Розвиток дитячих естетичних, етичних та інших почуттів під час сприймання ними художніх творів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Навчально-науковий інститут педагогічної освіти, соціальної роботи та мистецтва

Кафедра дошкільної та початкової освіти

Реферат

Розвиток дитячих естетичних, етичних та інших почуттів під час сприймання ними художніх творів

Виконала Музичка Оксана Вікторівна

Перевірила Слюсар Тетяна Антонівна

Черкаси 2014

Вступ

Художня література служить могутнім, дієвим засобом розумового, морального і естетичного виховання дітей, вона має великий вплив на розвиток і збагачення мовлення дитини.

Прищеплювати дітям любов до книги необхідно ще з дошкільного віку, адже як показує практика, діти, які приходять до першого класу вже з деяким багажем знань з літератури, краще виявляють бажання та інтерес до навчання.

Літературу для дітей потрібно обирати з урахуванням їхнього віку та інтересу. Потрібно пам'ятати що навіть якщо дитина вже вміє самостійно читати, необхідно продовжувати читати для неї. Також після прочитання твору чи його окремої частини необхідно з'ясувати що і як запам'ятав та зрозумів малюк. Завдяки цьому дитина навчається аналізувати прочитане, виховується морально та збагачує свій словниковий запас.

Художня література відкриває перед дітьми світ людських почуттів, викликає інтерес до особистості.

Навчившись співпереживати з героями улюблених творів, діти починають помічати та розуміти настрій оточуючих. Відкриваються гуманні почуття - доброта, протест проти несправедливості, чесність, принциповість.

Значення літератури

Важко уявити собі дошкільне дитинство без книги. Супроводжуючи людину з перших років її життя, художня література має великий вплив на розвиток і збагачення мовлення дитини, виховує уяву. Слухаючи знайому казку, вірш, дитина переживає, хвилюється разом з героями. Так вона вчиться розуміти літературні твори і за допомогою цього формується як особистість.

У народних казках перед дітьми розкривається влучність і виразність мови; в оповіданнях діти пізнають лаконічність і точність слова; у віршах вловлюють пісенність, музичність і ритмічність рідної мови. Однак повноцінно сприймається літературний твір лише в тому випадку, якщо дитина до нього відповідно підготовлена. Тому необхідно звертати увагу дітей як на сам зміст літературного твору, так і на його виразні засоби. Не варто забувати, що інтерес до читання можна прищепити лише в тому випадку, якщо література буде відповідати інтересам малюка, його світогляду, запитам, душевним спонуканням.

Сприйняття дітьми літературних творів в дошкільному віці є досить складним. Кожна дитина проходить великий шлях від простої участі в зображуваних подіях до більш складних форм естетичного сприйняття літературного твору. Психологи звернули увагу на особливості розуміння дошкільниками художньої форми і змісту літературних творів - це і великий життєвий досвід дитини, і конкретність мислення, і безпосереднє відношення до дійсності. Естетичне сприйняття літературного твору відбувається в результаті цілеспрямованого сприйняття на певному щаблі розвитку.

Дорослішаючи, діти опановують здатність аналізувати літературні твори, вчаться передавати певний зміст у єдності його художньої форми, а також в активно освоюють засоби художньої виразності. [1]

Особливості сприйняття і розуміння дітьми літературних творів

Щоб повністю реалізувати виховні можливості літератури, необхідно знати психологічні особливості сприйняття і розуміння цього виду мистецтва дошкільнятами.

У процесі сприйняття художнього твору дошкільник по-своєму сприймає художні образи, збагачує їх власною уявою, співвідносить зі своїм особистим досвідом.

Інтерес з'являється рано. Спочатку дитині цікаво перегортати сторінки, слухати читання дорослого, розглядати ілюстрації. З появою у дитини інтересу до картинки починає виникати інтерес до тексту. Як показують дослідження, при відповідній роботі вже на третьому році життя дитини можна викликати в неї інтерес до долі героя оповіді, змусити малюка стежити за ходом події і переживати нові для нього почуття. Сприйняття носить надзвичайно активний характер. Дитина ставить себе на місце героя, подумки діє, бореться з його ворогами.

