Корекція мотивації ставлення до природи у дітей 6-7 річного віку
Завдання екологічного виховання. Складові екологічної культури. Педагогічні умови зрощування цілісного ставлення до природи. Екологізація у дошкільному закладі діяльності, екологічно мотивована діяльність. Використання програмних практичних занять.
Рубрика | Педагогика |
Вид | дипломная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 08.11.2016 |
Размер файла | 344,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Вихованню в дошкільнят ціннісного ставлення до при роди сприяють знання із соціальної екології, які можна подати в процесі опрацювання таких тем: "Наше здоров'ї і природа", "Як зберегти своє здоров'я", "Моя екологічні безпека", "Що я можу зробити для збереження рідно природи" [1,c. 23].
Дошкільні програми ознайомлення дітей зі світом природі донедавна не включали людину в коло об'єктів дослідження. Через це дитина не могла відчути себе частиною біосфери. Щоб допомогти усвідомити тісний зв'язок між природою та життям людини, треба ознайомлювати їх з структурою власного організму (будовою та функціямі органів, доступних для безпосереднього сприймання), навчати орієнтуватися в основних показниках здоров'я, пояснювати вплив на організм природних чинників.
Особливу увагу слід приділяти проблемам екологічної безпеки. Зазвичай, дітей учать правил безпечно поведінки на дорогах та в поводженні з побутовими приладами, але дошкільнята майже нічого не знають про те, як шкідливо для здоров'я гратися біля дороги (через загазованість), поряд зі смітниками, купатися в річках, що знаходяться біля промислових споруд, їсти овочі та фрукти які ростуть обабіч залізничних колій, автошляхів тощо. Поняття екологічної безпеки слід розкривати, подаючи паралельно інформацію про якісний стан повітря, води, продуктів, що були вирощені без хімічних добрив, та їхній вплив на здоров'я людини. Дослідження показують, що великий обсяг негативної інформації може шкідливо позначитись на психіці маленьких учнів: виникає почуття страху, безсилля, зневіра в можливості змінити ситуацію на краще Отже, основне завдання кожного педагога -- виховати в дошкільнят прагнення виконувати хоча б найпростіші, але конкретні дії для збереження навколишньої природи і навчити їх цього.
Висновки до розділу 1
Мета, зміст і завдання екологічного виховання дітей великою мірою зумовлені наявністю у педагогічному процесі об'єктивних і суб'єктивних умов. При цьому до об'єктивних умов належать:
- рівень педагогічної діяльності й майстерності вихователів, їх загальна і спеціальна підготовка з питань екологічного виховання;
- екологічна спрямованість педагогічного процесу дитячого садка загалом і в кожній віковій групі зокрема (реальна можливість спілкування з об'єктами живої і неживої природи);
- єдність і взаємодія суспільного та сімейного виховання. До суб'єктивних умов ми відносимо:
- готовність дітей дошкільного віку до сприймання, розуміння і засвоєння уявлень про природи (інтелектуальна сфера);
- готовність дітей до практичної реалізації знань у доступних видах діяльності;
- формування суспільно значимих мотивів їх поведінки (емоційно-чуттєва і дійово-вольова сфери).
Остання умова синтезує в собі знання не лише як доступні для засвоєння наукові відомості, а й як оцінку навколишнього, мотив до діяльності. А це означає, що шляхом практичної діяльності уже забезпечується трансформація знань дітей в основу тих почуттів, які виховуються в дошкільному віці. Зміст почуттів становлять знання, уявлення, теоретичні припущення. Саме вони функціонують як обов'язкова складова практичних методів пізнання природи -- природничого досліду, праці в природі, творчої діяльності та ін. Ось тут і спрацьовує практична спрямованість знань та уявлень дітей.
Таким чином, активне засвоєння дітьми дошкільного віку доступних знань, їх аналіз як основи почуттів, а почуттів -- як основного регулятора взаємодії дітей з природою у різних видах діяльності є визначальним фактором ефективного формування екологічних знань, екологічного виховання.
У низці об'єктивних умов особливу роль виконує вихователь, його вміння активізувати, стимулювати розвиток інтелектуальної, емоційно-вольової сфери особистості, виходячи з конкретних індивідуальних і вікових особливостей дітей. У становленні екологічних знань чимале значення має моральна та інтелектуальна сприйнятливість дитини, здатність до розумових операцій -- аналізу, синтезу, порівняння тощо, а також їх експресивно-емоційне ставлення до об'єктів і явищ, які пізнаються. Ця особливість домінує в дошкільному віці й виступає у роботі педагога необхідною передумовою .
Розглядаючи екологічне виховання з позицій комплексного підходу, ми визначаємо діалектичну єдність об'єктивних і суб'єктивних умов як запоруку ефективності його організації й результату. Викладачам спеціальної методики ознайомлення дітей дошкільного віку з природою варто врахувати, що вихователь повинен бездоганно володіти всіма компонентами цієї складної й багатогранної проблеми. Звертаючись до її завдань, у концепції екологічної освіти і виховання І. Звєрєв виділяє такі:
- засвоєння провідних ідей, основних екологічних понять, на основі яких досягається оптимальний вплив людини на природу відповідно до її законів;
- розуміння різноманітної цінності природи як одного з основних джерел розвитку виробництва і культури;
- оволодіння прикладними знаннями, практичними навичками раціонального природокористування, вміння оцінювати стан навколишнього середовища, приймати правильне рішення і не допускати негативних впливів на природу в громадській діяльності;
- свідоме дотримання норм впливу на природу, які виключають спричинення їй шкоди, забруднення чи руйнування природного середовища;
- розвиток духовної потреби людини у спілкуванні з природою, усвідомлення її благочинного впливу, прагнення до пізнання закономірностей природи;
- активізація діяльності щодо поліпшення природного і штучно створеного середовища, нетерпиме ставлення до дій людей, які приносять їй шкоду, пропаганда природоохоронних ідей.
Абсолютно очевидний той факт, що такі завдання можуть розв'язуватись успішно в тому випадку, коли навчально-виховного процес вузу буде ґрунтуватися на принципово важливому дидактичному положенні -- аналізові екологічної освіти студентів дошкільних відділень і факультетів дошкільного виховання як складової частини їх загальної професійної підготовки та всебічного виховання. Сучасний дошкільний працівник є не лише вихователем, а її носієм знань з різних галузей. Отже, він володіє великими можливостями одночасного впливу на формування елементарних знань і відносин, практичних вмінь і навичок у своїх вихованців [3,c.125].
Для того, щоб провести екологічні ідеї найраціональнішими і найсприятливішими "шляхами" до дітей, вихователь повинен сам бути носієм високої екологічної культури, мати цілісну систему наукових поглядів на проблему взаємовідносин і співіснування з природою. Лише за цих умов вихователь зможе визначати різноманітність матеріальної, морально-естетичної й пізнавальної цінності природи, підпорядкувавши цьому роботу з дітьми у дитячому садку і пропагандистську діяльність серед батьків.
