Викладацько-наукова та освітня діяльність митрополита Сильвестра Сембратовича

Размещено на http://www.allbest.ru/

Викладацько-наукова та освітня діяльність митрополита Сильвестра (Сембратовича)

Корбяк Д. В.,

Постать галицького митрополита і кардинала Сильвестра (Сембратовича) (1836-1898) займає особливе місце у церковному та суспільно-політичному житті Галичини другої половини ХІХ ст. У період його фактичного управління митрополією (1882-1898) відбулася низка важливих подій. Крім цього, Сильвестр (Сембратович) заклав основні підвалини для активної та широкопланової роботи архієпископа Андрея (Шептицького).

В історіографії немає комплексного монографічного дослідження життєвого шляху та діяльності Сильвестра (Сембратовича) [4; 24; 55]. Висвітлення його науково- педагогічної та культурно-освітньої роботи у поодиноких біографічних студіях є неповним і фрагментарним. Окремі аспекти такого роду діяльності згаданого галицького митрополита уже піднімалися автором даної статті. Зокрема, досліджено роботу С. Сембратовича у стінах Львівського університету [14].

Джерельну базу даної статті складають матеріали фондів Центрального державного історичного архіву України, м. Львів (ф. 178 (Крайова шкільна рада, м. Львів), ф. 408 (Греко-католицький митрополичий ординаріат, м. Львів), ф. 418 (Монастир домініканців, м. Львів), ф. 451 (Греко-католицька духовна академія, м. Львів), ф. 684 (Протоігуменат монастирів Чину св. Василія Великого, м. Львів)), Державного архіву Львівської області (ф. 26 (Львівський університет)), відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника (ф. 167 (Бібліографічний словник Левицького І.)), Державного архіву в Перемишлі (Zesp61 142 (АгЛтоит Biskupstwa GreckokatoHckiego РкетуЛи)), офіційні документи (навчальні програми Львівського університету [48; 54], матеріали Львівського собору 1891 р. [12], документи папської столиці [52] та відомості газет і журналів (Діло, Душпастир, Руський Сіон, Слово).

Перед тим, як перейти до висвітлення викладацької та наукової діяльності митрополита Сильвестра (Сембратовича), варто коротко проаналізувати здобуту ним освіту. Початкові знання хлопець отримав у народних школах Ясла, Горлиць і Тарнова [50] разом із двома своїми братами [16; 32] і «...відзначався між ними найкращими талантами, бо був завжди відмінним учнем.» [15, арк. 73зв]. Відвідування школи у Тарнові, де у 1848 р. здобували освіту лише сім учнів-русинів посилювало їх бажання навчатися у Перемишлі, де було більше можливостей студіювати українською мовою. Однак передчасна смерть батька у 1848 р. та пов'язане з цим скрутне матеріальне становище сім'ї змусила Сембратовичів припинити навчання. Найбільш здібний із них, Сильвестр, відновив студії у 1850 р., вступивши до першого класу гімназії у Перемишлі [49]. Проте незадовільний стан здоров'я знову змусив його зробити перерву у навчальному процесі. Відтоді братами опікувався їхній дядько, майбутній галицький митрополит о. Йосиф Сембратович. У 1852 р. Сильвестр та Юліан успішно завершили другий клас Львівської гімназії. Тут майбутній галицький митрополит вивчав українську, польську, латинську і німецьку мови, релігію, математику, географію та історію [39, арк. 33зв-34, 64-64зв; 40, арк. 1-7]. Згодом Сильвестр Сембратович з відзнакою закінчив останній курс Цісарської греко-католицької генеральної семінарії у Відні, а 1853 р. вступив до Грецької Колегії Святого Атанасія у Римі. Упродовж 1856-1860 рр. він студіював філософію і теологію в Урбаніанській колегії при Конгрегації поширення віри. С. Сембратович отримав ієрейські свячення 1 листопада 1860 р. від архієпископа Стефана (Миссира) у храмі Святого Атанасія. У Римі 20 червня 1861 р. о. Сильвестр одержав науковий ступінь доктора богослов'я [15, арк. 63зв,71-71зв, 73-74зв; 19, с. 46-47; 24, с. 205-206; 55, s. 12].

