Освіта в Стародавньому Єгипті та Месопотамії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Факультет психології

Реферат

З дисципліни «Вступ до університетських студій» на тему:

«Освіта в Cтародавньому Єгипті та Месопотамії»

Виконала: студентка 1 курсу

Рубцова Марія Іванівна

Перевірив: кандидат історичних наук,

доцент Мороз І.М.

Київ 2016

Зміст

1. Вступ

2. Освіта в Стародавньому Єгипті

3. Наука Стародавнього Єгипту

4. Освіта в Месопотамії

5. Писемність, бібліотеки і архіви Месопотамії

Висновок

Використані джерела

1. Вступ

Не дивлячись на те, що Єгипетська Месопотамська Цивілізація давним-давно припинила своє існування, їхня культурна спадщина зробила величезний вплив на формування майбутніх цивілізацій. Будь-які аспекти історії, культури і релігії Стародавнього Єгипту та Месопотамії мають величезне значення і досі, адже ми маємо справу з цивілізацією пройшов весь шлях: від самого зародження до занепаду, тобто ми можемо розглянути всі ці аспекти від їх передумов та зародження до занепаду і зникнення разом з цивілізацією. Так само можна розглянути виховання і освіта в Давньому Єгипті. Від його первісних форм передачі сімейного досвіду та формуванні почав спрямованого навчання (з появою міст-держав і писемності) до системи освіти, створеної державою, для забезпечення свого матеріального і духовного існування.

2. Освіта в Стародавньому Єгипті

Освіта і виховання дітей в Стародавньому Єгипті формувалося протягом кількох тисячоліть. Описати докладно, як проходив процес навчання в давнину не представляється можливим через невеликі дані, які ми маємо про давньоєгипетські цивілізації.

Простий люд грамоти, як правило, не навчався, та й ні до чого йому вона була. Діти ремісників, хліборобів, слуг навчалися ремеслу у своїх батьків і наставників у майстернях.

Але до навчання людей, яким належало займатися управлінням держави, займатися архітектурою, будівництвом, лікуванням у Древньому Єгипті ставилися досить серйозно. В кінці другого тисячоліття до н. е.. Єгипет став бюрократичною державою, в якому все і вся піддавалося обліку. Армія чиновників вважала отриманий урожай в господарствах, перерозподіляла його, створювала закони і доводила до відома людей накази фараона, вела судові позови і оформляла шлюбні контракти.

Діти в єгипетській родині були в радість, особливо хлопчики, яким належало стати спадкоємцями. Спадкоємці наслідували як майно, так і посади своїх батьків. Збереглися відомості, що майбутній фараон Парамсес (Рамсес 1) за своє життя удостоївся безлічі титулів: цивільних, жрецьких, військових. У зрілому віці, коли він був піднесений фараоном і став правителем всіх рабів, більшість своїх колишніх титулів він передав своєму синові Мережі.

Фараони роздавали посади і титули своїм наближеним за заслуги перед державою. Ці посади і титули були гарантовані державою їм на все життя, і не тільки, - вони залишалися в сім'ї назавжди, тобто переходили у спадок. Якщо ти хочеш заповісти своє місце синові, то повинен повідомити про це державні органи. У той же час держава карала тих, хто поводився негідно. На одній гробниці існує напис, що за негідну поведінку людина буде покараний. Напис говорить: “Тебе не буде. Твій син не буде на твоєму місці" Існували закони, за якими норовистий чиновник позбувався посади, при цьому одночасно його діти позбавлялися всіх привілеїв і ставали слугами.

Ось, власне, ті спонукальні мотиви, в практичному плані, якими керувалася основна частина населення Єгипту в стародавні часи. Окрім цього у своїй життєдіяльності єгиптяни керувалися і встановленими моральними принципами гуртожитку. Існували повчальні тексти, які повинен був знати кожен єгиптянин. Відступити від встановлених моральних норм - це значить забезпечити собі жалюгідне існування в потойбічному світі. Всі єгиптяни були віруючими людьми і вірили в загробне життя, яка для гідних людей буде гідною. Гідними людьми вважалися в Єгипті люди, строго виконують всі божественні приписи намісника бога на землі - фараона. Навколо фараона - його особистості вирувало життя у Давньому Єгипті. Проживаючи своє земне життя, фараон готувався до іншої своєї головної життя - життя після смерті. Про гідною загробного життя разом з фараоном мріяли всі його підлеглі і, по мірі можливості, для переходу в інший світ намагалися підготувати собі усипальниці. Для створення усипальниць для фараона і вельмож з їх складними міфологічними композиціями, а також палацових комплексів, необхідні були великі знання.

