Методологія і організація наукових досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ

ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

Інститут економіки та менеджменту

Кафедра Маркетинг

Контрольна робота

з дисципліни

«Основи наукових досліджень»

Варіант 4

Виконав:

Студент 3 курсу

Групи ЗМК-31/13

Горай Андрій Сергійович

Перевірив:

Ст. викладач Безуглова Т.Г.

2016



ЗМІСТ

Вступ

1. Категоріальний апарат наукового дослідження

2. Особливості оформлення таблиць та формул у науковій роботі

2.1 Правила оформлення таблиць

2.2 Правила оформлення формул та рівнянь

3. Робота над рефератом, курсовою та дипломною роботами

3.1 Робота над рефератом

3.2 Робота над курсовою та дипломною роботою

Висновок

Список використаної літератури



ВСТУП

Наука є складовою загальнолюдської культури, і тому кожна людина має знати, що таке наука, наукові дослідження та як вони проводяться. Як показує статистика, 5-10 % випускників вищих навчальних закладів стають вченими, тобто наукова діяльність стає їх професійною роботою. З наукою вони безпосередньо стикаються, працюючи керівниками державних установ та підприємцями. В першому випадку вони сприяють прискоренню науково-технічного прогресу, в другому - збільшенню особистого прибутку, що є особливо важливим в умовах ринкової економіки.

Наукові знання, методичні підходи до їх отримання, самі вчені стають товаром, який в умовах за негайним прибутком поки що користується недостатнім запитом суспільства й держави. Але відомо, що економіка будь-якої держави з однієї сторони залежить від успіхів галузі науково-технічного прогресу, а з другої - впливає на інтенсивність наукових досліджень та науково-технічних розробок. В Україні наукова діяльність регламентується Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» який є основою цілеспрямованої політики в забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.

Успішне оволодіння навичками дослідження і творчої роботи бакалаврами, спеціалістами і магістрами допомагає їм порівняно легко включатися в професійну діяльність, переводити наукові знання в площину практичного використання.

Головною умовою результативності наукової діяльності є її безперервність та наступність, адже з кожним курсом студенти набувають за обраною темою наукового пошуку нові знання щодо попередніх. Починаючи з другого курсу, студенти за допомогою викладачів обирають напрям та тему наукового дослідження, накопичують інформацію, формують програму, пишуть реферати, курсові роботи, наукові статті, тези, доповіді, дипломну (магістерську) роботу. В результаті вивчення теоретичного курсу та виконання дослідження за обраною тематикою студент повинен засвоїти методологію і методику досліджень, а також уміти відбирати та аналізувати необхідну інформацію, формулювати мету, завдання та гіпотезу, планувати та проводити експеримент, порівнювати його результати з теоретичними обґрунтуваннями проблеми; формулювати висновки наукового дослідження; складати звіти, доповіді та статті за результатами дослідження.



1. КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Наукове дослідження - це особлива форма процесу пізнання, систематичне, цілеспрямоване вивчення об'єктів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке завершується формування знання про досліджуваний об'єкт.

В загальному наукові дослідження поділяються на дві категорії: фундаментальні і прикладні.

Будь-яке дослідження складається з ряду необхідних етапів, до яких відносяться:

- попереднє ознайомлення з практикою і літературою та розробка наукового апарату;

- ознайомлення з проблемою з літературних джерел;

- уточнення наукового апарату;

- розробка плану роботи;

- систематичне накопичення матеріалу;

- зведення та математична обробка результатів;

- теоретичне обґрунтування результатів дослідження; формулювання, висновків;

- впровадження результатів дослідження в практику.

Першим етапом дослідження є формулювання наукового (або понятійного) апарату.

Науковий апарат - це основні положення, котрі визначають спрямованість, логіку та умови підготовки і проведення дослідження.

Науковий (понятійний, категоріальний) апарат включає: актуальність дослідження; протиріччя; проблему; тему; об'єкт; предмет; мету, гіпотезу, завдання, методи, наукову новизну та практичну значущість дослідження.

Він формулюється на початку дослідницької діяльності.

Актуальність дослідження визначається тим, наскільки його результати будуть сприяти вирішенню конкретних практичних задач або сприятимуть усуненню існуючих протиріч у суспільному житті, у виробництві, в освіті тощо.

Новизна дослідження може полягати у тому, що на його основі можуть бути встановлені нові закономірності (наприклад, технічні, психологічні, педагогічні, історичні, фізичні та багато інших) та визначені шляхи їх застосування для конкретних практичних потреб людини або суспільства в цілому.

