Україна і Болонський процес

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Україна і Болонський процес

болонський європейський освіта вищий

Процес європейської інтеграції охоплює усі сфери суспільного життя: крім економічної, політичної, правової включає ще й сферу освіти. Мова йде про створення загальноєвропейського простору вищої освіти, залучення європейських держав у Болонський процес.

Започатковано Болонський процес 19 вересня 1988 р. Саме тоді в Італії в університеті Болоньї (звідси й назва) підписали Велику хартію університетів. Через десять років, 19 червня 1999 р., міністри, які відповідали за вищу освіту, ухвалили спільну Болонську декларацію. її підписали 29 європейських країн. А в 2001 р. географія Болонського процесу вийшла за межі Європи. До нього приєдналися Хорватія, Кіпр і Туреччина. У 2003-му - Росія. В Єдиному європейському освітньому просторі інтернаціональна мова спілкування - англійська.

На міжнародній конференції в Бергені (Норвегія) 19 травня 2005 р. список країн, що приєдналися до Болонського процесу, поповнили Україна, Вірменія, Грузія, Азербайджан та Молдова. Отже, нині в ньому беруть участь 45 держав. Підписавши Болонську угоду, Україна обіцяє до 2010 р. зробити дипломи своїх вузів конвертованими в Європі, а студентів - вільними у виборі дисциплін і місця навчання, тобто повністю перейти на європейські стандарти, завершити Болонський процес.

Ключовими позиціями Болонського процесу є шість його цілей.

По-перше, це - уведення двоциклового навчання. В першому циклі одержується, ступінь бакалавра. Його тривалість - не менше трьох і не більше чотирьох років. Другий цикл передбачає отримання ступеня магістра - через один-два роки після одержання ступеня бакалавра. Вважається за потрібне додати докторський рівень як третій щабель Болонського процесу, що доповнює два основних щаблі вищої освіти. Це - за умови загальної тривалості навчання 7-8 років.

По-друге, запровадження кредитної нагромаджувальної системи організації навчального процесу. Пропонується запровадити систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. Студент отримає можливість вивчати ряд предметів за власним вибором з урахуванням профілю і специфіки його майбутньої роботи. Відповідно змінюється і система оцінювання знань студентів.

По-третє, формування системи контролю якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде грунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники.

По-четверте, розширення мобільності студентів і викладачів. Передбачається істотний розвиток мобільності студентів, розширення мобільності викладацького й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом.

По-пяте, забезпечення працевлаштування випускників. Знання й уміння випускників повинні бути застосовані і практично використані на користь усієї Європи, затребувані європейським ринком праці. Буде запроваджено Додаток до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО. Планується працевлаштування на рівні бакалаврів.

По-шосте, забезпечення привабливості європейської системи освіти. Це спрямовується. На залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Цьому сприятимуть запровадження загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, легко доступних кваліфікацій і кредитної нагромаджу вальної системи.

Всі зусилля будуть спрямовані на забезпечення більш тісних зв'язків між вищою освітою і дослідницькими системами в кожній із країн-учасниць. Таким способом буде зміцнюватись фундамент для Європи Знань.

Система підготовки фахівців з вищою освітою мала певні недоліки, а саме:

- відсутність систематичної роботи студентів протягом семестру;

- низький рівень активності студентів і відсутність елементів змагання в навчальних досягненнях;

- можливість необ'єктивного оцінювання знань студентів;

- значні затрати бюджету часу на проведення екзаменаційної сесії;

- відсутність гнучкості в системі підготовки фахівців;

- недостатній рівень адаптації до швидкозмінних вимог світового ринку праці;

- низька мобільність студентів щодо зміни напрямів підготовки, спеціальностей та вищих навчальних закладів;

- недостатня можливість вибору студентом навчальних дисциплін.

Для подолання недоліків у системі підготовки фахівців запроваджена кредитно-модульна система, яка передбачає вирішення таких завдань:

- відходу від традиційної схеми «навчальний семестр - навчальний рік, навчальний курс»;

- раціонального поділу навчального матеріалу дисципліни на модулі й перевірки якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля;

- перевірки якості підготовки студентів до кожного лабораторного, практичного чи семінарського заняття;

- використання більш широкої шкали оцінки знань;

- вирішального впливу суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку з навчальної дисципліни;

- стимулювання систематичної самостійної роботи студентів протягом усього семестру і підвищення якості знань;

- підвищення об'єктивності оцінювання знань студентів;

- запровадження здорової конкуренції в навчанні;

- виявлення та розвиток творчих здібностей студентів.

За кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вузах зміст навчальних дисциплін розподіляється на змістові модулі (2 - 4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ) навчальної дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної і самостійної роботи студента. Кожен змістовий модуль має бути оцінений.

Студент інформується про результати оцінювання навчального модуля, як складової підсумкового оцінювання засвоєння навчальної дисципліни. Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу дисципліни визначається без проведення семестрового екзамену (заліку) як інтегрована оцінка засвоєння всіх змістовних модулів з урахуванням «вагових» коефіцієнтів.