Дитячі враження закарбовуються в пам'яті, напоюють душу трепетною поезією, ніжним теплом, світлою добротою, щирою любов'ю до життя. Чим більше дитина бачить прекрасного, тим змістовнішою вона стає сама, тим повнішим стає все її життя. [2]

Три стадії сприймання поетичного твору

Проблему сприймання і розуміння художніх творів досліджували вчені в різних напрямах: сутність і структура сприймання (А. Богуш, А. Бородич, І. Зимняя, Н. Карпинська, Г. Костюк, Б. Теплов та ін.), особливості сприймання дітьми художніх текстів (Н. Ветлугіна, Л. Гурович, Д. Дубовис-Арановська, В. Єзикеєва, О. Монке, Н. Морозова, Л. Пеньєвська, Л. Славіна, С. Чемортан, П. Якобсон та ін.), поетичних творів (С. Бухвостова, Н. Гавриш, С. Жупанін, Р. Жуковська, Н. Кирста, В. Лейбсон, С. Крегжде, А. Полозова, Н. Панкратова та ін.).

Сприймання художніх творів визначається як складний багатокомпонентний процес, що складається з таких складових: слухання, уявлення, усвідомлення прослуханого та його розуміння. У процесі сприймання поетичного твору виокремлюють три стадії. Перша стадія - безпосереднє сприймання твору, тобто відтворення й переживання образів твору. На цій стадії провідну роль відіграє уява, твір сприймається "серцем", а потім уже розумом. Друга стадія - розуміння змісту твору. Провідним стає мислення та оскільки воно оперує тим, що було емоційно пережито, воно не відбиває емоційності сприймання твору, а поглиблює його. Третя - вплив художньої літератури на особистість дитини як кінцевий результат сприймання художніх творів (О.Никифорова).

Умовою повноцінного сприймання поетичного твору є розвинений "поетичний слух. Поетичний слух - це здатність до всебічного раціонального й емоційного відчуття, розуміння, сприймання і відтворення змісту, художньої форми, виразних мовних та інтонаційних засобів поетичної мови художнього твору. [3]

Виховні властивості художнього твору

В сприйнятті художнього твору беруть участь уява, сприйняття, увага, мислення, пам'ять, емоції та воля. Кожен з цих процесів виконує свою важливу функцію в загальній діяльності - у знайомстві з явищами навколишньої дійсності через мистецтво. Н.К. Крупська писала: "Треба допомогти дитині через мистецтво... ясніше мислити і глибше відчувати".

Т.А. Рєпіна зазначала, що твори мистецтва не тільки розширюють уявлення дитини, збагачують її знання про дійсність; головне - вони вводять її в особливий, винятковий світ почуттів, глибоких переживань і емоційних відкриттів.

Естетичне сприйняття дійсності, як зазначає Л.Я. Панкратова, являє собою складну психічну діяльність, своєрідно поєднує в собі як інтелектуальні, пізнавальні, так і емоційно-вольові моменти. Естетичне ставлення до навколишнього формується в процесі життя дітей, у зв'язку із загальним ходом їх психічного розвитку, під визначальним впливом виховання не тільки художнього, а також розумового і морального. Разом з тим сприйняття прекрасного в житті і в мистецтві впливає на загальний психічний розвиток дитини, на формування його розуму, почуття і волі.

А.Запорожець говорив, що для того щоб правильно зрозуміти художній твір, дитина повинна поставитися до нього, як до образу, як до зображення реальних предметів і явищ. Це вміння, природно, відсутнє у новонародженої дитини і з'являється лише на певному щаблі розвитку. У ряді досліджень було показано, що діти на порозі дошкільного віку не достатньо диференціюють зображення і зображуване. Вони відносяться до зображення як до реального предмету.