Доля чиновника цілком була в руках безпосереднього начальника, і, одночасно, доля була в руках фараона. Не виконав своє завдання чиновник міг відразу позбутися всього, тому він був зацікавлений, щоб його підлеглі завзято і кваліфіковано виконували свою роботу, так як його життя цілком залежала від доброї роботи його підлеглих. Тому він брав на посади дітей своїх підлеглих після того, як переконувався, що ті володіють необхідними знаннями. Існувала мінімальна ступінь для відповідального працівника, з якої він починав свою кар'єру. Це був гарант держави, що діти чиновників будуть мати шматок хліба. Далі просування молодого чиновника службовими сходами залежало від знань і здібностей.

Школи знаходились при храмах. І батьки приводили дітей змалку, коли вони вирішували, що дитина дозрів для навчання. Збереглися відомості, що якийсь чиновник навів свого малюка до школи, коли йому виповнилося п'ять років.

З народження діти єгиптян бігали голяка. Хлопчики носили намисто на шиї, дівчатка - гребінь в волоссі і поясок. Хлопчикові перед школою давали набедренную пов'язку. Дорослі дівчата одягали сукні. Але дівчатка, ймовірно, ніколи не відвідували школу - вони задовольнялися домашнім навчанням. Хлопчики ж навчалися близько 12 років.

Дитина, перш за все, вчилася читати, писати і рахувати. Папірус був занадто дорогий, щоб давати школярам, тому практикувалися діти на полірованих пластинках вапняку, разграфленного в лінійку, чи в клітинку. Потім дорослому учневі довіряли чистий папірус, на якому він пензликом червоними і чорними чорнилами переписував з "підручника" які-небудь релігійні тексти. Заголовок і початкові рядки тексту писали червоним чорнилом, інший текс - чорними. Кожен переписувач навчався і малювання, тому він малював і малюнки на папірусі. При цих школах були бібліотеки, де зберігалися давні тексти: релігійні, повчальні та літературні твори.

При навчанні єгипетських чиновників приділяли багато уваги вивченню різних священних текстів.

На пізніх ступенях освіти приділяли багато уваги вивченню наук.

Майбутні чиновники повинні були розбиратися в будівництві, виготовленні різних технічних пристроїв і навіть у військовому далі.

Чиновник повинен був знати все, що йому може стати в нагоді в роботі.

Наприклад, він повинен знати:

· скільки матеріалу необхідно для будівництва тих чи інших споруд,

· скільки людей потрібно виділити для перевезення цього матеріалу,

· скільки провіанту необхідно відправляється в похід війська,

· як поставити на п'єдестал велику статую і т. д.

Ці відомості чиновнику були необхідні, щоб зробити кар'єру при палаці, і, в разі необхідності, виконувати ту чи іншу роботу в залежності від потреб держави.

Чиновники і жерці були найбільш освіченим людьми в Стародавньому Єгипті. Чиновниками вважалися архітектори, інженери, художники, організатори виробництва і навіть військових фахівців.

Але все ж мудрецями - вченими слід називати жерців, які займалися не тільки організацією релігійних обрядів, але і науками: астрономією, магією, філософією.

Як і сини чиновників, вони, як правило, ставали жерцями у спадок. Школярів, яких готували стати жерцями, вчили, як і всіх дітей, читати, писати, рахувати. Але, після того як вони освоять ази навчання, їм всю свою увагу переходилось перемикати на вивчення релігійних догм і релігійних обрядів.

Учні складали іспити. Того, кого визнавали витримав іспит, звільняли від мирської одягу, далі купали, голили наголо, намазували тіло благовоньями і одягали в жрецьке вбрання.

Найбільш обдаровані молоді люди, як чиновники, так і жерці, могли присвятити себе наук в університетах старожитності "Будинки життя".

"Будинки Життя" розташовувалися поруч із храмами. Там, крім звичайних приміщень, де розташовувалася школа, були приміщення, де жерці зберігали єгипетські цінності - релігійні та наукові книги. Це були давні бібліотеки, які обслуговували жерці - бібліотекарі. При бібліотеках були зали для знайомства з книгами і робочі місця писарів, які переписували книги.

