Формування здоров'язбережувальних компетенцій на уроках фізичного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ВП «Лисичанський педагогічний коледж

Луганського національного університету імені Тараса Шевченка»

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Курсова робота з педагогіки

студентки 4 курсу, групи А

Бережної Лії Степанівни

Керівник: Борисенко Л.Л.

Лисичанськ 2016



Зміст

здоров'язбережувальний компетентність фізичний виховання

Вступ

1. Теоретико-педагогічні аспекти формування здоров'язбережувальних компетентностей у навчально-виховному середовищі

1.1 Складові формування здоров'язбережувальної компетенції

1.2 Формування здоров'язбережувальних компетентностей у соціально-педагогічній теорії і практиці

1.3 Напрямки організації навчально-виховного процесу при формуванні здоров'язбережувальних компетенцій

2. Ефективні прийоми формування здоров'язбережувальних компетентностей молодших школярів

2.1 Впровадження здоровязбережувальних компетентностей у навчальному закладі

2.2 Методи і форми формування здоров'язбережувальних компетентностей

2.3 Здоров'язбережувальна компетентність на уроках та позаурочний час

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Провідна роль в організації навчально-виховного процесу завжди належала і належить учителеві. Саме він здійснює керівництво процесом навчання, шукає оптимальні способи організації уроку з метою формування навчальних компетенцій на високому рівні.

Сучасне інформаційне суспільство -- це період високих технологій, що потребує від освіти формування компетентної та активної особистості. Поступове впровадження гуманістичної парадигми освітнього процесу веде до певної зміни ролі й функцій вчителя, зростання його самостійності на етапі прогнозування, конструювання й організації, що приводить відповідно до підвищення відповідальності за результати своєї праці. Саме на досягнення кінцевого результату, розвитку особистості через призму формування життєво необхідних компетентностей, націлена сучасна модель освіти.

Існує необхідність так організовувати вивчення фізичної культури, щоб воно було корисним і водночас захоплюючим, цікавим. А це можливо шляхом подолання надмірної абстракції, через розкриття ролі фізичних вправ в пізнанні навколишнього світу, через інтеграцію з іншими шкільними предметами та формування у такий спосіб цілісного, гармонійного світосприйняття дитини.

Розв'язання такого завдання у значній мірі пов'язано з правильною реалізацією принципу зв'язку навчання з життям взагалі і з фізичним вихованням.

Актуалізація обраної теми. Сьогодні життя визначає одним із пріоритетних напрямів діяльності навчальних закладів освіти формування у дітей цінності здоров'я, здорового способу життя як основи успіху та самовдосконалення особистості. У сучасних умовах нестабільної політичної та екологічної ситуації в державі, наростаючого навантаження на нервову систему і психіку людини залишатися здоровим проблематично, якщо немає внутрішньої мотивації до здорового способу життя. У зв'язку з цим сучасне суспільство ставить питання про ціну освітніх результатів і вимагає такої системи освіти, яка не лише виховувала б освічену культурну людину, а й зберігала б і зміцнювала її здоров'я. основним завданням сучасного навчального закладу є створення безпечного освітнього середовища для розвитку здорової особистості протягом її навчання, формування в неї свідомого ставлення до свого здоров'я та життя, оволодіння необхідними життєвими навичками. Прийняття цінності здоров'я як домінанти орієнтує дитину, починаючи вже з дошкільного віку, на збереження і зміцнення здоров'я свого і оточуючих; успішну адаптацію в соціальному і освітньому просторі, розвиток творчих здібностей, якнайповнішу реалізацію особистісного потенціалу.

Нині проблемами здоров'язбереження та здоров'яформування в тій чи іншій мірі опікується кожен начальний заклад, сформувавши власні підходи до їх вирішення.

На сучасному етапі реформаційних перетворень в Україні здоров'я громадян є одним із складників національного розвитку. У зв'язку з цим збереження та зміцнення здоров'я дітей є одним із головних завдань соціальної програми нашої держави. Для розв'язання даного завдання необхідно сформувати в дітей стійку мотивацію до здорового способу життя, здійснити комплекс здоров'язбережувальних заходів, спрямованих на усвідомлення ними цінності свого здоров'я.

Тривогу викликає відсутність у дітей шкільного віку спеціальних знань, переконань у необхідності додержання здорового способу життя, нездатність обмежити вплив руйнівних факторів, що призводять до втрати здоров'я. Випускники загальноосвітніх шкіл та шкіл-інтернатів мають брак знань про способи збереження та зміцнення здоров'я, у них не сформовані навички здорового способу життя.

Відомо, що вирішення питання формування здорового способу життя школярів багато в чому залежить від діяльності педагога. Безперечно така діяльність проходить наскрізно через усю шкільну освіту. Та особливого значення вона набуває у професійній діяльності вихователя.

Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв'язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості.

Початкова ланка освіти - фундамент шкільного навчання, адже саме тут закладається основа для формування особистості майбутнього громадянина.

За Державним стандартом початкової загальної освіти учень початкової школи отримує знання, уміння та навички, що допоможуть йому підготуватися до подальшого навчання. Завдання вчителя сучасної школи полягає у формуванні кола компетентностей - ключових, предметних, міжпредметних.

Найбільш актуальним завданням сучасного вчителя є формування ключових компетентностей молодшого школяра: уміння вчитися, здоров'язбережувальна, загальнокультурна, громадянська, підприємницька, соціальна, інформативно-комунікативна.

Одна з ключових компетентностей - це здоров'язбережувальна. Усі ми хочемо бачити дитину здоровою, розумною, успішною. Але, на жаль, статистика стану здоров'я школярів сьогодні є досить невтішною. За даними Міністерства охорони здоров'я України 90% усіх дітей мають відхилення в загальному стані здоров'я. Із них 30% мають по два та більше захворювань. Велике занепокоєння викликає подальше зниження віку дітей, схильних до вживання алкоголю, тютюнопаління та наркоманії, зокрема, дітей 8-10 років.

