Гуманітарна підготовка інженерних кадрів: потреба та суперечності реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова

Гуманітарна підготовка інженерних кадрів: потреба та суперечності реалізації

Войдило Я.,

Анотація

Аналізується місце та роль гуманітарної освіти у підготовці та вихованні сучасних інженерних кадрів; підкреслюється, що інженерна діяльність є не стільки робота з машинами, скільки робота з людьми; для цього майбутній інженер має освоїти комплекс філософських, психологічних, соціологічних та культурологічних дисциплін, які б сформували в ньому здатність розуміти людину, вміти ефективно впливати на неї, виховувати в контексті прогресивних суспільних ідеалів; аналізуючи суперечності викладання гуманітарних предметів в системі підготовки інженерних кадрів, автор пропонує заходи щодо модернізації викладання комплексу гуманітарних дисциплін, наповнити їх реальним життєвим змістом.

Ключові слова: людина, освіта, інженерна освіта, гуманітарна освіта, навчання, виховання особистості.

Сучасна інженерна діяльність характеризується не тільки ускладненням інженерних об'єктів, але і змінами в її структурі та в завданнях, які вирішуються. Інженерні кадри беруть участь у створенні не тільки технічних, але й організаційних, економічних, екологічних і навіть соціальних систем. Інженер постає як організатор колективу, його вихователь, як громадянин, який переймається інтересами народу і держави, приймає участь у всіх соціальних процесах. Інженерна діяльність все більше набуває характеру соціально-інженерної і вимагає звернення до цілого комплексу соціальних, гуманітарних, природничих і технічних дисциплін. Соціально-технологічна революція, яка акцентує увагу на людській діяльності, її соціальних і психологічних аспектах, диктує розширення культурного розвитку інженера, подолання вузької спеціалізації інженерної освіти і технократичних установок [1, с. 45]. Останнє вимагає інтенсифікації, модернізації підготовки інженерних кадрів, посилення в ній гуманітарної складової, диктує необхідність суттєвого перегляду методів і засобів подання гуманітарних знань у ВНЗ, побудови єдиного, логічно послідовного плану гуманітарної підготовки [2]. гуманітарний освіта інженер

Сенс гуманітарної парадигми освіти - в органічному поєднанні професійного навчання та освіти, становлення людини як професіонала і як особистості, громадянина. Адже освіта є розвиток особистості, а навчання є засіб досягнення цієї мети. Якщо ж професійне навчання перетворюється на самоціль, то ми отримуємо підміну мети засобом, що і втілюється в технократичної і командно-адміністративній системі освіти. На практиці неузгодженість мети і засобів призводить до того, що у вищій технічній школі спеціальні, технічні дисципліни всупереч навіть писаним законам перетворюються на головні з доданням їм режиму найбільшого сприяння, а по відношенню до соціально-гуманітарних проводиться майже незамаскована дискримінація. В результаті діалектична єдність професійного та загальнокультурного деформується в бік технократизму і стратегічна мета освіти - розвиток особистості - підміняється найближчою, хоча і прагматичною метою - навчання професії. Такі реалії, але якщо врахувати, що педагогіка зобов'язана не тільки фіксувати суще, але і формувати образ належної освіти, то неминуча зміна парадигм. Суть цієї переорієнтації зводиться до наступного: від людини як об'єкта освіти (пасивного приймача інформації) перейти до людини-суб'єкту освіти, здатного до самоосвіти [3, с. 88].

Як зазначає Н. Г. Ничкало: «У сучасних умовах необхідно розробляти життєво перспективні моделі з урахуванням того, що система технічної і професійної освіти і підготовки має не тільки готувати людей до трудової діяльності в інформаційному суспільстві, а й виховувати відповідальних громадян, які свідомо ставляться до проблеми цілісності навколишнього середовища та піднесення добробуту своїх співвітчизників» [4, с. 36].

