Трудові доручення як форма організації дитячої праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трудові доручення як форма організації дитячої праці

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТРУДОВІ ДОРУЧЕННЯ: ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА СУТНІСТЬ

1.1 Поняття трудових доручень

1.2 Становлення трудової діяльності дошкільників

1.3 Завдання трудового виховання

1.4 Особливості трудової діяльності дошкільників

РОЗДІЛ 2. ТРУДОВІ ДОРУЧЕННЯ ДІТЯМ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ: ШЛЯХ ДО САМОВИЗНАЧЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ

2.1 Особливості проведення різних видів праці та форм організації праці дітей

2.2 Вплив трудової діяльності на психічний розвиток дошкільника

2.3 Трудова діяльність дошкільника як передумова професійного самовизначення

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальнысть теми. Людина перетворює світ за допомогою праці - фізичної, інтелектуальної діяльності, спрямованої на задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Праця виконує практичну (створення матеріальних, духовних цінностей, соціально-побутових умов життя і діяльності людини), розвивальну (розвиток особистості в процесі активного включення людини у трудовий процес) і виховну (формування суспільне і особистісно цінних якостей людини, її морально-естетичного ставлення до життя і діяльності) функції. Виховна функція праці реалізується в процесі трудового виховання дітей дошкільного віку.

У психолого-педагогічній літературі велике місце відводиться проблемі трудової діяльності, як засіб розвитку самостійності дитини. Питанням трудових доручень як форми організації дитячої праці приділено увагу такими вітчизняними і зарубіжними науковцями, як: А. Макаренко, Н. Терещенко, З. Борисова, В. Павленчик, Г. Бєлєнька, М. Машовець Ж. Ж. Руссо, С. Русова, Р. Буре, В. Нечаєва, Л. Куцакова, Е. Фарапонова та ін.

Педагоги вважають, що трудова діяльність повинна сприяти підвищенню загального розвитку дітей, розширення їх інтересів, прояву найпростіших форм співробітництва, формування таких моральних якостей як працьовитість, самостійність, відповідальність за доручену справу, почуття обов'язку тощо. У процесі праці активізується фізична сила і розумова діяльність дітей. Вих

ователі допомагають кожній дитині усвідомити життєву необхідність і корисність своєї праці для оточуючих, викликати прагнення працювати і інтерес до трудової діяльності, бажання взяти участь у спільній роботі.

Мета дослідження: обгрунтувати доцільність використання трудових доручень в роботі з формування у молодших дошкільнят трудових умінь.

Завдання дослідження: вивчити наукову літературу з проблеми формування у молодших дошкільнят трудових умінь у ході виконання доручень; визначити поняття і сутність трудових доручень та їх види; проаналізувати передовий педагогічний досвід з цієї проблеми.

Об'єкт дослідження: трудові доручення як форма організації дитячої праці.

Предмет дослідження: трудові доручення у дітей молодшої групи.

Структура роботи: курсова робота складається з вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури, що нараховує 20 джерел. Загальний обсяг роботи - 33 сторінки.

РОЗДІЛ 1. ТРУДОВІ ДОРУЧЕННЯ: ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА СУТНІСТЬ

1.1 Поняття трудових доручень

Трудові доручення - одна з форм організації праці дошкільників. Це короткочасна епізодична праця, в процесі якої дитина набуває досвіду, засвоює зміст діяльності та необхідні трудові навички. Особливе значення вона має в роботі з дітьми молодшого дошкільного віку. Такі діти часто не розрізняють ігрові та трудові завдання, не вміють працювати за власною ініціативою, а тільки виконують прохання чи вимогу дорослих принести який-небудь предмет, полити квіти, погодувати риб та ін.

Не менш важливі доручення і в старшому дошкільному віці, коли діти вже вміють виконувати певні трудові обов'язки.

Доручення як форма організації трудової діяльності дітей мають свої особливості: вони завжди йдуть від дорослого, в них заключається чітка спрямованість на отримання результату, конкретно визначена мета; крім того вони надають широкі можливості для індивідуальної роботи з дітьми. В практиці роботи використовуються як індивідуальні доручення так і доручення маленьким підгрупам. Так педагог має можливість формувати трудові навички в однієї дитини, позитивне ставлення до діяльності в другої, деякі морально-вольові якості - в третьої.

Доручення можуть бути дуже різноманітними: простими і складними, короткочасними, епізодичними і тривалими, індивідуальними і колективними.

Доручення - важливий засіб виховання морально-вольових якостей - відповідальності, цілеспрямованості, самостійності.

Педагог у будь який час може знайти потрібне і корисне діло як для дитини та к і для всієї групи дітей. В практиці виховання доручення організуються як в першу половину дня так і в другу - після денного сну.

Виконувати прості і посильні доручення діти можуть вже з 1,5 - 2 років. Для дітей молодшого дошкільного віку характерні доручення індивідуального характеру, Протягом дня малюк може в середньому виконувати 2-3 і більше доручень. В середній групі через доручення дітей готують до подальших чергувань [1, с. 120].

В старших групах доручення не втрачають своєї значимості, підвищуються вимоги до якості їх виконання.

Відбір змісту доручень здійснюється з врахуванням всіх педагогічних принципів організації праці, педагогічної спрямованості, посильності, доступності а також способів дій, їх кількості і складності., тобто того, що впливає на досягнення кінцевого результату..

Доручення можна згрупувати за кількістю дій, способом його виконання, часом досягнення результатів.

До першої групи відносяться доручення, пов'язані з виконанням однієї дії: подай, принеси, віднеси. Вони короткочасні, епізодичні, викликані необхідністю швидко усунути безлад. Використовуються здебільшого в молодшому дошкільному віці.

До другої групи відносяться доручення, які включають кілька способів дій, кілька трудових операцій (помити клітку, погодувати тваринок, риб, полити кімнатні рослини тощо). Використовуються вони в групах старшого дошкільного віку.