Тож актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров'я дітей та формування здорового способу життя як цінності.

Актуальність дослідження дає можливість сформулювати проблему наукової роботи, яка полягає у необхідності вивчення теоретико-педагогічних аспектів формування здоров'язбережувальних компетентностей у навчально-виховному середовищі, визначення технологічних засад зазначеного феномена та застосування його на практиці.

Об'єкт роботи: процес формування життєвих компетенцій у учнів як пріоритетний напрямок діяльності викладача у загальноосвітньому навчальному закладі.

Предмет: застосування різних форм та методів роботи в процесі творення здоров'язбережувальних компетенцій на уроках фізичного виховання.

Мета - дослідити теоретико-педагогічні аспекти здоров'язбережувальних компетентностей як напряму педагогічної діяльності та визначити найефективніші прийоми та умови роботи на збереження та зміцнення дітьми власного здоров'я.

Відповідно до мети було визначено такі завдання наукової роботи:

- на основі аналізу наукових джерел визначити теоретико-педагогічні аспекти формування здоров'язбережувальних компетентностей у педагогічній теорії і практиці;

- виявити та обґрунтувати основні дидактичні засади формування здоров'язбережувального навчального середовища;

- охарактеризувати ефективність застосування основних форм і методів системи формування здоров'язбережувальних компетентностей в практиці початкової школи.

Структура наукової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів і висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 44 сторінки. У списку використаних джерел подано 19 найменувань на 2 сторінках.

1. Теоретико0-педагогічні аспекти формування здоров'язбережувальних компетентностей у навчально-виховному середовищі

1.1 Складові формування здоров'язбережувальної компетенції

Основи здоров'я закладаються з дитинства, тож збереження, формування та зміцнення здоров'я кожної дитини є пріоритетним завданням суспільства, родини, навчального закладу. Для реалізації цього завдання особливо важливо сформувати у дитини відповідальне ставлення до власного здоров'я і знання про нього, здорові вподобання, інтереси, потреби та життєві звички.

Майбутнє людини значною мірою залежить від стану всіх складових здоров'я (фізична, соціальна, психічна, духовна), від уміння берегти здоров'я і життя за будь-яких життєвих ситуацій. Звідси випливає важливе завдання сучасної школи - сформувати в учнів потребу цінувати власне здоров'я і життя як найвищу індивідуальну та соціальну цінність.

Здоров'я є тією вершиною, на яку кожна людина сходить самостійно, тому будь-які прогалини у процесі формування в дитини відповідальності за власне здоров'я чи в пошуку ефективних шляхів його зміцнення можуть привести до втрати здоров'я покоління наших громадян.

Одне з найважливіших завдань сучасної школи - навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров'я.

У контексті зміцнення здоров'я чільне місце займають здоров'язберігаючі освітні технології, до яких належать всі педагогічні технології, які не шкодять здоров'ю і виховують культуру здоров'я. Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя прямо пов'язане з активним залученням учнів і батьків до здоров'язберігаючого навчального процесу.

Вчитель може не тільки навчити дитину дій, що приведуть до формування певних переконань щодо здорового способу життя, а й опосередковано вплинути на її родину. І працювати потрібно не стільки з дитиною, скільки з усією сім'єю.

Просвітницьку роботу і з батьками, і з дітьми проводжувати паралельно. Завдання вчителя - дати їм зрозуміти, що від способу життя сім'ї залежить здоров'я дитини. Діти молодшого шкільного віку ще наслідують дорослих. За даною темою розроблені системи навчальних тренінгів, бесід, консультацій для батьків. Результатом роботи з батьками є те, що частина з них обрають здоровий спосіб життя: покинули палити, займаються разом з дітьми спортом, активніше беруть участь у спільних заходах із дітьми. В роботі з батьками та дітьми дбаю про формування мотивації бути здоровим. Слід підбирати таку інформацію, яка є актуальною, цікавить і малих, і дорослих, є доступною та потрібною. Після того, як учні опрацьовують інформацію, вона стає їхнім надбанням. Вони отримують знання, а через вміння і навички - досвід. Їхній власний досвід сприятиме формуванню позиції щодо здорового способу життя. Саме вона стає підґрунтям для ціннісних орієнтацій.

Кожна інформація та кожна вправа мають чітко визначену мету. Цікавим є те, що вже учні початкової школи на своєму рівні активно впроваджують метод «рівний - рівному» в неформальному довірливому спілкуванні з однолітками. Вони не тільки передають інформацію, що зацікавила їх, а й впевнено переконують друзів, чому не можна самому ходити вечорами, контактувати з незнайомцями, чому куріння шкідливе тощо.

Формування здоров'язбережувальної компетенції - це цілеспрямований і структурований процес, який охоплює формування мотивації до здоров'язбережувальної діяльності та регулярної рухової активності, засвоєння теоретичних знань і практичних умінь, підвищення фізичної підготовленості та функціональних можливостей

У будь-яких соціально-економічних і політичних ситуаціях життя і здоров'я визначаються як найвищі людські цінності, бо саме вони є показником цивілізованості суспільства, головним критерієм ефективності діяльності всіх його сфер.

Як відомо, структурними складовими здоров'я є:

· фізичне здоров'я, що розглядається як поточний стан функціональних органів і систем організму;

· психічне здоров'я - стан психічної сфери людини, який характеризується загальним душевним комфортом, що забезпечує адекватну регуляцію поведінки;

· соціальне здоров'я - система цінностей, настанов і мотивів поведінки в соціальному середовищі.

В основних орієнтирах виховання учнів 1-11 класів зазначено, що сучасний зміст виховання дітей та учнівської молоді в Україні - це науково обґрунтована система загальнокультурних і громадянських цінностей, яка, зокрема, включає:

Ціннісне ставлення до свого фізичного "Я" - це вміння особистості оцінювати свою зовнішність, тіло будову, поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність, здатність відновлювати силу після фізичного навантаження, вольові риси, статеву належність, гігієнічні навички, корисні звички, стан свого здоров'я та турбуватися про безпеку власної життєдіяльності, вести здоровий спосіб життя, активно відпочивати.

