Компетентнісно-орієнтована парадигма сучасної професійної освіти як основа формування культурологічної компетентності сучасного студента

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОМПЕТЕНТНІСНО-ОРІЄНТОВАНА ПАРАДИГМА СУЧАСНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАНННЯ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СУЧАСНОРГО СТУДЕНТА

Якубовська Марія Степанівна

Кандидат філологічних наук, доцент Українська академія книгодрукування, Львів

Анотація. Впровадження сучасних педагогічних технологій визначається тим, що сучасна парадигма професійної освіти потребує свого вдосконалення. Дослідження пропонує шляхи розв'язання важливої проблеми сучасної професійної освіти: формування культурологічної компетентності сучасного студента як основи компетентнісно-орієнтованої парадигми сучасної професійної освіти.

Ключові слова. Системний, компетентнісний, особистісно-діяльнісний, культурологічний та аксіологічний методи, культурологічна компетентність, професійна освіта.

Аннотация. Внедрение современных педагогических технологий определяется тем, что современная парадигма профессионального образования нуждается своего совершенствования. Исследование предлагает пути решения важной проблемы современного профессионального образования: формирование культурологической компетентности современного студента как основы компетентностно-ориентированной парадигмы современного профессионального образования.

Ключевые слова. Системный, личностно-деятельный, культурологический и аксиология методы, культурологическая компетентность, профессиональное образование.

Annotation. Introduction of modern pedagogical technologies is determined by that the modern paradigm of trade education needs the perfection. Research offers the ways of decision of important problem of modern trade education: forming of culturological competence of modern student as bases of the компетентнісно-орієнтованої paradigm of modern trade education.

Keywords. System, culturological and axiology methods, culturological competence, trade education.

Одним із найважливіших напрямів інноваційних тенденцій у розвитку сучасної системи професійної освіти, на наш погляд, є її перехід до компетентнісно-орієнтованої парадигми, що становить закономірний етап її модернізації, що дозволяє розв'язати наявні протиріччя між вимогами до якості освіти та її актуальними освітніми результатами. Цей закономірний процес є наслідком необхідності постійно оптимізувати навчально-виховний процес сучасної професійної освіти, що сприятиме появі нових і вдосконалення використовуваних педагогічних технологій різних рівнів та різної цільової спрямованості.

Професійну компетентність розглядаємо як готовність особистості мобілізувати власні ресурси. Культурологічна компетентність тісно пов'язана із професійною, позаяк самі по собі знання найякіснішого ґатунку без культурологічної складової виступають мертвим капіталом. Адже соціологізація особистості вимагає на нинішній час не лише доброго фахівця, а, насамперед, особистості, яка здатна з найефективнішою мірою інтегрувати ці знання у практику соціального буття.

Мотиваційний ресурс, що є важливою складовою культурологічною компетентності, дозволяє студентові не лише максимально мобілізувати свій розумовий потенціал, а і посилити ефективність навчальної діяльності.

Останнім часом спостерігаємо серед студентів все більше бажання досягнути не лише матеріального благополуччя у житті, а і стати потрібним та соціально значущим у соціальному плані. Тільки у такій гармонії досягається повна реалізація потреб людської індивідуальності. За нашими спостереженнями, власне культурологічна складова освітньої парадигми сучасної освіти сприяє формуванню гармонійно розвиненої особистості сучасного студента - майбутнього фахівця-професіонала, адже гармонія зовнішнього світу неможлива без формування гармонії самої людської індивідуальності.

Формування культурологічної компетентності студентів сприяє як їх професійному росту, так і його морально-естетичному становленню, що активізує розвиток духовно-інтелектуальних стимулів діяльності, створенню гармонійного світу майбутніх професіоналів, усвідомлення ними важливості культурологічних знань як основи духовної діяльності людини.

За результатами анкетування студентів економічного факультету Української академії друкарства, позитивне зміщення акцентів у сторону необхідності культурологічної парадигми як необхідної умови професійного росту становить наступну еволюційну градацію: у 2013 році цей показник становив 36%, у 2015 році - 58%. Під час анкетування було опитано у 2013 році 208 студентів, у 2015 році - 221 студентів.