Отже, екологічна культура, якщо її розглядати в широкому соціальному аспекті, має бути оцінена сьогодні як один зі складників кваліфікаційної характеристики вихователя. У цьому зв'язку зупинимось на аналізові об'єктивних умов, виділимо аспекти, що видаються нам найважливішими з погляду даної проблеми у сучасному педагогічному процесі дошкільного закладу, наприклад, рівень педагогічної кваліфікації й майстерності вихователів, їх загальна і спеціальна підготовка до екологічного виховання. Вона передбачає знання та розуміння педагогом провідних положень наукових основ пізнання, охорони і збереження природи, розуміння значення природного середовища, що виступає компонентом еколого-педагогічної характеристики вихователя.
Стає очевидним той факт, що важливим орієнтиром у загальній і спеціальній підготовці вихователів дошкільних закладів є їх чіткі знання про взаємодію членів суспільства з навколишнім середовищем у кожному окремо взятому регіоні та Україні загалом, про об'єкти охорони живої і неживої природи у рідному районі, про зміст і призначення Червоної книги на всіх рівнях її видання.
Еколого-педагогічна підготовка вихователя передбачає достатньо високий рівень його громадської та професійної відповідальності за стан, збереження і охорону навколишньої природи. Громадська позиція простежується у конкретній практичній діяльності, спрямованій на збереження природи. Еколого-педагогічна підготовка вихователя переконує його в необхідності й важливості передачі своїх знань дітям та їхнім батькам, стимулює творчий пошук різноманітних форм природоохоронної діяльності в мікрорайоні, місті чи селі з залученням широких верств населення [22,c.231].
Водночас з узагальненими знаннями теоретичних основ охорони природи педагогові важливо знати й пропагувати історію та сучасний стан проблем природного середовища у рідному краї, вміти обґрунтовувати необхідність екологічної просвіти всіх вікових груп населення.
Оволодіння конкретними знаннями, розуміння завдань, умов, використання форм організації та засобів екологічного виховання дітей дошкільного віку як складової частини всебічного розвитку особистості, вміння моделювати педагогічні ситуації, конкретну практичну діяльність дітей з адаптованими завданнями, враховуючи вікові та індивідуальні особливості дошкільнят, конкретні можливості
Розділ 2. Педагогічні умови виховання цілісного ставлення до природи дітей дошкільного віку
2.1 Формування екологічно мотивованої діяльності дошкільнят
Організація взаємодії дошкільнят з об'єктами природи у довкіллі потребує аналізу й урахування основних закономірностей їхньої діяльності. Насамперед зауважимо, що діяльність не є самодостатнім утворенням, а похідна від діяча. Дитині змалечку притаманна активність, яка проявляється у рухових діях. Усі вони виникають під впливом конкретних подразників, що перебувають на близькій відстані й здійснюються без попереднього плану чи наміру. У перші роки життя малюка не мета спрямовує його дії, а самі дії підказують мету. Дитиною керують неусвідомлений потяг до чогось, прагнення пізнати приємного відчуття й уникнути неприємного, її рухові дії передують мисленню. Тобто вона спочатку діє, і вже потім намагається, збагнути те, що робить. У три-чотирирічного дошкільняти ще недостатньо розвинута здатність контролювати себе. А нервові збудження гальмуються дуже повільно, йому важко спрямовувати свої почуття та дії певним чином і утримувати їх до отримання потрібного результату. На думку фахівців, за умови відповідного виховання лише 6-7-річна дитина може ставити перед собою певну мету й досягати її [12,c.62].
Здатність діяти послідовно й цілеспрямовано формується поступово й поетапно. Спочатку наслідуються дії та поведінка дорослих. Ця риса, яка ґрунтується на притаманній дошкільному віку навіюваності, є для педагога потужним виховним засобом. На наступному етапі діти вчаться виконувати нескладні й зрозумілі їм дії та доручення. У такий спосіб виявляється їхня природна активність, нагромаджується життєвий досвід, розвиваються вольові якості.
Після виконання окремих, не пов'язаних між собою дій, дитина має набути досвіду цілеспрямованої діяльності, коли ставиться певна мета, планується послідовність дій і досягається конкретний результат. Оскільки ж рухи та вчинки ще слабко узгоджуються, дії непослідовні, обсяг знань та вмінь недостатній, то будь-яка її діяльність потребує цілеспрямованого впливу дорослого. Тут чимало важать схвалення проявів самостійності, наполегливості, прищеплення віри в себе, самоповаги, навчання самоконтролю та самооцінки.
Аналізуючи специфіку діяльності дітей дошкільного віку, ми спираємося на положення наукової психології про категорію діючого суб'єкта, який не лише виробляє матеріалізовані продукти (дошкільнят, ясна річ, не стосується), а й розвивається як особистість. Передумовою ж розвитку особистісних якостей є не будь-яка діяльність, а та, що відповідає певному ставленню до неї і дає змогу проявляти його[12,c.341].
За даними екологічної психопедагогіки, у ставленні дошкільнят до природи переважає когнітивний компонент. Отож активність дитини доцільніше розвивати в пізнавальній діяльності. Її основними видами є спостереження, пошукова робота, екологічне моделювання.
У науковій літературі спостереження трактується як діяльність, самостійно організовувана особою-спостерігачем. С. Рубінштейн розглядав цей процес як результат усвідомленого сприймання об'єкта чи явища, в ході якого розвивається мислення дитини. Розвинутість і результативність здійснюваних спостережень можливі за умови, якщо дошкільнята здатні: приймати пізнавальне завдання; планувати послідовність дій; самостійно ставити короткочасну мету спостереження; фіксувати його результати у вигляді висловлювань, у художній творчості, в календарі спостережень; а також використовувати засвоєні засоби пізнання в нових умовах.
Уміння організовувати спостереження залежить від достатньої кількості систематизованих знань та їх усвідомлення дитиною. І саме спостереження є передумовою формування пізнавальної діяльності. За даними науковців, найбільш значущими в організації цього процесу є такі моменти:
- зміст спостережень за живими істотами складають: їхній зовнішній вигляд; способи функціювання (поведінка); компоненти середовища існування та особливі ознаки, які допомагають пристосовуватися до нього; взаємодія з іншими живими істотами та людьми;
- обсяг знань, які подаються дошкільнятам, розподіляється на "порції", що дає змогу поступово й ґрунтовно засвоювати їх;
- спостереження з певної теми проводяться протягом одного-трьох місяців з невеликими інтервалами в часі, завдяки чому в дитини формуються пізнавальний інтерес, емоційний досвід.
У дитячій пошуковій діяльності експериментування є провідним упродовж усього дошкільного віку. Тут дитина--дослідник, який самостійно діє з предметами задля їх пізнання та оволодіння ними. Вже від самого малечку діти виконують й соціальні експерименти, випробовуючи на дорослих та однолітках різноманітні способи власної поведінки у пошуках найдоцільніших варіантів.
Структуру будь-якого досліду становлять: постановка проблеми; пошук способів її розв'язання та побудова гіпотез; вирішення завдання за допомогою практичних дій. У дослідницькій діяльності пошукове завдання виконується практично, що відповідає дійовому типу мислення дошкільнят. Більшість дослідів дають змогу відразу ж отримати результат, це стимулює цікавість дитини. А позаяк здатність бачити невідоме ґрунтується на попередньо набутому досвіді, тож успішна дослідницька діяльність можлива за наявності в дітей певних знань про світ природи [7,c.43].