В особливу групу виділяються доручення, при виконанні яких немає видимого результату: попросити корм для мешканців куточка природи, запросити завідуючу на заняття, запитати, чи можна йти в спортивний зал тощо. Тут ставляться завдання вміти орієнтуватися в приміщенні і на території дошкільного закладу, спілкуватися з дорослими.

Керівництво трудовими дорученнями здійснюється через показ та пояснення способів діяльності, показ прийомів роботи, контроль за правильністю виконання трудових дій, словесне нагадування, спільну працю дітей з дорослими, ігрові прийоми, мотивацію завдання, вимоги до діяльності дитини. Особливу роль грає оцінка праці.

За спрямуванням трудові доручення можна розподілити на такі групи:

· доручення, пов'язані з грою;

· доручення, пов'язані з чергуванням;

· доручення пов'язані з організацією підготовки до занять;

· побутові доручення;

· доручення, пов'язані з виконанням прохань дорослих;

· доручення, пов'язані з працею в куточку живої природи і на ділянці.

Для зручності була зроблена таблиця , яка вміщує зміст конкретних доручень за спрямуванням та за віковими особливостями дітей. Тут чітко видно, які саме доручення і для якої вікової групи їх можна використати.

Організовуючи доручення, вихователь повинен спонукати до їх виконання всіх дітей. Тільки так діти набудуть необхідних трудових навиків, у них сформується звичка до праці.

Можна запропонувати орієнтовну форму перспективного планування трудових доручень. Дітей умовно поділяють на чотири підгрупи (ланки), кожна з яких має свою постійну назву та склад. Дітей в підгрупи можна об'єднувати за рівнями сформованості трудових вмінь і навичок. За перспективним планом трудових доручень для дітей II молодшої групи видно, що протягом І тижня з дітьми, які входять до підгрупи вихователь планує трудові доручення, пов'язані з грою та чергуванням, протягом II тижня - доручення, пов'язані з підготовкою до занять та проханням дорослих тощо. Аналогічно плануються трудові доручення для інших ланок. Таким чином протягом місяця кожен з дітей буде виконуватиме всі види доручень, а вихователю значно легше планувати роботу, маючи перед собою такий перспективний план.

1.2 Становлення трудової діяльності дошкільників

Із допомогою батьків і вихователів, під впливом їх вимог дитина спершу виконує окремі доручення, потім складніші завдання, результати яких потрібні не лише їй, а й іншим дітям, дорослим. Об'єктивна цінність цієї діяльності невелика, однак вона позитивно впливає на формування вольових і моральних якостей особистості, підготовку її до майбутньої корисної діяльності.

На кожному віковому етапі трудова діяльність дошкільника характеризується своїми особливостями. У молодшому дошкільному віці праця має наслідувальний характер. Однак це наслідування є не простим, а таким співробітництвом, у якому дитина, за П. Блонським, стає «помічником дорослих у їх побутовій праці: виконуючи спочатку паралельно працю дорослого, якого вона копіює, дитина поступово, не без уваги дорослого, вступає у більш складне співробітництво з ним у ролі його помічника, правда, ще дуже слабкого» [2, с. 91]. Участь молодших дошкільників в елементарній трудовій діяльності носить ігровий характер, оскільки приваблює своєю цікавістю. її своєрідний взаємозв'язок із грою зберігається у праці середнього, іноді і старшого дошкільника. Однак трудова діяльність дітей не повинна ґрунтуватися лише на інтересі, хоча і не слід виключати його. Завдяки вихованню основою дитячих трудових зусиль має бути не зацікавленість, а усвідомлення їх корисності, необхідності. З розвитком дитини навіть найнеприємніша праця приноситиме радість, якщо її суспільна цінність буде очевидна.

Молодші дошкільники, за словами О. Запорожця, працюють не для отримання результату, головне для них - задоволення від процесу діяльності. Невміння планувати свої дії, підпорядковувати їх свідомо поставленій меті, обмеженість трудових навичок не дає змоги молодшим дошкільникам успішно справлятися зі складним трудовим завданням [5, с. 107]. Тому вони обмежуються лише простою працею: допомагають накривати на стіл, поливають квіти, годують рибок тощо.

Ускладнюється й урізноманітнюється трудова діяльність у середньому дошкільному віці, коли дитина починає відрізняти працю як серйозну справу від гри, а її інтерес до неї поєднується з інтересом до її результату (продукту). Створення задуму дій починає передувати їх здійсненню, триває збагачення трудових навичок. У своїх трудових діях, дитина виявляє більше самостійності, менше залежить від допомоги дорослих.

Старший дошкільник цікавиться не лише безпосередніми результатами своєї діяльності, а й їх значенням для інших людей. У його свідомості починають формуватися високі мотиви суспільно корисної праці, вольові якості, трудові навички. Діти вже захоплено працюють над виробами з паперу, дерева, із задоволенням допомагають дорослим, відповідальніше ставляться до отриманих доручень, їх трудова діяльність ускладнюється за обсягом, видами, змістом, ставленням до неї і спрямованістю.

Старші дошкільники особливо люблять допомагати дорослим. Спершу ця допомога символічна, адже дитина ще не переймається відсутністю у себе умінь і навичок. Головне, що вона отримує задоволення від відчуття своєї належності до серйозної справи, усвідомлює себе рівноправним учасником спільної діяльності. Завдяки цьому у неї з'являються зачатки працелюбства. Уміле підтримання її позитивних емоцій посилює інтерес до праці, бажання досягти певного результату. Заради участі у праці, яка має об'єктивну користь, діти можуть поступитися грою або іншими цікавими заняттями.

Неабияке значення для дітей має результат їхньої трудової діяльності. Молодші дошкільники взагалі відмовляються виконувати завдання, якщо воно не завершується результатом, старші - самі надають зміст своїм діям. Безрезультатна праця неприваблива для дітей, як і для дорослих. Однак маленькі діти ще не можуть ставити перед собою творчі цілі - це роблять дорослі, формулюючи конкретні завдання діяльності. Завдяки цьому в малюків поступово розвивається цілеспрямованість - здатність намітити ціль і добиватися її досягнення.

