Характеристика теоретико-методичних підходів при вихованні складнокординаційних здібностей у школярів молодших класів (на прикладі стрибків у воду)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ПРИ ВИХОВАННІ СКЛАДНОКОРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБОСТЕЙ У ШКОЛЯРІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ ( НА ПРИКЛАДІ СТРИБКІВ У ВОДУ)

В статті представлені результати теоретичного огляду теоретико-методичних підходів при вихованні складнокоординаційних здібностей у школярів молодших класів (на прикладі стрибків у воду).

Ключові слова: складнокоординаційні здібності, молодші школярі, вправи, методика, стрибки у воду.

Актуальність. За даними офіційної статистики більше 80% учнівської молоді мають різні вади здоров'я. Однією з найважливіших причин виникнення такого становища є недостатня рухова активність, що зумовлена малою кількістю уроків з фізичної культури. При цьому однією з провідних рухових якостей, які необхідно розвивати в учнів є координаційні здібності. Через них забезпечується формування точних рухових дій, здатність до орієнтування та оцінки просторово-часових рухів, також здатність до швидкого оволодіння новими рухами. Оскільки сучасне суспільство характеризується збільшенням обсягу технічної роботи в трудовій та повсякденній діяльності людей, роботи з машинними механізмами, комп'ютерами, оволодінням навичками водіння транспортних засобів. Саме тому запас спритності буде сприяти більш швидкому адаптуванню до мінливих умов життя. З цією метою нами були визначені мета (узагальнити дані літературних джерел та матеріали вітчизняних й зарубіжних авторів з досліджуваної проблеми) та завдання (виділити загальні методичні положення з проблеми розвитку та виховання координаційних здібностей) дослідження. Для виконання поставленої мети и завдання нами були зафіксовані та проаналізовані дані літературних джерел і педагогічних спостережень за тренувальним процесом стрибунів у воду.

Кординаційні здібності (КЗ) - багатокомпонентна рухова здібність виходячи з цього, на думку авторів, слід диференціювати підходи, засоби, цілі та завдання, при роботі над її розвитком. Як указує Ж. К. Холодов виділяють дві групи завдань: різнобічний та спеціально направлений розвиток КЗ [7, с. 130-137]. В першому випадку різнобічний розвиток КЗ вирішується в загальноосвітніх середніх школах, де закладається рухова база -,,школа рухів”. Засобами для її виховання переважно стають численні вправи з гімнастики, легкої атлетики, рухових та спортивних ігор. У випадку роботи над спеціально направленим розвитком КЗ переважно застосовують засоби притаманні спортивній та професійно-прикладній діяльності, де успішність прикінцевого результату залежить від розвитку однієї зі спеціальних КЗ або їх комплексу.

Таким чином усі вправи направлені на розвиток КЗ розподіляють на:

а) вправи, що створюють руховий досвід;

б) загальнорозвиваючі вправи;

в) вправи направлені на розвиток окремих психофізіологічних функцій;

г) спеціально-підготовчі вправи;

д) вправи, направлені на розвиток специфічних КЗ;

е) вправи, направлені на розвиток спеціальних сприйняттів.

Нами були виділені загальні положення та рекомендації щодо розвитку КЗ в процесі фізичного виховання школярів. В основі методики її вдосконалення лежать наступні рекомендації:

а) ранній початок роботи над розвитком КЗ;

б) робота над розвитком даної здібності повинна виконуватися на кожному занятті, до початку основної роботи;

в) заняття направлені на розвиток КЗ мають проводитися в гарному психоемоційному стані, не допускається робота в стані стомлення;

д) інтервали між підходами, визначаються часом повного відновлення;

е) збільшення обсягів вправ на координацію;

ж) всі засоби, використовувані в процесі роботи над даною здібністю повинні мати елементи новизни;

з) розвиток КЗ повинен протікати паралельно з розвитком інших фізичних якостей.

Також при роботі над вихованням КЗ слід ураховувати такі фактори як вік, стать, рівень розвитку фізичних якостей, складність рухового завдання.

