Під спритністю розуміють:

1) здатність швидко освоювати нові рухи;

2) здатність освоювати складні з координації рухи;

3) здатність швидко знайти вихід з рухової ситуації [2,51].

Ця якість виявляється в умінні швидко перебудовуватися відповідно до обстановки, що змінюється. Спритність допомагає в оволодінні спортивною технікою і її вдосконаленні. Для виховання спритності використовують найрізноманітніші вправи.

«Метке око».

Під час ходьби або бігу за зоровим сигналом гравці виконують заздалегідь обумовлену дію. Наприклад: піднята вгору рука означає, що діти повинні виконати стрибок вперед і прийняти обумовлену стійку.

«Падаюча палиця».

Підготовка: гравці стають в коло. У центрі кола ведучий, який притримує за верхній кінець палицю, що знаходиться у вертикальному положенні.

Опис гри: ведучий називає номер одного з гравців і відпускає палицю, гравець повинен зробити випад вперед і схопити палицю, не давши їй впасти.

Размещено на http://www.allbest.ru/

«М'яч над мотузкою».

Підготовка: через середину поля на висоті піднятої руки натягується сітка або мотузка. На кожній половині площадки розташовується одна команда.

Опис гри: кожна команда намагається кинути м'яч над сіткою на поле суперника так, щоб він торкнувся землі і водночас не допустити цього на своєму полі.

«Тільки знизу».

Опис гри: звичайна гра в волейбол, але передачі м'яча дозволяється виконувати тільки знизу двома або однією рукою. В іншому випадку м'яч передається на протилежну сторону, а команда отримує очко.

2.5 Ігри для розвитку гнучкості

Гнучкість - це здатність виконувати рухи з великою амплітудою. Гнучкість залежить від еластичності м'язів, сухожиль і зв'язок.

Гнучкість проявляється при виконанні всіх технічних прийомів. Тому висока еластичність м'язів, сухожиль і зв'язок сприяє гарному веденню гри.

Основними засобами розвитку гнучкості є вправи з малими обтяженнями, з партнером і вправи близькі за своєю структурою до вправ волейболіста, що виконує технічний прийом [2,52].

«Хто швидше передасть».

Підготовка: дві команди шикуються в колону. Дистанція між гравцями в команді 1 м.

Опис гри: за сигналом обидві команди починають передавати м'яч, використовуючи верхню передачу м'яча, партнеру, що стоїть ззаду. Хто швидше передасть м'яч.

«Хто швидше».

Підготовка: шикуються дві команди. У кожної набивний м'яч, дистанція між партнерами - 1 м.

Опис гри: гравці передають м'яч один одному, повертаючи тулуб направо, досягнувши крайнього гравця, м'яч передається у зворотному напрямку поворотом ліворуч.

«Лавка над головою». Опис гри: по команді гравці нахиляються вправо і беруть лавку, переправляючи її над головою на інший бік, потім переходять на інше місце, щоб лава виявилася зліва, і виконують вправу знову до умовної лінії. Гра виконується за часом.

Висновки

У сучасних умовах спостерігається зниження стану здоров'я дітей.

Причини: нераціональне харчування, забруднення навколишнього середовища, загальне перевантаження учнів навчальними заняттями, шкідливі звички батьків, недостатня рухова активність, низька ефективність навчально-виховного процесу з фізичного виховання та позаурочної фізкультурно-оздоровчої роботи, а також недостатнє зміцнення здоров'я дітей та популярність здорового способу життя серед населення України. Збереження і зміцнення здоров'я дітей, розвиток та удосконалення фізичних якостей, підвищення рівня їх рухової активності є головними завданнями фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку.

Молодший шкільний вік - найбільш сприятливий час для використання рухливих ігор у процесі виховання та формування у них різних рухових (фізичних) якостей. За визначенням Т.Ю. Круцевич, фізичні якості - це розвинуті у процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові здібності людини, які визначають можливість і успішність виконання нею певної рухової діяльності. Виявлено, що в основі формування фізичних якостей у молодших школярів лежать вікові особливості молодшого шкільного віку.

Розвиток дитини супроводжується змінами в організмі, які мають кількісні і якісні показники і залежать як від біологічних, так і від соціальних факторів.

Кожній віковій групі притаманні свої особливості. Фізичні якості учнів з фізичної культури оцінюються за якісними та кількісними показниками.

Оцінювання успішності учнів з фізичної культури є важливим фактором підвищення якості навчально-виховного процесу на уроках. При оцінюванні учні повинні усвідомлювати вимоги правильного виконання фізичних вправ.

Констатуючий експеримент показав, що дітей 1-х класів з низьким рівнем розвитку фізичних якостей немає. Це пояснюється тим, що з раннього віку дітей залучають до трудової та рухової діяльності, що забезпечують необхідний мінімальний фізичний розвиток.

