Особливості викладання креслення в умовах загальноосвітньої школи

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Методика навчання кресленню і її завдання

Фізіологічним механізмом сприйняття зовнішніх впливів є перша і друга сигнальні системи. За визначенням І.П. Павлова, перша сигнальна система є загальною для людини і тварин; друга-слово-притаманна лише людині і є сигналом перших сигналів. Відчуття, сприйняття і мислення знаходяться завжди в органічній єдності. Але не можна шлях пізнання істини зводити тільки до механічного підведення цих трьох основних ступенів до процесу навчання.

Відомо, що поняття в школярів утворяться в процесі навчання не тільки шляхом «живого споглядання», але і словесного навчання з опорою на набуті раніше уявлення і поняття.

На цій основі можна розкрити і сутність процесу навчання, яка полягає в тому, що, засвоюючи знання, учні пізнають об'єктивний світ.

Методика викладання креслення одна з нових методик. Лише у 1965 р. вийшов у світ перший посібник з методики викладання креслення у восьмирічній школі С.І. Дембицкого та В.І. Кузьменко. У ньому розглядалися деякі питання теорії, зіставлялися різні точки зору на методику викладу креслення в школі, враховувався досвід кращих учителів креслення. Цей посібник призначався для студентів художньо-графічних факультетів педагогічних інститутів.

У 1966 р. була видана книга за редакцією А.Д. Ботвіннікова «Основи методики навчання кресленню». Ця книга в основному призначалася для науковців, аспірантів і вчителів та зіграла дуже позитивну роль у оформленні методики як науково-методичної дисципліни.

На Україні першим підручником стала «Методика навчання креслення в школі» була видана В.В. Забронським на початку 80-х років.

2. Основні дидактичні принципи в навчанні кресленню

В сучасній дидактиці вироблені єдині основні вимоги до організації навчання, його змісту, форм і методів, що отримали назву дидактичних принципів. Принцип в дидактиці - це основна, вихідна вимога, що висувається до процесу навчання з метою його раціонального і ефективного здійснення. Усі принципи навчання тісно пов'язані між собою. Розглянемо коротко найбільш важливі сторони деяких принципів в навчанні стосовно креслення. В навчанні кресленню провідним принципом є політехнічна спрямованість цього процесу. Реалізація політехнічної спрямованості навчання кресленню передбачає оволодіння учнями спеціальними технічними знаннями, під якими слід розуміти: - знання основної термінології (назви вимірювальних і креслярських інструментів, зображень, пристосувань і пристроїв, окремих частин деталей, вузлів машин і механізмів і т.п.); - володіння елементарними знаннями з матеріалознавства (основні механічні властивості матеріалів: пластичність, ковкість тощо); - знання основ технології виготовлення виробів з різних матеріалів (кування, лиття, різання, штампування); - загальне знайомство з конструкцією простих машин, механізмів і окремих деталей (їх призначення і принцип роботи). Політехнічна спрямованість навчання кресленню передбачає оволодіння учнями практичними уміннями і навиками, необхідними для роботи на виробництві. Вивчаючи креслення, учні набувають навиків користування інструментами (лінійкою, штангенциркулем), виконання геометричних побудов, наочних зображень і простих креслень деталей, складальних одиниць, деталювання вузлів і т.д.

Особливе місце в політехнічному навчанні учнів займає розвиток у них творчих здібностей, що досягається шляхом широкого використання завдань на конструювання, моделювання, на використання різних способів перетворення і реконструкції зображень. Широкі можливості в розширенні політехнічного кругозору учнів має така форма позакласної роботи, як екскурсія. Під час відвідування підприємств учні знайомляться з сучасними методами розмноження креслень. Їх практичним використанням при виготовленні деталей на дільницях підприємств, а також з різноманітними вимірювальними інструментами, які не використовуються у школі, з технологічним обладнанням. При відвідуванні промислових підприємств учні бачать практичний зв'язок креслення з виробництвом, працею робітників, глибше усвідомлюють значення креслення як навчального предмета.

Одним з основних принципів, що характеризують зміст навчання креслення, є принцип науковості. Цей принцип в кресленні означає опору на теоретичну основу курсів креслення і нарисної геометрії. Практична реалізація принципу науковості передбачає вивчення встановлених в планіметрії і нарисній геометрії методів зображень, відповідної термінології, основних понять, їх розвиток і становлення. Значення цього принципу стосовно креслення особливо виросло на сучасному етапі розвитку суспільства. Важливим у цьому зв'язку є широке ознайомлення з сучасними методами проектування, художнього конструювання, можливостями і практикою використання комп'ютерної і обчислювальної техніки, машинного моделювання, технологічними процесами виробництва (лиття, кування, порошкова металургія, штампування, використання лазеру при виготовленні деталей тощо). Специфічною особливістю предмета «Креслення» є те, що його засвоєння здійснюється шляхом пізнання суттєвих ознак і властивостей реальних предметів, їх взаємозв'язку і взаємовідношення. В результаті цього робиться висновок про елементний склад будь-якого зображення, що являє собою поєднання площинних, геометричних образів: прямих, кривих і ламаних ліній, їх найпростіших комбінацій (кути, геометричні фігури, лекальні і циркульні криві).

В результаті учні з допомогою простих логічних суджень прийдуть до висновку, що всі оточуючі людину предмети складаються з комбінації геометричних тіл, а точка і лінія - елементи будь-якого зображення. Принцип науковості навчання реалізується і в використанні умовних графічних і буквених позначень, встановлених державними стандартами ЄСКД. Науковість в навчанні креслення досягається в тому випадку, якщо учням пояснюється не тільки як здійснюється, наприклад, те чи інше з'єднання деталей, але і чому воно здійснюється саме таким способом, а не іншим. Важливим принципом, що визначає зміст креслення як навчального предмету і відображає його логіку, є принцип систематичності і послідовності.