У реальній педагогічній практиці гуманізація освіти, зазвичай, підміняється гуманітаризацією, що власне зводить нанівець необхідність зміни освітньої парадигми. Між тим, гуманітаризація - засіб гуманізації, який використовується для того, щоб доповнити природно- технічну культуру гуманітарною. Стратегічною ж метою освіти є її гуманізація. Гуманітаризація освіти є поворот до гуманітарної проблематики, до гуманітарної культурі, і не тільки за допомогою читання обов'язкових або факультативних гуманітарних предметів, але і за рахунок використання гуманітарного пласта в загальнонаукових і загально-технічних дисциплінах. Це необхідно для того, щоб між природно-технічною та соціально-гуманітарною частинами інженерної освіти зберігався баланс [3, с. 89].

Гуманітарно-гуманістичні засади інженерної діяльності стають дедалі більш очевидними. Це підвищує розуміння ролі та значення гуманітарних знань у професійній підготовці інженерних кадрів. Введення загальнокультурних компонентів у зміст освіти, надання соціально-гуманітарних знань сприяє гармонійному розвитку й соціальній зрілості людини, змінює соціокультурну поведінку сучасного фахівця-технократа та надає йому можливість ефективно вирішувати соціальні завдання незалежно від їх типу й рівня. Безумовно, гуманітаризація інженерної освіти є синтезом загальнонаукових і загально технічних дисциплін з культурою епохи, поєднання спеціальних знань із світом людських цінностей, взаємопроникненням знань про природу зі знаннями про людину і сенс її буття. Інакше кажучи, гуманітаризація вищої освіти - це олюднення загальнонаукових і загальнотехнічних дисциплін. Але гуманітаризація - не мета, а засіб. Ясно, що освітній процес у технічному університеті повинен блокувати технократичні установки, а не стимулювати їх. Проте на практиці часто усе навпаки, оскільки гуманітаризація навчання швидше залишається побажанням, ніж реальністю [5, с. 73].

З урахуванням цього, професійно-гуманітарна підготовка в технічному університеті повинна бути спрямована на розвиток у студентів соціально- особистісних компетенції базуючись на: а) оновленні змісту соціально-гуманітарних дисциплін з урахуванням сучасних вимог до майбутньої професійної діяльності студентів і структури формованих у них компетенцій;

б) діятельнісному освоєнні студентами змісту освіти через активні форми й методи навчання, проблемні, проектно- дослідницькі методики, блочно-модульну систему навчання на основі комплексного навчально-методичного й інформаційного забезпечення навчального процесу;

в) розширенні обсягу керованої самостійної роботи студентів, що забезпечена відповідним методичним та інформаційним супроводженням [6, с. 118].

Соціологічні дослідження, які проводилися в технічних ВНЗ, свідчать, що більшість студентів, як правило, бажає вивчати гуманітарні науки, але на практиці ці заняття часто не викликають ані стійкого інтересу, ані усвідомлення користі витрачених зусиль. Приділяти гуманітарним дисциплінам менше уваги в порівнянні зі спеціальними студентів спонукає нерозуміння їх зв'язку з майбутньою професією та життям. Як зазначає М. О. Агапова, посилаючись на дані соціологічних досліджень, тільки третина опитаних студентів висловила впевненість, що гуманітарні знання їм швидше за все знадобляться, в тому числі й у професійній діяльності. Більшість студентів вважає, що ці знання потрібні переважно для задоволення духовних запитів людини та формування загального розуміння життя. Кожен десятий не бачить у них необхідності [7, с. 58].

Така картина спостерігається через те, що до цього часу зберігається абстрактно-просвітницький характер викладання гуманітарних наук. У цілому воно, як і раніше, націлене на формування певного розуміння дійсності, хоча нині завдання полягає у виробленні навичок практичного застосування гуманітарних і соціальних знань у певних життєвих і професійних ситуаціях [8, с. 46].