У майбутніх студентів все більше формується усвідомлення, що подальший науково-технічний прогрес вимагає від діючої освітньої системи формування не лише професійних, але й творчо-технічних здібностей; що приводить у гармонійну відповідність існуючу практику навчання з навчальними потребами суспільного розвитку. Ми постійно спостерігаємо, як роль предметів культурологічного циклу при відповідному оновленні як навчального змісту, так і відповідних методик, здатна формувати відповідний навчально-виховний культурологічний феномен; який сприятиме формуванню не лише якісно нового фахівця; а і сприятиме становленню взаєморозуміння як між народами, так і між окремими індивідами.

Окрім того, компетентнісно-орієнтована парадигма сучасної професійної освіти є основою формування ефективного креативного мислення, яке передбачає інтеграцію логічних операцій (аналізу, синтезу, абстрагування тощо), творчих процесів та мотиваційних стимулів (емоційно-вольова регуляція інтелектуальної активності), що є основною парадигмою сучасної особистості, архетипом її успіху не тільки у сфері професійної самореалізації, але й особистісній, комунікативній та інших.

Компетентнісно-орієнтована парадигма сучасної професійної освіти вимагає педагогічного співробітництва між викладачем та студентом: архетип культурологічної компетенції викладача сприяє повнофункціональному становленню архетипу студента. Культурологічна компетенція, на наш погляд, спричинена не лише загально духовними чинниками і не лише внутрішньою логікою розвитку духовного світу сучасності, але й також потребує самої людської індивідуальності, самої духовної онтології людини як унікального феномена соціального буття.

За нашим переконанням, духовна природа культурологічної компетентності як складової частини парадигми сучасної освіти надає їй трансцендентного змісту, тісно пов'язана із моральним статусом особистості. В одному із інтерв'ю сучасний український письменник Любко Дереш наголошував: «Ідея культурології змінених станів свідомості виникла внаслідок дискусії з панами Ростиславом Семківим та Завеном Баблояном під час Літньої літературної школи в Карпатах. Зав'язалася суперечка про те, чи можна співставляти окремі культури між собою -- адже, з точки зору сучасної пост-структуралістської методології, культури нагадують відділені один від одного острови в океані, і співставляти їх, віднаходити спільну основу -- ціннісну, мотиваційну і т.д. -- марна справа. Власне, тоді стало зрозуміло, що постмодерне мислення не враховує в себе різноманіття змінених станів свідомості, які, власне, і є тією феноменологічною основою (якщо говорити науково), з котрої народжуються мотивації, цінності та культурні норми різних культур. Тобто, платформою, з якої можна оцінювати різні культури і зводити їх до спільного знаменника, є, власне, свідомість, її феноменологічний рівень» [3].

У процесі дослідження проблеми ми визначили педагогічні умови формування культурологічної компетентності викладача вищої школи: відбір змісту навчального матеріалу згідно з вимогами культурологічної компетентності; моделювання культурно-освітнього середовища; грунтовна теоретична і практична підготовка до професійно-педагогічної діяльності. Зразком такого педагогічного діалогу є сучасні культурологічні середовища, які дають взірці якісно нового архетипу культурологічного спілкування, у процесі якого найбільшою мірою виявляється трансцендентний вияв архетипу культурологічної компетентності сучасного студента. На наш погляд, архетип культурологічного компетентності повинен стати частиною свідомості сучасної молодої людини.

У контексті осмислення проблеми культурологічної спрямованості викладача вищої школи цінною є думка В. Сухомлинського, який великого значення надавав формуванню культури особистості. Вчений зазначав, що “моральна культура визначається тим, наскільки глибоко ти усвідомлюєш спільні для всіх потреби, на скільки свідомо орієнтуєшся на них у своїй особистій діяльності. Те, що добре людям, повинно стати для педагога його моральною схильністю, потребою, прагненням, бажанням. Тільки за тієї умови ти станеш справді вільною, а, отже, щасливою людиною” [13, 266].