1.3 Завдання трудового виховання

З перших днів від народження дитини батьки виношують сподівання, що вона виросте гармонійною особистістю, успішним спеціалістом, продовжить їх справу чи реалізує здібності і вміння у самостійно обраній сфері діяльності. Намагаючись виховати її цілеспрямованою, працелюбною, здатною долати труднощі на шляху до мети, вони покладають сподівання і на досвід дошкільних установ.

Трудове виховання дітей покликане забезпечити вирішення таких завдань:

1. Формування мотивації (потреб, інтересу, почуття обов'язку і відповідальності), позитивно-емоційного ціннісного ставлення до праці як до форми буття і способу самореалізації людини.

2. Формування системи знань, необхідних для трудової діяльності, вибору професії, соціального, професійного і життєвого самовизначення.

3. Формування досвіду суспільне корисної виробничої діяльності, вміння використовувати теоретичні знання на практиці, здатності до творчості [6, с. 190].

Вирішення цих завдань відбувається у процесі загальноосвітньої підготовки, трудового навчання, різноманітної за змістом і формою трудової діяльності.

Для того щоб праця стала засобом виховання, вона повинна бути змістовною, мати особистісну і суспільне корисну значущість, чітку організацію. Процес праці слід будувати на моральних засадах (мета, процес, результат). Моральна сутність її виявляється не лише в бажанні трудитися, діяти творчо, домагатися значущого для себе та інших результату, а й у колективному характері трудової діяльності, що вимагає узгодження мети і дій її учасників, взаєморозуміння і допомоги.

З огляду на особливості розвитку дітей дошкільного віку виокремлюють завдання трудового виховання, пов'язані з формуванням і розвитком мотиваційної сфери, навичок трудової діяльності, становленням особистості. У реальній педагогічній практиці воно покликане забезпечити:

1. Виховання інтересу до праці дорослих, бережливого ставлення до їх результатів, поваги до людини-трудівника. Праця є особливим видом діяльності, спрямованим на створення суспільне значущих результатів. Ознайомлюючись із працею дорослих, дитина бачить трудовий процес, його конкретні результати, пізнає їх роль у задоволенні потреб людини. Оскільки дитина від природи схильна до наслідування, все цікаве її приваблює, педагог має широкі можливості для спрямування її вільної діяльності, ініціювання певних емоцій, прагнень. Від педагога залежить усвідомлення дітьми того, що праця потребує фізичних і вольових зусиль, уміння, терпіння.

Спираючись на емоції дітей, бажання брати участь у житті і діяльності дорослих, вихователь роз'яснює, що саме працею дорослих створені всі блага, які їх оточують, наголошуючи, що сенс праці полягає у створенні необхідних для людини благ і розвитку самої людини (інтелекту, умінь, сили, цілеспрямованості, волі). Якщо праця не зорієнтована на конкретний результат, не створює необхідних суспільству, людям цінностей, то вона і не має суспільного значення. Бажано, щоб всі діти пізнавали це не лише зі слів, а й на конкретних життєвих прикладах. Такі старання педагога сприяють формуванню позитивного ставлення дитини до праці дорослих, людини-працівника, майстра своєї справи, розумінню суспільне значущих мотивів праці, усвідомленому прилученню до трудової діяльності.

2. Формування навичок трудової діяльності. Уже в дошкільному віці діти намагаються наслідувати працю дорослих. Слід допомогти їм усвідомити, що процес має певну послідовність операцій, потребує відповідних старань і вмінь. З часом діти починають розуміти, що перед тим, як приступити до праці, треба знати її мету, уявити її процес і результат, підібрати необхідні засоби (речі, комплекс речей, якими людина діє на предмети праці) і предмети праці (сировина, матеріали тощо), здійснювати цілеспрямовані трудові дії, взаємодіяти з іншими людьми.

Спершу діти мають опанувати прості трудові уміння (розстібати і застібати ґудзики, розставляти хлібниці на столи, поливати рослини), а згодом - цілісні трудові процеси (накрити стіл до сніданку чи обіду, випрасувати білизну ляльки, прибрати в куточку природи тощо). Оволодіння трудовими навичками розширює можливості дітей щодо участі у простих трудових процесах вдома, дитячому садку, виховує самостійність, ініціативу, впевненість у своїх силах.

Постійна участь у різних видах праці формує вміння і звичку працювати регулярно, переборювати труднощі, виховує організованість, самостійність, вольові якості особистості.

Організовуючи трудову діяльність дітей дошкільного віку, педагог має бути особливо уважним до їх індивідуальних особливостей, сприяти виробленню індивідуального стилю трудової діяльності, оволодінню своєрідними прийомами роботи. Це забезпечить максимальне використання цінних особливостей характерів дітей, їх ставлення до праці, компенсує те, що перешкоджає успіху в роботі.

3. Виховання особистості дитини у процесі її трудової діяльності. Ця група завдань передбачає виховання відповідальності, самостійності, цілеспрямованості, ініціативи й витримки. Без них неможливе формування основ працелюбства (звички до трудових зусиль, готовності брати участь у трудовій діяльності, вміння доводити розпочату справу до завершення). Педагоги, батьки мають зважати, що організм, психіка дошкільників швидко втомлюються від одноманітної, складної роботи, і регулювати обсяг і тривалість конкретних робіт, чергуючи елементи статичного й динамічного навантаження. Оптимізація трудових зусиль дітей вбереже їх від розчарувань, непомірної втоми, що є важливими передумовами їх позитивного ставлення до праці.

Розвиток особистості дитини обумовлений такими особливостями праці:

- результативність, яка сприяє вихованню цілеспрямованості, звички доводити почату справу до кінця, адже планування майбутнього результату, необхідність виконання запланованого, можливість використання результату спонукають дитину серйозно ставитися до роботи;

- творчий характер, що розвиває налаштованість дитини на пошук, удосконалення своєї праці і себе у праці; немає нетворчої праці, оскільки за будь-яких обставин дитина має змогу зробити щось по-новому, не так, як завжди, знайти нові форми взаємодії з однолітками.