Майбутній митрополит розпочав викладацьку роботу фактично одразу ж після повернення до Галичини. Склавши у листопаді 1861 р. у Перемишлі іспити із канонічного права та пастирської теології [15, арк. 74зв], що надавало право проводити катехизацію у початкових навчально-виховних закладах, о. Сильвестр виконував функції катехита у місцевій тривіальній [47, s. 140] школі с. Тилич [15, арк. 71]. Наступного року молодий священик переїхав із Перемишльського єпископства до Львівської архієпархії. Тодішній галицький митрополит Григорій (Яхимович) (1860-1863) призначив його на посаду капелана жіночого монастиря Воздвиження Чесного Хреста ЧСВВ у Словіті, яку о. Сильвестр Сембратович займав з 7 жовтня 1862 р. до 5 серпня 1863 р. [15, арк. 71; 44, арк. 89-90, 97-97зв] Відповідно до «Приписів для капелана сестер-василіянок у Словіті», затверджених 7 грудня 1848 р. митрополитом Михайлом (Левицьким) (1816-1858), прийдешній кардинал упродовж вказаного періоду виконував ряд покладених на нього обов'язків. Зокрема, духовні функції капелана зводилися до відправлення богослужінь, контролю за церковним інвентарем, нагляду за монастирською бібліотекою. Виконання педагогічних обов'язків передбачало проведення катехизації, скерування молоді до побожності та моральності, контроль за роботою шкільного вчителя та надання йому допомоги. Господарська робота капелана жіночого монастиря ЧСВВ у Словіті полягала у веденні реєстру доходів і витрат з ґрунтів і млина, контролі за посівами, нагляді за худобою тощо [45, арк. 73-74].

Педагогічну роботу о. Сильвестр продовжив у Генеральній ГКДС у Львові, коли 2 квітня 1863 р. був призначений на посаду префекта згаданого навчально- виховного закладу, яку обіймав до 15 квітня 1870 р. Це зумовило його переведення з посади капелана жіночого василіанського монастиря у Словіті, однак через відсутність відповідної кандидатури на це місце молодий священик виконував покладені на нього функції у згаданій обителі до 5 серпня 1863 р. [15, арк. 71зв; 43, арк. 9-9зв; 44, арк. 98]. Обов'язки префекта ГКДС у Львові виконували чотири особи, кожна з яких прикріплювалася до одного з курсів. Префекти вказаного закладу контролювали успішність та поведінку підопічних семінаристів та звітували перед ректором [12, с. 453-456].

Одночасно із початком виконання обов'язків префекта ГКДС о. Сильвестр з 20 серпня 1863 р. до 12 жовтня 1865 р. працював учителем релігій у школі при монастирі оо. домініканців у Львові [15, арк. 75]. У той час кандидатами на вчителя могли бути особи, які закінчили вищі навчальні заклади або філософські курси, а також ті, хто здобув педагогічну освіту [47, s. 152]. Претендент на учителя релігії повинен був скласти іспити з наступних предметів: догматики, моральної теології, тлумачення Святого Письма, пастирського богослов'я, церковного права, катехитики і методики. Іспити приймала екзаменаційна комісія у складі митрополита чи єпископа (голова комісії), крилошан та офіціала [41, арк. 1]. Професія вчителя у ХІХ ст. була пов'язана з низкою проблем (низька зарплатня, невисокий рівень організації навчально-виховного процесу, непрестижність учительської роботи тощо) [47, s. 152-157]. У школі при домініканському монастирі, де о. Сильвестр протягом двох років викладав релігію, функціонувало чотири класи. У вищевказаній навчальній установі кількість учнів латинського обряду майже удесятеро перевищувала число греко-католиків [42, арк. 7]. У період, коли майбутній галицький митрополит працював у цій школі, заробітна плата учителя згаданого освітнього закладу становила близько 300 злотих ринських на рік [42, арк. 2].

