Проблеми організації виховання і навчання дітей в умовах різновікових груп

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття про різновікову групу ДНЗ

2. Організація педагогічного процесу в різновікових группах

3.Вимоги до створення предметно-розвиваючого середовища в різновікових группах

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Кожна дитина має право на щасливе проживання періоду дошкільного дитинства, і якісна дошкільна освіта - це гарантія створення державою, суспільством необхідних умов для повноцінного розвитку дитини, його успішності у дорослому житті.

Перед працівниками дошкільних навчальних закладів (ДНЗ) стоїть непросте, нелегке завдання - побудувати свою роботу так, щоб вона не тільки відповідала запитам суспільства, а й забезпечувала збереження цінності, неповторності дошкільного періоду дитинства. На сучасному етапі розвитку системи шкільної освіти успішно функціонують нові типи дошкільних установ:

· ясла-садок сімейного типу для дітей, які перебувають у родинних відносинах;

· ясла-садок комбінованого типу з групами сімейного та прогулянкового типу;

· дитячий будинок сімейного типу.

У 2005 році виходить лист МОН України «Про організацію короткотривалого перебування дітей у дошкільних навчальних закладах», в якому розкриваються особливості організації короткочасного перебування дітей у віці від 2 років 6 місяців до 6 років у дошкільних навчальних закладах.

Все вищесказане визначає актуальність проблеми організації виховання і навчання дітей в умовах різновікових груп.

У дошкільній педагогіці розроблено значну кількість методичних посібників (Аванесова, Міщенко, Шиянова, Підласий) з проблем організації малокомплектних дитячих садів, сезонних дошкільних установ. У той же час, ця педагогічналітература періоду 70-х-80-х років, орієнтована на реалізацію «типової програми» і навчання в дитячому саду.

Однак, відомо, що рішення виховно-освітніх завдань, формування достатнього рівня знань і умінь дітей, досягнення державного стандарту в умовах різновікової групи дитячого саду викликає у вихователя значні труднощі. До того ж значна частина методичноїлітератури з дошкільного виховання розрахована на установи з одновікових складом дитячих груп.

Видається актуальним пошук засобів, що забезпечують побудову таких варіантів освітнього процесу, які дозволять продуктивно реалізувати педагогічні цілі.

1. Поняття про різновікову групу у ДНЗ

Сучасні освітні тенденції спрямовують увагу педагогів на підтримку індивідуальної своєрідності кожної дитини, вивчення та урахування її індивідуальних відмінностей, формування якостей, які забезпечують досягнення життєвого успіху.

Реформування дошкільної освіти, зменшення кількості дошкільних закладів, а також ініціатива батьків спричинили створення різновікових груп в дошкільних навчальних закладах. В умовах роботи у різновіковій групі особливої актуальності набуває питання збереження та розвитку індивідуальності кожної дитини, створення індивідуалізованих освітньо-виховних програм.

Існуючі одновікові групи у дитячих садках формуються за віковим критерієм - молодші, середні, старші. У той же час, дитина спілкується з набагато різноманітнішим соціумом, і її стосунки значно багатші, ніж вона отримує в одновіковій групі дошкільного закладу. Створення різновікових груп дозволяє використовувати позитивні моменти співіснування дітей різного віку. Різновікове оточення в дошкільному закладі збагачує соціально-моральний досвід дитини і створює умови для його особистого розвитку.

Практика виховання дітей у таких групах має багато позитивних рис. У процесі роботи з дітьми різного віку педагогові легше відійти від уніфікації й приділяти більше уваги індивідуально зорієнтованому вихованню, а опосередковано - через старших дітей - передавати молодшим набутий досвід міжособистісних взаємин, інформацію про норми та правила поведінки, розвивати інтелект. Саме старші діти є для малят зразком людських взаємин. В групах, укомплектованих таким чином, дитина два роки знаходиться у ролі молодшого і два - старшого за віком. Це дуже важливо з точки зору дошкільників, які у молодшому віці потребують індивідуального спілкування з більш старшими. В зв'язку з цим особливого значення, як засіб спілкування, набуває цілеспрямоване формування дитячого мовлення. В спільній діяльності, в грі формуються нові форми і функції мовлення, розвивається така важлива якість поведінки, як невимушеність, складається механізм самооцінки і самоконтролю. Спілкування з однолітками надає почуття свободи, веде до розвитку фантазії, активізації творчого потенціалу особистості.

2. Організація педагогічного процесу в різновікових групах

Організація педагогічного процесу в різновікових групах має свої особливості і складності, вимагає від педагога знання програм усіх вікових груп, вміння зіставляти програмні вимоги з віковими та індивідуальними особливостями дітей, здатності правильно розподіляти увагу, розуміти і бачити кожну дитину і всю групу в цілому, забезпечувати розвиток дітей відповідно до їх можливостями [1, 32].