Ціннісне ставлення до свого психічного "Я" передбачає вихованість у дітей та учнівської молоді культури пізнання власного внутрішнього світу - думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив, ідеалів, цінностей, ставлень. Важливо навчити зростаючу особистість сприймати себе такою, якою вона є, знати свої позитивні і негативні якості, сприяти формуванню у неї реалістичної Я-концепції, готовності та здатності до самовдосконалення, конструктивної самокритичності.

Ціннісне ставлення до свого соціального "Я" виявляється у таких ознаках: здатності орієнтуватися та пристосовуватися до нових умов життя, конструктивно на них впливати; визначенні свого статусу в соціальній групі, налагодженні спільної праці з дорослими та однолітками; вмінні запобігати конфліктам, справедливому і шляхетному ставленні до інших людей; позиції активного суб'єкта громадянського суспільства, який може і має впливати на долю країни.

Психічна складова здоров'я визначає розвиток людини як особистості, забезпечує її душевне благополуччя. Психічне здоров'я розкривається через розвиток основних функцій психіки людини. Врахування особистісного чинника в навчальному процесі відіграє велику роль.

Особистість завжди відзначається індивідуальною своєрідністю, вона має своє неповторне індивідуальне обличчя, що виявляється в її характері та здібностях. Всі уроки «Основи здоров'я» проходять під девізом «Твоє здоров'я у твоїх руках, тож бережи його щоденно!». Під час вивчення тем «Емоції і почуття», «Характер і здоров'я», «Особа і особистість», «Хочу, можу і мушу» учні усвідомлюють, що кожен із них є особистістю неповторною, яка впевнена у своїх можливостях, наполегливо переборює труднощі, з адекватною самооцінкою. Слід використовую різноманітні методи і прийоми для виховання в учнів поваги до себе й до інших людей, віру у свої можливості і здібності, прагнення бути здоровими, а головне - бажання жити і радіти життю.

Психічна складова тісно пов'язана з соціальною. Соціальну складову здоров'я є ефективною взаємодію дитини із соціальним середовищем. І в основі її лежить адаптованість дитини до життя в соціумі. І це значною мірою залежить від нас, дорослих. Часом батьки, купуючи дітям комп'ютерні ігри, «переселяють» дітей у віртуальний світ, і дитина приходить до школи, не маючи навичок взаємодії з іншими дітьми та дорослими. І найголовніше завдання вчителя - залучити цю дитину до дитячої спільноти, дати їй зрозуміти, що її люблять, поважають, що навколо друзі. Для того, щоб сформувати в учнів життєві навички, спрямовані на здоровий спосіб життя, намагаюсь створити умови для спілкування дітей. Дуже доречні в цій ситуації ранкові зустрічі. На них учні вчаться спілкуватися; більше дізнаються один про одного, вчаться слухати і чути, висловлювати свою думку та поважати думку іншого, приймати рішення та аргументувати свій вибір.

Таким чином, у класі панує атмосфера психологічного комфорту. Кожна дитина відчуває себе важливою, учні співпрацюють разом. Це допомагає їм бути щирими, відкритими, почуватися затишно.

За час роботи з малюками вироблені для певні правила, які допомагають сформувати позитивну самооцінку дитини:

1. Хвалити дитину за старанність так само, як за досягнення.

2. Дати зрозуміти, що старанність і наполегливість важливіші за результат.

3. Допомогти дітям ставити перед собою реальні цілі.

4. Критикувати не саму дитину, а вчинки. Наприклад, дитина вилізла на високе дерево, казати не: «Куди ти поліз? Ану зліз негайно!». А: «Ти сміливий хлопчик. Але ти можеш впасти і розбитися. Не роби більше цього».

5. Дати дитині відчути справжню відповідальність. Кожна дитина має певні обов'язки в класі. Вона відчуває себе членом команди.

6. Часто говорити своїм учням про те, що вони гарні, добрі, чуйні, мужні, справжні друзі. І вони стають такими.

Намагаюся розвинути в дітей віру в себе, впевненість. Вчити цінувати індивідуальність у людях. І дуже допомагають у цьому презентації сімейних газет. До цієї роботи долучається вся родина. Завдання вихователя тільки скерувати цим процесом. Родинні газети можуть бути і тематичними: «Мої домашні улюбленці», «Моя сім'я», «Тато, мама і я - здорова сім'я» тощо. В газетах батьки разом із дітьми малюють, пишуть. Тут є статті і про сімейні традиції, і рецепти здоров'я, і поради лікаря, і родинні фотографії. Діти залюбки презентують такі газети. А виготовлення їх - це не тільки спільно проведений час з дитиною, а й цікаве довірливе спілкування та формування певних родинних ціннісних орієнтацій.

На уроках з «Фізичного виховання» та «Основ здоров'я», під час екскурсій та й загалом під час індивідуального довірчого спілкування розповідти дітям про те, як берегти своє здоров'я, що таке здоровий спосіб життя, як діяти в ситуації, що загрожує здоров'ю та життю людини, спираючись на власний досвід дітей. Враховувати і особливості сприйняття учнів молодших класів, власне переваги образного мислення над абстрактним. Використовувати емпіричне навчання. Так, наприклад, вивчаючи тему «Охайність і особиста гігієна школярів: як правильно вмиватися, купатися, доглядати за зубами, вухами, носом та очима», учні не тільки прослухали інформацію, а й розглянули під мікроскопом свої руки. Вони реально побачили, скільки мікробів є на немитих руках. Відповідно зрозуміли, для чого потрібно вмиватися і доглядати за своїм тілом. Зустрічаючись з лікарем стоматологом, діти дізнались, як і для чого потрібно чистити зуби. Цікавою була і його демонстрація, як мікроби руйнують зуби. А після досліду, коли шматочок курячої печінки розчинився під дією «Пепсі-коли», учні обережніше стали ставитися до власного харчування.

