Акторська майстерність у педагогічній комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка

Інститут педагогіки та психології

Кафедра соціальної педагогіки і соціальної роботи

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

На тему: «Акторська майстерність у педагогічній комунікації»

Автор: студентка 1 курсу групи з СР-11

Рожко Я.А.

Перевірив: доц. Лещук Г.В.

м. Тернопіль, 2016 рік

Зміст

Вступ

1. Педагог як актор

2. Формування артистизму як професійної навички педагога

3. Елементи педагогічної і акторської майстерності

Висновок

Використана література

Вступ

Не може бути хорошим вчитель, який не володіє мімікою, який не може надати своєму обличчю потрібного виразу або стримати свій настрій А. С. Макаренко.

Педагогічну діяльність слід ототожнювати з театром одного актора. Тому для педагога важливо усвідомити принципи театральної дії.

Педагог як той актор-повинен вміти грати на публіку. Потрібно вміти донести наукову інформацію , цікавою та повчальною. Учні а також студенти така ж публіка що і в театрі. Лекція або урок повинні бути цікавими, захоплюючими, повчальними.

І в своєму ІНДЗ я хочу розкрити цю тему більш детальніше.

1. Педагог як актор

Для педагога важливо усвідомити принципи театральної дії, її закони.

Викладач або педагог стикається з тим, що в теорії педагогіки немає розділу, присвяченого розвитку практичних вмінь на підсвідомому рівні. Якоюсь мірою цьому може зарадити театральна педагогіка. Однак своєрідно, завдяки постійному тренінгові. Здібності на рівні підсвідомості формуються постійною напруженою працею.

Для педагогічного мистецтва, найбільш спорідненого з театральним у виконавському цілеспрямуванні, є питання "Як поставити рівень підсвідомого в рівень свідомого, і використовувати це для досягнення найефективнішого науково-педагогічного і виховного результату?".

В даному випадку, звичайно, на першому місці в оволодінні майстерністю мистецького впливу на аудиторію, вирішальна роль належить наявності природних задатків виконавців мистецької дії, а лише потім здатність удосконалювати їх, яка набувається в процесі навчання, виховання, практичної діяльності.

Що ж таке педагогічний талант? Таких визначень достатньо в історико-філософських, педагогічних, етико-естетичних дослідженнях. Однак у цьому разі нас більше цікавить проекція визначення таланту в театральній педагогіці на педагогічну діяльність. У визначенні таланту має остаточно визначитись і подібність акторського та педагогічного мистецтва.

Слід підкреслити ще одну важливу рису таланту в мистецтвах, які ґрунтуються на спілкуванні, -- заразливість. Відомо, що за кожною людиною, за її творчими здобутками прихована неповторність з її своєрідністю і відмінностями. Особливий вияв цієї неповторності спостерігаємо в умінні однієї людини заражати інших переконаністю, вербальною дією, почуттями. Завдяки заразливості спрацьовує головний закон міжособистісного спілкування -- закон сумісності.

Що ж може бути причиною популярності багатьох викладачів серед своїх студентів? Впадає в очі одна повторюваність, що чарівність -- невід'ємна риса і педагога. Вона може не збігатися з життєвою, кінематографічною, телевізійною і навіть сценічною. Це специфічна педагогічна чарівність. У деяких педагогів переважає інтелектуальна чарівність. У їхніх очах, рисах обличчя, поставі, рухах, в усій істоті відбивається робота думки, мудрість, шляхетність духовних інтересів. У інших переважає чарівність наївності, дитячої безпосередності. Є педагоги з чарівністю трагічності, комічності, піднесеності. Важливо, щоб чарівність у педагогічній діяльності викликала позитивні естетичні почуття, найважливіші чинники сумісності суб'єктів навчально-виховного процесу.

У спілкуванні педагог мусить обов'язково збагачувати студентів інтелектуально, морально, естетично, діяльнісно. Звичайно, педагог цього не виконає або виконає недоброякісно, якщо не володітиме системою вмінь, навичок, необхідних для правильного пізнання й оцінки інших людей. Спілкування обов'язково передбачає формування у педагога та студентів образів одне одного і понять про особистісні властивості кожного учасника спілкування; воно несе в собі естетичну характеристику - - зовнішню і внутрішню подібність учасників спілкування, зумовлює певне до себе ставлення; у спілкуванні виявляється і поведінковий компонент-- слова і справи, адресовані педагогом учням і навпаки. Ці три компоненти - пізнавальний, естетичний і поведінковий -- нерозривно пов'язані між собою.