Систематичність передбачає встановлення певної періодичності навчальних занять, яка в свою чергу дозволяє реалізувати інший дидактичний принцип - послідовність вивчення курсу: логіку його побудови, вивчення матеріалу від простого до складного. Дотримання вчителем цього принципу передбачає відбір навчального матеріалу в визначеній послідовності, відповідно до індивідуальних і вікових особливостей як окремих учнів, так і усього класу в цілому.

Систематичність у викладанні креслення реалізується через показ елементів креслення в системі інших дисциплін (математика, трудове навчання, образотворче мистецтво), розкриття галузі його розповсюдження (виробництво машин, механізмів). Викладати знання послідовно - означає пов'язувати нове з пройденим, вивчати матеріал по частинах, виділяючи в ньому головні моменти і чітко показувати загальну ідею, залучаючи учнів до аналізу і узагальнення вивчених фактів.

Принцип систематичності і послідовності вимагає від вчителя креслення умілого і педагогічно виправданого підбору креслень для читання і деталей для ескізування. Принцип свідомості і активності як один з важливих в навчанні кресленню спрямовує учителя на формування в учнів свідомого засвоєння графічних знань, уміння вникнути в їх сутність. Принцип свідомості і активності передбачає організацію активного і цілеспрямованого навчання кресленню.

Передові вчителі намагаються організувати заняття таким чином, щоб учні активно сприймали навчальний матеріал, аналізували його і узагальнювали. Учням потрібно пропонувати розв'язування різнопланових задач, що відповідають вивчає мій темі і сприяють закріпленню знань, умінь і навиків, сформованих на даному уроці. Реалізація принципу свідомості і активності пов'язана з розвитком у школярів спостережливості, пам'яті, уваги, уяви, з умінням користуватися довідковою літературою.

Важливим дидактичним принципом в навчанні кресленню є принцип наочності, що забезпечує краще засвоєння матеріалу учнями. Я.А. Коменський говори про те, що в навчанні необхідна опора на усі органи чуттів: видиме - бачити, те, що можна почути - слухати, те, що пахне - нюхати і т.д.

Інший відомий педагог К.Д. Ушинський писав, що чим більше органів чуттів приймають участь в сприйнятті якого-небудь враження або групи вражень, тим міцніше ці враження зберігаються в нашій пам'яті. В сучасних умовах реалізація цього принципу на заняттях з креслення здійснюється не лише з допомогою таблиць, плакатів, динамічних посібників, моделей, виготовлених вузлів і деталей, але й великим арсеналом аудіовізуальних засобів (різна проекційна апаратура, кіно, телебачення), більш широким використанням комп'ютерної техніки. Використання наочності повинно бути обґрунтованим, не іти на шкоду розвитку просторової уяви і просторово-образного мислення. 5 Принцип міцності засвоєння знань виражається в такій постановці навчання, при якій учні могли б відтворити в своїй пам'яті вивчений раніше матеріал і використати його як в навчальних, так і в практичних цілях. Цей принцип не можна аналізувати ізольовано від раніше розглянутих, оскільки знання учнів будуть тим міцніші, чим свідоміше працює учень над кресленням, над навчальним матеріалом, чим багатший і різноманітніший запас наочних образів, пов'язаних з цими кресленнями, чим більше зв'язків було встановлено між розглянутими графічними зображеннями і вивчаємими правилами.

Потрібно пам'ятати, що міцність засвоєння учнями знань з креслення залежить від різних факторів: від методики викладання навчального матеріалу вчителем, від активності самих учнів і від бажання перебороти труднощі, що виникають в процесі навчання. В пам'яті учнів потрібно відновлювати головним чином зміст тих розділів курсу креслення, які служать основою для засвоєння нового матеріалу.

Викладати ж новий матеріал не потрібно поспіхом. Він повинен увійти в міцний зв'язок з раніше вивченим. Методика повторення навчального матеріалу не повинна бути одноманітною, інакше, за твердженням І.П. Павлова, повторення перейде в гальмування. Правильне повторення вимагає від учителя такої побудови уроку, при якій учні не механічно згадували б пройдене, а осмислювали його.

Для цього в повторення потрібно включати елементи новизни. Принцип єдності і оптимального поєднання колективних і індивідуальних форм навчання необхідний для врахування учителем індивідуальних особливостей учнів під час їх колективної роботи на уроці. Колективна робота забезпечує раціональне використання кадрів вчителів, навчальних приміщень; вона підсилює виховний вплив навчання, формує колективні навики праці. Індивідуалізація навчального процесу дозволяє регулювати процес навчання школярів в залежності від рівня знань і здібностей кожного з них. Для реалізації цього принципу необхідне використання збірників задач, карточок-завдань з вправами різної складності, впровадження програмованого навчання.

3. Методи навчання кресленню

Будь-який метод навчання являє собою взаємопов'язану діяльність вчителя і учня, в результаті якої досягаються визначені навчальні і виховні цілі. З поняттям «метод» пов'язане і поняття «методичний прийом». Їх не можна ототожнювати і змішувати, оскільки це різні явища педагогічного процесу. Методичні прийоми - це елементи того чи іншого методу. Прийом не дає кінцевого результату, має не самостійне, а допоміжне значення. 6 Для методу навчання є характерною наявність двох ознак. По-перше, метод повинен забезпечувати досягнення цілі навчання, давати учням нові знання, розвивати їх або перевіряти. По-друге, в методі навчання повинна існувати двостороння узгоджена діяльність вчителя і учня. Вдосконалення методів навчання здійснювалося шляхом активізації навчальної діяльності, забезпечення міцного і свідомого засвоєння знань, формування у учнів наукового світогляду.