Практичні приклади допомагають школярам зрозуміти, для чого потрібно вести здоровий спосіб життя, як потрібно харчуватися, щоб бути здоровим, яких правил гігієни дотримуватися.

Духовна складова здоров'я є своєрідною вершиною, яка збирає все найкраще в людині, завдяки чому людина стає особистістю. І на цю складову особливо великий вплив мають батьки. Саме тут формуються сімейні цінності. Багато уваги духовному здоров'ю приділяю на уроках громадянської освіти, виховних годинах, присвячених мистецтву, культурі, історії.

Працюючи з батьками, треба донести до них, що здоров'я дитини на 50% залежить від способу життя, і вони своєю поведінкою моделюють для власної дитини, який спосіб життя потрібно вести. Іноді для батьків це відкриття. Така форма роботи з батьками, як семінари-тренінги, змінює ставлення батьків до дітей. Вони краще починають розуміти їх. Батьки повинні знати, що здоров'я - це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад, щоб успішно дбати про здоров'я своїх дітей.

Фізична, психічна, соціальна, духовна складові здоров'я тісно пов'язані між собою. І їх належний розвиток є підґрунтям для формування здорового способу життя та ціннісних орієнтацій. На уроках та в повсякденному житті дуже часто розповідаю учням про чинники, що впливають на їхнє здоров'я. Вони самостійно визначають дії, які потрібно виконувати, щоб бути здоровим. Так, наприклад, вивчаючи тему «Сім'я і здоров'я» (3-й клас) учні, працюючи в парах, отримали завдання на вирізаних із паперу кружечках - «перлинках здоров'я» написати, що потрібно робити, щоб бути здоровим. Діти обговорили та записали практичні дії, які будуть для цього виконувати: займатися спортом, одягатися відповідно до погоди, їсти корисну їжу, вчасно лягати спати, мити руки перед їдою, чистити зуби, слухати поради дорослих, яким довіряєш, не довіряти незнайомим людям, не перебігати дороги перед машинами тощо. По завершенні вправи учні створили з «перлинок» ланцюжок здоров'я, який прикріплений на стінах класу і щоденно нагадує, що потрібно робити, щоб бути здоровим.

Слід намагатись донести до кожного, що здоров'я - це право, дане нам від народження. І це право захищене державою. Так, під час вивчення теми «Твої права» діти не тільки опрацювали Конвенцію ООН «Про права дитини», а й намалювали малюнки до певних статей Конвенції. Цікавим для дітей було завдання знайти, в яких казках і які саме права порушені. Знайомлячи учнів з правами дитини, підводити учнів до висновку, що право покладає на тебе і певні обов'язки.

Основне, що повинні зрозуміти діти, це те, що вони мають право бути здоровими та жити у вільному від наркотиків та насильства світі. А відповідальність за реалізацію цього права лежить і на них, і на найближчих дорослих.

В основі формування компетентностей щодо здорового способу життя лежить звичайний дитячий інтерес. «Як зробити так, щоб дітям було цікаво вчитися?» Це питання я задаю собі щоразу. Переконана, що різноманітні форми, методи та прийоми активного навчання - мозковий штурм, робота в парах, мозаїка, карусель, галерея, кутки - шлях до успіху в роботі з дітьми.

Принцип активного навчання забезпечує інтерес дітей до знань, запобігає перевтомі. За допомогою активних методів навчання діти отримують важливу для себе інформацію, що сприяє формуванню знань, умінь та навичок щодо здорового способу життя та позитивного уявлення про себе, через визнання сильних якостей своєї особистості, співчуття та поваги до інших людей, визнання поведінки, яка вважається прийнятною в суспільстві, визначення цінностей. Діти набувають навичок здорової міжособистісної комунікації, критичного мислення для розв'язання складних проблем, пошуку альтернатив, вчаться висловлювати свою думку, відкрито говорити про свої почуття, приймати рішення в ситуаціях, які загрожують здоров'ю. Ми, дорослі, повинні навчити дитину робити вибір, що не зашкодить життю та здоров'ю, бо всі ми хочемо бачити дітей здоровими та успішними.

1.2 Формування здоров'язбережувальних компетентностей у соціально-педагогічній теорії і практиці

Здоров'я дітей та юнацтва - найголовніша цінність суспільства, держави і навчальних закладів освіти, головним завданням і метою діяльності яких є збереження та зміцнення здоров'я підростаючого покоління. Саме на цьому наголошував свого часу М. Ломоносов, стверджуючи: «Лише здоровий народ, який не викорінює, а навпаки всмоктує всі моральні ідеали, шанує мораль і дотримується етичних норм, а також бачить корисне у праці і знаннях, лише той народ може називатися народом майбутнього, а отже, - великим народом!». Ці слова вченого націлюють педагогів на пошук найбільш раціональних шляхів збереження та зміцнення здоров'я підростаючого покоління, спонукають учнів дотримуватися здорового способу життя, сприяють їхньому самовдосконаленню.

Ґрунтовний аналіз літератури з даного питання, орієнтує нас на те, що значний внесок у вирішення досліджуваної проблеми зробили як класики педагогічної науки: А.Макаренко, В.Сухомлинський, К.Ушинський, так і сучасні вчені: Г.Апанасенко, І.Бех, Н.Бібік, Г.Буліч, М.Гончаренко, В.Горащук, С.Кириленко, В.Оржеховська, праці яких присвячені педагогічним аспектам формування здорового способу життя особистості. Культура здоров'я та здоровий спосіб життя визначаються О.Бідою, Л.Білик, Г.Кривошеєвою, Г.Презлятою, Л.Сущенко як об'єкт соціального пізнання та важливий чинник виховання особистості. Із погляду організаційно-методичного вирішення вказаної проблеми основними та ґрунтовними є дослідження таких науковців, як Т.Андрющенко, Є.Дорошенко, І.Звєрєв, Р.Клопов, О.Ковальова, В.Лях, Т.Нікіфорова, В.Пащенко та інші, які досліджували здоров'язбережувальний аспект в освіті й особливості його організації в системі навчання. Проблемі збереження здоров'я дітей молодшого шкільного віку, присвятили свої дослідження: Н.Бібік, А.Борисенко, І.Брехман, О.Ващенко, М.Гончаренко, О.Дубогай, І.Дубровіна, Н.Кацур, С.Кондратюк, А.Маслоу, О.Московченко, В.Оржеховська, О.Савченко, С.Свириденко та інші.