Будь-яке дослідження починається з аналізу реального протиріччя, яке існує в науці та практиці, що полягає у невідповідності між потребами практики і рівнем наявних знань, необхідних для забезпечення цих проблем. Тому при обґрунтуванні актуальності дослідження важливо з самого початку з'ясувати основні протиріччя (суперечності). Вони можуть бути зумовлені як відкриттям нових фактів і зв'язків, так і появою запитів практики, що потребують вироблення нових теоретичних знань.

Із протиріччя виникає проблема дослідження - питання, яке потребує вирішення.

У відповідності з проблемою формулюється тема, яка певною мірою показує рух від досягнутого наукою, від традиційного, старого до нового. У формулюванні теми важливо відобразити об'єкт, предмет і мету (призначення даного дослідження, його адресата).

Тема дослідження - це конкретизація і вичерпне визначення досліджуваного явища, сфери, межі досліджень.

Вимоги до теми: актуальність, відповідність потребам науки і практики, недостатній рівень розробленості.

Слід відзначити, що одна проблема може реалізуватись через велику кількість різних тем, які конкретизують окремі її аспекти.

Неправильне формулювання теми веде до довільного тлумачення проблеми і нерідко до стихійного збирання фактів. Типовими помилками є формулювання "безпроблемних" тем.

Закінчується опис актуальності розпочатого дослідження найчастіше висновком про те, що, незважаючи на наявні праці, наукові знання в розглядуваній галузі недостатні, або вони застаріли, або відсутні. Тим самим готується перехід до формулювання суперечності і проблеми дослідження.

Об'єкт дослідження. У філософії пізнання визначено як діалектичний процес взаємодії суб'єкта з об'єктом. Суб'єктом пізнання може бути окремий індивід, соціальна група, суспільство в цілому, які здійснюють пізнавальну діяльність. До об'єктів пізнання відносять конкретні речі, явища або процеси, на які безпосередньо спрямована пізнавальна діяльність суб'єкта. Предметом дослідження виступає частина об'єкта, його сторона, аспект, або “кут зору”, під яким вивчається об'єкт.

Обов'язковими компонентами наукового апарату, в яких конкретизується предмет, є мета і завдання дослідження.

Мета - це передбачуваний результат, модель результату.

При формулюванні мети дослідник з'ясовує, який результат бажає одержати і яким він бажає бути. Намічаючи логіку дослідження, дослідник формулює кілька часткових дослідницьких завдань, які в своїй сукупності повинні дати уявлення, що слід зробити для досягнення мети.

Мета дослідження вже закладена у саму назву обраної для дослідження теми. Чітке уявлення мети дослідження сприяє цілеспрямованій діяльності дослідника, активізує його творчий потенціал. Цілі наукових досліджень можуть бути найрізноманітнішими і спрямованими на:

- виявлення залежносте, що існують між якимись факторами;

- визначення зв'язків між певними явищами;

- визначення умов для усунення недоліків у процесах;

- розкриття можливостей удосконалення процесів;

- встановлення закономірностей та тенденцій розвитку і т.ін.

Гіпотеза (недоведена теза, припущення, можлива відповідь на запитання) - це науково обґрунтоване припущення, що висувається для пояснення якого-небудь процесу, яке після перевірки може виявитись дійсним або хибним. Тобто гіпотеза являє собою ймовірну відповідь на питання, що виникають у ході дослідження, це одне з можливих рішень проблеми. Після дослідної перевірки гіпотеза або стає науковою теорією, або видозмінюється, або відкидається, коли перевірка дає незадовільний результат. Гіпотезу не можна будувати на доведенні очевидних істин. Вона завжди передбачає пошук чогось невідомого в науці і практиці

Найбільш продуктивні гіпотези формулюються, звичайно, у вигляді: "Якщо мас місце А, то матиме місце й В при виконанні умови С".

Тобто формула гіпотези виражається таким чином:

1. Якщо … (дія, яку необхідно виконати, умова, яку треба забезпечити), … то … (буде досягнуто певний результат).

2. Результат … можна досягти, якщо … виконати умови.

Вимоги до гіпотези:

- Повинна пояснювати всі наявні факти і мати значення для всього кола явищ, до якого відноситься;

- Має емпірично перевірятись. Тобто поняття, які включені в гіпотезу повинні мати емпіричну інтерпретацію.

Гіпотеза будь-якого дослідження має формулюватися так, щоб її можна було експериментально перевірити. Перебіг того чи іншого педагогічного явища чи процесу залежить від багатьох чинників, і треба вміти встановити, впливом яких саме факторів можна нехтувати в тому чи іншому випадку, а вплив яких факторів є визначальним. Побудова гіпотези можлива лише на основі старанного вивчення явищ. Лише після вивчення характерних рис явища, обставин, умов тощо можна висловити припущення про можливу причину даного явища (або класу явищ), почати побудову гіпотези. Хід думки при цьому оформляється у вигляді своєрідного умовиводу.

