Організація наукової роботи вищого навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Одним із напрямів навчання у вищих навчальних закладах є науково-дослідницька практика, яка є складової частиною навчальної та навчально-дослідної роботи магістра. Впродовж десятиріч у вищих навчальних закладах склались певні форми науково-дослідної роботи студентів:

Ш Участь у різних видах навчальної аудиторної роботи (лекції, семінари, практичні заняття) з елементами наукових досліджень;

Ш Індивідуальна робота викладача зі студентами, які займаються науковими дослідженнями;

Ш Науково-дослідна робота студентів у наукових гуртках;

Ш Участь студентів-дослідників у постійних наукових проблемних гуртках;

Ш Участь студентів у науково-практичних конференціях, наукових читаннях та семінарах;

Ш Проведення наукових пошуків у процесі виконання різних видів практики в навчально-виховних закладах та на виробництві.

Кожна із зазначених форм науково-дослідної роботи є своєрідною і потребує творчого підходу до її організації. Бажано, щоб більшість студентів на засадах власного інтересу була охоплена тими чи іншими формами науково-дослідної роботи. І знову ж таки ця діяльність повинна мати чітку організацію й достатнє економічне забезпечення.



1. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ОРГАНІЗАЦІЄЮ І ЗМІСТОМ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПУЕТ ТА НА КАФЕДРІ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА

Завдання 1.

НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА УНІВЕРСИТЕТУ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ВІДПОВІДНО ДО:

· Закону України «Про освіту».

· Закону України «Про вищу освіту».

· Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

· Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки».

· Статуту Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі».

· Концепції діяльності Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі».

· Концепції наукової діяльності Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі».

· Регламенту Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі».

· Положення про науково-організаційний відділ ПУЕТ (ДПСЯ ПП-9-6.2.2-77-53-12).

· Положення про наукове товариство студентів і аспірантів ПУЕТ (ДПСЯ ПП -9-7.5.1-20- 53-14).

· Карти процесу «Наукова діяльність» (ДПСЯ СТП - 9. - 7.5.1. - 96 - 53 - 12).

· Карти процесу «Науково-дослідна робота студентів» (ДПСЯ СТП - 9 -7.5.1 - 95 - 53 - 13).

ФУНКЦІЇ НОВ:

· розробка проектів перспективних планів, внутрішніх регламентів щодо організації науково-дослідної роботи;

· підготовка (участь у підготовці) проектів наказів, інструкцій, договорів та інших регламентів, пов'язаних з науково-дослідною роботою;

· організація виконання наказів, розпоряджень ректора, Міністерства освіти і науки, Укоопспілки з питань науково-дослідної роботи;

· підготовка та подання на затвердження ректору пропозицій щодо кошторису витрат з науково-дослідної роботи на календарний рік;

· складання плану видання наукової літератури на основі пропозицій поданих від кафедр та структурних підрозділів;

· складання плану проведення в університеті науково-практичних конференцій, семінарів, засідань круглих столів за участю науково-педагогічних працівників, студентів та сприяння організації його виконання;

· контроль виконання колективами кафедр завдань відповідно до затверджених планів, програм; забезпечення своєчасності виконання вказівок, норм регламентів, якісне їх виконання, а також узгодження у встановленому порядку;

· координація роботи спеціалізованих науково-дослідних центрів та лабораторій університету (науково-дослідного центру економічних досліджень, галузевої науково-дослідної лабораторії харчових виробництв, науково-технічного центру, науково-дослідного центру «Незалежна експертиза», регіонального центру досліджень та сприяння розвитку кооперації);

· забезпечення своєчасного подання кафедрами (структурними підрозділами) до науково-організаційного відділу річних планів, звітів по науково-дослідній роботі, їх перевірка та аналіз;

· сприяння організації та здійснення управління підпроцесом «Підготовка монографій»;

· забезпечення кваліфікаційної допомоги керівникам науково-дослідних тем щодо оформлення необхідної договірної документації, їх реєстрації в Українському інституті науково-технічної і економічної інформації;

· сприяння участі науково-педагогічних працівників університету у конференціях, семінарах, засіданнях круглих столів, конкурсах, проектах, виставках, тендерних процедурах, фестивалях науки за запрошеннями вищих навчальних закладів України, організацій та установ (шляхом своєчасного та адресного інформування);

· надання інформації науково-педагогічним працівникам та студентам щодо публікацій результатів наукових досліджень;

· сприяння залученню (спільно з керівником науково-методичної секції науково-методичної ради університету «Організація науково-дослідної роботи студентів», відповідальними за науково-дослідну роботу студентів на факультетах та кафедрах) до науково-дослідної роботи студентів (участь у конференціях, конкурсах, олімпіадах, стипендіальних програмах, публікація результатів наукових досліджень, виконання науково-дослідних тем та ін.);

· листування зі структурними підрозділами університету, а також з іншими ВНЗ, організаціями, установами з питань науково-дослідного спрямування (в межах своєї компетентності);

· узагальнення та аналіз інформації щодо ефективності діяльності наукових шкіл, напрямів наукових досліджень;

· здійснення моніторингу показників, що характеризують процес «Наукова діяльність»;

· на основі проведеного аналізу підготовка проекту постанови Вченої ради університету про підсумки науково-дослідної роботи університету за календарний рік та план на наступний календарний рік.