Як зазначають автори від рівня розвитку специфічних КЗ залежить ефективність оволодіння складними технічними елементами [2, с. 106-109; 3, с. 70-75].

Таким чином на заняттях слід приділяти увагу на розвиток специфічних КЗ, які являються основними для досягнення прикінцевого результату в оволодінні технікою виду спорту [6, с.5-7].

А тому нижче розглянуті основні прийоми та методики для розвитку специфічних координаційних здібностей. Так здатність до рівноваги, проявляється практично в усіх видах рухової активності, може проявлятися в динаміці та статиці. Основні методичні підходи для розвитку статичної рівноваги виконання вправ із виключенням зоpового аналізатору, подразнення вестибулярного апарату, варіація часу збереження та прийняття окремих поз, виконання вправ на нестійкій опорі або з меншою площею, для розвитку динамічної рівноваги підходять вправи на тренажерах, вправи зі зміною зовнішніх умов проведення, в умовах протиборства тощо. Гарний результат дають вправи, які проводять в умовах ігри.

Розвиток статокінетичної стійкості, відбувається за умови систематичних подразнень вестибулярного апарату в процесі виконання вправ з обертальними елементами, рухових ігор, використання спеціальних тренажерів та їх комбінацій.

Методика вдосконалення здібності до оцінки силових, просторових та часових параметрів рухів залежить в більшій мірі від розвитку аналізаторних систем та формуються в умовах притаманних для обраного виду спортивної діяльності. Конкретно від поставленої задачі можуть використовуватися методи контрастних завдань, де вправи виконуються зі значними змінами своїх біомеханічних характеристик та методи зближених завдань, при виконані яких відмічаються невеликі відхилення від основних параметрів рухового акту. В молодшому шкільному віці доцільно використовувати методи контрастних завдань [1, с.178]

В методиці вдосконалення почуття ритму головною особливістю є використання засобів термінової інформації, а саме демонстрації матеріалів, застосування допоміжних засобів, таких як світлові та звукові лідери, вказівки педагога, виконання вправ в різному темпі і т.п.

В основі методики вдосконалення здібності до довільного розслаблення м'язів лежать застосування спеціальних комплексів загальнорозвиваючих вправ, ідеомоторних тренувань, вправ на розтягування, переважно динамічного характеру, також використання в процесі тренування допоміжних засобів, таких як сауна, ванни, масаж [4, с. 32].