Однак протягом дошкільного віку дитина значно просувається в цій області і в ряді випадків досить чітко розрізняє те, що відноситься до області мистецтва, і те, що відноситься до зображеної в ній дійсності. Це ясно виступає відносно дитини до художнього вимислу. Дитина починає розрізняти зображення і зображуване. Такі реальні предмети і явища, а таке їх зображення в казці. Вони пов'язані один з одним, але вони не одне і те ж. Це важливий крок у розумінні художнього образу. Художній образ є образом у власному розумінні слова, відображаючи характерні, типові риси предмета. Залежно від зображуваного сюжету і роду художнього твору відображення дійсності в мистецтві може набувати різноманітних форм. Казка, наприклад, відображає дійсність дуже своєрідно. Вона допускає значні відступи від буквальною передачі реальності, відкриваючи простір для творчої уяви.

Реалістичний підхід до казкової фантастики виробляється у дитини тільки на певному щаблі розвитку і лише в результаті виховання. Спостереження Г.А. Титаренко показали, що малюки, не володіючи відповідним досвідом, часто готові погодитися з будь-яким вигадкою. Тільки в середньому дошкільному віці дитина починає впевнено судити про достоїнства казки, виходячи з правдоподібності зображених у ній подій.

Однак естетичне сприйняття не зводиться до пасивної констатації відомих сторін дійсності, хоча й дуже важливих і суттєвих. Воно вимагає, щоб сприймач ввійшов всередину зображуваних обставин, подумки взяв участь у діях героїв, пережив їх радощі і печалі. Такого роду активність надзвичайно розширює середу духовного життя людини, має важливе значення для її розумового і морального розвитку.

Психолог Л.С. Славіна показала, що при відповідній педагогічній роботі вже у малюка-дошкільника можна викликати інтерес до долі героя оповіді, змусити його стежити за ходом подій і пережити нові для нього почуття. література виховання мовлення

Л. Гурович зазначала, що аналіз сприйняття дітьми художніх творів показав пряму залежність між сприйняттям моралі художнього твору і моральними якостями дітей. Спостереження за дитячим колективом в процесі сприйняття дитячої книги, а особливо бесіди після читання показують різницю в розумінні моральної ідеї та образів художнього твору в залежності від особистих моральних якостей колективу. Емоційний відгук дітей на читання і питання вихователя, їхні репліки, поведінка після читання чинять сильніший вплив на дітей моральної ідеї твору, позитивних моральних якостей і вчинків героїв, коли вони відповідають їх власним позитивним якостям.

Розвиток творчого сприйняття художньої літератури означає, що висувається завдання організувати різні форми активності, в яких діти повинні виявити специфічні риси осмислення ними конкретного літературного матеріалу. Поряд з цим необхідно звертатися до деяких загальних характеристиках дитячого світогляду, які стали б основою створення ними творчих образів художніх творів.

Естетичний розвиток

Естетичний світогляд А.В. Запорожець бачив як осягнення чудесного в повсякденному, індивідуального в загальному. Розвиток естетичного світобачення здійснюється шляхом створення умов для творчого сприйняття дітьми творів художньої літератури. Літературні твори є своєрідними і доступними дитині "акумуляторами" естетичного світобачення. У ході їх сприйняття дитина створює особливу систему образів, що показують їй індивідуальність і самобутність явищ дійсності в деякому цілісному художньому контексті. Крім цього, сприйняття літературних творів може бути побудоване як синтетична форма освоєння дитиною світу художньої культури.

Е.А. Флерина відзначала і таку особливість, як наївність дитячого сприйняття: діти не люблять поганого кінця, герой повинен бути фартовим. Вона ж називала характерною рисою сприйняття художнього твору дітьми єдність "відчуттів" і "мислення".

А.В. Запорожець зазначав, що активне сприйняття художнього твору частіше виражається в окремих мовних і дієво-ігрових проявах дитини, а не в здатності переказати його. При цьому у дитини виникає ціла гама переживань, що носять яскравий емоційний характер: здивування, подив, радість, жах, захоплення і т.п. .

