Норвезька система освіти: структура, принципи, реформи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Норвезька система освіти: структура, принципи, реформи

1. Структура сучасної системи освіти Норвегії

У центрі боротьби за поліпшення конкурентної спроможності Норвегії як розвинутої індустріальної держави є подальше вдосконалення освіти, науки і перспективних досліджень. Oсвіті в країні надано пріоритетного значення. Тому перед урядом постало завдання - створити таку шкільну систему, яка комбінує вищі академічні стандарти й охоплює найбільшу частину населення. Це головна умова для підвищення продуктивності праці й для забезпечення розвитку благополуччя норвезького суспільства. Визначає завдання та головний стратегічний напрям роботи для освіти уряд країни.

Зазначимо, що Норвегія використовує форму обов`язкової освіти вже понад 250 років. Семирічна обов`язкова освіта була впроваджена у 1889 році, а в 1969 термін навчання було продовжено до дев`яти років. На сучасному етапі розвитку шкільної системи учні розпочинають навчання з 6-ти літнього віку й навчальний процес триває протягом десяти років. 

Обов`язкова загальноосвітня середня школа поділяється на три етапи:

1) початкова школа (1-ші - 4-ті класи), яка характеризується гнучкістю при виборі змісту та організації навчання. Зміст навчання представлений інтегрованими курсами “Зима”, “Весна”, “Літо”, “Осінь”. Основну увагу приділено іграм і різним видам діяльності за інтересами;

2) молодша середня школа (5-ті -7-мі класи), в якій вивчають різні предмети та розвивають уміння й навички, здобуті учнями в початковій школі;

3) старша середня школа (8-мі - 10-ті класи), де поглиблено вивчаються академічні дисциплини. Учні отримають не лише теоретичні знання, а й практичні вміння та навички, на цьому етапі здійснюється професійна підготовка старшокласників.

Молодь віком від 16-ти до 19-ти років отримує обов`язкову загальну професійну освіту. Вища освіта представлена коледжами й університетами. Особлива увага приділяється освіті для дорослих, яка здійснюється на всіх рівнях освіти, починаючи з старшої середньої школи.

2. Основні принципи норвезької системи освіти

Освітня політика Норвегії базується на двох основних принципах. Перший - всі діти та молоді люди мають рівні права на освіту та перепідготовку незалежно від місця проживання, статі, соціальної або культурної належності та фізичного здоров`я. Другий принцип - єдина стандартна освітня система, тобто координація та зміст шкільної системи базуються на одному навчальному плані.

Розглянемо, як ці принципи реалізуються в житті.

Принцип рівних прав на освіту починає діяти вже з дитячого садка, який відвідують діти віком 2-5 років. Навчальний план включає 5 основних предметів: 1) суспільство та релігія, 2) мова та спілкування, 3) естетика, 4) навколишнє середовище, 5) фізичне виховання.

Регулярність відвідування дитячого садка дітьми цілком залежить від бажання батьків. Протягом останніх років багато уваги приділяється справі поліпшення соціальних умов родин, де є діти: крім належної всім громадянам грошової допомоги на дитину, впроваджено широку систему пологових відпусток. Якщо в родині є двоє та більше дітей, а мати може виховувати їх вдома, то такий підхід підтримується державою. Проте ці діти також мають право відвідувати дитячий садок два рази на тиждень разом з матір`ю. Отже дошкільнятам створено змогу спілкуватися, навчатися та гратися разом зі своїми ровесниками, а мати може отримати поради від педагогів щодо виховання та розвитку дітей.

Крім зі здорових дітей, дитячий садок відвідують діти з фізичними та психічними вадами. Вони грають і навчаються разом зі всіма дітьми. З тими, які важко хворіють і потребують особливої уваги та піклування, займаються вихователі, які пройшли спеціальну підготовку. Для таких дітей, у разі потреби, закупляється спеціальне медичне обладнання, яке полегшує їх стан, дозволяє більш вільно рухатись і пересуватись по кімнаті. До речі, кошти для цього, як і на все обладнання для дитячих садків та шкіл взагалі, виділяє муніципалітет або місцева влада на рівні районів (комуне). Як бачимо, хворим дітям створено можливості для спілкування, навчання та розвитку. Після дитячого садка вони продовжують навчання у звичайних загальноосвітніх школах. Практика показала, що спілкування з однолітками впливає позитивно на загальний розвиток цих дітей, а учні, з якими вони спілкуються, здобувають емоційний досвід чуйності, толерантності, вчаться співчувати та надавати практичну допомогу тим, хто її потребує. Жодних спеціальних шкіл-інтернатів, де мешкають і навчаються діти з фізичними та психічними вадами, не існує взагалі.