З метою раціонального побудови педагогічного процесу, треба визначити в кожному конкретному випадку склад групи, виділити дві-три підгрупи і відповідно до них диференціювати виховно-освітню роботу.

Найменш сприятливі умови для розвитку дітей в тих установах, які укомплектовані дітьми різко контрастного віку:

· по-перше, важко створити належний повітряно-тепловий режим;

· по-друге, різниця у віці визначає і різну ступінь сприйнятливості до інфекційних захворювань і рівень розвитку навичок самообслуговування і гігієни, потребі у сні та діяльності і т.п.

· по-третє, суттєві труднощі виникають і при обладнанні приміщення меблями, іграшками, оснащенні педагогічного процесу.

У разі комплектування груп дітьми близьких, суміжних віків краще реалізується принцип максимального врахування вікових можливостей дітей, на основі якого в виділені вікові групи по роках життя дитини (третій, четвертий, п'ятий ...). У кожній такій групі необхідно вести роботу за двома віковими групами. Диференційована робота з двома підгрупами посильна кожному вихователю і, в той же час, дозволяє значно підвищити якість виховання і навчання, особливо старших дітей.

Виховно-освітня робота в ДНЗ здійснюється педагогом у процесі повсякденного життя і самостійної діяльності дітей (ігрової, трудової і т.д.), а також у процесі занять, спеціально організованих і систематично проводяться з усіма дітьми. У першому випадку вихователь перш за все створює умови для різноманітної і цікавої діяльності і гарного самопочуття кожної дитини, виховує поведінку і правильні взаємовідносини дітей між собою і з дорослими, уточнює дитячий досвід і уявлення, закріплює наявні знання, розширює кругозір дитини. У процесі занять вихователь організовує навчальну діяльність усіх дітей, формує вміння діяти відповідно до отриманих від дорослого вказівками, планомірно і послідовно навчає дітей нових знань і вмінь, розвиває пізнавальну активність.

Дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в України, а дошкільний вік - базовий етап фізичного, психологічного та соціального становлення особистості дитини. Це визначено в Законі України 11 червня 2001 року № 2628 «Про дошкільну освіту» (з останніми змінами 26 грудня 2008). [2]

о времени его принятия прошло уже 17 лет, за это время приняты десятки, если не сотни, разных постановлений, указов, программ, но проблем становится даже больше, чем до принятия закона. У системі дошкільної освіти України застосовувалися різні програми навчання і виховання дітей, побудовані на основі Базового компонента дошкільної освіти. Так у дитячих дошкільних установах була впроваджена базова програма «Малятко», зокрема Севастополь був одним з перших міст України, де був проведений практичний експеримент щодо впровадження даної програми [3]. Після того як методика виховання і навчання за програмою «Малятко» не отримала позитивних відгуків, у ДНЗ була впроваджена нова програма навчання «Дитина», дана програма застосовується в даний момент часу в більшості дошкільних навчальних установ України та має позитивні відгуки з боку педагогів та батьків [4].

3. Вимоги до створення предметно-розвиваючого середовища в різновікових групах

Згідно з «Базового компонента» правильна організація життя і різноманітної діяльності дітей у ДНЗ, створення сприятливих умов сприяє різнобічному розвитку дітей різного віку.

У вязи з цим в «Базовому компоненті» звертається особлива увага на створення розвиваючого середовища в ДНЗ і в групі. Середовище розвитку дитини - простір життєдіяльності дитини. Це ті умови, в яких протікає його життя в ДНЗ, в тому числі предметно-просторова середовище та соціальне середовище [5,с 12].

Середа - це навколишнє людини простір, зона безпосередній активності індивіда, його найближчого розвитку і дії. Відомо, що самецей фактор може або гальмувати розвиток дитини (ворожа в емоційному і фізичному планах), або стимулювати його розвиток (сприятлива, розвиваюче середовище). Можливий і нейтральний варіант впливу середовища, коли вона і не гальмує, але і не стимулює розвиток дитини.Все це необхідно враховувати при створенні обстановки в дитячому дошкільному закладі.