Систематизація духовних цінностей і шляхи її становлення приводить до усвідомлення важливості культурологічних знань як основи духовної діяльності людини, що є одним з основних факторів гуманізації суспільства, так як через систему освіти забезпечується процес соціалізації, професіоналізації студента, і власне у навчальному середовищі він засвоює норми, правила і культурологічні цінності суспільства. Письменник Любко Дереш в інтерв'ю наголошує: «Зрозуміло одне: якими б не були політичні, геополітичні чи економічні причини конфлікту в країні, реальними винуватцями того, що відбувається зараз на Сході країни, є людська заздрість, гнів, жадібність. Якщо ці якості будуть сприйняті культурою як реальний виклик (а зараз існує певний цинізм по відношенню до таких «романтичних» закликів), тоді культура зможе стати на захист людини і берегтиме її від падіння у прірву конфлікту надалі. Отож, якщо література зможе сформулювати естетичні, етичні, філософські засади такої культури, вона зможе стати рушієм суспільства в керунку прогресу».

Таким чином, бачимо, як за допомогою компетентнісно-орієнтованої парадигми сучасної професійної освіти відбуваються інноваційні педагогічні процеси: монотонність навчання, під час якого не звертається увага на особистість студента замінюється креативністю, творчістю, під час якого мотивація багаторазово перевищує стимуляцію.

За допомогою культурологічної складової парадигми професійної освіти відбувається формування якісно нових змісту і форм сучасної професійної освіти. Видатний педагог Ян Коменський у «Великій дидактиці» наголошував: «Ми відважилися обіцяти Велику дидактику, тобто універсальне мистецтво учити всіх усьому. І при цьому вчити з надійним успіхом; так, щоб неуспіху настати не могло; вчити швидко, щоб ні в учителів, ні в учнів не було обтяжливості чи нудьги, щоб навчання відбувалося скоріше із найбільшим задоволенням для тої і другої сторони; вчити ґрунтовно, не поверхово і, отже, не для форми, а рухаючи учнів до істинних знань, до доброї вдачі і благочестя» [6, 166]. . Спосіб продуктивного мислення формує глибоку світоглядну картину людини, її гармонійний образ-Я, позитивну спрямованість на успіх, визначає шляхи для подолання труднощів і стресів та моделює суб'єктивно благополучні стратегії професійного становлення студента.

І хоча в останні десятиліття у розвитку культурологічної сфери характерна практична відсутність формування у людей почуття доброти, милосердя, співчуття, порозуміння, взаємодопомоги; засоби масової інформації переповнені пропагандою насильства, жорстокості, визиску; за допомогою культурологічної складової сучасної освіти створюється відповідне духовне середовище, у якому формується гармонійний світ сучасної індивідуальності.

Таким чином відбувається трансформації культурологічної парадигми освіти у відповідний архетип суспільного становлення. Оскільки сьогодення потребує компетентних працівників, що відповідають вимогам жорсткого ринку, здатністю протистояти викликам сьогодення, компетентність новітніх професіоналів визначається не лише професійними якостями, а й культурологічними знаннями. Український мислитель, педагог Г. С. Сковорода (1722 - 1794) із занепокоєнням писав: «Що може бути гірше за людину, яка володіє знаннями найскладніших наук, але не має доброго серця? Вона усі свої знання застосовує для зла» [12, 26]. Тому особливу увагу у формуванні культурологічної компетентності спеціалістів потрібно приділяти у вищих технічних навчальних закладах за допомогою дисциплін культурологічного циклу.