При багатьох школах працюють навчальні центри для дітей з особливо тяжкими психічними та фізичними вадами, які не можуть сприймати навчальний матеріал у повному обсязі на уроках. Це стосується дітей-аутистів, дітей, страждаючих від олігрофренії, шизофренії, хвороби Дауна та ДЦП. Такі центри є невід`ємною частиною школи, в них з дітьми працюють учителі, вихователі, психологи та медичні робітники. Вони займаються з дітьми за спеціально розробленими навчальними програмами, проводять спеціальні тестування, які допомогають слідкувати за рівнем розвитку учнів. Крім того, навчають дітей правил догляду за собою і показують це на практиці, наприклад, як правильно виконувати правила особистої гігієни, як заварювати чай, як накривати на стіл, прибирати своє ліжко та кімнату. Під час свят разом зі співробітниками центру діти роблять прикраси для кімнат, ялинки і навчаються готувати національні святкові страви. Для цього в центрі є спецобладнання (кухонні набори, електроплити, пральні машини та ін.), яке використовується під час навчання. Таким чином дітям допомогають адаптуватись та пристосуватись до життя, формують упевненість у власних силах.

Школи тісно співпрацюють зі спеціальними організаціями, які дають хворим людям роботу після закінчення навчання. Перед тим, як закінчити школу, учні проходять практику протягом одного-двох місяців в таких фірмах і за цей час керівництво визначає для себе , яку саме роботу може виконувати людина. Роботу для кожного підбирають посильну: хтось може прати та ремонтувати робочий одяг з підприємств, хтось прибирати або комплетувати і пакувати маленьки деталі, а хтось здатний займатись столярською роботою - виготовляти столи, стільці, лавки, тумбочки та ін. На цю роботу не обов`язково ходити регулярно, тобто кожного дня, все залежить від фізичного самопочуття людини. Організація дбає про транспортне обслуговування усіх працюючих, кожного ранку цікавиться станом здоров`я своїх робітників. Звичайно, це не дає прибутку державному бюджету, проте держава забезпечує цих людей роботою, надає їм можливість відчувати себе корисними членами суспільства та повноцінними громадянами. Люди не відчувають себе покинутими й непотрібними. Це - реальний результат гуманної політики демократичного суспільства.

Принцип рівних прав на освіту охоплює також представників інших національностей, зокрема, народ саамі та імігрантів. 

Культура саамі (північні аборигени краю), їхні традиції та соціальне життя є частиною норвезької та північної культурної спадщини. У всіх школах введено курс “Суспільствознавство”, де учні вивчають розділи “Народність саамі” і “Народ саамі - самостійний народ”, на яких ознайомлюються з історією, культурою, мовними особливостями цієї етнічної спільноти. 

В 1997 році уряд країни видав “Закон про початкову та молодшу середню освіти”. Зокрема, в параграфі 110-А зазначено, що представники влади забезпечують необхідні умови для народу саамі щодо збереження та розвитку їхньої мови, культури та соціального життя. Під час реформи 1997 року було визначено три основні напрями щодо організації процесу навчання дітей саамі:

1) упродовж навчання мова саамі використовується як основна;

2) норвезька мова вивчається й використовується як друга мова;

3) навчання проводиться тільки на мові саамі.

Крім того, при уряді створено Асамблею Саамів, яка є Радою з вирішення мовних та культурних питань. За збереження та розвиток мови народу саамі доручено відповідати університету Тромсо. 

Організований таким чином навчальний процес для дітей саамі дає їм можливість відчути гордість за свою культуру, підтримувати і розвивати їхню мову та ідентичність, а також брати активну участь у житті суспільства й отримувати освіту на всіх рівнях.

Протягом останніх 20-ти років населення Норвегії відчутно поповнилось імігрантами з інших країн світу. Вони живуть переважно у великих містах, надаючи їм своєю присутністю інтернаціонального колориту.

У школах зростає кількість учнів, яких відносять до груп мовних меншин. Уряд країни прийшов до політичного консенсусу: шкільна система повинна задовольняти потреби мовних меншин. Яким же чином це досягається?