Науково-дослідна робота студентів в університеті здійснюється як у процесі навчання (за розкладом занять), так і у поза аудиторний час - у процесі творчої самостійної діяльності.

Метою такого виду діяльності є:

· формування наукового світогляду

· сприяння особистісному професійному становленню

· розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей

· формування навичок самостійної науково-дослідної роботи

· залучення талановитої молоді до науково-дослідної роботи кафедр

· створення та розвиток творчих колективів, наукових шкіл, виховання та підготовка молодих вчених

Кожний студент впродовж навчання в університеті виконує декілька курсових та випускову роботу, в яких має можливість проілюструвати вміння застосовувати інструментарій наукових досліджень для постановки та розкриття конкретних проблем теорії та вирішення проблем практики господарювання певного підприємства. Роботи, у яких є суттєві елементи наукової новизни, рекомендуються для участі у конкурсах у інших ВНЗ.

Завдання 2.

На кафедрі економіки підприємства виконуються науково-дослідні роботи за темами:

1. «Стратегічні аспекти підвищення ефективності функціонування підприємств регіону», номер державної реєстрації 0108U001735 (керівник - д.е.н., проф. Березін О.В.)

2. «Інноваційна модель розвитку підприємств регіону в умовах економічної трансформації», номер державної реєстрації 0110U007159 (керівник -д.е.н., проф. Іванова В.В.)

Завдання 3.

Мета і завдання:

Розвиток кафедри відбуватиметься у відповідності до сучасної політики і стратегії держави, спрямованих на подальше удосконалення національної системи вищої освіти, адаптацію її до соціально-орієнтованої економіки, інтеграцію у європейське і світове товариство, що знайшли відображення у Концепції діяльності Полтавського університету економіки і торгівлі.

Політика розвитку кафедри економіки підприємства спрямована на визнання студента стрижнем реформування освітньої діяльності, його інтелектуального розвитку.

Метою концепції є нарощування науково-педагогічного потенціалу кафедри, усунення причин, що уповільнюють її адаптацію до соціально-орієнтованої економіки, інтеграцію у складі університету у європейський і світовий освітній і науковий простір, посилення роботи у сфері формування якісного науково-педагогічного потенціалу, забезпечення соціального захисту усіх працівників кафедри, розвиток партнерських відносин із спорідненими кафедрами вищих навчальних закладів України.

Основними завданнями є:

· створення умов для ефективної освітньої діяльності

· формування необхідного ресурсного потенціалу

· розширення форм і методів проведення профорієнтаційної роботи, добору та залучення випускників шкіл, технікумів та коледжів до навчання за спеціальністю «Економіка підприємства"

· забезпечення інноваційного розвитку

· формування висококваліфікованих кадрів науково-педагогічних працівників

· розвиток наукових шкіл, створених на кафедрі

· залучення обдарованих випускників-магістрів до навчання в аспірантурі

· створення можливостей для розширення наукових досліджень кафедри

· соціальний захист працівників кафедри

Наукові перемоги студентів спеціальності «Економіка підприємства»

11 грудня 2015 року в Київському національному торговельно-економічному університеті за підтримки провідного національного туристичного оператора «Travel Professional Group» (TPG) відбувся ІІ тур Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт «Майбутнє туристичної галузі» у межах реалізації благодійної програми «Стипендіальна програма». Конкурсні роботи відзначалися інноваційним характером, новаторськими темами, високим рівнем презентацій наукових результатів.

Загалом у конкурсі взяли участь 14 студентів. Вперше отримали право на це студенти з різних ВНЗ усіх регіонів України: Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка, Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Маріупольський державний університет, Полтавський університет економіки і торгівлі, Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Ужгородський торговельно-економічний інститут КНТЕУ та Київський національний торговельно-економічний університет. Рижа Світлана Павлівна, студентка Полтавського університету економіки і торгівлі, що навчається за спеціальністю «Економіка підприємства», посіла 2 місце. Науковий керівник - професор кафедри економіки підприємства Іванова В.В., доктор економічних наук, професор.

Протягом календарного року переможці конкурсу отримуватимуть іменні стипендії від компанії «Travel Professional Group».