Психолого-педагогічними дослідженнями встановлено, що за допомогою просторових та графічних моделей у дитини досить легко формуються орієнтувальні вміння, інтелектуальні та практичні дії, розвиваються мис-леннєві процеси; доведена й ефективність створення разом із дорослим екологічних моделей. Доцільність моделювання зумовлена розмаїттям природних явищ, змінністю і циклічністю сезонних ознак, прихованістю причинових зв'язків. Так звані конічні моделі(схожість образу з натурою) дають змогу показати дітям не лише особливості будови та поведінки тварин, а й пристосувальний зв'язок із середовищем існування, в основі якого -- маскувальне й залякувальне забарвлення та відповідні форми поведінки. За допомогою моделей-шкал демонструють різні аспекти будови рослини: колір, розмір, характер поверхні, форму, кількість окремих частин. Це дасть нам змогу сприймати і характеризувати її за кількома ознаками водночас.
Розвиткові продуктивної та інтелектуальної діяльності сприяє графічне моделювання. Воно складає основу просторово-часових графічних моделей, які використовуються в еколого-виховній роботі для зображення об'єктів природи на різних етапах їх перетворення. На основі графічного моделювання розробляються й різного типу календарі спостережень за явищами природи. Спосіб фіксації спостережень і їх зміст залежать від віку дітей. Так, молодшим дошкільнятам, у яких переважає наочно-образна форма мислення, доцільно користуватися іконічним способом фіксації, який відображає взаємозв'язки у природі, умови життєдіяльності живих істот, просторові та часові параметри. Робота з календарем інтенсивно сприяє розвиткові образного мислення, актуалізує сприйняті образи, дає змогу матеріалізувати прояви активності дітей. Відтак пізнання стає цілеспрямованим і набуває характерних ознак діяльності.
Перцептивно-перфективний компонент ставлення дошкільнят до природи, порівняно з когнітивним, і ще недостатньо розвинутий. Це пояснюється передусім специфікою дитячого сприймання, головна особливість якого -- недиференційованість та емоційна насиченість (але не спрямованість). Сприйнятий об'єкт є цілісним сплавом загальносхематичного зовнішнього образу й емоційних відчуттів, про що свідчать висловлювання та малюнки дітей: у них відсутні характерні деталі цього об'єкта, а емоційні відчуття проявляються в інтонації голосу, міміці, у виборі певного кольору. Щоб сформувати в дитини чутливість до естетичних якостей природи, потрібне цілеспрямоване керівництво з боку дорослих, яке передбачає спілкування, спільні спостереження й екологізацію продуктивних та художніх видів діяльності, що є специфічно дитячими. Дошкільнята опановують технологію естетичної взаємодії, втілюючи свої враження у малюнках, конструкціях, аплікації, у пластичних рухах, літературній творчості, театралізуванні. Діяльність естетичного спрямування закладає підґрунтя для розвитку естетичних потреб, які стимулюють відповідну поведінку в природі. В розвинутому вигляді така поведінка можлива в юнацькому віці [13,c.65].
Основна форма вияву активності дошкільняти -- гра, яка водночас є для нього й головним способом пізнання зовнішнього світу Дитину захоплює здебільшого сам ігровий процес; від трьох-чотирьох років з'являються епізодичні, а від п'яти-шести -- систематичніші цільові задуми й планомірне їх виконання. Гра -- емоційна діяльність дітей, і введення її в освітній процес створює емоційне тло й сприяє становленню екологічно мотивованої діяльності.
Для розв'язання освітніх завдань, виховання морально-вольових якостей у дітей використовують дидактичні ігри. Важливим моментом у їх організації є збереження структурних елементів гри: зосередження уваги на суто ігрових завданнях, дотримання ігрових правил, відсутність суворого контролю ігрових дій тощо. Порушення зазначених структурних елементів перетворює гру на систему вправ.
Екологізація сюжетно-рольової гри як самостійного виду дитячої діяльності вимагає дотримання певних умов. Передусім становлення самостійної гри передбачає керівництво з боку дорослого. Сюди входять набуття дошкільнятами знань про навколишню дійсність та оволодіння способами послуговування ними в іграх, що дає змогу використовувати сюжетно-рольову гру у процесі екологічного виховання. В екологічно спрямованій діяльності може бути задіяний будь-який структурний елемент цієї гри -- уявна ситуація, роль, ігрові дії та атрибути [2,c.90].
Для створення ігрової мотивації та опосередкованого навчання використовуються й інші види ігор, зокрема, ігри з правилами -- сюжетно-рухливі, рухливі, настільно-друковані, словесні, де носієм ігрових умінь є дорослий. Багаторазове повторення таких ігор розвиває самостійність дітей. Граючи, вони прагнуть отримати втіху, а тому орієнтуються загалом на правила та ігрові дії, тоді як для дорослого основним є дидактичне завдання.
Праця у природі як самостійна діяльність дитини неоднозначно оцінюється в дошкільній педагогіці та психології. Догляд за живими істотами потребує певних знань про умови їхньої життєдіяльності та навичок виконання практичних дій. Недостатність або відсутність у дитини відповідних знань може заподіяти шкоду, а негативний наслідок спричинює знищення інтересу до цього виду діяльності. Слід також брати до уваги й те, що в догляді за рослинами і тваринами результат може бути віддаленим у часі, він не завжди має реально виражені й зрозумілі дітям ознаки. Турбота про живих істот потребує розвиненого почуття відповідальності, відчуття значущості своїх дій, їх систематичності. Мотив праці має бути зрозумілим, відповідати його інтересам, можливостям та потребам. Примусове залучення всіх вихованців до чергування в куточку природи, до роботи на ділянках знижує педагогічну цінність цих заходів. Кожна дитина повинна сама обирати час, тривалість й зміст діяльності.
У дослідженнях останніх років порушується проблема врахування статевих особливостей у сприйнятті дитиною довкілля, мотивації її поведінки й, зокрема, ставлення до праці у природі. Вважається, що дівчатка більше схильні доглядати за рослинами, а хлопчики обирають динамічніший вид діяльності -- догляд за тваринами. Важливим моментом організації праці дитини у природі є не її участь в окремих етапах трудового процесу, а можливість простежити наслідки своєї роботи від початку до кінця.
На жаль, практики не приділяють належної уваги поведінковому компонентові діяльності дошкільнят у природі. На мою думку, це засвідчує принаймні два моменти: недооцінку вікових можливостей дітей та складність формування екологічно мотивованої поведінки у природному середовищі. Саме поведінковий компонент характеризує рівень активності особистості, спрямований на зміну її середовища, що відповідає власному, суб'єктивному, ставленню до природи. Основною складовою поведінки є вчинок, який об'єктивує це ставлення і є актом морального самовизначення. Кожний вчинок є практичною дією, але не кожна практична дія є вчинком. Поведінковий компонент, отже, концентрує в собі суб'єктивне ставлення до природного довкілля.