Т.Бойченко визначає здоров'язбережувальну компетентність як ключову та пропонує такі її ознаки:

- поліфункціональність: ця компетентність дозволяє вирішувати проблеми здоров'язбереження людини, групи людей, спільноти та суспільства в просторі всіх чотирьох складових здоров'я - фізичної, соціальної, психічної та духовної;

- надпредметність і міждисциплінарність: інформація про формування, збереження, зміцнення, використання (або споживання), відновлення та передача здоров'я має місце в усіх ланках неперервної валеологічної освіти (дошкілля, шкільна ланка, додипломна, післядипломна, освіта для дорослих);

- багатовимірність: зумовлена сутністю здоров'я людини як багатомірного і цілісного феномена. Забезпечення широкої сфери розвитку особистості: вивчення шляхів і засобів формування, збереження, зміцнення, відновлення та передача здоров'я, особливо його духовної складової, має особистісне спрямування.

О.Ващенко здоров'язбережувальну компетентність розглядає як процес, що складається з трьох етапів, які відрізняються один від одного як специфічними завданнями, так і особливостями методики. Перший етап - початкове ознайомлення з основними поняттями та уявленнями, спрямований на формування в учнів елементарних знань про складові здорового способу життя: уявлення про елементарні правила збереження здоров'я; виконання норм здоров'язбереження (на рівні первісного вміння); мотивацію до ведення здорового способу життя. Другий етап - поглибленого вивчення, зосереджений на повноцінному розумінні основ здорового способу життя учнів та вказує на рішення наступних завдань: уточнення уявлень про основи здоров'язбереження; досягнення свідомого виконання елементарних правил збереження та зміцнення здоров'я; формування практичних знань, умінь, навичок, необхідних у повсякденному житті. Третій етап - закріплення знань, умінь і навичок збереження та зміцнення здоров'я та їх подальшого вдосконалення, передбачає формування вміння зберігати здоров'я та перевести це у звичку, що буде використовуватися в повсякденному житті. Цей етап вирішує такі завдання: досягнення стабільності та автоматизму під час застосування правил збереження здоров'я; досягнення виконання правил збереження здоров'я відповідно до вимог їх практичного виконання; забезпечення варіативного використання правил здорового способу життя залежно від конкретних практичних умов.

Зважаючи на це, ми схильні вважати, що сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв'язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості.

1.3 Напрямки організації навчально-виховного процесу при формуванні здоров'язбережувальних компетенцій

Враховуючи вище сказане першочерговим завданням педагогічного колективу загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів повинно бути створення здоров'язбережувальних умов навчання та виховання, перетворення закладу на Школу сприяння здоров'ю, виховання учнів в дусі відповідального ставлення до свого здоров'я і здоров'я оточення як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності, розвиток дитини через розуміння своєї діяльності, усвідомлення власних дій, їх етапів на шляху до визначеної мети.Створення комфортних умов навчання у школі вирізняється системним підходом до формування компетентної, здорової та творчої особистості.

Основними напрямками організації навчально-виховного процесу при формуванні здоров'язбережуванихкомпетенцій в загальноосвітній школи є:

1. Забезпечення здорового способу життя шляхом створення середовища, що сприяє зміцненню здоров'ю.

У школі слід створити комфортні умови навчання. Мережа класів повинна відповідати чинним нормативам щодо їх наповнюваності учнями та санітарно-гігієнічним вимогам. Розклад занять школи складатися згідно діючих нормативних документів. Школа має працювати в режимі 5-денного тижня. У розкладі роботи вводити ранкові зарядки, фізкультхвилинки, динамічні паузи на кожному уроці, 20-хвилинна рухлива перерва. Це допомагає поновити розумову та фізичну працездатність. Створювати максимально можливі санітарно-гігієнічні умови для організації та здійснення навчально-виховного процесу: освітлювання, розміри меблів, поліграфічні матеріали підручників та інших посібників, куточки гігієни, фонтанчики для пиття води. Психолого-педагогічні умови забезпечують психічне здоров'я та комфорт учнів. Психолог має здійснювати психодіагностику, психопрофілактику, консультування, корекцію, надавати допомогу вихованцям, вчителям та батькам у вирішенні питань навчання та виховання дітей згідно з рівнем індивідуального розвитку.

2. Інтеграція культури здоров'я в усі чинники щоденного життя закладу.

Складовими частинами цього напрямку є адміністрація, вчителі, учні, батьки учнів та громадськість, яка бере участь у навчально-виховному процесі і життєдіяльності навчального закладу. Вирішити всі проблеми, можна тоді, коли у відносинах «адміністратор - учитель - учень - батьки - громадськість» будуть толерантність, взаємодопомога, взаємоповага, взаєморозуміння. Прагнучи створити комфортне середовище для всіх учасників навчально-виховного процесу, можна зробити це через науково-методичну та науково-експериментальну роботу: 1) адаптувати досвід шкіл сприяння здоров'я; 2) розробити нові та оновити існуючі навчально-виховні технології.

3. Комплексний підхід до зміцнення здоров'я.

З метою реалізації оздоровчої функції школи та впровадження цільової комплексної програми сприяння здоров'ю слід забезпечити педагогічних працівників рекомендованими навчальними програмами як інваріантної частини робочого навчального плану, так і варіативної складової.

Заслуговують на увагу діючі програми курсів «Основ здоров'я», «Захисти себе від ВІЛ», «ХОУП», «рівний-рівному». Школа є опорною з вивчення проблем «Реалізація форм і методів навчання і виховання, спрямованих на формування і розвиток здорової особистості», «Формування практичних знань, умінь і навичок, необхідних для ефективного впровадження проекту «Захисти себе від ВІЛ» в школі». Повинні бути створено плани робіт секції з футболу, туристсько-краєзнавчого гуртка, гуртока основ здоров'я.