Науково-педагогічна діяльність о. Сильвестра Сембратовича найбільш плідно проявилася у Львівському університеті. Призначення 11 серпня 1865 р. о. Сильвестра на посаду суплента [17, с. 106] фундаментальної та спеціальної догматики теологічного факультету було пов'язане з переведенням у травні 1864 р. професора о. Йосифа Черлюнчакевича до університету у Кракові [18, с. 333-336; 24, с. 206; 36, с. 18-19; 51, s. 307; 53, s. 74-75; 55, s. 212], проте офіційно о. Сильвестр почав виконувати функції заступника професора догматики з 11 серпня 1865 р. [5, арк. 1; 15, арк. 67, 75]. Протягом 1864/1865 навчального року заняття з фундаментальної та спеціальної догматики, замість о. Й. Черлюнчакевича, проводив о. Ігнатій Грановський [11, арк. 1-9зв, 34-41зв], а вже від зимового семестру 1865/1866 до літнього півріччя 1869-1870 навчальних років обов'язки очільника кафедри догматики [3, с. 213] богословського факультету виконував о. С. Сембратович [5, арк. 1]. Підставою для отримання вченого звання професора теології була наявність рекомендації єпископа (або архієпископа) єпархії (чи архієпархії), на території якої знаходився навчальний заклад. Вчене звання доцента чи професора надавала професорська колегія факультету, що складалася з декана, професорів і двох виборних представників від доцентів [51, s. 304-306]. Колегія теологічного факультету Львівського університету 3 грудня 1869 р. надала о. Сильвестру Сембратовичу вчене звання професора спеціальної та фундаментальної догматик, а цісарське розпорядження від 15 квітня 1873 р. підтвердило це надання [15, арк. 75; 24, с. 207; 55, s. 212]. Функції професора на богословському факультеті він виконував з літнього семестру 1869/1870 до зимового семестру 1879/1880 навчальних років [51, s. 92-93; 55, s. 212]. Надання йому статусу титулярного юліополітанського єпископа та львівського єпископа-суфрагана (28 лютого 1878 р.) [52, р. 453-454] та прийняття ним єпископської хіротонії (20 квітня 1879 р.) [24, с. 207] стали причиною завершення його університетської кар'єри. Протягом 1869/1870-1878/1879 навчальних років о. Сильвестр був членом професорської колегії теологічного факультету [6, арк. 32; 7, арк. 12-13; 9, арк. 18-19зв, 29; 10, арк. 2, 4, 11-13зв, 24, 33]. У 1872/1873 [8, арк. 21-26зв] і 1878/1879 навчальних роках він виконував обов'язки декана, а в 1873/1874 навчальному році - заступника декана богословського факультету [51, s. 374-379]. Отже, у той час професор входив до складу академічного сенату (вищого керівного органу університету у складі ректора, проректора, деканів, продеканів і секретаря, що займався питаннями навчального процесу, наукової роботи, присудження вчених ступенів, адміністративними справами) [51, s. 304].