Наприклад, у місті Берген працює школа для представників національних меншин, в якій навчаються діти й дорослі, які приїхали в Норвегію з інших країн. Головна мета школи - дати учням можливість засвоїти якомога більше норвезьких слів, навчити їх говорити та читати по-норвезьки. Дитина навчається в такій школі лише один рік, а потім продовжує навчання в загальній школі. Водночас у закладі навчаються близько 100 дітей, працює вісім класів. Для того, щоб поступити в цю школу діти разом з батьками приходять на співбесіду, яка організується в липні - серпні кожного року. Як правило, співбесіда проводиться за допомогою перекладача. У невимушеній обстановці з`ясовується вік учня та рівень його освіти, якщо він навчався раніше у своїй країні, його інтереси та уподобання: після цього визначають клас, в якому буде навчатись дитина. У класі навчається від 6-ти до 16-ти учнів, заняття проводяться тільки норвезькою мовою, без перекладача, щоб дитина якнайшвидше звикла дл нового мовного середовища. За бажанням батьків діти можуть вивчати свою рідну мову як окремий предмет. Час від часу учні складають тести на знання мови, проте незалежно від рівня знань вони обов`язково переходять у загальні школи після року навчання у школі національних меншин. 

Наприклад, у грудні 2000 року у школі навчались представники 25-ти національностей. Що призвело до значного ускладнення навчального процесу, адже це дуже велика кількість для школи, тому що зазвичай там раніше навчалися представники лише 8-ми національностей. Але це показник того, що за останній час кількість імігрантів в країні збільшується завдяки біженцям з африканських країн та Балкан. Головною перешкодою під час вивчення норвезької мови вчителі вважають те, що діти імігрантів намагаються спілкуватись між собою англійською мовою й тим самим ускладнюють процес навчання та адаптації.

Наприкінці навчального року вчителі школи доводять до відома адміністрації в яких навчальних закладах учні мають намір надалі продовжувати своє навчання. Школярам обов`язково надають інструкції про те, як вони можуть отримати освіту будь-якого рівня в країні. 

Таким чином принцип однакових прав на отримання освіти охоплює практично всіх, хто виявляє бажання навчатися.

Як було зазначено, другим основним принципом норвезької освітньої політики є єдина стандартна система освіти. Міністерство у справах освіти, науки та церкви несе повну відповідальність за управління системою освіти і за виконання національної освітянської політики. А загальний національний стандарт освіти забезпечується завдяки виконанню єдиного навчального плану, за яким працюють абсолютно всі школи країни.

Понад 90% дітей навчаються в державних школах і лише 10% - у приватних. Приватні школи розглядаються, головним чином, як додатки до державних шкіл, а не як їхні конкуренти. В основному діяльність приватних шкіл базується на окремому релігійному віросповіданні, філософії життя (школи протестантів, католиків, адвентистів) або на альтернативному навчальному підході ( школи драматургії та мистецтва). Всі приватні школи працюють за національним планом і свій напрям розвивають, надаючи учням додаткові знання під час позакласної роботи. Приватні школи платні (державні - безкоштовні), проте плата помірна, наповнюваність класів - не більше 20-ти учнів. У таких школах краще матеріальне забезпечення, тому створено належні умови для проведення позакласної роботи, організації дозвілля учнів.

Шкіл для обдарованих дітей не існує, тому що це суперечить основним принципам освітньої політики країни. В демократичному суспільстві всі діти рівні й мають однакові права та можливості на освіту. Якщо дитина бажає розвивати та вдосконалювати певні здібності, то вона відвідує заняття у музичній або художній школі. У школах також працюють предметні гуртки, клуби за інтересами тощо.

3. Освітні реформи 1994 та 1997 років: передумови виникнення, мета та результати впровадження

Протягом останніх двох-трьох поколінь у країні відбулись значні зміни, які стосуються умов життя населення та дозвілля молоді. Норвезькі педагоги і соціологи простежили дві основні причини, які обумовили реформаторські процеси в системі освіти. Перша з них полягає в тому, що школа й освітня система країни взагалі беруть на себе основну роль у вихованні підростаючого покоління, друга причина - у зв`язку з більш високим соціальним і технологічним рівнем розвитку норвезького суспільства, зросла потреба у високоосвічених спеціалістах. Для вирішення цих проблем у системі освіти було проведено швидкі реформи відповідно вимогам часу.