Будучи спрямованим на особистісний розвиток дитини, трудове виховання дітей дошкільного віку пов'язане з фізичним, моральним, розумовим вихованням. Конкретні його завдання, форми організації трудової діяльності дітей зумовлені як виховними можливостями праці, так і віковими особливостями дошкільнят.

1.4 Особливості трудової діяльності дошкільників

За твердженням психологів, праця є одним із провідних чинників всебічного розвитку дітей. Це положення вони аргументують тим, що дитина вже наприкінці молодшого дошкільного віку починає прагнути самостійності, заявляючи «Хочу сам». На думку Д. Ельконіна, два чинники спонукають дитину дошкільного віку до трудової діяльності: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорослих [8, c. 132]. Однак ці прагнення дошкільнята можуть реалізувати не лише у трудовій, а і в інших видах діяльності. Тому необхідна педагогічне доцільна організація залучення дитини до праці. «Праця мусить збудити в дитячій душі найбільше самостійної, природної творчості, дати вільно розвинутися цільній гармонійній індивідуальності», - стверджувала С. Русова, виокремлюючи такі характерні риси дитячої праці, як вияв активності дитини, її безпосереднього свідомого бажання (інтересу, цікавості до чогось) [8, c.135]. Праця має завжди конкретне завдання і реальні наслідки (цим і відрізняється від гри). Вона є приємною дитині, яка самостійно знаходить засоби досягнення бажаної мети.

Порівняно з трудовою діяльністю дорослих праця дітей дошкільного віку має такі особливості:

1. Умовність. Праця дітей ще не пов'язана із суспільне значущим результатом, оскільки, як правило, не створює ні матеріальних, ні культурних цінностей. Водночас вона є результативною, а результатом тут стає не тільки її матеріальне втілення (вирощена рослина, виготовлені іграшки, накритий стіл тощо), а й моральний фактор (дитина відчуває значущість затрачених зусиль).

2. Поступове вироблення здатності мотивувати трудову діяльність. Молодші діти ще не здатні формулювати мотиви, їх приваблює процес участі у спільній з дорослим справі так само, як приваблює спільна гра. У старшому дошкільному віці діти мотивують свою працю тим, що вона їм подобається, бажанням допомогти дорослому, одержати від нього позитивну оцінку, перевірити свої сили (мотив самоствердження). З'являються у них і суспільні мотиви - принести користь іншим людям.

3. Динамічний розвиток компонентів трудової діяльності дітей дошкільного віку. Включаючись у трудову діяльність, дитина поступово починає усвідомлювати, що будь-яка праця повинна переслідувати конкретну мету, завершуватися певним результатом. Однак чим менша дитина, тим частіше вона відволікається, цікавлячись не стільки результатом, скільки процесом праці, що часто спричинює повторення одних і тих самих дій, віддаляє від мети, перетворює працю на гру. Тому дорослі повинні допомогти дитині усвідомити мету своїх дій, зв'язок між метою і результатом, навчити проектувати трудовий процес. Навіть старші дошкільники часто планують роботу безпосередньо в процесі її виконання, що не сприяє виробленню наполегливості, ретельності, цілеспрямованості. Враховуючи це, дорослі спочатку самі планують роботу дітей, потім поступово залучають їх до планування, надаючи їм у цьому все більшої самостійності.

4. Виховна значущість як найвища цінність дитячої праці. Беручи участь у праці постійно, дитина виробляє у собі самостійність, відповідальність, звичку до трудових зусиль, прагнення допомогти товаришеві, ініціативність та інші особистісні якості. Проте участь дитини у трудовому процесі без створення педагогом відповідних умов не тільки не забезпечує виховного впливу, а й породжує протилежний ефект. Часто негативне ставлення дітей до праці є наслідком неправильного залучення до неї (праця як покарання, трудові доручення за відсутності необхідних для них навичок, недостатня увага вихователя до результату, неправильна оцінка зусиль).

5. Тісний зв'язок праці малюка з грою. За твердженням П. Бленського, між грою і працею немає великої різниці, оскільки найвища форма праці (творча праця) є подібною до гри, містить у собі елемент насолоди від процесу діяльності. До того ж творча праця часто виникає саме з гри. Однак людині нікуди подітися від повсякденної роботи, до якої у дитини немає природного нахилу. Усвідомлення її необхідності приходить унаслідок певної підготовки, змістом якої є спочатку гра дитини, потім - творчість, що розвивається у грі і спрямовує її до творчої праці. На основі ігор, творчої праці формується звичка до буденної роботи, обтяжливість і монотонність якої полегшуються захопленням дитини своєю діяльністю. І гра, і праця приносять дитині задоволення, є засобами її самореалізації. Спершу дитина готується до праці у процесі гри, майже у кожному різновиді якої наявний певний трудовий елемент. Гра дає змогу виявляти в ігровій формі різноманітні трудові навички, оскільки однією з основних тем дитячих ігор є праця. Потреба самостійно щось зробити, створити вперше виникає у грі і зумовлена саме її вимогами (виготовити, наприклад, необхідний ігровий атрибут). Водночас у дитини формуються цілеспрямованість, вольові якості, самостійність, ініціативність.

Включення гри до праці дітей допомагає підвищити ефективність її виховного впливу, забезпечити основу для вироблення інтересу до праці, бажання трудитися. Однак не варто намагатися перетворити на гру будь-які трудові завдання чи якомога раніше відокремити працю від гри.

Як зауважував А. Макаренко, несвоєчасне відокремлення гри від праці було б справжнім насильством над дитиною і викликало б у неї відразу до трудового зусилля та ще сильніше прагнення до гри. Дитину слід поступово готувати до усвідомлення того, що її трудові доручення, якими б простими чи складними вони не були, є обов'язковими. Гра, хоч і створює можливості для підготовки до праці, але не замінює власне трудової діяльності дошкільнят. Це особливо важливо стосовно дітей молодшого дошкільного віку, яким властиві нестійкі мотиви поведінки, ігрове ставлення до праці і яких слід спрямовувати на те, щоб трудовий процес не перетворювався на ігровий. Водночас цілком доречне використання у грі старших дошкільників результатів їхньої праці (пошитого лялькового платтячка, змайстрованого човника та ін.).