Велика увага слід надавати методикам викладання навчальних дисциплін, які базуються на здоров'язберігаючих технологіях.

4. Особистісно-зорієнтоване навчання та виховання.

В основу навчально-виховної роботи педагогічного колективу школи покладаються ідеї особистісно-зорієнтованого навчання та виховання:

- процес навчання і виховання особистості здійснюється в контексті загальнолюдської культури;

- у навчанні і вихованні мають гармонійно поєднуватися інтереси особистості (вільний розвиток і збереження своєї індивідуальності), суспільства (щоб саморозвиток особистості здійснювався на реальній основі, а виховання сприяло репродукції культурних соціалізованих людей), держави, нації;

- діяльнісний підхід з опорою на активні й інтерактивні здоров'язберігаючі технології;

- створення ситуації успіху, атмосфери співпраці.

5. Диференціація та індивідуалізація навчання.

Цей принцип реалізується на різних етапах уроків через варіювання навчання учнів за часом, обсягом, складністю опрацювання матеріалу. Індивідуальні потреби саморозвитку задовольняються через групові заняття, спецкурси, гуртки, факультативи, проектну і пошукову роботу, систему змагань з різних видів спорту, комплекси олімпіад з навчальних предметів.

6. Практичне навчання педагогів.

З метою підвищення педагогічної майстерності вчителів, підвищення рівня їх психолого-педагогічної підготовки, адаптації до реалій нового життя та психологічних особливостей підлітків нового часу, формування навичок вирішення педагогічних завдань у вихованні та навчанні слід проводити наприклад таку методичну роботу:

- засідання педагогічних рад «Про здоров'язберігаючі технології навчання та виховання як основний чинник вирішення науково-методичної проблеми школи та збереження здоров'я учасників навчально-виховного процесу», «Про шляхи щодо впровадження здоров'язберігаючих технологій», «Про стан роботи з попередження дитячого травматизму та збереження життя та здоров'я дітей»;

- засідання методичного об'єднання класних керівників «Організація методичної роботи з актуальних проблем навчання та виховання учнів», форум «Творчість класного керівника: пошук, проблеми, знахідки», творча лабораторія «Формування навиків здорового способу життя та ціннісних орієнтацій учнів»;

- постійно діючий семінар-практикум «Шляхи підвищення ефективності уроку - запорука успіху у навчанні»;

- навчання методичного активу «Впровадження інноваційних здоров'язберігаючих технологій у навчально-виховний процес з метою підвищення професійної майстерності вчителя.»;

- педагогічна дискусія «Як подолати шкільну неуспішність в умовах диференціації навчально-виховного процесу.»;

- оперативно-методичні наради «Опрацювання нормативних вимог щодо обсягу і форм виконання домашніх робіт», «Витоки підвищеної вразливості вчителя», «Шляхи оптимізації навчального навантаження учнів»;

- районний семінар-тренінг молодих спеціалістів «Навчаємо та виховуємо людину»;

- районний семінар вчителів основ здоров'я «Формування культури здоров'я особистості - нагальна проблема сучасної психолого-педагогічної науки і практики»

- районний семінар заступників з виховної роботи « Робота педагогічного колективу школи щодо формування здорового способу життя як ознаки компетентної особистості», семінар-тренінг «Мій шлях до здоров'я»;

- панорама творчих уроків «Організація навчальних занять на основі особистісно орієнтованого підходу та здоров'язберігаючих технологій навчання»;

- педагогічна вітальня «Здоров'язберігаючі погляди В.О.Сухомлинського на навчально-виховний процес»;

- творча майстерня-виставка «У форматі здоров'я плюс»;

7. Залучення батьків до роботи з формування здорового способу життя дітей

Щоб знаходити порозуміння з батьками, відчувати їх підтримку, отримувати поради, треба щоб батьки були компетентними щодо психічної, фізичної та соціальної складових здоров'я дітей. У розв'язані даних питань допомагають педагоги та шкільний психолог. Здійснюється це через шкільну раду, лекторій для батьків, загальношкільні та класні батьківські збори, участь батьків у діяльності школи. Зокрема, на батьківському лекторії слідзапропонувати для розглядання такі питання, як:

- «Вплив сімейного виховання на розвиток особистості дитини»;

- «Співпраця сім'ї та школи у формуванні здорової творчої особистості»;

- «Насилля як фактор руйнівного виховного впливу»;

- «Обережна поведінка в довкіллі та бережливе ставлення до збереження свого здоров'я»;

- «Проблемні моменти в родині. Суперечки й образи»;

- «Активізація виховних можливостей сім'ї, підвищення педагогічної культури батьків» тощо.

У школі можна створити Дні відкритих дверей для батьків. Один з яких присвятити наприклад ознайомленню батьків із впровадженням здоров'язберігаючих технологій. Також проведити заняття з елементами тренінгу «Один день без нотацій». Усе це допомагає батькам визначити своє ставлення до здоров'я членів своєї сім'ї, сформувати позитивну орієнтацію на зміцнення та збереження здоров'я, створити у сім'ї позитивний мікроклімат.

8. Здоров'яформуючий потенціал позакласної, позаурочної роботи.

Шкільний вік - пора інтенсивного формування особистості, становлення свідомого «Я». У цей період у людини закладаються усі ті якості, особливості, які потім усе її життя визначатимуть її світосприймання, характер мислення, творчі здібності, вчинки, поведінку. Особистістю людина стає не відразу, вона визріває поступово, і в її формуванні бере участь багато чинників. Важливе завдання школи - створити такі умови, щоб учні після уроків залишалися в ній, знаючи, що їм буде цікаво. Тому в школі має бути створена така виховна система, в якій кожен член колективу відчуває себе людиною, може ствердити власну гідність та повагу до себе.