В якості гуманітарної складової студенти інженерних спеціальностей вивчають історію, педагогіку, психологію, культурологію, філософію, соціологію, політологію, етику, естетику тощо. Магістри та аспіранти вивчають філософію науки і техніки. Базою гуманітарної складової в інженерній освіті є філософія - це так зване «критичне мислення», яке веде свій початок від Сократа. І якщо вища технічна освіта дає студентам математичне, фізичне, технічне мислення, то філософія дає критичне мислення, яке дозволяє до всього ставитися об'єктивно, мати на всі процеси, що відбуваються в суспільстві, науці, техніці, природі свою особисту точку зору [9].

Нажаль сьогодні викладання філософії в технічному вузі зведено за різних обставин до критичного мінімуму. Ігнорування специфіки філософського і науково-інженерного мислення призводить до абсурду. Крім того, як визначають науковці-викладачі, «В процесі викладання філософії в технічному вузі стикаєшся з тим, що для науково-технічної аудиторії характерне позитивістське ставлення до філософії та до всього обсягу гуманітарних знань в цілому. Наука в цьому випадку розглядається як абсолютна фундаментальна цінність, незалежна від соціокультурного контексту; як головний стрижень технічного та технологічного процвітання сучасного суспільства, основний контекст духовного життя суспільства. Філософія позбавляється світоглядної функції, перетворюється на «служницю науки». В кращому випадку філософія розглядається як артефакт культури, а в гіршому - всього лише як «навчальне навантаження» [10, с. 82]. Студентам, магістрантам і аспірантам дуже важливе розуміння взаємини науки і філософії. Філософія техніки, розглядаючи техніку як соціальний феномен, дозволяє враховувати позатехнічні умови, і не тільки тверезо оцінити сьогоднішній рівень технічного прогресу, але і робити його людський вимір, визначити тенденції та перспективи розвитку техніки, вибирати оптимальні варіанти цього розвитку. Такий підхід до аналізу науково- технічного прогресу, який сприймає основні тенденції цього прогресу і екстраполює їх в майбутнє, дає можливість раціонального управління науково-технічним прогресом і передбачення його економічних, соціальних, політичних, духовних негативних і позитивних наслідків [11].

Для постнекласичної (сучасної) науки, постнекласич- ної раціональності, дуже важливий суб'єкт дослідження, його культурний рівень, його не тільки професійні, а й соціально-психологічні, світоглядні установки, оскільки контекст питання і здатність розуміння суб'єкта визначають відповідь, яку хоче отримати дослідник в тій чи іншій сфері наукової діяльності. Саме в цьому сенсі в філософії науки вважається, що постнекласична, сучасна наука гуманітарізірується і гуманізується. Гуманітаризація означає потребу природничо-наукових і технічних напрямів науки в компетентних кадрах, що врешті- решт досягається освоєнням обсягу знань світоглядних дисциплін. Гуманізація сучасної науки означає, головною в науковому процесі ставиться конкретна особистість у всієї її своєрідності і суперечливості, потужності інтелектуального потенціалу і людських якостей. У широкому сенсі постнекласична наука і нове філософсько- світоглядне її осмислення включають в себе проблеми взаємини гуманітарних і науково-технічних проблем, філософії та науки, «природи - техніки - людини», соціосфери - техносфери - антропосферою [10, с. 83].

Інший аспект зростання ролі і значення філософії в сучасному, сцієнтистсько і технократично орієнтованому світі, - це необхідність оцінки результатів діяльності НТР, її подальших перспектив, впливу на природу і на всі сфери життя суспільства і людини. Вивчення етики науки, етики інженерної діяльності, біоетики, екологічної етики і т.д. дозволяє зрозуміти конкретні аспекти з'єднання гуманітарного та професійного векторів розвитку сучасної науки.