З метою активізації науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах відповідно до Положення «Про Всеукраїнський конкурс дипломних, магістерських робіт студентів вищих навчальних закладів» Президії Науково-методичної комісії з економіки і підприємництва, базовим закладом якої є Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 7-8 квітня 2015 р. було проведено Всеукраїнський конкурс дипломних робіт студентів вищих навчальних закладів освіти зі спеціальності «Економіки підприємства» освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст та магістр. У складі комісії працювали викладачі з провідних вищих навчальних закладів України.

Роботи оцінювалися згідно з розробленими у зазначеному Положенні критеріями. До уваги бралися якість оформлення, актуальність теми, ступінь науковості, практична значущість, наявність апробації результатів дослідження. На основі загального рейтингу було визначено переможців від Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки»:

Диплом І ступеня Всеукраїнського конкурсу дипломних робіт студентів вищих навчальних закладів освіти зі спеціальності «Економіка підприємства» отримав Конюк Вадим Миколайович, випускник кафедри економіки підприємства (науковий керівник О. В. Березін, д. е. н., професор, завідувач кафедри економіки підприємства).

Диплом ІІI ступеня Всеукраїнського конкурсу дипломних робіт студентів вищих навчальних закладів освіти зі спеціальності «Економіка підприємства» отримав Ярмоленко Тарас Анатолійович, випускник кафедри економіки підприємства (науковий керівник Ю. В. Карпенко, к. е. н., доцент)

Грамоту у номінації «За практичну значимість роботи» на Всеукраїнському конкурсі дипломних робіт студентів вищих навчальних закладів освіти зі спеціальності «Економіка підприємства» отримала Мовчан Анастасія Олександрівна, випускниця кафедри економіки підприємства (науковий керівник Л. В. Дробиш, к. е. н., доцент).

2-3 квітня 2015 року на базі Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» відбувся ІІ тур Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт за напрямом «Економіка та управління підприємствами», у якому взяла участь студентка ІV курсу спеціальності «Економіка підприємства» Рижа Світлана Павлівна (науковий керівник - асистент Сергійчук Вікторія Олегівна).

Мета проведення конкурсу - підвищення престижу економічної освіти, рівня знань з економічних дисциплін, сприяння посиленню мотивації студентської молоді до підвищення фахового рівня, активації співпраці викладачів вищих навчальних закладів із питань формування особистості кваліфікованого фахівця, конкурентоспроможного на ринку праці. Рижа Світлана зі своєю науковою роботою на тему «Інновації, інвестиції, технології у забезпеченні ефективності функціонування аграрних підприємств» виборола ІІ місце. Студентка ПУЕТ продемонструвала високий рівень економічної підготовки, підтвердила знання сучасних тенденцій розвитку економіки України, виявила творчий підхід до розв'язання проблемних питань ефективного функціонування аграрних підприємств. Полтавський університет економіки і торгівлі вкотре підтвердив високий рівень підготовки фахівців з економіки підприємства.

2. ЗМІСТ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЇЇ ПРОХОДЖЕННЯ

Завдання 1. ЦІНОВА ПОЛІТИКА І СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА

1. Політика цін підприємства та життєвий цикл продукту

Ціна грає центральну роль у системі ринкового механізму і є інструментом, який функціонує тільки на основі економічних законів. В будь-якому суспільстві ціна відображає діючу модель управління економікою, являючись її похідною.

Ціноутворення - це процес формування цін на товари та послуги. Характерні дві основні системи ціноутворення: ринкове і централізоване державне ціноутворення (формування цін державними органами).[ 1 ]

Політика цін підприємства -- загальні цілі, що підприємство збирається досягти за допомогою встановлення цін на свою продукцію (Методичні рекомендації з розробки цінової політики підприємства. Ціна-найбільш важливий показник для фірми, оскільки її основна функція складається в забезпеченні оптимального виторгу від продажу товарів. Крім того, ціна є чинником, що має велике значення для споживачів товарів і, отже, для установлення відносин між виробниками і споживачами товарів і послуг. Щоб правильно сформулювати цінову політику, фірма повинна чітко представляти мети, що вона досягне за допомогою продажу конкретного товару.

Основні цілі цінової політики: подальше існування фірми; короткострокова максимізація прибутку; короткострокова максимізація обороту; максимальне збільшення збуту; «зняття вершків»; лідерство в якості. Підприємство, що будує свою діяльність з урахуванням життєвого циклу продукту, одержує гарний інструмент для визначення часу і напрямку коректування в умовах постійно мінливої кон'юнктури. [ 2 ]

Підприємство, що будує свою діяльність з урахуванням життєвого циклу продукту, одержує гарний інструмент для визначення часу і напрямку коректування в умовах постійно мінливої кон'юнктури.