Структура наукової роботи має будуватись у відповідності з логікою завдань.



2. ОСОБЛИВОСТІ ОФОРМЛЕННЯ ТАБЛИЦЬ ТА ФОРМУЛ У НАУКОВІЙ РОБОТІ

2.1 Правила оформлення таблиць

Цифровий матеріал у роботі варто оформляти у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати змістовний заголовок, у якому відображається: найменування показників, що наведені в таблиці, найменування банківської установи (об'єднання), по якій наводяться дані в таблиці, і, нарешті, період, за який наводяться дані. Заголовок розміщують після слова «Таблиця» над відповідною таблицею. Слово «Таблиця» і її заголовок починають із великої літери, назву не підкреслюють.

Напис «Таблиця» розміщують над лівим верхнім кутом таблиці з абзацу із зазначенням номера. Нумеруються таблиці в межах розділу арабськими цифрами (за винятком таблиць, наведених у додатку). Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад: «Таблиця 2.1» (перша таблиця другого розділу).

Заголовки граф і рядків таблиці повинні починатися з великих літер, підзаголовки - із малих, якщо вони самостійні. Заголовки вказуються в однині. Поділяти шапку таблиці над боковиком по діагоналі не рекомендується. При необхідності нумерації даних у таблиці порядкові номера вказують у графі перед їх найменуванням.

Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф. Рекомендується одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

У таблицях дозволяється використання шрифту 12 pt та вертикального напрямку тексту з поворотом проти годинникової стрілки

Розташовуючи в графах цифрові дані, необхідно пам'ятати про однакову розрядність даних, тобто розряди цифр і коми перед десятковими дробами розміщалися на одній вертикалі. Між розрядами цифр не повинно бути проміжків. Кількість знаків після коми (включаючи нулі) у всіх числах повинна бути однаковою. Цифровий матеріал необхідно вказувати з вирівнюванням по правій стороні графи.

Невеликі таблиці варто розміщувати в тексті, великі - в додатках

Не допускається розташування таблиці в основному тексті, якщо, крім таблиці, на сторінці відсутня текстова частина обсягом не менше 4 рядків.

При переносі таблиці на іншу сторінку заголовок не повторюють, а повторюють лише шапку і зверху праворуч розміщують слова «Продовження таблиці …», наприклад «Продовження таблиці 2.1». При поділі таблиці на частини допускається її шапку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. У роботі не рекомендується розривати таблиці.

Таблицю з великою кількістю граф допускається поділяти на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи виходять за формат сторінки, то в першому випадку кожної частини таблиці повторюється її шапка, у другому - боковик. Таблицю варто розміщувати зручно для читання без повороту роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

В тексті повинен бути логічний підхід до таблиці, вказівки, для чого таблиця складається. Наприклад, «Для характеристики основних показників банківської діяльності складемо наступну таблицю» або ж «Для аналізу показників прибутковості банківської установи скористаємося даними таблиці 2.1». Перед таблицею обов'язково повинна йти коротка характеристика (аналіз) її цифрових даних із посиланням на таблицю. Розміщують таблицю після першого згадування про неї у тексті. При посиланні на таблицю по тексту (без дужок) вказують слово «таблиця», або якщо посилання надається у дужках, зазначають скорочене слово «табл.» і номер таблиці, наприклад: «Як свідчать дані таблиці 2.1, ефективність банківської діяльності можна оцінити» або ж «Ефективність банківської діяльності можна оцінити ...... (табл. 2.1).» Повторні посилання на таблиці варто давати зі скороченим словом «див.», наприклад: «…(див. табл. 2.1)».

Практикою економічних досліджень вироблені наступні вимоги до упорядкування й оформлення статистичних таблиць:

а) таблиця повинна бути по можливості невеликою за розмірами. Іноді більш доцільно побудувати дві-три невеликі таблиці, ніж одну велику.

б) рядки підмета і графи присудка, зазвичай, розміщають за принципом від часткового до загального, тобто спочатку показують складові, а в кінці підмета або присудка підводять підсумки. Якщо наводяться не всі складові, а виділяються найбільш важливі з них, то спочатку показують загальні підсумки, а потім виділяють найбільш важливі їх складові частини. Для цього після підсумкового рядка дають пояснення «у тому числі».

