Урок як форма організації навчального заняття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Урок як форма організації навчального заняття

Відразу варто зауважити, що мова йтиме не про урок як форму організації навчання (він не є таким), а про урок як форму організації навчального заняття учнів під керівництвом учителя для вирішення завдань навчального, виховного та розвивального характеру. У педагогічній літературі, та й у педагогічній періодичній пресі скрізь і всюди вживається вираз “форма організації навчання”, чи то тоді, коли мають на увазі класно-урочну систему навчання, чи коли йдеться про урок. Інколи з контексту міркувань чи тексту видно, про що йдеться, але у переважній більшості навіть самі автори не скажуть, що мається на увазі в цих висловлюваних. Термін “форма організації навчання” коректно вживати лише тоді, коли мова йде про систему навчання, в тому числі і про класно-урочну, а щодо уроку, то правильним є вираз “форма організації навчального заняття”. Фактично це - форма організації спільної діяльності учителя та учнів. Однак, і коли говорять про систему навчання, і коли говорять про урок, то вживають один і той же вираз “форма організації”. Чим же відмінні ці форми?

Ми вже відмічали, що термін “організація” розглядається в двох аспектах, перший: це цілісне утворення, яке має свою стабільну конструкцію, незмінювану структуру і форму, отже здійснює деяку функцію; другий: організація - це процес упорядкування деякої сукупності в цілісність. Тут наголос падає на слові “процес”.

Глибокий аналіз поняття організації (в розумінні установи) показує, що і система навчання, і форма організації навчання своїм змістом характеризують організацію як цілісне утворення, яке має свою стабільну будову, незмінювану структуру і, отже, здійснює деяку функцію.

Щодо уроку, то це також форма організації, але не лише організації як цілісності зі стабільною структурою, але й організації як процесу. Тому в уроці як у системі організації навчальної діяльності необхідно шукати дві структури: одну як структуру організаційної цілісності, другу як системну структуру процесу. Ця, на перший погляд незначна, відмінність у формулюванні виражає істотну відмінність між названими формами організації педагогічної діяльності і є ключем до глибокого вияву внутрішніх зв'язків уроку, а також і системи навчання.

Прикладами першого аспекту поняття організації є система освіти, система навчання, класно-урочна форма організації навчання, урок, класно-урочна система навчання.

Прикладами другого аспекту поняття організації є: процес навчання, виховання, розвитку, оцінювання знань, організація уроку тощо.

Урок - це дуже складне дидактичне утворення, воно побудоване на органічній єдності двох видів діяльності: учіння - діяльності учнів та научування - діяльності учителя. У часовій площині урок - це в першу чергу нормативно встановлений відрізок часу, упродовж якого здійснюється навчання, виховання і розвиток учнів під безпосереднім керівництвом учителя [12]. урок учень навчання

Розшифруємо це твердження. Оскільки це відрізок часу, то виникає запитання: а чи достатньо для навчання, виховання і розвитку учнів цього часу. Якщо його недостатньо, то цілком реально перенести виконання деяких завдань на інший час, на час перебування учня вдома, а з іншого боку, можливо перенести деяку роботу на інший, наступний урок.

По-друге, навчання, виховання і розвиток здійснюються лише в діяльності і спілкуванні. Воно може відбуватися або лише через спілкування, або лише в діяльності, або одночасно і тим, і другим. Надзавдання учителя - організувати одночасне спілкування і діяльність учнів, і свою. Отже, виступає на перший план організаційна функція учителя на уроці.

Які ж чинники зумовлюють певні особливості уроку. Першим таким чинником є учень.

Учень, прийшовши на урок, уже володіє деяким запасом знань про предмет і тему вивчення, знаходиться на певному рівні розумового, емоційного, духовного і морального розвитку, має свої особливості пам'яті, мислення, уяви, задатки, здібності, інтереси, характер, може в тій чи іншій мірі концентрувати свою увагу, силу волі тощо, психологічно і фактично готовий або не готовий до навчальної діяльності. Має свої актуальні проблеми, інтереси. Перебуває у певних стосунках з іншими учнями класу, з класним керівником, з учнями школи тощо. Він має свої сподівання щодо уроку.