Ще однією важливою для майбутнього інженера дисципліною з соціально-гуманітарного циклу є соціологія. Соціологічні знання дозволяють визначити систему взаємодії соціальних суб'єктів та їх місце в конкретному співтоваристві, перспективи соціальних змін і впливу останніх на формування певного типу особистості та багато іншого, що стосується життя кожної людини. Майбутній інженер формується як професіонал і особистість лише в певних соціальних реаліях. Без урахування соціокультурних закономірностей суспільного розвитку, структурних і культурних ресурсів і обмежень в конкретному суспільстві неможливо вибудувати «лінію життя». І тому курс соціології в технічному вузі повинен відображати реальний статус і специфічні проблеми, як інженерної діяльності, так і самого інженера як об'єкта і суб'єкта соціальних відносин. Таким чином, курс соціології для інженерів повинен мати конкретну спрямованість. В нього повинні бути включені в достатній кількості і економічна соціологія, і соціологія праці, і соціологія управління. Складності викладання соціології будуть полягати не стільки в тому, що на дисципліну виділяється невиправдано мало навчальних годин, скільки в тому, як структурно вибудувати новий «старий» курс [12, с. 10].

Одним із найважливіших компонентів загальнокультурної та загально гуманітарної підготовки студентів інженерних спеціальностей, з огляду на зміну їх професійних функцій, стає психолого-педагогічна підготовка. Сьогодні педагогічні знання потрібні не тільки кваліфікованим педагогам, але й інженерам, керівникам, службовцям та працівникам ряду інших професійних галузей, які у своїй діяльності мають періодично виступати в ролі педагога [7, с. 58]. Необхідність надання педагогічних знань майбутнім інженерам вже не викликає суперечок, але в питаннях визначення обсягу та форм, а головне, формуванні науково-обґрунтованого змісту педагогічної підготовки інженерів існує цілий ряд проблем, наприклад протиріччя між невеликим обсягом навчальних годин, відведених на педагогічні дисципліни в навчальному плані підготовки інженерів, необґрунтованим, з точки зору майбутньої професійної придатності, змістом цих дисциплін та підвищенням ролі педагогічних знань у сучасній професійній діяльності інженерів.

Структурування гуманітарних знань полягає в тому, що окремі їх елементи, відповідно до навчальних цілей професійної підготовки, виконують на різних етапах або виключно розвивальні функції, або освітні. Такий поділ знань дещо умовний, оскільки знання, що засвоюються студентами виконують і розвивальну функцію. Але вважається, що специфіка структурування навчального матеріалу з гуманітарних дисциплін відображається у перевазі розвивального компоненту (розвивальне структурування) над освітнім, оскільки розвиток інтелектуальної, особистішої сфери є підґрунтям, з одного боку, для успішного засвоєння наступних соціальних і психолого-педагогічних знань, а з іншого, для успішного здійснення професійної діяльності майбутнім інженером. Специфічність структурування змісту гуманітарної підготовки у бік розвивального компонента може впливати на формування творчого професійного потенціалу майбутнього інженера [6, с. 122].

Серйозним недоліком гуманітарної освіти в сучасних умовах є відсутність предметно-тематичної сконцентрованості. Діючі зараз начальні програми орієнтовані на так звану «оглядовість». Передбачається, що студент повинен знати «основи», але при тій кількості годин, що відводяться на вивчення відповідних предметів, знати ці предмети практично неможливо навіть на рівні основ. Внаслідок цього навчальний матеріал із гуманітарних дисциплін не засвоюється системно, бо немає глибини розуміння. У кращому випадку студенти засвоюють набір розрізнених фактів, більш придатних для «вікторин», ніж для реального життя та професійної діяльності [13, с. 14].

Проведений аналіз стану гуманітарної підготовки студентів інженерних спеціальностей дає усі підстави стверджувати, що сьогодні назріла необхідність створення програми гуманітарної освіти для технічного ВНЗ, основаної не на абстрактному уявленні про «деякий обов'язковий мінімум знань», а націленої на формування розуміння ролі цих знань для майбутньої професійної діяльності та навичок практичного застосування гуманітарних і соціальних знань в певних професійних та життєвих ситуаціях, що сприятиме посиленню мотиваційного фактору вивчення гуманітарних дисциплін [2].