При Рамсесах "Будинку Життя" стали не тільки бібліотеками та науковими центрами, але й також політичними центрами, в яких обговорювалися важливі державні справи. Пізніше в Будинках почали ставити перші театральні постановки, театралізовані містерії.[1]

3. Наука Стародавнього Єгипту

Особливо розвинута в Єгипті була математика. Але числова система була в єгипетських математиків досить громіздкою. Жодних спроб надати цифрам позиційного значення не робилося. Рисочка завжди позначає одиницю, дужка - десяток, хвиляста мотузка - сотню, квітка лотоса - тисячу.

Щоб написати, наприклад, дев'ять тисяч, потрібно дев'ять разів підряд намалювати квітку лотоса. Не дивлячись на усі ці труднощі і вади, єгипетські писарі ухитрялись вирішувати складні задачі. У геометрії вже визначалася площа квадрата, трикутника, трапеції, кола, зрізаної піраміди і відношення довжини кола до його діаметру (останнє з помилкою всього на дві сотих). З практичних причин, для вимірювання кількості збіжжя, навчилися обраховувати об'єм кулі та еліпсоїда. Про те, як єгипетські архітектори вправно оперували математичними правилами свідчать піраміди.

Найповніша збірка єгипетських математичних правил - це так званий папірус Рінд - підручник, в якому наведено багато практичних прикладів і трохи теорії. Цікавим є і його заголовок: "Приписи, як дійти до знання усіх темних речей, усіх таємниць, що містяться у предметах".

Єгиптяни знали найважливіші закони механіки, завдяки яким вміли пересувати з місця на місце, а також підносити у гору великі маси, наприклад, колосальні моноліти. Щодо пірамід - треба ще відзначити, що вони надзвичайно точно зорієнтовані до сторін світу. Такої точності досягають лише високоточні сучасні інструменти. Єгипетська астрономія також досягла великих успіхів. Єгиптяни докладно знали рухи Сонця і Місяця, ділили небо на частини і дали назви головним зіркам. Спостерігали час появи Сиріуса на небі, який попереджував про розлив Нілу, хоча цей збіг був випадковістю. Єгиптяни жили за сонячним календарем. Рік ділився на дванадцять місяців по тридцять днів в кожному, а місяць на три декади. Зайві п'ять днів вважалися святковими і не включались ні в один з місяців.

До нас дійшли і медицинські єгипетські папіруси. Багато в їхніх рецептах здається сучасному читачу наївним. Вживаються такі ліки, як товчене копито віслюка або "молоко жінки, яка народила хлопчика" для охорони від лихих впливів використовували також амулети. Однак ряд спостережень виявили точно благотворну (або шкідливу) дію тих чи інших трав. Вже були уявлення про закони кровообігу і їхня наука про "соки" - це найдавніша фізіологія. Що стосується хірургії, то особливо славились єгипетські окулісти, яких навіть запрошували у VI столтті до н. р. До двору персидських царів.

У Єгипті, також, були і зачатки географічної науки, до того ж спостерігається тенденція до відомої систематики. Один напис у святині в Карнаку подає імена 359 народів Півночі і 269 народів Півдня. Землю уявляли собі у вигляді прямокутника з припіднятими краями (горами) і омиваного з усіх сторін океаном ("Великим кругом"). Передньою стороною вважався Південь, звідки тече Ніл, задньою стороною - Північ (острови Середземного та Егейського морів), правою стороною - Захід (де вважалось помешкання душ померлих), а лівою стороною - Схід ("Країна бога", тобто Ра). Все це свідчить про тісний зв'язок зачатків наукових знань з міфологічним сприйняттям світу, яке єгипетські мислителі не могли подолати.

Народи, по уяві стародавніх єгиптян, ділилися по кольору шкіри та мові, а також на мешканців долини Нілу, життя яких залежить від благодійної річки, та усіх інших, які використовують падаючу з небес воду (атмосферні опади).

Збереглись географічні карти Стародавнього Єгипту (наприклад, детальна карта району золотих родовищ в Аравійській пустелі). До нас дійшов найстародавніший в світі літопис, охоплюючий понад п'яти століть. Однак широких історичних висновків не робилося, і переміни в житті держави пояснювались волею богів та моральними якостями людей.