Студент, що набрав протягом семестру необхідну кількість балів, має можливості:

- не складати екзамен (залік) і отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку;

- складати екзамен (залік) з метою підвищення свого рейтингу за даною навчальною дисципліною;

- ліквідувати академічну різницю, пов'язану з переходом на інший напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;

- поглиблено вивчати окремі розділи (теми) навчальних дисциплін, окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним вимогам ринку праці;

- використати час, що відведено графіком навчального процесу на екзаменаційну сесію, для задоволення своїх особистих потреб.

Студент, що набрав протягом семестру менше необхідної кількості балів, зобов'язаний складати екзамен (залік).

Очікуваними соціальними, економічними та іншими наслідками впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу можуть бути:

- інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості підготовки фахівців;

- систематичність засвоєння навчального матеріалу;

- встановлення зворотного зв'язку з кожним студентом на визначених етапах навчання;

- контроль та своєчасне коригування навчально-виховного процесу;

- підвищення мотивації учасників навчально-виховного процесу, зменшення пропусків навчальних занять;

- психологічне розвантаження студентів у кінці семестру;

- підвищення відповідальності студентів за результати навчальної діяльності;

- максимальне забезпечення потреб особи у виборі освітнього рівня та кваліфікації;

- підвищення рівня адаптації особи до зміни вимог ринку праці;

- скорочення непродуктивного навчального часу (за рахунок ліквідації екзаменаційних сесій);

- економія матеріальних ресурсів (опалення, електроенергія і т. п.).

Сьогодні основне національне багатство мають складати вже не сировинні ресурси та засоби виробництва, а так званий живий, тобто людський капітал. Не можна не помітити, що саме ті нації досягли економічного прогресу, які в основу всього поставили національну ідею, духовність народу.

Нині мова йде про гомо спірітус - людину духовну. Слово «дух» в його світському значенні - це потяг до безконечності. Є у людини обмежені бажання: отримати, стати, зробити, придбати, виконати. І є необмежені - прагнути правди, добра, краси, справедливості. Ось це і є-дух - прагнення до вищого, до вдосконалення, до вищого результату, до вершини. Духовно бідні люди не зроблять Україну багатою та щасливою. Дефіцит культури творить матеріальні дефіцити.

Все вирішує рівень освіченості суспільства. Якщо раніше вважалося, що витоки підвищення продуктивності праці зумовлюються фізичними можливостями робітника, то в сучасному виробництві переваг набув інтелектуальний аспект трудового процесу. Світовою практикою доведено, що інвестиції в людський капітал - найефективніші. Продуктивність праці від техніки залежить тільки на 20%, а на 80% від людини. Інтелект нації є підвалиною, на якій тримаються і економіка, і господарство, і культура, і суспільство загалом. Ті країни, які дбали про національний інтелект, плекали науку і вчених справді вийшли у розряд цивілізованих і технологічно розвинутих країн. Той, хто має великий науковий потенціал, відродить суспільство з попелу. Не можна не погодитись з думкою відомого американського соціолога Д. Белла щодо провідних націй світу. Цього доможуться лише ті, які створять найбільш ефективну систему шкіл, коледжів, університетів. Д. Белл сучасне суспільство називає постіндустріальним. Це суспільство, наголошує він, суспільство інтелектуалів. Головні чинники успіху сьогодні - розумові здібності людини, її почуття, ініціатива, уява, вміння створити інноваційний товар, щоб його можна було найвигідніше реалізувати на ринку. Вартість же товару останнім часом визначається обсягом вміщеного в ньому знання. Нинішній прогрес у суспільстві неможливий без прогресу людини. У нехтуванні творчим потенціалом особистості й полягає одна з основних причин (поруч з нехтуванням побутовими потребами людини, відсутністю широкого та вільного спілкування СРСР з цивілізованим світом) краху радянської системи.

За прогнозами ЮНЕСКО, досягти високого рівня національного добробуту зможуть країни, серед працездатного населення яких налічуватиметься 40-60% фахівців з вищою освітою.

США та Японія планують мати майже 90% таких фахівців серед загальної чисельності працюючих. Це, на думку експертів, може підвищити економічний ефект виробництва в 4 - 11 разів. В Україні чисельність фахівців з вищою освітою становить за різними джерелами від 8 до 21% від загальної кількості працюючих.

Сьогодні бути грамотним це:

- мати освіту на рівні середньої школи;

- вміти працювати на комп'ютері;

- спілкуватися рідною та іноземними мовами;

- швидко працювати з інформацією.

ООН вважає грамотність і тривалість віку людини однаково важливими характеристиками буття народу. ЮНЕСКО оголосило 2003-2012 роки десятиліттям грамотності.