З метою створення умов для збереження здоров'я учнів та формування знань та навичок здорового способу життя, організації роботи з попередження дитячого травматизму, сприяння підвищення розуміння учнями переваг здорового способу життя є:

- організація просвітницької роботи, які спрямовані на підвищення знань, умінь, навичок здорового способу життя підлітків з метою попередження небезпечної поведінки. Провідною ланкою є навчання підлітків, яке реалізується за принципом передачі знань і передбачає підготовку педагогами-тренерами підлітків-лідерів, ведення ними просвітницької роботи серед однолітків та молодших школярів;

- організація виховної роботи школи на основі Основних орієнтирів виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, яка ґрунтується на засадах громадянської і загальнолюдської культури, охоплює увесь навчально-виховний процес, базується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства і держави. Одним із напрямків роботи є заходи по забезпеченню безпеки та життєдіяльності дітей та здорового способу життя, що включає бесіди з безпеки життєдіяльності («Складові здорового способу життя», «Безпека довкілля», «Правила поведінки в громадських місцях», «Пожежна та електробезпека», «Шкідливі звички» тощо), години спілкування («Гігієна школяра», «Здоров'я маємо - не дбаємо, а погубивши - плачемо», «Особиста безпека» тощо), Тижні знань безпеки життєдіяльності та здорового способу життя, акції «Молодь - за здоровий спосіб життя», «Зупинимо СНІД поки він не зупинив нас» тощо, творі конкурси «Я обираю здоровий спосіб життя», «У форматі здоров'я плюс», «Збережемо зелень і блакить довкілля» тощо, рейди «Увага! Діти на дорозі!», «Тютюнопаління», виставки «Репродуктивне здоров'я», «Кроки до здоров'я», зустрічі з лікарями, працівниками служб порятунку, юристами тощо.

- організація роботи гуртків, спортивних секцій, загонів, змагань тощо.

Одним із чинників, що дозволяє наблизити шкільне середовище до природного середовища дитини є оптимізація рухового режиму учнів.

У кожному навчальному кабінеті можна створювати Куточки здоров'я та безпеки життєдіяльності, що відображають здоров'язберігаючу діяльність класних колективів та ведуться щоденники здоров'я.

Основна увага колективу школи повинна бути направлена на загальнозміцнюючі технології, це: загартування, точковий масаж долонь та стоп (горіхи, каштани), музикотерапія, вітамінізація страв також оздоровчі фіто чаї (індивідуально), перебування в кімнаті психологічного розвантаження та релаксації.

Теоретичні знання, практичні вміння та навички, що набувають учні в результаті засвоєння основ наук, дедалі поглиблюються і усвідомлюються в процесі практичної позакласної роботи.

Без шкільної бібліотеки неможливо уявити навчання і виховання школярів, без неї неможлива освіта і самоосвіта педагогічних працівників, учнів, батьків. Оперативне і повноцінне забезпечення інформаційних потреб школи - одна з основних функцій сучасної шкільної бібліотеки. Основним напрямком роботи бібліотеки є пропаганда здорового способу життя та безпеки життєдіяльності, шляхом проведення масових заходів спільно з педагогічним колективом (бібліотечні уроки «Зелена аптека», «Спорт - краса та сила», проект «Людина та її здоров'я», організація книжкових виставок «Кроки до здоров я», «Бути здоровим - престижно», випуск інформаційних бюлетенів «Формування здорової особистості», «Алкоголь - викрадач розуму», вікторини «Шкідливі звички», «Про себе треба знати, про себе треба дбати» тощо).

Навчати учнів аналізувати свою поведінку, знаходити компроміс у конфліктних ситуаціях, формувати в учнів позитивне ставлення до себе і оточуючих - завдання психологічної служби. Проведення психодіагностики з учнями, батьками щодо ставлення до власного здоров'я та здоров'я оточуючих, вивчення психологічної готовності першокласників до шкільного життя, адаптації учнів п'ятого класу, дослідження професійних інтересів учнів 9,11 класів, виявлення дітей «групи ризику», вивчення взаємостосунків між учителями та учнями, стилю роботи класного керівника - один із напрямків роботи психолога. Важливим моментом є також надання консультацій учням, учителям, батькам з питань розвитку дітей, стилю взаємодії, сімейного виховання. Звичайно, основною ланкою роботи психолога є корекційно-відновлювальна та розвивальна робота.



2. Ефективні прийоми формування здоров'язбережувальних компетентностей молодших школярів

2.1 Впровадження здоров'язбережувальних компетентностей у початковій школі

Беручи до уваги наукові надбання різних галузей, можна припустити, що від стану здоров'я дітей і учнівської молоді залежить майбутнє країни, генофонд нації, науковий та економічний потенціал суспільства. Наразі одна із нагальних проблем сучасності - проблема зміцнення та збереження здоров'я дітей та молоді.

Аналіз спеціальної літератури виявив, що суть поняття «здоров'язберігаюча компетентність» досліджена недостатньо, а також немає одностайності в його небагато чисельних трактуваннях, що пояснюється поліфункціональним характером даного терміну. Серед складових ключових компетентностей, що мають стосунок до проблеми збереження та зміцнення здоров'я людини, науковці Д.Воронін, І.Зімняя, В.Сергієнко виділяють компетентність здоров'язбереження. Тому ми схильні вважати, що здоров'язберігаюча компетентність - це готовність самостійно вирішувати завдання, пов'язані з підтримкою, зміцненням та збереженням здоров'я, як свого, так і оточуючих.

Відомо, що більшу частину доби дитина проводить у школі. Тож основним завданням процесу навчання є не тільки навчити, сформувати певні вміння та навички, розвинути творчий потенціал, а й максимально зберегти здоров'я учнів. Слід зазначити, що досягнення педагогічного ефекту в розвитку здров'язбережувальних компетентностей можливе за умови залучення учнів до інтегративного світорозуміння; формування стійкої мотивації на здоровий спосіб життя; формування в учнів потреби в турботі про майбутнє; формування особистісних якостей.