2.2 Програмне забезпечення дошкільнят у сфері "Природа"
Сфера "Природа"
Компетентність дошкільника у сфері "Природа" -- складник його загальної життєвої компетентності. Матеріали змістового блоку, як і базового компонента дошкільної освіти, не випадково починаються з аналізу мети, завдань та напрямів педагогічної роботи, пов'язаної з освоєнням маленькою дитиною природного довкілля, з усвідомленням нею себе як частки та чинника його нормального функціонування.
Мета дошкільної освіти у галузі "Природа" -- створити сприятливі умови для становлення у дошкільника компетентності в цій сфері життєдіяльності, сформувати зачатки екологічної культури, наукового світобачення та екологодоцільної поведінки.
Сучасне наукове бачення світобудови, що розглядає живі організми як складові біосфери, визначило основні змістові лінії базового компонента: "Природа планети Земля" і "Природа Космосу". Компетентність дошкільника у субсфері "Природа планети Земля" становлять відомості про природне довкілля як цілісний живий організм, в якому взаємодіють повітря, вода, грунт, рослини, тварини, люди, у багатоманітності, єдності, русі, мінливості. Компетентність у галузі "Природа Космосу" становлять елементарні уявлення про зорі (Сонце), планети (Венера, Земля, Місяць, Марс, Сатурн).
Оскільки підходи до системи знань, умінь, навичок у цій сфері життєдіяльності змінилися, основними стають не вони самі по собі, а ставлення до природи як до цінності, екологічна свідомість та екологічно доцільна поведінка, базис особистісної культури дитини. У зв'язку з цим доцільно чіткіше визначити відмінності вимог базового компонента дошкільної освіти від традиційного підходу до даної сфери життєдіяльності і традиційної навчально-дисциплінарної моделі [2,c.34].
Схема розвитку компетентності дошкільника у сфері "Природа"
Протягом дошкільного дитинства взаємодія з природним довкіллям змінюється: від суб'єктивно-прагматичного ставлення до рослин, тварин
Розвиток гуманної взаємодії з природним довкіллям відбувається в таких напрямах:
- розрізнення природного та рукотворного;
- розрізнення станів рослин і тварин -- здорового та потерпаючого;
- постійне піклування про мешканців найближчого природного довкілля (в груповій кімнаті, на майданчику дитсадка, вдома);
- прояви інтересу до праці в природі, надання посильної допомоги для створення та підтримання для рослин і тварин сприятливих умов, чистоти в довкіллі;
- дотримання правил природокористування;
- розуміння, що природні умови (світло, тепло, чисте повітря, вода, грунт), рослини, тварини, люди -- це Природа, живий організм.
Показники компетентності дошкільника у субсфері "Природа планети Земля"
Знає, що Сонце освітлює і прогріває повітря, воду, грунт, рослини, тварин.
Знає ознаки та якості повітря, води, грунту; розрізняє їхні стани, має уявлення про їх причини. Розрізняє чисті та забруднені повітря, воду, грунт.
Знає, що в природному довкіллі відбуваються зміни відповідно до пір року. Розрізняє характерні ознаки пір року, послідовність їх настання; стан погоди, рослин, поведінку тварин, сезонну працю людей у природі! Знає причини зміни сезонів, народні прикмети про характерні особливості пір року.
Має уявлення про найпоширеніші метеорологічні явища природи, їхній вплив на рослини, поведінку тварин, життєдіяльність людей.
Знає і правильно називає групи рослин: дерева, куші, квіти, мохи, гриби. Мас уявлення про їх різноманітність, будову (корінь, стебло, стовбур, листя, квіти, плоди); функції кореня, стебла, листя.
Має уявлення про вплив природних умов на ріст та розвиток рослин.
Знає і правильно називає групи тварин: дощові черви, молюски, раки, павуки, комахи, риби, земноводні, плазуни, птахи і звірі (дикі та свійські). Знає особливості їхньої будови та зовнішнього вигляду.
Має уявлення про взаємозв'язок між будовою тварин та способом їхнього житгя (спосіб живлення, пересування, захисту). Знає середовище де мешкають тварини, та їх значення у природі.
Має уявлення про позитивний і негативний впливи людини на природне довкілля: охорона рослин, що зникають, тварин, селекційна робота, одомашнення тварин, озеленення осель, подвір'їв, вулиць міст та сіл, з одного боку, та забруднення повітря, вод, грунтів; витоптування рослин тощо -- з іншого.
Знає, якої шкоди завдають організму людини забруднені повітря, вода, грунти, природне харчування.
Дотримується самостійно або з нагадування дорослого правил природокористування у найближчому природному довкіллі:
- володіє моральними нормами гуманної взаємодії з рослинами і тваринами (всі мають право жити);
- варіює особисту поведінку відповідно до стану рослин, тварин, а також стану погоди під час спілкування з природним довкіллям;
- намагається передавати свої враження від краси природи, спілкування з рослинами, тваринами у емоційному слові, малюнку, рухах;
- прагне дбати про чистоту природного довкілля, економне використання воли та енергії в побуті;
- має сформовані емоційні еталони взаємодії з природним довкіллям: бути приємними рослинам і тваринам, стримувати у собі бажання надокучати їм, стримувати негативні емоції щодо того, шо є неприємним у природному довкіллі;
- за власним бажанням виявляє безкорисливу готовність допомогти рослинам, тваринам, які цього потребують;
- проводить самостійні спостереження у природному довкіллі.
Показники компетентності дошкільника у субсфері "Природа Космосу"
Має елементарні уявлення про Космос (Всесвіт) як простір, що існує за межами планети Земля. Називає зміни на темному небосхилі: фази Місяця, зоряні візерунки.
Має уявлення про деякі найближчі до Землі планети "Сім'ї Сонця". Розрізняють їх зображення за зовнішніми особливостями та місцем на орбіті відносно Сонця, Землі.
Має елементарне уявлення про глобус і розрізняє на ньому водний простір та суходіл.
Знає і називає прилади, які допомагають людям вивчати Космос: телескопи, космольоти, космічні станції.
Передає враження від спілкування з Місяцем, зорями, Сонцем у розповіді, рухах, малюнку, аплікації.
Схематично зобразимо основні педагогічні умови організації освітнього простору, що сприятиме формуванню компетентності дошкільника у сфері "Природа" (схема 1).
Подана схема є спробою наблизити зміст базового компонета дошкільної освіти до потреб та реальних можливостей практики, розкрити реальні шляхи впровадження особистісно орієнтованої моделі освіти, пов'язаної зі становленням на етапі дошкільного дитинства ціннісного ставлення до природи, екологічної свідомості, основ екологічної культури.