Дослідники у сфері освіти вважають, що спеціальним чином організоване середовище здатна надавати позитивний вплив на розвиток здатності дитини до самонавчання. Таке середовище сприяє встановленню, утвердженню почуття впевненості в собі, а саме це визначає особливості особистісного розвитку на ступені дошкільного дитинства. Розвиваюче середовище дає дошкільнику можливість відчувати і використовувати свої здібності, дозволяє йому проявляти самостійність, стверджувати себе як активного діяча. Активність дитини в умовах збагаченої розвиваючого середовища стимулюється свободою вибору діяльності. Дитина грає, виходячи зі своїх інтересів і можливостей, прагнення до самоствердження, займається не з волі дорослого, а за власним бажанням, під впливом привернули його увагу ігрових матеріалів. У такому підході до організації дитячої діяльності вже закладено механізм розвитку відповідальності за скоєне, за результат. У дитині прокидаються сили, що сприяють як можна краще здійснення задуманого. Розвиваюче середовище виступає в ролі стимулятора, рушійної сили в цілісному процесі становлення особистості дитини, вона збагачує особистісний розвиток, сприяє ранньому прояву різносторонніх здібностей.

Кожній дитині властивий свій темп і свій стиль розвитку, не менш індивідуальні, ніж його зовнішність. Деякі діти краще вчаться через спостереження. У научении інших відносно частіше зустрічається маніпулювання і дію методом проб і помилок. Все це тільки підтверджує точку зору про значимість створення спеціальної навчальної середовища, в якому кожна дитина могла б індивідуально випробовувати свої здібності і йти власним шляхом у процесі пізнання навколишнього світу.

Сучасні дослідники визначили, що пряме навчання не завжди веде до усвідомлення змісту, що вивчається і можливості його використання. Дитина припиняє демонструвати розуміння цього змісту, як тільки зникає ситуація навчання. Наприклад, 5-річна дитина досить легко справляється із завданням розкласти смужки по висоті від найнижчої до найвищої, називає ті смужки, які нижче синьою, але вище червоної, демонструючи розуміння відносності величини. Але та ж дитина не може на листку паперу невеликого розміру намалювати ведмедя так, щоб цей ведмідь вийшов найбільшим серед всіх намальованих ведмедів (хоча рішення грунтується на тому ж самому розумінні відносності величини).

Дитяче експериментування - один з найважливіших аспектів розвитку особистості. Ця діяльність не задана дитині дорослим заздалегідь у вигляді тієї або іншої схеми, а будується самим дошкільням у міру отримання все нових відомостей про об'єкт. Тому доречно говорити про саморозвиток в діяльності експериментування. Для розгортання цієї діяльності необхідні матеріали: мірні гуртки, формочки, нестандартні мірки, навчальні посібники та прилади (ваги, годинники, календарі тощо), вода, глина, річковий пісок.

Таким чином, під предметно-розвиваючої середовищем слід розуміти природну комфортабельну затишну обстановку, раціонально організоване, насичену різноманітними сенсорними подразниками та ігровими матеріалами.

У той же час визначальним моментом у створенні предметно розвиваючого середовища є педагогічна ідея, мета, якою керується освітній заклад. Досягнення цієї мети здійснюється через реалізацію освітньої програми.

Створюючи розвиваюче середовище групи, дуже важливо враховувати особливості дітей, які відвідують цю групу: вік дошкільнят, рівень їх розвитку, інтереси, схильності, здібності, статевий склад, особистісні особливості та інше.

Особливості середовища групи також багато в чому визначаються особистісними особливостями та педагогічними установками вихователя. Якщо вихователь - знавець свого міста, любить вивчати його разом з дітьми, звичайно, це повинно знайти яскраве відображення в обстановці. Інший воліє більше уваги приділяти образотворчої діяльності - і це також буде помітно в створеному середовищі. Комусь із педагогів близькі ідеї Марії Монтессорі, для кого-то визначальним є підхід Вальфдорфской педагогіки - все це так чи інакше знайде відображення в середовищі групи.

Реалізація сучасних підходів до освіти дошкільнят (здійснення ідей розвивального навчання та особистісно-орієнтована модель взаємодії вихователя і дитини) можлива тільки при дотриманні наступних принципів побудови розвиваючого середовища в групі ДНЗ.

1. Принцип поваги до потреб, потреб дитини. У дитини дошкільного віку є три основні потреби: потреба в русі, потреба в спілкуванні, потреба в пізнанні. Середовище групи (і дитячого саду в цілому) повинна ці потреби задовольняти. Вона організовується так, щоб у дитини був самостійний вибір: з ким, як, де, в що грати. Підбір устаткування і матеріалів для групи визначається особливостями розвитку дітей конкретного віку і характерними для цього віку сензитивного періоду.

Крім того, дітям повинно бути ясно видно, як пересуватися по груповій кімнаті, щоб не перешкодити діяльності інших дітей. Для вихователя важливо, щоб групова кімната добре проглядалася, щоб він міг бачити всіх дітей без необхідності переміщення по кімнаті. Такий простір допоможуть створити невисокі ширми або стелажі з відкритими полицями, які одночасно і розмежовують простір, і залишають його вільним для спостереження.