в) при заповненні таблиці користуються наступними умовними позначеннями: якщо дане явище зовсім не спостерігається, ставлять тире, якщо відомості про дане явище відсутні, ставлять крапку або пишуть «немає даних», якщо розрахунок відомостей є неприпустимим математично, ставлять «х», якщо відомості є, але значення менше прийнятої в таблиці точності, ставлять 0,0.

г) округлення числа наводиться в окремих графах таблиць з однаковим ступенем точності (від 0,1 до 0,001 і т.д.). Коли показники у відсотках виражаються великими числами, наприклад, чотирицифровими, доцільно замінити їх виразом - «у стільки-то разів більше або менше». Наприклад, 2490 % краще написати в 24,9 рази більше.

д) таблиця може супроводжуватися примітками, в яких зазначаються джерела даних, більш докладний зміст показників і інші необхідні пояснення.

Після тексту перед таблицею та після таблиці перед продовженням тексту роботи варто залишати один вільний рядок.

науковий дослідження робота вимога



2.2 Правила оформлення формул та рівнянь

Формули та рівняння розташовують посередині сторінки безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено один вільний рядок.

Формули та рівняння виділяються в окремий рядок з наступними поясненнями до них. При цьому після тексту, що передує формулі/рівнянню, розділовий знак ставиться лише в тому випадку, коли в тексті є слово, яке підкреслює, що далі випливає пояснення.

В кінці формул і в тексті перед ними необхідно розставляти розділові знаки таким чином, щоб формула не порушувала граматичної структури фрази. Двокрапка перед формулою ставиться тільки тоді, коли цього вимагає побудова тексту, що передує формулі. Після формули ставиться той розділовий знак, що необхідний, виходячи з побудови фрази: якщо формулою закінчується фраза, то ставиться крапка, якщо закінчується головне речення - кома (наприклад, перед словом «де», що починає експлікацію).

Формули/рівняння нумерують у межах розділу арабськими цифрами. Номер формули/рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули/рівняння, розділених крапкою. Після формули/рівняння, виділеної в окремий рядок, ставиться кома і з правої сторони аркуша в круглих дужках номер формули/рівняння. Після формули йде розшифровка умовних позначень і розмірність. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Рядки в розшифровці розташовуються у наступний спосіб. Слово «де» пишеться з лівого боку аркуша без відступу. Після слова «де» двокрапка не ставиться. На цьому ж рядку пишеться перший символ (умовне позначення), потім ставиться знак тире, дається розшифровка символу, а після коми - розмірність і крапка з комою. Точно під першим символом пишеться наступний символ і також розшифровується.

Якщо пояснення значення символу не вміщується в один рядок, то воно продовжується на наступному рядку без будь-яких абзацних відступів.

Якщо формула/рівняння не вміщується в один рядок, вона повинна бути перенесена на знаках рівності (=), додавання (+), віднімання (-), множення (Ч) і ділення (:). Знак, на якому зроблений перенос формули/рівняння, пишуть два рази - в кінці першого і на початку другого рядка.

Для компактності невеликі формули або формули, що не мають самостійного значення, можна розташовувати усередині текстових рядків. Також для економії місця можна розташовувати усередині текстових рядків розшифровки формул.

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Наприклад:

f ( x, y ) S і max S S 1 1 , (1.1)

f ( x, y ) S і max S S 2 2 . (1.2)

При підстановці чисел, якими заміняються символи формул, числа потрібно ставити на ті ж місця, де стояли символи. Не можна наводити при цьому проміжні розрахунки і скорочення. При великій кількості цифрових даних, використаних при розрахунках по зазначеній формулі, їх доцільно наводити у вигляді таблиці або в додатку. При посиланні на формули в тексті необхідно вказувати повний номер у дужках, наприклад, «у формулі (3.1)...» або «підставляючи дані таблиці 2.1 у формулу (3.1), одержимо...»



3. РОБОТА НАД РЕФЕРАТОМ, КУРСОВОЮ ТА ДИПЛОМНОЮ РОБОТАМИ

3.1 Робота над рефератом

Основні вимоги написання реферату

Одним з головних елементів реалізації принципу «Навчання впродовж життя» є самоосвіта, яка передбачає постійне ознайомлення зі змінами і доповненнями у законодавчій сфері, науковими доробками вчених, інноваційними ідеями, що можуть вплинути на подальший розвиток практичної діяльності. Найбільш оптимальний шлях до опрацювання, систематизації та впровадження таких матеріалів - їх реферування.

Реферат -- це документ, укладений за нормами наукового стилю, який містить вичерпну систематизовану інформацію за вибраною темою (приблизно на 10-15 сторінках формату А4), передбачає виклад матеріалу на основі спеціально підібраної літератури та самостійно проведеного дослідження, є формою закріплення і контролю рівня знань і навичок, набутих в процесі навчання або практичної діяльності.