Засоби формування компетентності дошкільника у сфері "Природа"
2.3 Використання практичних занять екологічного змісту при роботі з дошкільнятами
Сьогодні навчання та виховання передбачає переорієнтацію уваги з "інформаційного" впливу на діяльнісне виховання, тобто на активізацію самого вихованця в пізнавальній, ігровій, мовленнєвій, образотворчій, конструктивній, трудовій діяльності. Отже, процес виховання та навчання полягає не в нав'язуванні системи знань, умінь та цінностей, а в створенні таких умов, за яких способи дій, норми та закони стають для дитини особистісно значущими алгоритмами. При цьому варто пам'ятати: розвиток мислення дітей забезпечується їхньою практичною діяльністю. Особливістю психічного розвитку дошкільнят є те, що, не володіючи ще достатньою мірою навичками читання, письма, усного мовлення, вони, зазвичай, віддають перевагу художнім засобам самовираження. Дитина, яка відкриває навколишній світ, це дитина, що прагне діяти в цьому світі, зазначав свого часу російський психолог О. М.Леонтьєв. Чим довше та продуктивніше творить дитина, чим старанніше працюють її руки, тим активніше розвиваються її мовлення, письмо, мислення, пам'ять, творчі здібності, підкреслював наш видатний педагог Василь Сухомлинський і додавав: "Витоки творчих здібностей дітей на кінчиках їхніх пальців. Від пальців, образно кажучи, йдуть найтонші струмочки, які живлять джерело творчої думки... Чим більше майстерності в дитячій руці, тим розумніша дитина... Діти стають дослідниками, думка постійно пов'язана з найтоншими трудовими операціями рук, і цей зв'язок (рука розвиває мозок) відіграє справді рятівну роль для тих, кому дуже важко вчитися і хто був би приреченим, якби не спеціальна скерованість навчання розвивати розум"[7, с. 99].
Складніші форми практичної діяльності дитини знаменують становлення нового етапу розвитку її мислення. І це зрозуміло, адже кожна нова форма практичної діяльності потребує нових змін у дитячому мисленні й водночас створює умови для його розвитку.
З позиції теорії ампліфікації (збагачення) розвитку дітей специфічні види дитячої діяльності, зокрема малювання і конструювання, відіграють важливу роль у розумовому, творчому розвитку. На думку науковців, продуктивна діяльність дітей має особливе значення у формуванні їхнього творчого ставлення до навколишнього світу.
У своїх задумах (у грі, в процесі продуктивної діяльності) діти часто відображають те, що спостерігали у природі, використовуючи природний матеріал. Як казав Василь Сухомлинський, у природі закладені в доступній для дитини формі прості й водночас дуже складні речі, предмети, факти, явища, залежності, закономірності, інформацію про які нічим не можна замінити, бо інформація про ці речі, предмети є тим світом, в який входить сама дитина, а в цьому світі -- першоджерело її уявлень, думок, узагальнень, суджень[7,108].
Природа забезпечує необхідні умови для вивчення властивостей предмета, оскільки надає можливість сприймати його на зір, дотик, слух. Експериментування з природним матеріалом -- неодмінна умова розвитку чуттєвого досвіду, мислительноТ діяльності як основи творчої діяльності, конструювання [5,c.78].
Важливо дати дітям алгоритм дій творчого конструювання, адже нечіткість уявлень про послідовність дій та невміння їх планувати -- недолік, без подолання якого дитяче конструювання перебуватиме на дуже низькому рівні. Структура творчих конструктивних вправ включає в себе такі складові:
1) обстеження, аналіз об'єктів, їхніх властивостей, пошук аналогів;
2) орієнтовні запитання й підказки експериментатора;
3) демонстрування зразків, творчих робіт (творчої поведінки), обговорення, взаємообмін ідеями;
4) роботу над задумом;
5) аналіз ідей, робіт, підсумок.
Пропоновані нами творчі завдання мають широкий аспект застосування, доступні за використовуваними матеріалами, тобто не залежать від рівня добробуту батьків, технічної оснащеності дитячого садка. Вони органічно пов'язані з навчальною та ігровою діяльністю дошкільнят, прості й безпечні.
Різні типи творчих завдань можна розглядати як базу для розвитку творчості, естетико-екологічної культури дошкільнят.
Висновки до розділу 2
Отже, для того, щоб розвиваючий ефект знань підтримувався на належному рівні, вихователеві необхідно, по-перше, добирати матеріал для використання з різних природничих об'єктів та явищ; по-друге, він повинен допомогти дітям опанувати вмінням і навичками використання певних знарядь праці спеціального призначення. Урізноманітнення природничого матеріалу допомагає швидше узагальнювати певні розумові операції, забезпечувати перенесення того чи іншого способу дії па новий об'єкт, яким оволодіває дитина в дещо змінених умовах. При цьому вона швидше опановує навичками аналізу кожного об'єкта чи явища природи у їхніх взаємозв'язках, чим забезпечується розуміння науково достовірних ознак, що виділяються у певних групах об`єктів об'єднаних узагальнюючими поняттями. екологізація дошкільний програмний природа
У становленні екологічної свідомості чільне місце посідає ігрова діяльність. Саме у пін формуються моральні норми і правила поведінки в природі. Наслідуючи дорослих, діти розвивають і свою уяву. Правильно організована ігрова діяльність дає змогу педагогові домогтися найповнішого самовираження дітей, їх активності. Найповніше цього можна досягти з допомогою дидактичної гри. її основний принцип -- принцип автодидактизму, поглиблює і конкретизує знання дітей в умовах їх самонавчання. Екологізації дидактичної гри сприяє принцип парності, його реалізація досягається внаслідок добору завдань, які ведуть дитину шляхом самостійних рішень, відповідей на запитання, що подаються в ілюстраціях і картинках у прихованому вигляді [2,c.234].
При розробці ігор екологічної спрямованості вихователеві варто максимально використати можливості й творчих ігор дітей (сюжетно-рольових), їх виховний і пізнавальний ефект досягається за умови максимального наближення сюжету до завдань екологічного виховання у реальних умовах, до зразків поведінки, які повинні характеризувати дитину не лише в грі, а й поза нею. Безумовне значення творчої гри полягає і в тому, що діти практично оволодівають зразками взаємовідношень людей, їх гуманного і дбайливого ставлення до природи. Вибираючи найпереконливіші факти для сюжету гри, вихователь відповідними прийомами спрямовує розповіді дітей (наприклад, відповіді на запитання чи пояснення фактів, своє бачення ситуацій, розуміння їх сутності, причин, механізмів). Для творчості процесу гри необхідна висока концентрація уваги. Здатність довго і захоплено гратись, долати перешкоди найліпше виявляється у таких ситуаціях, коли результат гри дитина оцінює на рівні відкриття, зробленого самостійно. Процес пізнання тоді особливо активний і творчий, а самостійність дитини спонукає її до посиленої розумової діяльності.