По відношенню до нього завдання школи і вчителя у першу чергу полягає в тому, щоб забезпечити його ріст в усьому: щоб він поповнив свій багаж знань, щоб він підняв свій рівень розумового та інших видів розвитку, щоб він отримав “урок вихованості”. Тобто він надіється на цікаве для нього і корисне життя.

Учитель має своє завдання: забезпечити організаційну діяльність учнів під час уроку, і спільну з учнями, збагатити їх пам'ять, розвинути їх мислення, уяву, ті внутрішні потенційні сили, якими природа наділила кожного учня, а також організувати, проконтролювати чи перевірити як відбувається процес засвоєння, внести корективи, допомогти отримати інформацію. Крім цього, в учителя є ще ціла низка завдань конкретного, так би мовити локального характеру, пов'язаних з кожним конкретним учнем.

Ще одним чинником побудови уроку є інтелектуальний фон класу, з яким вчитель буде проводити урок. Від нього буде залежати змістове наповнення того навчального матеріалу, засвоєння якого будуть намагатися здійснити вчитель та учні класу на цьому уроці.

Таким же чинником конструкції уроку є навчальний матеріал теми уроку, а також цілі уроку: навчальні, розвивальні, виховні та політехнічні. Не менш важливим чинником організації уроку є ті навчально-матеріальні засоби, які є в розпорядженні вчителя. Організація уроку як цілого характеризується єдністю функції і структури. У цій єдності структура адекватна функції (як закон). Мається на увазі те, що структура уроку (дій учителя і дій учнів) повинна відповідати тим завданням, які вирішуються на уроці.

Урок як організація, як ціле носить цілеспрямований характер. Реалізація кожної цілі навчання може бути забезпечена шляхом розв'язання низки адекватних цілям завдань, задач. Але завдання формулюються, виходячи з мети уроку та на основі цілей уроку. Оскільки кожна ціль навчання має бути досягнута, то повинна бути організована відповідна діяльність щодо забезпечення досягнення цих цілей навчання. Тут необхідно підкреслити, що йдеться про усі цілі навчання, тобто про цілі навчання усіх груп: навчальної, розвивальної, виховної та політехнічної [12].

Урок - це форма організації навчального заняття сталого складу учнів одного вікового періоду та однакового рівня розумового розвитку.

Якщо ж урок розглядати як процес, то на перший план виступає взаємодія складових організаційних частин уроку. Шкільна практика показала, що є потреба виділити такі частини уроку: організаційна, перевірка виконання домашнього завдання та засвоєння раніше вивченого матеріалу, мотиваційна частина вивчення нового матеріалу, актуалізація опорних знань, організація вивчення нового матеріалу, осмислення та закріплення матеріалу, що вивчається, організація домашнього завдання, підсумки уроку.

Щоб більш глибше розглянути урок як форму організації, упорядкування всіх характеристик уроку, розглянемо систему “Організація як процес упорядкування сукупності дій учителя та учнів на уроці”, яка своїм рівнем ієрархії субординаційно і координаційно зв'язана з такими системами, як процес навчання, процес розвитку, процес виховання.

Організація - упорядкування деяких дій учителя і учнів, або спільних дій, спрямованих на засвоєння матеріалу, на розвиток та виховання. Отже, урок пов'язаний із упорядкуванням дій учителя та учнів, а також з упорядкуванням змісту уроку, його цілей навчання різних груп, упорядкуванням методів і засобів навчання. Йдеться не лише про стадію планування уроку, мається на увазі и те, що під час уроку учителеві разом з учнями приходиться вносити корективи в усі характеристики запланованого механізму реалізації цілей навчання. Усім відомо, що можна створити “золотий” план проведення уроку, на папері зробити його своєрідним витвором мистецтва, а на практиці не виконати навіть десятої частки того, що заплановано. Потрібно бути майстром високого класу, щоб, з одного боку, отримувати інформацію про роботу учнів над засвоєнням матеріалу на уроці, а з другого - вносити корективи у заплановану систему дій своїх і учнів, контролювати динаміку цих дій і вести їх до успішної реалізації цілей навчання. Тільки майстрам високого класу посильна ця задача, у цьому автор мав можливість переконатися тисячі разів, довгий час працюючи учителем, заступником директора і директором школи.