Враховуючи той факт, що в поняття «компетентність» закладено глибокі знання певної галузі науки, під здоров'язберігаючою компетентністю ми розуміємо інтегративну якість самого викладача, на якого покладена складна системна організація та взаємодія і взаємопроникнення мотиваційного, когнітивного і діяльнісного компонентів, ступінь сформованості яких відображає готовність і здатність вчителя до збереження та зміцнення фізичного, психічного, соціального та духовного здоров'я - свого та оточуючих.

Звичайно, вирішення проблеми здоров'я дітей потребує пильної уваги всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків, представників громадськості. Але особливе місце та відповідальність в оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка повинна і має всі можливості для того, щоб зробити навчально-освітній процес здоров'язбережувальним. І в цьому випадку мова йде вже не просто про стан здоров'я сучасних школярів, а про майбутнє України, створення здоров'язберігаючого освітнього простору.

2.2 Методи і форми формування здоров'язбережувальних компетентностей молодшого школяра на уроках та в позакласний час

Інтеграція України в європейський та світовий освітній простір обумовила необхідність переглянути деякі підходи до навчання школярів, проаналізувати фактори, що гальмують підвищення якості та формування життєспроможності особистості. У Національній доктрині розвитку освіти одним із пріоритетних напрямків державної політики в галузі освіти є пропаганда здорового способу життя. Стародавній лікар і філософ Авіцена стверджував: «Головним скарбом життя є здоров'я, і щоб його зберегти, потрібно багато що знати».

Варто зазначити, що школярі близько 80% часу проводять сидячі. Тривале сидіння спричиняє зменшення працездатності всього організму, особливо мозку: знижується увага, слабшає пам'ять, погіршується координація рухів. У малорухливих дітей порушується постава: розвивається сутулість і сколіоз. Тому вважаємо, що гіподинамія-зниження рухової активності, негативно впливає на здоров'я школярів. Значне навчальне навантаження в школі та вдома; нераціональне харчування, недотримання режиму сну, навчання, відпочинку - все це не сприяє правильному розвитку дитини, зміцненню її здоров'я. Тому ми переконані, що за роки навчання в школі учні мають здобути глибокі, різнобічні знання про здоров'я людини з різних галузей науки, що є підґрунтям для формування умінь і навичок, які допомагають людині підтримувати власне здоров'я.

Особливої уваги потребує стан здоров'я молодших школярів. Коли дитина тільки переступила поріг школи, їй важко звикати до уроку, режиму роботи, тут потрібна вміла, чуйна і тактовна підтримка вчителя. Тому в своїй педагогічній діяльності ми створюємо сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання); оптимальну організацію навчального процесу, повноцінний раціонально організований руховий режим. Намагаємося зробити все, що належить від вчителя для створення сприятливого мікроклімату, а саме: перевірити освітлення температурний режим, провірити кімнату, дотримуватись правил гігієни, чистоти в класі, створити затишок. При розсаджуванні дітей за парти користуємося такими критеріями: вади здоров'я (зір, слух, спина), зріст, психологічна сумісність. Впроваджуючи нові прогресивні технології та інтерактивні методи навчання, стараємося дотримуватися правила: «не нашкодь, навчаючи». Для цього під час навчального процесу стежимо за своєчасною зміною статичної напруги під час уроків письма та читання (фізкультхвилинки, вправи для корекції зору, музичні паузи); забезпечуємо зміну різних видів навчальної діяльності, стараємося використовувати наочність з урахуваннями вимог гігієни; використовуємо позитивні емоції, які полегшують засвоєння матеріалу, що в свою чергу зменшує втому, стимулює вищу нервову діяльність, покращує психологічний клімат у класі.

Уміння і навички, що стосуються здорового способу життя і безпеки життєдіяльності, потребують багаторазового вправляння, тому в організації їх застосовування в нашій практиці переважають практичні вправи і ігрові ситуації, індивідуальна й групова діяльність. Формування навичок здорового способу життя реалізуються через інтегрований курс «Основи здоров'я». Свої уроки вчитель планує таким чином, щоб учням було цікаво та весело, використовуючи музикотерапію, кольоротерапію та аромотерапію.

Ефективним є також навчання здорового способу не лише на уроках, а й в позаурочний час. Традиційним є проведення таких позакласних заходів: «Веселі старти», «Шлях до здоров'я», «В гостях у Нехворійка», «Це повинен кожен знати, щоб аварій уникати» та інші. З задоволенням діти приймають участь у конкурсі - малюнків корисних порад «Здоров'я - найголовніше багатство» та тематичних практикумах: «Як вчинити у даній ситуації: битися чи не битися?», «Як вчинити у даній ситуації: тобі запропонували сигарету» та інші.

Робота з молодшими школярами вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Тому на своїх уроках ми використовуємо різноманітні форми роботи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати учні в процесі виконання додаткових завдань. Серед методів навчання превалюють самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання мають творчий, диференційований характер.

Вище зазначені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в навчальний процес, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртків або участь у тематичних масових заходах.

Учням молодшого шкільного віку потрібно частіше грати у рухливі ігри та естафети, що сприяють створенню гарного настрою, зміцненню здоров'я, виховують в учнів найкращі риси характеру, розвивають інтелект. З цією метою проводити різноманітні заходи, що важливим засобом реалізації міжпредметних зв'язків у процесі фізичного виховання школярів.
для розвитку фізичного здоров'я застосовуємо на своїх уроках гімнастичні вправи, спортивні ігри, проводити уроки-подорожі, екскурсії, прогулянки, виробляти правильну поставу за допомогою спеціальних подушечок, робимо масаж пальчиків, ніжок. Ці заходи сприяють вдосконаленню навиків у ходьбі, бігу та іграх, загартовують організм і зміцнюють здоров'я дітей, сприяють набуттю навичок самообслуговування, поведінки та орієнтування на місцевості. Неоціненну роль вони відіграють в створенні і зміцненні дитячого колективу, у вихованні почуття дружби і товариства.

...