Креслення як навчальний предмет є багато в чому специфічним і значно відрізняється від інших шкільних дисциплін. З цієї причини сукупність методів навчання кресленню буде істотно відрізнятися від методів навчання, наприклад, літератури чи інших предметів. Однак окремі методи навчання, що використовуються в кресленні, не є особливими методами навчання. Вони являють собою видозміну загальних методів навчання. Розглянемо деякі методи, що найбільш часто використовуються у навчанні кресленню. Розповідь - це повідомляюча форма викладу навчального матеріалу вчителем. Використовується вона головним чином при викладанні нового матеріалу і супроводжується демонструванням різноманітних наочних посібників. Широко використовується розповідь при ознайомлені учнів з історією креслення, з його значенням, з створенням і використанням у сучасному виробництві. Розповідаючи, вчитель спирається на наявний в учнів досвід, встановлює зв'язок з раніше вивченим матеріалом. Так, наприклад, при розповіді про виконання технічного рисунку деталі вчитель з'ясовує, у яких інших дисциплінах учні зустрічалися з технічними рисунками, нагадує про те, що основою їх побудови є аксонометричні проекції. Пояснення - це послідовне роз'яснення сутності і значення понять. Використовується при ознайомленні учнів з відносно складними питаннями курсу креслення, такими, наприклад, як перерізи і розрізи, аксонометричні проекції тощо. До пояснення вдаються вчителі не тільки при викладанні нового матеріалу, але й при закріпленні вивченого, коли виявляється недостатньо глибоке розуміння учнями окремих питань. Пояснення в кресленні широко застосовується на етапі підготовки до виконання графічних робіт. При цьому ставляться конкретні завдання, пояснюється порядок виконання роботи, акцентується увага на ключових моментах завдання.

Широко застосовуються і окремі прийоми цього методу. Наприклад, якщо вчитель бачить, що учні зазнають труднощів на якомусь етапі виконання графічної роботи, він може продемонструвати динамічну модель, плакат, таблицю або дати усне пояснення.

Таким чином, метод пояснення активно виконує функцію керування пізнавальною діяльністю учнів. Бесіда - це розмова вчителя з учнями. Характерною рисою цього методу є те, що вчитель підводить учнів до розуміння і засвоєння нових знань, користуючись ретельно продуманою системою питань і спираючись на наявні в учнів знання і практичний досвід. Задаючи питання учням, вчитель виясняє ступінь засвоєння ними матеріалу, що вивчається, визначає недоліки в знаннях і намічає шляхи їх усунення. При цьому вчителю потрібно пам'ятати, що питання повинні бути чітко сформульовані, зрозумілими за змістом і короткими за формою.

В свій час К.Д. Ушинський зазначав, що добре зрозуміле питання вже складає половину відповіді. Бесіда буває чотирьох основних видів: бесіда-повідомлення, бесіда - закріплення, бесіда-контроль, бесіда-повторення. Бесіда-повідомлення застосовується на уроках креслення у тому випадку, коли є можливою опора на вже наявний запас знань учнів. Цей тип бесіди можна використати, наприклад, при розгляді проеціювання (при відборі необхідної і достатньої кількості зображень конкретної деталі). Бесіда-закріплення проводиться після вивчення певного параграфа або якої-небудь теми. Бесіда-контроль може проводитися практично на будь-якому етапі навчання. Спеціально підібрані питання дозволяють судити про підготовку учнів по предмету в цілому, по конкретній темі, на конкретному етапі діяльності. Бесіда-повторення передує вивченню нового матеріалу і має на меті нагадати учням вивчений раніше матеріал для створення більш міцної бази при засвоєнні нового навчального матеріалу.

Лекції. Цей метод також находить застосування в навчанні кресленню. Він характеризується тим, що вчитель викладає матеріал, не вдаючись до постановки питань учням. Лекційне викладання матеріалу з креслення займає незначну частину уроку. Спостереження - це цілеспрямоване, безпосереднє і організоване сприйняття учнями предметів і явищ. Спостереження - один з найбільш важливих способів утворення уявлень і понять в процесі навчання кресленню.

Організація спостереження завжди визначається тим завданням, яке стоїть перед вчителем або школярами. Під час виконання креслення увага учнів повинна бути спрямованою на виявлення передусім геометричної форми предмета. Школяра в даному випадку не повинні цікавити ні колір предмета, ні його фактура тощо. Якщо увагу учнів не спрямовувати, то спостереження може перетворитися в просте «споглядання», що призводить зазвичай до поверхневих, розрізнених вражень.

Надавати спостереження цілеспрямований характер допомагає порівняння - встановлення подібності і відмінності між певними предметами і явищами. Більшість помилок в роботах учнів виникають через невміння спостерігати і порівнювати. Потрібно навчити школярів при розгляді предмета виділяти основну геометричну форму, відчувати пропорції, аналізувати окремі частини предмета і їх співвідношення. При спостереженні предмета важливу роль відіграє послідовність спостереження. Це особливо важливо при знятті ескізів з деталі. Так, учень, взявши в руки деталь при виконанні ескізу, повинен спочатку визначити загальну форму предмета, а потім форму її конструктивних елементів, вибрати головний вигляд, кількість зображень. Після цього можна перейти до побудови зображень. Моделювання і конструювання.