Отже, урок можна розглядати і як процес упорядкування спільних дій учителя і учнів, спрямованих на засвоєння знань, умінь і навичок, і на їх розвиток і виховання.

У процесі уроку учитель здійснює пряму дію, тобто дію, спрямовану на кожного конкретного учня. Ця дія пов'язана з вивченням самого учня: його психічних особливостей, пам'яті, мислення, уяви, наявного фонду знань, що допоможе йому зрозуміти новий матеріал, наявний рівень розумового розвитку, темп його роботи, темп засвоєння, майбутні професійні плани.

Дія, спрямована на учня, пов'язана із визначенням цілей навчальної діяльності: тих, які учитель, і тільки він, знає, та тих, які вони знають обоє;

- пов'язана зі змістом навчання, з основними поняттями, фактами, зі структурою впорядкування змісту, з рівнями засвоєння кожним учнем;

- пов'язана з вибором методів, прийомів навчання, адекватних даній цілі і можливостям даного учня, а також засобів навчання;

- пов'язана з тим, як включити в роботу всіх учнів;

- пов'язана із розробкою змісту тестових завдань, адекватних даній цілі;

- пов'язана із реалізацією цих дій та з їх корекцією.

Отже, є дії учителя, пов'язані з проектуванням уроку, дії, пов'язані із реалізацією запроектованого, та дії - з оцінкою отриманого і з корекцією, але є і дії учня. Таким чином урок - це взаємопов'язана сукупність дій учителя та учнів, яка включає такі етапи:

- етап проектування;

- етап реалізації;

- етап оцінки отриманих результатів;

- етап корекції цілей і дії.

А це означає, що урок - це взаємопов'язана сукупність дидактичних циклів, бо саме дидактичний цикл від свого початку і до свого закінчення проходить ці етапи.

Функція уроку - бути формою організації навчального заняття. При цьому варто ще раз підкреслити, що якщо система навчання, в тому числі і класно-урочна, розкриває форму організації навчання як цілого, то урок розкриває і особливості форми організації навчального заняття і особливості форми організації, упорядкування основних характеристик уроку, таких як, змісту, цілей, методів і засобів навчання, а також складових частин, елементів, структури уроку.

Для системи, якою є організація уроку як процесу упорядкування деякої сукупності дій у ціле, в цілісність системоутворювальним чинником є цілі уроку всіх груп, а елементами розглядуваної системи є спільні дії учителя та учнів. Структура цих дій очевидно пов'язана з розкриттям, з логікою розкриття ядра уроку, головної, провідної його ідеї. Емерджентна властивість системи - ступінь досягнення цілей уроку всіх груп.

Становить певний інтерес для розкриття особливостей уроку система “Урок як форма організації суб'єктно-суб'єктної взаємодії (учителя і учнів) на основі дидактичного циклу”.

Як відомо, рівень ієрархії системи визначається зв'язками субординації та зв'язками координації.

Зв'язки субординації показують: педагогічна взаємодія учителя та учнів має усі риси взаємодії як явища. А явище взаємодії характерне тим, що хтось повинен мати активний характер. На уроці таку активність повинен виявляти учитель, або ж учень, або один і другий разом. Тобто один і другий, разом або окремо, виходячи не з примусу, а зі своїх власних інтересів (у т.ч. і пізнавальних) формулюють конкретну ціль навчання, розробляють спосіб діяльності, що може забезпечити досягнення цієї цілі (або способи діяльності), практично його реалізують, отримують інформацію пізнавальну, аналізують те, що отримали, здійснюють корекцію дій або конкретної цілі навчання, тобто здійснюють дидактичний цикл.