Менше в Єгипті процвітали гуманітарні науки. Історія обмежувалася звичайним літописанням. Так, наприклад, славний "камінь з Палермо", що походить з якоїсь гробниці, подає роки володіння найдавніших династій без будь-якого прагматичного зв'язку. Стиль дуже сухий, речення короткі. Живішими були описи військових походів та боїв, як, наприклад, опис експедиції генерала Тоті до Сирії за Тутмоса ІІІ. [2]

4. Освіта в Месопотамії

Ще в шумерську добу в країні існували школи, причому більшість із них були світськими, а не храмовими (жерці в Месопотамії у своїй масі були неписьменними). Школи готували землемірів, чиновників-писців. Освіта допомагала їм робити кар'єру, однак не вводила їх автоматично в коло суспільної еліти. Поступово школи стали готувати спеціалістів ширшого профілю. їхні випускники вже не просто вміли читати й писати, а й опановували основами тодішніх наукових знань з лінгвістики, математики, астрономії, медицини, права, що давало змогу їм не лише обіймати чиновницькі посади, а й випробувати себе на науковій та викладацькій ниві. Шумери говорили про свою школу: "До неї входять із заплющеними очима, а виходять із неї з розплющеними очима".

До школи записували 5--7-річних дітей, здебільшого хлопчиків, до того ж із заможних родин (навчання було платне). В одній школі навчалося 20--30 учнів, причому класів не існувало, молодші та старші вчилися разом. Більшість учнів закінчували школу в 20--25-річному віці. Вчилися діти по-різному. Одні старалися й досягали чималих успіхів у каліграфії та стилістиці, інші вчилися абияк, а потім намагалися звалити вину за своє неуцтво на вчителів. Любов до навчання в школі прищеплювали за допомогою засобів фізичного впливу (для цього навіть існувала окрема посада "озброєного ломакою"). Найбільше часу й зусиль у школярів забирало нудне переписування на спеціальні глиняні дощечки клинописних текстів, яке тривало упродовж перших років навчання щодня від сходу до заходу сонця.

Вчилися писати в месопотамській школі, на думку американського археолога Е. К'єра, так: "Учень брав грудку глини і, не потіючи над виготовленням звичайної прямокутної таблички, скачував у руці кульку, потім вирівнював одну сторону, притиснувши кульку до рівної поверхні, і писав на ній. Виконавши завдання, він знову перетворював табличку на кульку, ще раз вирівнював одну сторону й починав іншу вправу. Так він міг працювати впродовж усього дня. причому матеріал для письма залишався той самий".

У розвитку месопотамського шкільництва існували свої проблеми. Головна з них -- не завжди високий професіональний рівень учителів, їхня корумпованість. Так чи інакше, школа (по шумерськи вона називалась Е-дуба, тобто "дім табличок") була в історичній перспективі охоронцем культурної спадщини, забезпечувала "живий зв'язок між минулим та сучасним".

У найбільших культурних центрах Месопотамії можна було здобути й вищу освіту, В Урі, Ніппурі, Вавилоні, Шаду-пумі існували своєрідні "наукові академії" чи "університети", які готували духовну еліту: вчителів, митців та ін.[3]

єгипет месопотамія освіта виховання

5. Писемність, бібліотеки і архіви Месопотамії

Писемність

Одним з найбільш дивовижних досягнень месопотамської культури був винахід ще на рубежі IV - III тисячоліть до н. е. листи, за допомогою якого стало можливим спочатку фіксувати численні факти повсякденного життя, а досить скоро також передавати думки і увічнювати досягнення культури. Не виключено, що пріоритет у створення листа належав невідомому нам народу, який жив у Південному Дворіччі ще до приходу туди шумерів. Однак у будь-якому випадку саме шумери поставили писемність на службу цивілізації.

Спочатку шумерське письмо було пиктографическим, тобто окремі предмети зображувалися у вигляді малюнків. Найдавніші тексти, накреслені таким листом, відносяться приблизно до 3200 р. до н. е.. Однак пиктографией можна було відзначати лише найпростіші факти господарської життя приблизно наступного змісту: 100 вертикальних рисок і поміщене поряд зображення риби означало, що на складі є вказану кількість риби. Бик і лев, зображені поруч один з одним, могли передавати інформацію про те, що лев зжер бика. Однак таким листом неможливо було фіксувати власні імена або передавати абстрактні поняття (наприклад, грім, повінь) або людські емоції (радість, горе і т. д.). Тому, строго кажучи, піктографія ще не була цим листом, оскільки вона не передавала зв'язного мовлення, а лише фіксувала уривчасті відомості чи допомагала запам'ятати ці відомості.