Підготовка рефератів сприяє більш поглибленому вивченню курсу навчальної дисципліни, а у слухачів курсів підвищення кваліфікації слугує одним із засобів діагностики рівня їх компетенцій у професійній сфері.

Основною метою написання реферату є підтвердження рівня опанування курсантами (слухачами, студентами) основних положень за обраною тематикою, демонстрація знання відповідної літератури, вміння аналізувати опрацьований матеріал, робити відповідні узагальнення, самостійні та творчі висновки, здійснювати пошук необхідної літератури і статистичних даних (якщо в цьому є необхідність). Реферат повинен передбачати розкриття конкретного напряму службової діяльності, мати прикладний характер та практичну спрямованість.

Загальні вимоги до реферату:

- відповідність змісту теми та викладеному матеріалу;

- самостійність виконання;

- чіткість та логічна послідовність викладення матеріалу;

- переконливість аргументації;

- стислість і точність формулювань, які виключають можливість неоднозначного тлумачення;

- конкретність викладення результатів дослідження;

- обґрунтованість висновків.

У рефераті повинні бути відображеними:

- актуальність тематики та відповідність до сучасного стану науки і практичної діяльності;

- обґрунтування вибраної теми реферату;

- виклад основних тенденцій у підходах до розв'язання головних проблем, різниці у підходах вчених або наукових шкіл;

- відображення основних положень згідно із планом;

- узагальнення з теми реферованого матеріалу.

Завданнями написання реферату є:

- вивчення стану розробки обраної проблеми в літературі та публікаціях;

- розгляд у контексті обраної теми практичної складової та підходів до розв'язання конкретних проблем службової діяльності ОВС;

- вивчення відповідних інформаційних та статистичних даних, що стосуються теми реферату та їх аналітична обробка;

- логічний, аргументований виклад матеріалу, узагальнення досвіду роботи ОВС;

- розробка та обґрунтування пропозицій щодо поліпшення роботи в тій чи іншій сфері діяльності, визначеній темою реферату;

- вміння самостійно віднайти необхідний матеріал з поглибленим його опрацюванням, робити узагальнення та висновки.

Для слухачів курсів підвищення кваліфікації реферати готуються по місцю служби до прибуття на навчання і надаються для перевірки при реєстрації прибуття до академії. Підготовка рефератів здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994, тобто реферат не повинен містити таємної інформації та посилань на ДСК.

3.2 Робота над курсовою та дипломною роботою

Курсова робота

Письмова курсова робота -- самостійна розробка конкретної теми з елементами наукового аналізу, що відображає надбані студентом теоретичні знання та практичні навички, вміння працювати з літературою, аналізувати джерела, робити грунтовні та обгрунтовані висновки.

Вимоги до оформлення курсової роботи.

Структура курсових робіт

Курсові роботи умовно поділяють на: 1 - вступну частину, 2 - основну частину, 3 - список використаних джерел, 4 - додатки.

Вступна частина повинна мати такі структурні елементи: титульний лист, зміст, перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів.

Основна частина містить такі структурні одиниці: вступ, текст курсової роботи, висновки, рекомендації, перелік посилань.

Додатки розміщують після основної частини курсової роботи.

Структурні елементи "титульний лист", "зміст", "вступ", "текст", "висновки”, "перелік посилань" є обов'язковими.

Курсова робота виконується державною мовою або іноземною, що вивчається.

Обсяг курсової роботи - 1 др.арк./20-25 сторінок машинописного тексту/35-40 рукописних сторінок; кількість джерел - не менше 25.

Титульний аркуш

Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи і є основним джерелом бібліографічної інформації, необхідної для оброблення та пошуку документа

Титульний аркуш повинен мати відомості, які подають у такій послідовності:

а) назва міністерства і навчального закладу;

б) гриф допущення до захисту;

в) прізвище, повні ім'я і по батькові автора;

г) повна назва документа;

д) підписи відповідальних осіб, включаючи керівника роботи;

е) рік виконання курсової роботи;

Приклад оформлення титульного листа наведено у додатку А.

Зміст вміщує в собі перелік скорочень, умовних позначень, символів, одиниць і термінів (якщо вони є), вступ, заголовки розділів і підрозділів (якщо вони є), висновки, список використаних джерел, додатки (якщо вони є) із вказівкою номера сторінки, з якої починається розділ чи підрозділ.

Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів

Усі прийняті у курсовій роботі малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни пояснюють у переліку, який вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки.

Незалежно від цього при першій появі цих елементів у тексті курсової роботи наводять їх розшифровку.