Зв'язки координація: ця система зв'язана з іншими системами, які відображають той чи інший аспект (сторону, площину) уроку. Тобто результати, висновки щодо однієї сторони уроку не повинні суперечити висновкам, що отримані на основі розгляду уроку в інших площинах.

Функція системи: бути формою суб'єктно-суб'єктної взаємодії, що може забезпечити збагачення досвіду учня. Зрозуміло, що система проявляє свою функцію, своє призначення в певному середовищі, в оточенні інших систем.

Системоутворювальний чинник: ним є відповідність структури системи структурі дидактичного циклу, адже розглядається не взаємодія взагалі, а суб'єктно-суб'єктна взаємодію на основі дидактичного циклу.

Структура системи “урок” повністю повторює структуру дидактичного циклу.

Емерджентна властивість. Результат суб'єктно-суб'єктної взаємодії на основі дидактичного циклу є...

(Цілком можливо, що в цій площині урок має дуже слабкі системні властивості).

А взагалі, що передбачає суб'єктно-суб'єктна взаємодія? Це взаємодія “учитель-учень”. У ній активність може проявляти як учитель, так і учень. Ініціативу проявляє учитель. Це означає, що він якось діє на учня. Це залежить від учня. Наприклад, дає учневі завдання: визначити площу трикутника, якщо а=2 м, h=l м. Учень включається в діяльність щодо визначення площі.

Далі учитель перевіряє чи правильно виконав учень.

Предмет перетворення - досвід учня.

Звісно, що дії учителя обмежуються циклом управління. Весь цикл управління учитель проходить сам, залучивши для цього учня. Але є клас - сукупність учнів. Як заставити всіх працювати? Самому все робити. Це не вихід. Перейти в групи, а потім вийти на клас?

Які обмеження накладає клас?

Це стабільний учнівський склад.

Кожен знає один одного, його можливості, ставлення тощо.

Учитель знає кожного.

Кожен клас має свій інтелектуальний рівень і свою установку на навчання.

Кожен клас має свій темп у просуванні в навчанні.

Урок є формою організації цілісного утворення, що забезпечує цілеспрямований характер навчання. Зрозуміло, що цементуючим елементом уроку є мета та цілі уроку. У першому виданні нашої дидактики (Дидактика. Навч, посіб. - К.: Кондор, 2005. - 395 с.) ми намагались розкрити педагогічну відмінність між поняттями мета навчання та цілі навчання. Було підкреслено, що поняття мети уроку дає загальні орієнтири навчально-пізнавального руху на уроці, шляху цього руху, проте не забезпечує ніякою конкретикою ні щодо кінцевого результату, ні щодо конкретної траєкторії цього руху. З цього слідує, що після формулювання мети уроку має йти формулювання цілей уроку, саме в цілях уроку зафіксовано той кінцівий результат навчально-пізнавальної діяльності учнів, на який їх хоче вивести учитель. І лише після цієї дії з'являється можливість і є необхідність сформулювати ті задачі, завдання, вправи, які мають привести до досягнення цілей навчання. Усі наступні дії учителя та учнів є лише деталізацією цього підходу. У шкільній практиці часто трапляється, що після формулювання мети уроку намагаються сформулювати завдання, задачі, вправи, які ніби-фп мають привести до бажаного результату. Ми змушені констатувати, що ні теоретично, ні практично це неможливо, оскільки мета уроку не формулює конкретного результату, а отже не може дати чіткого уявлення про зміст тих задач, які належить розв'язати і вчителеві, і учням.

У контексті вище викладеного виступає проблема типів уроків. Якщо задано цілі уроку, то втрачає значення типологія уроку. Типологія уроків окреслює основні структурні елементи уроку, але дуже часто вступає в суперечність з цілями уроку. Підкреслимо, що тип уроку не має ніякого значення для учнів, хоча допомагає дещо зорієнтуватися вчителеві на стадії планування та конструювання уроку. Зрозуміло, що розв'язання завдань, вправ, задач, адекватних сформульованим цілям уроку пов'язано з виконанням сукупності певних дій. Розглянута нижче система, що розкриває особливості ції сукупності дій проливає світло на саму структуру цієї сукупності.