Окремої уваги заслуговує наукова спадщина о. Сильвестра Сембратовича. Однією з його найцінніших студій є «Розсуждение и опровержение статьи помищеной въ часописи «Слово» въ чч. 84 до 93 съ года 1868, рочника УН под заглавиемъ: «Сходство и розница учения православной и римской Церквей» списаной Православным Архиепископомъ Минскимъ Киръ Антониемъ» (Львів, 1869) [55, s. 212]. У цій роботі, майбутній галицький митрополит дискутував із православним мінським архієпископом Антонієм (Зубко) (1797-1884) стосовно основних відмінностей православного та католицького обрядів. До таких останній відносив: 1) вчення Католицької церкви про походження Святого Духа не лише від Отця, але й від Сина ^іі^ие); 2) різниця в уділенні таїнства Святого Причастя; 3) догмат про непогрішимість пап римських та їх першість у церковній ієрархії [21]. Дрібніші наукові праці з різних галузей богословської науки професор розміщував на шпальтах заснованого і редагованого ним журналу «Руський Сіон». Частиною догматичного вчення був його цикл дописів «Про повідомлення характеристик або використання і присвоювання властивостей Ісусу Христу». У цій роботі автор закликає священиків і студентів-теологів ретельно вивчати сутність Сина Божого. Особливий акцент робився на підготовці проповідей духовних про Ісуса, у яких Він виступав як носій рис і Бога, і людини одночасно [34]. Отож о. Сильвестр через донесення до вірних істинної природи Спасителя прагнув підвищити їх рівень теологічних знань. Студією з пастирської теології був «Порадник для початкових Сповідників після науки його Преосвященства Франт тишка. Ксаверія Ценнера, Єпископа Сарептанського, Вікарія Генерального Архієпископа Віденського і Настоятеля Капітули Віденської», окремі частини якого о. Сильвестр публікував майже у кожному номері «Руського Сіону». Цей «Порадник...» містив інформацію про найдрібніші деталі таїнств Святої Сповіді і Святого Причастя. Тут визначалися властивості доброго отця-сповідника; надавалися відомості про основі гріхи; характеризувалися особи, які приступають до цих таїнств, відповідно до їх поділу за гендерною, віковою, соціальною та іншими ознаками; робилися вказівки стосовно надання і виконання покути тощо [33]. Особливо цінним матеріалом даної роботи являється визначення вимог до священнослужителів, які уділяють таїнства Святої Сповіді і Святого Причастя, і вказівок щодо їхніх дій при цьому. За переконанням о. С. Сембратовича, священик- сповідник мав бути «суддею, лікарем, вчителем і батьком» та відповідати таким критеріям: 1) наявність відповідної освіти; 2) уміння справедливо оцінити проступки вірного; педагогічний теологічний часопис літургічний

3) проведення адекватних дій у кожному окремому випадку;

4) наявність щирого бажання допомогти мирянину;

5) зберігання моральної непорочності; 6) перебування у постійній молитві; 7) роздумування над правдами життя. Серед негативних характеристик сповідників було виділено такі: рівнодушність і лінивість, славолюбство, слабодушність і боязливість, односторонність, користолюбство, безрозсудливість, зарозумілість, строгість і поблажливість. Усіх «каяльників» майбутній галицький митрополит поділяв на дітей, дорослих і старців; наречених, одружених і вдівців; хлопців, дівчат, чоловіків і жінок; священнослужителів тощо. Він рекомендував враховувати особливості кожної з цих груп при наданні покути. Сама покута у розумінні о. Сильвестра не обмежувалася лише молитвою, передбачала, між іншим, читання відповідної літератури, утримування від надмірних веселощів, добровільне прийняття докучливих справ, обмеження сну, надання милостині тощо [33]. Матеріали канонічного права містило «Руководство для початкових душпастирів у справах супружества», де о. С. Сембратович розміщував настанови щодо підготовки наречених до шлюбу, здійснення самого таїнства вінчання і виконання шлюбних обов'язків. Зокрема, тут давалися настанови стосовно проведення передшлюбного іспиту наречених, визначалися дії священика та молодої пари під час вінчання, робилися вказівки стосовно основних засад подружнього життя тощо [35].