Життєвий цикл продукту -- типова зміна в часі обсягів збуту, що перетерплює продукт унаслідок того, що смаки споживачів, що змінюються, і технологічні інновації приводять до витиснення новими продуктами вже існуючих.

Важливість концепції життєвого циклу товару полягає в тому, що вона визначає необхідність протягом усього цього періоду проводити у відношенні товару не одну, а кілька модифікацій цінової політики, кожна з який повинна бути розроблена як складова частина загальної маркетингової стратегії.

Життєвий цикл товару складається з наступних стадій:

1) Впровадження на ринок. Цей етап, як і життєвий цикл товару, розпочинається з виведення товару на ринок. Обсяги збуту зростають повільно, що пояснюється складнощами формування системи збуту і товароруху, певним консерватизмом споживачів, сповільненою їх реакцією на заходи з стимулювання збуту, повільним розгортанням нового виробництва тощо. Прибутку на цьому етапі ще немає, оскільки обсяги продажу незначні, а питомі витрати на просування нового товару на ринок на цьому етапі досягають максимуму.

Ціни на цьому етапі залежать від виду товару і вибраної цінової стратегії. Так, якщо підприємство прагне відразу охопити значну частину ринку, то застосовується стратегія низьких цін. У випадку коли конкуренції немає і у найближчому майбутньому вона не очікується, а продукція користується попитом у споживачів застосовують стратегію "зняття вершків".

Головної уваги на цьому етапі слід приділяти формуванню системи збуту, інформативній рекламі та іншим складовим комплексу стимулювання, формуванню системи сервісу, пошуку шляхів більш повного і ефективнішого задоволення потреб і запитів споживачів.

На цьому етапі (наприкінці його) вже слід прогнозувати загальну тривалість життєвого циклу і планувати виведення нового товару на ринок, роботу над яким слід починати при переході до наступного етапу - етапу зростання. Тобто, виводячи товар на ринок слід прогнозувати і планувати час його виведення з ринку і заміни новим. Це є особливо актуальним для сучасних умов коли провідні товаровиробники перейшли на інноваційний шлях розвитку і постійно оновлюють свою продукцію.

Якщо товар сприймається споживачами, то починається наступний етап його життєвого циклу.

2) Зростання обсягів збуту. Характеризується швидким зростанням обсягів реалізації і прибутку, яка може сягати максимуму. Цим привертається увага конкурентів, їх кількість і рівень конкуренції починає швидко зростає. На ринку з'являються товари аналоги. Витрати на маркетинг з метою протидії конкурентам зростають, але вони припадають на більший обсяг продажу і питомі витрати зменшуються.

Для різних груп споживачів можна встановлювати різні цінйЦ Окрім того рівень цін залежить від рівня конкуренції, при його зростанні ціни зменшуються і навпаки. Ефективною також може бути стратегія плинної спадаючої ціни, тобто зниження ціни по мірі насичення ринку.

Реклама на цьому етапі переходить від інформування споживачів до стимулювання їх переключення на новий товар. Для цього також широко застосовуються заходи пропаганди та стимулювання збуту. Сам товар також може бути модифікованим.

Головної уваги на цьому етапі приділяють пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності товару, підвищення його споживацьких властивостей, розробці і впровадженню більш дієвих засобів стимулювання споживання і збуту товару, розширенню збутової мережі, пошуку нових ринків чи сегментів на існуючого ринку.

3) Зрілість. Це самий тривалий етап життєвого циклу товару. Більшість товарів на ринку знаходяться саме на цьому етапі. Він характеризується уповільненням росту обсягів збуту і їхньою стабілізацією внаслідок того, що товар уже сприймається більшістю потенційних покупців, тобто ринок є насиченим.

Прибуток стабілізується і поступово знижується. Це пов'язано з досить інтенсивною ціновою конкуренцією, зростанням витрат на стимулювання збуту, модифікацію товару і системи збуту. В кінці етапу залишаються тільки найсильніші конкуренти.

Звичайно, практично всі конкуренти зацікавлені у тому щоб продовжити етапи зростання і зрілості. Для цього можуть бути застосовані наступні підходи [31]:

-Модифікація ринку. З метою інтенсифікації споживання і збільшення обсягів збуту товаровиробник шукає нові ринки збуту, нові групи споживачів. Інтенсифікації споживання можна досягти шляхом застосування стимулюючих заходів: зниження ціни, скидки з продажної ціни при дотриманні певних умов продажу, сезонні розпродажі тощо.

-Модифікація товару. Проводиться шляхом підвищення якості, поліпшення властивостей, поліпшення дизайну. За рахунок цього товар стає більш конкурентоспроможним і привабливішим для споживачів.