Поступово в процесі тривалого і надзвичайно складного розвитку піктографія перетворилася в словесно-складове письмо. Один з шляхів переходу пиктографии в лист був обумовлений асоціаціями малюнків з словами. Наприклад, малюнок вівці у шумерів викликав асоціації зі словом оду, яке позначало це тварина. Тому з плином часу малюнок вівці набув значення ідеограми, яка читалася як оду. Одночасно цей же знак придбало і складове значення оду (наприклад, коли треба було написати складне слово удутилу - «жива вівця»). Дещо пізніше, коли вавилоняни і ассірійці взяли шумерське письмо, знак уду, зберігши свої колишні значення ідеограми (або логограми, тобто словесне значення «вівця») і силлабограмми (складове написання знака оду), придбав ще одну логографическое значення, а саме їм-міру (аккадское слово для позначення вівці). Таким шляхом стала виникати поліфонія (багатозначність), і один і той же знак в залежності від контексту читався абсолютно по-різному. Або інший приклад: знак, малюнок або для позначення ноги, стали читати не тільки як «нога», а також «стояти», «ходити» і «бігати», тобто один і той же знак придбав чотири абсолютно різних значень, кожне з яких треба було підбирати в залежності від контексту.

Одночасно з появою поліфонії лист почало втрачати свій рисуночний характер. Замість малюнка для позначення того чи іншого предмета стали зображати яку-небудь його характерну деталь (наприклад, замість птиці її крило), і то лише схематично. Оскільки писали очеретяної паличкою на м'якій глині, малювати на ній було незручно. Крім того, при листі зліва направо малюнки довелося повернути на 90 градусів, в результаті чого вони втратили всяку подібність із зображуваними предметами і поступово придбали форму горизонтальних, вертикальних і кутових клинів. Так результаті багатовікового розвитку малюнковим лист перетворилося в клинопис. Однак ні шумери, ні інші народи, що запозичили їх лист, не розвинули його до алфавіту, тобто звукового письма, де кожен знак передає лише один приголосний або голосний звук. Шумерське письмо містить логограми (йди ідеограми), які читаються як цілі слова, знаки для позначення голосних, а також приголосних разом з голосними (але не одних приголосних окремо). Щоб читач міг легше орієнтуватися при читанні складних текстів, нерідко нагадували ребуси, писарі користувалися спеціальними детерминативами для позначення дерев'яних знарядь чи предметів, назв професій, численних рослин і т. д. Такі детерминативи ставили перед відповідними словами, і читає міг відразу бачити, що, наприклад, за знаком лу, який був детермінатівом для позначення професії, слід очікувати слова типу «коваль», «корабельщик» і т. д. Такі були детерминативи абсолютно необхідні, оскільки в шумерському листі один і той же знак мав багато абсолютно різних читань і значень. Наприклад, знак тін серед інших мав значення «життя» і «будівельник» (в усній мові ці слова розрізнялися тональністю). Якщо перед знаком тін стояв детерминатив для позначення професії, він читався «будівельник», а без детерминатива - «життя». Всього шумерської клинопису, розвиненою далі аккадцами, було більше 600 знаків, складалися з клинів в різних поєднаннях. Оскільки майже кожен знак мав багато значень, клинопис у всіх її тонкощах була доступна досить обмеженому колу писарів.

У XXIV ст. до н. е. з'являються перші відомі нам розлогі тексти, написані на шумерському мовою.

Аккадська мова засвідчений в Південній Месопотамії починаючи з першої половини III тисячоліття до н. е., коли носії цього мови запозичили від клинопис шумерів і стали широко користуватися нею в своєму повсякденному житті. З цього ж часу починаються інтенсивні процеси взаємопроникнення шумерського та аккадського мов, в результаті чого вони почерпнули один з одного багато слів. Але переважним джерелом таких запозичень була шумерська мова. З нього аккадська, зокрема, запозичив слова для позначення таких понять, як плуг, стіл, ячмінь, орач, багато терміни для позначення різних ремісничих професій, культу і чиновників державного апарату. В цей же ранній період шумери запозичили з аккадського мови слово для позначення рослини лук, терміни купівлі-продажу і поняття для позначення раба. В останній чверті III тисячоліття до н. е. були складені найдавніші двомовні (шумеро-аккадские) словники.