Одним із компонентів готовності дитини до трудової діяльності є привабливість праці. Цей своєрідний психологічний механізм формується під час усвідомлення дитиною того, що у процесі праці вона відкриває нове у собі, довкола себе, випробовує свої можливості на зовсім іншому рівні вимог, здатна досягти конкретного результату, який приносить радість їй і тим, хто вболіває за її успіхи.

Сподіватися на формування цього психологічного механізму в процесі насиченої елементами праці гри недоцільно, оскільки в грі він має зовсім іншу психологічну основу. Це свідчить про необхідність забезпечення найтіснішого зв'язку дитячої праці з грою, використання під час її організації ігрових прийомів, створення ігрових ситуацій, а також виховання ставлення до праці як до обов'язку.

РОЗДІЛ 2. ТРУДОВІ ДОРУЧЕННЯ ДІТЯМ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ: ШЛЯХ ДО САМОВИЗНАЧЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ

2.1 Особливості проведення різних видів праці та форм організації праці дітей

трудова діяльність дошкільник виховання

Праця дітей в дитячому садку різноманітна. Саме це і дає змогу підтримувати в них інтерес до діяльності, здійснювати їхнє всебічне виховання.

Самообслуговування спрямоване на догляд за собою(умивання, роздягання,прибирання постелі, підготовка робочого місця,та інше). Виховне значення цього виду трудової діяльності полягає насамперед в її життєвій необхідності. Через те, що дії щоденно повторюються, навички самообслуговування міцно засвоюються дітьми;самообслуговування починає усвідомлюватися як обовязок.

У молодшому дошкільному віці самообслуговування повязане з певними труднощами(недостатній розвиток мускулатури пальців, складність засвоєння послідовності дій, невміння планувати їх), що гальмує процес формування навичок іноді викликає у маляти небажання виконувати необхідні дії. Проте вже в цих дітей вихователь починає розвивати вміння обслуговувати себе, добиваючись акуратності й старанності виконання необхідних дій, самостійності, формує звичку до чистоти і охайності.

У середньому дошкільному віці діти достатньо самостійні в самообслуговуванні, тож цей вид праці стає їхнім постійним обовязком. Ускладнення виховних завдань виражається у підвищенні вимог до якості дій, до організованої поведінки в процесі догляду за собою, до часу затраченого на це. Вихователь формує у малюків прийоми взаємодопомоги, вчить їх, як звертатися за допомогою до товариша, як її подати подякувати за послуги.

У старшому дошкільному віці набуваються нові навички самообслуговування : прибирання постелі, догляд за волоссям, взуттям. Процеси, повязані з ним використовуються для вирішення складних завдань: формування у вихованців звички до охайності і чистоти, навичок поведінки серед ровесників.

Господарсько-побутова праця. Метою господарсько-побутової праці є підтримання чистоти і порядку в приміщенні, на інших територіях життєдіяльності дитини, допомога дорослим в організації режимних процесів. У молодшому дошкільному віці вихователь привчає дітей виконувати прості трудові дії з близьким у часі результатом (допомагати помічникові вихователя накривати на стіл; вихователю - у підготовці заняття, підтримувати порядок на столі під час заняття, після нього - прибирати матеріали, складати на місце іграшки).

У середньому дошкільному віці вихователь продовжує формувати у дітей інтерес і бажання виконувати завдання дорослих якісно, старанно, охоче. Зміст цієї праці удосконалюється за рахунок збільшення кількості, деталізації процесів. Передусім вихователь має допомогти дитині зясувати мету роботи, послідовність трудових дій (раціонально підготувати робоче місце, правильно виконувати посильні трудові дії з досягненням кінцевого результату, навести порядок на робочому столі,уміти працювати вдвох - втрьох).

У старшому дошкільному віці діти починають розуміти працю, як потрібну і серйозну справу, а інтерес до трудового процесу поєднувати з інтересом до його результатів. Значно складнішими стають для них трудові завдання. Праця в цьому віці все більше відокремлюється від гри, а епізодичні трудові доручення набувають для них значущості постійних обовязків. Перед педагогами відкриваються можливості для реалізації програмних завдань виховання позитивних взаємин(працювати дружно, узгоджено, допомагати один одному), формувати працелюбства, самостійності, активності.

У старших дошкільників поступово згасає інтерес до того виду праці, який стає звичним, повсякденним. Тому для відновлення інтересу до неї слід збагачувати їх елементами новизни (конкурс «Хто краще накриє стіл до обіду», колективні обговорення творчого виконання обовязків черговими у групі та інше).

Праця в природі. Особливість її полягає в тому, що діти мають справу не з предметами, а з обєктами живої природи, на городі, у квітнику, доглядають за тваринами. Основним її виховним завданням є вироблення у дітей інтересу, дбайливого ставлення до живої природи, формування вмінь і навичок з догляду за рослинами і тваринами, вміння правильно користуватися знаряддями праці.

Праця в природі є доступним дітям дошкільного віку видом продуктивної трудової діяльності. Кінцева мета (виростити квіти, овочі), її результати конкретні та зрозумілі, однак їх неможливо швидко досягти. Віддаленість результату вимагає від дитини тривалих фізичних і розумових зусиль, повсякденної клопіткої роботи, терпіння. Як правило, більшість дітей охоче працює з живими обєктами, радо доглядає за ними, пізнаючи світ живої природи, розкриваючи свої нові можливості, виховуючи в собі дбайливе ставлення до всього живого.