-Поліпшення якості має на меті удосконалення функціональниі характеристик товару (економічність, довговічність, надійність, швидкість, смак і т.д. у залежності від виду товару). Наприклад, жувальна гумка яка жується довше, льодяники які мають кращий смак, пральний порошок, що більш інтенсивно очищує від забруднення тощо. Заходи з поліпшення якості є ефективними якщо вони відповідають запитам споживачів і вони сприймаються споживачами.

-Поліпшення властивостей провадиться шляхом розширення властивостей товару, забезпечення його більшої універсальності, безпечності, зручності. Ці заходи часто проводять виробники електронної і мікропроцесорної техніки, або виробів, що застосовують їх, наприклад мікрохвильових печей, комп'ютерів та периферійних пристроїв до них і т.д.

-Поліпшення зовнішнього оформлення (дизайну) проводиться для підвищення зовнішньої привабливості товару. Цей прийом часто застосовують виробники легкових автомобілів, які на основі базової моделі, шляхом зміни форми кузова, внутрішнього обладнання салону і т.д. виготовляють різні модифікації, що користуються попитом у різних груп споживачів.

Однак, не зважаючи на ці заходи настане час коли товар перестане користуватися попитом споживачів і його необхідно буде виводити з ринку.

4) Вихід з ринку. Товар йде з ринку, як правило, внаслідок появи нових більш ефективних у споживанні товарів, що повніше враховують споживацькі запити. Окрім того, потреби і запити споживачів з часом змінюється, що вимагає нових товарів.

Загалом же, товари, які переходять на цей етап, слід своєчасно виводити з ринку, оскільки саме їх існування викликає у споживачів підозру, що товаровиробник вичерпався і не може оновлювати продукцію. Окрім того намагання утримати товари які практично перестають користуватися попитом споживачів пов'язано зі значними і непродуктивними витратами коштів і часу які можна було б використати для виведення на ринок і просування на ньому нових товарів і є, як свідчить вітчизняна і закордонна практика, безперспективним.[ 3 ]

2. Стратегії ціноутворення та їх цілі

Кожне підприємство має свою особливу цінову стратегію, яка великою мірою залежить від задач ціноутворення та тих цілей, які фірма прагне досягти за допомогою ціноутворення, у своїй ціновій стратегії фірми можуть виділяти такі цілі:

- максимізація віддачі на вкладений капітал або максимізація поточного прибутку. Розв'язання цього завдання залежить від терміну досягнення мети (короткостроковий чи довгостроковий). Це завдання успішно вирішується тільки у короткостроковому періоді;

- закріплення рівня продажу та частки ринку. В цьому разі можна намагатися знизити ціни або використати такі засоби закріплення частки ринку, як більш якісне обслуговування, розширення сфери послуг та ін.;

- збільшення обсягу продажу або здобуття лідерства на ринку. Для реалізації цього завдання потрібно добре знати еластичність попиту, його спроможність реагувати на зміни цін (чи приведе зниження ціни до розширення продажу);

- забезпечення виживання. В цьому разі фірма, яка потрапила в складне становище, повинна використовувати різноманітні програми цінових знижок;

- швидке покриття втрат в умовах виникнення проблем ліквідності та нестабільності. Цінова політика має орієнтуватися на еластичність попиту і конкурентноспроможність фірми;

- зростання престижу в особливої категорії споживачів. Цінова політика залежатиме від рівня доходу різних споживачів (з низькими чи високими доходами). Щоб посилити сприймання ціни або якості товару з боку споживачів з високими доходами, ціни повинні встановлювати досить високі.

Визначивши свої корпоративні цілі, фірма обирає цінову політику -- активну чи пасивну. В разі активної цінової політики, ціни виконуватимуть ключову роль. Вони можуть зростати чи знижуватися.[4]

Стратегія ціноутворення-це набір практичних факторів і методів, яких доцільно дотримуватися при встановленні ринкових цін на конкретні види продукції, що випускаються підприємством.

Основними видами цінових стратегій є:

Ш Стратегія високих цін

Мета даної стратегії-отримання надприбутку шляхом «зняття вершків» з тих покупців, для яких новий товар має велику цінність і які готові заплатити за придбане виріб більше нормальної ринкової ціни. Стратегія високих цін застосовується тоді, коли фірма переконана, що є коло покупців, які пред'являть попит на дорогий товар. Це застосовується, по-перше, до нових, вперше з'являються на ринку товарів, захищеним патентом, і не має аналогів, тобто до товарів, які знаходяться на початковій стадії «життєвого циклу».

По-друге, до товарів, орієнтованим на багатих покупців, яких цікавить якість, унікальність товару, тобто на такій сегмент ринку, де попит не залежить від динаміки цін.

По-третє, до нових товарів, по яких у фірми немає перспективи довгострокового масового збуту, в тому числі і через відсутність необхідних потужностей.