Моделювання - один з методів навчання кресленню, в основі якого лежить процес відтворення форми предмета за його зображенням (описом). Конструювання - процес створення нового образу предмета на основі його заданих властивостей. В навчанні кресленню моделювання використовується головним чином як спосіб розвитку просторової уяви учнів. Для моделювання можуть бути використані пластилін, глина, картон, пінопласт та інші матеріали, які добре піддаються обробці. Застосовують і спеціально виготовленні набори різних заготовок. Складаючи ті чи інші деталі набору, учні створюють за кресленням необхідний предмет. Прикладом завдань на конструювання можуть бути такі задачі: керуючись наочним зображенням шипу (елемент дерев'яного з'єднання), сконструювати і виконати креслення проушини (деталі, що приєднується); розробити схему з'єднання двох валів та ін. Виконання графічних робіт. Цей метод сприяє формуванню в учнів необхідних навиків для виконання ескізів, креслень, аксонометричних зображень і технічних рисунків.

Графічні роботи знаходять широке застосування при узагальнені і закріпленні знань, при поясненні нового матеріалу. Використовуються графічні роботи і при контролі знань учнів. Робота з підручником і довідковим матеріалом. Добре організована і систематично виконувана робота з книгою є однією з вирішальних умов отримання міцних знань і умінь з креслення. Працюючи з підручником, учні оволодівають системою знань, набувають навиків самостійної роботи, вчаться знаходити правильні відповіді до завдань. Ця робота повинна проводитися протягом усього періоду вивчення креслення, на усіх етапах навчального процесу, починаючи з пояснення і закінчуючи закріпленням, повторенням і узагальненням усього вивченого.

4. Роль учителя креслення

«Хочеш наукою виховати учня,-- говорив Л.М. Толстой,-- люби свою науку і знай її, і учні полюблять тебе і науку, і ти виховаєш їх; але коли ти сам не любиш її, то скільки б ти не змушував учити, наука не зробить виховного впливу».

Починаючому учителю варто твердо пам'ятати, що від його знань, підготовки багато в чому залежить результат уроку, відношення учнів до занять, їхній інтерес до предмета. Особливо страшна в педагогічній роботі байдужість,--це завжди веде до невдач. От що з цього приводу говорить А.С. Макаренко: «Якщо ваша справа супроводжується невдачами і провалами, якщо на кожнім кроці видно,, що ви своєї справи не знаєте, ніколи нічого ви не заслужите, крім презирства, іноді поблажливого й іронічного, іноді гнівного і нищівно-ворожого».

Починаючому вчителю ніколи не слід покладатися тільки на ті знання, що отримані в стінах навчального закладу, тому що неодноразово доводилося переконуватися в тім, що часом цих знань буває мало. Необхідно постійно і серйозно працювати над підвищенням свого рівня. Недоліки і пробіли в роботі швидко виявляються школярами, і авторитет такого учителя швидко губиться.

Буває і так, учитель багато знає, але не вміють ці знання методично правильно передати своїм учням. Такому вчителю треба більше вникати в питання методики, дидактики і психології; ретельно готуватися до уроків, вносити відповідні виправлення у свої плани-конспекти, відвідує уроки досвідчених вчителів і т.д. Дуже гарним способом подолання цього недоліку є репетирування того чи іншого уроку в порожньому класі, а краще в присутності своїх колег, що могли б у потрібний момент зробити зауваження, внести виправлення, дати пораду.

Ніколи не слід забувати про необхідність індивідуального підходу до кожного учня. Учителю креслення доводиться мати справа з учнями-підлітками, а це «вік допитливого розуму, жадібного прагнення до пізнання, вік шукань, особливо якщо це має суспільне значення, вік кипучої діяльності енергійних рухів».

З огляду на вік, учнів, треба прагнути до того, щоб викликати в них більше емоцій, а це можливо тільки в тому випадку, якщо вчитель проводить уроки не байдуже і безпристрасно, а емоційно, жваво. Учитель повинен добре усвідомити, що своєю жагучою переконаністю може повести навіть флегматичного учня.

Для учнів VIІI-ІХ класів дуже характерні допитливість і активність, що, на жаль, часто приводять до нестійкості інтересів.

Характерною рисою для багатьох учнів-підлітків (головним чином, хлопчиків) є жвавий інтерес до техніки. Вони хочуть знати про новітні досягнення в області космонавтики, радіолокації, машинобудування, ракетної техніки й ін.

Інтерес учнів до техніки треба підтримувати і розвивати, створюючи по можливості необхідні умови. Тут мається на увазі участь школярів у технічних гуртках, екскурсіях. Саме тут видається можливість показати на ділі, що техніка не змогла б розвиватися, якби люди не володіли кресленням--«мовою техніки» і нарисною геометрією--«граматикою цієї мови». Приведемо два переконливих приклади. Для того щоб сконструювати сучасний автомобіль, потрібно виконати не одну тисячу креслень різної складності, а для літака більш десятка тисяч креслень, ескізів і малюнків.

Учитель креслення в наш час повинен мати уявлення про ті технологічні процеси, за допомогою яких здійснюється виготовлення виробів різної складності. Він повинен, хоча б загалом, мати уявлення про опір матеріалів, деталі машин, технічну естетику, ергономіку, інженерну психологію. Іншою дуже важливою обставиною є уміння учителя вчасно попереджати неуспішність учнів з предмету. Найдієвішим і випробуваним засобом попередження неуспішності є створення таких умов, при яких учні вчаться старанно й охоче. Для здійснення такої задачі необхідно викликати в школярів потребу в знаннях і виховати в них інтерес до навчання. Досягається це почасти показом практичного значення теорії. Відомо, що окремі учні не бажають серйозно займатися кресленням, тому що не бачать у цьому необхідності. Важливим засобом попередження неуспішності є розкриття перспектив навчання, показ ролі досліджуваної науки, її історичного розвитку. І тут починаючий учитель може і повинен у доступній формі розповісти учнем окремі епізоди з історії розвитку креслення і техніки.