Власні педагогічні спостереження показали, що в стрибках у воду, для виховання КЗ використовуються засоби зі спеціальної та загальної фізичної підготовки, рухові ігри, засоби спортивної гімнастики, акробатики, батуту, хореографії, танців. Робота над розвитком всіх рухових здібностей в більшій мірі відбувається в гімнастичному залі. Так методика розвитку спеціальних КЗ в ациклічних рухах та рухах у просторі складається із комплексного застосування варіативного та стандартно-повторювальних методів із застосуванням всіх вище перелічених засобів, використовуваних в процесі занять. Робота над розвитком окремих специфічних КЗ має більш тонкий характер, включає в себе велику кількість методів контрастних завдань, таких як, виконання стрибків з різних висот, застосування різних вихідних положень, чергування простих і складних стрибків з різною кількістю обертів [5, с. 31-42]. Для розвитку просторової орієнтації, використовують спеціальні методи, направлені на розвиток центрального та периферичного зору, при цьому необхідно застосовувати сигнальні обладнання, виключення зору та застосування спеціальних вправ. Для розвитку м'язово-суглобних відчуттів, точності диференціювання рухів застосовуються велика кількість засобів із різноманітних видів спорту, хореографії, танців. Здатність до рівноваги розвиваються за допомоги загально-розвиваючих вправ, вправ на гімнастичній лавці, гімнастичних брусах та кільцях. Важливе місце в розвитку специфічних КЗ є використання допоміжного обладнання, наприклад для розвитку здібності до орієнтації у просторі та тренування вестибулярного апарату використовують крісло Барані, підвісні лонжі, резини. Для виховання просторово-часових здібностей та орієнтації у просторі використовують гідравлічні платформи в гімнастичному залі та на воді, акробатичні доріжки та спортивні килими з виходом в поролонові ями, батутні доріжки та інше. В тренувальному процесі спортсменів з різним стажем занять популярними є такі ігри як: ,,Чемпіон ” - виконання на акробатичній доріжці обертів із точним приземленням з різних вихідних положень, або з додатковими елементами, такими як рондат або фляк; ,,Додавання” або ,,Замовлення” на батуті - умови гри: на батуті кожен із спортсменів виконує елемент, інший додає ,,свій” елемент таким чином утворюються зв'язка до тих пір коли один із спортсменів не в змозі виконати новоутворені елементи. Також застосовуються вправи з йоги, стретчінгу, пілатесу, завдяки цим заняттям вирішуються не тільки завдання з усунення надмірних м'язових скорочень, але й підвищення рівня ЗФП, зняття тривожних станів та уміння володіти психоемоційними станами. Загалом роботу над розвитком КЗ в стрибках у воду умовно можна розділити на два етапи. Перший етап роботи присвячений формуванню ,,школи рухів ”, за допомоги оволодіння та навчання великій кількості рухових дій із застосуванням загальнорозвиваючих та спеціальних засобів, які направлені на розвиток спеціальних та специфічних КЗ. Даний етап реалізується в початковому періоді тренування і триває до тих пір, поки спортсмен не досягне вищої спортивної майстерності рівня майстра спорту і вище. Далі починається другий етап, де для подальшого розвитку КЗ переважно застосовуються засоби, направлені на зрушення та подразнення аналізаторних систем та методи спряжених впливів, направлених на одночасний розвиток швидкісно-силових та координаційних здібностей.

Висновок: в ході огляду теоретико-методичних підходів та власних педагогічних досліджень було виявлено, що для ефективного розвитку координаційних здібностей молодших школярів слід дотримуватись наступних рекомендацій: варіативність вправ, розв'язання нестандартних завдань та ситуацій, подразнення аналізаторних систем, застосування допоміжного обладнання та ін. Таким вимогам абсолютно відповідають заняття стрибками у воду, на яких школярі можуть вирішувати всі вищезазначені завдання.

кординаційний здібність вправа рух

Література

1. Голомазов С. В. Кинезиология точностных действий человека / C. В. Голомазов. М.: СпортАкадем-Пресс, 2003. 199 с.

2. Мануклян Р. Г. Исследование влияние развития специфических координационных способностей на техническую и кондиционную подготовленность юных дзюдоистов: Теория и методика физической культуры науч.-теор журнал №3 (30) / Р. Г. Мануклян. Казахстан, 2012. 134 с.

3. Мусаев Б. Б. Влияние динамики на техническую подготовленность юных футболистов: Теория и методика физической культуры науч.-теор журнал №3 (30) / Б. Б. Мусаев, С. Н. Ахмедов. Казахстан, 2012. 134 с.

4. Ощепков А. С. Развитие многогранных двигательных координационных способностей студентов на занятиях физической культурой: монография / А. С. Ощепков, В. Д. Паначев. Пермь: Изд-во Перм. гос. техн. ун-та, 2010. 181 с.

5. Распопова Е. А. Прыжки в воду / Е. А. Распопова. М.: Физкультура, образование и наука, 2000. 306 с.

6. Стрельникова И. В. Акцентированное развитие координационных способностей у юношей 15-17 лет, занимающихся прикладным спортом, на этапе углубленной тренировки: автореф. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук, 13.00.04. Ярославль, 2008. 20 с.

7. Холодов Ж. К. Теория и методика физического воспитания и спорта: учеб. пособие для студентов высших учебных заведений / Ж. К. Холодов, В. С. Кузнецов. 2 изд., М.: Академия, 2003. 358 с.

Размещено на Allbest.ru