В кінці XXV ст. до н. е.. шумерський клинопис стала використовуватися і в Эбле, найдавнішому державі на території Сирії, де знайдені бібліотека і архів, що складаються з багатьох тисяч табличок,

Серед них збереглася величезна кількість текстів на шумерському мовою, а також шумеро-эблаитские словники, представлені іноді в десятках примірників.

Шумерська писемність була запозичена і багатьма іншими народами (еламіти, хурритами, хеттами, пізніше й урартами), які пристосували її до своїх мов, і поступово до середини II тисячоліття до н. е. вся Передня Азія стала користуватися шумеро-аккадським листом. Одночасно з поширенням клинопису аккадська мова перетворився в міжнародна мова спілкування, дипломатії, науки і торгівлі. Так, наприклад, в амарнский період (XIV ст. до н. е.) єгипетський двір для зв'язків зі своїми сирійськими васалами та іншими державами користувався вавилонським діалектом аккадського мови. Серед амарн-ських текстів в Єгипті були виявлені навіть вавилонські міфологічні твори з позначками єгипетських писарів.

Особливе значення для месопотамської цивілізації мали природні умови. На відміну від інших вогнищ древніх культур, у Месопотамії не було каменя, не кажучи про папірусі, на якому можна було б писати. Зате там було скільки завгодно глини, яка давала необмежені можливості для листи, не вимагаючи, по суті, ніяких витрат. Разом з тим глина була довговічним матеріалом. Глиняні таблички не руйнувалися і від пожежі, а, навпаки, купували ще більшу міцність. Тому основним матеріалом для листи в Месопотамії була глина. Таблички робили з тонких сортів глини, очищаючи її у воді від соломи та інших домішок, в тому числі і від мінеральних солей. Солі уд&1ялись і з допомогою випалу. Однак, оскільки в Месопотамії не було лісу, випалювання піддавалися лише найбільш важливі тексти (царські написи, примірники творів, призначені для зберігання в бібліотеках). Величезна більшість табличок просто сушили на сонці. Зазвичай таблички виготовлялися розміром в 7-9 см в довжину. Найбільш важливі царські (а іноді і храмові) написи писали також на камені і металевих пластинках.

У I тисячолітті до н.е. вавілоняни і ассірійці стали вживати для письма також шкіру та імпортний папірус. В цей же час в Месопотамії стали користуватися і вузькими довгими дощечками з дерева, вкритими тонким шаром воску, на який наносили клинописні знаки.

Починаючи з VIII ст. до н. е. арамейська мова перетворився в мова міжнародної дипломатії і торгівлі всього Близького Сходу. Арамейські писарі, які писали на шкірі і папірусі, поступово зайняли провідне місце в месопотамської канцелярії. Школи клинописних писарів тепер були приречені на загибель.

Бібліотеки

Одним з найбільших досягнень вавілонської і ассірійської культури було створення бібліотек. В Урі, Ніппурі та інших містах, починаючи з II тисячоліття до н. е., протягом багатьох століть писарі збирали літературні і наукові тексти, і таким чином виникали великі приватні бібліотеки.

Серед усіх бібліотек на Стародавньому Сході найвідомішою була бібліотека ассирійського царя Ашшурбанапала (669 - близько 635 рр. до н. е.), дбайливо і з великим умінням зібрана в його палаці в Ніневії. Для неї всій Месопотамії писарі знімали копії з книг з офіційних та приватних колекцій або збирали самі книги.

В бібліотеці Ашшурбанапала зберігалися царські аннали, хроніки найважливіших історичних подій, збірники законів, літературні твори і наукові тексти. Всього збереглося понад 30 000 табличок і фрагментів, в яких відбилися досягнення месопотамської цивілізації. Разом з часом бібліотека Ашшурбанапала оила першої в світі систематично підібраною бібліотекою, де глиняні книги були розміщені в певному порядку. Багато книги були представлені в декількох екземплярах, щоб одночасно можна було користуватися необхідними текстами двох і більше читачам. Великі тексти, що тривали на багатьох табличках однакового розміру, займали значне місце у бібліотеці. Деякі такі тексти включали до сорока, а іноді навіть понад сто табличок, Складання таких серій диктувалося необхідністю зібрати в одному місці зсю доступну інформацію з того чи іншого питання. На кожній табличці стояв вомер «сторінки», щоб з використання її можна було повернути на місце. Заголовком серії служили початкові слова її першої таблички. Літературні тексти супроводжувалися колофонами, які з-гтветствуют титульним листом сучасних книг. Пошуки потрібного твору гблегчали етикетки, прив'язані мотузками до табличок і вказували на утримання, назва серій і кількість табличок в кожній серії. Ці етикетки були Шюего роду каталогами.