Активну педагогічно-наукову роботу о. Сильвестр вміло поєднував із видавничою діяльністю. Він долучив чимало зусиль для створення та функціонування окремих політично-теологічних часописів. С. Сембратович був одним із головних ініціаторів заснування богословського журналу «Руській Сіон», що видавався у Львові з 1871 р. [19, с. 48; 24, с. 207]. Першочергово редакція часопису ставила перед собою такі основні завдання: підвищення освітнього та релігійно-морального рівня греко- католицького духовенства; створення друкованого органу для публікації наукових доробків священиків; 3) вирішення складних душпастирських питань [46, с. 2-3]. Автори статей цього часопису декларували Церкву як національну українську політичну силу, що стоїть між русофілами та народовцями. Проте політичні погляди представників цієї сили уподібнювалися до позиції останніх [22, с. 586; 23, с. 105-106]. Вже у статусі галицького митрополита Сильвестр (Сембратович) заснував часопис «Мир». Метою даного богословсько-політичного органу було протиставлення позиції греко-католицької ієрархії як русофілам, так і народовцям, а також вироблення власної національно-політичної концепції. Основними постулатами цього проекту були: проголошення вірності папській столиці, декларування підданості монархії Габсбургів та організація спільної зі світською інтелігенцією роботи в інтересах народу [1, с. 86; 2, с. 122]. Така позиція Сильвестра (Сембратовича) зумовила гостру критику з боку русофілів та народовців. На шпальтах друкованих органів цих політичних сил поміщалися статті, спрямовані проти журналу «Мир» [20; 31; 38], а відомий галицький громадського-політичний діяч Євген Олесницький назвав видання «найогиднішою пробою урядової політики» [30, с. 232], акцентуючи у такий спосіб увагу на тиску державних чиновників на церковного діяча.

О. Сильвестр Сембратович брав активну участь у виданні літургічних книг. У 1873 р. він разом із о. Юліаном Пелешем та о. Онуфрієм Лепким опублікував «Изборникь благопотребныхъ церковныхь чинов и службъ» [55, s. 212]. Збірник був призначений як для греко-католицьких священиків та дяків, так і для вірних, щоб останні мали змогу брати дієвішу участь у богослужіннях [19, с. 48]. Особливо цінною виявилася робота о. Сильвестра під час підготовки до видання першого молитовника руською мовою. До підготовки збірника молитов були також залучені о. Олександр Стефанович, о. Олексій Слюсарчук та о. Омелян Огоновський. Кожен із авторів виконував довірений йому напрям роботи. Так, о. С. Сембратович займався перекладом молитов із церковнослов'янської та італійської мов, о. О. Слюсарчук - перекладом щоденних молитов та богослужінь, о. Ом. Огоновський - редагуванням тексту з філологічної точки зору, о. О. Стефанович - публікацією збірника. Зусиллями о. С. Сембратовича «Народный рускій молитвеникь» був апробований церковною владою та виданий у друкарні Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові 1878 р. [19, с. 48-49; 24, с. 207; 55, s. 212]. Молитовник було опубліковано у трьох редакціях: дві з них (під загальною редакцією о. С. Сембратовича) призначалися для дорослих та одна (під загальною редакцією о. О. Стефановича) - для дітей. Використання «Народного руського молитовника» сприяло кращому розумінню мирянами молитов та богослужінь і дало поштовх активнішому вживанню української мови [19, с. 49]. Видавці цього зібрання зробили «...прислугу ... дуже велику і для побожності, і для народності нашої.», оскільки «.через видання згаданих народних молитвословів закрився великий брак для нашого народа.» [29, с. 61].