Вимоги до структурних елементів основної частини

У вступі має бути:

Актуальність проблеми, яка зумовила вибір теми дослідження, коротко викладена історія питання (ступінь вивчення теми) за хронологічним чи концептуальним принципом.

Об'єкт дослідження:…

Предмет дослідження:…

Мета дослідження: вивчити і науково обгрунтувати…

Гіпотеза дослідження (якщо вона є):…

У відповідності з метою і гіпотезою дослідження ставляться такі завдання:

1)…

2)…

3)…

Методи дослідження:

Наукова новизна дослідження полягає у тому…

Практичне значення дослідження.

Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, …розділи, висновки, список використаних джерел із…найменувань, …додатків. Загальний обсяг…сторінок.

Вимоги до викладу тексту курсової роботи

Текст курсової роботи - це виклад відомостей про предмет (об'єкт) дослідження, які є необхідними й достатніми для розкриття сутності означеної роботи (опис теорії, методів роботи) та її результати.

Текст курсової роботи викладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися на пункти або на підрозділи і пункти. Пункти, якщо це необхідно, поділяють на підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію і висновки.

Висновки

Висновки вміщують безпосередньо після викладу тексту, починаючи з нової сторінки.

Висновки повинні містити в собі синтез “наскрізних” висновків за розділами, оцінку повноти вирішення поставлених завдань.

Рекомендації

У курсовій роботі на основі одержаних висновків можуть наводитись рекомендації. Рекомендації вміщують після висновків, починаючи з нової сторінки. Текст рекомендації може поділятись на пункти.

Посилання у курсовій роботі

Перелік джерел, на які є посилання в основній частині курсової роботи, наводять у кінці тексту, починаючи з нової сторінки. Його розміщують в алфавітному порядку і складають відповідно до чинних стандартів (див. Додаток Е)

Посилання в тексті роботи робляться в квадратних дужках:

- з наведенням прізвища автора (в транскрипції оригіналу), року видання і сторінки. Наприклад: [Арутюнова 1999, с. 342; Austin 1994, c. 89]

- при наявності кількох робіт одного автора одного року видання, після дати додається маленька латинська літера. Наприклад: [Арутюнова 1999а, с. 342; Austin 1994а, c. 89]

- при посиланні на колективні видання наводити повну назву роботи. Наприклад [Дискурс іноземномовної комунікації 1996, c. 89]

- при посиланні на періодичні видання (після прикладів) давати повну або скорочену назву, але з її поясненням у списку використаних джерел. Наприклад: [FM № 245 1994, c. 89]

- при наявності 2-3 авторів наводити першого і відповідної позначки. Наприклад [Левицький и др.1989, c. 89; Austin et all 1994, c. 89]

- Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (ГОСТ 7.І -84. Бібліографічні описи документу. Загальні вимоги і правила складання).

У додатках вміщують матеріал, який:

- є необхідним для повноти курсової роботи, але включення його до основної частини наукової роботи може змінити впорядковане і логічне уявлення про дослідження.

- не може бути розміщений в основній частині курсової роботи через великий обсяг або способи його відтворення.

У додатки можуть бути включені:

- додаткові ілюстрації або таблиці;

- матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладання або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, мікрофіші, формули, розрахунки, опис комп'ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та ін. Кожен додаток повинен починатися з нового аркуша і мати заголовок, виконаний великими літерами. У правому верхньому кутку над заголовком великими літерами пишеться відповідно: ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б тощо.

Дипломна робота

Дипломна робота - кваліфікаційна робота випускника, заключний етап навчання студентів. Її цілі: систематизація та поглиблення знань за фахом, застосування їх для конкретних завдань, оволодіння методикою наукового дослідження, розвиток навичок узагальнення та аналізу результатів, отриманих іншими дослідниками, оцінка ступеня підготовленості випускника до самостійної роботи за профілем спеціальності.

Процес написання курсової чи дипломної роботи включає в себе ряд взаємопов'язаних етапів:

- вибір теми, узгодження її з керівником, отримання завдання;

- складання особистого робочого плану виконання курсової роботи;

- формування структури роботи;

- збір, аналіз і узагальнення матеріалу з обраної теми;

- формулювання основних теоретичних положень, практичних висновків і рекомендацій;

- проведення експерименту (для експериментальних дипломних робіт);

- виклад курсової чи дипломної роботи та подання її керівнику;

- доробка чистового варіанту з урахуванням зауважень керівника;

- оформлення роботи, списку використаних джерел та літератури, додатків та отримання допуску до захисту.

Обов'язковою умовою є відповідність теми роботи вимогу державних освітніх стандартів змісту навчальної дисципліни.