Ручна (художня) праця. Функціональною її метою для дітей є виготовлення виробів з паперу, картону, тканини: іграшок-саморобок, вітальних листівок, ялинкових прикрас, персонажів і декорацій лялькового театру, букетів із засушених рослин, килимків для ляльок, серветок. Виготовлення подарунків рідним і друзям справляє великий вплив на моральну свідомість дитини (привчає виявити увагу до оточуючих, працювати заради того, щоб зробити їм приємне). Така праця розвиває уяву, спостережливість, художнє мислення, естетичне чуття, конструктивні здібності, моторні навички дітей, формує корисні практичні навички, збагачує знаннями про властивості різних матеріалів. Її результати здебільшого викликають позитивні емоції, захоплення дорослих, що посилює ефект самопізнання, самоусвідомлення, самоствердження дитини, збуджують у ній здорове честолюбство. Нерідко вже з дошкільного віку дитина починає усвідомлювати свої здібності, талант, виношувати мрію на все життя.

Дуже важливу роль відіграє організація трудової діяльності дітей. Перше прилучення дітей до трудової діяльності відбувається у спільній із дорослими праці, у процесі якої вони опановують найпростіші трудові навички, що є передумовою переходу в недалекому майбутньому до самостійних форм організації трудової діяльності. Основними формами організації праці дітей дошкільного віку в дитячому садку є трудові доручення, чергування, колективна праця.

Трудові доручення за змістом та організацією структурою доручення є найдоступнішою формою організації дитячої праці. Сутність її полягає у покладанні на індивіда, групу певних обовязків, виконання певних завдань. Вони мають чітку спрямованість на результат. Залежно від критерії виокремлюють такі види доручень: за складністю - складні та прості; за тривалістю - короткочасні, епізодичні та тривалі; за характером організації дітей: індивідуальні та групові.

Молодшим дошкільникам вихователь дає прості доручення, які є епізодичними, короткочасними (покласти іграшку на місце, принести стілець). Починаючи з середнього дошкільного віку дітям доручають складніші і триваліші справи, які можуть бути повязані з проханням або звертанням до інших осіб, прибиранням і підтримання порядку в ігровому куточку, доглядом за тваринами в куточку живої природи.

Виконання доручень виховує у дошкільнят обовязковість, відповідальність, привчає їх до виявлення вольових зусиль щодо самоорганізації діяльності задля досягнення результату. Але для цього важливо щоб діти усвідомлювали доцільність, значущість для них загальної справи, конкретних доручень. Доручаючи дитині самостійну справу, педагог має враховувати відсутність соціального, трудового, комунікативного досвіду дитини, рекомендуючи у звязку з цим раціональні способи її виконання.

Виконання групових доручень привчає дітей до узгодження своїх дій, збагачує їх досвідом співробітництва, прищеплює гуманістичні почуття, виховує вміння бути уважним одне до одного, допомагати один одному.

Чергування. Ця форма доручення полягає у систематичному виконанні дитиною трудових обовязків стосовно своїх одногрупників. Чергування суттєво стимулюють розвиток дитини, адже вони вимагають немалих зусиль і напружень, що зумовлює її фізичне зміцнення, набуття знань про властивості та якості різних предметів,виробляє усвідомлення значущості своєї праці, навички роботи на конкретний результат. Вони є дієвим засобом виховання почуття відповідальності у дошкільників, формування самостійності, працелюбства, взаємодії у колективній роботі.

Наприкінці молодшого дошкільного віку вихователь починає залучати вихованців до виконання деяких обовязків чергових у їдальні, а починаючи з середнього дошкільного віку, діти чергують систематично в їдальні на заняттях у куточку природи.

З дорослішанням дошкільників поступово ускладнюються їхні доручення за змістом роботи, формами обєднання дітей, вимогами до самостійності і само організованості. Залежно від мети, яку переслідує педагог для чергувань обєднують дітей з однаковим рівнем трудових умінь, працелюбства, почуття відповідальності (для вдосконалення навичок взаємодії у колективній роботі) або з різним, але не дуже контрасним рівнем трудових умінь і самостійності (з метою вирівнювання розвитку). Спільна трудова діяльність дітей. Використання цієї форми організації трудової діяльності дітей можливе у старшому дошкільному віці. Вона може обєднувати всіх дітей групи і бути колективною (прибирання кімнати або майданчика, робота на клумбі). Колективній праці властиві спільна мета, відповідальність за результат, розподіл праці між учасниками, залежність їх один від одного.

Обєднання дітей для колективної праці є ефективним за наявності у них досвіду співробітництва, належного оволодіння навичками конкретних видів праці. Систематичність залучення дітей до трудової діяльності забезпечують різні її форми організації. Дослідники виокремлюють такі види колективної праці, як праця поруч, загальна і спільна праця.

Праця поруч - форма організації трудової діяльності, за якої діти незалежно один від одного, одночасно виконують індивідуальні завдання. У процесі роботи поруч виникає безпосереднє спілкування, яке часто спонукає дітей до надання допомоги одне одному, створює сприятливі умови для виховання доброзичливих стосунків. Цей спосіб організації трудової діяльності є проміжним етапом до колективної праці.

Загальна праця - форма організації колективної діяльності дітей, яку характеризують спільні мета і результат. Загалом трудовий процес розгортається як індивідуальний.

Спільна праця - складний різновид колективної діяльності, що передбачає досягнення спільного результату шляхом виконання послідовних трудових дій над певним обєктом, який переходить від одного учасника трудового процесу до іншого. Цей вид колективної праці використовують у старшому дошкільному віці, він потребує чіткої організації.

2.2 Вплив трудової діяльності на психічний розвиток дошкільника

Праця розвиває фізичні, розумові і моральні якості дітей. Досягнення результату, успішність спільної діяльності, розуміння користі своїх зусиль викликає радісне переживання, сприяє формуванню позитивного ставлення до праці, розвиває у дітей працелюбність, упевненість у своїх силах.

У колективній діяльності дітей формуються високі мотиви трудової діяльності. Вони починають ставити інтереси інших людей вище від своїх; прагнуть добре виконувати роботу, доводити її до кінця; за необхідності допомагають товаришам, беруться за роботу, яку їм не доручали. Усе це свідчить про глибокі зміни у їх психології.