В. Яшіна помітила, що літературний твір представляє собою складне утворення, що складається з самого тексту і необхідного в нетекстового контексту, який будується самою дитиною відповідно до її індивідуальних і вікових можливостей. Отже, характер протікання взаємодії дитини з твором визначається двома основними моментами - самим текстом (його змістом, структурою, звучанням, обумовленими специфікою "усних" форм піднесення) і способами пізнання, осмислення навколишнього світу, що склалися під впливом минулого життєвого і мистецького досвіду.

Чинники що впливають на сприйняття дитиною художнього твору

За словами психолога В.Мухіної, сприйняття дітьми літературного твору залежить від ряду взаємопов'язаних причин. З одного боку, конкретний текст дитина сприймає у своїй цілісності та унікальності. Казка, яку вона почула, єдина і неповторна. З іншого боку, дитина знає й інші казки, її літературний досвід досить широкий. Сприйняття художньої літератури дітьми носить творчий характер. Сприйняття характеризується емоційною включеністю, багато варіантністю, свободою інтерпретації .

Творче сприйняття дітей стимулюється деякими властивостями літературних творів. Стимулюється воно не просто новизною тексту або невизначеністю, а специфічним комплексом характеристик літературного твору. До них відносяться: доступна невизначеність, проблемність у прочитанні добре відомої ситуації, яка виростає з поєднанням суперечностей, представлених у формі будь-яких очевидних для дитини смислових невідповідностей, і яскраво виражених змістовних, ритмічних та інших аналогій з добре відомими творами.

Л.М. Гурович на основі узагальнення наукових даних і власного дослідження розглядає вікові особливості сприйняття дошкільниками літературного твору, виділяючи два періоди в їх естетичному розвитку: від двох до п'яти років, коли малюк недостатньо чітко відокремлює життя від мистецтва, і після п'яти років, коли мистецтво, у тому числі і мистецтво слова стають для дитини самоцінним.

Отже, сприйняття творів художньої літератури залежить від віку дітей, їхнього досвіду, індивідуальності. Вивчення вікових особливостей показує, що у дошкільнят можна розвинути емоційне естетичне сприйняття літератури фольклору, тобто вміння розуміти і відчувати не тільки зміст, а й форму твору, виявляти поетичний слух, відгукуватися на образну мову, виразність інтонації. [4]

Художня література в освітньому процесі: сучасні технології.

Актуальність проблеми оновлення методів роботи з літературними творами пояснюється місцем і роллю художнього слова як ключового засобу виховання, розвитку і навчання дітей, зокрема її вплив на морально-духовне становлення особистості. Ключовою для усвідомлення необхідності вдосконалення змісту й способів роботи з літературними творами є думка, що цей твір акумулює в собі величезні розвивальні й виховні можливості мистецтва, педагогіки і психології, які, проте можуть бути реалізовані лише за умови готовності дитини до його сприйняття й активної творчої співдії з персонажами твору чи середовищем, відображеним у ньому. Отже, виховний вплив літературного мистецтва стає важливим за умови забезпечення активного сприйняття твору, максимально-повного емоційного переживання й проживання подій, взаємин, почуттів, про які в ньому йдеться. Літературні твори можуть сприйматися дітьми по-різному - як джерело інформації, забава, інтелектуальне завдання, витвір мистецтва, повчальна соціальна ситуація, моральне правило.

Говорячи про літературні твори, ми в жодному разі не мінімізуємо значення й місце творів усної народної творчості. Фольклор - живодайне джерело художньої літератури, а фольклорні твори супроводжують життя дитини від самого народження. Казка як класичний зразок фольклору з її яскравим, романтичним зображенням світу, ідеалізацією позитивних героїв, захоплює й водночас навчає дітей основних законів соціуму. Колоритна, яскрава мова казок викликає в уяві чудові образи, пробуджує фантазію. Повною мірою особливості фольклору проявляються й у малих формах: прислів'ях, приказках, загадках, гуморі. Прості й невеличкі за обсягом, вони дивують оригінальною будовою, широким використанням мовних виразних засобів.