Для розробки робочого плану курсової роботи студент повинен чітко уявляти її структуру. Це тим більше важливо, тому що структура курсової роботи, незалежно від дисципліни і теми, залишається незмінною, але в міру навчання змінюється її зміст, поглиблюється дослідження проблеми за рахунок залучення більшої кількості першоджерел та літератури. Аналогічну структуру має дипломна робота.

Дипломна робота повинна містити:

- титульний лист;

- завдання на дипломну роботу;

- анотація;

- зміст;

- перелік умовних позначень, символів і термінів (за необхідності);

- основні розділи відповідно до затвердженого завданням;

- висновок;

- список використаної літератури;

- додатки (при необхідності).

Анотація

Анотація є заключним етапом роботи над дипломною роботою. Вона повинна містити загальні відомості і коротку характеристику роботи, назва теми, прізвище студента і керівника роботи, рік захисту. В анотації зазначаються обсяг роботи (у сторінках), наводиться коротка характеристика ілюстративних матеріалів (кількість малюнків і таблиць). Анотація виконується в двох примірниках, рекомендований обсяг - 1-2 сторінки. Один примірник брошюруется в пояснювальну записку (перед змістом), другий - здається на кафедру.

Зміст

Зміст включає вступ, найменування всіх розділів, підрозділів, пунктів (якщо вони мають назву), висновок, список використаних джерел, додаток із зазначенням сторінок, з яких починаються ці елементи роботи.

Перелік скорочень, умовних позначень і термінів

Прийняті в роботі малопоширені скорочення, умовні позначення, символи і специфічні терміни повинні бути представлені у вигляді окремого списку. Якщо вони повторюються в роботі менше трьох разів, окремий список не складається, а розшифровку дають безпосередньо в тексті при першому згадуванні.

Введення

Вступ повинен містити обгрунтування актуальності розроблюваної теми, мета дослідження, завдання дослідження, методи дослідження, оцінку сучасного стану розв'язуваної проблеми, характеристику підприємства - бази переддипломної практики, перспективи їх розвитку, короткий виклад очікуваних результатів і економічну ефективність. Рекомендований обсяг - 2-3 - сторінки тексту.

Основні розділи

Найменування основних розділів роботи визначаються завданням, зміст і обсяг їх повинні відповідати вимогам методичних вказівок кафедри і керівника роботи. Залежно від особливостей виконуваної роботи основну частину викладають у вигляді сполучення тексту, малюнків і таблиць. Основна частина поділяється на розділи і пункти. Розділи основної частини можуть ділитися на підрозділи і пункти. Пункти, за необхідності, можуть ділитися на підпункти. Кожен пункт повинен містити закінчену інформацію.

Висновок

Висновок повинен містити остаточні висновки, що характеризують підсумки роботи у вирішенні поставлених перед студентом завдань. Висновки мають бути зроблені на основі порівняння поточних техніко-економічних показників організації та пропонованих. У висновку необхідно відзначити переваги, пов'язані з реалізацією пропозицій, охарактеризувати перспективи подальшого розвитку робіт у цій галузі.

Список використаної літератури

Список літератури включає всі використані джерела та оформляється відповідно до вимог ГОСТ 7.1-84 "Бібліографічний опис документів", ГОСТ 7.1-2003 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис »і т. д. (див. список літератури« Нормативно-регламентуюча документація ». Список використаної літератури можна умовно розділити на дві частини: нормативні правові акти та наукова методична література. Нормативні правові акти розташовуються відповідно до їх юридичною силою.

Дипломна робота повинна будуватися на актуальних сучасних джерелах. Відсутність в дипломній роботі посилань на сучасні (до 3-х років) джерела вважається грубою помилкою, оскільки видає незнання сучасних робіт з обраної тематики.

Програми

У додатки необхідно винести матеріали, використання яких в основній частині неможливо внаслідок великого обсягу даних допоміжного характеру або інформації, яка ускладнює логічне сприйняття основного матеріалу.

У додатках можуть наводитися таблиці великого формату, розрахунки, графічний матеріал, форми документації, посадові інструкції і т. п. Додатки оформлюються як продовження даного документа на наступних аркушах. У тексті на всі додатки повинні бути посилання. Програми розташовуються в порядку посилань на них у тексті. Обсяг додатків не обмежується.

Кожна програма слід починати з нової сторінки із зазначенням нагорі посередині сторінки слова "Додаток" і його позначення. Додаток повинен мати заголовок, який розміщують симетрично щодо тексту з великої літери окремим рядком. Якщо в дипломній роботі є кілька додатків, їх нумерують послідовно арабськими цифрами (без знака №).