Очевидним стає той факт, що інженер-професіонал, який досягає високих кінцевих результатів у своїй трудовій діяльності - це, в першу чергу, креативна особистість. Тому інженерна та науково-технічна діяльність, а, отже, і підготовка фахівців з вищою технічною освітою, нерозривно пов'язана з творчістю Перехід до інноваційного інженерної освіти являє собою процес цілеспрямованої підготовки фахівців до інноваційної інженерної діяльності шляхом формування системи професійних знань, умінь, навичок і розвиненого творчого потенціалу, креативності та професійно значущих якостей особистості. Цей процес характерний для вітчизняної вищої школи і для вищої школи розвинених країн Заходу. Оскільки ядром інноваційної інженерної діяльності є ефективний творчий процес, орієнтований на створення затребуваною ринком конкурентоспроможної продукції, все більшого значення набуває розвиток креативності майбутніх інженерів, як їх здатності до цієї творчості [14, с. 289].

Тому розвиток вищої інженерної освіти в Україні передбачає поступовий перехід від репродуктивної авторитарної освіти до освіти інноваційного, гуманітарного типу. Реалізація таких напрямів можлива шляхом введення нових підходів до планування, організації та проведення навчального процесу. Гостро постає питання про перегляд прагматичного ставлення до проблеми виховання. Необхідно орієнтувати вищу технічну освіту в сторону творчої особистості, необхідно розвивати, підтримувати і розширювати потенціал гуманітарної підготовки у технічних навчальних закладах України [9].

Ця тема піднімається в статті акад. В. Андрущенко. Автор вказує на те, що в сфері гуманітарного пізнання історія українського етносу і навіть всесвітня історія залишаються за гранню навчального процесу. Також він відзначає, що знайомство з системою і програмою викладання гуманітарних дисциплін в українських університетах знаходиться на дуже низькому рівні. Тому він пропонує організувати окремий гуманітарно-виховний відділ, що безумовно підніме рівень гуманітарної підготовки випускників [15].

Незважаючи на все вищевикладене, треба зазначити, що останнім часом гуманітаризація технічної освіти не збільшується, а навпаки зменшується. Негативну роль зіграв в цьому наказ Міністерства освіти «Про організацію вивчення гуманітарних наук за вибором студента». Зрозуміло, що такий наказ має плачевні результати для гуманітарної складової інженерно-технічної освіти. Це вкрай негативно впливає на головне завдання вищої освіти: формування творчої, духовної особистості, яка усвідомлено повинна вирішувати проблеми сучасності, або хоча б правильно і об'єктивно їх оцінювати [9].

Як вже було визначено раніше, гуманітаризація інженерної освіти - не механічне збільшення гуманітарних предметів, а підґрунтя гуманізації, тобто повернення до людини, гуманізація здійснюється не тільки під час безпосередньо освітньої діяльності. Все культурно- освітнє середовище вищого навчального закладу повинно бути спрямоване на виконання зазначеної вище мети. Оскільки культурно-освітнє середовище ВНЗ, що розвивається як цілісність включає три взаємопов'язані компоненти: освітній, мовний і міжособистісний, відповідно й гуманітарна складова освітнього процесу повинна визначатися не тільки безпосередньо введенням тих чи інших гуманітарних дисциплін, а зміною культурно-освітнього середовища на гуманізоване. Як визначають дослідники Н. С. Нємцева та Е. М. Нємцев Освітній компонент містить чотири основні структури: ціннісно-цільову, інформаційно-знаннєву, технологічну та результативну. Ці структури визначають свободу вибору між кожним студентом на шляху здобуття освіти. Другий компонент - мовний, відбиває способи становлення мовної культури суб'єктів освітнього процесу. Третій компонент - міжособистісний, характеризує ціннісно-смислову поліфонію міжособистісних зв'язків і стосунків, суб'єктну взаємодію в середовищі ВНЗ. Але вони також визнають, що необхідно зробити акцент на культурному аспекті досліджуваного середовища і вбачають формування досвіду міжособистісної ділової взаємодії і також досвіду професійно-творчої діяльності, які в єдності відіграють провідну роль у становленні студента як майбутнього інженера. Ця позиція вимагає включити до компонентного складу середовища професійно-творчий і комунікативний компоненти [16, с. 32]. Це перш за все можливо здійснити під час певних виховних заходів, із залученням, наприклад, музеїв, бібліотек, спільних культурних та культурно-просвітницьких заходів. Цей потужний потенціал гуманітарної складової освіти нажаль практично зовсім не використовується у технічних вишах.