Львівський архієпископ Сильвестр (Сембратович) енергійно працював у напрямку створення нових культурно-освітніх об'єднань. На базі заснованої ним ще у 1884 р. школи для дівчат, якою управляли сестри-василіанки, за його сприяння у 1897 р. було сформовано Руський дівочий інститут у Львові, а також створено фонд для цього закладу [15, арк. 53; 37, с. 317322; 55, s. 216]. У стінах згаданої інституції дівчата виховувалися у дусі вірності греко-католицькому обряду та українському народу [1, с. 93]. Галицький митрополит планував організувати аналогічну навчально-виховну установу для хлопців (Інститут святого Йосафата) [1, с. 93; 55, s. 216], однак не встиг втілити цю ідею у життя. Багатолітні старання архієпископа Сильвестра та фінансова підтримка цісаря [15, арк. 12] сприяли підписанню папою Левом ХІІІ 18 грудня 1897 р. булли про реорганізацію грецької колегії в Римі в окрему інституцію для українців - Колегіум Рутенум [52, р. 485-486; 55, s. 215-216]. Окрім організаційної роботи, митрополит активно працював у напрямку фінансового забезпечення діяльності новоутворених та діючих культурно-освітніх закладів. Значна частина пожертв архієпископа йшла на допомогу учням та вчителям. Вище уже згадувалось про фундацію С. Сембратовича на Руський дівочий інститут у Львові. У своєму заповіті митрополит відписав частку коштів на спроектований ним фонд Інституту святого Йосафата для хлопців [15, арк. 80а-80б]. Частими були благодійні внески архієрея на користь товариств, що опікувалися бідною шкільною та гімназійною руською молоддю, а також учителями. Неодноразові пожертви від архієпископа Сильвестра отримували львівські товариства «Шкільна поміч» [25], «Руслан» [15, арк. 53зв; 25; 27], Руське педагогічне товариство [26]. Окрім допомоги львівським організаціям, С. Сембратович робив часті благодійні внески на користь аналогічних провінційних установ [13, с. 2; 15, арк. 5-8, 80а-80-б; 25; 28].

Митрополит Сильвестр (Сембратович) проводив активну викладацько-наукову та культурно-освітню діяльність. У статусі педагога він працював у місцевій школі с. Тилич, у жіночому монастирі ЧСВВ у Словіті, у школі при монастирі оо. Домініканців, у Львівському університеті. Наукову спадщину львівського архієпископа складають роботи з догматики, пастирської теології та канонічного права. Серед них особливе місце займає студія- дискусія з православним мінським архієпископом Антонієм (Зубко) про спільність та відмінність православного та католицького обрядів. С. Семборатович проводив енергійну видавничу діяльність. І якщо робота над часописами мала певне суспільно-політичне забарвлення, то видавництво літургічних книг мало на меті лише підвищення релігійно- морального стану галицьких українців. Заснування нових та підтримка діючих навчально-виховних установ і товариств свідчить про намагання митрополита Сильвестра (Сембратовича) сформувати високоосвічене греко- католицьке духовенство та вірних з належним рівнем релігійних знань. Таким чином, ті засади, якими керувався майбутній кардинал до прийняття єпископської хіротонії, стали ключовими у його діяльності на найвищих щаблях греко-католицької ієрархії.

Список використаних джерел

1. Антоняк І. Політичні дилеми Греко-католицької церкви в Галичині в останній чверті ХІХ століття ( На прикладі діяльності митрополита Сильвестра Сембратовича) / Ірина Антоняк // Львів: місто - суспільство - культура: Збірник наукових праць / За редакцією Олени Аркуші, Олексія Вінниченка, Мар'яна Мудрого. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2012. - Т.8. - Ч.2: Культура, освіта, наука, церква. - [Вісник Львівського університету. Серія історична. Спеціальний випуск, 2012]. - С.70-94.

2. Аркуша О. Український національно-політичний рух у Галичині наприкінці 80-х рр. ХІХ ст. / Олена Аркуша // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. - Львів: Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 1997. - Вип.3-4. - С.118-139.

3. Благий В. Структура та викладацький склад вищих шкіл Львова на початку ХХ ст. / Василь Благий // Вісник Львівського університету. Серія історична. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2000. - Вип.35-36. - С.207-220.

4. Галицькі митрополити / [В. В. Гаюк, М. О. Гуменний, М. М. Омельчук, І. М. Петрів]. - Львів: Логос, 1992. - С.68-83.

5. Державний архів Львівської області. - Ф.26. - Оп.5. - Спр.1707. - 2 арк.

6. Там само. - Оп.8. - Спр.131. - 34 арк.