Для сучасного екологічного виховання потрібні нові ігри, які б, з одного боку, моделювали саму творчість дитини, а з іншого -- забезпечували умови для удосконалення її інтелекту. Такими іграми повинні стати ребуси ботанічного і зоологічного змісту, що виходять зі спільної ідеї -- нерозривна єдність живої й неживої природи та залежність живої природи від конкретних умов її існування. Такі ігри бажано об'єднувати на основі спільних, тільки їм властивих особливостей:
- кожна гра -- комплекс завдань, які дитина розв'язує за допомогою різних картинок, де існує принцип парності;
- завдання даються в різній формі -- у вигляді моделі, малюнка, письмової інструкції;
- завдання розташовуються в плані їх ускладнення: назва, зовнішній вигляд, умови існування, засоби і способи живлення (для рослин -- потреба в екологічних факторах), граматичні завдання зі звукоаналізом слова-назви, математичні завдання на лічбу голосних і приголосних звуків;
- у завдання входять вправи різної складності -- від готових зразків-відповідей до варіантів повної самостійності у пошуках відповідей, що під силу дітям старшого дошкільного віку;
- пошук відповідей постає перед дитиною не в абстрактній формі, а у вигляді малюнка або написаного слова-назви;
- більшість ігор не вичерпується одним варіантом відповіді, а допускає широку різноманітність варіантів у межах основних понять, якими оволодівають діти;
ігри-ребуси дають змогу кожній дитині самостійно шукати розв'язання завдань відповідно до її можливостей, постійно удосконалюючи їх.
Загальні висновки
Сучасний дошкільний працівник є не лише вихователем, а її носієм знань з різних галузей. Отже, він володіє великими можливостями одночасного впливу на формування елементарних знань і відносин, практичних вмінь і навичок у своїх вихованців.
Для того, щоб провести екологічні ідеї найраціональнішими і найсприятливішими "шляхами" до дітей, вихователь повинен сам бути носієм високої екологічної культури, мати цілісну систему наукових поглядів на проблему взаємовідносин і співіснування з природою. Лише за цих умов вихователь зможе визначати різноманітність матеріальної, морально-естетичної й пізнавальної цінності природи, підпорядкувавши цьому роботу з дітьми у дитячому садку і пропагандистську діяльність серед батьків.
Отже, екологічна культура, якщо її розглядати в широкому соціальному аспекті, має бути оцінена сьогодні як один зі складників кваліфікаційної характеристики вихователя. У цьому зв'язку зупинимось на аналізові об'єктивних умов, виділимо аспекти, що видаються нам найважливішими з погляду даної проблеми у сучасному педагогічному процесі дошкільного закладу, наприклад, рівень педагогічної кваліфікації й майстерності вихователів, їх загальна і спеціальна підготовка до екологічного виховання. Вона передбачає знання та розуміння педагогом провідних положень наукових основ пізнання, охорони і збереження природи, розуміння значення природного середовища, що виступає компонентом еколого-педагогічної характеристики вихователя[1,c.123].
Стає очевидним той факт, що важливим орієнтиром у загальній і спеціальній підготовці вихователів дошкільних закладів є їх чіткі знання про взаємодію членів суспільства з навколишнім середовищем у кожному окремо взятому регіоні та Україні загалом, про об'єкти охорони живої і неживої природи у рідному районі, про зміст і призначення Червоної книги на всіх рівнях її видання.
Еколого-педагогічна підготовка вихователя передбачає достатньо високий рівень його громадської та професійної відповідальності за стан, збереження і охорону навколишньої природи. Громадська позиція простежується у конкретній практичній діяльності, спрямованій на збереження природи. Еколого-педагогічна підготовка вихователя переконує його в необхідності й важливості передачі своїх знань дітям та їхнім батькам, стимулює творчий пошук різноманітних форм природоохоронної діяльності в мікрорайоні, місті чи селі з залученням широких верств населення.
Водночас з узагальненими знаннями теоретичних основ охорони природи педагогові важливо знати й пропагувати історію та сучасний стан проблем природного середовища у рідному краї, вміти обґрунтовувати необхідність екологічної просвіти всіх вікових груп населення.
Оволодіння конкретними знаннями, розуміння завдань, умов, використання форм організації та засобів екологічного виховання дітей дошкільного віку як складової частини всебічного розвитку особистості, вміння моделювати педагогічні ситуації, конкретну практичну діяльність дітей з адаптованими завданнями, враховуючи вікові та індивідуальні особливості дошкільнят, конкретні можливості.
У становленні екологічної свідомості чільне місце посідає ігрова діяльність. Саме у пін формуються моральні норми і правила поведінки в природі. Як модель діяльності дорослих ГЩ також сприяє утворенню міцних зв'язків між навчанням і працею. Наслідуючи дорослих, діти розвивають і свою уяву. Правильно організована ігрова діяльність дає змогу педагогові домогтися найповнішого самовираження дітей, їх активності. Найповніше цього можна досягти з допомогою дидактичної гри. її основний принцип -- принцип автодидактизму, поглиблює і конкретизує знання дітей в умовах їх самонавчання. Екологізації дидактичної гри сприяє принцип парності, його реалізація досягається внаслідок добору завдань, які ведуть дитину шляхом самостійних рішень, відповідей на запитання, що подаються в ілюстраціях і картинках у прихованому вигляді.
Праця у природі як самостійна діяльність дитини неоднозначно оцінюється в дошкільній педагогіці та психології. Догляд за живими істотами потребує певних знань про умови їхньої життєдіяльності та навичок виконання практичних дій. Недостатність або відсутність у дитини відповідних знань може заподіяти шкоду, а негативний наслідок спричинює знищення інтересу до цього виду діяльності. Слід також брати до уваги й те, що в догляді за рослинами і тваринами результат може бути віддаленим у часі, він не завжди має реально виражені й зрозумілі дітям ознаки. Турбота про живих істот потребує розвиненого почуття відповідальності, відчуття значущості своїх дій, їх систематичності. Мотив праці для дошкільняти має бути зрозумілим, відповідати його Інтересам, можливостям та потребам. Примусове залучення всіх вихованців до чергування в куточку природи, до роботи на ділянках знижує педагогічну цінність цих заходів. Кожна дитина повинна сама обирати час, тривалість й зміст діяльності [18,c.23].
У дослідженнях останніх років порушується проблема врахування статевих особливостей у сприйнятті дитиною довкілля, мотивації її поведінки й, зокрема, ставлення до праці у природі. Вважається, що дівчатка більше схильні доглядати за рослинами, а хлопчики обирають динаміч-ніший вид діяльності -- догляд за тваринами. Важливим моментом організації праці дитини у природі є не її участь в окремих етапах трудового процесу, а можливість простежити наслідки своєї роботи від початку до кінця.
Список використаних джерел
1.Базова програма для розвитку дитини дошкільного віку "Я у світі" Наук. ред. та упоряд. О.Л.Кононенко.2-ге вид., випр. К.: Світич,2008.-430 с.
2.Денисенкова Н., Маврина Я.Ваш ребёнок познает мир. Как знакомить малыша с природой// Дошкольное воспитание.-2009.-№2.-с.91-100
3.Карпенко Л.В, Три ведмеді. Ліплення з солоного тіста в дошкільному закладі// Все для вчителя.-2011.-травень (№13-14)с. 139
4.Лисенко Н. В. Практична екологія для дітей. - Івано-Франківськ, 2009. 203 с.
5.Маршицька В. В. Виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. "Дошкільна педагогіка" / В. В. Маршицька. - К., 2003. - 20 с.
6.Маршицька В.В. Екологічні проекти //Дошкільне виховання. - 2001. - №5. - С. 24 - 25.