Організацією сучасного освітнього процесу передбачено збільшення часу в освітньому процесі на ознайомлення з художньою літературою.

Сучасна методика пропонує багатий спектр видів занять з ознайомлення з літературними творами. Їх можна типізувати за різними параметрами. Наприклад, за літературними жанрами. На окремих заняттях знайомимо дітей з малими фольклорними формами, представляємо ці твори дітям, як витвори мистецтва слова, коротко й доступно розповідаємо про їх виникнення, функціональне призначення, особливості побудови і т.п. На інших заняттях подаємо дітям казки. Заняття, на яких читаємо дошкільнятам оповідання, називаються живими історіями і супроводжуються здебільшого етичними бесідами. Особливе місце в ознайомленні з літературними творами посідають заняття з ознайомлення з поетичним словом.

Водночас літературні заняття розрізняються за основним видом художньо-мовленнєвої діяльності, який педагог застосовує на занятті. Так, літературний твір дітям читають чи розповідають, і художньо-естетичне сприймання тексту буде основним видом діяльності на такому занятті. Основним видом художньої діяльності на інших заняттях може бути художня комунікація, тобто розмова вихователя з дітьми на основі прочитаного раніше твору. Подобається дітям такий вид заняття, як літературні творчі ігри, на яких дошкільнята стають співавторами казки чи розповіді, реалізують власну словесну творчість. Підсумкові заняття у формі літературних вікторин мають велике значення, оскільки дають змогу систематизувати здобутий раніше літературний досвід.

Сучасна методика досить гнучко підходить до організації літературних занять, на перший план ставить інтереси дітей. [5]

Висновки

На мою думку, художня література має чи не найбільший вплив на розвиток дитячої особистості, її етичні та естетичні почуття. Тому необхідно пам'ятати про її важливість.

Почуття любові та інтересу до літератури потрібно викликати в людини з самого малку. Адже саме в віці від 3 років дитина починає розуміти та сприймати її. Саме за допомогою впливу художньої літератури на дитину, малюк починає формуватися як особистість. В нього з'являються гуманні почуття.

Найкращим жанром літератури для дошкільника є фольклор. Він не лише розвиває почуття дитини, а й збагачує її словниковий запас мальовничими словами рідної мови.

Необхідно розуміти що дошкільник краще проявляє розуміння твору в ігровій діяльності, адже переказати твір малюк ще не може. Тож непотрібно зайве навантажувати дитину. Краще створити ігрову ситуацію в котрій кожна дитина зможе відтворити своє власне бачення та розуміння прочитаного чи прослуханого.

Та все ж необхідно пам'ятати про вікові та індивідуальні потреби дітей. Адже, для дитини кращою буде той твір який відповідає не лише її віку, а і її власним принципам та переконанням.

Тож художня література є невід'ємною частиною формування дитячої особистості.

Використані джерела

1. Роль художньої літератури в розвитку дітей дошкільного віку [ Електронний ресурс] http://dohcolonoc.ru/cons/4508-rol-khudozhestvennoj-literatury-v-razvitie-rechi-detej-doshkolnogo-vozrasta.html

2. Роль художньої літератури у вихованні дітей і розвитку їх мови [ Електронний ресурс] http://www.ivalex.vistcom.ru/konsultac/konsultac2324.html

3. Методика роботи з поетичними творами [ Електронний ресурс] http://cursovi.narod.ru/text.htm

4. Психолого-педагогічні особливості сприйняття художнього твору дошкільниками [ Електронний ресурс] http://www.scienceforum.ru/2015/832/9417

5. Методичні рекомендації [ Електронний ресурс] http://www.pryluky-dnz11.edukit.cn.ua/metodichna_skarbnichka/metodichni_rekomendacii/

Размещено на Allbest.ru