Учні вищих навчальних закладів не розуміють дійсну значимість загальних гуманітарних і соціально- економічних дисциплін. Однією з можливих причин цього є відсутність у студентів базової зацікавленості в тій чи іншій дисципліні. Адже свідомо обираючи базою свого навчання технічний ВНЗ, абітурієнти орієнтуються на свої здібності в вузько профільних дисциплінах, тим самим не приділяючи належної уваги гуманітарним напрямам. Таким чином, очевидно, що формування структури інформаційно-насиченого аспекту забезпечення знаннями студентів по предмету і навичок більш ефективного його розуміння необхідно починати з адаптації робочих програм, орієнтуючись на специфіку того чи іншого технічного навчального закладу; стимулювання інтересу у студентів до досліджуваних ними гуманітарних дисциплін; організації плідної роботи на практичних заняттях; вихованні певних умінь і навичок, які дозволили б їм надалі не тільки навчитися працювати з джерелами літератури, а й вдумливо, цілеспрямовано вибирати необхідний матеріал, адаптувавши його для майбутнього заняття; прищепленні у студентів уміння уважно сприймати і обробляти отриману протягом заняття інформацію [17, с. 64].

Таким чином, сукупність знань, набутих людством, є важливою складовою підґрунтя виробництва та засвоєння культури. У процесі набуття знань спостерігається синтез почуттєвого і раціонального, інтуїтивного й усвідомлюваного, предметного і соціального, наукового і позанаукового пізнання. Крім того, засобами осягнення сущого є соціальна оцінка, інтерпретація, встановлення значення, розуміння та переживання. Внаслідок таких процесів формуються співвідносні, порівняльні та значеннєві репрезентації, а також досягається те, що М. Бахтін називав «глибиною проникнення». Осягаючи суспільне життя, людина набуває живого знання, що призводить до взаємопроникнення суб'єкта й об'єкта пізнання. Суб'єкт живого знання завжди прагне посісти гуманістичну позицію, поділяючи тривогу за долі народів та індивідів. Без одержання живого знання важко зрозуміти проблеми людини та її місце у суспільстві. Статус інженера як керівника виробничих процесів, базується на його професіоналізмі і соціальності, знанню людей і життя, поєднаних у єдине ціле. Останнє потребує оптимального поєднання професійно-технічної і гуманітарної підготовки майбутніх інженерних кадрів.

Список використаних джерел

1. Бобіна О. Теорія та практика гуманітаризації вищої технічної освіти: новий етап і нові проблеми // Вища освіта України. - 2006. - №2. - С.45.

2. Лещенко О. П. Формування загальної культури інженерних кадрів у процесі гуманітарної підготовки студентів технічних ВНЗ / О. П. Лещенко // [Електронний документ] Образовательный процесс: взгляд изнутри: Матер. IV Междунар. науч.-практ. конф. (29-30 ноября 2010 года). - Режим доступу: www.confcontact. сот/20102911/3_^КЫ:т

3. Шубин В. И. Инженерное образование: поиски гуманитарной реконструкции и новой образовательной парадигмы / В. И. Шубин, Ф. Е. Пашков // Культура. Техника. Образование. Учеб. пособие для техн. ун-в. - Днепропетровск, 1999. - С.88.

4. Ничкало Н. Г. Теоретико-методологічні проблеми і перспективи розвитку досліджень з неперервної професійної освіти / Н. Г. Ничкало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Збірник наукових праць: У 2 ч. - К., 2001. - Ч.1. - С.36.