Архіви

Архіви. Стародавня Месопотамія була країною архівів. Самі ранні архіви відносяться ще до першої чверті III тисячоліття до н. е. В цей період приміщення, в яких зберігались архіви, в більшості випадків не відрізнялися від звичайних кімнат. Пізніше таблички стали зберігати в ящиках і кошиках, покритих бітумом, щоб уберегти їх від вогкості. До кошиків були прив'язані ярлики із зазначенням змісту документів і періоду, до якого вони ставляться. В архіві храмової адміністрації в місті Урі у XIX ст. до н, е. таблички розташовувалися на дерев'яних полицях у спеціальному приміщенні. В царському палаці Марі археологи знайшли колосальний архів, що відноситься до XVIII ст. до н. е. В Уруку в двох кімнатах було виявлено близько 3500 документів господарської звітності VIII - VI ст. до н. е. При розкопках у Хор-сабаді, на території Стародавньої Ассирії, погляду археологів постала кімната, у стінах якої були розташовані три ряди ніш від 25 до 30 см заввишки і шириною і від 40 до 50 см глибиною, розділених перегородками. В цих нішах знайдено деяка кількість фрагментів табличок. Очевидно, колись у цьому приміщенні зберігалися архівні документи.

Перші відомі нам архіви приватних осіб відносяться до першої половині III тисячоліття до н. е. Вони зберігалися в глечиках, ящиках і в очеретяних кошиках. Від I тисячоліття до н.е. збереглася велика кількість приватних архівів. Серед них особливе місце займає архів ділового будинки Егібі, що функціонував у Вавилоні з кінця VIII до початку V ст. до н. е. В цьому архіві налічується понад 3000 боргових розписок, контрактів про оренду землі і будинків, про передачу рабів навчання різним ремеслам і т. д. місті Ниппуре був знайдений архів іншого ділового будинку, а саме Мурашу, мав велике значення в економічному житті Південної Вавилонії в V ст. до н. е. цей Архів містить понад 700 табличок, -велика частина яких чудово збереглася.

В державних, храмових і приватних архівах збереглися також тисячі листів самого різноманітного характеру. Вони написані на довгастих маленьких табличках з глини дрібним, дрібним листом. Деякі з них обпалені, а більшість висушені на сонці. Адресату вони надсилалися в глиняних конвертах, скріплених печатками, що забезпечувало таємницю листування та зберігало текст від пошкоджень. На конверті писали і ім'я адресата.

Центральною фігурою месопотамської цивілізації був писар, був основним творцем багатющою клинописной літератури. Від послуг писців залежали правителі, храми і приватні особи. Деякі з писарів займали дуже важливі пости і мали можливість впливати на царів, брали участь у важливих дипломатичних переговорах. Але більшість переписувачів, перебували на службі у царя або біля храмів, виконували бюрократичні функції з управління господарством та збирання податей.[4]

Висновок

Я вибрала цю тему тому що, я вважаю, що Стародавній Єгипет і Месопотамія внесли вагомий внесок в сучасну освіту і науку. Єгипетське і Месопотамське письмо допомогло чимало нам у винайдені свого власно письма. Навіть коли грецький історик Геродот досліджував Єгипет, єгипетські жерці казали йому: "Ви, греки, проти нас є дітьми". Те саме можна сказати про всі інші народи й культури. Єгипет був чи не найдавнішим осередком високої цивілізації. Коли навіть беремо Єгипет із часів Менеса і перших династій, то вже зустрічаємо високу цивілізацію, величаві споруди, календар, письмо. І ця старовинність культури дає Єгиптові перше й найпочесніше місце серед усіх народів землі.

Використанні джерела та література

1. Пьер Монтэ “Египет Рамсесов” Смоленск 2002 г.

2. http://osvita.ua/vnz/reports/culture/30355/.

3. http://pidruchniki.com/12991010/istoriya/pisemnist_osvita_biblioteki_arhivi.

4. http://bibliograph.com.ua/polk-17/18.htm.

Размещено на Allbest.ru