Одним з пріоритетів Європейського Союзу є активізація інвестицій в людські ресурси і професійну підготовку, які є основними активами Європи. Європейський Союз визнає важливість освіти і безпосереднього підвищення знань протягом життя, необхідність володіння декількома мовами і технічними навиками. 45% громадян ЄС розмовляють як мінімум однією іноземною мовою. Найбільші поліглоти серед європейців - люксембуржці. Майже кожний володіє другою мовою. Вивчення, знання громадянами України іноземних мов буде сприяти її євроінтеграційним зусиллям.

Характеризує рівень розвитку держав, визначає їхні шанси ввійти до числа технологічно розвинутих країн показник кількості дослідників, вчених на 10000 населення. У 1998 р. в Україні він становив близько 27 осіб, а в технологічно розвинутих європейських країнах - 60-70, США - 107, Росії - 3532. На 2005 р. кількість учених-дослідників у розрахунку на 1 млн. населення в Україні становила понад 2 тис. осіб, тим часом як у Японії - 5,3 тис, Росії -3,5 тис, Канаді - близько 3 тис, Швеції - понад 5 тис, Фінляндії, яка займає в рейтингах конкурентоспроможності перше місце, - понад 7 тис. осіб. За різними оцінками, Україна в 90-ті роки XX ст.

втратила від 15 до 20% свого інтелектуального потенціалу, в результаті еміграції найбільш кваліфікованих працівників'4.

Чисельність докторів наук, які виїхали з України за кордон:

1995 р. - 59;

1998 р. -19; 1999-32; 2000 - 26; 2004 - 13;

2005 - 8 чоловік35.

Чисельність кандидатів наук, які виїхали з України за кордон:

1997 р. - 129;

1998 р. - 98;

1999 р. - 104;

2000 р. -125;

2004 р. - 74;

2005 р. - 45 чоловік36.

Разом з тим Україна належить до держав з високим науковим потенціалом. Це передусім визнані у світі наукові школи, вагомі, а нерідко й унікальні досягнення в багатьох сферах - розробці нових матеріалів, біотехнології, радіоелектроніці, фізиці низьких температур, ядерній фізиці, електрозварюванні, інформатиці, телекомунікація та зв'язку.

В країнах з розвиненою ринковою економікою науковці являють собою досить забезпечений прошарок суспільства, але не найбільш забезпечений (як, наприклад, було у колишньому Радянському Союзі), порівняно з промисловцями, менеджерами, комерсантами. Наука й освіта - це специфічні види людської діяльності, які у цивілізованому світі дозволяють при достатній забезпеченості задовольняти інтелектуальні потреби і направляти їх на користь суспільству. '

З метою інтеграції до європейського наукового простору наказом Міністерства освіти і науки України від 1 серпня 2003 р.

№514 був створений Національний інформаційний центр зі співробітництва з ЄС у сфері науки та технологій (Інформцентр).

Мета діяльності Інформцентру:

підтримка інтеграції освітянської та наукової сфер України до науково-дослідницького простору (ERA) через організацію доступу українських вчених до всіх напрямків досліджень Європейського Союзу.

Стратегія Інформцентру:

аналізувати, інформувати, розвивати, підтримувати, поліпшувати доступ українських вчених до всіх напрямків досліджень Європейського Союзу, базуючись на досвіді європейських країн.

Головні завдання Інформцентру:

- підтримка ініціатив українських вчених шляхом залучення їх до програм та проектів Європейського Союзу; підтримка зусиль академічних та наукових установ України щодо утвердження моделі багатоканального фінансування наукової діяльності.

Основні функції Інформцентру: інформування та підвищення обізнаності про Європейський дослідницький простір (ЕРА), Шосту Рамкову програму (РПб) та міжнародну науково-технічну співпрацю:

- розповсюдження документів та матеріалів про дослідницькі програми ЄС, особливо РПб, можливість та умови подання заявок, приєднання до вже існуючих РПб проектів;

- організація семінарів, конференцій, підтримка веб-сайту;

- збільшення міжнародних контактів та зв'язків з науковими та дослідницькими установами в країнах-членах Європейського Союзу та країнах асоційованих до РПб.

З метою більш ефективного використання фінансових важелів в управлінні науково-технічною сферою на законодавчому рівні закріплені пріоритетні напрями розвитку науки і техніки. Ці напрями включають:

- вирішення проблеми демографічної політики, розвиток людського потенціалу та формування громадянського суспільства;

- захист навколишнього середовища та сталий розвиток;

- новітні біотехнології, діагностику і методи лікування найпоширеніших захворювань;

- нові комп'ютерні засоби та технології інформатизації суспільства;

- новітні технології та ресурсозберігаючі технології в енергетиці, промисловості та агропромисловому комплексі;

- нові речовини і матеріали.

Участь вищої освіти України в болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів якості. Орієнтація на Болонський процес не повинна призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. Ключова позиція реформування така: болонські вимоги - це не уніфікація вищої освіти в Європі, а широкий доступ до багатоманітності освітніх і культурних надбань різних країн.

Размещено на Allbest.ru