При плануванні інтер'єру доцільно дотримуватися нежорсткого центрування (зонування). Так, можливий наступний підхід до організації середовища:

· центр сюжетно-рольової гри;

· центр грамотності, куди включаються книжковий куточок і всі ігри й устаткування для розвитку мови і підготовки дитини до освоєння читання і письма, тут же можуть бути театралізовані ігри;

· центр науки, куди входить куточок природи і місце для дитячого експериментування і дослідів з відповідним обладнанням та матеріалами;

· центр будівельно-конструктивних ігор;

· центр математики (ігротека);

· центр мистецтва, де розміщуються матеріали по ознайомленню з мистецтвом, предмети мистецтва, матеріали та обладнання для дитячої образотворчої діяльності.

Крім того, у групі бажано мати спортивний комплекс: він не займає багато місця і в той же час багатофункціональний.

Можливо інше побудова середовища - «кабінетне». У будь-якому випадку при вирішенні своїх цілей і завдань вихователь може вибрати власний варіант побудови середовища - він разом з дітьми визначає, що, де і як у своєму розпорядженні.

2. Принцип поваги до думки дитини. Розвиваюче середовище вибудовує для дітей вихователь. Він при цьому намагається, щоб навколишня дитини обстановка була комфортною, естетичної, змістовної, щоб обладнання було розставлено зручно. Однак не можна забувати, що уявлення дорослого про зручності, затишок, комфорт далеко не завжди збігаються з уявленнями дитини про це .

3. Принцип функціональності означає те, що в обстановці приміщення знаходяться тільки ті матеріали, які востребуются дітьми і виконують розвивальну функцію. Так, якщо найближчим часом гра, посібник, обладнання не будуть використані, їх слід винести з групи в інше місце (роздягальню, комору і т.п.). Група не повинна бути складом для зберігання матеріалів і посібників!

Ігри та посібники, які вносяться до групи, повинні бути багатофункціональні, комбінаторних, варіативні. Наприклад, дидактичний посібник «Кольорові палички Кюїзенера» можна використовувати для розвитку у дітей уявлень про числа натурального ряду, для розвитку обчислювальних умінь, для розвитку просторових орієнтувань, для розвитку вміння виявляти властивості, залежності, закономірності.Конструктор Лего «Ферма» цікавий дітям як іграшка, але одночасно вони знайомляться з домашніми тваринами, вважають їх; у дошкільників розвиваються конструктивне мислення, творча уява.

4. Принцип випереджаючого характеру змісту освіти. Правомірно, що вихователь підбирає у групу ті матеріали, які призначені дітям певного віку, але крім них треба включати в обстановку приблизно 15% матеріалів, орієнтованих на дітей більш старшого віку (приблизно на рік)

Висновок

Отже, всі дослідження, проведені в різновікових групах показують, що значний розвивальний потенціал цих дитячих співтовариств не працює автоматично, а включається тільки в процесі особливого керівництва з боку дорослого. Характеризуючи виховну роботу в різновіковій групі, всі дослідники (В.Н.Аванесова, А.Н.Давидчук, Є.Г.Батуріна, Є.В.Русакова, М.В.Мінкіна, О.І.Соловйова) зазначають, що вона багато в чому залежить від особистісних рис педагога, його методичної підготовки, вміння одночасно керувати діяльністю дітей різного віку. У літературі є й деякі методичні рекомендації щодо організації занять у різновіковій групі дитячого садка.

Зокрема, автори пропонують два варіанти організації спільних занять: початок заняття одночасно у всіх трьох (чотирьох) підгрупах, а закінчення послідовне (через 15 хвилин - у молодшій, через 20 - у середній і т. ін.); послідовний початок занять (заняття починаються з однією підгрупою, потім через 5-7 хв. підключається друга підгрупа, потім третя).

Навчальний процес у різновікових групах здійснюється з використанням фронтальних, групових та індивідуальних форм організації навчання. різновіковий навчальний заклад педагогічний

Список використаної літератури

1. Доронова Т.М. Виховання дітей в малокомплектних дошкільних установах / / Дошкільна освіта. - 2004. - № 2. - С.46-50.

2. Давидчук, Є.Г. Організація діяльності дітей у різновікової групи. - С-Пб.: ФЕНИКС, 2002. - 198 с.

3. Міщенко О.І., Шиянова Є.М. Робота в різновікової групи. - К.: Освіта, 2001. - 346 с.

4. Пілюгіна Е.Г. Облік індивідуально-психологічних особливостей дітей / / Дошкільне виховання. - 1998. - № 5. - С.38-42.

5. Програма виховання І навчання дітей дошкільного віку «Дитина в дошкільні роки». - К.: ЛІПС, - 2003. - 98 с.

Размещено на Allbest.ru