Аналіз навчально-виховних дій талановитих викладачів показує, що однією з важливих передумов педагогічної сумісності є сила естетичних почуттів, сила переживань педагога на рівні фахової і сугестивної дії. Чим яскравіші, різноманітніші переживання педагога на лекції, семінарському чи практичному занятті, тим більше він самоутверджується в свідомості студента. Робота педагога -- завжди творчість. Поза естетичним почуттям вона немислима. Тому розвиток почуттєвої сфери педагога, формування його естетичного досвіду -- найважливіший із складників його педагогічної майстерності.

У педагогічній діяльності взаємини з аудиторією залежать від самопочуття педагога. Його виникнення як у актора, так і в педагога ускладнюється тим, що і тому й іншому майже постійно доводиться працювати з відомим матеріалом, а захопитися уже знайомим і звичним дуже важко. Постає питання: як зберегти себе у творчому благополуччі і подати матеріал, неначе вперше? Як зробити постійно повторюваний процес по-новому творчим?

Творчому самопочуттю і актора, і педагога, особливо в перші роки їхньої творчої діяльності, заважає м'язове напруження. Своєрідні судоми м'язів найбільше руйнують органіку творчої природи, погіршують здатність мислення, заважають вияву естетичних почуттів. Тому таким важливим є для актора і педагога розслаблення, або релаксація. У цьому може зарадити лише спеціальні тренінги

2. Формування артистизму як професійної навички педагога

На основі аналізу спільних і відмінних рис у діяльності педагога й актора визначено поняття "педагогічний артистизм" як комплекс професійно-значущих, взаємопов'язаних та взаємообумовлених якостей особистості вчителя, який забезпечує досконале володіння педагогічною технікою та навичками перевтілення, виразної, естетично-привабливої передачі навчального матеріалу з метою максимальної реалізації індивідуального потенціалу вчителя.

На основі класифікацій творчих здібностей була визначена структура педагогічного артистизму вчителя гуманітарних дисциплін.

І. Мотиваційний компонент:

- потреба в самовдосконаленні й самовиразі;

- потреба в підвищенні загального рівня культури учнів засобами мистецтва;

- потреба у вдосконаленні вербальних та невербальних засобів комунікації;

- потреба у вдосконаленні емоційної культури;

- потреба у вдосконаленні знань з фаху, театральної педагогіки, психології, фізіології, філософії, світової культури, моралі та етики.

ІІ. Внутрішній компонент:

- високий рівень знань з фаху, світової та національної культури;

- уміння керувати власним психофізичним станом (емоціями, настроєм), знімати зайву психічну та фізичну напругу;

- здатність до рефлексії та емпатії;

- розвинена емоційність;

- розвиненість педагогічної уваги, уяви, почуття гумору.

ІІІ. Зовнішній компонент:

- майстерність впливу на особистість і колектив (володіння технікою організації контакту, управління педагогічним спілкуванням, організація колективної творчості);

- уміння виразно проявляти емоції, передавати власну оцінку певної інформації, факту, втілювати внутрішнє переживання в тілесній природі;

- володіння засобами педагогічної режисури;

- володіння вербальними засобами комунікації: технікою мовлення (дихання, голос, дикція), логікою мовлення;

- володіння невербальними засобами комунікації: пластикою тіла, мімікою, жестикуляцією, поставою, мізансценою;

- уміння імпровізувати.

Оскільки для викладання шкільних дисциплін різного профілю притаманні специфічні ознаки, то в процесі дослідження було визначено такі відмінні риси педагогічного артистизму вчителів предметів гуманітарного циклу:

- переважання естетичного компонента педагогічної діяльності;

- особлива емоційно-експресивна манера педагогічного спілкування;

- художня освіченість педагога.

Складовою технології формування педагогічного артистизму є драмогерменевтика - сучасний метод театральної педагогіки (синтез "артистизму педагогічної праці", "соціо-ігрової педагогіки" і "герменевтики"), який передбачає тлумачення текстів, образів, символів засобами театральної дії, варіант спільного проживання заняття всіма його учасниками. педагог талановитий артистизм майстерність

Структура технології формування педагогічного артистизму містить метод драматизації. У дослідженні драматизація трактується як ігрове спілкування в ситуаціях, які відповідають реаліям освітнього процесу, з метою формування у студентів стійких професійно-необхідних умінь і навичок.