Трудова діяльність е потужним джерелом загального розвитку дитини: у праці формується моральна вихованість особистості, розвивається стійкість поведінки, зібраність, дисциплінованість, ініціативність, уміння переборювати труднощі, прагнення добре виконати роботу. Тому особливе значення має формування у дошкільників соціально-психологічної готовності до праці - цілісно! характеристики особистості, яка охоплює мотиваційні, когнітивні, емоційно-вольові, поведінкові якості, що забезпечують оптимальне функціонування її у певному трудовому колективі. Різноманітні компоненти соціальної готовності до праці неоднаково виявляються у різні вікові періоди, однак більшість з них закладаються у дошкільному дитинстві.

Праця об'єднує дітей, оскільки вони вчаться працювати разом, допомагати одне одному, опановують культуру стосунків співробітництва, пізнають суть дружби, виробляють уміння уважно ставитися до своїх товаришів і до продуктів їхньої праці. Розвиває праця і психічні якості дітей: спостережливість, точність сприймання, образну пам'ять, мислительні операції, уяву, кмітливість, ініціативність, зосередженість. У процесі праці дитина засвоює корисні знання про предмети і знаряддя, їх призначення І використання, порівнює їх, робить власні висновки.

Основним структурним компонентом трудової діяльності є практичні дії, завдяки яким дитина вступає у безпосередні контакти з навколишнім світом, виявляє активність та ініціативу. З віком діяльність дитини урізноманітнюється, що позначається на її інтересах, пізнавальній діяльності. Праця приваблює дитину своїм змістом, розвиває її здібності, створює передумови для радісних відчуттів, включає у певні трудові стосунки, сприяє її залученню до світу дорослих.

Позитивний вплив різних видів трудової діяльності на розвиток дитини залежить від методів педагогічного керівництва ними. Праця повинна бути організованою так, щоб дитина не лише набувала нових умінь, а й розвивалася психічно, формувала позитивне ставлення до праці дорослих, виробляла суспільні мотиви власної трудової діяльності, розвивала самостійність, поглиблювала об'єктивну оцінку своїх умінь і вмінь товаришів, вчилася працьовитості, наполегливості, мала об'єктивну самооцінку тощо, тобто зростала особистісно.

2.3 Трудова діяльність дошкільника як передумова професійного самовизначення

У дошкільному віці складаються сприятливі умови для формування у дитини необхідних для включення у працю дорослих якостей, для вироблення початкових трудових умінь та навичок. Для дорослих стоїть важлива задача повною мірою використати можливості віку для максимально ефективного розвитку в дитини трудової діяльності. Найкраще засвоюється саме те, що викликає в дитини позитивні переживання, тому її працю слід організовувати так, щоб виникали радість праці, задоволення процесом та результатом її виконання. «Радість праці - могутня виховна сила», - писав В. О. Сухомлинський [12, с. 33].

Однією з провідних умов формування трудової діяльності є бажання дитини брати участь у житті дорослих, наслідувати їх, тісно переплетене із зростанням її прагнення до самостійності. Перші спроби малюка включатись у життя дорослих, діяти як вони та спільно з ними слід обов'язково підтримувати, незважаючи на те, що вони певною мірою ускладнюють роботу дорослих. Адже мама швидше приготує обід, якщо не відволікатиметься на допомогу донці, яка "ліпить вареники" разом з нею.

Щоб малюк полюбив працю, недостатньо лише одного бажання, він повинен оволодіти технічною стороною праці (вміннями й навичками), а також розкрити для себе сутність праці як основи життя людського суспільства. У праці відшліфовуються узагальнені дії: вміння організовувати свою роботу, контролювати, оцінювати. Крім того, у праці формуються специфічні якості особистості: працьовитість, працездатність, звичка до регулярної праці, потреба бути корисним, допомагати. Надзвичайно позитивно трудова діяльність впливає на розвиток самостійності, суб'єктності, творчих здібностей дитини. Вона навчається проявляти ініціативу, впливати на думки й почуття інших людей через результати своєї праці. Праця дошкільника сама по собі не має суспільної значущості, характерної для праці дорослих, проте розкриває для дитини цю значущість, сприяє оволодінню суспільними мотивами праці.

Праця дошкільника набуває систематичного та розгорнутого характеру завдяки включенню в неї ігрових моментів, пов'язуванню із уявними ситуаціями, прагненню наслідувати дорослих. Так, коли дитині пояснити, що її іграшкою-саморобкою хоче погратись казкова Принцеса, то якість її виготовлення зростає, у дитини проявляється прагнення довести роботу до кінця. Якщо створити ігрову мотивацію, дитина краще виконує монотонну господарсько-побутову працю. Наприклад, якщо дитина уявляє себе снігоприбиральною машиною, то в неї краще виходить прибирання снігу з доріжки.

У різноманітних видах трудової діяльності дитина одержує, узагальнює і систематизує уявлення про працю дорослих, їх професії; проходить перший (емоційний) етап професійного самовизначення, коли виникають перші уподобання, намічаються професійні інтереси. Разом з тим розширюються знання дитини про професії. Особливо активно цей процес відбувається у старшого дошкільника. За даними Терещенко Н, діти цього віку можуть назвати 4-15 професій, які вони зустрічали у своєму досвіді. Зокрема, хлопчики краще обізнані із традиційно "чоловічими" професіями: військовими (льотчик, танкіст, ракетник), спеціальностями, пов'язаними з роботою на різних видах транспорту, на сільськогосподарських машинах, з будівництвом (каменяр, будівельник, зварювальник, кранівник, бульдозерист, екскаваторник). Дівчатка частіше називають "жіночі" професії вихователя, вчителя, лікаря, медсестри, перукаря, музичного працівника, продавця [17, с.177].