Майбутньому вчителю креслення варто завжди пам'ятати, що успіх у педагогічній роботі залежить не тільки від його зусиль і майстерності, а і багато в чому визначається роботою учня, його бажанням довідатися ще непізнане.

Навчання -- процес двосторонній. І вчитель, і учень завжди повинні бути активні. Але вчитель, усвідомлюючи положення учня, що найчастіше не знає елементарних основ розумової праці, не має належного запасу просторових уявлень, уяви, не вміє раціонально й образно мислити, зобов'язаний зробити все можливе, щоб допомогти йому перебороти наявні труднощі. У противному випадку як би сумлінно не виконував свою місію вчитель, школяр завжди залишиться пасивним і цією пасивністю знецінить усі зусилля вчителя.

Учитель зобов'язаний навчити учня учитися, творчо мислити.

Зміна характеру і призначення самоосвіти накладає визначений відбиток і на поняття «навчити учня учитися». Сьогодні це означає не просто навчити школяра самостійно читати і розуміти креслення, знаходити сферу елементарного застосування отриманих знань на уроках. Головне в тім, щоб виробити в нього потребу постійно поглиблювати і розширювати свої знання, уміння і навички. Звичайно, це не тільки освітня, але і виховна задача. Виховати в школярів спрагу пізнання, озброїти їхніми елементарними методами дослідження -- от що сьогодні важливо. Тільки в такому випадку учень буде відноситися активно до навчальної праці, переживати свої невдачі і шукати шляхи до усунення помилок. Помічено, що учні до VI-VII класу, а іноді і раніше втрачають бажання опановувати якими-небудь знаннями. Доктор психологічних і філологічних наук А.А. Леонтьев пояснює це не стільки віковими особливостями чи труднощами навчального матеріалу, скільки тем, що в школі не приділяється достатньої уваги розвитку мотивів навчальної діяльності. І це, звичайно, так. На будь-якому уроці, у тому числі і на уроках креслення, треба на всіх його етапах підтримувати і зберігати зацікавленість школярів в оволодінні графічними знаннями. Для цього всі етапи уроку повинні бути цікавими, що викличе бажання гарно трудитися. Працюючи з учнями VIIІ-ІХ класів, ми повинні навчитися керувати розвитком мотивів навчальної діяльності, тому що ці мотиви згодом стають винятково важливими для школяра.

Не менше значення має стимулювання учнів до пізнавальної активності. Велику допомогу тут може зробити проблемне навчання. Відомо, що найважливішими перевагами проблемного навчання є пов'язані в ньому можливості закріплення і розвитку мотивів навчальної діяльності, що забезпечує дітям радість пізнання.

Немаловажне значення має емоційний бік навчального процесу. Завдання вчителя креслення -- створити в класі такий емоційний клімат, таку ділову обстановку, що сприяла б оптимальному виконанню навчальної роботи учнів.

Одним із завдань учителя є формування в школярів навички самостійної роботи. Цьому може перешкоджати підбір як непосильно важких графічних завдань, так і надмірно легких. І хоча усім відомо, що дидактична вимога полягає в необхідності підбирати доступні для учнів навчальні завдання, на практиці далеко не усі вчителі креслення його враховують. Як повна самостійність у рішенні проекційних та інших задач, так і надмірна опіка, що виражається в поспішній допомозі при найменшому утрудненні, може стати однієї з причин неуспішності учнів з креслення.

Дослідження показали, що учнів у класі необхідно розділити на три групи: з високою, середньою і зниженою навченістю. Звичайно, учні про такий розподіл нічого не повинні знати.

Учням з високою навченістю притаманна максимальна самостійність у рішенні різнопланових задач, їм майже не потрібна допомога вчителя. Якщо цій групі учнів давати однотипні проекційні задачі, у них неодмінно виникне негативна реакція. Для таких учнів треба мати комплект проекційних задач (можна і цікавого характеру) підвищених рівнів складності, наприклад зв'язаних з перетворенням форми предмета, зміною просторового положення предметів чи їхніх частин, головоломки й ін. Якщо вчитель не буде цього враховувати, то погасить жвавий інтерес учнів до предмета, до пізнавальної діяльності, знизить їхню розумову активність, загальмує розвиток просторових уявлень. Це може привести в кінцевому результаті до неуспішності, повного охолодження до предмета. Ми особливо зупинили увагу майбутніх учителів на цьому питанні, щоб показати, як важлива індивідуалізація навчання не тільки для слабких, але і для сильних учнів.

Учні зі зниженою навченістю вимагають до себе особливої уваги. Для засвоєння основ проекційного креслення їм треба давати більш розгорнуте пояснення, причому в основному з опорою на наочність. Вони повинні виконувати більше число вправ з поступовим підвищенням їх трудності. І нарешті, для них необхідно багаторазове повернення до раніше вивченого матеріалу.

Окрики, повчальні і довгі розмови і тим більше образи учня повинні бути виключені. Учні цього віку дуже вразливі.

Що стосується учнів з «середньою» навченістю, та їх переважна більшість. На середнього учня орієнтується шкільне навчання.

Майбутній учитель креслення повинен ще в навчальному закладі починати підбор різнопланових задач, що за своїм змістом охоплювали б усі теми програми, а їхня складність задовольняла всіх учнів.

При аналізі репетиційних уроків, а також на педпрактиці часто можна чути від практикантів, що вони не задоволені результатом проведених уроків. Була начебто б серйозна підготовка, урок обладнаний наочними приладдя, реалізовані необхідні дидактичні вимоги, а гарного уроку не вийшло. Запитується: у чому ж причина такої невдачі? А в тім, що, крім відмінного знання навчального матеріалу, необхідно ще уміння зацікавити дитячу аудиторію, зачарувати їх словом, прекрасним малюнком, кресленням чи ескізом на класній дошці і, нарешті, артистичним володінням креслярськими інструментами, правильним показом демонстрованого посібника. Усе це зрештою приходить з роками, після завзятої праці, але враховувати це при підготовці до уроку треба завжди.