На нашу думку, у світлі реформ української системи освіти, вітчизняним педагогам цікаво буде взнати, що в Норвегії освітянські реформи відбулись також нещодавно. Це так звані Реформа-94 та Реформа-97. Метою реформ було створення гнучкішої системи освіти, яка забезпечує широкі можливості країни та готує суспільство для сприйняття постійних суттєвих змін. Згідно реформи на порядку денному такі завдання: забезпечити учнів теоретичними знаннями і практичною підготовкою для використання їх у різних сферах громадської та підприємницької діяльності; підготувати учнів до «революції в знаннях» і до життя в умовах інтернаціоналізації всіх сфер суспільства; забезпечити школярів розумним балансом між теоретичними знаннями та спеціалізацією, базовими знаннями й професійною кваліфікацією; створити таку систему освіти, яка б змогла охопити всіх молодих і дорослих людей. Паралельним завданням була підтримка децентралізації шкільної системи.

Загальноосвітні реформи охопили всі рівні норвезької освітньої системи. Розглянемо основні результати нововведень.

З осені 1994 року вся молодь віком від 16 до 19 років отримала право на три роки загальної професійної освіти. Такий підхід дає учням можливість отримати відповідні теоретичні знання і професійні навички та продовжити навчання в коледжах та університетах. Молодь тепер має більше можливостей вибору шляху щодо працевлаштування, зможе швидко орієнтуватися в умовах конкурентоспроможності на ринку праці.

Під час виконання заходів, передбачених Реформою-94, було переглянуто систему підготовки й координації вчителів та законодавство стосовно цієї ситуації. В результаті були водночас підготовлені національний план підвищення кваліфікації вчителів та національний план освіти для дорослих. Завдяки налагодженню тісного співробітництва між різними інститутами вищої освіти засновано національну “Робочу мережу Норвегії”, яка сприяє обміну педагогічним досвідом та впровадженню новітніх інформаційних технологій у процес навчання.

Навчання дітей шестилітнього віку стало обов`язковим з 1997-1998 навчального року ( до цього діти розпочинали навчання у школі з 7-ми років). У той же час, на один рік було продовжено термін навчання (Реформа-97) у початковій та молодшій середній школі, підготовлено навчальні плани для 10-річної школи та для учнів національності саамі. Потрібно зазначити, що навчальний план було впроваджено в практику поетапно. Загальна частина навчального плану для початкової, молодшої середньої освіти, старшої середньої освіти та освіти для дорослих почала поступово змінюватись ще з 1993 року й лише через 4 роки з урахуванням експериментальних результатів та зауважень план було затверджено. Досвід Норвегії свідчить, що здійснення змін у системі освіти в короткий термін можливе за умов політичної підтримки реформаторської діяльності; чіткого роподілу обов`язків між національною, регіональною та місцевою владою; вирішення питань щодо планування та реалізації всіх змін на національному рівні шляхом координації дій Міністерства освіти та уряду; врахування критики. освіта норвегія реформа навчальний

Особливої уваги заслуговує система оцінювання знань і вмінь учнів у норвезькій школі, що також зазнала змін під час Реформи -97.

Навчальний план передбачає різні форми оцінювання на всіх рівнях. У початковій (1-4кл.) та молодшій середній (5 -7кл.) школі під час уроків учителі використовують різні форми заохочень дітей, тим самим стимулюючи в них процес навчання. Батьки ознайомлюються з успіхами своїх дітей двічі на рік під час особистих зустрічей з учителями або через письмові звіти, які готують для них педагоги. 

Норвезькі освітяни вважають свою систему оцінювання досконалою, перевіреною на практиці. Відсутність оцінок у початкових класах школи має значні переваги: не створюються стресові ситуації для дітей та батьків, в учня не зникає бажання вчитись та ходити до школи, не формується в дитини комплекс неповноцінності, пов`язаний з відчуттям того, що вона не може чогось швидко зрозуміти та засвоїти, не створюється стереотип “середнього” або “відсталого” учня та ін. Безперечно, що такий підхід новрезьких педагогів заслуговує на увагу.

У старшій середній школі (8-10 кл.) учням виставляють оцінки з основних предметів двічі на рік. Вчителі оцінюють знання учнів, беручи до уваги їхню роботу в класі та результати письмових тестів. До Реформи-97 у норвезькій школі діяла п`ятибальна шкала оцінювання, що була аналогічна нашій системі. Оцінки представляли собою літери S, M, G, NG та LG, де S - відмінно, а LG - дуже погано. Сьогодні у школах діє - 7-ми бальна шкала оцінок: “6 “- відмінно, “5” - дуже добре, “4” - добре, “3” - задовільно, “2” - погано, “1” - дуже погано, “0” - нічого. Нова шкала дає вчителям можливість об`єктивно оцінювати знання учнів.