Знання про професії не обмежуються лише назвами професій. Діти добре обізнані зі знаряддями, інструментами, технікою, які характерні для окремих професій, використовують свої знання в іграх: лікар користується стетоскопом, шприцем, голками, медичним посудом, термометром; вчитель має ручку, зошит, журнал, у класі розташовані парти, дошка; водій керує машиною, в нього є запасне колесо, ключі для закручування гайок тощо. Старші дошкільники орієнтуються і на процес праці, описуючи послідовність його виконання. Складовою частиною дитячих уявлень про професії є виділення якостей, необхідних для представників певних професій: лікар охайний, уважний; вчитель - веселий, розумний, уважний. У дитини виникає повага до праці дорослих, розуміння її суспільного значення. Знання про працю дорослих виступають як центральна ланка уявлень про соціальну дійсність [11, с. 10].

ВИСНОВКИ

Винавши поставлені задачі курсової роботи, ми дійшли висновків, що на сучасному етапі озвитку суспільства перед нами стоїть завдання виховувати трудолюбиве, освітчене, розвинене молоде покоління.

Тема трудового виховання дітей - є досить актуальною, оскільки, трудове виховання потрібно починати з дошкільного віку в певній системі і послідовності, з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини. Проходити ця робота має одночасно з дошкільним навчальним закладом і сімєю, а ті нескладні обовязки, котрі дитина виконує - повинні стати повсякденними. Саме за такої умови здійснюється відповідний вплив на дітей і підготовляє їх до усвідомлення моральних цінностей.

Оскільки трудове виховання - це цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності. Залечення до праці дітей дошкільного віку - передбачає привчання їх до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Навіть найпростіший результат трудових зусиль дитини (вимитий посуд, прибрана кімната тощо) сприяє самоусвідомленню дитини, вселяє їй впевненість у собі, прагнення випробувати себе у нових видах діяльності.

Проаналізувавши відповідну літературу, можемо стверджувати, що праця дорослих відіграє важливу роль у трудовій діяльності дітей. Введення уже в дошкільному віці у світ праці старших - важливий етап формування людської особистості, виховання моральних цінностей і принципів, пізнавальних інтересів.

Широкий арсенал засобів і методів ознайомлення дошкільників з розмаїттям професій, з конкретними трудовими операціями, знаряддями праці, машинами і механізмами, спонукає дитину до самостійних дій; викликає прагнення наслідувати дорослих; формує найпростіші трудові навички, позитивне ставлення до самого процесу праці і всього що з нею повязане.

А щоб ознайомити дошкільників з різними видами робіт, виховати бажання сумлінно трудитися проявляти ініціативу, оволодіти з часом професіями, потрібними суспільству, використовувала різні методи: екскурсії, читання художніх творів, розглядання картин, бесіди, заняття, тести.

Також можна стверджувати, що уявлення дітей про працю дорослих розширюються більше тоді, коли діти залучаються до посильної праці дорослих. Докладаючи певних зусиль, залучаючи їх до доступних видів праці. Під час спільної праці дорослих і дітей, діти прагнуть виконати роботу найкраще. Це пояснюється тим, що діти прагнуть до наслідування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ведмеденко Д. В. Виховання у дітей дошкільного віку інтересу до трудової діяльності / Д. В. Ведмеденко, М. В.Шаплавський // Навчальний посібник - Чернівці: 2003. - 320 с.

2. Бєлєнька Г. Зростання дошкільника у праці / Г. Бєлєнька. - К.: 2012. - 122 с.

3. Борисова З. Н. Виховання дошкільника в праці. Навчальний посібник. - К.: 2002. - 120 с.

4. Вольчинський А. Особливості організації рухового режиму дошкільнят засобами народної фізичної культури /А. Вольчинський, Я. Смаль // Молодіжний науковий вісник. - 2013. - № 7. - С. 77 - 80.

5. Гавриш Н. Сучасне заняття в дошкільному закладі. Навчально методичний посібник / Н. Гавриш, О. Лінник, Н. Губанова. - Л.: 2007. - 500 с.

6. Дуткевич Т. В. Дитяча психологія. Навчальний посібник. К.: ЦУЛ. - 2012. - 424 с.

7. Задесенець М. П. Вікові особливості розвитку дітей і формування їх особистості. - К.: Вища школа, 1978. - 500 с.

8. Козлова С.А. Дошкольная педагогика: учебное пособие / С. А. Козлова, Т.А. Куликова. - М.: Академия 2002. - 416 с.

9. Кацавець Р. С. Барви мудрості. Навчальний посібник / Р.С. Кацавець, Г.М.Кацавець, Центр учбової літератури, 2014. - 188 с.

10. Кацавець Р. С. Сонячний ранок. Збірник текстів для розвитку оригінального мислення і роботи зі словом / Р. С. Кацавць, Г. М. Кацавець. - К.: 2015. - 100с

11. Логинова В. Формирование представления о труде взрослых // Дошкольное воспитание. - 1970. - № 10. - С. 10 - 15.

12. Лыгин С. А. Трудовое воспитание в педагогической системе А.С.Макаренко / С. А. Лыгин // Личность, семья и общество: вопросы педагогики и психологии. Сб. ст. по материалам XІII междунар. науч.-практ. конф. № 7 (42). Новосибирск: 2014. - С. 31 - 35.

13. Плохій З. П. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку / Плохій З. П., Кулачківська С. Є., Ладивір С. О., Пироженко Т. О. - К.: 2013. - 286 с.

14. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка. - К.: Академія 2015. - 360 с.

15. Проскура О. В. Прохрама виховання і навчання дітей від 2 до 7 років

16. Реан А. А. Социальная педагогическая психология. Учебное пособие / А.А. Реан, Я. Л. Коломинский. - СПб.: 1999.

17. Терещенко Н. Виховання почуття відповідальності дитини-дошкільника в процесі виконання трудових доручен // Молодь освіта наука культура і національна самосвідомість: збірник матеріалів VIII Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ 12-13 травня 2005 р. - С. 175-180.

18. Целюк С. Особенности трудового воспитания детей старшего дошкольного возраста. // Дошкольник. - 2001. - №4. - С. 61 - 65.

19. Шапилова В. Трудовое воспитание дошкольников: методическое пособие. - Казань: 2000.

20. Яворская Т. Трудовая деятельность в детском саду. - М.: 2008. - 230 с.

Размещено на Allbest.ru

...