Стратегія високих цін виправдана у випадках, коли існує гарантія відсутності найближчим часом помітної конкуренції на ринку, коли для конкурентів надто високими є витрати освоєння нового ринку (реклама та інші засоби для виходу на ринок), коли для виробництва нового вироби вихідна сировина, матеріали, комплектуючі є в обмеженій кількості, коли важким виявляється збут нових товарів (склади заповнені, посередники неохоче укладають угоди на придбання нових товарів тощо). Встановлюючи високі ціни на такого роду вироби, підприємство-виробник, суті, користується своєю монополією (як правило, тимчасової) на них.

Цінова політика в період застосування високих цін - максимізувати прибуток до тих пір, поки ринок нових товарів не став об'єктом конкуренції.

Стратегія високих цін використовується фірмою також з метою апробації свого товару, його ціни, поступового наближення до прийнятного рівню ціни.

Ш Стратегія середніх цін (нейтральне ціноутворення)

Застосовна на всіх фазах життєвого циклу, окрім занепаду, і найбільш типова для більшості фірм, що розглядають отримання прибутку як довгострокову політику. Багато фірм вважають таку стратегію найбільш справедливою, оскільки вона виключає «війни цін», не призводить до появи нових конкурентів, не дозволяє фірмам наживатися за рахунок покупців, дає можливість отримувати справедливий прибуток на вкладений капітал. Зарубіжні великі і надвеликі корпорації в більшості випадків задовольняються 8-10% до акціонерного капіталу.

Ш Стратегія низьких цін (стратегія цінового прориву)

Стратегія може бути застосована на будь-якій фазі життєвого циклу. Особливо ефективна при високій еластичності попиту за ціною. Застосовується в наступних випадках:

* з метою проникнення на ринок, збільшення частки ринку свого товару (політика витіснення, політика недопущення). Такий варіант доцільний, якщо витрати в розрахунку на одиницю продукції швидко скорочуються із зростанням обсягу продажів. Низькі ціни не стимулюють конкурентів створювати подібний товар, так як у такій ситуації вони дають низьку прибуток;

* з метою дозавантаження виробничих потужностей;

* для уникнення банкрутства.

Стратегія низьких цін переслідує мету отримання довготривалих, а не «швидких» прибутків.

Ш Стратегія цільових цін

При даній стратегії як би не змінювалися ціни, обсяги продажів, маса прибутку повинна бути постійною, тобто прибуток є цільовою величиною. Застосовується в основному великими корпораціями.

Ш Стратегія пільгових цін

Її мета - збільшення обсягу продажу. Використовується в кінці життєвого циклу виробу і виявляється в застосуванні різних знижок.

Ш Стратегія «пов'язаного» ціноутворення

При використанні цієї стратегії при встановлення ціни орієнтуються на так звану ціну споживання, рівну сумі ціни товару і витрат з його експлуатації.

Ш Стратегія «слідування за лідером»

Суть цієї стратегії не припускає встановлення ціни на нові вироби в строгій відповідності з рівнем цін провідної компанії на ринку. Мова йде тільки про те, щоб враховувати політику цін лідера в галузі або на ринку. Ціна на новий виріб може відхилятися від ціни компанії-лідера, але в певних межах, які диктуються якісним і технічним перевагою.

Чим менше відмінностей в нових виробах фірми у порівнянні з більшістю пропонованих на ринку продуктів, тим ближче рівень цін на нові товари до цінами, що встановлюються лідером галузі,

Є й інші умови, що визначають необхідність використання цін лідера. Так, якщо підприємство виступає як порівняно невеликий (по частці ринку або об'єму продажів даного виду продукції) виробник на ринку, то йому краще всього встановлювати ціни за аналогією з цінами на вироби провідних компаній галузі. В іншому випадку великі виробники змушені будуть оголосити «війну цін» і витіснять підприємство-аутсайдера з ринку.

Рідше застосовуються такі стратегії:

а) незмінних цін. Фірма прагне до встановлення і збереження незмінних цін протягом тривалого періоду, а так як витрати виробництва збільшуються або можуть збільшитися, то замість фірми перегляду цін зменшують розмір упаковки, змінюють склад товару;

б) неокруглення, або психологічних, цін. Це, як правило, знижені ціни проти якої-небудь круглої суми. У споживачів виникає враження, що фірма ретельно аналізує свої ціни, встановлює їх на мінімальному рівні. Їм подобається отримувати здачу;

в) цінові лінії. Ця стратегія відображає діапазон цін, де кожна ціна показує певний рівень якості однойменного товару. При цьому беруться два рішення:

* визначається діапазон цін пропозиції - верхній та нижня межі;

* встановлюються конкретні ціни в рамках цього діапазону. Діапазон може бути визначений як низький, середній і високий.