3. Елементи педагогічної і акторської майстерності

Найважливішим завдання освіти на сучасному етапі є підвищення якості виховання та навчання молоді, підготовка її до життя. Успішне вирішення цього завдання значною мірою залежить від викладача, його професійної кваліфікації.

Специфіка педагогічної роботи полягає в тому, що основним знаряддям праці педагога є власна особа, професійна зрілість якої дозволяє знаходити оптимальні рішення в постійно змінній “виробничій” ситуації і яка врешті-решт визначає результати всієї практичної діяльності педагога.

Зрозуміло, що педагогічна діяльність - творчий процес, оскільки вона не зводиться до повторення колись засвоєного алгоритму і оскільки в ньому постійно виникає щось нове.

Властивості педагогічної майстерності: гуманістична спрямованість діяльності вчителя, професійні знання, вміння та навички, педагогічні здібності (забезпечують швидкість самовдосконалення), педагогічна техніка (гармонізує структуру педагогічної діяльності). Педагогічна діяльність -- творчий процес.

Творчість - це процес створення чогось нового на основі перетворення пізнаного нового результату або оригінальних шляхів.. Характеристики творчості: новизна і перетворення. Педагогічна творчість - процес створення і перетворення особистості вихованця. Педагогічна творчість виявляється в науковій діяльності педагога і в творчій педагогічній роботі Творче начало є основною рисою, яка визначає результативність усіх вчинків і дій людей в умовах безперервних змін реальної дійсності. Успішне вирішення складних завдань навчання і виховання підростаючого покоління великою мірою визначається професійною майстерністю викладача. У зв'язку з цим мета виховання й освіти у вищій школі пов'язується з формуванням особистості педагога, якому притаманні певні творчі якості, постійна готовність до інтенсивного розвитку творчого потенціалу, готовність до імпровізації у навчально-виховному процесі школи.

Займаючись творчою діяльністю, створюючи нове, педагог перш за все звертається до імпровізації, сутність якої складає швидке і гнучке реагування на виникаючі педагогічні завдання. Педагогічна імпровізація завжди пов'язана з творчістю: в умовах педагогічної імпровізації йде процес самоактуалізації і мобілізації творчих сил і здібностей, відбувається творчий саморозвиток педагога. Відмінною ознакою педагогічної імпровізації є те, що вона має загально педагогічну цінність, педагогічну значущість, є показником якості творчого навчання і виховання школярів.

Висновок

У ході дослідження виявлено специфіку формування педагогічної майстерності майбутніх викладачів соціальної роботи, котра полягає у необхідності засвоєння знань своєрідної, унікальної мови культури, в умінні інтерпретувати зміст навчального матеріалу шляхом прояву акторських здібностей.

Можливості акторського мистецтва застосовуються при формуванні професійної компетентності вчителя. Педагогічна діяльність дає можливість викладачу соціальної роботи одержати психолого-педагогічні, спеціальні, методичні знання для успішного розв'язання дидактичних завдань, аналізу педагогічних ситуацій, для вибору засобів взаємодії, розвиває вміння синтезувати матеріал, знаходити для нього відповідне психо-емоційне забарвлення.

Застосування елементів акторської майстерності при роботі соціального працівника впливає і на формування здібностей до педагогічної діяльності, а саме: розвиває комунікативність, професійну прозірливість, пильність, педагогічну інтуїцію, перцептивні здібності вчителя; вміння володіти собою і активно впливати на іншу особистість; здійснювати самоконтроль, саморегуляцію за будь-якої емоційної ситуації; вміння прогнозувати розвиток особистості, орієнтувати її на позитивні перетворення; креативність.

Використана література

1. Лимаренко Л.І. Формування і розвиток творчого начала у студентів засобами сценічного мовлення // Збірник наукових праць. - Педагогічні науки. - Херсон: Херсонський державний педагогічний університет. - 2000. - Випуск XII. - С.42-47.

2. Лимаренко Л.І. Майстерність актора в педагогічній технології вчителя // Проблеми сучасної педагогічної освіти. - Сер.: Педагогіка і психологія: Збірник статей. - К.: Пед. преса. - 2002. - Випуск 4. -С.141-145.

3. Майборода В.К. Творча особистість учителя у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського

4. Савостьянов А.И. Основи театральної педагогіки в майстерність учителя.

Размещено на Allbest.ru