7.Маршицька В.В. Захищені законом //Дошкільне виховання. - 2012. - №3. - С. 12 - 14.
8.Маршицька В.В. Лісові ігри //Дошкільне виховання. - 2012. - №10. - С. 20 - 21.
9.Маршицька В.В. Наступність в екологічному вихованні дошкільників та молодших школярів /Еколого-натуралістична творчість. Науково-методичний вісник №3 - К., НЕНЦ, 2002. - С. 242 - 244.
10.Маршицька В.В. Софія Русова про екологічне виховання дошкільників / Матеріали третьої міжнародної науково-практичної конференції 17-19 листопада 2007 р. - Чернівці. - С. 163 - 166.
11.Маршицька В.В. Теоретичні основи виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку /Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді) - Зб. наук. праць. - К.: Пед. думка, 2013. Кн.1.- 340 с. - С. 148 - 154.
12.Плохій З. П. Виховання екологічної культури дошкільників: [метод. посіб.]/ З. П. Плохій. - К.: Ред. журн. "Дошкільне виховання", 2002. - 173 с.
13.Половіна О.А. Гармонія природи і мистецтва у вихованні дошкільнят // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, Київ, 27-28 березня 2003 р.: У 5 т. / Ред.кол.: М.І. Шкіль (відп. ред.) та ін. - К.: Вид-во Європейського університету, 2003. - Т.4. - С. 263-267.
14.Половіна О.А. До питань формування естетичного відношення дітей до природи мистецтвом живопису // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. - Вип. 186.: Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 109-116.
15.Половіна О.А. До проблеми формування у дошкільників естетичних почуттів до природи // Проблеми наступності освіти та розвитку особистості в контексті взаємодії освітніх закладів. Збірник матеріалів міжрегіональної науково-практичної конференції. - Житомир, 2003. - С. 69-71.
16.Половіна О.А. Мистецтво як джерело формування естетичних вражень дошкільників // Науково-дослідна діяльність молодих вчених: особливості підготовки майбутнього вчителя: Матеріали звітної науково-практичної конференції 19-20 травня 2003 р. / Укл.: П.В.Дмитренко, Л.Л.Макаренко, І.О.Нікуліна. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. - С. 205-211.
17.Половіна О.А. Навчання через казку: підготовка педагогів дошкільного фаху до використання нестандартних освітніх технологій // Оновлення змісту та форм дошкільної і початкової освіти України. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Миколаїв: МДУ, 2003. - С. 119 - 122.
18.Половіна О.А. Психологічні особливості формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Пед. науки). - № 1. - Бердянськ: БДПУ, 2005. - С. 45-51.
19.Половіна О.А. Сприймати природу розумом і серцем // Дошкільне виховання. - 2006 р. - № 11. - С. 10-13.
20.Половіна О.А. Філософський аспект формування естетичного ставлення до природи // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. - Серія № 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи: Зб. наукових праць. - Випуск 2. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. - С. 151-155.
21.Роганова М. В. Модель формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до природи засобами мистецтва // Наука і сучасність. Збірн. наук. Праць НПУ ім. М.П. Драгоманова.- К.: Логос, 2001.- Вип. XXV.- С. 133-139.
22.Роганова М. В. Формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного ставлення до природи засобами мистецтв: дис. кандидата пед. наук/ М. В. Роганова. - К., 2001. - 225 с.
23.Роганова М.В. Виховні можливості музики у всебічному розвитку особистості // Проблеми освіти / Науково-методичний збірник. - Київ: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2000.- Вип. 20.- С.164-171
24.Роганова М.В. Духовна єдність людини та природи - основа еколого-естетичного виховання особистості // Гуманізація навчально-виховного процесу / Науково-методичний збірник. - Вип. № VI.-Словянськ: ІЗМН-СДПІ, 1999.-С. 255-260.
25.Роганова М.В. Педагогічні умови формування у дошкільників ціннісно-естетичного ставлення до природи засобами мистецтва // Гуманізація навчально-виховного процесу/ Збірник наукових праць. - Вип. IX. - Словянськ: Видавничий центр СДПІ, 2000. - С. 138-147.
Додаток А
"Домалюй"
Вправа передбачає роботу з формами, що мають конфігурацію природних об'єктів. Форма-контур є свого роду інтерпретатором мислительних образів дітей і каталізатором процесу пізнання об'єктивної реальності, адже вони здебільшого ще не спроможні відтворити їх без опори на форму.
Дітям ставиться завдання: за допомогою форми-контура (півкола-півмісяця, краплини, квасолини тощо) зобразити різні предмети.
Спочатку обстежують запропоновану форму і разом з дорослим знаходять її аналоги. Так, аналогами до форми півмісяця є гриб, їжак, сонце, човен, гора, капелюх, парасолька, півкружальце цитрини, жук, черепаха, кошик, дах, міст, голова, НЛО, танк, машина, намет тощо. Дітям демонструють зразки робіт і пояснюють, що всі зображення можна поділити на дві групи:
1) прості аналоги форми, що мають лише конфігурацію півмісяця (краплі, квасолини);
2) складні аналоги, де зображення вже складніші для побудови, хоча теж є аналогами представленої дітям форми. Для їх зображення вже застосовують метод комбінування (човен, капелюх, гриб, їжак, черепаха, кошик, парашут, танк, машина, планета, жук, метелик, повітряна куля, сніговик, світлофор, людина).
Після закінчення образотворчої діяльності обов'язково треба розглянути й проаналізувати роботи дітей. Під час виконання наступних завдань варто поступово вилучати другий і третій етапи, тобто орієнтувати вихованців на самостійне виконання за задумом.
Закінчи малюнок Квадрат -- віконце, кружальце -- сонце. Чи вмієш, ти, друже, предмети впізнавати? Чи зможеш їх намалювати?
Дорослий на піску (паличкою), на асфальті (крейдою) або на аркуші паперу малює фігурки, схожі на реальні предмети. Дитина має домалювати кожну фігурку так, щоб вийшов якийсь цікавий малюнок. Дорослий пояснює вихованцеві, що фігура, намальована ним, може бути або частиною більшого предмета, або в ній треба щось змінити так, щоб вона стала схожою на якийсь конкретний предмет (спосіб "включення" та "опредмечення"). Потім варто запропонувати придумати назви малюнків і скласти за ними цікаву історію. ''Живі" камінці Дошкільнятам пропонують визначити характерні особливості форми різних камінців й "перетворити" їх на відомі предмети, розфарбувавши їх фарбами чи кольоровою крейдою. Усі варіанти задумів обговорюються. Спочатку діти копіюють зразки, виконані дорослим, доповнюючи їх власними елементами, а потім працюють за власними оригінальними задумами. Мозаїка з гальки
Дітям пропонують викласти зображення з плоских камінців, узявши за основу задуму їх контури, тобто знайти образи-аналоги до форми камінців. Усі задуми можна поділити на дві групи: прості -- камінець -- образ-аналог предмета (наприклад: їжак, сонце, хмара, пеньок, риба тощо); складні -- комбінація аналогів -- конструкція складається із кількох аналогів (камінців): квітка, метелик, гриб, котик, чоловічок тощо.