7. Там само. - Оп.8. - Спр.141. - 27 арк.

8. Там само. - Оп.12. - Спр.473. - 43 арк.

9. Там само. - Оп.12. - Спр.474. - 33 арк.

10. Там само. - Оп.12. - Спр.572. - 38 арк.

11. Там само. - Оп.15. - Спр.1055. - 215 арк.

12. Додаток до Чинностей і рішень руского провинциального собора в Галичині отбувшогося в Львові в р. 1891. - Львов: накл. Митрополичого Ординаріату, 1897. - 640 с.

13. Кардинал Сильвестр Сембратович // Діло. - 1895. - Ч.268. - С.1-2.

14. Корбяк Д. Діяльність о. Сильвестра Сембратовича у Львівському університеті / Дмитро Корбяк // Історія релігій в Україні:науковий щорічник. - Львів: Інститут релігієзнавства - філія Львівського музею історії релігії; В-во «Логос», 2014. - Кн.1. - С.255-264.

15. Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника, відділ рукописів. - Ф.167. - Оп.2. - Спр.2851. - 80 арк.

16. Там само. - Спр.2856. - 2 арк.

17. Матвієнко Г. Професійний та національний склад і матеріальне забезпечення викладачів теологічного факультету Львівського університету (1870-1918) / Галина Матвієнко // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету: збірник наукових праць. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, історичний факультет, 2011. - Вип.12. - С.99-108.

18. Матвієнко Г. Студенти теологічного факультету Львівського університету в 1870-1917 роках: національність, конфесійна приналежність і соціальне походження / Галина Матвієнко // Львів: місто - суспільство - культура: Збірник наукових праць / За редакцією Олени Аркуші, Олексія Вінниченка, Мар'яна Мудрого. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2012. - Т.8. - Ч.2: Культура, освіта, наука, церква. - [Вісник Львівського університету. Серія історична. Спеціальний випуск, 2012]. - С.327-344.

19. Матковський С. о. Три синодальні архієреї: спомини з життя і діяльности преосвящених о. Юліана Куїловського, дра Юліана Пелеша і дра Сильвестра Сембратовича / о. Северин Матковський. - Львів: Бібльос, 1932. - 108 с.

20. Мінський архієпископ Антоній. Сходство и роз ница ученія православной и рим ской церквей // Слово. - 1868. - Ч.84-93.

21. Мудрий М. Австрорусинство в Галичині: спроба окреслення проблеми / Мар'ян Мудрий // Вісник Львівського університету. Серія історична / За редакцією Мар'яна Мудрого. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2000. - Вип.35-36. - С.571-604.

22. Мудрий М. Спроби українсько-польського порозуміння в Галичині (60-70-і роки) / Мар'ян Мудрий // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. - Львів: НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 1997. - Вип.3-4. - С.58-117.

23. Назарко І. о. Київські і галицькі митрополити: біографічні нариси (1590-1960) / о. Іриней Назарко. - Торонто: Видавництво отців Василіан, 1962. - С.205-212.

24. Новинки // Діло. - 1895. - Ч.283. - С.3.

25. Новинки // Діло. - 1897. - Ч.94. - С.3.

26. Новинки // Діло. - 1897. - Ч.286. - С.3.

27. Новинки // Діло. - 1898. - Ч.1. - С.3.

28. Новинки // Руський Сіон. - 1879. - Ч.2. - С.61.

29. Олесницький Є. Сторінки з мого життя / Є. Олесницький // Упор.: М. М. Мудрий, Б. О. Савчик; авт. вступ. ст. О. Г. Аркуша; авт. прим. та комент. М. М. Мудрий. - Львів: Видавництво ЛОБФ «Медицина і право», 2011. - 431 с.

30. Руки прочь // Діло. - 1885. - Ч.43. - С.1.