Графічний матеріал

Графічний матеріал поміщають в тексті для встановлення властивостей або характеристик об'єкта, а також для кращого розуміння тексту. На графічний матеріал має бути посилання в тексті, при посиланні писати "малюнок" із зазначенням номера.

Графічний матюкав повинен розташовуватися безпосередньо після тексту, в якому про нього згадується вперше, або на наступній сторінці, а при необхідності в додатку. При наявності в тексті таблиць, що доповнюють графічний матеріал, таблиці слід поміщати після графічного матеріалу.

Посилання

У роботі призводять посилання на дану роботу, на стандарти, на інші використовувані джерела. При посиланні на дану роботу вказують номери розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, перерахувань, графічного матеріалу, формул, таблиць, додатків. Також обов'язково вказуються графи і рядки таблиць даної роботи.

Існує кілька способів зв'язку основного тексту кваліфікаційної (дипломної) роботи з описом джерела. Найчастіше для цієї мети служить порядковий номер джерела, зазначеного в бібліографічному списку, в основному тексті цей номер береться в квадратні дужки. При вказівці в основному тексті на сторінку джерела остання також полягає в квадратну або круглу дужку. Наприклад: [11, С. 35], що означає: 11-й джерело, 35 сторінка.

Роботи без апарату посилань до захисту не допускаються. Допуск робіт з помилковими посиланнями залишається на розсуд керівника дипломної роботи та завідувача кафедрою.

Скорочення

У пояснювальній записці допускаються такі скорочення:

- встановлені правилами російської орфографії, а також відповідними державними стандартами;

- встановлені в даному документі. Повна назва має бути приведене при першому згадуванні в тексті із зазначенням у дужках скороченої назви або абревіатури, а при подальших згадках слід вживати тільки скорочена назва або абревіатуру.

За зміст дипломного проекту, правильність наведених даних несе відповідальність студент-випускник. Дипломний проект їм підписується. Підпис та дата ставляться на останній сторінці змістовної частини (тобто після Висновки та Список літератури).

Наукова робота повинна бути написана хорошим науковою мовою, тобто з дотриманням загальних норм літературної мови, правил граматики і з урахуванням особливостей наукової мови - точності і однозначності, термінології та стилю.

Етап оформлення курсової роботи є не менш важливим, ніж інші, так як на цьому етапі автор повинен не тільки звести всі матеріали по курсовій роботі в єдиний документ, а й оформити відповідно до вимог. Правила оформлення наукових робіт є загальними для всіх галузей знання і регламентовані діючими державними стандартами, у тому числі і в спрощеному варіанті.



ВИСНОВОК

Отже, наукове дослідження учня - це процес і результат наукового пізнання дійсності, представлений у формі науково-дослідницької роботи. У науковій діяльності важливими є як власне процес дослідження, так і результат - науково-дослідницька робота, її представлення, а також, насамперед, особистісний інтелектуальний розвиток учня, формування й удосконалення в нього низки компетентності, забезпечення ситуації успіху, виникнення бажання науково пізнавати й надалі, емоційне задоволення. Якість та ефективність зазначеного значною мірою залежать від усвідомлення школярем сутності наукового дослідження, його категорій та правильної організації наукової діяльності.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бірта Г. О. Методологія і організація наукових досліджень : навч. посібн. / Габріелла Олександрівна Бірта, Юрій Георгійович Бургу. - К. : «Центр учбової літератури», 2014. - 142 с.

2. Крушельницька О.В. Метологія і організація наукових досліджень / О. В. Крушельницька. - К. : Кондор, 2006. - 206 с.

3. Ковальчук В. В. Основи наукових досліджень [Текст]: Навчальний посібник / В. В. Ковальчук, Л. М. Моїсеєв. - 3-е вид., перероб. і допов. - К. : ВД «Професіонал», 2005. - 240 с.

4. Основи методології та організації наукових досліджень: Навч. посіб. для студентів, курсантів, аспірантів і ад'юнтів / за ред. А. Є. Конверського. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 352 с.

5. Сергієнко Л. П. Основи наукових досліджень у психології : кваліфікаційні та дипломні роботи [навчальний посібник] / Леонід Прокопович Сергієнко. - К. : Видавничий дім «Професіонал», 2009. - 240 с.

6. Тверезовська Н.Т. Методологія педагогічного дослідження : навч. посібн. / Ніна Трохимівна Тверезовська, Віктор Костянтинович Сидоренко. - К. : Центр учбової літератури, 2013. - 440с.

7. Філіпенко А.С. Основи наукових досліджень. Конспект лекцій: посібник / А. С. Філіпенко. - К.: Академвидав, 2004. - 208 с.

Размещено на Allbest.ru

...