Комісія ЮНЕСКО дає таке визначення педагогічної технології: «Це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєнням знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти». Інноваційні педагогічні технології в умовах розвитку сучасної професійні освіти набувають системного розвитку як в наукових інноваціях, так і в практичній діяльності: формується продумана в усіх деталях модель спільної педагогічної діяльності викладача і студента з проектуванням, організацією і проведенням навчального процесу з безумовним забезпеченням оптимальних умов; це систематизоване навчання на основі ефективного системного способу мислення, архетип навчало-виховних моделей, в яких реалізується педагогічна система.

Творча взаємодія студента та викладача створює парадигму впорядкованої системи, реалізація якої сприяє формуванню культурологічної компетентності студентів. Ознайомлення студентів із здобутками сучасного мистецтва, історією національної і зарубіжної культури - ось основне завдання. компетентнісний парадигма професійний освіта

Парадигма реалізації формування культурологічної компетентності сучасних студентів передбачає запровадження педагогічних інноваційних технологій сучасної професійної освіти, яка одночасно функціонує і як наука, що досліджує найбільш раціональні шляхи навчання, і в якості системи способів, принципів і регулятивів, застосовуваних у навчанні, і в якості реального процесу навчання. У цьому процесі досконало продумувати, яким найбільш доступним чином донести відповідні знання, як зацікавити студентів слухати та сприймати те, про що розповідає викладач.

Але найважливіше, аби знання ставали переконаннями, тобто важливий вплив не лише на раціональний світ студента, а і на емоційно-вольову частину його духовного світу.

Емоційна напруга архетипу культурологічної компетентності здатна витворити такий духовний світ, у якому немає дисгармонійного балансу між словами і переконаннями. Як сказав відомий український поет Борис Олійник, наголошуючи на гармонійному розвитку людської індивідуальності: «Нам важливо не тільки, якою речеш, а і мислиш якою важливо».

Сучасний рівень наукових досліджень у галузі психології та інших суміжних з нею наук про людину відкриває нові можливості для подолання соціальних протиріч шляхом культурологічної підготовки студентів технічних університетів, адже саме через культуру людина відкриває і перетворює світ та своє „Я”, реалізує власний духовний потенціал, наближається до світових досягнень людської цивілізації. У результаті аналізу розглянутих "моделей фахівця", в яких враховуються перспективи й тенденції розвитку науково-технічного прогресу, спрямування на перспективу, випереджувальний розвиток даної галузі діяльності нами розроблена модель формування культурологічної компетентності сучасних студентів.

Культурологічна парадигма моделі фахівця складається з наступних компонентів: загальнодидактичний - характеризує цілісний освітній процес, який становить сукупність цілей, змісту, засобів і методів навчання, алгоритм діяльності суб'єктів та об'єктів процесу; змістовий рівень - визначає перелік навчальних дисциплін, у процесі вивчення яких формується культурологічна компетентність студентів; інноваційна педагогічна технологія як сукупність методів і засобів для реалізації певного навчання та виховання; локальний - педагогічні інновації окремих частин навчально-виховного процесу. Організація різних видів інноваційної педагогічної діяльності передбачає використання варіативних технологій з врахуванням творчого підходу для становлення культурологічної компетентності студентів.

Аналіз становлення культурологічної компетентності студентів спричинений як загальними особливостями становлення суспільства, так і законами розвитку самої особистості.

При формуванні у студентів культурологічної компетентності ми виходимо із двох тез. Культурологічна компетентність - це відбиток у свідомості індивіда навколишнього світу, а також само ідентифікація, ототожнення самої себе як істоти духовної, соціальної. Культурологічна компетентність - це одночасно і відображення у межах гносеологічних можливостей людського розуму і душі надприродного (трасцидентного) пізнання. Ми розглядаємо культурологічну компетентність не лише як результат духу, а як його екзистенцію, спосіб його інкультуризації в духовну свідомість сучасності, яку суспільство відображає, пізнає як джерело творчості цього світу.