Ще рідше застосовуються цінові стратегії:

* сприяння продажу;

* диференційованих цін;

* обмежувальних (дискримінаційних) цін;

* «падаючого лідера»;

* цін масових закупівель;

* нестабільних, мінливих цін.[5]

3. Сегментація ринку продукту

Для характеристики ринку необхідно визначити ринки цільові, на яких фірма має намір працювати. Вибір цільового ринку - це процес оцінки привабливості кожного сегмента ринку, що здійснюється на підставі сегментації ринку.

Сегментація ринку є стратегією, яка полягає в пристосуванні маркетингової діяльності до ознак і однорідних потреб груп покупців, виокремлених з цілісного ринку. Сегментація відноситься до маркетингу окремого товару або групи товарів. Сегментацію ринку можна трактувати як процес розподілу споживачів на групи за основними відмінностями в потребах, характеристиках чи поведінці.

Сегмент ринку утворюють споживачі, які однаково реагують на один і той же набір спонукальних (причинних) стимулів маркетингу.

Відповідними до цих сегментів ринку повинна бути поведінка та реакція фірми - сконцентрувати увагу і зусилля саме на задоволення специфічних потреб однієї чи іншої групи споживачів. Потрібен усесторонній детальний аналіз окремих сегментів ринку, вивчення їх різних ознак як атрибутивних, так і кількісних, щоб оцінити привабливість кожної з них як маркетингову можливість для фірми.

Сегментацією ринку називають розподіл, в процесі маркетингового планування і дослідження, сукупності споживачів на ряд груп, об'єднаних за певними ознаками і які відрізняються одна від одної ставленням до пропонованого товару.

Основою сегментації ринку є типологічне групування споживачів за певними чітко вираженими ознаками. При цьому, як і при будь-якому групуванні, необхідним є чітке встановлення меж групи, їх числа тощо. Важливо, щоб сукупність при цьому була якнайбільш однорідною (гомогенною). Ознаками розподілу споживачів на групи можуть бути як кількісні (дискретні і неперервні), так і атрибутивні ознаки.

Сегментації ринку завжди передує маркетингове дослідження, метою якого є виявлення типу і структури ринку конкретного товару, знаходження ознак, відповідно до яких проводитиметься сегментація споживачів. Особливого значення набуває визначення привабливості сегмента для збуту товару, його потенційна місткість, обґрунтування вибору даного сегменту.

Сегментація ринку-це дуалістичний процес. З одного боку, це функція маркетинг-менеджменту, а з іншого, - суто статистичний процес, функція маркетингового дослідження.[6]

Принципи сегментації ринку.

Сегментацію ринку можна здійснювати за різними змінними параметрами. Далі наведено найпоширеніші принципи сегментації ринку.

Сегментація за географічним принципом передбачає розподіл світового ринку на різні географічні одиниці:

а) зовнішній і внутрішній;

б) регіональні ринки (європейський, африканський тощо);

в) ринки окремих країн (китайський, італійський тощо);

г) внутрішні регіональні ринки (крайові, обласні, міські).

Це дає змогу врахувати особливості окремих країн світового ринку, а на внутрішньому-оцінювати чисельність населення, особливості транспортної мережі району, структуру промисловості району, ступінь насиченості ринку в даному регіоні та динаміку його розвитку, а також кліматичні особливості окремих регіонів світу.

Сегментація за демографічним принципом передбачає розподіл ринку на сегменти на основі таких демографічних змінних, як стать, вік, розмір сім'ї, етап життєвого циклу сім'ї, раса, національність, релігія.

Демографічні характеристики-найпопулярніші фактори сегментації споживчого ринку. їх легше, ніж більшість інших змінних, виміряти. Сегментація ринку може здійснюватись за одною демографічною характеристикою або за їх комбінацією.

Сегментація за соціально-економічними характеристиками враховує рівень доходів споживачів, приналежність до певного класу, професію, освіту тощо.

Сегментація за психологічним принципом передбачає урахування типу особистості та стилю життя. Наприклад, споживачі-інтроверти більш консервативні й систематичні у своїй поведінці при здійсненні покупок, ніж екстраверти. Потребують різних маркетингових підходів споживачі-традиціоналісти, новатори, естети, життєлюби, ділові лідери, любителі втіх.

Сегментація за споживчими мотивами передбачає класифікацію споживачів залежно від ступеня їх прихильності до товарних марок, інтенсивності споживання, а також за пріоритетністю мотивів придбання (ціна, якість, добротність, зручність, після продажне обслуговування тощо).[7]

Фактори, які необхідно враховувати при виборі стратегії охоплення ринку.

- Наявність ресурсів. При обмежених ресурсах найдоцільнішою є стратегія цільового маркетингу.