Є ще й інша причина, що може привести до невдалого проведення уроку. Якщо дорослі ще можуть змусити себе слухати, то діти очікують і жадають від учителя чогось яскравого, барвистого, незвичайного, цікавого. А звідси можна сказати, що робота педагога багато в чому подібна з роботою актора. Учителю так само, як і актору, необхідний творчий підхід до справи, уміння зацікавити дитячу аудиторію, змусити її слухати, мислити, переживати, захоплюватися і т.д. Тільки в цьому випадку можна уникнути гірких хвилин розчарування. Інакше клас швидко перетворюється в щось некероване, і практиканту, цілком природно, важко буває з ним справитися. Щоб уникнути подібної ситуації, що, як ми вже сказали, може виникнути і при гарному знанні навчального матеріалу, треба завжди пам'ятати про специфіку педагогічної праці. У педагога завжди подвійна задача: з одного боку, володіти змістом і формою уроку, а з інший, говорячи мовою актора, «донести образ до глядача». Друга задача не менш важлива, тому що без її позитивного рішення перша утрачає своє значення.

Починаючому вчителю треба ще пам'ятати і про те, що креслення в наш час стало інтелектуальною дисципліною і що тепер інші задачі поставлені перед школою. Зовсім недавно багато вчителів домагалися від своїх вихованців точного повторення визначень, даних у підручнику, і скрупульозно акуратного виконання креслень і, домігшись цього, пишалися своїми успіхами. Тепер увага вчителя повинна бути зосереджена на тому, щоб прищепити учням смак до самостійного мислення і добування знань, до уміння оцінювати свої успіхи в читанні і виконанні технічних креслень. Для здійснення такої складної задачі треба насамперед навчитися самому мислити творчо.

Щоб уникнути з учнями неприємних розмов і мати гарну дисципліну, початківець повинен, як ми уже відзначали, урізноманітнити свої уроки вирішенням різних задач, що сприяли б у максимальному ступеню розвитку просторових уявлень, творчих здібностей і були цікавими. Видатний англійський математик Літллвуд говорив, що гарний математичний жарт краще дюжини посередніх. Те ж саме можна сказати і про креслення. Не випадково програма з креслення приділяє досить уваги питанню добору пізнавальних і цікавих задач і розвитку творчих здібностей учнів.

Цікаві задачі з кресленню являють безсумнівну цінність і в педагогічному відношенні. Їм надавав великого значення А.С. Макаренко, про них писав його сподвижник А. Терський. Не можна не погодитися з І.А. Воротніковим, автором книги «Цікаве креслення», який відзначає, що деякі схильні бачити в цікавих задачах тільки розважальний характер чи користь у тому, що вони викликають з боку учнів інтерес до предмету. Ці вчителі намагаються стверджувати, що цікаві задачі при усій своїй корисності нібито не учать, а лише «збуджують діяльність уяви, викликаючи численні асоціації, але самі не служать навчальним матеріалом». Така точка зору невірна, тому що в наш час мало навчити школяра читати і складати креслення, треба ще підготувати до вивчення графічної мови як засобу спілкування і мислення. А це найкраще в школі здійснювати за допомогою цікавих задач, що, до речі, повинні відповідати навчальному матеріалу.

До цікавих задач з креслення варто віднести і різні ігри типу «Креслярське лото», «Креслярське доміно», описані у свій час на сторінках журналу «Школа і виробництво» і в книзі «З досвіду викладання креслення в школі». Доводиться, однак, застерегти учителя від надмірного зловживання цікавістю. У курсі креслення учні одержують досить велике коло знань, оволодіння яким вимагає від них великої посидючості і чималої праці. Ми не досягнемо мети, поставленої перед школою, якщо будемо займатися тільки вирішенням цікавих задач.

І усе-таки варто вітати будь-яку спробу зацікавити, запалити учнів, викликати в них інтерес до предмета, допомогти їм краще опанувати умінням читати креслення, розбиратися у сучасній техніці. Виникає питання: як доцільніше це здійснити в шкільній практиці? Однозначної відповіді тут бути не може. Усе залежить від мети і задач, що ставить перед собою вчитель. Приведемо кілька прикладів.

Практична задача з креслення передбачає, наприклад, моделювання з дроту, картону й інших матеріалів. Тут цілком доречно використовувати цікаві задачі. У відповідній літературі вчитель може знайти їх у достатній кількості.

Відомо, що уміння і навички в технічному малюванні приходять не відразу, а після багатьох вправ. Тому має сенс дати можливість учнем повправлятися у малюванні від руки фігур, збільшивши їх у 2--3 рази. Звичайно, учні не набудуть відразу впевненості і твердості в виконанні зазначених фігур у процесі виконання цієї вправи. Але вони будуть знати, по якому шляху їм варто йти, щоб домогтися в цьому визначених успіхів.

Майже завжди в класі знаходяться учні, що швидко і добре справляються з даною їм графічною роботою. Щоб такий учень не нудьгував і не порушував дисципліну в класі, йому варто дати яку-небудь з цікавих задач. У даному випадку вчитель має, крім того, можливість перевірити кмітливість учня, його .орієнтування в просторі, запас просторових уявлень і т.д.