Під час формування культурологічної компетентності свідомість індивіда створює неповторну та унікальну картину світу, яка є унікальною копією його, але, відображаючи першу, не є її копією в отнологічному плані. Питання культурологічної компетентності виходить за межі суто педагогічної проблеми, оскільки, на наш погляд, культурологічна компетенція не лише результат духу, а як його екзистенція, спосіб його інкультуризації у духовну свідомість сучасності, яка створює неповторну та унікальну картину світу, яка є своєрідним духовним відбитком, духовною «копією», яка, відображаючи першу, створює архетип культурологічного відчутття індивіда у соціальному середовищі своєї доби.

Орієнтація на культурологічну парадигму сучасної професійної освіти робить актуальним розгляд питань професійної підготовки новітніх кадрів, а саме підвищення ролі культурологічної підготовки у процесі становлення майбутнього професіонала-фахівця.

Інноваційні підходи у розвитку сучасної освіти вимагають звернути серйозну увагу на культурологічні підходи у підготовці до життя молоді, на всебічний гармоній розвиток студентів, де культура стає стрижнем науково-теоретичної системи модернізації сучасної професійної освіти. Для гармонійного всестороннього розвитку особистості студента, концептуального пізнання світу та продукування креативних вирішень актуальних проблем необхідна інтеграція цих методів з психологічними техніками соціально активного навчання, прийомами індивідуальної мотивації, моделями НЛП, психологічними прийомами урахування індивідуально-типологічних особливостей студентів.

Організація різних видів педагогічної діяльності передбачає використання варіативних технологій на рівні творчості та майстерності. У сучасній дидактиці представлені найрізноманітніші технології, бо кожен намагається вдосконалити уже існуючий напрацьований досвід. У психолого-педагогічному плані основні тенденції вдосконалення освітніх технологій характеризуються переходом: від емпіричного навчання, побудованого на функції запам'ятовування до навчання динамічного, процесу розумового розвитку, що дозволяє творчо інтерпретувати засвоєне; від асоціативної, статичної моделі знань до архетипу динамічно структурованих мисленнєвих дій; від орієнтації на середнього студента до посиленої роботи з обдарованими, талановитими студентами; від зовнішньої мотивації навчання до внутрішньої морально-вольової регуляції. Все це стає вагомою передумовою творення парадигми культурологічної компетентності сучасних студентів.

Дослідження проблеми методологічних засад формування професійних компетентностей майбутнього фахівця технічного профілю підтвердили визначені нами проблеми, які існують у процесі професійної підготовки студентів: потрібно привести у відповідність специфіку професійної діяльності з вимогами, які стоять перед особистістю сучасного фахівця; одноманітність форм, методів і прийомів викладання дисциплін викликає падіння інтересу до пізнавальної діяльності й майбутньої спеціальності. В зв'язку з цим навчальний процес потребує вдосконалення.

Існуючі моделі культурологічної підготовки майбутніх фахівців справедливо спрямовані на реалізацію творчих можливостей особистості . Гносеологічна образоцентристська концепція особистісного осмислення культурних цінностей не виходить за межі інтеріоризуючої моделі знання, надає процесу культурологічного пізнання дискурсивного характеру. Формування таких особистісних рис характеру студента, майбутнього професіонала-фахівця, як безкорисливе служіння своєму народові, абсолютний пріоритет істини, повага до думки опонентів, непримиренність до соціальної несправедливості та й інші духовні цінності, за переконанням акад., доктора педагогічних наук Ничкало Н.Г. [ 11, 7], повинні формуватися через систему модернізації предметів культурологічного напрямку, інтеграцію навчально-виховного процесу, формування внутрішньої свободи студента, а також через інноваційні методи та прийоми педагогічної діяльності. потреба в самоосвіті, в духовній самостійності, критична спрямованість мислення, її продуктивність у засвоєнні знань і формування людської культури - це риси, які формуються в процесі реалізації культурологічної компетентності сучасного студента.

Складові культурологічної компетентності студентів формуються як на всіх рівнях педагогічного процесу в навчальній, науковій і позааудиторній діяльності студентів; так і впродовж усього життя - у процесі безперервної освіти. Як бачимо, концепція сучасної професійної освіти вимагає формування у випускників нестандартного мислення, що передбачає практичну готовність майбутнього фахівця до генерування неординарних технічних ідей; вміння виявляти суть проблеми або ситуації, оцінювати її та визначати шляхи реалізації; знання методології науково-технічного пошуку і методів наукового дослідження.