- Ступінь однорідності продукції. Для однорідного товару (чавун, цитрусові) більше підходить масовий маркетинг, для товарів широкого асортименту прийнятніше стратегія диференційованого чи концентрованого маркетингу.

- Етап життєвого циклу товару. При виході фірми на ринок із новим товаром доцільно пропонувати лише один варіант новинки. При тому краще використовувати стратегії цільового чи масового маркетингу.

- Ступінь однорідності ринку. Якщо споживачі мають схожі смаки, бажання, купують майже однакову кількість товарів за певні періоди й однаково реагують на певні маркетингові стимули, то, безперечно, треба орієнтуватися на масовий маркетинг.

- Маркетингові стратегії конкурентів. Якщо конкуренти сегментують ринок, застосування стратегії масового маркетингу може бути згубне. Якщо конкуренти орієнтуються на масового споживача, фірма може виграти від використання диференційованого або цільового маркетингу.[7]

Література

1) http://referat-ok.com.ua/ekonomichna-teoriya/cinova-politika-servisnogo-pidprijemstva

2) http://www.virtual.ks.ua/essays-term-papers-and-diplomas/631-pricing-policies-and-business-strategy.html

3) http://buklib.net/books/37672/

4) http://pidruchniki.com/16011013/politekonomiya/tsinovi_strategiyi_pidpriyemstva_firmi_osoblivosti_tsinovoyi_politiki

5) http://bibliograph.com.ua/cena-cenoobrazovanie-3/152.htm

6) http://pidruchniki.com/1199062050051/marketing/segmentatsiya_rinku

7) http://library.if.ua/book/42/2938.html

Завдання 2. Тема: Цінова політика та стратегія підприємства

Політика цін підприємства. Життєвий цикл продукту. Стратегії ціноутворення. Сегментація ринку продукту. Цілі стратегії ціноутворення.

План

1) Політика цін підприємства та життєвий цикл продукту

2) Стратегії ціноутворення та їх цілі

3) Сегментація ринку продукту

Завдання 3. 1. Напрям дій фірми щодо ціноутворення з метою досягнення визначених цілей у конкретній ринковій ситуації протягом конкрет- ного періоду -- це:

а) фактори ціноутворення;

б) етапи процесу ціноутворення;

в) цінова політика;

г) цінова стратегія

2. Стратегії ціноутворення в межах товарної номенклатури:

а) ціноутворення в межах товарного асортименту;

б) встановлення цін на супутні товари та обов'язкові предмети;

в) встановлення цін на побічні продукти виробництва та набори товарів;

г) усе перелічене

3. До варіантів коригування цін відносять:

а) знижки, цінове стимулювання збуту;

б)метод непрямого ціноутворення;

в) політику неокруглених цін;

г) відповіді а) і в).

4. Знижки за обсяг купленого товару -- це:

а) бонусні знижки;

б) кількісні знижки;

в) прогресивні знижки;

г) знижки „сконто”.

5. Зниження ціни на товар порівняно з аналогічним товаром- зразком, який продовжує продаватися за аналогічною ціною, -- це:

а) ціна збиткового лідера;

б) ціна спеціального заходу;

в) розпродаж;

г) психологічна модифікація цін



ВИСНОВОК

методичний навчальний науковий кафедра

В процесі проходження науково-дослідної практики студентами було закріплено теоретичні знання, сформульовано професійні вміння та навички.

Основною базою практики магістрів є кафедра, в межах якої формуються наукові напрями дослідження, проблемні групи та наукові гуртки тощо. Кафедра є базовою ланкою наукових досліджень університету та забезпечує підготовку науково-педагогічних кадрів.

В результаті практики ми ознайомились з навчально-методичним забезпеченням навчального процесу:

- набули навичок практичної роботи у складанні навчальних планів та робочих програм дисциплін кафедри економіки підприємства;

- ознайомились з методикою викладання дисциплін кафедри;

- підготували план проведення заняття з обраної дисципліни курсу професійної підготовки;

- набули та поглибили навички науково-дослідної роботи, виступили з доповідями.

Після проходження науково-дослідної практики можна зробити висновок, що головною метою є поглиблення та закріплення знань студентів з питань організації і форм здійснення навчального процесу в сучасних умовах, його наукового, науково-методичного та нормативного забезпечення, формування вмінь і навичок опрацювання наукових та інформаційних джерел при підготовці занять, застосування активних методик викладання професійно орієнтованих дисциплін відповідного фахового напряму та дисциплін фундаментального циклу для спеціальностей.

Науково-дослідна складова комплексної практики дає можливість використовувати нові методики, отримати потрібні результати за застосувати їх під час написання магістерської роботи.

Размещено на Allbest.ru

...