Не можна не визнати дуже корисними в розвитку просторових уявлень вправи на виконання похилих перерізів. Простий і разом з тим науковий виклад цього матеріалу із залученням належної наочності дає можливість учням швидко його засвоїти і, користаючись ним, вирішувати задачі, зв'язані з виконанням похилих перізів геометричних тіл, добре знайомих учням. Пропонувати такі вправи можна лише для тим, хто швидко справився з основною задачею на уроці. При цьому не слід змушувати учнів точно будувати фігуру перетину. Досить, якщо вона буде виконана приблизно від руки і на око.

Виправдала себе і така форма занять з учнями в школі: до уроку вивішується простий, але добре оформлений стенд із цікавими задачами, що по тематиці близькі до програмних вимог. Такий стенд, з одного боку, є гарним оформленням кабінету креслення, а з іншого - дає можливість учням, що швидко вирішили основну задачу, підібрати для себе цікаву задачу-головоломку. Учень, вирішивши задачу і підписавши своє прізвище, опускає лист у шухляду, що висить поруч зі стендом. Результат рішення задачі учень довідається від учителя на наступному уроці.

Але особливе місце цікавим задачам, іграм з креслення варто відвести в позакласній роботі.

Винятково важливе значення для вчителя має проблема самоосвіти. Вона повинна переслідувати постійний інтелектуальний ріст учителя, яку б освіту він ні одержував: середню чи вищу. У противному випадку його учні будуть «приречені на нудне зубріння й отупіння,--писав В. О. Сухомлинський,--так як викладання, не зігріте і не осяяне прагненням учителя до знань, перетворюється для нього в тяжку повинність...». Учителю треба на протязі усієї своєї педагогічної діяльності працювати над книгою. У ній учитель може знайти факти, що змусять його по-новому глянути на пророблене, продумати й оцінити зміст вивчених джерел. Педагогічна література є тією базою, без якої неможливе здійснення творчої роботи в школі.

Учителю будь-якої спеціальності, у тому числі і вчителю креслення, часто доводиться звертатися до різних літературних джерел. Повним джерелом зведень про вихід педагогічної літературі є реферативні видання «Проблеми дидактики» і «Методологія педагогіки і методи педагогічних досліджень».

5. Педагогічна майстерність учителя креслення

Кожен молодий учитель, що закінчив педагогічне училище чи педінститут і переступив поріг школи хвилюється і переживає. І це цілком природно. Адже кожен урок для вчителя креслення стане перевіркою професійної зрілості, початком відліку, з якого він почне сходження по педагогічних сходах до майстерності. Поняття педагогічна майстерність надзвичайно ємке. Воно містить безліч професійних компонентів. Ні до однієї професії не висувається стільки вимог, як до вчительського.

Шлях до професії починається з покликання до неї. Л. М. Толстой вважав, що педагогічна діяльність може бути довірена не всякому, що покликання вчителя «є покликання високе і шляхетне». Але якщо ви вже зробили вибір, то не забувайте, що обрана вами професія накладає на вас багато обов'язків. Перш за все необхідно любити дітей. Без любові до дітей не можна навчати. Однак ця любов не повинна переростати в поблажливість і сентиментальність. Гарний учитель повинен бути людиною доброю, чесною, чуйною, справедливою, шляхетною і тактовною. Учитель, що не вміє любити дітей, ніколи не відчує радості своєї праці.

У наш час до вчителя пред'являються великі і постійно зростаючі вимоги. Учитель повинен бути сучасною і прогресивною людиною, переконаним і вольовим, мати високі моральні норми поведінки, знати добре свій предмет і ці знання зробити надбанням інших. Крім того, учитель зобов'язаний мати широкий кругозір, прагнення постійно рухатися вперед у ногу з прогресом суспільства, що прискорюється, удосконалювати майстерність, мати до всякої справи творчий підхід, пам'ятати, що вчитель залишається вчителем доти, поки учиться сам.

Однак шлях до майстерності вчителя нелегкий. Перегорніть біографії видатних педагогів, і ви переконаєтеся, що їхній шлях не був вистелений трояндами і всі вони пройшли через великі іспити. У їхньому нелегкому житті чергувалися творчі злети й удачі з важкими іспитами і невдачами. Не можна не згадати надихаючий приклад А. С. Макаренко, і не тільки тому, що він талановитий педагог, який зумів втілити в життя те, про що багато хто до нього тільки мріяти. Захоплює більше всього те, що Антон Семенович був учителем креслення, і все те, що вдалося йому здійснити у вихованні своїх учнів, зроблено й у процесі заняття кресленням.

З розповіді В.Н. Терского, сподвижника і друга А.С. Макаренко, учителя креслення, малювання і праці, відомо, що Антон Семенович дуже любив креслити і малювати. Його уроки креслення відрізнялися завжди якоюсь новизною, неповторністю, «цікавістю», а тому його колеги намагалися наслідувати його прикладу.

Але що значить іти за прикладом видатних педагогів, учених минулого і сьогодення? Це аж ніяк не означає сліпе копіювання. Треба вміти переломити у своїй свідомості все ними зроблене. Узяти те, що не може бути піддано сумніву, тобто, інакше кажучи, узяти те, що перевірено багаторічним, а в деяких випадках і багатовіковим досвідом педагогів.

Серед багатьох питань удосконалювання педагогічної майстерності найбільш важливі питання уміння розвивати в школярів просторові уявлення, просторову уяву, образне мислення, інтуїцію і творчість і, звичайно, питання педагогічного натхнення. Сучасній школі далеко не байдуже, з яким багажем з'явиться на урок молодий вчитель і як він буде розвиватися сам і розвивати своїх вихованців.

Мабуть, найважче для молодого вчитель - це мистецтво володіння класом. Йому на уроці треба робити кілька справ одночасно: стежити за кожним учнем, за його умінням правильно оперувати креслярськими інструментами, стежити за своєю мовою, мімікою, жестом., давати вчасно поради окремим учням і класу в цілому, красиво і вірно будувати креслення на класній дошці, користаючись найрізноманітнішими прийомами, стежити за дисципліною.