Дітям пропонують об'єднувати конструкції спільним сюжетом ("У лісі", "На галявині", "Тварини" та ін.), що сприяє активізації їхньої діяльності.
Додаток Б
"Мозаїка з насіння"
Завдання: викласти зображення предметів із різного насіння.
Спершу шукаємо разом з дітьми аналоги до кожного з цих видів насіння.
Насіння гарбуза: око, ніс, вухо, пелюстка, крило, риб'яча луска тощо; ясена: пелюстка, стебло, хвіст, крило (птаха, літака); кукурудзи: ніс, око, зірка, виноград. Діючи за схемою, дошкільнята працюють над утіленням задуму, враховуючи підказки та запитання дорослого. Бажано комбінувати аналоги, будуючи сюжет.
Аплікація із сухого листя
Аплікацію із сухого листя виконують аналогічно, за схемою, тобто спочатку розглядають кожний листок, шукають аналоги за кольором, формою. Наприклад: листя клена -- зірка, корона, сонце, хвіст жар-птиці, спідничка; ясена -- човен, пелюстка, рибка, тулуб, вухо зайця; дуба-- ялинка, віник, дерево, крило, хвіст птаха; верби -- пір'я, стебло, шия жирафа.
...Подобные документы
Загальні положення екологічного виховання дошкільнят, його завдання, умови та вплив на моральний розвиток. Особливості екологізації діяльності дітей у дошкільному закладі. Аналіз використання практичних занять екологічного змісту у роботі з дошкільнятами.
курсовая работа [785,3 K], добавлен 24.10.2010Методика виховання ціннісного ставлення до природи. Умови екологічного виховання. Складові ціннісного ставлення до природи. Дослідження рівнів сформованості в дітей старшого дошкільного віку емоційно-ціннісного ставлення до природи засобами мистецтва.
курсовая работа [170,9 K], добавлен 17.09.2013Сутність поняття "емоційно-позитивне ставлення до природи" дітей-дошкільників. Дослідження сучасних проблем екологічного виховання. Експериментальна перевірка виховання емоційно-чуттєвої сфери особистості дітей дошкільного віку, їх ставлення до природи.
курсовая работа [192,7 K], добавлен 06.02.2014Виховання бережливого ставлення до природи – психолого-педагогічний процес, спрямований на формування в дитини екологічних знань та наукових основ природокористування. Основні принципи екологічного виховання учнів і формування їх екологічної культури.
курсовая работа [47,7 K], добавлен 13.07.2009Роль і місце, педагогічні умови та методичні рекомендації використання авторської казки природознавчого змісту як засобу екологічного виховання та формування позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку.
автореферат [148,3 K], добавлен 17.04.2009Проблема виховання гуманних почуттів у дошкільників в психолого-педагогічній теорії. Виховання гуманного ставлення до природи у дітей дошкільного віку як складова екологічного виховання, розробка програми, аналіз та оцінка її практичної ефективності.
курсовая работа [270,1 K], добавлен 11.12.2014Формування відношення до природи в педагогічній теорії та шкільній практиці як соціально-педагогічна проблема. Методичні основи формування ціннісного ставлення до природи в учнів основної школи. Використання екскурсії як атрибуту екологічного виховання.
курсовая работа [134,5 K], добавлен 08.04.2019Вивчення екологічних проблем,які носять глобальний характер. Виховання бережливого ставлення до природи як соціально-педагогічна проблема. Природознавство як основа розуміння молодшими школярами необхідності охорони природи та екологічного виховання.
реферат [27,0 K], добавлен 21.07.2010Виховання бережливого ставлення до природи як соціально-педагогічна проблема. Практичні основи виховання у старшокласників ціннісного ставлення до оточуючого середовища. Проведення констатуючого, формуючого та контрольного експерименту, його результати.
курсовая работа [153,5 K], добавлен 05.01.2014Планування роботи з фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі. Створення умов для ефективного фізичного виховання дітей у дошкільному закладі. Залежність ефективності занять від способів організації, рухової діяльності та режиму дня дитини.
курсовая работа [56,0 K], добавлен 26.09.2010Принципи конструювання змісту екологічної освіти і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах. Основні параметри та напрями формування суб’єктивного ставлення особистості до природи. Організаційно-педагогічні форми і методи екологічної освіти.
автореферат [231,3 K], добавлен 23.07.2009Сучасні проблеми екологічного виховання дошкільників. Використання різноманітних методів та прийомів у роботі з казкою для успішного розвитку мовлення дітей. Методики використання авторської казки в процесі екологічного виховання дітей дошкільного віку.
курсовая работа [340,8 K], добавлен 07.05.2016Місце екологічної освіти у соціальній стабільності суспільства. Аналіз шляхів розвитку бережливого ставлення до природи у молодших школярів. Приклад розробки уроку з природознавства з використанням елементів формування бережливого ставлення до природи.
курсовая работа [88,0 K], добавлен 24.10.2010Аналіз стратегії розвитку освіти в Україні до 2021 р. Екологічне виховання школярів, взаємодія школи і сім’ї. Характеристика середовища, де розвивається учень. Формування компетентності, культури та ціннісного ставлення до природи у початкових класах.
статья [54,5 K], добавлен 18.08.2017Формування екологічної культури, гармонійних відносин людини й природи. Сутність та структура екологічного виховання учнів засобами народних звичаїв і традицій, його педагогічні основи. Українські звичаї і традиції як засіб екологічного виховання.
дипломная работа [120,5 K], добавлен 23.10.2009Розвиток сприйняття у дітей раннього віку за допомогою сенсорних систем. Гра як провідна діяльність в дошкільному віці. Методика планування проведення занять, психолого-педагогічні рекомендації по сенсорному розвитку дітей. Розробка відповідних занять.
дипломная работа [957,5 K], добавлен 13.12.2014Особливості гендерних уявлень дітей, характеристика їх гендерної поведінки у різних видах діяльності. Реалізація гендерного підходу у вихованні дітей у дошкільному навчальному закладі: організаційно-психологічні умови, сучасні педагогічні технології.
курсовая работа [218,0 K], добавлен 04.06.2013Дослідження методики екологічного виховання дітей середньої групи. Вивчення розвитку потреби у спілкуванні з природою, умінь приймати рішення щодо проблем навколишнього середовища. Аналіз формування у дітей систему екологічних знань про явища природи.
курсовая работа [58,6 K], добавлен 26.04.2011Використання програмного матеріалу по засвоєнню природних знань в дитячому закладі. Методи та форми ознайомлення дітей з природою. Методика організації діяльності в куточку природи. Розробки комплексних занять (фізкультура, природа, математика).
творческая работа [55,8 K], добавлен 22.12.2009Історико-генетичний аналіз розвитку екологічного виховання. Методологічні аспекти екологічної освіти України. Особливості та реалізація системного підходу у застосуванні практичних форм вивчення і охорони природи у школах України на сучасному етапі.
дипломная работа [73,1 K], добавлен 12.03.2012