Зміни, які відбулись у суспільстві та в структурі освіти внаслідок реформ, зумовили потребу перегляду основної мети та змісту освіти. В основу змісту освіти покладено принцип безперервної освіти та організацію роботи системи освіти таким чином, щоб усі ланки були тісно пов`язані між собою, сприяли формуванню певних навичок та вмінь. Усе це знайшло відображення в загальному навчальному плані. У процесі розроблення концептуальної основи сучасної норвезької освітньої системи було визначено основні теми та напрями, за якими вона має працювати:

1. Моральне виховання:

християнське та етичне виховання (початкова та молодша середня школа);

сприяння зростанню усвідомлення та розуміння основних християнських цінностей (старша середня школа );

виховання відповідальності ( професійна підготовка);

підтримка відчуття цінностей (освіта для дорослих);

формування свободи думок та виховання толерантності (початкова та молодша середня школа);

усвідомлення того, що всі люди мають однакові права (старша середня школа та професійна підготовка); 

формування свободи думок та виховання толерантності (старша середня школа та професійна підготовка).

2. Творчі здібності:

розвиток розумових та фізичних здібностей(початкова та молодша середня школа);

допомога учням в їх індивідуальному розвитку (старша середня школа та професійна підготовка);

формування наукового мислення та вміння користуватись різними науковими методами (старша середня школа та професійна підготовка);

розвиток особистості (освіта для дорослих).

3. Труд:

підготовка до трудового життя та життя у суспільстві (старша середня школа та професійна підготовка);

виховання компетентності, розуміння та відповідальності у відношенні до роботи, професії, суспільства (старша середня школа та професійна підготовка);

забезпечення рівноправності в отриманні знань, формування певних навичок та вмінь ( освіта для дорослих);

4. Загальна освіта:

дати широку базу знань, які допоможуть учням бути корисними та незалежними як вдома, так і в суспільстві (початкова та молодша середня школа);

виховувати повагу до національної спадщини, готувати до життя у суспільстві (старша середня школа та професійна підготовка);

закласти основи знань для подальшої освіти (старша середня школа та професійна підготовка);

закласти міцну основу для прийняття незалежних рішень, які принесуть користь суспільству ( освіта для дорослих);

допомогти особистості у визначенні життєвого шляху, ціннісних орієнтирів (освіта для дорослих);

забезпечити обов`язковість отримання основної освіти для всіх вікових груп (народні вищі школи).

5. Співробітництво:

сприяння порозумінню та співробітництву з батьками та забезпечення при цьому добрих умов для співробітництва між учителями та учнями, між школою та сім"єю (початкова та молодша середня школа);

формування демократичних ідеалів (старша середня школа та професійна підготовка);

виховання міжнародної відповідальності (старша середня школа та професійна підготовка);

створення доброзичливого мікроклімату та духу співробітництва (старша середня школа та професійна підготовка);

забезпечення зв'язку між виробничою діяльністю та життям суспільства (освіта для дорослих).

6. Природне оточуюче середовище:

формування екологічного мислення та усвідомлення того, що природа - найцінніше багатство людини (початкова та молодша середня школа, старша середня школа та професійна підготовка).

Ознайомившись із структурою, розглянувши основні принципи та концептуальні підходи, які покладено в основу оновленої системи освіти Норвегії, можна дійти висновку, що ця система послідовно та впевнено забезпечує виховання гідних громадян своєї держави, які можуть правильно обрати життєві орієнтири та реалізувати свій творчий потенціал на благо людей та суспільства. Норвежці - патріоти своєї країни, пишаються її державним устроєм, демократичними свободами.

Тому немає сумнівів у тому, що раціональне використання досвіду норвезьких педагогів з реформування освітньої галузі сприятиме демократизації вітчизняної системи освіти, передусім її гуманізації й успішному входженню в загальноєвропейській простір.

Література

1. Education in Norway // The Royal Ministry of Education, Research and Church Affairs, Oslo, 1997.

2. Core curriculum for Primary, Secondary and Adult Education in Norway // National Centre for Educational Resources, Oslo, 1997.

3. Nygard skole // Innforingssenter for minoritetsspraklige, Bergen, 2000.

4. Social lareplan for Hellen skole // Hellen skole, Bergenhus bydel, 2000.

5. Child Protection // Project of the Bergen police department, November 2000.

Размещено на Allbest.ru