Іншою задачею є постійне удосконалювання своєї мови. Часто мова багатьох починаючих учителів бідна і маловиразна. Щоб опанувати цим мистецтвом у досконалості, потрібні роки завзятої праці і бажання переборювати всі труднощі. Треба пам'ятати, що справжня поезія вчительської праці не приходить раптом, відразу. Треба безмовно пройти через багато іспитів, а головне, пізнати і вірно оцінити шкільні будні, побачити в них ту дорогу, що веде до вершин творчої натхненної праці.

Учитель креслення повинен не тільки добре знати свій предмет, але і бути гарним організатором. З перших уроків варто установити певні вимоги. Зокрема, кожен учень на кожнім уроці повинен мати із собою креслярські інструменти і підручник. Якщо ж перші уроки не будуть організовані й учні відчують слабість учителя, незібраність у діях і вчинках, то від класу не можна буде чекати, гарної дисципліни й уважного ставлення до навчальної роботи.

Інша дуже важлива проблема, що постає перед сучасною школою,-- навчити школярів учитися, здобувати знання самостійно. Однак учитель зможе їх навчити цьому лише в тому випадку, якщо сам буде працювати з навчальною книгою, довідковою літературою й ін.

Аналіз багатьох уроків креслення показує, що учні охоче вчаться на тих уроках, де чітко організований педагогічний процес, де їх втягують в активну пізнавальну діяльність, що приносить їм задоволення, радість пізнання. Учні цінують ті уроки, де учитель втягує у навчально-пізнавальну діяльність усіх без винятку.

Молодим учителям варто знати, що на успішне формування в учнів інтересу до уроку впливає багато факторів: це організація навчального процесу, ерудиція вчителя, використання різних методів і прийомів навчання, емоційність викладу, знання предмета вчителем, уміле використання дидактичних засобів навчання й ін.

Учитель завжди повинен виявляти до учнів чуйність, увагу, вимогливість і повагу. Ці якості здатні визначити успіх роботи як учителя, так і учнів.

Звичайно, молодий вчитель у період свого становлення допускає багато помилок. Отут і прояв неуважності до відстаючого школяра і необ'єктивність в оцінці графічних робіт, прагнення до завоювання «дешевого» авторитету, прояв формалізму в опитуванні учнів. Часом молодий учитель без особливої потреби апелює до керівництва школи, скаржиться па учнів класному керівнику чи батькам, не дуже тактовний стосовно окремих учнів. Нерідко можна спостерігати прагнення перекласти доручену йому адміністрацією школи справу на плечі своїх колег, зневага правилами етики, самовпевненість, зарозумілість, категоричність у судженнях, небажання завзяте працювати над своїм розвитком. Треба зробити все, щоб позбутися від цих недоліків.

Між вчителем і учнями повинні бути встановлені гарні моральні взаємини. Тут треба виявляти, за словами А. С. Макаренко, «якнайбільше вимоги до людини і якнайбільше поваги до неї». Якщо учень утрудняється прочитати чи виконати креслення, не може вирішити дану йому проекційну задачу, то такому учню треба надати розумну допомогу, підтримати його у важку хвилину, виявляючи при цьому абсолютну безкорисливість.

Учитель повинен у своїй роботі дорожити думкою учнів, щадити їхнє самолюбство, не допускати злої іронії, образливих випадів, ні в якому разі не зловживати довірою учня, не розділяти їх на обдарованих і бездарних. Моральні позиції вчителя повинні бути гранично ясні для учнів.

Молодий учитель креслення повинен дуже добре засвоїти, що виховання людини накладає на нього великі обов'язки.

У практиці вчителя креслення, та й будь-якого іншого предмета, можна іноді спостерігати відступ від планів-конспектів на уроці. Це виникає часом від того, що на уроці вступають у дію якісь коригувальні фактори, що змушують учителя до імпровізації. Це зовсім не означає, що не слід займатися тривалою і серйозною підготовкою до уроку. Навпаки, імпровізація неможлива без ретельної підготовки до уроку. «Але для уміння імпровізувати потрібно вміти керувати своїми психічними станами, володіти мистецтвом вільного спілкування, тому що педагогічна імпровізація -- є внутрішньо очікуваний, але зовні несподіваний для вчителя момент, де найбільше яскраво виявляється педагогічне «я»,-- писав учитель Е. А. Гришин з Володимира. Успіх імпровізації залежить від гарного знання предмета, бездоганного володіння класом, від навичок вільного спілкування з учнями, гарної психолого-педагогічної і методичної підготовки, володіння кресленням, уміння працювати на класній дошці, від культури мови, бездоганного володіння креслярськими інструментами, уміння перевтілюватися і т.д. Звідси ми бачимо, що імпровізація припускає вже досить сформованого в педагогічному відношенні вчителя, що здатний відносно вільно оперувати всіма педагогічними, психологічними і методичними засобами. Усе це може прийти тільки з досвідом, при систематичній роботі вчителя над собою.

Особлива роль у роботі вчителя належить педагогічному натхненню. Але тут постає питання: як зберегти натхнення, свіжість уроку «з моменту першого народження на все його педагогічне життя»? Це питання не довільне, воно завжди хвилював і хвилює вчителя. Дуже важко двадцятий раз говорити, наприклад, про креслярський шрифт чи про нанесення розмірів на кресленнях з одним і тим натхненням. Але тут істотну користь може зробити вчителю театральна педагогіка. Вона допоможе зробити багато разів повторюваний урок творчим і натхненним, а це означає, що урок буде цікавим і ефективним.