31. Сембратович Сильвестр, о. Порадник для початкових Сповідників після науки його Преосвященства Франциска Ксаверія Ценнера, Єпископа Сарептанського, Вікарія Генерального Архієпископа Віденського і Настоятеля Капітули Віденської // Рускій Сіон. - 1872-1879.

32. Сембратович Сильвестр, о. Про повідомлення характеристик або використання і присвоювання властивостей Ісусу Христу // Сіон Рускій. - 1871. - Ч.1-3.

33. Сембратович Сильвестр, о. Руководство для початкових душпастирів у справах супружества // Сіон Рускій. - 1871. - Ч.8-24; 1872. - Ч.1-24.

34. Стефанович О., о. та ін. Висвітлення до історії Львівських Синодів з років 1891 і 1897 / о. Олександр Стефанович та ін. - Львів: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1924. - 41 с.

35. Фундація Кардинала Д-ра Сильвестра Сембратовича для вихованя и образованя рускіх дівчат під назвою: «Рускій дівочий Інститут у Львові»: Основательна грамота // Душпастир. - 1898. - Ч.13-14. - С.317-322.

36. Хаос // Діло. - 1885. - Ч.32. - С.1.

37. Центральний державний історичний архів України, м. Львів. - Ф.178. - Оп.1. - Спр.428. - 77 арк.

38. Там само. - Ф.178. - Оп.1. - Спр.941. - 24 арк.

39. Там само. - Ф.408. - Оп.1. - Спр.640. - 4 арк.

40. Там само. - Ф.418. - Оп.1. - Спр.836. - 68 арк.

41. Там само. - Ф.451. - Оп.2. - Спр.27. - 14 арк.

42. Там само. - Ф.684. - Оп.1. - Спр.2950. - 47 арк.

43. Там само. - Ф.684. - Оп.1. - Спр.2987. - 75 арк.

44. Ціль нашої часописі // Сіон Рускій. - 1871. - Ч.1. - С.1-4.

45. Adamczyk M.-J. Szkolnictwo ludowe w greckokatolickiej diecezji przemyskiej w latach 1772-1867 / Mieczyslaw Jerzy Adamczyk // Polska-Ukraina 1000 lat s^siedztwa / Pod redakj Stanislawa Stзpnia. - Przemysl: Poludniowo-wschodni instytut naukowy w Przemyslu, 1996. - T.3. - S.127-163.

46. Akademische Behцrdem an der k. k. Universitдtsu Lemberg (1860/1861-1870/1871).

47. Archiwum Panstwowe w Przemyslu, zespфl 142 (Archiwum Biskupstwa Greckokatolickiego w Przemyslu) (APP, ABGK), sygn. 8706, 363 s.

48. APP, ABGK, sygn. 8725, 138 s.

49. Finkel L., Starzynski S. Historia Uniwersytetu Lwowskiego / Ludwik Finkel, Stanislaw Starzynski. - Cz. I, II. - Lwфw: Drukarnia E. Winiarza, 1894.

50. Documenta Pontificum Romanorum historia Ukrainae illustrantia (1075-1954). - Romae: PP. Basiliani, 1954. - Vol. І-II. - 1075-1953.

51. Krochmal A. Przemiany wewnзtrzne w Kosciele greckokatolickim w Galicji w drugiej polowie XIX wieku / Anna Krochmal // Polska- Ukraina 1000 lat s^siedztwa. - Przemysl: Poludniowo-wschodni instytut naukowy w Przemyslu, 2000. - T.5: Miejsce i rola Kosciola greckokatolickiego w Kosciele powszechnym. - S.69-77.

52. Program Wykladфw w c. k. Uniwersytecie we Lwowie (1877/1878-1880/1881).

53. Ziзba A. Sembratowicz Sylwester / Andzej Ziзba // Polski Slownik Biografichny. - T. XXXVI/2, Zeshyt 149. - Warszawa-Krakфw: Instytut Historii im. Tadeusha Manteuffla, 1995. - S.212-217.

Размещено на Allbest.ru