5. Володарська-Зола Л. Методологічні проблеми гуманітаризації інженерної освіти / Л. Володарська-Зола // Педагогіка: Наукові праці. відповід. за випуск Р. О. Гришкова. - Миколаїв: Видавничий відділ МФ НаУКМА, 2000. - Т. VII. - С.73.

6. Серьожникова Р К. Аналіз тенденцій професійно- гуманітарної підготовки майбутнього інженера у зарубіжному досвіді / Р. К. Серьожникова // Наук. праці Донецького нац. техн. унту. - Сер.: педагогіка, психологія і соціологія. - Донецьк, ДонНТУ,- Вип.8. - С.118.

7. Агапова М. О. Напрямки удосконалення педагогічної підготовки студентів інженерних спеціальностей / М. О. Агапова,

О. О. Мельниченко // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: зб. наук. пр. / Укр. інж.-пед. акад. - Х., 2009. - Вип.24-25. - С.58.

8. Ветров Ю. Гуманизация и гуманитаризация инженерного образования / Ю. Ветров, А. Ивашкин // Высшее образование в России. - 2006. - №1. - С.46.

9. Ганза А. И. Роль гуманитарной составляющей в подготовке инженерно-технических кадров / А. И. Ганза // [Електронний документ] Донецький нац. техн. ун-т: Інженерна освіта у розвитку сучасного суспільства. - 2011. - С.434-436. - Режим доступу: еаЛоппЛи.е^.иа:8080^ритЬапШе/123456789/1959

10. Семенова Т. Н. Роль философии в подготовке инженерных кадров ХХІ века / Т. Н. Семенова // Сб. науч. трудов SWorld. Матер. междунар. науч.-практ. конф. «Современные направления теоретических и прикладных исследований «2012». - Одесса: КУПРИЕНКО, 2012. - Вып.1. - Т.25. - С.82.

11. Никитин Л. Н. Роль философии техники в деятельности инженера / Л. Н. Никитин, П. А. Коваль // [Електронний документ] Научная индустрия европейского континента: Зб. наук. праць: Філософія. - 2008. - Режим доступу: www.rusnauka.com/33_ №ЕК_2008/3737Ыос.Мт

12. Акимова И. А. Социокультурные аспекты инженерного образования / И. А. Акимова // Современные образовательные технологии и их использование в системе гуманитарной подготовки инженеров: Матер. II Всероссийской науч.-метод. конф.; Москва, 2-3 декабря 2010 г. - М.: МГТУ им. Н. Э. Баумана, 2010. - С.10.

13. Сорокин Г. Педагогические особенности гуманитаризации технического образования в вузе / Г. Сорокин // Alma mater. - 2008. - №1. - С.14.

14. Вергелес Е. В. Психолого-педагогические особенности формирования креативности как фактора успешной инженерной деятельности / Е. В. Вергелис // Вестник НТУ «ХПИ»: Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. - 2011. - №29. - С.289.

15. Андрущенко В. Умови та напрям інноваційного розвитку освіти / В. Андрущенко // Вища освіта України. - 2009. - №3. - С.6.

16. Нємцева Н. С. Компонентні та функціональні засади процесу професійно-особистісного становлення майбутніх інженерів у культурно-освітньому середовищі / Н. С. Нємцева, Е. М. Нємцев // Філософсько-педагогічні аспекти формування свідомості технічної інтелігенції: Матер. міжвузівської наук.-практ. конф. (14 березня 2013 рік) - Красноармійськ, КІІ ДонНТУ, 2013. - С.32.

17. Матюхин П. В. Одна из эффективных форм проведения практических занятий по общим гуманитарным и социальноэкономическим дисциплинам в техническом вузе / П. В. Матюхин, В. Я. Дуганов, Т. В. Серегина // Успехи современного естествознания. - 2007. - №2. - С.64.

Размещено на Allbest.ru