Практично всі показники фізичних якостей у молодшому шкільному віку демонструють високі темпи приросту, які певною мірою відображають формування структурних і функціональних властивостей організму. Найбільш суттєвий приріст у учнів 1-го класу відзначається за швидкісно-силовими показниками, що узгоджується з дослідженнями інших авторів.

Гра є основним засобом розвитку фізичних якостей молодших школярів. На уроках фізичної культури важливо також використовувати ігри народів світу. Діти при цьому дізнаються про культуру, звичаї, традиції інших народів.

Пошук ігрового матеріалу проводиться в декілька етапів:

- вивчення і аналіз літератури

- відбір рухливих і спортивних ігор (на основі літератури);

- розподіл ігор за організаційно-педагогічними ознаками;

- розподіл рухливих ігор по видам навантаження;

- навчання, організація і проведення рухливих ігор.

Отже, використання в експериментальній роботі рухливих ігор для формування фізичних якостей в учнів початкових класів активізувало потребу в рухових діях, забезпечувало активну участь у фізкультурно-масових заходах.

Активне ставлення молодших школярів до занять фізичної культури характеризувалося чітко визначеним бажанням досягти певних результатів, покращити свій фізичний розвиток, скласти програмові нормативи. Ці перспективи і глибоке усвідомлення учнями того, що здоров'я дитини залежить від її рухової діяльності, налаштовували їх на подолання труднощів, сприяли залученню до регулярних занять фізичними вправами та іграми.

Засоби рухливих ігор можна ефективно використовувати для розвитку фізичних якостей дітей молодшого шкільного віку, а також впроваджувати їх в педагогічну практику початкової школи.

Найбільшою популярністю у спортивних іграх користуються командні ігри, так як подібні за своєю сутністю. Командні рухливі ігри відрізняються найбільшою складністю, де поряд з досконалістю володіння руховими навичками необхідна високоорганізована тактика дій цілого колективу .

Особлива цінність рухливих ігор полягає в можливості одночасного впливу на моторну і психічну сферу особистості займаються. Характер відповіді рухових реакцій і вибору правильної поведінки в постійно мінливих умовах гри зумовлює широке включення механізмів свідомості в процесі контролю і регуляції. В результаті вдосконалюється процес протікання нервових процесів, збільшується їх сила і рухливість, зростає тонкість диференціювань і пластичність регуляцій функціональної діяльності .

Висока емоційність ігрової діяльності дозволяє виховувати вміння контролювати свою поведінку, сприяє появі таких рис характеру, як активність, наполегливість, рішучість, колективізм.

Ігрова діяльність сприяє гармонійному розвитку опорно-рухового апарату, оскільки в роботу можуть бути залучені всі м'язові групи, а умова змагання вимагають від учасників досить великих фізичних напруг.

Ігри сприяють і моральному вихованню. Повага до суперника, почуття товариства, чесність у спортивній боротьбі, прагнення до вдосконалення - всі ці якості можуть успішно формуватися під впливом занять рухливими іграми.Таким чином, рухливі ігри виступають як ефективний засіб фізичної підготовленості. Рухливі ігри сприяють вихованню фізичних якостей.

Використана література

1. Андрощук Н. В. , Леськів А. Д. , Мехоношин С. О. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. Метод. посібник. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. - 112с.

2. Демчишин А. П. , Артюх В. М. , Демчишин В. А. , Фалес Й. Г. Рухливі і спортивні ігри в школі: Посібник для вчителя. - К. : Освіта, 1992. - 175с.

3. Дозвілля школярів: Методична розробка. / Під ред. Радковської Л. М. , Рівне - 2000 .

4. Кругляк О. Я. ,Кругляк Н. П. Від гри до здоров'я нації. Рухливі та українські народні ігри, естафети на уроках фізичної культури. Метод. посібник. -Тернопіль: Підручники і посібники, 2000

-80с.

5. Леськів А. Д. , Дзюбановська А. Б. Рухливі ігри та естафети на місцевості для школярів молодшого та середнього віку. - Тернопіль: СМП „Астон”, 2000. -132с.

6. Рухливі і спортивні ігри в школі. -К. , 1992. -175с.

7. Теорія і методика навчання рухливих і спортивних ігор: Навчально-методичний посібник / Укл. Малахов В. Я. - К. , 1996.-112с.

8. Основи спортивної підготовки дітей і підлітків. - К. , 1993.

9. Фіцула М. М. Педагогіка: Посібник - К. : Видавничий центр „Академія”, 2000р. -544с.

10. Цьось А. В. Українські народні ігри та забави: Навчальний посібник. - Луцьк: Волинське обласне редакційно-видавниче підприємство „Надстир'я”, 1994. -96с.

11. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. -Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2002. -240с.

Размещено на Allbest.ru