Перехід до компетентнісно-орієнтованої парадигми в освіті є закономірним етапом її модернізації, зокрема, системи професійної освіти, яка дозволяє розв'язати наявні протиріччя між вимогами до якості освіти та її актуальними освітніми результатами.

Таким чином, ми бачимо, що компетентнісно-орієнтована освіта становить реалізовану в педагогічній практиці компетентнісну модель освіти,

Вирішення проблеми безперервної освіти, орієнтоване на культурологічний феномен освіти і виховання, робить актуальним розгляд питань професійної підготовки новітніх кадрів, а саме підвищення ролі культурологічної підготовки у процесі становлення майбутнього професіонала-фахівця. Модернізація безперервної освіти спонукає звернути серйозну увагу на культурологічні підходи у підготовці до життя молоді, на розвиток молодих людей як особистостей, де культура стає стрижнем науково-теоретичної системи модернізації сучасної професійної освіти.

Вирішення означених завдань вимагає трансформації ціннісного змісту підготовки майбутнього фахівця, переорієнтації на продуктивність, а саме: уміння вести проектну, дослідницьку діяльність; бути не тільки реципієнтом культурних цінностей, а найперше - дослідником культурно-освітніх процесів, здійснювати їх культурологічний аналіз на основі системи культурологічних знань і вмінь, детермінованих гуманістичними ціннісними орієнтаціями; створювати культуротворче середовище навчання і виховання учнів. Готовність майбутніх фахівців до здійснення культуротворчої функції освіти, культуровідповідної професійно-педагогічної діяльності, культурологічного аналізу освітньо-культурних явищ і фактів є основою становлення процесу безперервної професійної освіти і її творчої трансформації на різні аспекти трудової діяльності майбутнього професіонала-фахівця.

Використана література

1. Аристотель. Большая этика / Сочинения: В 4 т. Т.4 / Пер.с древнегреч.: Общ. Ред.. А.И. Даватура. М.:Мысль, 1983. 830 с.

2. Васильєва М.П. Теоретичні основи деонтологічної підготовки педагога. - Харків, 2004.

3. Дереш Л. Найбільша радість -- це відкрити, що після всіх помилок я можу рухатись далі» Інтерв'ю брала Ольга Кравчук - Українська літературна газета. 25 вересня 2014 р.

4. Малахов В.А. Етика. Курс лекцій. Навч. Посібник. 4те вид. К.: Либідь, 2002. 384 с.

5. Мойсеїв І. Культурогенез і мовність етносфери // Храм української культури: (Філософія семіосфери). Посібник. Дослідження.- К., 1995. 433 с.

6. Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогноз. Монографія. // В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, ... Н.Г.Ничкало та ін. За редакцією В.Г. Кременя. - АПН України. Інститут педагогіки і психології професійної освіти. - К.: Наукова думка, 2003.- 852 с.

7. Педагогічна майстерність у закладах професійної освіти: Монографія. Н.Г.Ничкало, І.А. Зязюн, М.П.Лещенко та ін. - АПН України. Інститут педагогіки і психології професійної освіти. - К.: Наукова думка, 2003.- 245 с.

8. Сковорода Григорій. Вибрані твори / Упорядкування та передмова Л.Ушкалова; примітки й коментарі Л. Ушкалова та Сергія Вакуленка. - Харків: Прапор, 2007. -- 237 с.

9. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5- ти тт. - Т. 1. - Київ: Радянська школа, 1976. - 654 с.

10. Ортега-і-Гасет Хосе. Вибрані твори. - К.: Основи, 1994.- 420 с.

11. Bronk А. Zrozumiec swiat wspolczеsny. Lublin: Towar zystwo Naukowe Katolickiego

Размещено на Allbest.ru