Організація як єдність функції і структури. У цій єдності структура адекватна функції (як закон). Мається на увазі структура уроку (дій учителя і дій учнів) відповідає тим завданням, які вирішуються на уроці.

Урок як елемент класно-урочної системи навчання

Вище була описана ця система навчання. Тут ми більше уваги акцентуємо саме на уроці як на елементі цієї системи. Як було показано класно-урочна система навчання є формою взаємодії “учитель-учні - навчально-виховний процес” і рівень її ієрархії окреслюється цим трикутником. Вона має свої закони функціонування і водночас тісно зв'язана з усіма суспільними інститутами, батьками, громадськістю, державою і в першу чергу вона презентує систему освіти.

Саме ця система здійснює забезпечення засвоєння учнями системи знань, умінь і навичок про природу, суспільство, людину, формування в них загальних і специфічних компетенцій та компетентностей, емоційно-оцінних норм, досвіду творчої діяльності, а також їх фізичний, розумовий, психічний розвиток, розвиток задатків, здібностей, нахилів, інтересів, виховання у кожного учня зі сталого учнівського складу впродовж усього часу навчання, починаючи з першого і закінчуючи останнім днем навчання, наукових поглядів і переконань, наукової картини світу, позитивних людських якостей, звичок культури поведінки. Система навчання повинна не лише готувати кожного учня до життя, але й організовувати його життя.

Системоутворювальний чинник класно-урочної системи навчання: зовнішнім є цілі навчання, виховання і розвитку, сформульовані суспільством і прийняті школою, як суспільне замовлення, внутрішний - закономірність навчання, суть якої полягає в тому, що процес засвоєння розпочинається з колективної, продовжується груповою і закінчується індивідуальною формами навчання.

Залежно від спрямування на перший план висуваються цілі навчання, або цілі розвитку, або цілі виховання.

Елементами системи навчання є форми організації навчання, як зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя і учнів у вигляді колективної, групової та індивідуальної форм організації навчання.

Оскільки в основі навчання лежить взаємодія “учитель - учень-навчальний предмети”, їі структура визначається тим, що процес засвоєння починається з колективної, продовжується груповою і закінчується індивідуальною формою навчання.

Взаємодія різних форм організації навчання є найістотнішою характеристикою системи навчання, оскільки тільки взаємодія елементів системи приводить до появи її емерджентної властивості, а саме до системи знань із кожного навчального предмета у кожного учня як його власного надбання, піднятий рівень розумового розвитку та висока ступінь вихованості.

Ця загальна характеристика системи навчання дає можливість легко конкретизувати її конкретні риси і ознаки.

Системна властивість класно-урочної системи навчання може з'явитися лише за умови, що упродовж усього навчання зберігатиметься сталий склад учнів у кожній із вікових груп- класах.

Чим же ще особливий урок як елемент цієї системи. Урок, це закінчена за змістом частина процесу навчання, яка має однакову тривалість протягом усього періоду навчання. Чергування уроків здійснюється за твердим розкладом. Урок - це форма взаємодії учителя і сталого складу учнів (макрогрупи).

Очевидно, що крім уроку до цієї системи входять і інші елементи. До них належать домашня самостійна робота, факультативні заняття, гурткові заняття, секційні заняття, консультаційні заняття, семінарські та лекційні заняття. Отже маємо досить солідний набір елементів системи навчання. Однак, у цьому спектрі уроку належить основна роль. Тому можна вважати, що урок - це основний елемент класно-урочної системи навчання.

У межах кожного конкретного уроку можуть існувати різні види взаємодії: учитель-клас, клас-група, учитель-учень, клас- учень, група-учень, учень-учень тощо. Проте роль уроку як елемента класно-урочної системи навчання може бути оцінена лише у порівнянні його призначення з іншими елементами системи, які важливі самі по собі, але їх значущість можна оцінити по тому, який бік уроку вони розкривають.

Размещено на Allbest.ru